Лекція №1. Загальна характеристика конституційного права план 1



Скачати 34.56 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації14.07.2017
Розмір34.56 Kb.
ТипЛекція

ЛЕКЦІЯ №1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНСТИТУЦІЙНОГО
ПРАВА
ПЛАН
1.
Становлення та розвиток конституційного права як галузі права.
2.
Поняття, предмет та метод правового регулювання конституційного права в зарубіжних країнах.
3.
Джерела конституційного права: поняття та загальна характеристика окремих видів.
4.
Система конституційного права: поняття та характеристика складових елементів (загальних принципів, норм права, інститутів).
5.
Конституційно-правові відносини: поняття, зміст, характеристика елементів.
6.
Конституційне право як наука: поняття, предмет, метод.
7.
Конституційне право як навчальна дисципліна.

Процес виникнення та еволюції конституційного права як галузі права, що є провідної в національних системах права різних країн світу є досить складним і неоднозначним. Сам термін «конституційне право» можна розглядати в кілько значеннях, а саме: 1) як галузь права, тобто сегмент конкретної системи національного (внутрішньодержавного) права; 2) як галузеву юридичну науку, що має як національний, так і світовий вимір; 3) як навчальну дисципліну, що включає вивчення конституційного права в зарубіжних країнах з метою порівняння та визначення основних тенденцій розвитку конституціоналізму в світовій практиці.
Терміни «конституційне право» та «державне право» зазвичай вважаються синонімами.
Вибір терміну зазвичай продиктований національними традиціями слово застосування. Так, англо-саксонська та романська правові системи традиційно використовують термін
«конституційне право», тоді як для германської системи характерним є використання терміну «державне право». Історично так склалося, що в
країнах, де провідну роль у формуванні цієї галузі відіграли конституційно- правові акти, що акцентували увагу насамперед на правах і свободах людини та їх закріпленні в конституціях і сама галузь права має назву «конституційне право» (Великобританія, Франція). В країнах, яких конституційно-правова наука надавала основоположного значення розвитку держави, її інститутів та
їх правовому оформленню і закріпленню, як наприклад, в Германії, відповідна галузь права отримала найменування «державне право». Можна навести й інший приклад. В Швейцарії у її переважній німецькомовній частині використовують термін «державне право», тоді як в інших, романомовних частинах цієї країни – «конституційне право». Саме тому можна говорити про те, що стосовно розвинених західних країн терміни
«державне право» та «конституційне право» мають приблизно однакове значення. Хоча деякі автори наголошують на відмінності в розстановці акцентів конституційного та державного права, з огляду на неоднаковий обсяг правового регулювання. Отже, в процесі вивчення дисципліни конституційне право зарубіжних країн можна, і навіть необхідно, використовувати також термін «державне право», особливо коли йдеться про вивчення конкретної галузі права тих країн світу (ФРН, Скандинавські країни тощо), де її офіційна назва досі має назву «державне право».
Предметом конституційного права як галузі права є суспільні відносини в сфері закріплення та регулювання основ конституційного ладу, суверенітету народу та форм його здійснення, взаємовідносин між державою та громадянином, складу та компетенції її суб’єктів, а також організації та функціонування системи органів влади (державної та самоврядної) тощо.
Під методом правового регулювання конституційного права розуміють способи і засоби правового регулювання відносин, що складають предмет конституційного права. В конституційно-правовому регулюванні суспільних відносин досить поширеним є методи зобов’язання, зборони, дозволу, проголошення, підтвердження, конкретизації, додержання, використання, застосування тощо. Особливу увагу слід звернути на такі
методи як
імперативний
(субординаційний) та диспозитивний
(координаційний). В цілому конституційно-правовий метод регулювання суспільних відносин заснований на владно-імперативних засадах. Це пояснюється природою тих суспільних відносин, які підпадають під вплив норм конституційного права. Владні відносини визначають зміст значної частини цих норм. В той же час значна частина їх у демократичних державах встановлює зміст і гарантування прав людини і громадянина, що означає відповідні обмеження для державної влади. Також слід зазначити, що
імперативний метод (субординаційний) у сучасному конституційному праві втрачає свої виняткові позиції. Це обумовлюється тим, що багато суб’єктів конституційного права не перебувають між собою у імперативно- субординаційних звʼязках (наприклад, місцеве самоврядування в багатьох державах світу є відокремленим від держави і вона майже не має на нього вплив, а органи та посадові особи місцевого самоврядування не перебувають між собою у прямих субординаційних зв’язках). Тобто, характерною ознакою сучасного конституційного права в більшості держав поступово стає юридична рівність багатьох суб’єктів, зокрема: державна влада та місцеве самоврядування; вищи органи державної влади між собою. Навіть відносини між державою та особою (принаймні в державах так званого людиноцентристського спрямування) на сьогодні майже втратили виключно
імперативний характер.
З’ясувавши предмет і метод конституційно-правового регулювання можна сформулювати найбільш загальне визначення даної галузі права.
Отже, конституційне право – це система правових норм конкретної держави, що регулюють становище людини в суспільстві і державі, основи суспільного ладу, основи організації та функціонування системи органів публічної влади.
Під джерелом права в юридичному сенсі розуміються ті форми, в яких знаходять свій вираз правові норми, що забезпечуються за допомогою
внутрішнього переконання чи державного примусу. До основних видів джерел в конституційному праві традиційно відносять:

нормативно-правові акти,

судові прецеденти,

правові звичаї,

конституційні та міжнародні договори,

статути територіальних автономій,

парламентські регламенти,

рішення органів конституційної юрисдикції,

релігійні,

доктринальні джерела та інші.
Конституційне право є складною системою, до якої входить досить велика кількість взаємодіючих частин та елементів, які саме і характеризують його внутрішню будову та уособлюють її. Основними елементами системи конституційного права на які слід звернути особливу увагу – є загальні принципи, інститути та норми.
Під конституційно-правовими відносинами слід розуміти суспільні відносини, врегульовані конституційно-правовими нормами, тобто відносини, суб'єкти яких наділяються взаємними правами та обов'язками згідно з приписом конституційно-правової норми. Розглядаючи специфіку суб’єктів конституційного права слід звернути увагу, що до них належать: держава, нація, громадяни, політичні партії та громадські організації, засоби масової інформації, державні органи та посадові особи, територіальні громади та ін.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал