Л. М. Хільченко педагогічна практика як засіб формування професійної майстерності майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів



Дата конвертації09.05.2017
Розмір95 Kb.
Л. М. Хільченко
ПЕДАГОГІЧНА ПРАКТИКА ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
Анотація. Щоб відповідати сучасним вимогам педагог має прагнути стати майстром своєї справи, досягти вершин педагогічної майстерності. В статті розглядаються особливості та роль педагогічної практики як одного із напрямків формування професійної майстерності майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів в умовах вищої школи.

Ключові слова: педагог, вихователь дітей дошкільного віку, педагогічна майстерність, рівні педагогічної майстерності, педагогічна практика.

Abstract. To meet the modern requirements, the kindergarten teacher should strive to become a master of his craft and to reach the heights of pedagogical skills. This article reviews the features and role of teaching practice as one of the ways to form professional skills of teachers of preschool educational institutions within higher educational establishments.

Key words: pedagogue, teacher of children of preschool age, pedagogical skills, levels of pedagogical skills, pedagogical practice.
Постановка проблеми. Інноваційні освітні напрямки в системі суспільного дошкільного виховання, реалізація сучасного змісту дошкільної освіти потребують підготовки педагога нового типу – високопрофесійного, творчого, ініціативного. Зростають вимоги до особистості педагога, який має не лише володіти широким колом знань, відповідати високому рівню інтелектуального, морального, фізичного розвитку, бути соціальне активним, повною мірою реалізовувати педагогічні здібності, а й повсякчас проявляти професійно-педагогічну творчість у своїй діяльності. Щоб відповідати соціальним потребам суспільства, майбутньому вихователю потрібно використати всі можливості навчання в вузі для свого становлення і формування необхідних професійних якостей. Тому завдання вищої школи – надати ґрунтовні знання з гуманітарних, фундаментальних і професійно орієнтовних дисциплін, що є основою професійної майстерності майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів, створити умови для розвитку педагогічних здібностей у майбутніх вихователів. Саме цим обумовлений пошук науковців і практиків щодо створення умов для розвитку педагогічної майстерності майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів, у межах вищого навчального закладу.

Аналіз актуальних досліджень. Дослідженням проблеми підготовки спеціалістів у вищих педагогічних закладах освіти займались такі науковці як А. Алексюк, Л. Артемова, Г. Бєлєнька, І. Богданова, В. Бондар, І. Зязюн, Н. Лисенко, О. Мороз, М. Ярмаченко та інші. В їх роботах розкрито зміст, методи, форми, нові технології навчання студентів, формування професійних умінь та окремих рис характеру майбутніх педагогів. Професійній діяльності педагога дошкільного закладу присвячені наукові праці психологів і педагогів Ш. Амонашвілі, Л. Артемової, Л. Венгера, Д. Ельконіна, С. Козлової, В. Котирло, Л. Кулачківської, Н. Лисенко, В. Логінової, М. Машовець, В. Мухіної, М. Поддьякова, Н. Щелованова та інших.

Головною проблематикою багатьох досліджень (І. Зязюн, О. Березюк, С. Ізбаш, Л. Магомедова, Т. Поніманська, Н. Гавриш, Є. Барбіна, А. Люблинская, Л. Загородня та ін.) стало обґрунтування особливостей педагогічної майстерності вчителя та вихователя як основної умови становлення високопрофесійного педагога.



Мета статті. Стаття є спробою акцентувати увагу на важливості та ролі різних видів педагогічної практики у формуванні професійної майстерності майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів.

Виклад основного матеріалу. Аналіз наукових досліджень переконливо демонструє, що педагогічна майстерність як наукова проблема ґрунтовно досліджується сучасними вченими. На велике значення проблеми педагогічної майстерності вказували провідні педагоги минулого Я.А. Коменський, Ж-Ж. Руссо, І.Г. Песталоцці, А. Дистервег, К.Д. Ушинський, А.С. Макаренко. Видатний український педагог і практик В.О. Сухомлинський, характеризуючи поняття «хороший вчитель», вважав, що: «це перш за все людина, яка любить дітей, відчуває радість від спілкування з ними, вірить у те, що кожна дитина може стати хорошою людиною, уміє дружити з дітьми, приймає близько до серця дитячі радощі і біди, знає душу дитини, ніколи не забуває, що й сам був дитиною. Хороший вчитель – це, по друге, той що добре знає науку, на основі якої побудований предмет, що він викладає, любить її, знає її горизонт – найновіші відкриття, дослідження, досягнення... Хороший вчитель – це, по-третє, людина, що знає психологію й педагогіку, розуміє і відчуває, що без знання науки про виховання працювати з дітьми неможливо. Хороший вчитель – це, по-четверте, людина, яка досконало володіє уміннями, притаманними тій чи іншій трудовій діяльності, майстер своєї справи» [6, с. 114].

У 50-ті роки XX століття в українській педагогічній науці починається сучасний період вивчення питання педагогічної діяльності та професійної майстерності педагога, представлений такими вченими, як І. Зязюн, Л. Кондрашова, О. Мороз, Н. Побірченко та інші.

Професійна діяльність педагога дошкільного профілю вивчена значно менше, ніж діяльність вчителя. В працях Л. Артемової, С. Козлової, В. Котирло, С. Кулачківської, Н. Лисенко, М. Машовець та інших було виявлено, що їй притаманні всі риси педагогічної діяльності, але всі вони набувають особливого значення у діяльності педагога, який здійснює навчання і виховання дітей раннього та дошкільного віку. Визначальна роль дошкільного періоду розвитку в процесі становлення особистості висуває особливі вимоги до вихователя: усвідомлення найвищої відповідальності за щасливе дитинство дитини та його долю, високий рівень розвитку емпатії, безпосередність, емоційна врівноваженість, творча уява, душевна щедрість тощо. Одна з особливостей праці педагога, що працює з дітьми дошкільного віку, полягає у великому навантаженні на його психофізіологічну сферу. Тому до професійно значущих якостей педагога-дошкільника відносяться висока працездатність, витримка, врівноваженість.

У науковій літературі педагогічна майстерність визначається як синтез наукових знань, умінь і навичок, методичного мистецтва і особистісних якостей педагога. Педагогічна майстерність ґрунтується на високому фаховому рівні педагога, його високій загальній культурі та педагогічному досвіді. Вона є результатом багаторічного педагогічного досвіду і творчого саморозвитку. Щоб оволодіти педагогічною майстерністю, слід постійно працювати над собою, пропускаючи передовий педагогічний досвід крізь себе, опановуючи нові технології навчання і виховання, формуючи свою чітку професійну позицію[3].

В оволодінні педагогічною майстерністю науковці виокремлюють кілька рівнів:


  • Елементарний, коли у вихователя наявні лише окремі якості, необхідні для професійної діяльності. Найчастіше це володіння знаннями, необхідними для виконання педагогічної дії, предметом викладання. Проте через брак спрямованості на розвиток дитини, техніки організації діалогу продуктивність його навчально-виховної діяльності низька;

  • базовий рівень передбачає володіння основами педагогічної майстерності: педагогічні дії гуманістично зорієнтовані, стосунки з дітьми та колегами розвиваються на позитивному ґрунті. Вихователь добре засвоїв предмет навчання, методично впевнено й самостійно організовує освітній процес. Цього рівня можуть досягти хороші студенти наприкінці навчання у вузі;

  • досконалий рівень виявляється у чіткій спрямованості дій педагога, їх високій якості, діалогічній взаємодії у спілкуванні. Вихователь самостійно планує та організовує свою діяльність на тривалий проміжок часу, ставлячи головним завданням розвиток особистості дитини;

  • новаторський – характеризується ініціативністю, творчим підходом до організації професійної діяльності. Педагог самостійно конструює оригінальні педагогічно доцільні прийоми взаємодії. Педагог-новатор – людина прогресивна, яка відчуває нові життєві тенденції, тримає руку на пульсі часу, добре орієнтується у пріоритетах сучасності, спрямована на майбутнє. Він – не формаліст, ставиться до своєї роботи як до мистецтва, що робить змістовним його життя, дає задоволення і радість, надихає на подальші відкриття [1, с. 5].

Педагог-майстер будує свої взаємини з вихованцями на принципах співробітництва, співтворчості, взаємоповаги, взаємної довіри, доброзичливості. Його діяльність найчастіше спрямована на допомогу дитині максимально реалізувати свої здібності, нахили, прагнення.

І.А. Зязюн, аналізуючи процес набуття студентами професіоналізму у студентські роки, зазначав, що тривалий час вважалось, що підготовка майбутнього педагога в процесі його професійного навчання забезпечується засвоєнням системи педагогічних знань. І чим більшою була педагогічна насиченість такого навчання, тим кращою здавалась підготовка вчителя. Практика засвідчила хибність такого підходу. Реальна педагогічна діяльність ставить у такі ситуації, коли самих теоретичних знань замало, потрібні практичні вміння і навички. Крім того, молодий педагог в процесі діяльності починає усвідомлювати, що саме він, його особистість, є своєрідним «інструментом» організації взаємодії з учнем. [5, с. 5]. Тому підготовка фахівця у педагогічному навчальному закладі включає не лише засвоєння певної суми знань, але й формування професійних умінь та розвиток професійно важливих якостей та здібностей. Значне місце в цьому займає практична підготовка студентів як у процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін, так і під час проходження педагогічної практики в дошкільних закладах.

Науковці вважають педагогічну практику одним із важливих етапів професійної підготовки фахівця у галузі дошкільної освіти. Вона сприяє поглибленню і закріпленню теоретичних знань, формуванню професійних умінь і навичок. Вона допомагає студентам впевнитися у правильності свого професійного вибору, переконатися у наявності в них педагогічних здібностей, схильності до роботи з дошкільнятами. У процесі співпраці з досвідченими вихователями-наставниками під час педагогічної практики закладаються основи педагогічної майстерності, любові до майбутньої професії [2, с. 4].

Педагогічна практика є невіддільною частиною навчального процесу, тому що студенти шляхом набуття досвіду оволодівають уміннями та навичками роботи з дітьми дошкільного віку, вчаться самостійно і творчо застосовувати ті знання, які вони здобули в процесі навчання у педагогічному університеті. Тому одним із найважливіших факторів удосконалення професійної підготовки майбутніх вихователів є якісне поліпшення педагогічної практики.

В організації педагогічної практики студентів факультету дошкільної освіти реалізовується системно-цілісний підхід, що забезпечує, з одного боку, особистісний рівень оволодіння обраною спеціальністю, з другого – необхідні умови для формування творчої індивідуальності студента, розвитку професійних переконань, вироблення певної технології педагогічної діяльності. Основне призначення педпрактики вбачається не у проведенні певного обсягу заходів, а у розвиткові педагогічних здібностей, умінь, реалізації творчого потенціалу кожного студента. Ставлячи за мету формування педагогічної майстерності майбутнього вихователя, програма практики передбачає формування таких важливих професійно-педагогічних якостей, як педагогічна об’єктивність, активність, аналітичність, педагогічна ерудиція, інтуїція, імпровізація, оптимізм, що, на наш погляд, стимулює творче самовиховання, самоосвіту. Оволодіння перерахованими професійно значущими якостями особистості у поєднанні з глибокими загальними і спеціальними знаннями, уміннями, високою моральністю та культурою складуть надійну базу для ефективної професійної діяльності майбутнього вихователя [4].

Щоб практика дійсно сприяла формуванню педагогічної майстерності студентів, зміст педагогічної практики, вимоги до студентів, форми і методи їх роботи узгоджуються між кафедрою і педагогічним колективом дошкільних закладів з обов’язковим виділенням творчих аспектів у діяльності студентів. Розроблено індивідуальні, групові та колективні завдання-рекомендації, які відображають, з одного боку, потенційні творчі можливості окремих практикантів, а з другого – завдання і специфіку окремих видів практики. Студентів направляють в групи, де працюють досвідчені вихователі-майстри, здатні вплинути на розвиток професійних можливостей студента. Крім того важливим є створення відповідної суспільної думки у студентській групі, де б переважали соціальне значущі духовні цінності, заохочувалась і підтримувалась творча ініціатива, впроваджувався творчий підхід до педагогічної діяльності.



Висновки. Майбутнім вихователям важливо постійно вивчати педагогічну теорію і практику дошкільного виховання. Глибокі знання теоретичних основ педагогіки та психології, ґрунтовна методична озброєність дають педагогові можливість глибше усвідомити закономірності розвитку дитини, створюють передумови для ефективного розв’язання завдань сучасної дошкільної освіти. Тільки глибоке знання теорії, здатність до наукового аналізу педагогічної практики та власна успішна педагогічна діяльність роблять педагога майстром. Таким чином, відповідна корекція змісту, завдань, форм і методів організації педагогічної практики закономірно приведе до формування професійної майстерності студентів, які зможуть реалізувати свої творчі можливості у роботі з дітьми.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Біла І. До вершин педагогічної майстерності /І. Біла // Дошкільне виховання, 2010. – № 10.– С. 3-5.

  2. Горопаха Н.М. Педагогічна практика за вимогами кредитно-модульної системи: [навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів напряму підготовки «Дошкільна освіта»] / Н.М. Горопаха, Т.І. Поніманська – К.: Видавничий Дім «Слово», 2009. – 280 с.

  3. Мешко Г.М. Вступ до педагогічної професії / Г.М. Мешко – К. : Академвидав, 2010 – 200 с.

  4. Організація проведення педагогічної практики студентів факультету дошкільного виховання ХДПУ ім. Г.С.Сковороди: [навчально-методичний посібник для студентів дошкільного факультету ХДПУ іменi Г.С.Сковороди] / Г.В Бурма, О.У. Холтобіна, В.А Суржанська, Л.М. Хільченко / За ред. В.І. Євдокимова. – К. : Науковий світ, 2001. – 41 с.

  5. Педагогічна майстерність / [І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос та ін.]; за ред. І.А. Зязюна. – К. : Вища шк., 1997. – 349 с.

  6. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5-ти томах / В.О. Сухомлинський. – К. : Рад. Школа, 1977.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал