Конспект лекцій з дисципліни культурологія для студентів 2 курсу денної І 1 курсу заочної форм навчання



Pdf просмотр
Сторінка5/8
Дата конвертації07.03.2017
Розмір5.06 Kb.
ТипКонспект
1   2   3   4   5   6   7   8
Запитання для самоконтролю
1. Охарактеризуйте візантійську культуру.
2. Розкрийте специфічні риси мусульманської (арабської) середньовічної культури.
3. Яким був вплив християнства на середньовічну культуру Чому
4. Розкрийте питання архітектура і мистецтво середньовічної католицької Європи.
5. Поясніть поняття Відродження.
6. Охарактеризуйте італійське Відродження.
7. Що визнаєте про титанів італійського Відродження
8. Розкрийте термін Північне Відродження.
9. Дайте загальну характеристику культурі Нового часу.
10. Назвіть головні риси європейської культури Х ст.
11. Чому Х ст. називають Просвітництвом Поясніть.
12. Що притаманне європейській культурі ХIХ ст.?



63
Теми рефератів
Візантійське мистецтво. Архітектура і скульптура Візантії. Вплив православ’я на візантійську культуру. Загальна характеристика візантійської культури. Мусульманська культура та іслам. Мистецтво арабського Сходу. Наука, освіта і література арабського Сходу. Загальна характеристика західноєвропейської культури Середньовіччя. Міська культура Західної Європи (середні віки. Вплив католицтва на середньовічну європейську культуру. Середньовічне мистецтво Західної Європи. Італійське Відродження. Титани італійського Відродження. Північне » Відродження. Митці Північного Відродження. Вплив Реформації на західноєвропейську культуру. Загальна характеристика культури Нового часу. Європейська культура Х ст. Європейська культура Х ст. Європейська культура ХIХ ст. Мистецтво Європи Х ст. Мистецтво Європи Х ст. Мистецтво Європи ХIХ ст.
Літературні джерела
Баткин Л.И. Итальянское Возрождение в поисках индивидуальности.-
Лг.,1987.
Бахтин ММ. Творчество Ф.Рабле и народная культура средневековья и
Ренессанса.- М, 1989.


64
Бениш Отто. Искусство Северного Возрождения. – М.
Берковский Н.Я. Романтизм в Германии. – Лг.,1973.
Горфункель АХ.
Гуманизм и натурфилософия итальянского
Возрождения. – М. ,1987.
Грюнебаум Г. Э. Классический ислам. – М.
Грюнебаум Г.Э. Основные черты арабо – мусульманской культуры. – М,
1981.
Гуревич А.Я. Средневековый мир. Культура безмолвствующего меньшинства. - М, 1990.
Затонский Д. Европейский романтизм. – К, 1984.
Игнатенко А.А. В поисках счастья. – М, 1989.
Ильина Т.В. Западноевропейское искусство. – М, 1983.
Ильина Т.В. История искусства. – М, 1983.
История искусства зарубежных стран. Средние века. Возрождение. – М,
1982. Історія світової культури Навч. посібник / За ред. Л.Т. Левчука. – К,
1994.
Каждан А.П. Византийская культура. – М, 1968. Культура Средневековья и Ренессанса. – М, 1989. Культура эпохи Возрождения. – Лг., 1986. Культура эпохи Возрождения и Реформации. – М, 1981.
Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада. – М, 1992.
Мастера классического искусства Запада. – М, 1993.
Мец А. Мусульманский Ренессанс. – М, 1966.
Оссовская М. Рыцарь и буржуа. – М, 1987.
Проблемы Просвещения в мировой литературе. – М, 1970.
Смирин ММ. Э. Роттердамский и реформационное движение в
Германии. – М, 1978. Й. Гейзинга. Осень Средневековья. – М, 1988.


65
Лекція 6: Українська культура
Основні поняття та терміни
- літопис ікона
- книжкова мініатюра
- козацьке бароко
- хуторянство.
План заняття
1.
Історичні етапи розвитку і загальна характеристика української культури. Культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Культура України героїчного періоду. Відродження української культури. Сучасна українська культура.
1.

Історичні етапи розвитку і загальна характеристика української
культури

Культура відбиває світогляд народу, його національну самосвідомість, своєрідність філософського мислення, розуміння основних проблем загальнолюдського і власного буття як етнографічно конкретної частини людства. У культурі втілені етичні ідеали українського народу, його естетичні погляди і смаки, виражені притаманними лише йому художніми образами і логічними поняттями, закріпленими в національній мові, традиціях, нормах і звичаях. Особливості культури нації, своєрідність її еволюції визначають зовнішні і внутрішні фактори. До зовнішніх належить тривалий час колонізації України, відсутність державності та географічне розташування. До внутрішніх факторів відносять національний характері національну свідомість українців, зв’язок між фольклорно-традиційною і професійною культурою. Для української культури характерні гуманізмі фольклорне підґрунтя.


66 Періодизація української культури Охоплює часовий відрізок від її витоків до прийняття християнства. Час існування княжої держави Київської Русі та Галицько-
Волинського князівства.
-
Литовсько-польська доба.
-
Козацько-гетьманський період.
-
Національно-культурне Відродження. Сучасна українська культура.
2.
Культура Київської Русі і Галицько-Волинського князівства
Писемність

Вже в др. пол. Хна поч. Х ст. в наших предків існувало письмо. Із прийняттям християнства поширилася церковнослов’янська або староболгарська мова. Вона істотно відрізнялась від живої тогочасної української мови, якою користувалися в усному мовленні. До нашого часу від доби Київської Русі та Галицько-Волинського князівства збереглося мало книг. Найдавнішими з-поміж них є Реймське Євангеліє, Остромирове Євангеліє, Ізборник Святослава р. та Ізборник р, Мстиславове Євангеліє.
Освіта

Численні джерела свідчать про високий рівень розвитку освіти за часів Київської Русі та Галицько-Волинської держави. Щоправда, безпосередніх відомостей про тогочасні школи або про кількість освічених русичів відомо небагато. Піклування про освіту від часів запровадження християнства перебрали держава й церква. За князювання Володимира в Києві вже існувала школа для навчання дітей з найближчого оточення князя. Існувала школа й при Софійському соборі. Року 1086 онука Ярослава Мудрого Янка Всеволодівна заснувала в Київському Андріївському монастирі школу для жінок. Монастирі були центрами освіти і в Галицько-Волинському князівстві. Знахідки берестяних грамоту Звенигороді та Бересті, а також бронзових та кістяних писал у Звенигородці.


67 Перемишлі, Галичі, Острозі переконують, що книжна наука розвивалася не тільки в стольних градах, ай у різних частинах галицької та волинської земель.
Література

Високий рівень освіченості руського населення, сприятливі умови для створення книжок, шанобливе ставлення до них сприяли розвиткові оригінальної літератури. Від часів Київської Русі та Галицько-Волинського князівства до нас дійшли легенди й перекази, дружинні, святкові, весільні пісні, казки, колядки, прислів’я, приповідки, магічні заклинання й замовляння. Чудовими пам’ятками були билини . Оригінальна, тобто власна, незапозичена літературна творчість наших предків за часів Київської Русі була започаткована літописами – до такого висновку спонукають ті літературні пам’ятки, що збереглися донині. Першим літописом, що дійшов до нас, є Повість минулих літ. Найвидатнішою пам’яткою літописання Галицько-Волинської держави є
Галицько-Волинський літопис. У записах Лаврентіївського списку під
1096 р. вміщено пам’ятку, відому під назвою Повчання Володимира
Мономаха.
Найвизначнішою пам’яткою руської літератури є Слово о полку Ігоревім.
Наукові
знання
Населення Київської Русі називало себе русичами. Основним джерелом наукових знань русичів було буденне життя господарська діяльність на землі, ремесло, будівництво, торгівля тощо. Виробнича діяльність збагатила русичів знаннями про властивості різних речовині матеріалів. Адже знання хімічних властивостей та особливостей будівельних матеріалів застосовували у виготовленні скла, мозаїк, різнокольорових емалей, черні, фрескових розписів храмів тощо. При зведенні будівель застосовувались і математичні знання. Значного розвитку на Русі досягли географічні знання. Таку Повісті минулих


68 літ названо багато тогочасних і давніх країн, що свідчить про досить гарну обізнаність русичів у царині географії. Писемні джерела згадують і перших лікарів-професіоналів. Чернець
Києво-Печерського монастиря Агапіт лікував хворих у ХІІ ст. У літописі описуються й випадки хірургічного лікування хворих. У р, наприклад, київському князю Святославу Ярославичу було зроблено операцію з видалення пухлини на шиї.
Музика

Чи не найпопулярнішим мистецтвом за часів Київської Русі та Галицько-
Волинського князівства була музика. Грана різноманітних музичних інструментах супроводжувала родинні свята, хліборобські обряди. Під звуки труб, бубнів князівські дружини вирушали в похід, вступали в бій із супротивником. Інструментальна музика звучала також під час урочистих церемоній та різноманітних бенкетів і розвагу дворах панівних верств.
Архітектура

Головними осередками розвитку архітектури за часів Київської Русі та
Галицько-Волинського князівства були міста. Найбільше споруджували наші предки будівель буденних. Йдеться передусім про міські оборонні споруди. Для давньої Русі характерними були дерев’яні та земляні оборонні укріплення. Камінь у будівництві наші предки почали застосовувати в Х ст. Найдавнішу кам’яну споруду – князівський палац – було відкрито археологами на Старокиївській горі. У літописі ця споруда згадується під р. Протягом
989-996рр. у Києві з каменю будували храм Богородиці, відомий під назвою Десятинної церкви – перший християнський кам’яний храм Київської Русі.
Кам’яне будівництво особливо пожвавилося за князювання Ярослава Мудрого. У Києві тоді було збудовано найбільший собор держави – Софію Київську, Золоті ворота, храми Георгіївського та Ірининського монастирів. Будівництво розгорталося не тільки в стольному місті , айв інших містах Русі. На землях Волині будівничі дотримувалися традицій, що склалися на придніпровських теренах, а на Галичині застосовували здобутки романської


69 архітектури, яка поширена булав Угорщині, Чехії, Польщі. Галицькі будівничі споруджували храми й палаци з місцевого каменю-вапняку, брил, потім їх старанно обтесували. Вапняні блоки клали на тонкі шари вапняного, без домішок цементу, розчину. Особливостями галицької архітектури є надзвичайна різноманітність типів споруд, для оздоблення яких часто використовували білий камінь та спосіб облицювання стін керамічними рельєфними плитками із зображенням грифонів, орлів, воїнів, з рослинним і геометричним орнаментами тощо. Розквіту архітектура Галицької землі досягла у ХІІ ст. за князювання
Ростиславичів. У стольних містах тоді з’явилися муровані князівські палаци, кам’яні храми, оборонні споруди. Найвідомішою пам’яткою галицької архітектури є грандіозний Успенський собору Галичі, збудований у сер. ХІІ ст. У ХІІІ ст. значним архітектурним центром був Холм, де продовжували розвиватися традиції галицької архітектури. Серед збережених храмових споруд Волині найстарішим є Успенський собору Володимирі, збудований за князя Мстислава Ізяславича в р. У ХІІІ ст. на Західній Волині з’являється новий тип оборонних споруд – великі оборонні вежі-донжони, які побудовані з каменю або цегли.
Образотворче
мистецтво
З-поміж пам’яток тогочасного образотворчого мистецтва найбільше вражають монументальні зображення – мозаїка та фрески, якими оздоблювали храми. Шедеврами світового рівняє мозаїка Софійського та Михайлівського соборів у Києві. Які мозаїка, фрески в руських храмах творилися за візантійськими традиціями. Крім мозаїки і фресок, храми оздоблювали іконами.
3.

Культура України героїчного періоду
Мова

Протягом Х – перш. пол. Х ст. відбулися важливі зрушення в розвитку української мови. Вони, перш за все, стосувалися мови літературної. У той час використовували дві літературні мови – просту та слов’яно-руську. Проста була наближена до мови розмовної. Нею писали найрізноманітніші


70 судові та урядові документи, полемічні та ораторсько-просвітницькі твори, повчальну поезію, літописи. Слов’яно-руська мова – український різновид церковнослов’янської мови, якою писали церковні книжки.
Освіта

За традицією школи діяли при церквах і монастирях. Підготовлені дяки навчали дітей письму церковнослов’янською мовою, основам арифметики, молитвам, співу. Такі школи існували в найбільших містах, згодом їх кількість зростала. Розгортання реформаційного руху зумовило появу протестантських шкіл. Вони, зокрема, були засновані в Гощі, Белзі, Львові, Берестечку, Хмільнику. Створювали свої школи та колегіуми і єзуїти, які головну мету виховної діяльності вбачали в наверненні якомога більшої кількості українців до католицької віри. Нові риси в розвитку освіти найяскравіше втілилися в діяльності Острозького культурно-освітнього осередку. Його було створено 1576 р. з ініціативи князя В.-К. Острозького. Головну мету діяльності він убачав у відродженні української культури на засадах православ’я. З цією метою в Острозі була створена школа, пізніше перейменована в академію. Освітянській виховні ідеї Острозької академії були підхоплені братствами і Києво-Могилянською академією, яка на той час була вищим навчальним закладом. Повний курс навчання тривав 12 років. Усі вищі науки в
Києво-Могилянській академії викладали, які скрізь у Західній Європі, латиною. Проте дбали в академії і про належне знання української мови. Києво-
Могилянська академія впродовж тривалого часу була єдиним вищим навчальним закладом для всіх станів України, Східної Європи і православного світу.
Книговидання

Новий етап в історії книговидання в Україні пов’язують з іменем московського першодрукаря Івана Федорова. Зазнавши переслідувань у Московії, він на початку х рр. Х ст. прибув до Львова.


71 У 1574 р. у Львові Іван Федоров видав Апостолі перший український друкований підручник для навчання грамоти – Буквар. У 1581 р. в Острозі
Федоров видав справжній шедевр серед стародруків – Острозьку Біблію. До сер. Х ст. в Україні вже діяли 25 друкарень у різних містах та селах. Спершу було чимало приватних друкарень, але поступово видання книжок зосередилось у найбільших друкарнях – Києво-Печерської лаври, Львівського братства, Михайла Сльозки, Львівського єзуїтського колегіуму.
Найуславленіше видання того часу - Требник П. Могили.
Усна
народна творчість
На Х – Х ст. випав розквіт українського епосу – дум, балад, історичних пісень, якими український народ відгукувався на нові умови свого історичного розвитку. Українці відгукувалися піснею і на буденні клопоти, родинні радощі й негаразди. Розвивалися жанри родинно-побутової, ліричної, жартівливої пісні.
З-поміж усно-поетичних творів, зокрема історичних пісень і балад, думи відрізняються значно більшим обсягом, своєрідними віршовою та музичною формами. Найдавніші думи виникли в Х – Х ст. У них відображені тяжкі лиха і злигодні українського народу, турецько-татарська навала, страшні руйнування місті жорстоке плюндрування сіл, знищення і масове захоплення в полон українців. Розповідають думи і про гірку долю невільників. Інший цикл дум присвячений звитяжній боротьбі козацтва проти завойовників. Творцями й виконавцями дум та історичних пісень були кобзарі, бандуристи, лірники.
Література. Під впливом ідей гуманізму і Реформації українське письменство Х – Х ст. дедалі ширше використовувало мистецькі засоби фольклору. Водночас книжні традиції проникали в усну народну творчість. Такий взаємовплив пожвавив розвиток української літератури, збагатив її новими жанрами й формами, сприяв розвитку літературних родів, зокрема драми і лірики. Іншою важливою особливістю розвитку української літератури була поява латино- і польськомовних творів. Так, латиномовна і польськомовна


72 українська поезія була здебільшого світською за змістом і ґрунтувалася на мистецьких законах європейського Відродження. З-поміж латиномовних українських поетів великої слави зажив Себастіян Кленович . Вельми шанували в Європі письменника, публіциста, оратора Станіслава Оріховського.
Суспільно-політичні події тих часів зумовили появу полемічної літератури – публіцистичні твори, що стосувалися церковно-релігійного життя й зокрема проблеми унії православної і католицької церков. Полемічні трактати писали представники різних таборів, що брали участь у суспільній полеміці.
Театр

У Х – перш. пол. Х ст. почала формуватися українська драматургія. Значних драматичних творів ще не було, хоча згадки про перші вистави датовано кінцем Х ст. На поч. Х ст. набула поширення так звана шкільна драма. У братських школах, Острозькій та Києво-Могилянській академіях викладали не лише правила складання віршів, ай закони декламації. Учні писали вірші, промови, а потім виголошували їх. Шкільні вистави присвячували найбільшим християнським святам – Різдву, Великодню, впливовим особам чи важливим подіям. Драма мала великий обсяг, тому глядачам давали перепочинок і час для роздумів. Так виникли інтермедії (від латинського – проміжний, середній, що ставилися в антрактах між діями спектаклю. Інтермедії писалися українською мовою на матеріалі народного побуту, тоді як шкільна драма – книжною і на релігійні теми. У перш. пол. Х ст. розвинувся український мандрівний ляльковий театр – вертеп . Вертепна драма складалася з двох частин драми про Ірода, що написана книжною українською мовою, та інтермедійної – кількох
інтермедійних сцен живою (розмовною) українською мовою.
Архітектура

Найголовніше досягнення містобудування тієї епохи – втілення принципу регулярної забудови. Містобудування Х – перш. пол. Х ст. зазнало відчутного впливу європейського Відродження . Особливо яскраво ренесансні риси втілені в західноукраїнських містах. Провідне місце в архітектурі


73 Відродження належить світським будівлям – ратушам, замкам-палацам, житлам міщан. Унікальним зразком ренесансного будівництва став ансамбль львівських споруд будівлі на площі Ринок – будинок Корнякта, Чорна кам’яниця, пам’ятки, що пов’язані зі львівським Успенським братством – Успенська церква, каплиця Трьох святителів, вежа Корнякта. Авторами цих проектів були Павло Римлянин, Войтех Капінос, Амброджо Прихильний, Петро
Барбон та ін. Найнаочніше засвідчують ренесансні риси в архітектурі каплиць
Боїмів та Камп’янів. Ціпам ятки оздоблені розкішним різьбленням, у якому поєднуються біблійні сюжети, реалістичні зображення-портрети, витончені орнаменти з грон винограду і квітів аканта. Основу фортифікації становили високій товсті мури, на яких споруджувалися вежі. Така, відпрацьована в попередню епоху баштова система укріплень, застосовувалася до кінця Х ст. При цьому міські укріплення часто будували з дерева. Дерев’яна фортеця була неодмінною ознакою міста на землях Подніпров’я та Лівобережжя, де не існувало інших будівельних матеріалів. Дерев’яні захисні споруди мав тогочасний Київ. В оборонній архітектурі застосовувалися й нові способи будівництва. По-іншому зводили захисні мури вони стали нижчими, проте значно ширшими. Винаходом тих часів були бастіонні укріплення. У Х ст. унаслідок будівельних робіт нових обрисів набув славнозвісний Луцький замок. Було перебудовано й замок в Острозі. Протягом Х – поч. Х ст. перебудовувалась і Кам’янець-
Подільська фортеця. Її обклали каменем , звели нові вежі. Слави нездоланних фортець у Х ст. зажили замки-бастіони у Бродах та Бережанах. Замки у Збаражі, Золочеві й Підгірцях поєднують риси оборонної архітектури з палацовою. Оборонні палаци – так називають подібні споруди – здебільшого будувалися для відпочинку магнатів-воєначальників. Потреби оборони враховувалися також під час будівництва культових споруд. Великі монастирі подекуди набували вигляду справжніх фортець, захищених міцними мурами з вежами-бастіонами. Такими, зокрема, є Троїцький монастир у Межиріччі, Успенський Почаївський монастир. До оборони пристосовувалися й окремі


74 храми, як, наприклад, П’ятницька церква у Львові, Успенська церква А.Киселя в селі Низкиничі на Волині.
Образотворче
мистецтво
Розвиток скульптури безпосередньо пов'язаний з поступом архітектури, позаяк скульптурні зображення застосовували для оздоблення архітектурних споруд. Так, львівські споруди прикрашали скульптурними рельєфами та пишними різьбленнями , в орнаментах якого примхливо переплітаються листя аканта, квіти граната, виноградні грона. Неоціненні шедеври українського мистецтва – скульптурні різьблення львівських каплиць Камп’янів та Боїмів. У ті часи набув поширення і скульптурний портрет. Він виконував функцію надгробного пам’ятника. Так, 1579 р. в Успенському соборі Києво-Печерської лаври був установлений надгробок князя К.В. Острозького одягнений у рицарський обладунок князь ніби відпочивав на ложі. Протягом Х – перш. пол. XVII ст. розвивався іконопис – найпопулярніший і найпоширеніший вид живопису. Українським іконам того часу властиве тяжіння до відображення реального світу. Дедалі частіше зображення на образах набували портретних рис конкретних людей. Виняткової майстерності досягли українські митці у створенні іконостасів. Справжньою перлиною українського мистецтва є іконостас П’ятницької церкви, який створений львівськими митцями в перш. пол. Х ст. До шедеврів українського мистецтва належать також іконостас львівської Успенської церкви. Ікони для нього малювали видатні Львівські художники Ф.
Сенькович та М. Петрахнович. Поряд з церковним розвивалися і світські жанри. За тієї доби, зокрема, з’явився портрет, історична та батальна картина, краєвид. Особливо популярним був портретний живопис. У портретах українських художників др. пол. Х – перш. пол. Х ст. відчутні впливи європейського мистецтва. Показовими щодо цього є портрети князя К. Острозького, руського воєводи Я. Даниловича.


75 В оздобленні книжок також з’явилися ренесансні риси й деталі, вихоплені з реального життя. Яскравим взірцем використання українськими майстрами мотивів європейського Відродження можуть слугувати мініатюри
Пересопницького Євангелія. На поч. Х ст. книжкова мініатюра сходить з історичної арени. З появою друкарства особливої популярності набула гравюра. Високою майстерністю відрізнялися графічні зображення Апостола
(1574 р) та Острозької Біблії (1581 р. Чимало тогочасних українських гравюр присвячені світським сюжетам. Перші гравюри були вміщені як ілюстрації до Віршів на жалостний погреб рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного» р) К. Саковича. Вони мають особливо важливе значення як історичні джерела, бо присвячені подіям з історії українського козацтва.
4.
Відродження української культури
Освіта

На поч. Х1Х ст. в Російській імперії, до складу якої входила переважна частина українських земель, з’явилося міністерство народної освіти, у кожному губернському місті відкривалася гімназія, а в кожному повіті – повітове училище. Набули значного поширення ліцеї, ремісничі училища, фельдшерські школи, приватні пансіонати, пізніше (у 1850 р) з’явилася перша жіноча гімназія Але освіта залишалася становою і вже внаслідок цього не могла охопити значного прошарку населення України, переважно кріпаків. Особливо тяжке становище склалося з жіночою освітою, більшість жінок була неписьменною. Головним освітнім закладом для більшості українських дітей залишалися церковнопарафіяльні школи. Мовою освітив Україні була виключно російська,що гальмувало процес засвоєння знань дітьми, деформувало їхню національну свідомість, сприяло русифікації. Таким чином, у Х1Х – на початку ХХ ст. освіченість українського народу занепала.


76 На підавстрійських українських землях з часів революції 1848 – 1849 рр. відбулися принципові позитивні зрушення. У 1869 р. тут було прийнято закон про обов'язкову початкову освіту, була можливість навчатися українською мовою, але низький рівень життя селян робив для більшості їхніх дітей нездійсненною мрію про школу. Такий стан багато в чому спричинив до вимушеного виїзду значної частини української інтелігенції за межі України, через що вони працювали, насамперед, на розвиток чужої культури. Негативне значення мало закриття російським урядом у 1817 р. Києво-
Могилянської академії і відкриття її невдовзі, але вже як Київської духовної академії. У навчальному закладі стали навчатися лише діти священників, викладання почали вести виключно російською мовою, а викладачі були надіслані з Росії. У Львові діяв заснований ще в р. університет, але він мав німецько- польський характер. У підросійській Україні виникають університети в Харкові
(1804 р) та Києві (1834 р, наукові установи й центри Нікітський ботанічний сад (1812 р, Тимчасовий комітет з розшуку старожитностей (1835-1845 рр.), Київська тимчасова комісія для розгляду давніх актів, Одеське товариство історії та старожитностей (1839 р, музеї, бібліотеки (особливо з 1830 р) та ін. Таким чином, реформи освітив Російській та Австрійській імперіях мали суперечливе значення для українського народу.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал