Конспект лекцій з дисципліни культурологія для студентів 2 курсу денної І 1 курсу заочної форм навчання



Pdf просмотр
Сторінка3/8
Дата конвертації07.03.2017
Розмір5.06 Kb.
ТипКонспект
1   2   3   4   5   6   7   8
5. Етнічна і світова культура
Предметні й особисті форми культури являють собою неподільну цілісність і становлять певний тип культури. Свій тип культури притаманний кожному народові як етнічній такі історичній цілісності. І хоч зі зміною історичних епох змінюється тип культури, це зовсім не означає розриву культурної спадщини і традицій, бо кожна нова доба з необхідністю успадковує культурні досягнення попередньої. Все це дає змогу розглядати культурну історію людства як світовий процес, вживати поняття світової культури. Співвідношення світової і національної культур – одна з найскладніших проблем сучасної культурології. Її розв‘язання передбачає з’ясування самого факту існування світової культури як певної цілісності. Серед прихильників існування світової або загальнолюдської культури імена таких відомих мислителів, як П. Тейяр де Шарден, В. Вернадський, А. Швейцер,
Р.-Дж. Коллінгвуд. Вони вважали, що світова культура – це система духовних цінностей, що виробляються в надрах національних культур, але набувають загальнолюдського значення. Протилежний табір представлений не менш відомими мислителями, зокрема О. Шпенглером, А. Тойнбі. Вони визнавали лише множинність культур, заперечуючи єдність цієї множинності, їхню історичну спадкоємність, загальнолюдський зміст. Мабуть позитивна відповідь на питання про існування світової культури як єдиного цілого, сприяє виробленню оптимістичного погляду на наше майбутнє.


33 Отже, можна дійти висновку, що попри антигуманні тенденції, які виявилися у ХХ ст. (світові війни, революції, всесилля тоталітарних режимів, дикі пароксизми безкультур’я, відчайдушна ненависть до інших - носіїв інших ідей, представників інших національностей, буття сучасної людини поступово зміщується до культури, що дає надію та відкриває для людства певні перспективи у ХХІ ст.
Запитання для самоконтролю
1.
Поясніть термін цивілізація. Назвіть основні ознаки цивілізації. Обґрунтуйте їх. Охарактеризуйте лінійну теорію розвитку цивілізації. Розкрийте зміст теорії локальних цивілізацій М.Я.Данилевського. Назвіть спільні і відмінні риси теорій О.Шпенглера і А.Тойнбі. У чому полягає сутність географічного підходу до цивілізації Розкрийте поняття етнічна культура. Охарактеризуйте термін світова культура.
Теми рефератів
Марксистське розуміння стадійності історичного процесу та криза формаційної схеми. Російська культурологічна традиція др. пол. ХІХ – ХХ ст. Цивілізація як культурно історичний процес. Теорія локальних цивілізацій М.Я.Данилевського. Концепція локальних цивілізацій О.Шпенглера. А. Тойнбі і його Дослідження історії. Географічний підхід до розвитку цивілізації. Сучасна геополітика і теорія цивілізації (за Хантінґтоном Зіткнення цивілізацій.


34
Літературні джерела
Данилевский Н.Я. Россия и Европа. – М, 2002.
Дещинський Л.Є., Денісов ЯЛ. Українська та зарубіжна культура. – Львів.
История и культурология. – М, 2004.
Павленко Ю. Історія світової цивілізації. – К, 2000.
Тойнби А.Дж. Постижение истории. – М, 2003.
Шпенглер О. Закат Европы. – М, 1997.
Лекція 4. Антична культура

Основні поняття і терміни
- античність
- еллінізм
- поліс.
План заняття
1.
Періодизація Античності. Культура Давньої Греції. Елліністична культура. Культура Давнього Риму.
1.

Періодизація
Античності
Історію культури Давньої Греції можна поділити на такі періоди
Крито-мікенський період (ІІІ – ІІ тис. до не) – часи ранньокласового суспільства, характеризується високим розвитком усіх видів образотворчого мистецтва ( у порівнянні з кріто-мікенським періодом Гомерівський період (ХІ – ІХ ст. до не. Цей період називають гомерівським за ім’ям легендарного співця Гомера, автора поем «Іліади» та Одіссеї. У зв’язку з дорійським переселенням і поверненням дородових відносин знижується рівень образотворчого мистецтва


35 Архаїчний період (VIII – VI ст. до не) – час становлення античної цивілізації, утворення полісів (міст-держав); Класичний період (V – IV ст. до не) – найвищий розвиток давньогрецької культури Елліністичний період (др. пол. IV – I ст. до непоширення грецької культури на широких просторах Передньої Азії після походів А. Македонського. Цей період закінчився завоюванням західної частини елліністичного світу Римом, а східної – Парфією; Історія Давнього Риму та його культури
- культура раннього Риму та Італії XVIII – VI ст. до не
- культура ранньої Римської республіки V – IV ст. до не
- культура розквіту Римської республіки ІІІ – І ст. до не
- культура Риму епохи ранньої імперії 29 р. до не. – ІІ ст. не
- культура періоду занепаду Римської імперії ІІІ – V ст. не.
2.

Культура
Давньої Греції
Давньогрецька міфологія та релігія. Давньогрецька міфологія – це сукупність сказань давніх греків про богів, титанів, героїв. Вона являла собою спробу людини осмислити оточуючу дійсність. Давньогрецька міфологія не являла собою застиглої картини і має розглядатися в постійному розвиткові. У межах первіснообщинного ладу, поки давньогрецька міфологія була наївною ідеологією, безпосередньою вірою в богів і демонів, основними періодами її розвитку були матріархат з його тотемізмом, фетишизмом, магією і стихійним анімізмом та патріархат з його антропоморфізмом, художньо розробленим політеїзмом (багатобожжям) і прагненням до гармонійних форм. У межах Античної цивілізації давньогрецька міфологія пройшла період класики, коли вона була носієм полісної ідеології, і елліністично-римський період, коли вона перетворилась у літературний і мистецький прийом, в алегорію або сюжет.


36 Перехід від матріархату до патріархату на о. Крит відбувся у ІІІ тис. до не. Можна говорити про існування в Греції у ІІ тис. до не. вкрито- мікенський період олімпійської міфології. Колишні володарі світу Уран (небо) і Гея (земля, титани на чолі з Кроносом, а також все жахливе – відтісняється на другий план. Уст. до не. давньогрецька міфологія і релігія набули повністю розвинутої форми. Їхньою характерною рисою був антропоморфізм, коли першу роль відіграє людина, її боротьба з давніми чудовиськами. Головним верховним богом, батьком богів, громовержцем стає Зевс Олімпійський (від назви гори Олімп на кордоні Фессалії і Македонії. Його дружиною стала Гера – покровителька шлюбу. Посейдон був богом моря,
Деметра – богинею родючості, Гестія – богинею домашнього вогнища, Аїд – богом підземного світу. Антропоморфізму греків – це обожнення людини, уявлення про богів як про людей – безсмертних і вічно молодих. У Зевса було багато дітей – богів.
Афіна – богиня мудрості і законної війни, покровителька Аттики Аполлон – бог світла і мистецтва Гефест – бог вогню і ковальської справи Артеміда – богиня полювання Арес – бог війни Афродіта – богиня краси і кохання. Особливо вшановували бога виноградарства і виноробства Діоніса. Його уявляли прекрасним юнаком. На його честь греки влаштовували свята – Діонісії. Для давньогрецької міфології притаманна також поява уній напівбогів – напівлюдей, героїв, що походили, на думку греків, від шлюбу богів і людей. Герої творять волю Зевса на Землі, очищують Землю відколишніх чудовиськ і ставлять перед собою завдання правильної організації людського життя. Такими є загальногрецькі герої – Гераклі Тесей. Особливо підносили Геракла, який здійснив 12 подвигів. Геракл був образом благородства, що бореться із зломі перемагає його. Нащадок титанів – Прометей також стає покровителем цивілізації. Він забирає небесний вогонь і передає його людям. Давньогрецька релігія на ранніх етапах розвитку була тісно пов’язана з міфологічними уявленнями стародавніх греків. Міфи пояснювали встановлення


37 культу різних богів. В гомерівський період олімпійська релігія продовжувала розвиватись як система. Вчас розквіту рабовласницької демократії полісна релігія об’єднувала всіх вільних громадян. Рабів не допускали до участі в загальнополісних обрядах і культах. У повсякденному житті релігія мала форму культу богів. Святилища, де здійснювався культ, знаходилися у найбільш важливих місцях міст – держав. З розвитком антропоморфізму в священних місцях почали споруджувати храми, які вважалися житлом бога. Найбільш важливі грецькі святилища знаходилися на о. Делос, в Дельфах, Олімпії,
Епідаврі.
Давньогрецькі свята і Олімпійські ігри
У стародавніх греків існували культурні установлення, які поєднували різні міста-поліси водне ціле, і об’єднували давньогрецький народ. Це – свята, ігри, оракули. Влаштовувалися спеціальні свята на честь богів. Але вони мали не лише релігійний характер, оскільки на них відбувалися змагання, а також танці, пісні. До загальногрецьких свят відносилися Піфійські – на честь Аполлона, Істмійські на честь Посейдона, Німійські на честь Зевса. Уславилися
Панафінеї – свята на честь Афіни. До Афін приїздило багато людей з різних місць Греції. Відомими стали процесії жінок в Афінах. Зазвичай, жінки сиділи вдома і майже ніде не бували. Але під час Панафінеї жінки, святково одягнені, брали участь в урочистих процесіях на честь богині Афіни. Одним з найвидатніших досягнень Стародавньої Греції стали Олімпійські ігри, які відбувалися в Олімпії на Пелопоннесі. Їх влаштовували на честь Зевса Олімпійського. В Олімпії стояв його храм, в якому була величезна статуя батька богів. Олімпійські ігри відбувалися кожні чотири роки. Згодом почали вести грецьке літочислення за олімпіадами. Перша олімпіада відбулася 776 р. до не. За переказом, олімпійські ігри засновані Гераклом. На час проведення олімпійських ігор міжусобні війни припинялися, щоб у них мали взяти участь усі греки. Отже, олімпійські ігри були провісницями миру.


38 Крім спортивних змагань відбувалися змагання серед драматургів, поетів, музикантів. У змаганнях брали участь лише чоловіки, з жінок тільки дівчата із Спарти. Ці ігри мали велике значення як для фізичного, такі для духовного розвитку. Переможці на олімпійських іграх здобували просту нагороду – вінок з листя маслини. Ніяких цінностей не одержували. Але переможець завжди був у незвичайній пошані, які його сім’я та рідне місто. На честь переможця складали вірші, робилися статуї. Переможців у змаганнях – співаків, музикантів нагороджували лавровим вінком їх вважали гордістю рідного міста. Отже, ігри мали першорядне значення у розвитку культури всієї Греції.
Писемність
Грецька алфавітна писемність. виникла в IX – VIII ст. до не. на основі фінікійського алфавіту. Греки скористалися фінікійським письмом, але вдосконалили його, позначивши не тільки приголосні (як фінікійці, ай голосні звуки. Таким чином було створено грецький алфавіт з 24 літер. Для нас грецький алфавіт має велике значення, бо згодом засновники слов'янської писемності (Кирило і Мефодій) взяли його за взірець, додавши літери, що позначають шиплячі звуки. Східнослов'янські і південнослов'янські народи (болгари, македонці, серби, чорногорці) і досі користуються цим видозміненим алфавітом (кирилицею.
Філософія і історіографія
Спроба узагальнення відомостей про оточуючий світ привела до виникнення філософії. На першому етапі вона характеризувалася стихійним матеріалізмом і діалектикою. Спостереження наштовхнули філософів на думку про матеріальність оточуючого світу і загальний взаємозв’язок явищ. Засновником філософської школи матеріалістів був Фалес Мілетський. Вчення
Фалеса про єдину першооснову світу розвивали його наступники (Анаксімандр і Анаксімен). Основоположником діалектики став ефеський мислитель Геракліт. Все змінюється - таке основне положення Геракліта. Оточуючий світ мудрець


39 сприймав як безперервний процес розвитку і становлення, причому розвиток відбувається через боротьбу протилежностей. Вчення про атоми – неподільні частинки матерії – було вперше висунуто
Левкіпом і розвинуто Демокрітом. Властиві античним атомістам уявлення про неподільність атомів і їх якісної одноманітності, визнання механічного руху єдиною формою руху проіснували багато століть і були переглянуті наукою лише в результаті великих відкриттів кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Новий філософський напрям прагнув вирішити проблему пізнання з позиції послідовного ідеалізму. Основоположником нового напряму став великий філософ Сократ. Сократ зосередив увагу на проблемах етичного характеру. Учень і видатний послідовник Сократа – Платон розвинув такий філософський напрямок як об’єктивний ідеалізм. Система Платона була піддана критичному перегляду Арістотелем. Він був не тільки творцем філософської системи, алей геніальним ученим. Праці
Арістотеля з логіки, історії, політики, теорії літератури, естетики – яскравий взірець всієї грецької освіченості. Ключовим етапом установленні історичної науки ставу ст. до не. твір Геродота Історія. Вже в античності Геродот отримав почесне найменування батько історії. Його твір мав своїм основним завданням подати історію греко-перських воєн. Історія Геродота проте набагато ширша за змістом. Вона є важливим джерелом з історії Греції (архаїчного і початку класичного періоду, Персії, Ассирії, Вавилону, Єгипту, Скифії. Вершиною давньогрецької історіографії є видатний твір Фукідіда Історія, присвячений Пелопонеській війні. Дух наукового вивчення фактів , розуміння різниці між зовнішніми приводами історичних подій і глибокими їхніми причинами характерні для Фукідіда.
Давньогрецький театр
Греція подарувала людству театрі театральне мистецтво. Театр народився з культових обрядів,що пов’язані зі святом Діоніса – бога


40 життєздатних сил природи, покровителя виноробства. З обрядових пісень на честь Діоніса – дифірамбів – виникла давньогрецька трагедія. Деякі пісні на честь Діоніса мали веселий, грайливий характер. З них постала комедія. Ці пісні співали хором на чолі з заспівувачем, який називався корифеєм. Глядачі розміщувались на лавах, які йшли амфітеатром. З часом почали будувати театри величезних розмірів. Так, побудований в Афінах уст. до не. театр вміщував 17 тис. глядачів, тобто біля половини всіх афінських громадян. Ролі виконували тільки чоловіки-актори. Вони використовували маски і спеціальне взуття котурни.
Література
Історія давньогрецької літератури бере свій початок з епічних поем
«Іліади» й Одіссеї Гомера. У літературі класичного періоду простежується високе піднесення і поява нових літературних жанрів. З розвитком демократії розвивається масовий вид літератури – драматургія. Розвиток трагедійного жанру пов’язаний з іменами трьох великих афінських поетів Есхіла, Софокла і
Евріпіда.
Архітектура і образотворче мистецтво
У Стародавній Греції розквітає мистецтво. Часом найвищого піднесення давньогрецького мистецтва були V і IV ст. до не. Це один із найвизначніших періодів в історії світового мистецтва загалом. Досягнення давньогрецької архітектури є актуальним і нині. Уст. до не. у Греції виникає планування міст. Гіпподам, друг державного діяча
Перікла, вперше почав складати план забудови міст. У «гіпподамовій системі вулиці перехрещують під прямим кутом – принцип необхідний для міст з розвиненим рухомі торгівельною діяльністю. «Гіпподамова система отримала велике розповсюдження у містобудівництві періоду еллінізму. Основними архітектурними спорудами були храми і театри. Давньогрецькі архітектори виробили три стилі доричний, іонічний і коринфський. Шедевром світової архітектури є ансамбль афінського Акрополя,


41 побудований у др. пол. V ст. до не. за задумом геніального Фідія. Акрополь став релігійним і художнім центром Афін. Загальною високою темою Акрополя стала перемога людини над темними силами. Значні зміни відбулися у пластичному мистецтві. Скульптори V ст. до не. відійшли від панівного в архаїчному мистецтві принципу схематичного і застиглого трактування об’єкта. Ключовим досягненням грецької скульптури з
V ст. до не. стало те, що вона відтворює рух. У творчості трьох найбільш уславлених скульпторів – Мірона, Поліклета, Фідія – грецька пластика досягає класичної досконалості. Отже, піднесення економічного і політичного життя Греції в V ст. до не. супроводжувалось розквітом культури. Античний поліс, хоч і розділений соціальними межами, зберігав риси незалежної громадянської общини. Народні традиції зміцніли у героїчній боротьбі з персами і проявились особливо яскраво в художній творчості еллінів. Значні зміни, що відбулися в середземноморському світі, розширили обрії і загострили питливу думку філософів, істориків, драматургів, скульпторів. На цьому ґрунті виникли геніальні ідеї атомізму Демокрита, ідеалізму Платона, системи Арістотеля, великі образи грецької трагедії, досконалі творіння античної пластики та архітектури.
3.

Елліністична
культура
Останній період давньогрецької культури – елліністичний – був часом поширення і розвитку культури еллінів на території монархій, що виникли після розпаду держави О.Македонського. Для цього періоду характерне поглиблення взаємозв’язків і взаємовпливів грецької та східної культур. Позбавившись полісної обмеженості, грецька культура увібрала у собі східні елементи, натомість східні культури збагатились за рахунок досягнень культури грецької, найрозвиненішої культури того часу. У зв’язку з широким розселенням греків на території держави О. Македонського, надання ігрекам, і місцевому населенню певного мінімуму


42 прав, полісна ідеологія поступово змінюється космополітичною («космополіте»
- громадянин світу. Розкидані на величезних просторах, греки відчували себе вже громадянами непевного полісу, а всього елліністичного світу. Відірваність людей від співвітчизників, численні перевороти, війни, розорення сприяли посиленню індивідуалізму. Водночас поширюється фаталізм – віра у цілковите підкорення людини долі. Все це виявилося в релігії, філософії, літературі. У релігійних віруваннях яскраво простежувався синтез грецької та східної культур. Водночас із культом богів-олімпійців поширювалися культи східних і нових синкретичних божеств, що поєднували риси грецьких і східних богів. Невпевненість у завтрашньому дні, складність і мінливість долі сприяла поширенню в елліністичному світі месіанських культів. Поряд із філософськими школами, що утвердилися в класичний період, виникають нові. Основну увагу вони звертають на проблеми етики, моралі, місце людини у світі. Серед них особливого значення набувають вчення стоїків та філософія Епікура. У літературі, які у філософії, зростала увага до окремої людини, її переживань, проблем. Вона набула камернішого, інтимнішого характеру. Виник новий жанр - твори для розважального читання. Поширені були пригодницькі романи. Великими науковими і культурними центрами в елліністичний період стали міста. В Александрії була створена велика бібліотека, в якій налічувалося
70 тис. папірусних сувоїв. При бібліотеці існував Мусейон (храм муз, де на кошти царів жили і працювали видатні вчені. Швидке піднесення міст сприяло розвою архітектури, зокрема - міському плануванню. Чіткою геометричною структурою вирізнялись Александрія,
Селевкія й інші міста. З’явилися численні громадські споруди базиліки торгові та судові будинки, гімнасії, палестри, стадіони, бібліотеки, терми, а також розкішні палаци царів, житлові будинки. З елліністичних пам’яток архітектури найвідоміший Пергамський вівтар, який побудований на честь Зевса і Афіни.У галузі скульптури в цей період вирізнилися три школи


43
а. Родоська
Характерною її рисою був підкреслений драматизм, зображення людей у стані емоційного напруження. Кращими творами вважають дві скульптурні групи «Лаокон» та «Фарнезький бик.
б. Пергамська
На творчість її майстрів великий влив мали видатні скульптори попереднього періоду (Лісіпп та Скопас). Патетичність, динаміка, складність композиції, протиставлення живих і мертвих, виразна міміка – провідні риси пергамської школи найяскравіше втілені у скульптурному фризі вівтаря Зевса й Афіни в Пергамі завдовжки біля 120 м. На ньому зображена запекла битва богів з гігантами.
в. Александрійська
Для неї характерна витонченість, камерність. Улюбленим образом місцевих скульпторів був образ богині Афродіти, яка набувала в їх виконанні особливої чарівності з легким відтінком кокетливої легковажності. Найвідоміші скульптури Афродіти Медіцейської, Афродіти з Кірени. Значного розквіту досяг також живопис, зокрема пейзажний. Особливо популярними були види Нілу, міст. Витончена і водночас барвиста , багатоманітна культура еллінізму, що поєднала досконалість, класичну чіткість і технічну бездоганність грецької та монументальність східних культур, стала значним етапом у розвитку культури Давньої Греції.
4.

Культура
Стародавнього Риму
Культура Стародавнього Риму склалася і сформувалася під впливом культур багатьох народів, передусім етрусків ігреків, але римляни у розвитку своєї культури випередили своїх вчителів. Значення римської культури надзвичайно велике через те, що вона мала значний вплив на подальший розвиток Європи. У Римській імперії утворився своєрідний культурний процес, основним принципом якого був принцип доцільності, сміливого інженерного мислення.


44 Особливо відзначився розвиток архітектури, який поєднав етруську спадщину, будівельні традиції, винайдення бетону. Це дало можливість римлянам перейти від простих балочних перекриттів до зведення арочних споруд. Через це вони зводили багатоповерхові споруди. У будівництві римляни вперше застосували хрестово – купольну систему, яка стала основою майбутніх християнських храмів. Ззовні бетонні будинки облицьовували мармуром або каменем. В імператорському Римі кожний імператору гонитві за славою споруджував нові майдани, адміністративні будинки, театри і стадіони. Римлянам належить і тип тріумфальної арки одно, три- і п’ятипрогінної, що зводилася на честь певного імператора. На стінах храмів римляни які греки зображали міфологічних героїв, а також сцени свого життя. У скульптурі досить поширеним став портрету якому автори відтворювали не тільки зовнішність, ай розкривали його особистість. Індивідуалізація людини вивела на перший план ідею духовної краси. Римська література увібрала кращі традиції грецької літератури. Основними жанрами були прозові твори, поезія. У Римі література цікавила не лише читача, ай політиків, які намагались у своїх інтересах керувати нею. Проза римського періоду складалася спочатку з листів, які в реалістичній, художній формі описували події, адресовані неіснуючій особі, тобто спрямовані на читача. Пізніше вони збільшуються за обсягом із являються романи з різноманітною тематикою. Поряд з прозою починає формуватися поезія, яка позначена високою культурою форми. Поети писали як великі твори, такі невеликі вірші легкого жанру. Римляни створили свій чудовий театр. Популярними у римлян були гладіаторські бої, які вони перейняли в етрусків. Ідеалом чоловіка був воїні взагалі римляни полюбляли видовищність. У ІІІ ст. не. на зміну рабовласницькому ладу поступово приходить феодальний. Завоювання Римської імперії повністю знищило античне


45 суспільство, обірвало традиції старих культурно-мистецьких формі лише частково трансформувалося у період середньовіччя.
Запитання для самоконтролю
1.
Наведіть періодизацію Античності.
2. Чому Давньогрецьку культуру називали історичним дивом
3. Охарактеризуйте міфологію давніх греків.
4. Що визнаєте з історії проведення олімпійських ігор
5. Яким був давньогрецький театр
6. Філософія і література у Давній Греції.
7. Архітектура і образотворче мистецтво давніх греків.
8. Охарактеризуйте елліністичну культуру.
9. Розкрийте сутність Давньоримської культури.
10. Архітектура і скульптура римського періоду.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал