Конспект лекцій з дисципліни культурологія для студентів 2 курсу денної І 1 курсу заочної форм навчання



Pdf просмотр
Сторінка2/8
Дата конвертації07.03.2017
Розмір5.06 Kb.
ТипКонспект
1   2   3   4   5   6   7   8
3.3 Культура Єгипту
У Північно-Східній Африці колискою найдавнішої цивілізації була долина ріки Нілу. Історію Стародавнього Єгипту поділяють натри великих


19 періоди Давнього, Середнього і Нового царства. Єгипет являв собою велетенський оазис, затиснений пустелями Північної Африки і Синаю. Ізольованість Єгипту пояснює значну своєрідність єгипетської культури. Її вважають однією з найдавніших у світі. Другою характерною особливістю давньоєгипетської культури є неподільне панування релігійних уявлень у свідомості єгиптян, релігійних ідей і мотивів – у культурі. Ужитті єгипетського суспільства значну роль відігравали міфологія і релігія. Серед єгипетських міфів центральне місце займають основні цикли створення світу, боротьба з темними силами, розквітів янення природи. Посіві збирання врожаю відобразилися у міфі про бога Осиріса. Культ Осиріса особливо шанувався землеробами. Релігія давніх єгиптян зароджувалась у родових общинах і проходила тривалий шлях до складних теологічних систем східної деспотії. Для релігії характерне збереження давніх вірувань , зооморфізм. На пізньому етапі простежується антропоморфізація божеств. Так, богиню Бастет зображували у вигляді жінки з головою кішки. Бог Тот – у вигляді чоловіка та ібіса. Широкого розповсюдження отримав культ мертвих. Єгиптяни вірили, що досягнути вічного життя міг той, у кого тіло збережено. Звідси звичай муміфікації тіл. Для збереження мумій будувались гробниці. Особливо пишно хоронили фараонів в епоху Давнього і Середнього царств. Їм будували грандіозні споруди - піраміди.
Об'єднання Єгипту у р. до не. привело до створення загальнодержавного культу. На перше місце висували бога сонця Ра. Ще однією, третьою характерною рисою культури, було обожнення фараона. Його оголошували втіленням бога, живим богом, сином Ра. У IV тис. до не. в Єгипті з’явилася писемність. Єгипетське письмо було ієрогліфічним. На початку ІІІ тис. до не. в Єгипті створили алфавіт з 24 приголосних літер. Проте всі три види ієрогліфічних знаків (ідеограми, фонограми, літери) співіснували. Матеріалом до письма був папірус.


20
Мистецтво
. Найбільш вражаючих результатів єгиптяни досягли в архітектурі, яка була тісно пов’язана з їхніми релігійними уявленнями та політичним ладом. У Стародавньому Єгипті розвинулася архітектура, для якої характерна велична монументальність. Символом Єгипту стали піраміди. Найбільш велика і знаменита піраміда Хуфу (Хеопса грецькою мовою. Складаються норми давньоєгипетського образотворчого мистецтва. Воно взагалі мало змінювалося, індивідуальна воля художника була обмежена – завдання його не творити, а оберігати священні канони. Оскільки на відміну від короткочасного земного життя, мистецтво вважалося носієм життя вічного воно мало непорушні правила. Єгиптяни, очевидно, не знали ще законів перспективи розмір фігуру них залежав невід розташування у просторі, а від значущості кожного з них. Тому на єгипетських рельєфах градація розмірів – це градація цінностей, значущіший суб’єкт завжди більший. Наприклад, у розписі піраміди найбільшою була фігура фараона, господаря гробниці, його родичі – трохи менші, раби та полонені – ще менші. Розмір робив зайвим інші атрибути величі. Тому фараона, якого вважали богом, зображали без перебільшеної пишності. Ці традиції передавалися в Єгипті з покоління в покоління і відступали від них вкрай рідко. Живопис та скульптура в Єгипті зазвичай становили частину архітектурно-мистецького ансамблю. Традиційна єгипетська скульптура – це переважно барельєф кругла скульптура розвивалася в часи елліністичного впливу. Існувало чимало культових фігурок богів з каменю та металу. Богів зображували у вигляді людських фігур з головами звірів (сліди первісного мисливського тотемізму. Колосальний за розмірами Великий Сфінксу Гізі. Зображення людей мали сталу кольорову гаму чоловіків малювали брунатним, жінок – рожевим, іноземців – білим, африканців – чорним кольорами. У зображенні людини склався так званий єгипетський канон голова, руки й ноги – у профіль, корпус фігури – анфас, це було спробою зобразити рух. Найкращі зразки давньоєгипетського образотворчого мистецтва – це глибоке духовне осмислення проблем буття людини. Таким був і портрет


21 фараона Тутанхамона на кришці саркофага, що виконаний із золота та темно- синього лазуриту юне, але зболене обличчя, з великими, підведеними сурмою очима свідчать про трагізм людської долі. Водночас єгиптяни вдосконалювалися і в прикладному мистецтві, заповнюючи свій побут витонченими мистецькими творами. Відома ложечка для ароматів, що виконана у формі стрункого тіла юної дівчини, що лине, тримаючи на витягнутих руках місткість для парфуму. Давньоєгипетська наука носила емпіричний характер. Звичай бальзамування тіл сприяв вивченню анатомії, розвитку хірургії. Значними були досягнення в астрономії.
3.4 Культура Ірану
Слово Іран є самовизначенням народу. Перекладається як культура аріїв. Іранці належать до індоєвропейської групи народів, але досить швидко асимілювалися протоіндійською культурою. Арії створили міцну державу і підкорили багато народів. Особливістю їх культури було створення кераміки сірого типу та виробів з металу, на яких були помітні цитати з ассирійської та вавилонської пам'яток. Іран пройшов у своєму розвиткові багато історичних періодів, але найважливіші з них у плані розвитку культури
1. Елам, в якому близько ІІІ тис. років до не. виникає піктографічна писемність, яка з часом переходить у лінійне складове письмо. Особливістю було виготовлення керамічного посуду. Його оздоблювали зображеннями птахів, тварин, людей, а також демонами, крилатими левами.
2. Мідійський період. Характеризується виробами з бронзи , на яких зображення наносилося симетрично. Архітектура була представлена храмами і святилищами. Вони нагадували обороні споруди та були оздоблені численними декоративними прикрасами. Боги для іранців уособлювали лише символи перед людьми вони з’являлися у вигляді тварині птахів. З р. до не. із захопленням Єгипту кордони держави збільшились і почалась епоха династії Ахеменідів. Культурним центром цієї держави стає


22
Персеполь. Тут виробився своєрідний архітектурний напрямок. Найзнаменитішим був храм Персеполя. У Персеполі сформувалися мистецькі та філософські школи. Були вироблені жорсткі вимоги до іконографії в мистецтві, а також релігійний канон. Зороастризм, який народився й утвердився в Ірані, передував християнству. Зороастризм істотно вплинув на релігії євразійського континенту. Так, Заратустра проголосив себе посередником між богом і людиною. Цю тезу пізніші релігії використали у своїх ученнях. Через те, що зороастрійці вважали первинною субстанцією вогонь, в їхніх храмах він горів постійно і був символом вічного життя. Як антитеза зороастризму в Ірані зароджується маніхейство. Воно ставило замету врятувати людство від першості світового зла. Іранці цінували фізичну і духовну красу. Про це свідчать тексти
«Авести», які збериглися. У них оспівується божественна мета людини. Скульптурні зображення були вишуканими. Багато витончених фігур прикрашали храм Персеполя і площу культурної столиці. Провідною темою у мистецтві іранців було світло, яке поборює темряву. Через те світлоносність пронизувала всі твори мистецтва, літературу, скульптуру і архітектуру.
3.5 Культура Індії
Найвідоміші з найдавніших цивілізацій Індії – Мохенджо-Даро та
Хараппа – відносяться до бронзового віку. Тут існували міста і села, побудовані на високому архітектурному рівні з культовими спорудами. Корінним населенням Індії були дравіди, тому найдавніший період історії Індії називають дравідським. У сер. II тис. до не. Північна Індія була завойована арійськими племенами. Це був союз племен, серед яких найбільш значним було плем’я бхаратів. Згодом арії підкорили населення і південної Індії. З відносин між корінним населенням і завойовниками-аріями склалася варно-кастова система. В Індії надзвичайно розвинулася міфологія, тісно пов’язана з релігією. Священними книгами аріїв були релігійні збірники веди. Тому перший період в


23 історії релігії індійців називається ведичним. Веди дають багатий матеріал для вивчення міфології, релігії, поезії аріїв. Міфологія індійцiв відображена у
Рігведі II тис. до не. Боги Рігведи являли собою персоніфікацію різних силі явищ природи. Богів уявляли за подобою людей. Головними богами стали Брахма, Шива і Вішну. Розвиток брахманської ідеології був тісно пов’язаний з утворенням касти жерців-брахманів. Уст. до не. виникає опозиційна по відношенню до брахманізму релігія – буддизм. З буддизмом пов’язаний розквіт індійської архітектури. Надзвичайно цікаві буддистські храми, що висічені у скелях, а також ступи.
Давньоіндійська міфологія мала сильний вплив на літературу, мистецтво і фольклор Індії. В I тис. до не. в Індії були створені дві великі епічні поеми
«Махабхарата» і «Рамаяна». Значний внесок до скарбниці світової науки внесли давньоіндійські математики. Індійці створили десяткову систему числення і цифри (запозичені пізніше арабами. Мистецтво. Твори образотворчого мистецтва мало збереглися, хоча веди містять згадки про розквіт живопису і архітектури з найдавніших часів. Достатньо повне уявлення про мистецтво та культуру Індії дають лише пам’ятки IV-III ст. до неколи країна об’єдналась в спільну державу. Архітектура Індії велична та неповторна. Індійський храм був спочатку місцем лише релігійних ритуалів, які урізноманітнювала поведінка священних тварин, що жили при святилищі. У часи конкуренції з буддизмом храми стали багато оздоблювати скульптурою та живописом. Над храмом звівся прикрашений рельєфами конусоподібний шпиль. Тут стали розігрувати сцени з
«Махабхарати» й «Рамаяни», зазвучала музика, з’явився танець. Поширення буддизму зумовило нове піднесення монументальної архітектури – будівництво культових пам ‘ятників нового типу – ступ, стамбг колон) та чайтья (храмів, що висічені у скелі. Найкраще зберігся храмовий комплекс в Аджанті, що складається з 29 печер. Вони відомі своїми розписами, які вкривають стіни та стелі внутрішніх приміщень. Тут – зображення тварин, птахів, квітів, міфологічних героїв та подій із життя Будди, побутові сцени.


24 Розписи вражають різноманітністю темі сюжетів, а також майстерністю та фантазією художників. Для прикладу можна сказати, що на стінах Аджанти зображено кілька сотень жінок, але не знайти серед них двох з однаковою зачіскою. А водній з воєнних сцен – 300 персонажів, і кожне обличчя виражає інші емоції готовність добою, лють, нерішучість тощо. У живописі Аджанти переважають людські естетичні ідеали, що невластиве для сакрального мистецтва давнини. Наприклад, сцена Принцеса, що помирає зображає прекрасну дівчину з величезними очима. У неї гнучкі руки, тонка талія та широкі стегна – цей ідеал краси, що склався в Стародавній Індії, зберігається в країні і сьогодні. Ця сцена, які всі інші розписи, дуже психологічна. Тривога і біль світяться в очах служниць, які підтримують принцесу. Особливу увагу при розписі приділяли не тільки передачі емоційного стану, алей кольору. Тут існували свої закони вибір кольору залежав від того, які фігури потрібно було зобразити. Богів та царів, наприклад, завжди зображали лише білою фарбою, але цією фарбою не можна було змальовувати персонажів, що втілюють зло. Пам’ятки портретної скульптури здебільшого представляли правителів. Щодо буддистського мистецтва, то воно не було похмурим, відірваним від життя. Навпаки, воно підкреслювало скороминучу, плинну красу буття, однак позбавлене трагедійності, бо персонажі цього мистецтва досягли нірвани. Відчутно також, що буддистське (які взагалі індійське ) мистецтво високо цінувало саму людину, яка прирівнювалась до богів. Отже, давньоіндійська культура внесла оригінальний вклад до скарбниці світової культури.
3.6 Культура Китаю
Культура Китаю була однією з найстаріших культурна Далекому Сході. Усередині тис. до не. утворюється ієрогліфічне письмо. Найбільшого культурного розвитку Китай досягнув за правління династії Хань. У цей період міста стають культурними осередками. Значного розвитку набула архітектура, особливо - палацова, що мала монументальний характер.


25
Їй притаманні високі міцні стіни , які виконували також оборонні функції. Палацові комплекси складалися зі з’єднаних дерев’яних будинків, що були покриті червоною черепицею із загнутими кутами. Палацові споруди були оточені садами. Платформи, на яких зводились будинки, облицьовували каменем. Дерев’яні елементи покривали червоним лаком. Серед культових споруд вирізнялися пагоди, яких зводили на узвишшях в оточенні зелених насаджень. Архітектурним дивом і нині є Великий китайський мур. Китайці дуже рано почали використовувати бронзу, з якої відливали дзвони для пагод, робили бронзові вироби з декоративною поверхнею. Розвивалася і скульптура. Це переважно різноманітні статуї Будди. А також постаті духів , що охороняли храм або житла. Китайці - вмілі винахідники. До винаходів відносять порцеляну, шовк, порох, морозиво, папір, феєрверк, сейсмограф та інше. Особливо прославилися китайці своєю знаменитою порцеляною. Була розроблена складна технологія , яка уможливлювала виготовлення майже прозорого виробу, який розписували. Досить популярним для розпису на той час став жанр « квітів і птахів, гори і води. Крім виготовлення порцеляни широкого розвитку набуває китайський живопис тушшю на шовку та папері. Досить популярним і тут стає жанр квітів і птахів , але крім цього художники малюють тварин, комах, риб та іншу живність. Живописом прикрашають різноманітні предмети (віяла, ширми. У пейзажних мотивах переважають відстороненість від реалій життя та споглядальність. У картину вводять текст, який доповнює зміст твору. Художник і поет часто є одна особа. Поетичні рядки картин породили своєрідний літературний жанр «ши», започаткований Конфуцієм. Цей жанр створювався у пісенній формі. Але поступово жанрова палітра збільшується. У літературу входить драма, прозова повість, роман.


26 Ключову роль у формуванні культури і світогляду китайського суспільства відіграла релігійно – моральна система Конфуція. Китайці створили свій прекрасний театрі нетрадиційну медицину. Культура Стародавнього Сходу позначилася на розвитку світової цивілізації. Саме на Стародавньому Сході склалися основні галузі науки, жанри літератури та види мистецтва. Особливо сильним був культурний вплив на античну цивілізацію Греції та Риму. Від давньосхідних цивілізацій було успадковане багато відкриттів у астрономії, математиці, механіці, географії, блискучих досягнень у медицині та архітектурі.
Запитання для самоконтролю
1.
Назвіть передумови і фактори виникнення культури. Охарактеризуйте культуру родоплемінного ладу. Що таке археологічна культура Яким було світосприймання первісної людини Укажіть спільні риси культур Давнього Сходу. Охарактеризуйте культуру Месопотамії. Що таке іригаційна система землеробства
8. Які види писемності існували на Давньому Сході
9. Охарактеризуйте культуру Давнього Єгипту.
10. Символом чого були єгипетські піраміди
11. Які риси притаманні мистецтву Давнього Єгипту
12. Охарактеризуйте культуру Давнього Ірану.
13. Якими були архітектура і скульптура Давнього Ірану
14. Охарактеризуйте культуру Давньої Індії.
15. Що таке «варно – кастовий лад
16. Проаналізуйте релігійно – філософські системи Давньої Індії.
17. Оцініть досягнення культури Давнього Китаю.
18. Що таке східна колективістська культура
19. Назвіть винаходи давніх китайців.
20. Дайте характеристику китайському прикладному мистецтву.


27
Теми рефератів
Сучасний погляд на проблему антропосоціоґенезу. Сутність культурної еволюції та її відмінність від біологічної. Загальна характеристика первісної культури. Світосприймання первісної людини. Художня культура Передньої Азії. Загальна характеристика культури Месопотамії. Вавилонська культура. Культура Стародавнього Єгипту загальна характеристика. Єгипетські піраміди. Мистецтво Стародавнього Єгипту. Культура Давнього Ірану. Зороастризм як світоглядна система. Архітектура і скульптура Давнього Ірану. Загальна характеристика культури Давньої Індії. Культура Мохенджо – Даро і Хараппи. Релігійні вірування Давньої Індії. Загальна характеристика культури Давнього Китаю. Китайська писемність. Китайське мистецтво. Архітектура Давнього Китаю. Китайський театр.
Літературні джерела
Бокань В. Культурологія : Навч. посібник. – К.
Бонгард – Левин Г.М. Древнеиндийская цивилизация. – М.
Васильев Л.С. История Востока. В т. М. Історія світової культури Навч. посібник За ред. Т.Левчука. – К.
Ламберг – Карловськи К.,Саблов Е. Древние цивилизации. – М, 1992.
Матье М. Искусство древнего Египта. – Л, 1991.
Чмихов МІ. Давня культура : Навч. посібник. – К, 1994.


28
Лекція 3: Культура та цивілізація
Основні поняття та терміни
- цивілізація
- етнічна культура
- світова культура.
План заняття
1. Співвідношення понять культура і цивілізація.
2. Лінійна теорія (французські просвітники, К.Маркс).
3. Концепція локальних цивілізацій (М. Данилевський, О.Шпенглер,
А.Тойнбі).
4. Географічний підхід до цивілізації Ш.Монтеск’є, Л.Мєчніков) .
5. Етнічна і світова культура.
1.

Співвідношення
понять культура і «цивілізація»
Терміни цивілізація і культура близькі зазначенням. Термін цивілізація походить від латинського «цивіліст», що означає державний, громадянський. Значення терміну цивілізація змінювалося з часом. У ІІ ст. не. римський історик К.Тацит, співставляючи спосіб життя германських племені цивілізованого Риму, виділив три ознаки цивілізації а) матеріальний достаток б) державність в) писемність. У Новий час термін цивілізація використовувався у значені вихованості і освіченості. Його в науковому обігу використовували французькі просвітники А. Тюрго, В. Мірабо, П. Гольбах. У сучасній науці термін цивілізація означає високий рівень розвитку суспільства. Уході дискусії щодо древніх міст, яка відбулася 1958 року в Чикаго, вчені запропонували три ознаки цивілізації монументальна архітектура, писемність, міста. Згадана вище тріада виразно характеризує цивілізацію, в першу чергу, саме як культурний комплекс. Тоді як соціально –


29 економічна сутність даного становить поява класового суспільства і держави.
Пам’ятки архітектури показові з точки зору виробничого потенціалу суспільства, що їх створило . Поява писемності характеризує відділення розумової праці від фізичної , що дозволило зосередити зусилля окремих груп людей на розвиткові мистецтва і різних форм позитивного знання. Міста виконували специфічні функції у суспільній системі були центрами сільськогосподарської округи , центрами ремесел і торгівлі та свого роду ідеологічними центрами. Саме впору давніх цивілізацій ідеологічна сфера систематизована і централізована) стала справді величезною силою. У сучасній науці склалося декілька підходів у дослідженні поняття цивілізація історичний, етнічний, техніко – економічний, матеріалістичний та інші. Найбільш дослідженими є лінійний , локально – історичний типі географічний підхід.
2. Лінійна теорія
«Цивілізація» характеризується як етап культурно-історичного процесу. Історично перший лінійний підхід до цивілізації склався у французькій літературі. Цивілізацію пояснювали як етап історичного розвитку, що настав за дикунством і варварством. Цивілізація ототожнювалася з капіталізмом. Ознаками цивілізації вважалися освіченість і сфера її розповсюдження. Перехід від варварства до цивілізації в Європі здійснився завдяки розумовій діяльності. Г. Бокль відносив до ознаки цивілізації відкриття геніїв науки. У той же час цивілізація залежить від природних умові багатства, що нагромаджено суспільством. Погляди на цивілізацію як ступінь лінійного розвитку простежуються у марксистській теорії. К. Маркс використовував ідеї просвітників і теорію американського етнографа Л. Моргана (викладену ним у книзі Давнє суспільство р. К. Маркс вважав, що поняття цивілізація стосується по-перше, класового суспільства по-друге, капіталізму по-третє, у майбутньому було пов’язано з комунізмом. У цілому К. Маркс обстоював ідеї формаційного підходу в розвитку суспільства і культури (первісна,


30 рабовласницька, феодальна, капіталістична і комуністична. Характерними рисами цивілізації є державність, міста, писемність, класи суспільства, наука і мистецтво. Лінійна теорія цивілізації пов’язана з ідеєю прогресу. Вона універсальна, подає схему розвитку культурного процесу. Недоліком лінійної теорії є те, що вона не враховує специфіки розвитку окремих культур.
3. Концепція локальних цивілізацій
Локально – цивілізаційний підхід визначає кожну цивілізацію як особливий, відносно замкнений і самостійний історичний тип. Підхід сформувався у др. пол. ХІХ ст. в результаті критичного осмислення лінійної концепції. Засновником підходу був російський учений М.Данилевський. У 1869 р. він опублікував книгу Росія і Європа, в якій виступив критиком лінійної теорії. Світову культуру він бачив як співіснування окремих культур. Учений порівнював культуру з живим організмом, що проходить декілька етапів зародження, розвиток, занепад, смерть. М.Данилевський обґрунтував існування десяти самобутніх великих культур. Виділяються культури спадкоємні та усамітнені. Культури існують певний час, якщо не можуть оновлюватися. Ідеї культурно-історичного типу були розвинуті німецьким вченим О. Шпенглером у роботі Занепад Європи (1922 р. О. Шпенглер описував цивілізацію як заключний етап розвитку культури. Погляди О. Шпенглера про співвідношення культури та цивілізації продовжив А. Тойнбі, автор 12 - томної праці Дослідження історії. Учений доводив, що кожна цивілізація проходить у своєму розвитку чотири стадії виникнення, росту, надлому і розпаду. Після чого вона гине, а на її місці виникає інша цивілізація. Спільне у А. Тойнбі між культурою і цивілізацією – це релігійна приналежність. Ідею загибелі окремих цивілізацій поділяють прихильники іншого підходу – географічного детермінізму.


31
4. Географічний підхід до цивілізації
«Цивілізація» означає розвиток суспільства в певному географічному середовищі. Даний підхід бере свій початок з ідей французького просвітника Ш. Монтеск’є, він вважав, що кліматичні умови визначають індивідуальні особливості людини, характері схильності. Кліматичними умовами пояснював Ш. Монтеск’є і тип державного устрою. Він стверджував, що в країнах з родючими ґрунтами легше встановити дух залежності, тому що людям, які зайняті землеробством, ніколи думати про свободу вони бояться втратити своє майно, тому згодні на владу навіть деспотичної особи. У країнах з холодним кліматом і несприятливими умовами для землеробства, люди більше думають про свободу, ніж про врожай. Ш.Монтеск’є підводить підсумок, що влада клімату сильніша за іншу владу. Ідею впливу кліматичних умовна розвиток суспільства і культури досліджував російський учений ХІХ ст. ЛІ. Мєчніков. Він підтримував ідею світової культури. Всесвітню цивілізацію вчений розподілив натри етапи у відповідності до періодів соціальної історії. На першому етапі виникають річкові цивілізації. Великі давні центри цивілізації – Єгипет, Месопотамія, Індія, Китай – засновують у басейнах великих річок Нілу, Тигра і Євфрата,
Ганга та Інда, Хуанхе і Янцзи. Річкові цивілізації створені первісними народами. Вони були ізольовані одна від одної і тільки уст. до не. ізоляція була подолана. Починається доба міжнародних відносин і зближення народів. Другий етап - середземноморська цивілізація. Вона формується на берегах Середземного моря. Її головні представники Греція і Рим. Це нова фаза цивілізації. Антична культура є вирішальною. Важлива риса періоду – спадкоємність культури. Третій період розвитку цивілізації пов'язаний у ЛІ. Мєчнікова з океаном. Доба океанічної цивілізації починається з відкриттям Х.Колумбом Америки р. Наслідком цього відкриття став швидкий розвиток країн, що розташовані на узбережжі Атлантичного океану ( Португалія, Іспанія, Франція,


32 Англія, Нідерланди. Народи цих країн використали сприятливе географічне розташування своїх територій. Центри цивілізації з узбережжя Середземного моря перемістилися на береги Атлантичного океану. ЛІ. Мєчніков вважав, що центр світової цивілізації несталий у часі й просторі. Його зміни пов’язані з еволюцією географічного середовища у часі. У
ХІХ ст. центр цивілізації знаходився у Великій Британії, у ХХ ст. – у США, а в
ХХІ ст., за прогнозами вчених, він має бути у Китаї.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал