Конспект лекцій з дисципліни культурологія для студентів 2 курсу денної І 1 курсу заочної форм навчання



Pdf просмотр
Сторінка1/8
Дата конвертації07.03.2017
Розмір5.06 Kb.
ТипКонспект
  1   2   3   4   5   6   7   8

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ
МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВАМ. С. Лисенко
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
з дисципліни
КУЛЬТУРОЛОГІЯ


(для студентів 2 курсу денної і 1 курсу заочної форм навчання
за напрямом підготовки 6.030601 Менеджмент)


ХАРКІВ
ХНАМГ
2011


2
Лисенко МС Конспект лекцій з дисципліни Культурологія (для студентів 2 курсу денної і 1 курсу заочної форм навчання за напрямом підготовки 6.030601 Менеджмент) / МС. Лисенко Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Х ХНАМГ, 2011. – 115 с.

Автор доц., кін. МС. Лисенко Рецензент доц., кін. О. Л. Рябченко

Рекомендовано кафедрою історії і культурології, протокол № 2 від «14» вересня 2010 р.







3
ВСТУП

Збереження та примноження духовно-культурних традицій кожного народу є запорукою стабільного суспільного розвитку та невід’ємною частиною цивілізаційного поступу. Сфера культурних надбань сприяє формуванню в особистості широкого світобачення, орієнтованого на загальнолюдські гуманістичні цінності. Культурологічна база уможливить розуміння значущості таких феноменів суспільної свідомості, як мистецтво, література, філософія, а також найвищого уособлення природи – людини. Аналіз духовних цінностей допоможе визначити рівень розвитку, стан суспільства в конкретний історичний період, оцінити його з морально-якісного боку. Культурологія певною мірою узагальнює, систематизує, ознайомлює зі специфічними методами аналізу філософського, політологічного, соціального розуміння і бачення культурно-творчих процесів. Пропонований конспект лекцій є викладом навчального курсу Культурологія. Він ознайомлює студентів з найвагомішими культурними здобутками від первісних часів до наших днів, з’ясовує деякі закономірності світового культурного процесу, основні етапи історичного шляху української культури. Методологічною основою написання конспекту лекцій стали принципи науковості, об’єктивності, історизму, толерантності, комплексності та компаративістики. Мета конспекту лекцій передбачає формування системи знань про закономірності культурного процесу, культуру як специфічний та унікальний феномен людства. Це дає змогу широко використати знання з всесвітньої історії та історії України, української та зарубіжної культури, соціології, політології, філософії та правознавства. Запропонований конспект лекцій передбачає такі завдання оволодіння основними термінами та поняттями культурології нарівні відтворення та використання в повсякденному житті


4 набуття навичок та вмінь застосування знань з культурології для визначення лінії особистої поведінки в умовах розмаїття культур. З метою проблемного засвоєння культурології в кожній темі розроблені основні поняття і терміни план заняття література запитання для самоконтролю теми рефератів. Конспект лекцій призначений, насамперед, для студентів. У ньому висвітлені основні етапи та закономірності розвитку світової та вітчизняної культури.









5
Лекція 1
:
Культурологія як наука
Основні поняття і терміни
- культура
- матеріальна культура
- духовна культура
- типологія
- культурологія.
План заняття
1. Поняття культура, її типи.
2. Культурологія як наука
2.1. Об’єкт і предмет
2.2. Теоретична і методологічна основа
2.3. Задачі, проблеми і функції.
3. Типологія культури.
4. Сучасні культурологічні теорії.
1.

Поняття
«культура», її типи
Розуміння культури багатопланове. Воно складалося з переходом людини і суспільства від діяльності привласнюючого характеру до відтворюючого господарства. Спочатку термін культура мав значення обробіток землі,вирощування, догляд. Виникла різниця між дикою, первинною землею і культурною або обробленою людиною. На сьогодні зберігся у термінах – технічна культура, сільськогосподарська культура. Розглянемо найбільш розповсюджені підходи до пояснення культури в сучасній науці
А. Культура – як спосіб і зміст життєдіяльності людей, який
відрізняє їх від життя рослині тварин
Такому типу культури притаманні ознаки
- виробництво,зберігання, розподілі використання матеріальних і духовних благ


6
- суспільні інститути
- сукупність нормі принципів життєдіяльності. Отже, життя людини суттєво відрізняється від існування рослини і тварини. Наявність свідомості у людей, здатність до праці і мовного спілкування, абстрактного мислення, ціле полягання, спільний спосіб життя, підкреслюють соціальний характер культури.
Б. Культура це - більш високий етап розвитку суспільства (цивілізація)
Її ознаки
- виникнення відтворюючого господарства
- заміна полігамної сім’ї моногамною
- набуття індивідуумом імені
- поява держави і права
- виникнення писемності
- поява організованого будівництва житла, доріг, транспортних комунікацій, культових і виробничих споруд
- становлення моралі й мистецтва як самостійних галузей
- виникнення монотеїстичних релігій
- створення армій.
В. Культура характеризується як етнічна, тобто культура певного народу
(українська культура, американська, китайська, слов’янські та ін.). Ознаки етнічної культури
- наявність території
- державність
- національна мова або діалект
- природний спосіб життя
- національна психологія (менталітет
- національні вірування або національна ідеологія
- особливості побуту


7
- специфіка моральності
- національне мистецтво.
Г. Поняття культури обмежується сферою мистецтва У такому значенні термін культура використовується у розмовній мові, засобах масової інформації або спеціалістами у сфері мистецтва. Насправді мистецтво є одним з видів духовної культури. Крім того, культуру поділяють на матеріальну і духовну. Матеріальна культура охоплює всю сферу матеріальної діяльності та її результати, а також взаємини між людьми, що складаються в процесі виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ. Найкраще матеріальну культуру характеризують знаряддя праці та інші технічні засоби і споруди, предмети повсякденного вжитку та асортимент побутових послуг, житло, одяг, транспорт, зв’язок та ін. Отже, матеріальна культура – це все , створене людиною. До духовної культури належить сфера свідомості, засоби і способи духовної діяльності та її результати, освіта, виховання, мистецтво, інформація, наука,релігія, мораль.
2. Культурологія як наука
Культурологія як наука і навчальна дисципліна сформувалася відносно недавно (у ХХ ст.). У курсі культурології культура аналізується як цілісне, системне явище. Обґрунтовується положення, що культурологічний підхід у дослідженні суспільства є одним з провідних поряд із історичним, цивілізаційним, формаційним. Він дозволяє вивчати суспільство на основі закономірностей, ознак і явищ, які властиві життю людей.
2.1. Об’єктом вивчення культурології є суспільство, предметом – дослідження культури як цілісного системного явища. Культурологія вивчає культуру суспільства і його суб’єктів. Культурологію називають філософією культури. Культурологія – це наука, що вивчає систему культури, її ґенезу, змісті структуру, закономірності, засоби і форми виявлення життєдіяльності людей.


8 У культурології використовують поняття культура, цивілізація, ґенеза, типологія, вид культури, суб’єкти культури. Структура науки передбачає такі елементи
- методологія вивчення культури
- теорія матеріальної і духовної культури історія культурологічної думки
- типологія культури.
2.2. Теоретичну основу культурології складають накопичені знання про культуру, що містяться в різних письмових джерелах. Методологічна основа культурологічних досліджень складається з філософської методології. Вона охоплює філософські принципи зв’язку і розвитку, об’єктивності, детермінізму, структурності і функціональності, а також принципи циклічності існування культур, типології, діяльності. У культурології використовують методи опису, спостереження, аналізу, синтезу, моделювання, вивчення текстів, аналогії, абстрагування тощо.
2.3. Основні задачі культурології
- вивчення ґенези культури , етапів культурологічного процесу
- пояснення культури, її сутності, змісту, ознак і функцій
- визначення ролі і місця людини у культурологічному процесі
- розробка категоріального апарату, методів і засобів вивчення культури
- дослідження перспективи розвитку окремих культур.
До головних проблем культурології відносять
- порівняння різних культур, виявлення у них типового та специфічного
- співставлення культури і цивілізації
- дослідження культури в єдності діяльнісного, техногенного і аксіологічного підходів
- аналіз взаємодії культури з економікою, політикою, правом, релігією


9
- вивчення принципів, механізмів, тенденції і можливості культурологічного процесу
- визначення перспективи існування окремих культур
- удосконалення методології культурологічного пізнання. Умовно культурологічні знання можна поділити на фундаментальні та прикладні. Функції культурології гносеологічна, світоглядна, методологічна, аксіологічна, освітня, виховна. Таким чином, культурологія – гуманітарна дисципліна, яка проходить період становлення. Вона вивчає культуру як цілісне системне явище, узагальнює знання інших наук про культуру.
3. Типологія культури
Під типологією в сучасній науковій літературі розуміють метод розчленування системи досліджуваних об’єктів та їх групування за допомогою узагальненої моделі. Цей метод використовують з метою порівняльного дослідження об’єктів і суттєвих ознак зв’язків, функцій, відносин, рівнів організації об’єктів. В історії світової культури можна чітко простежити такі основні типи системи культурного розвитку
- часовий, до якого належить певна система культурних епох, що послідовно змінюють одна одну (наприклад, антична доба, середньовіччя
- просторовий, який охоплює національні, зональні та регіональні системи культур, що діють на широкому географічному просторі (західна та східна, європейська, американські та ін.).
4. Сучасні культурологічні теорії
У ХХ ст. розвиток культури у європейському регіоні характеризувався гострою кризою. Науково-технічний прогрес породжував негативні наслідки. Дослідники вивчали кризовий стан культури. Виникла своєрідна поляризація у виборі методології і напрямків вивчення культури. Оптимістичний або сцієнтичний напрямок розробки концепції культури склали роботи, у яких науково-технічний прогрес оцінювався позитивно і вважався головним фактором культурологічного розвитку. Оптимістичний


10 підхід пояснення культури був характерним для творчості Р. Арона, Д. Белла, П. Сорокіна, А. Тоффлера, А. Тойнбі, М. Вебера та інших. Песимістичний або антисцієнтичний напрямок здебільшого негативно відображав становище європейської культури. У працях О. Шпенглера, К. Ясперса, представників Римського клубу, наука і технізація оголошувалися головними « винуватцями кризи європейської культури. Доцільним уявляється наведення класифікації сучасних культурологічних теорій і за конкретно-науковим характером
- філософські А. Шопенгауер, Ж. П. Сартр, Е. Гусерль, А. Швейцер;
- історичні А. Тойнбі, Е. Тайлор, Дж. Саблов;
- соціологічні М. Вебер, А. Вебер, А. Камю, П. Сорокін;
- психоаналітичні К. Юнг, З. Фройд, Е. Фромм;
- цивілізаційні Й. Гейзінга, Х. Ортега-і-Гассет, Т. Еліот, В. Шубарт. Прикладом власне культурологічних концепцій є теорії Й. Гейзінги, В. Шубарта. Нідерландський культуролог Й. Гейзінга (1872-1945рр.) зображував культуру за допомогою гри. У працях Осінь середньовіччя (р, Людина, що грається (р, В тіні завтрашнього дня (р) він обґрунтовував культуру як природню гральню динаміку життя, співвіднесену з серйозним. Культурою є баланс матеріальних і духовних цінностей. Гра у культурі – ритмі гармонія, радість і вишуканість, історична альтернатива серйозному. Згаданий вище мислитель вважав, що культура формується здебільшого через гру та у грі. З XVІІІ ст., за його думкою, простежується убування гри. Виник хибний погляд, згідно з яким культуру визначають праця і матеріальні сили.


11 В. Шубарт (1897-1942рр.) – німецький культуролог. У своїх наукових роботах Європа і душа Сходу (р, Достоєвський і Ніцше» (р, Духовний поворот від механіки до метафізики (р, Релігія і ерос
(1941 р) він висвітлював концепцію культурно – історичної динаміки. Історія, вважав він, уявляє собою процес зміни еонічних прототипів культури. В. Шубарт обґрунтував чотири відповідні історичним типам прототипа культури гармонічний, героїчний, аскетичний і месіанський. Автор звертався до аналізу історичної динаміки культури, щоб знайти причини виникнення негативної тенденції і запропонувати заходів щодо їх подолання. У 60 - х рр. XX ст. широкого розповсюдження набули концепції культури, авторами яких є Р. Арон, У. Ростоу, П. Сорокін, А. Швейцер, К. Ясперс, К. Леві-Стросс, К. Поппер, Б. Рассел, Ф. Ніцше, З. Бжезинський, Е. Фромм, М. Бахтін, Л. Гумільов та інші. Сучасна теорія культури розвивається за багатьма напрямками і становить собою сукупність різнопланових концепцій.
Запитання для самоконтролю
1. Що таке культура Які існують типи культури
2. Як вирозумієте поняття матеріальна і духовна культура
3. Що є предметом і об’єктом культурології
4. Розкрийте основні структурні елементи культурології як науки.
5. Розкрийте поняття типологія культури. Наведіть приклади типологій.
6. Що означають оптимістичний та песимістичний погляди на культуру
7. Охарактеризуйте сучасні культурологічні теорії.


12
Теми рефератів
Культурологія як наука.
Історія розвитку культурологічної думки.
Сучасні культурологічні концепції.
Багатозначність поняття культура.
Людина і культура.
Культура та історія.

Літературні джерела
Гуревич П. С. Культурология : Учебник . – М, 2008. Культурологія : Навч. посібник / За ред. ММ Заковича. – К 2004.
Межуев В. М. Классическая модель культуры // Культура : теория и проблемы. – М, 1995.
Розин В. М. Введение в культурологию. – М, 2007.

Лекція 2: Ґенеза культури
Основні поняття і терміни :
- ґенеза;
- археологічна культура
- іригаційне землеробство
- східна деспотія.
План заняття
1. Передумови та загальні фактори виникнення культури.
2. Первісна культура.
3. Найдавніші земні цивілізації.
3.1. Особливості культур народів Давнього Сходу.
3.2. Культура Месопотамії .
3.3. Культура Єгипту.
3.4. Культура Ірану.
3.5. Культура Індії.
3.6. Культура Китаю.


13
1.

Передумови
та загальні фактори виникнення культури
Сонячна система існує (як вважають вчені) понад 5млрд.років. Земля як планета сформувалася близько 4.6 млрд. років тому. Життя на нашій планеті зародилося 3млрд.років тому. На рубежі 14-15 млн. років тому з’явилися перші гомініди – примати. Їхній розвиток розкриває еволюцію вищих приматів, перехід від первісних людей до сучасних. Понад 350 тисяч років тому почало формуватися суспільство. Сучасне суспільство ймовірно існує 6 – 7 тисяч років. Отже, історія людства займає невеликий проміжок часу в порівняні з існуванням життя на Землі і самої планети Земля. Однак вона отримала динамічний розвиток. Однією з найважливіших рис сучасного суспільства є культура. Культура як спосіб і зміст життя людей на основі відтворення і споживання виникла з відділенням людини із природного середовища. Культура як ступінь історичного розвитку проходила становлення пізніше. Час її формування неоднаковий у різних народів. Виникнення і становлення культури в науці називають ґенезою. Еволюція людини від вищих приматів здійснювалася досить тривалий час. Антропологи вважають, наприклад, що представники неоантропів кроманьйонців – найбільш близьких до людини розумної) жили 40 - 30 тис. років тому. Якщо врахувати, що деякі архаїчні культури мають вік 4 – 5 тис. років, то історичний етап між людиною розумною і викопною істотою становить 25 – 35 тис. років. Отже, цей період становлення людини найменше досліджений. Передумовами виникнення культури були біогенна та соціальна. Вони є спільними для виникнення людини і формування суспільства. До біогенної відносять виникнення приматів, прямоходіння, формування систем органів чуттів, стадний спосіб життя, розвиток головного мозку. Передумови історично закріплювалися у генному коді людини і передавали у спадок. Біогенні передумови склали матеріально – фізичну основу для виникнення соціальних факторів. Соціальні фактори (або передумови) – мова,


14 трудова діяльність і спільний спосіб життя. У процесі дії соціальних факторів виникали джерела, на основі яких формувалися конкретні ознаки і форми культури. До матеріальних джерел слід віднести виникнення і вдосконалення знарядь праці, поява відтворюючого господарства, перехід від полігамії до моногамії, набуття людиною імені, будівництво житла, створення одягу, нових продуктів харчування. До духовних джерел формування культури належать міфологія, язичницькі вірування, народна творчість, стан свідомості людей, виховання, освіта. До комплексних джерел відносять побут, етнічну, расову і континентальну специфіку проживання і життєдіяльності людей. Таким чином, культура виникла. Вона стала якісно новим етапом у життєдіяльності суспільства.
2. Первісна культура
Первісна епоха властива всім без винятку формам людської спільноти. Звичайно, кожній з них притаманний свій історичний шлях розвитку. Однак доцільно виходити з того, що первісна історія людства, його культура мають узагальнюючий характер. Важливими джерелами для вивчення культури первісного суспільства є археологічні, етнографічній антропологічні матеріали, а також фольклорні пам’ятки, здобутки лінгвістики, геології, палеоботаніки. Саме на їх основі розроблена періодизація первісного суспільства, його культура. Культура прадавньої людини у різних регіонах земної кулі складає одноманітність і постійність явищ. Це ілюструють експонати етнографічних музеїв (молоти, ножі, шила, наконечники стріл. Відрізняються лише окремі деталі. Те саме спостерігалося і щодо занять способів добування вогню, приготування їжі тощо. Така подібність притаманна і духовним процесам (міфам, легендам, звичаям, забобонам. У первісному суспільстві все спиралося на кровно- родинні відносини. І світ, що оточує людину, це теж одна велика родина, яка живе за тими самими звичаями і законами, що й люди.


15 На початку свого існування для первісної людини був властивий синкретизм свідомості. Ще однією характерною рисою свідомості первісних людей було одухотворення природи (анімізм. Люди думали, що душа є у всього сущого. З вірою в духів пов’язані обряди вшанування небіжчиків, виникнення культу предків. До світосприймання первісної людини належать також тотемізмі фетишизм. Якщо світ одухотворений і все в ньому живе, то природно впливати на нього чародійством, чаклуванням. Так виникають магія, ритуал, міф. У досліджені первісності важливу роль відіграє археологічна культура. Археологічна культура це – матеріальні пам’ятки, що розміщені на певній території і належать до одного часу. Археологи називають культуру за місцем знахідок або характерних ознак. Археологічну культуру розподіляють натри великих періоди
- ранній палеоліт - млн. – 100 тис. рр. тому
- середній палеоліт - 100 – 30 тис. рр. тому
- пізній палеоліт - 30 – 8 тис. рр. тому. Для кожного періоду характерні свої знахідки і знаряддя праці, поховання, печерний живопис. Археологічна періодизація історії первісного ладу заснована на дослідженні знарядь виробництва, що постійно вдосконалювалися. За матеріалами, з яких робили знаряддя праці, археологи поділили історію первісного суспільства на такі епохи кам’яну, мідну, бронзову і залізну.
У первісний період формувалася культура. Люди згодом навчилися прясти і ткати, використовуючи вовну, коноплі, кропиву, льон, виготовляти керамічний посуд. Змінювалося житло велике значення для розвитку людства мало зародження металургії. Завдяки розвитку виробничих відносин упорядковувалися соціальній сімейні відносини. Полігамну сім’ю витіснила моногамна. До культури родоплемінного ладу відносять і соціальну пам’ять.



16
3. Найдавніші земні цивілізації
3.1 Особливості культур Давнього Сходу Історія Давнього Сходу охоплює культурний розвиток найдавніших держав, що існували на величезній території у басейнах річок Нілу, Тигру і Євфрату, Інду, Хуанхе і Янцзи. Однією з визначальних характерних рис суспільного ладу давньосхідних народів було тривале збереження спочатку сімейної, а потім сільської общини (згодом це трансформувалось у колективізм культури. Рабовласництво розвивається на Сході, не виходячи за межі домашнього рабства. Держава на Сході набуває особливої форми східної деспотії, за якої вся верховна влада зосереджується в руках деспота ( фараона, царя ). Вся земля вважається власністю держави. У цьому – джерело матеріальної могутності деспотії. У родючих долинах великих річок благодатні природні умови сприяли у
ІІІ тис. дон. е. розвитку землеробського господарства, заснованого на штучному зрошуванні (іригаційна система землекористування. Так виникли найдавніші річкові цивілізації, що уславились здобутками в освіті, мистецтві, науці й архітектурі.
Отже,загальні риси культур Давнього Сходу
- хронологічні рамки існування
- розташування в басейні річок
-
іригаційне землеробство
- патріархальне рабство
- східна деспотія
- колективізм
- писемність.
3.2 Культура Месопотамії
Серед країн Передньої Азії найбільш придатною для розвитку землеробства була країна між р. Тигр, Євфрат - Міжріччя, яку греки називали
Месопотамією. В південній частині Міжріччя жили шумери, які вперше


17 створили іригаційну систему. Наприкінці IV тис. до не. на півдні Дворіччя існувало 20 дрібних міст – держав. Шумер став основою і джерелом вавилонської культури. У центральній і північній частині Міжріччя проживали семітські племена, що прийшли з Аравії – аккадці. Вони створили сильну державу зі столицею у Вавилоні, який перетворився на найбільший торговельний і культурний центр Азії. Найвидатнішим культурним досягненням шумерів було винайдення писемності, яка виникла з малюнка. Необхідність нанесення знаків на глиняних табличках приводить до схематизації знаків ідо вироблення системи клинопису. Шумерський клинопис був запозичений вавилонянами, ассирійцями, персами та став міжнародним. З появою деспотичної держави стародавній культ природи змінюється. Боги, що були уособленням сил природи, стають втіленням сили, небесними суддями, могутніми повелителями. Мардук, давній землеробський бог, перетворився у володаря неба і землі, верховного бога Вавилона. Усі галузі культурного життя - від літератури до науки – знаходилися під сильним впливом релігії. Релігійна ідеологія наскрізь пронизувала всю літературу. Більшість літературних творів були художнім оформленням із міфів, легенд, догматів. Значного місця у вавилонській літературі займав епос, виникнення якого сягало шумерської доби. Сюжети шумерських епічних поем тісно пов’язані з міфами, в яких описаний золотий вік давнини, створення богів, світу, людини. Найбільш видатним твором вавилонської літератури є поема про Гільгамеша, в якій з великою художньою силою поставлене вічне питання про сенс життя і неминучості смерті людини, навіть такого уславленого героя як Гільгамеш. У Вавилоні було зроблено першу у світі спробу кодифікації законів. Цар
Хаммураппі уславився не лише як завойовник. При ньому був розроблений звід законів.


18 З господарських потреб виникли давні ростки науки, особливо математика і астрономія. Необхідність підраховувати кількість і вагу продуктів, товарів, визначати обсяг будівель, обчислювати поверхню ділянок землі привели до зародження арифметики і геометрії. Ще в шумерську епоху існувала шестидесяткова система числення. До наших днів залишився поділ кола на 360 градусів. Були відомі чотири правила арифметики, прості дроби, піднесення у квадрат, куб. Значними були астрономічні знання вавилонян. Жерці – астрономи спостерігали за небом з висоти своїх обсерваторій, що розміщувалися у храмових баштах - зіккуратах.
Мистецтво. Зображення звіра домінує у мистецтві Месопотамії. Наприклад, на мідному рельєфі (шумерський храм в аль-Обейді) зображений орел, що мав левову голову, з широко розпластаними крилами, пазурами втримуючи двох оленів з величезними рогами. У царських гробницях Ура була знайдена пластинка з перламутровою інкрустацією почорній емалі, що прикрашала арфу. На ній звірі, яку байках, наділені людськими якостями осел грає на арфі, ведмідь танцює. Для палацової архітектури є типовим палац
Саргона ІІ (V ст. до не. Палацовий комплекс поєднував близько двохсот приміщень – житлових, приймальних, господарських. У ньому був храм-зіккурат. Перед входом до свого палацу Саргон ІІ поставив скульптурні фігури шеду – зображення богів-охоронців палацу – у вигляді крилатих левів та биків з людськими обличчями масою 21 тонна кожний. У розписах палаців переважав не культовий, а світський сюжет, який мав підкреслювати міць царя. Цар тут – не небожитель, а всемогутній земний повелитель. Обличчя у нього величне, суворе, без певних індивідуальних рис зображено надзвичайну розкіш царських прикрас та одягу. Отже, культура Месопотамії досягла свого високого рівня. Вона мала широке розповсюдження серед народів Передньої Азії.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал