Конспект лекцій з дисциплін: «Основи маркетингу І менеджменту», «Основи маркетингу І менеджменту 1»



Pdf просмотр
Сторінка1/6
Дата конвертації07.03.2017
Розмір5.04 Kb.
ТипКонспект
  1   2   3   4   5   6

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ
ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО
ГОСПОДАРСТВА




С. І. Плотницька


ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
з дисциплін:
«Основи маркетингу і менеджменту»,
«Основи маркетингу і менеджменту - 1»,
«Основи маркетингу і менеджменту - 2»,

(для студентів 3 - 5 курсів усіх форм навчання
спеціальностей «Водопостачання та водовідведення»,
„Теплогазопостачання і вентиляція”)



Харків ХНАМГ 2010

2
П
лотницька С.І. Опорний конспект лекцій з дисциплін «Основи маркетингу і менеджменту», «Основи маркетингу і менеджменту - 1»,
«Основи маркетингу і менеджменту - 2» (для студентів 3 - 5 курсів усіх форм навчання спеціальностей «Водопостачання та водовідведення»,
„Теплогазопостачання і вентиляція») / Авт: С.І. Плотницька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва – Х.: ХНАМГ, 2009. – 108 с.

Тексти лекцій розкривають основні завдання менеджменту і маркетингу на виробничих підприємствах, зокрема в галузях водопостачання і водовідведення та теплогазопостачання і вентиляції.
Належну увагу приділено висвітленню тем, які передбачені навчальною програмою.
Розраховані для студентів усіх форм навчання спеціальностей
«Водопостачання та водовідведення»,
«Теплогазопостачання
і вентиляція»).

Рецензент: проф., к.е.н. Є.М. Кайлюк


Рекомендовано кафедрою менеджменту і маркетингу в міському господарстві, протокол № 4 від 28.10.2009 р.

3
ЗМІСТ

Стор.
ВСТУП…………………………………………………………………. 4
РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ……………………………..
Тема 1. Основи теорії менеджменту…………………………………..
5 5
Тема 2. Історія розвитку менеджменту………………………………. 10
Тема 3. Організація як об’єкт управління…………………………… 18
Тема 4. Функції та технологія менеджменту………………………… 25
Тема 5. Методи менеджменту………………………………………… 39
Тема 6. Інформація і комунікація в менеджменті…………………… 44
Тема 7. Управлінські рішення………………………………………… 49
Тема 8. Керівництво і лідерство……………………………………… 54
Тема 9. Ефективність менеджменту………………………………….. 59
РОЗДІЛ 2. ОСНОВИ МАРКЕТИНГУ……………………………….
Тема 10. Сутність та основні категорії маркетингу………………….
65 65
Тема 11. Маркетингова товарна політика..…………………………. 76
Тема 12. Макретингова цінова політика……………………………
84
Тема 13. Маркетингова політика розподілу…………………………. 91
Тема 14. Основи маркетингової політики комунікацій…..…………. 95
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА…………………………………….
102


4
ВСТУП
В умовах ринкової економіки досягнення бажаних результатів діяльності організації зумовлено ефективністю системи менеджменту, що залежить від рівня підготовки висококваліфікованих керівників та спеціалістів.
Мета вивчення дисципліни «Основи маркетингу і менеджменту» полягає у формуванні сучасного управлінського мислення та системи спеціальних знань і вмінь в галузі менеджменту, управління функціональними підсистемами та елементами внутрішнього середовища організації на всіх стадіях її життєвого циклу; використання технології, техніки, методів та моделей управління маркетингом, як системою заходів управління в умовах ринку.
Предмет дисципліни:
загальні закономірності, принципи формування, функціонування та розвитку системи управління організацією та розвитку маркетингу в ринкових умовах.
Опорний конспект є одним із найважливіших складових елементів методичного забезпечення дисципліни. Він призначений для самостійної роботи студентів і закріплення їхніх знань за темами, підготовки до практичних занять та підсумкового контролю. Опорний конспект лекцій складається із вступу, 14 тем, рекомендованої літератури, запитань для самоперевірки.
В опорному конспекті лекцій в доступній формі розкрито основні програмні питання дисциплін «Основи маркетингу і менеджменту»,
«Основи маркетингу і менеджменту-1», «Основи маркетингу і менеджменту-2» з урахуванням досягнень у галузі управління сучасними вітчизняними та зарубіжними суб’єктами господарювання. Здебільшого перелік необхідних знань і вмінь за дисциплінами збігаються. Розбіжність становить кількість годин, призначених для вивчення окремих тем. Форма підсумкового контролю - залік.

5
РОЗДІЛ 1
ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ
ТЕМА 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

1.
Менеджмент – сутність і основні категорії.
2.
Закони і закономірності менеджменту
3.
Принципи управління
1.1.

Менеджмент – сутність і основні категорії
Основна проблема визначення поняття «менеджмент» полягає в тому, що його можна розглядати з різних точок зору: як явище, як процес, як систему, як галузь наукових знань, як мистецтво, як категорію людей, зайнятих управлінською працею, або орган управління.
У найбільш загальному вигляді менеджмент можна визначити як управління організацією, що функціонує в умовах ринкової економіки.
Метою менеджменту як науки є встановлення законів, закономірностей,принципів, функцій, форм і методів цілеспрямованої діяльності людей в процесі управління.
Сучасний менеджмент – особлива галузь знань і професійної підготовки керівників та спеціалістів у різних сферах діяльності.
Ефективно управляти сучасним підприємством або його підрозділами неможливо без розуміння сутності та змісту менеджменту. Терміни
„управління” і „менеджмент” пов’язані між собою. „Управління” – це цілеспрямована дія на об’єкт з метою зміни його стану або поведінки.
Управляти можна технікою, технологією, ресурсами тощо. „Менеджмент”
– є складовим елементом управління, під яким розуміють цілеспрямовану дію на колективи працівників або окремих виконавців з метою досягнення поставлених завдань.
Походження терміну „менеджмент” пов’язують з італійським словом maneggio (керувати кіньми), хоч першоджерела можна шукати в латинських mando (доручати, наказувати) manus (рука). Але традиційно

6
визначається, що сучасний термін
„менеджмент
(management) американського походження і перекладається як управління, керування; адміністрація, керівництво; уміння поводитись з чимось. Менеджмент визначається як засіб, манера спілкування з людьми; влада і мистецтво управління; орган управління. За своєю суттю термін „менеджмент” певною мірою можна вважати синонімом терміну „управління”, але поняття „управління” набагато ширше.
Наприклад, Оксфордський словник англійської мови дає такі його тлумачення:
1.
Менеджмент – це спосіб та манера спілкування з людьми
(працівниками).
2.
Менеджмент – це влада та мистецтво керівництва.
3.
Менеджмент – це вміння й адміністративні навички організовувати ефективну роботу апарату (служб працівників).
4.
Менеджмент – це органи управління, адміністративні одиниці, служби і підрозділи.










Рис. 1.1 – Види менеджменту за сферами управління

Менеджмент за сферами управління
Менеджмент персоналу - управління людьми,
мотивацією, організацією
їхньої діяльності, перекваліфікацією, розстановкою на робочих місцях
Виробничий менеджмент - організація виробництва, його технологічні процеси, якість продукції
Менеджмент маркетингу – це організація взаємодії внутрішнього середовища фірми з умовами ринку
Інноваційний менеджмент – розробка планів та програм реорганізацій, розробка нових продуктів
Стратегічний менеджмент – сфера перспективних проектів, довготермінових бізнес-планів, пошуку резервів розвитку організації
Фінансовий менеджмент – управління фінансами взагалі, фінансовими потоками, розміщення вільних коштів в активи, інвестиційні проекти


7
Слід знати, що управлінська праця розподіляється на рівні управління:

керівники вищої ланки (інституційний рівень);

керівники середньої ланки (адміністративний рівень);

керівники низової ланки (технічний рівень).
Рівні управління утворюють конструкцію організаційної структури фірми, що зображується у вигляді ієрархічної піраміди управління, де кожна ланка займає своє чітко визначене місце і виконує певні функції.
Поняття менеджменту часто пов’язане з поняттям бізнесу. Бізнес – це діяльність, спрямована на отримання прибутку шляхом створення та реалізації певної продукції, робіт чи послуг. Управління бізнесом (business management)
- це управління комерційними, господарськими організаціями. Бізнесмен і менеджер – поняття не тотожні. Суб’єкт у бізнесі називається бізнесменом (busintssman) або комерсантом. Це власник капіталу, що знаходиться в обігу і дає доход. Ним може бути ділова людина, яка не займає постійної посади в організації, але є утримувачем її акцій або членом правління. Менеджер обов’язково займає постійну посаду, в його підпорядкуванні знаходяться люди, а власником організації може бути окрема особа, держава або колектив акціонерів.

1.2. Закони і закономірності менеджменту

У процесі розвитку менеджменту сформувалися певні норми управління організаціями – закони, закономірності та принципи. Їх
інтегрування є стрижнем науки про управління працівниками.

Закони менеджменту
В управлінській діяльності використовують сталі та незаперечні норми управління організаціями, тобто закони менеджменту:
1.
Закон

спеціалізації

управління
.
Передбачає розподіл управлінської діяльності на засадах застосування конкретних функцій менеджменту і таких категорій, як повноваження, компетентність, відповідальність тощо.

8
2. Закон інтеграції управління. Спрямований на досягнення єдності зусиль усіх підрозділів, служб, працівників для виконання завдань організації шляхом застосування правил, процедур ієрархії управління, особистих зв'язків, стилів керівництва.
3. Закон оптимального поєднання централізації і децентралізації
управління
. Покликаний сформувати оптимальний рівень делегування вищим керівництвом нижчим рівням своїх повноважень з метою досягнення високих результатів і сприятливого психологічного клімату в організації.
4. Закон демократизації управління. Акцентує увагу на участі працівників в управлінських процесах, забезпеченні двостороннього спілкування, розвитку особистих і професійних якостей підлеглих тощо.
5. Закон економії часу в управлінні. Спрямований на підвищення ефективності управлінської праці, зменшення трудомісткості через впровадження передових методів і прийомів праці.
6. Закон пропорційного розвитку систем управління. Передбачає послідовну та постійну еволюцію всіх управлінських систем організації
(виробничої, фінансової, соціальної, інформаційної тощо).

Закономірності менеджменту
Об'єктивні, стійкі, загальні та повторювальні зв'язки між явищами, процесами, категоріями менеджменту є закономірностями менеджменту.
Закономірності менеджменту процесу менеджменту; функцій та методів менеджменту; управлінських рішень; керуючої та керованої систем організації; внутрішнього та зовнішнього середовища організації; розвитку менеджменту
Рис. 1.2 – Закономірності менеджменту

9
1.3. Принципи менеджменту

Важливу роль в управлінській діяльності відіграють принципи менеджменту, які на засадах застосування законів і закономірностей мене- джменту відображають прикладний характер управління організаціями.
1. Цілеспрямованість. Відповідно до цього принципу будь-яка діяльність в організації повинна спрямовуватися на досягнення конкретних виробничо-господарських цілей та виконання поставлених завдань.
2. Урахування потреб та інтересів. Покликаний задовольняти потреби та інтереси працівників з метою досягнення цілей організації на засадах застосування мотивування.
3. Ієрархічність. Передбачає розташування управлінських посад в організаційній структурі від найнижчого рівня управління до найвищого.
4. Взаємозалежність. Згідно з ним кожна організація складається із взаємозалежних внутрішніх змінних (цілі, структура, технологія, працівники, завдання, ресурси). При цьому фактори зовнішнього середовища постійно впливають на організацію (відповідно і на її внутрішнє середовище) та викликають відповідну реакцію з її боку.
5. Динамічна рівновага. Передбачає безперервний розвиток організації та утримання загальної рівноваги на кожному етапі цього розвитку.
6. Економічність. Формує засади функціонування організації щодо збалансованості витрат, надходжень тощо, забезпечує розвиток бюджетних відносин.
7. Активізація. Спонукає організацію до діяльності, постійного розвитку, впровадження інновацій та ін.
8. Системність. Відповідно до цього принципу організація розглядається як відкрита система, що складається із взаємодіючих та взаємопов'язаних елементів.

10
9. Єдиновладдя. Передбачає наявність єдиного відповідального центру, який здійснює керівництво та координацію діяльності організації з метою досягнення її цілей.
Усі принципи менеджменту взаємопов'язані. Відмова від якогось із них або недостатнє їх врахування в управлінській діяльності знижує якість управлінських рішень та ефективність менеджменту.
Закони, закономірності та принципи менеджменту формують засади сучасної управлінської науки. Власне протягом історичного розвитку менеджменту, бачення та тлумачення основних норм та засад управління постійно змінювались.
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

1.
Розкрийте сутність поняття “менеджмент” і його відмінність від поняття “управління”.
2.
Дайте класифікацію менеджменту за сферами управління.
3.
Перелічіть основні закони управління.
4.
Які виділяють закономірності менеджменту?
5.
Дайте визначення поняття «принцип управління».
6.
Які принципи управління виділяються в практиці сучасного менеджменту?

ТЕМА 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ МЕНЕДЖМЕНТУ
2.1. Характеристика наукових шкіл в менеджменті
2.2. Сучасні концепції менеджменту
2.3. Розвиток управлінської науки в Україні

2.1. Характеристика наукових шкіл в менеджменті

Потреба в науці про менеджмент з'явилася наприкінці XIX – на початку XX ст., що було зумовлено появою машинного виробництва. Саме тоді почали формуватися великі підприємства, на яких працювали десятки, сотні, навіть тисячі людей. У зв'язку з цим виникли проблеми планування

11
їх діяльності, організації робочих місць, створення ефективної системи стимулювання працівників, розроблення технологічних процесів, забезпечення точного обліку, контролю тощо. Саме розвиток машинного виробництва зумовив необхідність дослідження економістами, соціологами, психологами та технологами закономірностей управління людьми, з'ясування тенденцій розвитку виробничо-господарської діяльності під дією управлінського впливу, розроблення стандартних положень, інструкцій тощо. У процесі цих наукових досліджень було сформульовано перші принципові положення, вироблено механізми та рекомендації щодо управління виробничо-господарською діяльністю.
Провідні фахівці з менеджменту вважають, що сучасний менеджмент базується на досягненнях декількох наукових шкіл (теорій) (рис. 1.3).












Рис. 1.3 – Наукові школи (теорії) менеджменту


Школа наукового управління
Розвиток виробництва на межі ХІХ- ХХст. змусив керівників зосередитись на розробці наукових і раціональних принципів управління людьми, обладнанням, ресурсами. Вчені й практики, які вирішували як збільшити продуктивність виробництва, започаткували школу наукового управління. Її засновники – Тейлор Фредерік Уінслоу, Джілберт Франк,
Генрі Гант, Френк і Лілія Гілберт, Генрі Форд та ін. Засновник школи
Ф.Тейлор вивів ряд загальних принципів управління, серед яких:
Школа (теорія) наукового управління (1885-1920)
Класична, або адміністративна школа (1920-1950)
Школа людських стосунків (1930-1950)
Школа поведінських наук, або школа біхевіоризму
(з 1950 р.)
Школа науки управління, або кількісна школа
(з 1950 р.)

12
- розробка оптимальних методів виконання робіт ( вивчення зусиль
і рухів робітників, нормування часу виконання окремих операцій );
- розподіл праці між робітниками і менеджерами на конкретні завдання і функції;
- встановлення розцінок на окремі роботи на основі конкретних знань;
- професійна підготовка робітників;
- використання менеджерів для контролю і аналізу результатів робіт технологічного циклу.

Адміністративна (класична) школа управління
Прагнення визначити загальні характеристики і закономірності розвитку організацій стимулювали формування класичної школи в менеджменті. Засновниками школи є французький адміністратор і підприємець Анрі Файоль і його послідовники Л.Урвік, Дж.Муні,
Г.Емерсон, та ін.
А.Файоль розробив класифікацію операцій, загальні принципи побудови структури організацій, принципи управління. Таких принципів за
Файолем є чотирнадцять (рис. 1.4).





Рис. 1.4 – Загальні принципи побудови структури організацій А. Файоля
1.
Розподіл праці.
2.
Дисципліна.
3.
Влада і відповідальність.
4.
Єдність розпорядництва.
5.
Єдність керівництва.
6.
Підпорядкування індивідуальних інтересів
інтересам організації.
7.
Винагорода персоналу.
8.
Централізація управління.
9.
Ієрархія структури.
10.
Порядок
11.
Справедливість, що забезпечує відданість персоналу
12.
Стабільність персоналу
13.
Ініциатива персоналу.
14.
Єдність персоналу у вирішенні завдань
(корпоративний дух)

13

Школа людських стосунків (з 30-х років ХХст. до нашого.часу).
В умовах переходу від екстенсивних до інтенсивних методів ведення господарства визріла необхідність пошуку нових форм управління, для яких характерним був соціологічний і психологічний ухил.Засновниками цієї школи були американський соціолог та психолог Елтон Мейо,
М.Фоллет, А.Маслоу, Д.Мак-Грегор та ін.
Основні ідеї цієї школи:
- управління є соціально-психологічний, а не економічний процес;
- в основі управління знаходиться людина, яка має свої потреби,
інтереси і мотивації;
- продуктивність праці виконавця залежить не стільки від матеріальних, , як від психологічних та соціальних факторів;
- люди в основному мотивуються соціальними потребами і відчувають свою індивідуальність завдяки своїм стосункам з іншими людьми;
- задоволення персоналу роботою приводить до підвищення продуктивності праці і сприяє її зростанню при творчому підході.

Поведінкові науки (1950 - дотепер)
Серед найбільш значних постатей розвитку поведінкового напрямку можна згадати Криса Арджириса, Ренціса Лайкерта, Дугласа Мак-Грегора і
Фредеріка Герцберга. Вони вивчали різні аспекти соціальної взаємодії, мотивації, характеру влади й авторитету, організаційної структури, комунікації в організації, лідерства, зміни змісту роботи та якості родового життя. Якщо школа людських відносин зосереджувала свою увагу головним чином на методах налагодження міжособистих відносин, то новий підхід намагався допомогти працівнику усвідомити свої власні можливості. Методи вивчення працівника ґрунтувалися на застосуванні науки про поведінку до побудови і управління організаціями. Метою цієї школи було підвищення ефективності організації за рахунок підвищення

14 ефективності її людських ресурсів.
Популярність поведінкового підходу значно виросла в 60-і роки.
Ним були охоплені всі галузі управління. Представники цієї школи пропагували свій підхід як єдиний найкращий шлях вирішення управлінських проблем. Головним в історії поведінкових наук було твердження того, що правильне застосування науки про поведінку завжди сприятиме підвищенню ефективності як окремого працівника, так і підприємства в цілому.

Школа науки управління (кількісна школа)
Починаючи з 60-х років ХХ ст. до нашого часу розвивається нова школа науки управління як наслідок появи нових методів прийняття рішень з використанням математики, кібернетики, теорії імовірностей, статистики, комп”ютерних технологій.Найбільш відомими представниками цієї школи є Д.Марч, Г.Саймон , Р.Акофф, Д.Вудворд,
Д.Томпсон, Л.Канторович та ін.
Головні характеристики школи:
- основна увага зосереджується на прийнятті рішень;
- крітерієм діяльності є економічна єфективність;
- використання формалізованих методів і моделей в управлінні;
- використання комп’ютерів для обробки значного обсягу
інформації;
- використання системного, процесного і ситуаційного підходів до управління.

2.2. Сучасні концепції менеджменту

Процесний підхід розглядає управління як цикл взаємозв”язаних загальних функцій (планування, організація, мотивація, контроль).
Системний підхід розглядає організацію (фірму) як сукупність пов”язаних елементів системи (структура, технологія, виробники), що

15 орієнтовані на виконання поставлених цілей в умовах динаміки навколишнього середовища.










Рис. 1.5 – Сучасні підходи до менеджменту

Ситуаційний підхід передбачає використання різних методів управління відповідно до ситуації.
Слід знати, що сучасний рівень виробництва потребує інтегрованого управління, різного поєднання зазначених вище підходів відповідно до поставлених цілей та завдань.
Сучасні підходи до управління називають синтетичними, комплексними.
Основними положеннями сучасної системи менеджменту є:
1.
Використання теорії систем, розробленої з кінця 50-х років
ХХ ст. (П.Друкер, Н.Винер, К.Шеннон, Т.Питерс та ін.). При цьому організація (фірма) розглядається як система, нерозривно пов”язана з навколишнім середовищем, адаптивно реагуюча на його зміни.
2.
Використання ситуаційного підходу (розробленими в кінці 60- х років ХХст. як продовження системного підходу), коли процес управління стає відгуком на різні фактори, що впливають на стан системи (організації).
Підходи на засадах виділення різних шкіл (теорій)
Процесний підхід
Системний підхід
Ситуаційний підхід

16 3.
Визнання соціальної відповідальності менеджменту перед суспільством в цілому і перед окремими працівниками організації.
Відомі різні теорії і концепції управління /12, с.18-20/, які сучасний менеджмент може використовувати відповідно до соціальних і економічних умов функціонування організації.
На основі синтезу різних ідей вчені дійшли висновку про необхідність комплексного підходу до управління з урахуванням того, що менеджмент не тільки наука, але й мистецтво.
2.3. Розвиток управлінської науки в Україні
В Україні управлінська наука протягом тривалого часу розвивалася в межах концепцій, які домінували в колишньому СРСР. Попри те, що науково-пошукові дослідження були спрямовані на вдосконалення адміністративно-командної системи, був набутий значний досвід у сфері управління. Розвиток управлінської науки в Україні протягом радянського
і пострадянського часу охоплює 7 чітко окреслених періодів, кожен з яких характеризується певними особливостями (табл. 1.1).
З огляду на суттєві ознаки управлінських дій та економічних процесів у цьому періоді виділяють 5 етапів:
1)
робота підприємств за першою моделлю господарського розрахунку, побудованою на нормативному розподілі прибутку;
2)
застосування другої моделі господарського розрахунку, побудованої на нормативному розподілі доходу; розвиток орендних відносин;
3)
впровадження прогресивних форм організації праці, посилення кооперативного руху, розширення економічної свободи;
4)
впровадження територіального госпрозрахунку на всіх рівнях управління;
5)
початок та розвиток ринкових реформ (охоплює події, пов'язані з реформуванням національної економіки України).

17
Таблиця 1.1 - Розвиток управлінської науки в Україні

Період
Особливості розвитку управлінської науки в Україні
1.
Жовтень
1917 р. – березень
1921 р.
Основне завдання – розроблення форм і методів державного централізованого управління виробництвом, обґрунтування принципів централізму, організаційних методів управління, адміністрування та державного регулювання.
2.
Квітень
1921 р. –
1928 р.
Особливість періоду полягала у вдосконаленні адміністративного управління виробництвом, спробах застосування госпрозрахунку як основи економічних методів управління, формальному вивченні можливостей участі працівників в управлінні.
3.
1929

1945 рр.
Пов'язаний з організацією індустріальної бази суспільного виробництва, удосконаленням структур управління, методів добору й підготовки кадрів, планування та організації виробництва.
4.
1946

1965 рр.
Характеризується пошуком нових форм функціонування і взаємодії державних органів управління, спробою переходу до територіальної й територіально-галузевої системи управління, що призвело до поглиблення адміністрування.
5.
1965

1975 рр.
У цей час було здійснено спробу проведення господарської реформи шляхом посилення ролі економічних методів управління. Однак вони виявилися безуспішними, підтвердивши неефективність реформ у межах адміністративно-командної системи.
6.
1975

1988 рр.
Характеризується усвідомленням неможливості реформування адміністративно-командної системи, що склалася в економіці СРСР. Підтверджено необхідність радикальної зміни економічних відносин, докорінних економічних реформ.
7. 1985 р. – сьогодення.
Особливістю
є проведення економічних реформ, трансформація економічної системи.
У розвиток управлінської науки істотний внесок зробили такі українські вчені, як Остап Терлецький (1850 – 1902), Михайло Павлик
(1896 – 1977), Михайло Драгоманов (1841 – 1895), Микола Зібер (1844 –
1888), Сергій Подолинський (1850 – 1891), Михайло Туган-Барановський
(1865 – 1919), Іван Вернадський (1821 – 1884), Григорій Цехановецький
(1833 – 1898), Костянтин Воблій (1876 – 1947) та ін.
Сучасна модель менеджменту в Україні формується на засадах дослідження еволюції управлінської науки, узагальнення досвіду

18 розвинутих країн світу, глибинних традицій управлінської діяльності в українських організаціях, починаючи з княжих часів. Розвиток украї- нського менеджменту відбувається в руслі трансформаційних процесів в економіці України на сучасному етапі.
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

1.
Що зумовило виникнення менеджменту як науки?
2.
Охарактеризувати основні етапи розвитку менеджменту та обґрунтувати послідовність їх виникнення.
3.
Навести основні положення школи наукового управління, класичної школи і пояснити, чому їх доцільно відносити до першого етапу розвитку менеджменту.
4.
Пояснити сутність принципів менеджменту Анрі Файоля та охарактеризувати взаємозв’язки між ними.
5.
До яких позитивних наслідків привело застосування кількісних
(економіко-математичних) методів у менеджменті?
6.
Пояснити на конкретних прикладах сутність процесійного підходу в менеджменті.
7.
Наведіть основні етапи розвитку управлінської науки.
8.
Який внесок українських учених у розвиток науки про менеджмент?



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал