Конспект лекцій для студентів кооперативних технікумів і коледжів Спеціальності



Pdf просмотр
Сторінка1/5
Дата конвертації07.06.2017
Розмір0.61 Mb.
ТипКонспект
  1   2   3   4   5

Україна
ЦЕНТРАЛЬНА СПІЛКА СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ УКРАЇНИ
(УКООПСПІЛКА)
Новомосковський кооперативний коледж економіки та права
ім. С.В.Литвиненка Дніпропетровської облспоживспілки
Основи психології
Конспект лекцій для студентів кооперативних технікумів і коледжів
Спеціальності
: 5.03051001 Товарознавство та комерційна діяльність





Укладач: Кулик Ю.В., викладач вищої кваліфікаційної категорії, викладач-методист

Розглянуто на засіданні циклової комісії соціально-гуманітарних дисциплін
Протокол № 9 від 10.05.2016 р.
Новомосковськ – 2016

Зміст
Пояснювальна записка
Тематичний план
Тема 1. Поняття психології, її предмет та завдання
1.
Поняття про психологію як науку. Завдання психології.
2.
Психіка людини, її сутність і функції.
3.
Сучасні методи соціально-психологічних досліджень.
Тема 2. Психологія особистості
1.
Індивідуально-психологічні властивості особистості. Типи темпераменту.
2.
Психосоціальні властивості людини. Характер, його структура та формування.
3.
Основні теорії особистості. Психологічна структура особистості.
4.
Мотиваційна сфера особистості. Спрямованість особистості, її загальна характеристика.
Тема 3. Психічні процеси та стани
1.
Поняття та класифікація психічних процесів.
2.
Характеристика пізнавальних процесів. Відчуття та сприймання, їх види та особливості.
3.
Увага, її властивості та види.
4.
Основні теорії та види пам’яті.
5.
Емоційно-вольові процеси особистості, їх класифікація та роль в життєдіяльності людини.
Тема 4. Психологічні аспекти спілкування
1.
Спілкування: поняття, мета, засоби.
2.
Структура та функції спілкування.
3.
Основні види спілкування.
4.
Психологічні основи спілкування.
Тема 5. Основи соціальної психології
1.
Поняття про групу. Види груп. Методи вивчення міжособистісних стосунків у групах.
2.
Групові процеси. Поділ членів групи за статусом. Лідерство.
3.
Типи конфліктів та причини їх виникнення.
4.
Структура і динаміка конфліктів.
Рекомендована література

Пояснювальна записка
Конспект лекцій складено відповідно до навчальної програми дисципліни «Основи психології», затвердженої НМЦ «Укоопосвіта» 10.03.15.
Цей конспект лекцій розроблено з метою надання методичної допомоги студентам при оволодінні теоретичними знаннями з дисципліни «Основи психології» для успішного застосування їх при вирішенні ситуаційних завдань та у своїй майбутній діяльності.
Метою викладання дисципліни «Основи психології» є формування у студентів системи знань щодо основних психологічних явищ, закономірностей психічної діяльності особистості, психології взаємодії людей.
Основні завдання дисципліни:
- засвоєння основних понять психології, психічних процесів і станів;
- виявлення особливостей індивідуальних якостей, закономірностей та шляхів формування особистості в сучасних умовах;
- вивчення впливу діяльності на психіку людини, міжособистісні та міжгрупові взаємини;
- визначення психологічних засобів впливу на особистість, колектив;
- формування потреби в комунікативній культурі спілкування та особистісному розвитку;
- формування навичок застосування психологічних знань у повсякденному житті та професійній діяльності.
Навчальний матеріал викладено послідовно за змістом тем навчальної програми.
До кожної лекції наведено план, список рекомендованої літератури та запитання для самоперевірки.

Тематичний план

Назва теми
Усього
Лекції
1
Поняття психології, її пре6дмет та завдання
4 2
2
Психологія особистості
12 4
3
Психічні процеси та стани
14 6
4
Психологічні аспекти спілкування
12 6
5
Основи соціальної психології
4 4

Разом
54 22

Тема 1. Поняття психології, її предмет та завдання.
1.

Поняття про психологію як науку. Завдання психології.
2.

Психіка людини, її сутність і функції.
3.

Сучасні методи соціально-психологічних досліджень.

Література:
Базова: П-1, стор. 19-29; П-2, стор. стор. 5-15; П-4, стор. 6-60; П-5, стор. 8-47; П-6, стор. 4-41; П-7, стор. 9-110; П-8, стор. 7-83; П-9, стор. 11-75; П-
10, стор. 7-36; П-12, стор. 10-26.
Додаткова: П-10, стор. 9-40; П-11, стор. 5-14.
1.

Поняття про психологію як науку. Завдання психології.
Курс “Основи психології” займає важливе місце в системі підготовки сучасного спеціаліста. Психологічні та педагогічні знання покликані допомогти студентові підготуватися до виконання широкого кола соціальних функцій, а не тільки вузькопрофесійних знань.
На жаль, сучасна середня освіта дає людині дуже мало відомостей про її власний психічний світ, але без цих знань не можна ні свідомо впливати на
інших, ні виховувати самого себе. Ще в 70-х роках ХХ ст. видатний український педагог В.І. Сухомлинський в книзі “Народження громадянина” писав – “Дивно і незрозуміло, чому в час становлення особистості школа не дає людині ніяких знань про неї, про людину… Той факт, що людина, по суті, нічого не знає про себе, часто буває джерелом великої біди, за яку суспільству доводиться розплачуватися. Фізична, моральна, естетична культура не можлива без психічної культури”.
Разом з філософією, соціологією, педагогікою психологія є наукою про людину та її життєдіяльність.
Психологія (від грецького psyche – душа і logos – наука) – наука про
факти, механізми і закономірності розвитку і функціонування психіки.
У всіх сферах життя суспільства – економічній, політичній, освітній, медичній, культурі, спорті тощо існують практичні завдання, для рішення яких потрібна психологічна компетентність, психологічні знання.
Психологія на сучасному етапі розвитку – це широко розвинута галузь знань, яка пов’язана з медициною, педагогікою, суспільними, природничими та технічними науками. Тому для психології є характерним процес розподілу на окремі галузі.
Предметом психології є найскладніша сфера життєдіяльності людини
– психіка, тобто психічна діяльність людини, психічні процеси, стани, властивості людини; розкриття законів виникнення, розвитку і перебігу психологічної діяльності; становлення психічних властивостей людини; з’ясування життєвого значення психіки.
Перше викладення психологічних явищ було зроблене Аристотелем у трактаті “Про душу”; психологія як самостійна наука бере свій початок від часу створення В. Вундтом у 1879 р. в Німеччині, в Лейпцигському університеті, першої в світі лабораторії експериментальної психології.

Саме поняття “псюхе” (душа) – це поняття давньогрецької філософії.
Воно мало декілька значень: 1) життєва сила, яка покидає тіло з останнім подихом; 2) безтілесна основа, позбавлена після смерті людини свідомості і пам’яті; 3) мета праведного життя; 4) “демон” – невмируща істота божественного походження і т.п.
Етапи історичного розвитку психології:
- міфологічний (психіку розглядали як душу, що визначає життя людини);
- філософський (пізнання внутрішнього світу людини, мотивації вчинку);
- науковий (др. пол. ХІХ ст.).
Психологія як наука має низку особливостей:
- по-перше, психологія є наукою про найскладніше, що відоме людству, - вона має справу із властивістю високоорганізованої матерії, що називається психікою;
- по-друге, завдання психології складніші, ніж будь-якої іншої науки, оскільки тільки в ній зливається об’єкт і суб’єкт пізнання;
- по-третє, психологія є однією з наймолодших наук, умовно її становлення як науки пов’язують із 1879 р.;
- по-четверте, психологія має унікальне практичне значення для людини.
Кожний, хто вивчає психологію і хоче глибше оволодіти цією цікавою наукою, має усвідомити, для чого йому потрібні ці знання. Саме усвідомлення особистісного значення психологічних знань сприятиме засвоєнню складних понять і категорій та їх ефективному використанню в житті, навчанні та професійній діяльності.
По-перше, психологічні знання необхідні для глибшого розуміння себе та інших; дозволяють навчитися управляти своїми психічними функціями, діями та поведінкою;
по-друге, психологічні знання необхідні для самовдосконалення, пристосування до змін у навколишньому середовищі. Без саморозвитку людина не відповідає вимогам сучасності, не може самореалізуватися в суспільстві.
Знання психології створює базу для самовиховання та впливу на інших людей;
по-третє, вивчення психології потрібне для підвищення ефективності власної професійної діяльності, найповнішого використання особистісного потенціалу людини, налагодження стосунків між членами трудового колективу та між людиною і технікою;
по-четверте, кожна людина рано чи пізно стає вихователем і педагогом для власних дітей, коли без знань психології і педагогіки обійтися неможливо.
Джерела психологічних знань:
- народна психологія;
- життєва або побутова психологія;
- релігійна психологія;
- парапсихологія;
- наукова психологія.

Психологія сформувала систему наукових уявлень, які розкривають природу психіки, слугують поліпшенню життя людей, їхньої поведінки та діяльності. Інтенсивне дослідження найскладнішого з існуючих у науці об’єктів
– психіки людини – триває.
Отже, психологія як наука за допомогою спеціальних методів розглядає
і вивчає об’єктивні, реально існуючі психічні явища і факти. Узагальнюючи результати досліджень у системі наукових понять, вона виявляє особливості, закономірності побудови та розвитку психіки, функціонування її механізмів.
Основні принципи психології:
1.

Детермінізм – психіка визначається способом життя і змінюється під впливом зовнішніх умов.
2.

Єдність свідомості і діяльностісвідомість створює внутрішній план діяльності людини.
3.

Розвиток – безперервний розвиток як процес і результат діяльності.
4.

Особистісний підхід – індивідуальний підхід до особи, її
індивідуальних властивостей.
5.

Об’єктивність – відповідність реальній дійсності (неупередженість пізнання).
6.

Науковість – система категорій, закономірностей, методологій.
Завдання психології:
- виявлення особливостей індивідуальних якостей,закономірностей та шляхів формування особистості в сучасних умовах;
- вивчення впливу діяльності на психіку людини, міжособистісні та міжгрупові взаємини;
- дослідження психологічних умов професійної діяльності;
- визначення психологічних засобів впливу на особистість, колектив;
- встановлення закономірностей динаміки працездатності;
- визначення заходів та засобів психологічного забезпечення професійної діяльності;
- визначення інформативних методів діагностики та психокорекції;
- вивчення закономірностей психологічної підготовки.
2.

Психіка людини, її сутність і функції.
Предмет психології як вчення про душу, як і сама наука змінювався протягом історії.
Ці зміни відбувалися залежно від того й у зв'язку з тим, які нові горизонти суб'єктивного, ідеального, психічного вдавалося розглядіти і якими новими знаннями про внутрішній світ людини оволодіти.
Предмет психології не статичний, він змінюється не тільки шляхом розширення своїх меж, а й діалектично, переходячи у свою протилежність, через заперечення заперечення.
Шлях розвитку уявлень про психіку можна розділити на два періоди:
- донауковий;
- науковий.

У донауковий період психіку розглядали як душу. Первісні люди за допомогою поняття душі пояснювали такі явища, як сон, втрата свідомості, психічні захворювання, смерть тощо. Поняття душі посідає належне місце у міфології та релігії.
Перші наукові уявлення про психіку виникли у стародавньому світі
(Єгипті, Китаї, Греції, Римі). Вони відбувалися у працях філософів, педагогів, медиків.
Можна умовно виділити ряд етапів розвитку наукового розуміння природи психіки та предмета психології як науки.
На першому етапі психіка розглядалась як душа (цей етап починається приблизно 5 тисячоліть і закінчується на початку нашої ери).
Потім природа психіки пов'язується із свідомістю людини (з перших століть нашої ери і до середини XIX ст. ).
У другій половині XIX ст. виникає уявлення про психіку як поведінку.
Наприкінці XIX ст. психіка людини дедалі чіткіше пов'язується із самосвідомістю, пізніше - з особистістю.
У XX ст. особистість усе помітніше виступає як центральна категорія, навколо якої концентрується дослідження актуальних проблем становлення та функціонування психіки.
Вітчизняна психологія сформувала досить ґрунтовну наукову картину психіки ((Л. С. Виготський, Б. Г. Ананьєв, К. К. Платонов, Г. С. Костюк та
ін. ).
Психіка являє собою властивість мозку, психічна діяльність організму здійснюється за допомогою спеціальних фізіологічних механізмів.
Об'єднуючись у структури, вони забезпечують сприйняття і переробку
інформації, рішень та їх виконання, орієнтацію організму в середовищі, його активну поведінку.
Фізіологічною основою психіки являється ЦНС, яка складається з головного та спинного мозку.
Сьогодні, на основі існуючих наукових даних можна більш конкретно визначити предмет сучасної психології.
Психологія як наука вивчає факти, закономірності, механізми
психологічного життя людей і тварин. Взаємовідносини живих істот з навколишнім світом реалізуються за допомогою психіки - як складної сигнальної системи, до якої входять почуття та образи, настанови й мотиви, процеси спілкування та ідеальні предметні дії, емоційні стани та інші психічні властивості.
Психіка – особлива форма відображення об’єктивної реальності у
виді відчуттів, уявлень, почуттів, емоцій та інших психологічних явищ.
Психіка – це властивість, функція відповідних відділів мозку, де збирається і переробляється інформація про світ. Психічні явища – це відгук мозку на зовнішні та внутрішні подразники.

Психіка – продукт розвитку живої матерії, вона виконує важливі
функції:
1)

орієнтування організму в середовищі;
2)

управління поведінкою і самоконтроль;
3)

спонукання до активності.
Складність психіки як явища зумовлена тим, що вона є вищим продуктом біологічного і суспільного розвитку живих істот. Складним є і функціональний бік психіки. Вона – спосіб орієнтування організму в навколишньому світі, регулятор поведінки і діяльності в динамічних умовах середовища.
Зародження і розвиток психіки пов’язано з еволюційними процесами в природі на стадії виникнення живої матерії. Деякі дослідники вбачають коріння психіки в неживій матерії, інші пов’язують появу психіки з виникненням тварин.
Психіка постала у процесі взаємодії найпростіших живих істот з навколишнім середовищем. Завдяки психіці вдосконалювалась регуляція цього процесу, що забезпечувало виживання й життєдіяльність живих істот. Психіка
виникла як необхідний механізм сигналізації, орієнтації, організації
поведінки живих істот, що поліпшувало умови їхнього життя.
Стадії розвитку психіки пов’язані з рівнем розвитку нервової
системи організмів:
-
елементарна сенсорна ( лат. sensus – відчуття) психіка – чутливість організму до окремих біологічно нейтральних показників середовища; основа – діяльність (павук реагує на вібрацію павутини); рівні –
нижчий (найпростіші, нижчі багатоклітинні) та вищий (безхребетні; нервова система); функції психіки – відчуття;
-
перцептивна (лат. perception – сприймання, впізнавання) психіка – чутливість тварин до предметів довкілля; основа – діяльність, що складається
з операцій (ссавець, відділений від їжі перепоною, обійде її); розвинена
індивідуальна пам’ять; рівні – нижчий (вищі безхребетні, головний мозок),
вищий (хребетні (птахи і ссавці) – інстинктивна поведінка поступається научінню; великі півкулі, найвищий (антропоїди, кора великих півкуль головного мозку); функції психіки – сприймання, інтелект;
-
свідомість; рівень специфічно людський; дій, що не мають прямого біологічного смислу; функції психіки – свідомість.
У праці «Рефлекси головного мозку» (1863 р.) І. Сєченов дійшов висновку, що «… всі акти свідомого і несвідомого життя за способом походження є рефлекси». Психічні явища є регуляторами, відповідями мозку на зовнішні (навколишнє середовище) і внутрішні (стан організму) дії
(подразники). Це приводить до активності людини, що опосередковується

іншими психічними явищами (почуття, воля, пам’ять) і проявляється в різній поведінці людей.
І. Павлов сформулював вчення про дві сигнальні системи.
Образ предмету (зоровий, слуховий) для тварин є сигналом певного безумовного подразника, що спричинює зміну поведінки зо типом умовного рефлексу. Тварини керуються сигналами першої сигнальної системи (перші
сигнали). У людини вони (конкретні образи, уявлення) також відіграють важливу роль.
Сигнали другої сигнальної системи – слова (другі сигнали), які вимовляються, чуються, читаються. З допомогою слів можуть бути сигналізовані, заміщені сигнали першої сигнальної системи, образи-сигнали.
Слово їх узагальнює і може викликати всі ті дії, що ініціюють перші сигнали.
Слово – «сигнал сигналів».
Вихідною категорією психології є відображення.
Вищою формою відображення у людини є свідомість.
Свідомість – властива людині функція головного мозку, що полягає у відображенні об’єктивних властивостей предметів і явищ навколишнього світу, процесів, що відбуваються в ньому, у регулюванні взаємовідносин людини з природою і соціальною дійсністю.
Свідомість – властивість високоорганізованої матерії – мозку; вона відображає дійсність з допомогою відчуттів і абстрактного мислення.
Складові свідомості – емоції, воля, пам’ять, знання.
Психологічні характеристики свідомості:
- здатність акумулювати знання про навколишній світ;
- розрізнення суб’єкта («Я») і об’єкта («Не-Я»);
- цілеспрямована діяльність людини;
- наявність певного ставлення до когось чи чогось.
У психіці людини крім свідомості, існує також несвідоме – сукупність
психічних явищ, станів і дій, що лежать поза сферою розуму, вони не
підзвітні свідомості і майже не піддаються контролю.
Три класи несвідомих психічних процесів:
І. Несвідомі механізми свідомих дій: а) вроджені, або автоматизовані дії
– навички, які спочатку набувались під контролем свідомості; б) установки; в) мимовільні рухи, міміка, які супроводжують свідомі дії.
ІІ. Несвідомі мотиви свідомих дій: а) несвідомі спонукання, витіснені в несвідоме головні потяги (З. Фрейд). Зміст несвідомого виходить на світло свідомості у завуальованому вигляді, через сновидіння, помилкові дії, невротичні симптоми; б) сновидіння – це розповідь на мові символів про суттєві події, нездійснені бажання, страхи, проблеми людини.
Функції сновидінь:
-
інформаційна – передача відомостей із несвідомого в свідомість;

- компенсаторна – умовне задоволення потреб;
- реактивна – зображення актуальної життєвої ситуації, яка потребує від реагування;
- релаксаційна – відновлення енергетичного балансу, зменшення психічної напруги;
- художня – створення яскравих образів замість нудної, сірої буденності.
ІІІ. «надсвідомі» процеси – переживання великого лиха, особистих криз.
Несвідоме, свідомість, самосвідомість - це різні рівні психіки,
злагоджена системна праця яких забезпечує нормальне існування людини.
Людська психіка відрізняється від психіки тварин:
- здатністю до цілеспрямованої організації спільних дій;
- свідомим створенням і застосуванням знарядь праці;
- розвинутою мовою;
- абстрактним мисленням;
- відмінністю у почуттях.
Основні форми прояву психіки:
1.

Процеси: пізнавальні (відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уява, мовлення, увага); емоційно-вольові (почуття, емоції, воля).
2.

Властивості особистості: спрямованість; темперамент; характер; здібності.
3.

Стани: стійкий інтерес; творче піднесення; сумнів; апатія; пригніченість.
Психічна активність людини спрямовується на різні об’єкти.
Задовольняючи свої матеріальні та духовні потреби, людина шукає і одержує з навколишнього природного та соціального середовища необхідні для цього джерела, здобуває знання, планує свої дії, визначає засоби й шляхи їх здійснення, напружує сили, щоб досягти поставленої мети, переживає успіхи та невдачі. Усе це становить психічну діяльність людини, яку вивчає наука психологія.
3. Сучасні методи соціально-психологічних досліджень.
Метод – це шлях наукового дослідження або спосіб пізнання будь-якої реальності.
Психічні явища наскільки складні та важкі для вивчення, що потребують розробки методів дослідження не менш складних, ніж прилади у фізиці, хімії, астрономії тощо.
Наукове дослідження складається з низки послідовних етапів:
1.
Розробка програми дослідження (постановка проблеми, задач, визначення предмету дослідження, висування гіпотез, вибір методів дослідження).

2.
Теоретичне дослідження
(створення теоретичної концепції психічного явища).
3.
Емпіричне дослідження (взаємодія дослідника з реальними проявами досліджуваного психічного явища з метою підтвердження або заперечення вихідних теоретичних положень).
4.
Аналіз та інтерпретація емпіричних даних (якісний та кількісний аналіз матеріалів дослідження).
5.
Презентація результатів (видання наукових праць: монографій, статей тощо).
Усі психологічні методи поділяються на декілька груп.
Серед організаційних найчастіше використовують лонгітюдний і порівняльний методи. Лонгітюдний (від лат. longitude – тривалість) метод характеризується тим, що впродовж тривалого часу послідовно вивчаються ті ж самі піддослідні. При цьому можуть застосовуватися найрізноманітніші методи
збору фактичного матеріалу, але вони скеровані на той самий об’єкт дослідження.
За порівняльного методу паралельно та одночасно вивчаються різні об’єкти дослідження, хоча при цьому визначаються єдиний предмет і загальне завдання дослідження. Це можуть бути дослідження особливостей психіки школярів різного віку, психіки здорових і психічно хворих людей, вивчення піддослідних, що знаходяться в різних соціальних чи педагогічних умовах.
Емпіричні методи – сукупність прийомів та операцій, спрямованих на вивчення реальних проявів тих чи інших психологічних явищ.
Найпоширенішими з емпіричних методів є такі: спостереження, експеримент, опитування, тести, аналіз документів, вивчення продуктів діяльності, експертна оцінка.
Метод спостереження – цілеспрямоване вивчення поведінки і діяльності особистості в природних ситуаціях, засноване на їх безпосередньому сприйманні. Основний недолік – суб’єктивізм.
Метод експерименту – активний вплив дослідника на досліджувані психічні явища через окремі керовані і контрольовані дослідником чинники.
Опитування базується на пропонуванні учаснику дослідження серії запитань, відповідаючи на які він надає досліднику деяку інформацію про себе.
Бесіда – метод отримання інформації про індивідуально-психологічні особливості в процесі безпосередньої вербальної комунікації за спеціальною програмою.
Метод анкети. Анкета – методичний засіб для отримання соціально- психологічної інформації на основі письмового самозвіту випробуваного.
Метод тестів – спрямований на вимірювання вже відомих психологічних особливостей випробуваних за допомогою стандартизованих завдань (тестів).
Головними критеріями кості тесту є надійність і валідність.
Метод аналізу документів – метод збирання фактів про учасника дослідження, що матеріалізовані у тій чи іншій формі. Метод аналізу документів потребує перевірки їх справжності.
Метод вивчення продуктів діяльності - система дослідницьких процедур, спрямованих на збір, систематизацію, аналіз та тлумачення результатів попередньої психічної діяльності людини: трудової, навчальної,
ігрової. Недолік – не всі психічні кості можна розкрити в продуктах діяльності.
Тому метод вживається як допоміжний.
До складу методів обробки даних входять як кількісні, так і якісн методи. До кількісних належать методи альтернативного, кореляційного, варіативного, факторного аналізу тощо. Якісний метод передбачає аналіз і синтез даних, їх систематизацію та порівняння з результатами інших досліджень.

Наука потребує достовірних, надійних методів, які дозволяють об’єктивно вивчати психічні явища та факти, науково пояснювати механізми їх виникнення, розвитку та функціонування.
Надійність – це характеристика психодіагностичної методики, що відображає ступінь точності вимірів, усталеність отриманих результатів.
Валідність – якість методу психологічного дослідження, яка вказує на те, що цей метод дійсно вимірює те, що заплановано, а не щось інше.

Контрольні запитання:
1.
Що вивчає наука психологія?
2.
Які основні завдання стоять перед сучасною психологією?
3.
Що таке психіка?
4.
Охарактеризуйте функції психіки.
5.
Назвіть основні форми прояву психіки.
6.
Що таке свідомість і які її ознаки?
7.
Охарактеризуйте першу і другу сигнальні системи.
8.
Визначте основні етапи соціально-психологічного дослідження.
9.
Охарактеризуйте основні емпіричні методи психології.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал