Конкурс пошукових робіт «Сила, мужність, честь»



Скачати 128.1 Kb.
Дата конвертації24.04.2017
Розмір128.1 Kb.
ТипКонкурс
Міністерство освіти і науки України

Комунальний заклад «Гуляйпільська загальноосвітня

школа І-ІІІ ступенів №1» Гуляйпільської районної ради

Обласний заочний конкурс пошукових

робіт «Сила, мужність, честь»
Герої не вмирають

Роботу


підготувала учениця

8-А класу комунального закладу

«Гуляйпільська загальноосвітня школа

І-ІІІ ступенів №1» Гуляйпільської

районної ради

Синенко Аліна Олександрівна


Керівник: учитель української мови та літератури

Стасик Людмила Іванівна


Гуляйполе, 2016

План


  1. Вступ. Ст. 3 – 5

  2. Своєю історичною пам’яттю, героями славиться Гуляйпільська загальноосвітня школа №1. Ст. 6.

  3. Біографія О.С. Авраменка. Ст..6.

  4. Служба в лавах Збройних Сил України. Ст.7.

  5. Історія бойової звитяги Дніпропетровської 25-ої окремої повітряно-десантної бригади. Ст .7-8.

  6. Учні та вчителі пам’ятають героїв-земляків.Ст.8-10.

  7. Список використаних джерел. Ст. 11

Вступ


У нашій школі волонтерський рух є складовою одного із важливих напрямків громадянського виховання. Ним охоплений увесь учнівський колектив закладу, школярі беруть участь у різноманітних акціях, заходах, що спрямовані на виховання патріотизму серед підростаючого покоління, формування ціннісного ставлення до суспільства та держави, їхнього світогляду. Проведені заходи допомагають нам усвідомити, що добро, людяність, гуманність – головні риси порядної людини. Бо ж ми - українці, і гордимося нашими батьками, братами та просто знайомими людьми, які боролися й борються за нашу незалежну Україну, за наше щасливе і мирне життя, і повинні допомагати їм усі разом. Робота волонтерського загону «Данко» тісно пов’язана з загальношкільними напрямками роботи. Традиційно в закладі проводяться уроки «Мужності», мітинги «Слави», естафети пам’яті до дня міста та Перемоги у Другій світовій війні, зустрічі з воїнами, які беруть участь в антитерористичній операції на сході України. Члени волонтерського загону беруть участь у пошуково-дослідний роботі, проводять зустрічі з учасниками АТО.

Волонтерами школи організовані акції «Допоможемо бійцям Української армії» - збір коштів, продуктів харчування, теплих речей, «Допоможи ближньому» - збір коштів для реанімаційного відділення Запорізької обласної дитячої лікарні.

У рамках відзначення 72 – ї річниці визволення України від нацистів у закладі проведено заходи: уроки мужності «Вшануймо воїна-захисника», зустрічі з учасниками бойових дій, пошуково-дослідницька робота, запис спогадів ветеранів Другої світової війни «Нас пам'ять кличе», конкурс малюнків «Славне місто свято зустрічає», конкурс рефератів «Пам’яті загиблих присвячується», конкурс проектів на патріотичну тематику. Школярі взяли участь у загальношкільному конкурсі букетів та композицій «Квіткові барви України», конкурсі малюнків на асфальті, патріотичному флеш мобі «Діти Гуляйпільщини за мир в усьому світі» та «Голуб миру». Проведено ярмарку солідарності «Дари осені». Виручені кошти від ярмарки використані на придбання шкільного приладдя дітям Луганщини, які постраждали внаслідок бойових дій та надання матеріальної допомоги ветеранам Другої світової війни, учасникам бойових дій.

З нагоди Дня захисника України відбулося свято «Твої сини, твої герої на варті миру і життя», на яке було запрошено почесних гостей, учасників бойових дій на сході України. Користуючись нагодою на урочисту церемонію запросили відому волонтерку 55-ї окремої артилерійської бригади Катерину Василівну Матюху. Школярі розповіли Катерині Василівні про свою участь у Обласній благодійній патріотичній акції «Подаруй прапор українському солдату» і попросили передати Державний Прапор України та малюнки на передову воїнам Запорізької 55-ї окремої артилерійської бригади. (Додаток 1) .

Учні 10-11 класів взяли участь у районній конференції лідерів учнівського самоврядування «Формування патріотизму як чинника соціалізації молоді».

У школі створено куточок пам’яті про земляків, що загинули в зоні антитерористичної операції «Вічна пам'ять загиблим героям, які віддали життя за Україну». Учні підходять до фотографій героїв, вдивляються в їхні обличчя, щоб побачити й зрозуміти, якими були наші захисники. (Додаток 2).

Члени волонтерського загону організували і провели зустріч із учасниками бойових дій у зоні АТО десантником Вадимом Забавою та кіборгом Сергієм Чубом. Також на заході відбулася презентація нової книги письменників-краєзнавців І.К. Кушніренка, В.І. Жилінського «Гуляйпільці – борці за Україну».

У шкільній бібліотеці організовано виставку літератури «За Україну, за її волю», де представлено матеріали про героїзм наших дідів, що боронили рідну землю в роки Другої світової війни та їх онуків, які сьогодні відстоюють незалежність та територіальну цілісність України.

Напередодні Дня Збройних Сил України відбулася урочиста лінійка, присвячена нашим захисникам «Вклоняємось доземно українському солдату», на якій були присутні воїни – земляки Олександр Сакун, Андрій Кришталь, Віктор Гаркуша, Віктор Мартиненко, Олександр Кошкалда, Олег Кулач, Микола Животченко, Володимир Застрожніков та волонтер Андрій Дикун.(Додаток 3). На заході лунали слова привітань мужнім захисникам, звучали українські пісні, кожен виступ був пройнятий духом патріотизму. Учні нашої школи не байдужі, чуйні, патріотично налаштовані, вболівають за мирне майбутнє своєї держави. Таким чином, заклад працює над основними завданнями: відродити духовність, моральність, національну самосвідомість, сформувати в школярів риси високої громадянськості.

Горить свіча, пам’яті сльоза з неї стікає.

Земля ридає, плачуть небеса –

Героїв Гуляйполе пам’ятає



У наш час у жорстоких боях народжуються нові герої, люди, які сьогодні творять історію своїми вчинками, віддаючи власне життя за вільну, єдину, незалежну Україну. Український народ вкотре довів свою спроможність захищати власну державу. Адже нашу Україну зламати не можна. Вона як птах Фенікс відроджується з попелу, стає міцнішою, сильнішою.

Своєю історичною пам’яттю, героями славиться Гуляйпільська загальноосвітня школа №1. Не одне покоління випускників виплекала вона під своїми крильми впродовж багатьох років.

Рядовий стрілець-зенітник, учасник АТО, Авраменко Олександр Сергійович був учнем нашої школи. Непоправне горе прийшло в наш край. 14 червня 2014 року близько першої години ночі при заході на посадку в аеропорту міста Луганська терористами був збитий військово-транспортний літак Іл–76 Повітряних Збройних Сил України, який здійснював перевезення особового складу з метою ротації. Загинуло 9 членів екіпажу та 40 десантників, серед яких був колишній учень нашої школи Авраменко Олександр Сергійович. Указом Президента України «За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно. (Додаток 4)

Олександр народився 5 березня 1989 року в місті Гуляйполе. У 1995 року пішов до першого класу Гуляйпільської СШ №1. Першою вчителькою його була Горпинич Тетяна Іванівна, яка говорить про Олександра: «Школу відвідував із задоволенням. Ріс допитливим хлопчиком, був добрим, чуйним, відповідальним, підтримував дружні стосунки з усіма учнями в класі. Завжди захищав дівчаток, не давав їх скривдити. Любив життя, природу, а особливо тварин. До старших ставився з повагою. Під час спілкування з друзями говорив, що дуже любить своїх дідуся та бабусю, допомагає їм по господарству. Це була дитина з доброю душею, чуйним серцем, завжди готовий прийти на допомогу тим, хто потрапив у складні життєві обставини».

Коли він навчався у 5 та 6 класах класним керівником була Коротнюк Валентина Анатоліївна. Вона згадує: «Сашка пам’ятаю тихим, сором’язливим хлопчиком. Білявий з блакитними оченятами вдумливо дивився на оточуючих. Поважав старших, уважно слухав на уроках розповіді вчителів. Любив з друзями грати в рухливі ігри, особливо в футбол. Він вважав: бути патріотом-значить любити життя, уміти прожити його гідно і цікаво, просто йти вперед своєю дорогою, поважати себе, відповідати за свої вчинки, слова, поведінку, вболівати за свою країну, доводячи свою любов справами, а не словами».

У 2001 році, коли Олександрові виповнилося дванадцять років, раптово помирає батько, і сім’я переїжджає до міста Синельниково Дніпропетровської області. У 2004 році Авраменко Олександр здобув базову загальну середню освіту в ЗОШ №1 міста Синельниково, а в 2007 році закінчив професійно-технічний ліцей, отримавши професію електромонтера. Впродовж 2007-2008 років проходив строкову службу в лавах Збройних Сил України в ракетно-зенітних військах у місті Нікополі. У березні 2014 року призваний до ЗСУ за мобілізацією до Дніпропетровської 25-ої окремої повітряно-десантної бригади. (Додаток 5).

Участь цієї бригади у війні з Росією на Донбасі – це історія бойової звитяги та болючих втрат. 25-а бригада – це криголам АТО, адже саме вони першими стали на захист батьківщини та забезпечили успішний наступ українських військ протягом липня-серпня 2014 року. Саме вони йшли попереду, звільняючи одне за одним міста Донбасу від терористів та ведучи за собою інші підрозділи армії. Бойовий шлях бригади почався з перших днів агресії Росії проти України. Десантні війська стали щитом, коли почалася війна. У десантників в АТО було завдання виставляли блокпости і захищати міста від терористів і обрізати рубіж, щоб ворог далі не пройшов. А за ними мають іти механізовані частини. Саме тому у десантників були найбільші втрати. Знаменитий девіз 25 опдбр «Ніхто, крім нас!» веде своє походження зі слів легендарного Командувача повітряно-десантними військами генерала армії Маргелова В. П., які він висловив після масштабних навчань «Двіна» у березні 1970 року. Василь Пилипович оголосив подяку усім десантникам-учасникам цього навчання за проявлені мужність та військову майстерність і сказав: «А якби довелось нам стрибати, знаходячись усередині бойової машини?» – і, витримав паузу, підкреслив: «…у бою». Потім В. П. Маргелов повторив думку: «Я розумію, як це складно, але ж Ніхто, крім нас, цього не зробить». Слова: «Ніхто, крім нас!» – згодом стали девізом повітряно-десантних військ.

У ніч з 13 на 14 червня 2014 року військово-транспортний літак Іл-76 МД (реєстраційний № 76 777, серійний № 0083 482 490), який перевозив особовий склад для ротації, техніку та продовольство був збитий терористами. Луганський аеропорт на той час перебував під контролем українських військових, але терористи розташували навколо нього велику кількість вогневих точок і летовище було фактично в облозі бойовиків. Російські державні органи пропаганди спочатку з «посиланням» на так званих «ополченців» ЛНР поширили дезінформацію про начебто збиття літака українськими військовими. Але незабаром відповідальність за теракт взяли на себе представники «ополчення Луганської народної республіки». Вони пояснили це тим, що був порушений наказ про закритий повітряний простір над Луганськом, виданий одним із самопроголошених чиновників ЛНР. Відразу дві ракети, випущені з переносних зенітно-ракетних комплексів (ПЗРК) поцілили в український літак під час заходу на посадку в аеропорту Луганська, коли Іл-76 перебував на висоті близько 700 метрів. На місці, звідки терористи випустили ракети, українські військові знайшли три пускові труби від ПЗРК. Два ПЗРК «Ігла» використані, один — технічно несправний (ракета9М39 залишилась у трубі). «До Луганської області вилетіло 3 літаки Іл-76, - згадує виконуючий обов’язки командира 25 повітряно-десантної бригади, полковник Артем Лучніков, - перший літак сів, другий потерпів катастрофу, третій – своєчасно відлетів у безпечну зону та здійснив посадку. Українські військові одразу направилися в район падіння літака – сподівалися, що хтось вижив. Але, на жаль, ніхто не вцілів».

Ця трагедія пронизала серця людей усієї України. Всі кажуть: «Десантники не вмирають – вони йдуть на небо». Ми завжди будемо пам’ятати героїв, які пішли на небо. Напевно, саме після цієї трагедії ми зрозуміли, що це дійсно війна, тому що такої кількості жертв до того не було. Вперше стало зрозуміло, наскільки все серйозно. Спочатку здавалося, що все завершиться протистоянням з поодинокими жертвами, а не такою дорогою ціною.

На сороковини з дня трагедії у Дніпропетровську, на Алеї Небесної сотні, з’явилась дошка пам’яті загиблих у збитому в Луганську літаку десантникам окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади. Імпровізовану дошку встановили під великим вінком із гвоздик. Вінок, на якому квітами викладена цифра «25» як символ десантної бригади, був розміщений на алеї Героїв Небесної Сотні в тому місці, де раніше жителі міста, вшановуючи пам’ять загиблих десантників, прикріпили їхні фотографії. На дошці – імена бійців і членів екіпажу збитого Іл-76. Неподалік від Алеї Небесної Сотні, на місці знесеного барельєфа Леніна, згодом планують поставити монумент загиблим десантникам. (Додаток 6).

Світла згадка про справжніх патріотів України назавжди залишиться в нашій пам’яті. Адже вірність Присязі, мужність та героїзм, продемонстровані захисниками є прикладом самовідданого виконання військового обов’язку в ім’я миру в державі, в ім’я збереження територіальної цілісності України. Про їхній подвиг пам’ятають земляки. (Додаток 7)

Війна забирає на небо кращих наших синів, а ми тут, на землі, маємо пам’ятати їх подвиг і своїми вчинками продовжувати їх велику справу.

Учні та вчителі нашої школи не стоять осторонь подій, що відбувають на Сході країни. Вже доброю традицією стало проведення в школі ярмарок солідарності. Школярі також з ентузіазмом плетуть маскувальні сітки, роблять обереги, організовують зустрічі із воїнами АТО, пишуть листи та шлють малюнки. щоб там, на передовій, підтримати наших солдат і ще раз нагадати, що учні об’єдналися у потужний фронт допомоги нашій армії і підтримують своїх захисників.

Всіх об’єднує безмежний патріотизм і велике бажання допомогти нашій армії. Дитинство і війна поняття не сумісні, але аналізуючи діяльність своїх друзів, розумієш, що дитячий розум здатний розмежувати добро і зло. І добра в дітях набагато більше, ніж негативу. Тому в нас є майбутнє! Усі учні закладу не зупиняються і надалі продовжують підтримувати наших солдатів, бо у кожного єдине бажання: нехай, нарешті, в Україні настане спокій.

Мені здається, що Олександр Авраменко був тією людиною, котра не стільки говорить про свою любов до країни і народу, скільки чесно робить свою роботу і вміє допомагати тим українцям, котрі поряд і потребують допомоги. Своїм життям і геройською смертю тисячі українських воїнів засвідчили безмежну любов до Батьківщини. Заради її щасливого майбутнього вони пожертвували найціннішим, що є в людини – власним життям. Пам’ять про них – це наш біль і наша гордість за те, що мали честь жити з ними в одній країні. Їхні жертви не були марними. До останнього подиху вони залишилися вірними кожному слову Військової присяги. На прикладі їхніх героїчних вчинків будуть виховуватися багато поколінь українців – відважних гордих сміливих, вільних і щасливих мешканців незалежної країни.

Люди не мають морального права забувати тих, хто віддав своє життя за наше мирне майбутнє. Лише такі справжні патріоти, об'єднавшись в єдине ціле, підносять культурний та економічний рівень своєї держави, творять нову історію, в якій немає сумних і трагічних дат, а лише чисте і світле майбутнє. Тому, будьмо патріотами нашої України і любімо її всім серцем своїм і всією свою душею.

Список використаних джерел


  1. Особистий архів родини Авраменків.

  2. Спогади вчителів КЗ «Гуляйпільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1» Гуляйпільської районної ради.

  3. Архів газети «Голос Гуляйпілля».

  4. Інтернет ресурси:

https://ru.wikipedia.org/wiki/25-я_отдельная_Днепропетровская_воздушно-десантная_бригада ;

https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Збиття_Іл-76_у_Луганську.

Додаток 1

превентвне виховання 006

Додаток 2



g:\новая папка\фото джура 079.jpg

Додаток 3



f:\свято 6 грудня\img_3000.jpg

Додаток 4

Додаток 5

Додаток 6



http://nf.dp.ua/wp-content/uploads/2015/06/pamjat15.jpg

Додаток 7



c:\documents and settings\admin\рабочий стол\газета авраменко.jpg

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал