Книга 1 362 (043. 3) І. О. Шишова, м. Кіровоград



Скачати 113.13 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації27.01.2017
Розмір113.13 Kb.

ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, Випуск 16, книга 1
362
УДК 159.922.76(043.3)
І.О. Шишова, м. Кіровоград
ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ
СТУДЕНТІВ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ
СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ НА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ З
ПОРУШЕННЯМИ РОЗВИТКУ
Важливою складовою діяльності майбутнього педагога та психолога є корекційна
й виховна робота із дітьми, що потребують особливого підходу. Психолого-
педагогічними умовами підготовки майбутніх педагогів та психологів до роботи із
дітьми, що мають порушення розвитку, є забезпечення майбутніх учителів
навичками і вміннями корекційно-виховної роботи організація комплексу практичних
занять контекстового характеру.
Ключові слова: професійна спрямованість, корекційне виховання, діти з
психофізичними вадами, майбутні педагоги і психологи.
Виховання дітей, підлітків, молодіє одним із найважливіших завдань людства. Воно є передумовою збереження і примноження цінностей і потенціалу суспільства, розвитку людини. Виховній меті підпорядковуються зусилля сім’ї, школи, позашкільних виховних установ, суспільних інститутів. У зв’язку із загальною тенденцією зростання інтересу до людини, її внутрішнього світу, на початку ХХІ століття змінюється розуміння суті і по новому починає оцінюватися значення гуманістичного підходу до досліджень проблеми інклюзії дитини із порушеннями розвитку ужиття суспільства. Важливою складовою діяльності майбутнього педагога та психолога є корекційно-виховна робота із дітьми, що потребують особливого підходу, або дітьми із порушеннями розвитку. Діти із порушеннями у розвитку – це діти, у яких наявне відставання у психофізичному розвиткові внаслідок порушення діяльності різних або декількох аналізаторів (зорового, слухового, рухового, мовленнєвого, а також внаслідок органічного ураження центральної нервової системи
(ЦНС). Термін використовується у психолого-педагогічній літературі для широкого визначення категорії дітей, які потребують спеціальної освіти. У загальноосвітніх закладах уже зараз навчаються діти, які мають не тільки легкі, ай значні порушення розвитку, поведінки. Майбутнім педагогам і психологам важливо вміти діагностувати, ефективно навчати й виховувати, здійснювати заходи профілактики і корекції порушень розвитку, плідно спілкуватися з дітьми різних психофізичних особливостей, стану здоров’я, виконувати надзвичайно складні соціальні функції, сприяючи соціальній адаптації та суспільній інтеграції дітей, формуючи їх особистісно.
 Шишова І.О., 2012

Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської
молоді

363 Це питання розуміють і на державному рівні. У державних нормативно-правових документах, зокрема в Законі Про основи соціальної захищеності інвалідів України подано тлумачення особливих потреб як тих, що виникають у зв’язку з інвалідністю особи. Визначається, що це, насамперед, потреби у відновленні або компенсації порушених або втрачених здібностей до різних видів діяльності, втому числі, у можливості оволодіння знаннями. Для системи освіти нашої держави важливими є завдання щодо забезпечення права дітей з особливими освітніми потребами на рівний доступ до якісної освіти, незалежно відстану здоров’я, місця їх проживання створення належних умов для функціонування і розвитку
інклюзивної освітив Україні, забезпечення достатнього обсягу фінансування для впровадження інклюзивного навчання зміни освітньої парадигми, удосконалення навчального процесу шляхом урахування сучасних досягнень науки та практики забезпечення архітектурної доступності загальноосвітніх навчальних закладів різних типів, незалежно від форм власності, та підпорядкування, відповідно до потреб дітей підготовка достатньої кількості кваліфікованих педагогічних кадрів, які володіють методиками інклюзивного навчання, створення системи підвищення їх професійної майстерності. Закономірності виховання дітей із порушеннями розвитку, особливості спеціальної освіти дітей зі спеціальними потребами та особливості їх розвитку, шляхи соціальної адаптації та реабілітації цієї категорії осіб досліджували у своїх працях науковці В. Бондар, Л. Вавіна, Л. Виготський, В. Засенко, Т. Зикова, А. Колупаєва, А. Конопльова, Б. Корсунська, Е. Леонгард, Т. Лещинська, М. Малофєєв, Н. Назарова, Т. Пелимська, О. Рєзнікова, О. Стрєбєлєва, Л. Тігранова, Л. Шипіцина, М. Шматко, Т. Фуряєва. Особливості психолого-педагогічної корекції розглядали такі вчені, як Л. Занков, О. Граборов, Н. Кузьміна, М. Гнєзділов, Т. Власова, І. Грошенкова, Г. Дульнєв, І. Єременко, В. Лубовський, Б. Пінський, Є. Соботович. Вони підкреслювали комплексний характер корекційної роботи у процесі навчання та виховання дітей із порушеннями розвитку. Особливої актуальності в останні роки набуває виховання і освіта дітей із порушеннями розвитку. Ми у своїй статті прагнемо проаналізувати особливості професійної спрямованості студентів психолого-педагогічних спеціальностей на виховання дітей з порушеннями розвитку. Одним із завдань спеціальних освітніх закладів є корекція розвитку дітей – спеціально організований педагогічний процес, спрямований на послаблення, подолання порушень розвитку, запобігання їм та сприяння

ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, Випуск 16, книга 1
364 розвитку дитини зі спеціальними потребами з метою якнайбільшого наближення до норми. Проблема корекції, як свідчать дослідження В. Баудіш, І. Грошенкова, Г. Дульнєва, І. Єременка, В. Карвяліса, Є. Ковальової, В. Липи, В. Лубовського, І. Моргуліса, В. Синьова, Є. Соботович, В. Тарасун, Б. Тупоногова, О. Хохліної, поєднується з проблемою розвитку особистості і розглядається у цілому як проблема корекційного розвитку чи корекційно-розвивальної роботи у спеціальному освітньому закладі. Саме корекційне виховання є провідним фактором у розвитку дитини з обмеженими можливостями. Пошуки оптимальних шляхів реалізації корекційної роботи, удосконалення існуючих форм та методик спеціального навчання, розробка нових корекційних технологій активно відбуваються у корекційній педагогіці ХХІ століття. В останні роки гостру увагу до цих питань проявляють і вчителі масових шкіл, що пов’язано з неухильною інтеграцією загальної і корекційної освіти.
Будь-яке порушення, часом досить незначне, може негативно позначитися на психічному розвитку дитини, викликати певні обмеження й специфічні особливості пізнавальної діяльності, деформувати становлення особистості [3, с. 14].
Відповідно до законодавства, з метою створення умов для здобуття освіти у системі загальної середньої освітив Україні функціонує мережа спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку шкіл, шкіл-
інтернатів, навчально-реабілітаційних центрів, навчально-виховних комплексів, об’єднань для дітей глухих, зі зниженим слухом, сліпих, зі зниженим зором, розумово відсталих, з порушеннями опорно-рухового апарату, із затримкою психічного розвитку, з тяжкими порушеннями мовлення.
Головними завданнями спеціальної школи (школи-інтернату) є
- забезпечення права дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, на здобуття певного освітнього рівня загальної середньої освіти шляхом спеціально організованого навчально-виховного процесу у комплексі з корекційно-розвивальною роботою, медичною реабілітацією
- розвиток природних здібностей і обдарувань, творчого мислення вихованців, здійснення їх допрофесійної та професійної підготовки, формування соціально адаптованої особистості
- сприяння засвоєнню учнями норм громадянської етики та загальнолюдської моралі, міжособистісного спілкування, основ гігієни та здорового способу життя, початкових трудових умінь і навичок
- сприяння фізичному і психічному розвитку дітей

Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської
молоді

365
- забезпечення у процесі навчання й виховання системного кваліфікованого психолого-медико-педагогічного супроводу з урахуванням стану здоров’я, особливостей психофізичного розвитку учнів вихованців
- здійснення соціально-педагогічного патронату надання психолого- педагогічної допомоги батькам (особам, які їх замінюють) з метою забезпечення їх активної участі у комплексній навчально-виховній, корекційно-розвивальній роботі. За таких умов організація навчально-реабілітаційного процесу в зазначених закладах передбачає внутрішню інтеграцію та соціальну адаптацію дітей із різними особливостями психофізичного розвитку. Важливим для гуманізації сучасного освітнього процесу дітей із порушеннями розвитку є інклюзивна освіта (інклюзія – inclusion (англ.) – включення) (інший термін – інтегрована) – навчання і виховання дітей із особливими освітніми потребами, утому числі з інвалідністю, в єдиному освітньому просторі гнучка, індивідуалізована система освіти дітей з особливостями психофізичного розвитку в умовах масової загальноосвітньої школи за місцем проживання. Навчання і виховання здійснюються за індивідуальним навчальним планом, забезпечуються медико-соціальним та психолого-педагогічним супроводом. Цей процес передбачає створення у загальноосвітньому навчальному закладі адекватного освітнього середовища, яке б відповідало потребам та можливостям кожної дитини, незалежно від особливостей її психофізичного розвитку, і необхідних умов для організації засвоєння цими дітьми учбової інформації та здійснення медико-соціальної і психолого-педагогічної реабілітації.
О. Єкжанова та О. Рєзнікова [2, с. 38–56], аналізуючи вплив інтегрованої освіти на особистісні якості дітей, вважають, що спільна освіта сприяє формуванню у здорових дітей толерантності до фізичних і психічних недоліків ровесників, розвиває почуття взаємодопомоги, прагнення до співробітництва, збагачує внутрішній духовний світ, удосконалює комунікативні навички. Діти стають більш зрілими, гуманними в особистісному плані, починають розуміти важливість спільного проживання всіх людей незалежно від їхніх індивідуальних особливостей. Таким чином у дітей із обмеженими можливостями формується позитивне ставлення до своїх ровесників, розвиваються навички адекватної соціальної поведінки, діти згуртовуються, вчаться розуміти проблеми іншої людини, прагнуть по можливості їх розв’язати. Успішність інтеграції дітей із відхиленнями у розвитку залежить не тільки від характеру і ступеня фізичних і психічних порушень, алей від ефективності їхньої взаємодії з оточуючими, доцільності спеціальних освітніх програм, які враховують необхідність корекції, характер

ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, Випуск 16, книга 1
366 відхилень, від того освітнього середовища, в яке дитина інтегрується. До того ж реалізація інтегрованої освіти передбачає обов’язкове керівництво цим процесом фахівцями високого рівня, які можуть не тільки створити оптимальні умови для дитини, алей допомогти іншим педагогам, які не мають дефектологічної освіти, правильно організувати виховання і навчання дитини з відхиленнями у розвитку в колективі здорових однолітків. Виховання передбачає залучення дитини до системи вироблених людством цінностей, створення умов для її духовного зростання, формування ціннісного ставлення до дійсності. У результаті такого виховання відбувається налаштованість дитинина цінності творення добра.
Австро-угорський учений, автор Філософії свободи, один із засновників антропософії Рудольф
Штейнер
(1861–1925) писав найбільше, що можна зробити для дитини, – підготувати її до того, щоб у належний момент життя, завдяки пізнанню самої себе, вона досягла переживання свободи… Виховуючи у людини все, що не є її власним, я дозволяю її власному самому прийняти те, що я дав як вихователь. Отже, я не дозволяю собі грубо втручатися в розвиток людської особистості, алея готую ґрунт для її розвитку, що має розпочатися разом із настанням статевої зрілості [5, с. 147]. Італійський педагог-гуманіст, лікар, автор оригінальної системи виховання й навчання дітей, яку вона впроваджувала у закладах нового типу – Будинках дитини, Марія Монтессорі (1870–1952) вважала Важлива, головним чином, робота дитини важливе те, що вона вчиться сама, сама виправляє свої помилки, вчителька зовсім неповинна в це втручатися. Жодна вчителька не навчить дитину вправності, яка виробляється шляхом гімнастичних вправ необхідно, щоб дитина сама вправлялася в цьому, сама вчилася цьому. Це ж саме стосується і виховання почуттів [5, с. 107–108]. Виховання дітей з особливими потребами в умовах інклюзивного середовища передбачає створення умов для розвитку самосвідомості спонукальної сфери особистості, відображення в її свідомості смислів і мотивів людської діяльності, результатом чого є прагнення дитини до оволодіння власною життєдіяльністю. Серед принципів виховання
- включення особистості у значущі види діяльності, які обов’язково містять доброчинні дії
- зміни соціальної позиції особистості в референтній групі
- врахування домінуючої мотивації особистості в організації виховного процесу
- цілеспрямоване створення емоційно збагачених виховних ситуацій, залучення у них дітей

Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської
молоді

367
- особистісно розвивальне моральне спілкування, що передбачає спілкування з молодшими, ровесниками, старшими, людьми похилого віку
- використання співпереживання, ідентифікації особистості з позитивним ідеалом і зразками поведінки
- систематичний аналіз вихованцем вчинків (власних, інших людей, виявлення їх наслідків для іншої людини чи референтної групи. З наукової точки зору не можна виховувати іншого. Дитина виховується сама Л. Виготський). І. Бех
[1, спише, що демократизація освіти, надання їй державно-національної спрямованості потребують від психолого-педагогічної науки пошуку нових шляхів якісного вдосконалення виховання юної особистості. Вчені працюють над створенням такої моделі вихованості людини, яка дала б їй можливість успішно вирішувати складні питання своєї життєтворчості, досягти індивідуальних і суспільних цілей. Особлива увага має бути звернена на розроблення нових виховних технологій, які забезпечували б формування й розвиток насамперед духовних здібностей як домінантних і вирішальних для розвитку ціннісної системи людини. Сутність виховного процесу має на увазі сходження особистості до морально-духовних цінностей [1, с. 2]. Оптимальний виховний процес передбачає активність учня, вчителя, створеного оточення. Рушійною силою розвитку психіки і розвитку особистості є активність особистості, власна діяльність індивіда. Діяльність створює сприятливі умови для активного моделювання дітьми стосунків, характерних для світу дорослих, формує ставлення до цієї діяльності. Оволодіння дитиною під керівництвом дорослих суспільним досвідом, досягненнями людської культури свідчить про засвоєння нею вміння правильно використовувати предмети, спілкуватися з іншими людьми за допомогою мовлення, поводитися згідно з правилами суспільної моралі, використовуючи відповідні способи запам’ятовування, мислення. Саме у процесі оволодіння людськими діями і людською поведінкою дитина набуває необхідних психічних якостей і властивостей особистості. Завдання педагога, психолога полягає утому, щоб організувати діяльність дитини з набуття доцільного з соціальної, моральної та духовної точок зору досвіду форм поведінки, сприяти проявам її внутрішньої активності (осмислення, усвідомлення, самопідкріплення, рефлексія, самооцінювання). Педагог створює для цього відповідні умовив яких сформувалася б різнобічно розвинена, гармонійна індивідуальність, психічно здорова особистість. У процесі виховання особистості необхідно навчитися поєднувати свободу і відповідальність, самостійно приймати рішення та відповідно

ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, Випуск 16, книга 1
368 себе поводити. Діти, привчені лише спостерігати за поведінкою інших, слухати настанови, вимоги, виростають соціально пасивними, безпорадними перед труднощами і проблемами життя. Розширення самостійності, ініціативності, творчості є дієвим виховним чинником. Близькою нам є концепція цілісного підходу до людини, згідно з якою основна потреба людини полягає в самоактуалізації, реалізації її потенціалу, здібностей, талантів. Самоактуалізуюча особистість є прикладом нормального розвитку. Вона максимально повно втілює людську сутність. Психічно здорову людину характеризують людяність, впевненість у собі, самовладання, потреба у знаннях. Заздрість, ревнощі, упередженість, роздратованість, надумана значущість повинні бути змінені на спокійне захоплення, вдячність, подяку, обожнювання і поклоніння. Звичайна (хороша) людина – не та, якій просто щось дано, а та у якої нічого не відібрано. Її протилежність – така, у якої приглушено і подавлено здібності і обдарованість. Педагог, психолог мають бути організаторами і керівниками особистісно орієнтованого соціального виховного оточення, вони реалізують психологічні впливи на учня. Фасилітувальний психологічний вплив сприяє розвитку особистості, створює можливості для творчого зростання, дає наснагу. Інгібіційний – навпаки, обмежує, гальмує активність. Цілеспрямований, ефективний виховний вплив на дитину із порушеннями розвитку створює позитивні умови для розвитку її особистості в умовах інклюзивного освітнього простору. Основним завданням виховання дітей із порушеннями розвитку є компенсація дефекту, подолання його наслідків. Дуже важливим є постійний контакт педагогів із батьками. Недоліки сімейного виховання можуть значно ускладнювати виховний процесу школі. Неправильне виховання дитини із порушеннями розвитку в умовах родини найчастіше полягає у надмірному опікуванні або недостатній увазі і турботі про дитину. Під час оптимального здійснення виховного процесу діти з порушеннями зору, слуху, мовлення, опорно-рухового апарату, розумового розвитку, емоційної сфери можуть оволодіти соціальними і моральними нормами, уміннями і навичками самообслуговування, культурної поведінки. Доцільним є розвиток розумової, моральної, емоційної, естетичної, фізичної сфери дітей із порушеннями розвитку. При цьому в умовах
інклюзивного середовища особливо актуальним є розвиток ефективної комунікації даної групи дітей із оточуючими. Безумовно, діти із порушеним розвитком потребують особливої турботи, проте не варто фіксувати увагу на наявності дефекту, відмінностях у розвитку. Краще зосередитися на позитивних якостях особистості, заохочувати за досягнуті успіхи, зміцнювати віру у власні сили, спонукати однокласників

Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської
молоді

369 проявляти найкращі якості особистості у вигляді розвитку делікатності, коректності, толерантності. Уже з початку відвідування навчального закладу педагогу і психологу важливо допомогти батькам налагодити тісний контакт із педагогами, розповісти їм про індивідуальні особливості дитини, створити разом із ними індивідуальну програму корекції і розвитку з урахуванням специфіки дефекту. М. Савчин, аналізуючи особливості вищої педагогічної освіти, підкреслює, що вона забезпечує поглиблене пізнання, оволодіння педагогічними технологіями і розвиток особистісного потенціалу майбутнього педагога. Її домінантою є освітньо-творче навчання студентів професійної діяльності ознайомлення з передовим педагогічним досвідом, оволодіння інноваційними технологіями засвоєння знань, використання їх у власному професійному становленні формування критичного мислення вироблення уміння організовувати дослідницькі пошуки й аналізувати педагогічно значущі проблеми [4, с. 325–326]. Готовність студентів університету до роботи з дітьми, що мають порушення розвитку, ми розуміємо як цілісне активне особистісне утворення, що є синтезом мотиваційної, емоційно-вольової, розумової, операційної підготовленості до здійснення корекційно-виховної роботи з дітьми, які потребують особливого підходу.
Психолого-педагогічними умовами підготовки майбутніх педагогів та психологів до роботи із дітьми, що мають порушення розвитку, є забезпечення майбутніх учителів навичками і вміннями корекційно- виховної роботи організація комплексу практичних занять контекстового характеру. З метою забезпечення студентів психолого-педагогічних спеціальностей навичками і вміннями корекційно-виховної роботи необхідно, на нашу думку, звернути особливу увагу на оволодіння майбутніми фахівцями методами діагностики, профілактики і корекції порушень розвитку, сформувати особистісні якості, що сприятимуть проведенню у майбутньому ефективної діяльності в контексті нашого дослідження. Організація комплексу практичних занять щодо проблеми дослідження передбачає упровадження у процес діяльності майбутніх педагогів і психологів спецкурсу Основи корекційно-виховної роботи в умовах інклюзивної освіти, що поєднує теоретичній практичні знання з виконанням науково-дослідницьких завдань студентами безпосередньо у педагогічних колективах шкіл.
Таким чином, актуальною є професійна спрямованість студентів
психолого-педагогічних
спеціальностей
на
виховання
дітей
з
порушеннями розвитку. Вона передбачає формування у студентів

ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, Випуск 16, книга 1
370
психолого-педагогічних спеціальностей навичок і вмінь корекційно-
виховної
роботи;
організацію
системи
практичних
занять,
спрямованих на розвиток компетентності майбутніх фахівців в
умовах інклюзивної освіти.
Перспективи наших подальших наукових розвідок полягають у
дослідженні особливостей підготовки майбутнього фахівця до
взаємодії із батьками школярів із порушеннями психофізичного
розвитку.


ЛІТЕРАТУРА:
1. Бех І. Д. Виховання особистості Підручник / І. Д. Бех. – К Либідь, 2008. –
848 с.
2. Екжанова Е.А. Основы интегрированного обучения [пособие для вузов] / Е. Екжанова, Е. Резникова. – М Дрофа, 2008. – 286 с.
3. Рацул А. Б. Корекційна педагогіка. Навчальний посібник / А. Б. Рацул,
I. О. Шишова, О. А. Рацул. – Кіровоград КОД, 2012. – 356 с.
4. Савчин М. В. Педагогічна психологія навч. посіб. / М. В. Савчин – К
Академвидав, 2007. – 424 с. (Альма-матер).
5. Хрестоматія з історії дошкільної педагогіки Навч. посіб. / Від упорядників, вступні нариси та упорядкув. З. Н. Борисової, В. У. Кузьменко; За заг. ред. З. Н. Борисової. – К Вища шк., 2004. – 511 с.
Важной
составляющей
деятельности
педагога
и
психолога
является
коррекционная и воспитательная работа с детьми, требующими особенного похода.
Психолого-педагогическими условиями подготовки студентов к работе с детьми,
которые имеют нарушения развития, является: обеспечение будущих педагогов и
психологов
навыками
и
умениями
коррекционно-воспитательной
работы;
организация комплекса практических занятий контекстного характера.
Ключевые слова: профессиональная направленность, коррекционное воспитание,
дети с психофизическими нарушениями, будущие психологи.

Correctional and educational work with children who need special treatment is an
important component of a future teachers and psychologists. Psychological and
pedagogical conditions of future teachers and psychologists to work with children with the
psycho-physical disorders are: providing future teachers and psychologists the skills and
abilities of correctional and educational work; complex organization of practice lessons of
the content character.
Key words: the professional orientation, the corrective education, children with psycho-
physical disorders, the future teachers and psychologists.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал