Кафедра журналістики Синтаксис тексту



Сторінка12/12
Дата конвертації23.02.2017
Розмір2.16 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12
Формування єдності тексту

Раніше вже було зазначено, що висловлювання про предмет мовлення, є власне комунікативною одиницею тексту. Це означає, що саме з висловлювань про предмет мовлення безпосередньо будується текст як комунікативно-функціональне ціле.

Висловлювання про предмет мовлення формується в залежності від семантико-тематичного конструювання тексту, бо предметом мовлення визначаються тематичні задуми. Поміж темою й предметами мовлення, що її реалізують, складається діалектична співвіднесеність загального й окремого. Слід зазначити, що для цієї співвіднесеності передусім важлива роль предметів мовлення, котрі безпосередньо реалізують тему, - назвемо їх тематичними провідниками. Й відповідно виділимо поняття висловлювання про тематично провідні предмети мовлення. Тема тексту може бути реалізована через один предмет мовлення, й тоді він складається з одного висловлювання про тематично провідний предмет мовлення. Якщо ж тематично провідних предметів мовлення в тексті більше, то структура тексту утворюється шляхом, складення, з’єднання висловлювань про них. Поміж висловлюваннями про тематично провідні предмети мовлення розподіляються всі висловлювання про предмети мовлення в тексті. Якщо в складі висловлювання про тематично провідний предмет мовлення кілька висловлювань про предмети мовлення, то одне з них є основним, інші перебувають у залежності від нього - різній за смисловою близькістю.

Ми знаємо, що в тексті композиційне виділяються висловлювання про предмет мовлення. Та серед них є різні: основні в складі висловлювань про тематично провідні предмети мовлення та залежні, підпорядковані. Для того, щоб виявити ці основні й залежні висловлювання, а отже й тематично провідні предмети мовлення, аби визначити, котрі є значущішими, самостійними, а які перебувають у залежному, підпорядкованому відношенні, ми не будемо орати цілий текст, а розглянемо цю співвіднесеність на прикладі фрагмента з тексту (в ньому йдеться про те, яким пам’ятають космонавти Головного конструктора С.П.Корольова). Порівняйте:

- Сміливі ідеї захоплювали Корольова. У нього було дивовижне конструкторське чуття: з безлічі варіантів він завжди вибирав найкращий, - так відповів на моє запитання професор К.П.Феоктисов.

Багато років працював Костянтин Петрович із Корольовим. Проектанти - люди особливі, саме вони починають створювати майбутні космічні машини, на їхню долю випадає пошук оптимальних варіантів, їхні начерки на аркушах ватману врешті-решт утілюються в ракети й кораблі...

- Мені здається, - продовжує К.П.Феоктистов, - йому як конструкторові "кульки" проект першого космічного корабля сподобався своєю простотою й елегантністю... Сергій Павлович одразу підтримав ідею й почав її втілювати. Він був справжнім лідером, а коли вже загорівся, "погасити" його було неможливо. Так почалося народження „Востока"...

Основна смислова лінія в цьому фрагменті - характеристика С.П.Корольова, виражена судження Сміливі ідеї захоплювали Корольова з подальшим його розгортанням та обгрунтуванням фактами діяльності Головного конструктора у створенні першого космічного корабля (перший і третій абзаци). На фоні цього основного змісту виявляються смислові відгалуження, що розвивають окремі аспекти повідомлюваного. Оскільки в тексті зазначається, що це спогади К.П.Феоктистова, автор звертає уваїу читача на смислову лінію: К.П.Фектистов як людина, котра багато років пропрацювала з С.П.Корольовим, один із проектантів, людей, які втілювали задуми Головного конструктора в життя. Цe відгалуження, окремо взяте (звичайно, з опертям на вихідне речення), являє собою смислову єдність, що формує окреме висловлювання, й водночас воно належить до цілісного висловлювання про С.П.Корольова як про людину, котру захоплювали сміливі ідеї й найкращі з яких вил умів вибирати, а потім втілювати в життя. В цьому тексті окремі висловлювання космонавтів про С.П.Корольова якраз і стосуються тематично провідних предметів мовлення, з цих висловлювань шляхом безпосереднього складання формується текст як змістова єдність. Звернімося до схожого за темою тексту, також присвяченого С.П.Корольову. Але тут уже йдеться про те, що ми дізнаємося про С.П.Корольова з пової книги про нього. Тому вся багатоманітність окремих висловлювань (у тому числі й тих, що належать людям, котрі працювали з С.П.Корольовим) розподіляється між двома висловлюваннями про тематично провідні предмети мовлення. Перше висловлювання - складне, містить два простих, зі смисловими центрами: а) Можу з упевненістю сказати, що нова книга - перша, в якій так об’ємна, захоплююче й детально розповідається про Сергія Павловича не тільки як про вченого та інженера, а й як про людину..; б) Нова книга додає невідомі штрихи біографії, повніше відтворює образ великого конструктора... В цьому висловлюванні дається загальна оцінка того, що повідомляє про Корольова нова книга. Друге висловлювання про тематично провідний предмет мовлення (далі будемо називати скорочено: тематично провідне висловлювання) виділяє один надзвичайно важливий аспект - стиль організаційної роботи Корольова. Перехід до другого тематично провідного висловлювання здійснюється з допомогою своєрідної мотивації, й водночас вона слугує для того, щоб підвести читача до предмета мовлення. Сьогодні дуже важливо простежити за "стилем Корольова", його вмінням керувати не лише своїм колективом, а й багатьма суміжними організаціями. Як удавалося Сергієві Павловичу заразити ентузіазмом людей? Після цього йде речення, що є ядром другого тематично провідного висловлювання. Його зміст зумовлений даним раніше мотивуванням, указівкою на важливість у плані розглядуваних питань і водночас воно перегукується зі змістом смислових центрів першого тематично провідного висловлювання: І спогади тих, хто працював із ним, допомагають відтворювати ту творчу атмосферу праці, котру створював довкіл себе Корольов (Порівняйте: Нова книга додає невідомі штрихи біографії, повніше відтворює образ великого конструктора...). Оскільки нова книга являє собою спогади тих, хто впродовж багатьох років працював з Корольовим, то, природно, що компонент І спогади тих, хто працював із ним синонімічне співвідносяться з раніше згадуваним словосполученням нова книга, а отже й зближується з ним, є однаковим із ним за призначенням у складі смислових центрів, тематично провідних висловлювань. Це знову інформація про те, що ми дізнаємося про С.П.Корольова з нової книги. Змістові лінії, повідомляючи про Корольова й репрезентуючи нову книгу, переплітаються й формують відповідний тип комплексних у зазначеному плані тематично провідних висловлювань. У них реалізується комплексний задум автора: розповісти про Корольова крізь призму нової книги й познайомити читачів із самою книгою. Осягнення загального змісту тексту на основі аналізу змісту тематично провідних висловлювань дає змогу з найбільшою точністю визначити його смислову спрямованість та об’ємність.

У конструктивному відношенні тематично провідні висловлювання також бувають простими й складними та через те, що вони можуть об’єднувати ряд окремих висловлювань, їхня структура вирізняється більшою порівняно зі структурою окремих висловлювань розгалуженістю. Ми могли спостерігати прояв цієї особливості на прикладі тематично провідного висловлювання зі статті про педагогів. Це просте за структурою висловлювання містить окремі висловлювання, що слугують для розгортання, коментування основного змісту, розташованого в смисловому центрі тематично провідного висловлювання. Суть тематично провідного висловлювання (як і будь-якого висловлювання про предмет мовлення) визначається його смисловим центром, - хоч би скільки не приєднувалося залежних висловлювань, вони всі в кінцевому підсумку підпорядковані змістові смислового центру висловлювань.

Характер тематично провідних висловлювань залежить від теми, загального задуму тексту. Тому виявлення тематично провідного висловлювання здійснюється, згідно з системною методикою, не тільки шляхом розгляду смислових відношень між окремими висловлюваннями, а й шляхом співвіднесеності їхнього змісту із загальним змістом тексту. Зіставлення змісту окремих компонентів і загального змісту тексту допомагає з’ясувати, наскільки ближче стоїть той чи інший зміст до загальною, а отже - й як він слугує розкриттю загального змісту.

Зіставлення змісту тематично провідних висловлювань зі змістом цілого тексту привело до виявлення з цієї точки зору трьох типів тематично провідних висловлювань (якщо їх у тексті два або більше):

1. Ті, що мають однотипну смислову спрямованість, слугують для висвітлення ряду односпрямованих аспектів якогось явища, процесу, складної єдності, їхнє функціонування характерне, наприклад, для таких жанрів, як рецензія, огляд, звіт, нарис. Із висвітлення окремих характеристик, дій, учинків складається цілісна єдність (перелічувально-підсумкового типу).

2. Не строго однотипні в смисловому відношенні, але, природно, всі орієнтовані на включення в цілісний зміст. Прикладом можуть слугувати тематично провідні висловлювання в тексті, що розповідають про те, як ми дізнаємося про С.П.Корольова з нової книги про нього. Один тематично провідний предмет мовлення має узагальнений характер - загальна оцінка книги та інформації, повідомлюваної в ній, другий є розглядом одного з часткових (особливо важливих) аспектів. Незважаючи на те, що немає повного збігу у функціональному обсязі предметів мовлення, вони проте обидва співвіднесені з цілісним змістом, охоплюються ним. Подібні тематично провідні, висловлювання трапляються в розширених інформаціях, кореспонденціях, у комплексних жанрах типу рецензія-інформація та ін.

3. Різнофункціональні, неоднотипні тематично провідні висловлювання, та обов’язково суміжні в смисловому відношенні і, знову-таки, за змістом співвідносні з цілісним змістом, функціональною орієнтацією тексту. Особливо виразно вони представлені в статтях, які мають таку будову: спочатку йде частина, що характеризує стан справ у якій-небудь сфері життя суспільства, виробництва, потім у другій частині формулюється програма конкретних соціальних заходів, необхідних для подолання виниклих проблем. Кожна частина становить тематично провідне висловлювання, бо зміст статті має комплексний характер: інформація про стан справ у тій чи іншій сфері життя суспільства й визначення соціальне" важливих, необхідних дій для подолання виниклих проблем, недоліків.

Виявлення основних складових структури тексту - тематично провідних висловлювань прояснює роль у ньому зачину та кінцівки, характерних для публіцистичних жанрів, особливо для розширених інформаційних та для аналітичних. Це винесені в окрему, початкову або кінцеву позицію висловлювання, що співвідносяться з компонентами тексту або з основною частиною тексту в цілому й виконують такі функції: 1) змістовно-організаційну; 2) інтерпретаційно-емоціогенну. Ці два функціональні різновиди можуть і переплітатися, взаємодіяти. Порівняймо два зачини: Тані лише три роки... Рік тому мати помітила, що Таня не бачить через уроджену катаракту; У багатьох народів число "три" освячене віками - опоетизоване казками, легендами, де бажання героїв не перевершували цієї заповітної цифри. Віками мій народ мріяв про води, про землю, про братерство. Мрії моїх предків стали в наші дні дійсністю. Про них - мої три пісні.

Перший зачин використовується в репортажі про операцію катаракти, яку робили дівчинці Тані. Те, що про неї сказано в зачині, могло міститися далі в тексті як інформація, що розширює відомості про головну особу події. Винесення цього повідомлення в початок тексту створює дещо інтригуюче забарвлення, сприяє пробудженню читацького інтересу. Другий зачин являє собою обгрунтування побудови нариса, що складається з трьох частин, кожна з яких називається "Пісня..."(про воду, про землю, про братерство). Природно, таке обґрунтування стосується всього висловлювання на певну тему, виступає в ролі попереднього коментаря, роз’яснення, відношення до елементів, що позначають композиційні характеристики тексту. Кінцівка ж підводить композиційний підсумок змісту, викладеного в тексті.

У зачині та кінцівці публіцистичного тексту, як і в основній його частині, дуже значною є роль інтерпретуючого початку. З його допомогою реалізується суспільна позиція публіциста, формується впливова спрямованість структурної організації публіцистичного тексту.

Побудова публіцистичного тексту, в тому числі й у галузі масової інформації, вимагає майстерного володіння всім арсеналом конструктивно-мовленнєвих творчих засобів, постійного врахування стильової специфіки їх застосування.

Послідовна орієнтація на функціонально-системний принцип дає змогу розчленувати тісно з’єднані компоненти тексту, простежити їхню взаємодію. Цьому значною мірою сприяло з’ясування контекстуальної форми, змісту речень, їхнього взаємозв’язку в тексті.

Розвиток текстових одиниць іде не обов’язково в напрямку конструктивного ускладнення, а передусім шляхом переходу одиниць одного типу до складу якісно нових одиниць. Розуміння цього досягається системним підходом до вивчення явищ, який орієнтує на осмислення послідовної змістовно-функціональної співвіднесеності складних утворів і їхніх компонентів, а також багатоманітності структурних трансформацій, які нерідко полягають у формуванні якісно нової сутності у порівнянні з попередньою їй у системному розвитку.

Семантико-синтаксичні одиниці слугують для оформлення мисленого змісту (простого і складного) й завдяки цьому наділені комунікативною значущістю. Та це ще не власне комунікативні одиниці. У відповідності з системним принципом такою є одиниця, котра за своєю смисловою спрямованістю безпосередньо співвідноситься з цілісним комунікативним твором як його органічна частина. Семантико синтаксичні одиниці слугують для вираження цілісного логіко-мисленого змісту. Комунікативні одиниці підпорядковують відображуваний семантико-синтаксичними одиницями мислений змісі завданням повідомлення про тематично зумовлений предмет мовлення.

Елементарні висловлювання про предмет мовлення - як нерозчленовані так і розчленовані - це основна, вихідна одиниця комунікативної побудови.

Речення та складні синтаксичні цілі, що мають найменшу контекстуальне значущу смислову єдність, становлять семантико-синтаксичне наповнення елементарного висловлювання про предмет мовлення. Виявляючи з допомогою контекстуального аналізу такі речення й складні синтаксичні цілі, ми водночас виявляємо елементарні висловлювання про предмет мовлення.

Маючи в своєму розпорядженні семантико-синтаксичні ознаки елементарного висловлювання про предмет мовлення, ми можемо перейти до аналізу реальних висловлювань про предмет мовлення, які або збігаються з елементарними висловлюваннями, або побудовані з елементарних висловлювань.

Категорія власне комунікативної одиниці формується в системі понять мовленнєвого спілкування. Кожний текст, мовленнєвий твір характеризується темою - тобто спрямованістю його змісту на певне відображення дійсності, а це в свою чергу є позначенням основного предмета мовлення. Текст також реалізує певну ідею, закладену в основну спрямованість його змісту. Реалізація названих категорій відбувається з допомогою повідомлень про відповідні предмети мовлення.

Структура публіцистичного тексту відображує два взаємопов’язані процеси: з одного боку, дістає мовне вираження (у вигляді речень або поєднання речень - на основі притаманних їм зв’язків і й відношень) окремий цілісний в умовах контексту мислений зміст; із другого - утворені семантико-синтаксичні одиниці підпорядковуються організаційній функції власне комунікативних одиниць - висловлювань про тематично зумовлені предмети мовлення. Це створює в тексті складні переплетіння одиниць, які беруть участь у цьому процесі. Завдяки виявленню власне комунікативної одиниці - висловлювання про тематично зумовлений предмет мовлення - конкретизується зміст безпосередніх складових тексту як комунікативно-мовлепнєвого твору, в яких знаходить відображення його об’ємно-кількісна, функціонально-змістова, в цілому жанрово-стильова специфіка.

Увага до науково обгрунтованого формування мовленнєвої змістовності, виразності, до тактики виявлення авторської позиції - та грань роботи над текстом, яка безпосередньо пов’язана з виробленням усвідомленого, впевненого володіння словом. Оскільки в підручниках і посібниках розгляд текстової структури має формально синтаксичний характер, їхні матеріали необхідно доповнити описом власне комунікативної сутності творення тексту, треба приділити більше уваги аналізові логіко-комунікативної значущості синтаксичних одиниць, їхньому функціонуванню в тексті. Практичний підхід до оновлення навчальної літератури має полягати й у широкому застосуванні текстового матеріалу в ході розгляду будь-якого явища мови.

Наш час характеризується створенням прогресивних технологій, що допомагають значно піднести рівень виробництва. Цьому загальному устремлінню співзвучна орієнтація на розробку своєрідних "технологій", що слугують удосконаленню мовленнєвої діяльності. Поглиблення технологічної оснащеності викладання, вивчення мови, зокрема навичок побудови тексту, передусім залежить від ступеня активного практичного освоєння нагромадженого теоретичного матеріалу, нових, досконаліших знань, що відкриваються з його допомогою.


Література
1. Данеш Ф.,Гаузенблас К. К семантике основних синтаксических формаций // Грамматическое описание славянских языков: копцепция и методи. - М.:Наука, 1974. - С. 97.
2. Акишина А.А. Структура целого текста. - М.: Прогресе, 1979. - С. 24. Див. також Иванченко Р.Г. Лингвистика текста й принципи оптимизации текста: Проблеми литературного рсдактирования на мате-риале украинской речевой практики: Автореф. дис. ... канд. филол. наук/Киев. ун-т им.Тараса Шевченко. - К., 1989 30 с.; Мамалига A.І. Галузі функціонально-комунікативного вивчення тексту // Вісн. Київ. ун-ту.Сер. Журналістика. - К., 1995. - Вип. 2. – С. 177 - 188.
3. Сланский В. Грамматика - как она есть и как должна быть. Пять научных бесед, предложенных в С.-Петербургском педагогическом музее. - СПб., - 1887. - С. 3.
4. Gardiner A. The Theory of Speech and Language. - Oxibni, 1932. - P. 208.
5. Пешковский A.M. Pyccкий синтаксис в научном освещении. - 6-е изд. - М.: Учпедгиз, 1938. – С. 526.
6. Там же. - С. 526.
7. Drommel R. Sprеchpause als Grenzsignal іm Text. Goppingen: Kummerle, 1974. - (Goppingen Akad. Beitz.; N 99).- sincerely. 49.
8. Балли Ш. Общая лингвистика й вопросы французского языка / Пер. с франц. - М.: Изд-во иностр.лит., 1955. - С. 43.
9. Шахматов А.А. Синтаксис русского языка.- Л.: Учпедгиз, 1941. - С. 29.
10. Там же. - С. 19.
11. Востоков А.Х. Русская грамматика. - М.:Наука, 1974. - С. 11. Пор. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис:підручник. - К.: Либідь, 1993. - С. 145-156.
12. Психологический словарь. - М.: Педагогика,1983. - С. 347.
13. Русанівський В.М. Поняття семантичного істилістичного інваріанта // Мовознавство. - К., 1981. - №3. - С. 17.
14.Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл: Логико-семантические проблемы. М.: Наука, 1976. - С. 383.
15. Распопов И.П. Актуальное членение предложения. - Уфа, 1961. - С. 112.
16. Борботько В.Г.Элементы теории дискурса. - Грозний, 1981. - С. 113.
17.Черняховская Л.А. Смысловая структура текста и ее границы. // Вопр. языкознания.- 1983. - № 6. - С. 117-127.
18. Серкова Н.И. К вопросу о внутреннем строении синтаксических единств // Вест. Моск. ун-та. Сер. Филология.- 1967. - №4. - С.29-36.
19. Див.: Зимняя И.А. Предметний анализ текста как предмета творення // Смысловое восприятие речевого сообщения (в условиях массовой коммуникации). - М.: Наука, 1976. - С. 57 - 64; Севбо И.П. Об изучении структуры связного текста // Лингвистические исследования по общей и славянской типологии.- М.: Наука, 1966. - С. 16-32.
20. Белошапкова В.А. Современный русский язык: Синтаксис. - М.: Высшая школа, 1977. - С. 167.
21. Поспелов М.С. О грамматичсской природе сложного предложения // Вопросы синтаксиса современного русского языка / под ред. B. В.Виноградова - М.: Учпергиз, 1950. - С. 332.
22. Есперсен О. Философия грамматики. - М.:Наука, 1958. - С. 39.
23. Бернштейн С.И. Основные вопросы синтаксиса в освещении А.А.Шахматова // Изв. Отд. рус. яз. и словесности Академии наук. – Пг., 1922. - Т. 25. - С.43.
24. Бондарко А.В. Функциональная грамматика. - Л.: Наука, 1984. - C. 17.
25. Там же. - С. 19.
26. Иофик Л.Л. Сложное предложение в новоанглийском языке. - Л.: Изд-во Ленинград.ун-та, 1968. - С. 17.
27. Див.:Каранська М.У. Приєднувальний зв’язок у синтаксичній одиниці спілкування //Наук. Зап. Житомир. пед. ін-ту. Сер.Лінгвістика. - 1959. - Т. 11. - С. 3-16; Ринберг В.Л. Разновидности присоединительных конструкций в современных функциональных стилях // Журналістика: Преса,телебачення, радіо. - 1979. - Вип. 7. - С. 90.
28. Див.:Ляпон М.В. Смысловая структура сложного предложения и текст: К типологии внутритекстовыхотношений. - М.: Наука, 1986. - С. 200; Комарова К.О. Алюзія як засібреалізації інформаційного та супровідного аспектів висловлювання // Мовознавство. - К., 1986. - №5. - С. 32-36; Непийвода Н. Сучасний науково-технічний текст: Модернізація стилю // Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку: 36. наук. праць. - Запоріжжя, 1996. - Ч. 2. - С. 119-122.
29.Див.: Багмут A. M. Семантика і інтонація в українській мові. - К.: Наук, думка, 1991. - С. 165; Взаємодія усних і писемних стилів мови // Ред. М.М.Пилинський. -- К.: Наук, думка, 1982. - С, 179.
30.Див.: Кручинина И.П. Текстообразующие функции сочинительной связи // Русский язык: Функционирование грамматических кагегорий. Текст и контекст// Виноградовские чтения, XII - XIII. - М.: Наука, 1984. - С. 208; Шкарбан Т.М. Формально-граматична і стилістична структура складних конструкцій з однорідною супідрядністю // Мовознавство. - К., 1994. - № 1. - С. 30-34; Явір В.І. Текстоутворюючі потенції деяких конструкцій у мові газети // Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку. - Запоріжжя, 1996.Ч. 1. - С. 65 - 68.
31.Шахматов Л.А. Синтаксис русского языка. - Л.:Учпедгиз, - 1941. - С. 30.
32.Будагов Р.А. Человек и его язык . -2-е изд., расшир. - М.: Изд-во Моск. ун-та. - С. 150.
33. Поливанов Е.Д. Статьи по общему языкознанию:Избр. работы. - М.: Наука, 1908. – С. 84.
34. Будагов Р.А. Человек и его язык. - 2-е изд.,расшир. - М.: Изд-во Моск. ун-та. - С. 148.
35. Пешковский A.M. Русский синтаксис в научномосвещении. 6-е изд. - М.: Учпедгиз, 1938. - С. 407.
36. Там же. - С. 408.
37. Каратаева Э.Н. Академик А. А. Шахматов о предложении с однородными членами и о сложном предложении // Доклади и сообщения Ин-та рус. яз. - М.-Л., 1948. - Вып.1. - С. 68.
38. Попова И.А. Сложносочиненное предложение в современном русском языке // Вопросы синтаксиса современного русского языка. - М.: Учпедгиз, 1956. - С. 369.
39. Структура предложения в истории восточнославянских языков. - М.: Наука, 1983. - С. 142.
40. Поспелов П.С. О грамматической природе и принципах классификации бессоюзнмх сложных предложений // Вопросы синтаксиса современного русского языка. - М.: Наука, 1950. - С. 342.
41. Арутюнова Н.Д. Понятие пресуппозиции // Изв. АН СССР, О.р. лит. и яз. - М, - 1973. - Т. 35. - Вып.4. - С. 319.
42. Русская грамматика :(В 2-х т.) -М.: Наука, 1980.- Т. 2. Синтаксис. - С. 636.
43. Там же.- С. 656. Див. також Сучаснаукраїнська літературна мова - К.: Наукова думка, 1972. - Т. 3. Синтаксис. - С. 415.
44. Див.: Кирпичникова Н.В. К изучению семантики сложного предложения современного русского языка: На материале бсссоюзных конструкций со значением мотивации // Вест. Моск. ун-та. Сер. 9. Филология. - 1987. - № 2. – С. 36; Kapпов O.M. Про стилістичний ефект сполучень полікомпонентних єдностей з неоднорідним складом, ідентичних елементів // Мовознавство. - К., 1983. - № 5. - С. 32-39; Кузмич О.О. Функціональні особливості складних конструкцій з послідовною підрядністю // Мовознавство. - К., 1993. - № 6. - С. 61 65; Серий Н.П. Многокомпонентные сложные предложения в украинских эпистолярных текстах // Язык: Этнокультурный и прагматический аспект. - Днепропетровск, 1988. - С. 44-48.
45. Каминина А.А. Современный русский язык: Синтаксис простого предложения. - М.: Просвещение, 1983. - С. 5-31.
46. Функциональная реализация системи языка. -Минск. 1983. - С. 122-138.
47. Камитта А.А. Современный русский язык: Синтаксис простого предложения. - М.: Просвещение, 1983. - С. 63.
48. Звегинцев В.А. Предложение и его отношение к языку и речи. - М.: Наука, 1976. - С. 133.
49. Пешковский A.M. Русский синтаксис в научном освещении. - Учпедгиз, 1938. - С. 404.
50. Валгина П.С . Синтаксис современного русского языка. - М.: Просвещение, 1973. - С. 249.
51. Бабайцева В.В., Максимов Л.Ю. Синтаксис: Пунктуация //Современный русский язык: Учебник: В 3-х ч. - М.: Просвещение, 1981; Ч. 3. - С. 164. Див. також Моцлер А.А. Роль вставних конструкцій в організації одиниць комунікативно-інформаційного членування тексту // Мовознавство. - 1986. - № 6. - С.32-38; Мамалига А.І. Рівні текстового виокремлення вставних і вставлених конструкцій: (На матеріалі газет) // Вісн. Київ. ун-ту, Сер. Журналістика.- 1997. - Вип. 4. - С. 239- 248.
52. Кожевникова К. Формирование содержания и синтаксис художественного текста // Синтаксис и стилистика. - М.: Наука, 1976. -С. 308 - 312.
53. Солганик Г.Я. Синтаксическая стилистика. -М.: Высшая школа. 1973. - С. 49-84, 132-170.
54. Котюрова М.П. Об зкстралингвистических основаниях смысловой структуры научного текста. - Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1988. - С. 118-138.
55. Михайленко В.А. К вопросу о типах связи внутри сложного сиптаксического целого // Тульсен. гос. пед. ин-та. - 1976. - Вып. 13. – С. 15 - 23.
56. Ионицэ М.П. Глоссарий контекстуальних связей. - Кишинев: Штиинце, 1981. - С. 28-31.
57. Важенина В.П. К вопросу об обучении связности письменной речи: Метаспектные связи "чтение - письмо" // Знаковые проблемы массовой коммуникации: Межвуз. сб. науч. тр. - Куйбышев, 1985. - С. 69 - 77.
58. Реферовская Е.А. Лингвистические исследования структуры текста. - Л.: Наука, 1983. – С. 124.
59. Сухова Л.В. Контекстуальная связь предложений.- К.: Высш. шк., 1982. - С. 157.
60. Солганик Г.Я. Синтаксическая стилистика. - М:Высш. шк., 1973. - С. 132.
61. Там же. - С. 102.
62. Одинцов В.В. Стилистика текста. - М.:Наука,1980. - С. 121
63. Серкова Н.И. Предпосылки членения текста на сверхфразовом уровне // Вопросы языкознания. - 1978. -№3. - С. 78.
64. Сильман Т.И. Проблемы синтаксической стилистики. - М.:Наука,1967. – С.112.
65. Одинцов В.В. Стилистика текста. - М.: Наука,1980. - С. 120
66. Agricola Е. Vom Text Zum Thema // Studia gram matica, XI.- Berlin, 1976. - C. 13.
67. Гальперин И.Р. Членимость текста // Уч. зап. Моск. гос. пед. ин-та иностр. яз. - М., 1978. - Вып. 125. - С. 26-36.
68. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. - М.: Сов. энциклопедия, 1966. - С. 94.
69. Серкова Н.И. Предпосылки членения текста на сверхфразовом уровне // Вопросы языкознания. - 1978. - № 3. - С. 75 - 82.
70. Марузо Т. Словарь лингвистических терминов. - М.: Изд-во иностр. литр-ры, 1960. - С. 65.
71. Сусов И.П. Коммуникативно-прагматическая лингвистика и ее единицы // Прагматика и семантика синтаксических единиц: Сб. науч. тр. Калининск. гос. ун-та. -Калинин, 1984. - С. 10.
72.Шевякова В.Е. Функция графического слововыделения в научных и художественных текстах на английском языке // Лингвистические исследования научной речи. - М: Наука,1979. - С. 189 - 202.
73. Засурский Я.Н. Научно-техническая революция и журналистика // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 10: Журналистика, 1971. - № 3. - С. 5.
74. Георгиев Д. Режиссура газеты. - М.,1979. - С. 113.
75. Арутюнова Н.Д. Понятие пресуппозиции // Изв. AH CCCP. Сер. лит. и яз. - 1973. - Т. 32. - Вып.1. -С. 84-89.
76. Звегинцев В.А. О предмете и методе социолингвистики // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. - 1976. - Т. 35. - Вып. 4. - С. 319.
77. Там же. - С. 320.
78. Колшанский Г.В. Контекстная семантика. - М.:Наука, 1980. - С. 86.
79. Солганик Г.Я. Синтаксическая стилистика. -М.: Высш. шк., 1973. - С. 49.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал