І. Д. Звєрєвої та Ж. В. Петрочко



Pdf просмотр
Сторінка2/38
Дата конвертації13.03.2017
Розмір4.42 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   38
О­б’єкти соціальної роботи – окремі особи чи соціальні групи, які потребують допомоги та підтримки у процесі їх соціалізації. Об’єктом соціальної роботи в її широкому розумінні є всі громадяни. Це пояснюється тим, що життєдіяльність усіх верств населення залежить від умов, які значною мірою визначаються рівнем розвитку суспільства, станом соціальної сфери, змістом соціальної політики, особливостями її реалізації. Кожна людина у певний період життя потребує повного задоволення своїх інтересів і потреб або стикається з труднощами та проблемами, які не завжди може подолати самостійно [13, с. 13]. Таке трактування соціальної роботи можна пояснити також тим, що, з одного боку, вона спрямована на розв’язання невідкладних сьогочасних проблем людини, аз іншого – на запобігання соціальним проблемам національного масштабу (різноманітні захворювання, безробіття, зростання різних форм девіантної поведінки тощо Соціальна робота як професійна діяльність не є спонтанною чи фрагментарною. Вона спрямована на досягнення певних вимог і результатів, зумовлених підсумковою метою конкретної діяльності. Загальна мета соціальної роботи
Характеристика соціальної роботи як професійної діяльності
15

16
Характеристика соціальної роботи як професійної діяльності
полягає у створенні оптимальних умов для соціалізації особистості. Подальша конкретизація цієї мети відбувається в її змісті, що визначає коло основних професійних завдань стосовно суб’єктів та об’єктів соціальної роботи. На сьогодні її зміст розкривається у процесі реалізації напрямів профілактики, соціального обслуговування, ресоціалізації, спрямованих на певні вікові і соціальні групи. При цьому ці напрями здійснюються за визначеними орієнтирами. Так, профілактика має декілька рівнів і спрямувань первинна, вторинна, третинна. Соціальне обслуговування передбачає здійснення соціальної підтримки, допомоги, надання соціальних послуг. До напряму ресоціалізації входять соціальна реабілітація, соціальна адаптація тощо.
У соціальній роботі як професійній діяльності виділяють
три рівні: макрорівень – соціальна політика мезорівень – соціальні програми регіонального, місцевого рівня і за місцем проживання мікрорівень – соціальна робота з клієнтом [7, с. 15]. Найбільш загальним критерієм ефективності соціальної роботи на макрорівні можна вважати стабілізацію негативних тенденцій у соціальному здоров’ї суспільства та його поступове поліпшення. Зміст соціальної роботи на державному рівні обумовлюється законодавчою базою та соціальною політикою держави, розробкою системи соціального захисту населення в межах країни.
На мезорівні соціальна робота віддзеркалює специфіку об’єктів її діяльності, конкретних соціальних групі спрямована на профілактику складних життєвих ситуацій, реабілітацію та адаптацію окремих людей чи груп до нових умов життєдіяльності. Розрізняються також регіональний та місцевий рівні. На регіональному рівні соціальної роботи відбувається реалізація законодавчих і нормативних актів у соціальній сфері з урахуванням різноманітних особливостей певного регіону економічних, природничих, етнонаціональних тощо. Місцевий рівень визначається особливостями соціальних проблем, властивих для певного соціуму, та наявністю організацій і спеціалістів, які можуть брати участь в їх розв’язанні. Мікрорівень – це та сама сфера практичної психосоціальної діяльності, але

Характеристика соціальної роботи як професійної діяльності
17
вона більшою мірою представлена індивідуальною роботою з клієнтами.
О­сновною метою соціальної роботи наданому рівні є збільшення міри самостійності клієнта і його здатності контролювати своє життя, самостійно вирішувати проблеми, що виникають у нього в процесі життєдіяльності оптимізація процесів адаптації і реабілітації кожної людини у суспільстві створення оптимальних умов для життя кожної людини, її саморозвитку й самореалізації, формування і збереження у неї почуття власної гідності.
Соціальна робота на цьому рівні сприяє вирішенню таких
професійних завдань:

надання допомоги окремій людині, яка опинилася у складних життєвих обставинах, шляхом підтримки, консультування, реабілітації або застосування інших видів соціальних послуг актуалізація потенціалу самодопомоги людей, які опинилися у скруті, активізація потенціалу власних силі можливостей конкретної людини здійснення профілактичної роботи із запобігання факторам, які негативно впливають на життєдіяльність особистості тощо [16, с. 74 ]. Визначають також професійний і непрофесійний рівні соціальної роботи. Професійний рівень забезпечується спеціалістами відповідного профілю в окремих сферах суспільного життя (медицині, освіти, юриспруденції, соціальному обслуговуванні населення тощо).
Непрофесійний рівень характеризується залученням добровільних помічників (волонтерів) до вирішення різноманітних соціальних проблем як державними, такі громадськими організаціями. У переважній більшості волонтери

18
Характеристика соціальної роботи як професійної діяльності
надають ті види соціальної допомоги, яка не потребує певної професійної підготовки.
Діяльність спеціалістів цього рівня ґрунтується на принципах співпраці й розуміння, відкритості і конфіденційності, своєчасної соціальної допомоги й підтримки, пріоритетності профілактики психосоціальних проблем, визнання цінності особистості клієнта і значущості його проблем. З огляду на це важливого значення набуває оволодіння етикою соціальної роботи як основою професійної діяльності, що становить сукупність принципів і правил спілкування й поведінки, моральних нормі приписів, які регулюють взаємини між працівниками соціальних службі клієнтами, між самими соціальними працівниками, а також між соціальними працівниками і службовцями державних і недержавних управлінських структур [12, с. 225]. Діяльність працівників соціальних служб, незалежно від спеціалізації, регламентується такими принципами, які становлять інваріантний професійний зміст:

активний характер соціальної роботи, зорієнтованої на збереження чи створення умов, які дозволяють залучати до роботи самих клієнтів як суб’єктів дії цільовий характер соціальної роботи, що виявляється у формуванні принципів і положень, правових норм, які забезпечують соціальний захист різних груп населення, у здійсненні заходів із підтримки належних умов життєдіяльності з урахуванням індивідуальних потреб людей превентивний характер соціальної роботи, що передбачає здійснення профілактичних заходів із запобігання девіантній поведінці [17]. Соціальна робота як особливий вид професійної діяльності складається зі специфічної, тільки їй притаманної системи цінностей, що сформувалися у процесі становлення принципів і норм поведінки спеціалістів. Норми етичної поведінки спеціалістів із соціальної роботи є основою їхньої професій-

Характеристика соціальної роботи як професійної діяльності
19
ної діяльності з мeтою розвитку потенціалу та можливостей особистості, а також задоволення людських потреб.
Професійна діяльність соціального працівника базується на трьох фундаментальних положеннях:

повага до людини, визнання її безумовної цінності, незалежно від реальних досягнень і поведінки особистості

людина – унікальна соціальна істота, яка реалізує свою самобутність у стосунках з іншими людьми і залежить від них у розвитку своєї унікальності

людині одвічно притаманна здатність до змін, покращення свого життя, зростання, а звідси – прагнення до свободи вибору, ухвалення рішень [5, с. Принципові орієнтири для фахівців із питань професійної діяльності, виконання службових обов’язків, організації взаємодії з клієнтами шляхи розв’язання моральних проблем та прийняття найбільш адекватного професійного рішення в етичних питаннях закріплені Етичним кодексом спеціалістів із соціальної роботи (соціальних працівників і соціальних педагогів) України. В основу цього документа покладено вітчизняний досвіді міжнародні етичні принципи й стандарти соціальної роботи, визначені на загальних зборах Міжнародної федерації соціальних працівників (IFSW) ум. Коломбо
(Шри-Ланка) 6-8 липня 1994 р.
Отож, етич­ними принципами діяльності спеціалістів із соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю є поважання гідності кожної людини пріоритетність інтересів клієнтів толерантність та гуманізм довіра та взаємодія у вирішенні проблем клієнта доступність послуг орієнтованість на потребу клієнтів, залучення їх до процесу позитивних змін відповідальність за дотримання норм професійної етики. Основними категоріями етики соціальної роботи є професійні етичні стосунки, етична свідомість, етичні дії та професійний обов’язок спеціаліста. Причому, соціальна робота належить до таких видів професійної діяльності, де не тільки профе-

20
Характеристика соціальної роботи як професійної діяльності
сійні знання, вміння та навички, а насамперед особистісні якості спеціаліста значною мірою визначають ефективність та успішність його роботи, в т. ч. із сім’ями, що опинилися у складних життєвих обставинах.
О­собистісні моральні якості соціального працівника:

чесність (якщо з огляду на об’єктивні причини соціальний працівник невпевнений у позитивному кінцевому результаті, він повинен попередити про це клієнта, щоб у подальшому не викликати нарікань з його боку

совість (як моральна відповідальність засвою поведінку, вчинки, що виконує функцію регулятора яку професійному плані такі в особистих вчинках своєрідна пересторога від формального підходу до професійних дій

об’єктивність соціального працівника полягає у беземоційному ставленні до клієнта та його індивідуальних якостей

справедливість (оцінка діяльності колег має враховувати об’єктивні та суб’єктивні фактори і ні в якому разі не перебільшувати або применшувати заслуги й недоліки колег

тактовність (уміння соціального працівника додержуватись міри, визначених моральних норм, врахувати обставини, наслідки своїх вчинків тощо уважність і спостережливість (ці якості дають змогу враховувати найменші зміни у настрої, самопочутті клієнта, що значною мірою позитивно вплине на подальшу роботу, дозволить скоригувати обраний план дій

терпимість (прийняття клієнта таким, яким він є з його інтересами, нахилами, сильними та слабкими сторонами, певним способом життя

витримка і стриманість (уміння розважливо реагувати на подібні емоційні прояви з метою надання клієнту ефективної допомоги

любов до людей (спілкуючись із клієнтом, соціальний працівник мусить розгледіти у нього позитивні якості, намагатися змінити думку клієнта про самого себе і таким чином сприяти позитивній трансформації особистості

Характеристика соціальної роботи як професійної діяльності
21

самокритичність (уміння аналізувати власні вчинки, професійну діяльність, бачити помилки та шляхи їх подолання допомагає соціальному працівникові самовдосконалюватись у своїй професійній діяльності

терпіння (уміння коригувати свої негативні емоції та почуття, спрямувавши їх у конструктивне русло з метою позитивної мотивації на подальшу співпрацю

комунікабельність (спілкуючись із клієнтом, соціальний працівник має змогу дізнатися про його проблеми, очікування та надії

завдяки спілкуванню можна виробити план спільних дій, вчасно скоригувати можливі шляхи роз’язання проблеми, спрогнозувати очікувані результати

оптимізм (джерело впевненості у соціальній справедливості, здатності людини до постійного саморозвитку і самовдосконалення

сила волі (свідома вольова спрямованість на виконання об’єктивно необхідних дій, здатність адекватно оцінювати перешкоди, доводити розпочату справу до логічного завершення

емпатія (здатність соціального працівника розуміти свого клієнта і співчувати йому, дивитись на ситуацію його очима

прагнення до самовдосконалення (постійне бажання до професійного зростання, вдосконалення практичних умінь і навичок, здобуття нових теоретичних знань, духовного та морального розвитку

творче мислення (соціальна робота немає цілком однакових ситуацій та ідентичних випадків, кожне звернення це унікальний випадок) [6, с. Виходячи з положень Етичного кодексу спеціалістів із соціальної роботи України, можна визначити такі норми етичної поведінки соціального працівника, наприклад, з сім’єю, що опинилася в життєвій скруті завжди пам’ятати про інтереси сім’ї в цілому і окремих її членів, зберігати цілісність родини захищати права сім’ї та її членів, надавати необхідну

22
Характеристика соціальної роботи як професійної діяльності
підтримку й допомогу, сприяти розвитку сім’ї та її стабілізації спонукати сім’ю до самостійного і спільного ухвалення рішень сприяти благу сім’ї;

запобігати нерівності, дискримінації, негуманності дій усім ї та щодо неї, боротися з ними, постаючи захисником сім’ї;

пам’ятати про максимальний соціальний результату роботі, справедливий розподіл зиску і витрат при збереженні пріоритету інтересів дитини у важких ситуаціях спонукати сім’ю та її членів до самовизначення а не бути для неї спонсором, активізувати і стимулювати її потенціал зберігати професійні межі при виявленні почуттів та емоцій, виявляти емпатію в розв’язанні проблем сім’ї;

бути доброзичливим, уважним у роботі, вміти вислуховувати, передавати інформацію, здійснювати вплив на сім’ю в цілому та на окремих її членів враховувати структуру сім’ї, розподіл влади, гендерні, вікові, індивідуальні особливості членів сім’ї;

будувати стосунки з сім’єю на основі діалогу дотримуватись ідей рівності у роботі з сім’єю, захищати рівноправність жінок і чоловіків усім ї не обманювати, бути чесним ставити службовий обов’язок над усе, бути відданим своїй професії бути зразком етичної поведінки, носієм високих моральних якостей виявляти довіру до сім’ї, водночас враховувати всі позиції, погляди, думки вміти не піддаватися впливам, залишатися об’єктивним, діючи в межах своєї компетентності не давати обіцянок від імені інших працівників виходити з позиції милосердя, виконуючи різні ролі виконувати свої обов’язки якнайкраще

прагнути до самовдосконалення, підвищення своєї професійної майстерності;

Характеристика соціальної роботи як професійної діяльності
23

нести персональну відповідальність за свої дії інформувати сім’ю про мету, зміст, методи, засоби, результати своїх досліджень, здійснювати їх за згодою сім’ї;

не брати платню за дії, які є функціональними обов’язками;

зберігати і захищати гідність, честь і права своїх колег мати бадьорий настрій, уміти зацікавлювати перспективами, переконувати нагадувати сім’ї про її можливості, потенціал, а не про її недоліки

працювати з опорою на позитивне всім ї та в людині схвалювати і попереджати, застосовувати якомога менше осуду і критики, переконувати, а не забороняти активно співпрацювати з іншими особами, організаціями, від яких залежить добробут сім’ї.
Відповідно до зазначеного, соціальна робота базується на засадах конфіденційності індивідуального підходу до кожної сім’ї та кожного її члена з урахуванням їхніх потреб та особливостей важливості відновлення та розвитку сімейних зв’язків; урахування результатів наукових досліджень, досвіду та кращої практики соціального супроводу сімей, що перебувають у життєвій скруті системності, комплексності, безоплатності соціальних послуг постійному підвищенні професійної компетентності соціальних працівників тощо.
На етичних нормах та принципах базуються переконання соціального працівника. Переконання – це тверда, міцно усталена думка про що-небудь, погляд нащось. У Великому тлумачному словнику української мови під редакцією В. Т. Бусе- ла це поняття визначається як система, сукупність поглядів, світогляд. Переконання соціального працівника формуються на основі особистих моральних якостей і життєвого досвіду, досвіду і знань попередніх поколінь, етичних принципів, цінностей, стандартів соціальної роботи, наукових досягнень, практики дії нормативно-правових актів.
Наприклад, вислів «сім’я – найкраще середовище для виховання дитини фактично є аксіомою для кожного пересічного гро-

24
Характеристика соціальної роботи як професійної діяльності
мадянина. Коли ж мова йде про сім’ю, яка перебуває у складних життєвих обставинах, то переважає інша думка краще інтернат, ніж така сім’я». Проте опитування вихованців інтернатних закладів свідчать, що більшість дітей, незважаючи на всі негаразди їхнього перебування в біологічній сім’ї, мріють і бажають жити з рідними батьками. Такі переконання значної частини українських громадян зумовлені тривалим досвідом інституалізації дітей із проблемних сімей, нерозвинутою системою соціальних послуг для них, браком сімейних форм виховання дітей-сиріт, недосконалим законодавчо–нормативним забезпеченням превентивної роботи із сім’ями.
Соціальний працівник, який дотримується переконання інтернат краще, ніж такі батьки, не зможе надати ефективну, результативну допомогу сім’ї, зберегти залишки домашнього тепла, а потім і відновити сімейне благополуччя, покращити умови виховання дитини. Переконання у професійній діяльності соціального працівника є не менш важливими, ніж клятва Гіппократа в діяльності медичного працівника Тому людина, яка планує обрати чи вже обрала професію соціального працівника, повинна відверто звірити свої етичні принципи з етичними принципами соціального працівника, дати відповідь на запитання, чи готова вона діяти відповідно, наприклад, до визначених переконань усім ї завжди є позитивні резерви кожна сім’я має право на допомогу сім’я має можливість вибору виду потрібної їй допомоги робота соціального працівника спрямована на захист дитини, збереження сімейного благополуччя; ніякі обставини не можуть стати причиною жорстокого поводження з дитиною кожна дитина має право на свій дім і своїх батьків розвиток дитини в домашніх умовах є найкращим дитина потребує стабільності стосунків робота з сім’єю по можливості має здійснюватись у домашніх умовах роботу з сім’єю слід розпочинати, коли повністю впевнений, що знаєш її достеменно не можна формувати негативне ставлення дітей до батьків вилучати дитину із сім’ї можна тільки тоді, коли до сім’ї застосовані всі інші можливі профілактичні методи роботи вилучена

Характеристика соціальної роботи як професійної діяльності
25
із сім’ї дитина має можливість підтримувати контакти з біологічними батьками (якщо ці контакти не загрожують її життю і здоров’ю), має право бути повернутою до біологічної сім’ї, родичів, бути усиновленою чи виховуватися у прийомній сім’ї тощо На основі змісту з урахування принципів соціальної роботи та її етичних норм розрізняють функції соціальної роботи. Незважаючи нате, що в спеціальній літературі, присвяченій проблематиці соціальної роботи, спостерігається їх різночитання, більшість учених і практиків визначають такі функції
[12, c. 8-9; c. 223-225]:
Комунікативна – забезпечує налагодження взаємодії між суб’єктами та об’єктами соціальної роботи. Вона полягає у встановленні, продовженні чи припиненні необхідних професійних контактів, обміні інформацією, сприйманні та розумінні іншої людини, формуванні у всіх взаємодіючих сторін позитивної перцепції одне до одного.
Організаторська – характеризує соціальну роботу з позиції соціального менеджменту, що полягає у структуруванні, плануванні, розподілі різновидів професійної діяльності та координації роботи з різними соціальними інститутами і представниками споріднених професій також утому, щоб сприяти організації соціальних служб на підприємствах і за місцем проживання, залученню до соціальної роботи волонтерських організацій, громадських об’єднань соціального і соціально-педагогічного спрямування, груп самодопомоги, помічників соціальних працівників і направляти їхню діяльність на надання різноманітних видів допомоги та соціальних послуг населенню а також в узгодженні взаємодії всіх учасників і установ, залучених до обслуговування конкретного клієнта, групи чи спільноти при вирішенні соціальної ситуації чи проблеми.
Прогностична – виконує змістовно-цільові (стратегічні) та організаційно-методичні (тактичні) завдання полягає у прогнозуванні соціальним працівником розвитку подій,

26
Характеристика соціальної роботи як професійної діяльності
процесів, які відбуваються усім ї, групі людей, суспільстві, і розробці певної моделі соціальної поведінки. Здійснення прогностичної функції зумовлює визначення пріоритетів у напрямах, формах, методах, програвання варіантів різноманітних технологій соціальної роботи та вибір серед них таких, що можуть забезпечити максимальну результативність за розумних витрат зусиль і часу.
Діагностична функція покликана виявляти окремі соціальні аномалії в певному мікросоціумі, конкретизувати проблему клієнта та виявляти його індивідуальні особливості.
Правозахисна функція спрямована на відстоювання прав та інтересів клієнтів на основі державних і міжнародних правових документів передбачає вміння соціального працівника використовувати весь комплекс законів та арсенал правових актів для захисту прав та інтересів клієнтів, надання їм допомоги і підтримки, а також сприяння у застосуванні заходів державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, які допускають прямі чи опосередковані протиправні впливи на клієнта [6, с. 16].
Інформаційна (рекламно-пропагандистська) функція виявляється у поширенні ідей соціального захисту людини, а також у наданні об’єктивної інформації про види соціальних послуг із метою формування попиту на них.
Профілактична має наметі виявлення та обмеження негативних явищі запобігання їм, з’ясування причин соціальної дезадаптації серед різних груп населення та окремих осіб, забезпечення умов для соціально-позитивної спрямованості особистості передбачає своєчасні дії соціального працівника, спрямовані на запобігання і виникнення можливих життєвих колізій чи проблему окремих індивідів, спільнот, груп ризику до превентивної функції соціального працівника належать збереження, підтримка й захист нормального рівня життя і здоров’я людей створення оптимальних умов для саморозвитку і самореалізації кожного громадянина суспільства.

Характеристика соціальної роботи як професійної діяльності
27
Соціально-педагогічна функція у широкому трактуванні передбачає діяльність соціального працівника і соціального педагога з формування пріоритету цілеспрямованого виховного впливу соціуму на поведінку і діяльність клієнтів. У вузькому трактуванні завдання соціально-педагогічної функції – виявляти інтереси і потреби людей щодо різних видів діяльності (культурного дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної і художньої творчості, туризму) і залучати до роботи з ними різні установи, заклади, товариства, творчі спілки [15, с. 122].
Корекційно-реабілітаційна функція полягає в роботі, спрямованій на зміну та вдосконалення особистісних, фізичних якостей клієнта, особливостей його життєдіяльності та створення умов для розвитку потенційних можливостей. Аналіз практики соціальної роботи свідчить про два рівні реалізації корекційної функції конкретний і програмний. Конкретний рівень передбачає задоволення потреб індивідів, груп, спільнот за спеціально розробленою моделлю. Корекційна робота на програмному рівні здійснюється шляхом залучення певних груп, спільнот чи прошарків населення до цільових соціальних проектів регіонального, державного або міждержавного змісту.
Соціально-економічна функція спрямована на задоволення матеріальних інтересів і потреб малозабезпечених верств населення. Реалізується вона шляхом надання натуральної та грошової допомоги визначення пільг, одноразових компенсацій, здійснення соціально-побутового патронажу. Слід зауважити, що соціальний працівник зможе реалізовувати охарактеризовані вище функції тільки за умови, якщо він володітиме необхідними знаннями, вміннями і відповідними особистісними якостями, буде професійно компетентною особистістю.
Досі немає однозначного підходу щодо визначення поняття компетентність. У зарубіжних джерелах під компетентністю розуміють поглиблені знання, адекватного виконання завдання, здатність до актуального виконання діяльності тощо. У вітчизняній літературі компетентність визначаєть-

28


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   38


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал