І. Д. Звєрєвої та Ж. В. Петрочко



Pdf просмотр
Сторінка12/38
Дата конвертації13.03.2017
Розмір4.42 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   38
2.2 Раннє втручання як технологія
соціальної роботи
Однією з ефективних технологій соціальної роботи є раннє втручання, яке одночасно може розглядатися і стратегією. За думкою дослідників соціальної сфери, стратегія – це бачення перспективи розвитку, досягнення мети, що передбачає вироблення й дотримання основних принципів певної діяльності. Втручання – це комплекс дій, спрямованих на досягнення результату. Таким чином, стратегія втручання це загальний підхід до процесу надання допомоги. Він передбачає перспективне планування і подальші дії втому числі, негайні, спрямовані на отримання позитивного результату. Стратегії втручання покликані допомогти індивідам змінити своє життя та покращити середовище їхнього існування.
Визначають стратегії втруч­ання кількох типів, а саме
[3, с. 94–95]:

пряме втручання (безпосереднє надання послуг тим, хто їх потребує втручання, спрямоване на зміну системи на створення, підтримання або зміни тих інституцій, у яких надають послуги клієнтам комбіноване або проміжне втручання (поєднуються елементи першого та другого типу втручання. Український дослідник Т. В. Семигіна деталізує стратегії втручання за видом діяльності (див. Табл. Змістом стратегій втручання в рамках діяльності інтегрованих соціальних служб є визначення, планування та надання необхідних послуг на ранніх етапах прояву негативних явищ. Насамперед у полі зору соціальних працівників, що здійснюють стратегії втручання, є відмови від новонароджених, переміщення дитини в інтернатний заклад, жорстоке поводження з дитиною тощо. Саму тому
виправданим є визначення стратегій раннього втручання як технології діяльності інтегрованих соціальних служб. Розрізняють такі види стратегії раннього втручання
кризове і термінове. При цьому стратегія кризового втручання має наметі здійснення соціальної роботи з клієнтом (дитиною, людиною, сім’єю), який перебуває у стані кризи. Головною метою цього є пом’якшення наслідків кризи відновлення соціального статусу, фізичного та душевного стану, запобігання адитивній та деліквентній поведінці особистості, відновлення чи компенсацію втрачених функцій організму, обмежень життєдіяльності, а також підтримку оптимального інтелектуального, психічного, соціального рівнів та якості життя для досягнення соціальної і матеріальної незалежності, соціально-професійної адаптації й інтеграції в суспільство.
«Криза» – термін Гіппократа, який цілком можна замінити метафорами розлад, хвороба, страждання. З іншої точки зору, криза – закономірний етап розвитку, в основі якого лежить зустріч–конфлікт старого й нового.
Китайська піктограма слова криза повно й точно відображає ідею духовної кризи. Вона складається з двохосновних знаків
Раннє втручання як технологія соціальної роботи
Таблиця 3. Стратегії втручання в соціальній роботі
Пряме
втруч­ання
Комбіноване
Втруч­ання, спрямо–
ване на зміну системи
• Догляд
• Ведення випадку
• Соціально психологічне консультування
• Навчання/
наставництво
• Зміна поведінки
• Сприяння
(фасилітація)
роботі групи
• Консультування
• Вулична робота
• Мобілізація
• Представництво та захист інтересів
• Допомога іншим фахівцям
• Планування
• Адміністрування
• Збирання даних та управління
• Оцінювання/
дослідження

146
Раннє втручання як технологія соціальної роботи
чи радикалів один відображає небезпеку, інший – можливість розвитку, зміни власного стилю життя тощо. Подібний підхід та оцінка виявляються у творчості датського мислителя С. Кіркегора. Головним симптомом цієї хвороби Кірке–
гор називає страждання, найвищим проявом якого є відчай.
У соціальній роботі виділяють поняття життєва криза, що стосується не тільки особистості, алей сім’ї. Життєву кризу розглядають [1, сяк перехідний період життя, коли відбувається ламання й активна зміна життєвих ролей особистості, якісний перехід із одного стану в інший. Він, які всяка зміна, має два види детермінації внутрішню зумовлену поступовими внутрішніми змінами, що приводять до якісного стрибка, і зовнішню, зумовлену обставинами життя, труднощами міжособистісних стосунків, якимись значущими життєвими подіями тощо. Характерне для багатьох особистісних криз прагнення втекти від себе – це, по суті, прагнення людини позбутися тієї ролі, яка чомусь стала причиною її дисгармонійного стану. В основі всілякої кризи лежать втрата і страждання. Як людина переживає кризу Тільки через сприйняття кризи як свого страждання, особистісної втрати можливе розв’я–
зання критичної ситуації. Страждання або больові точки втрати) людського життя при цьому постають точками збагачення життєвого досвіду і невпинно викликають у людини потребу аналізувати й оцінювати свою діяльність.
За запропонованою Робом Паже (Нідерланди) логічною матрицею кризи, вона має такі етапи перший – шок – тяжке порушення життєдіяльності людини внаслідок гострого розладу її психічного стану, який характеризується емоційним та руховим виснаженням, тимчасовою втратою орієнтації у часі, просторі тощо.
Шок – це одна з найнебезпечніших загальних неспецифічних реакцій
організму надію певних чинників, насамперед травматичного по–
ходження. Хоча ця реакція була відома ще лікарям античного світу,
зокрема Гіппократу, сучасною назвою вона завдячує французькому

147
лікарю Ле Драну (H.F. Le Dran), який у 1737 оці видав книгу «Traite
on reflectiontirces de la pratique sur les playes d’rames a fen», де назвав
цю реакцію терміном «секус», що означає поштовх, ударі описав
її клініку. Невдовзі книгу було перекладено англійською мовою
і термін “секус” було замінено відповідним англійським словом шок
(shock). Хоча потім для цієї реакції було запропоновано й інші назви,
проте англійський термін шок залишився.
За шоком відразу починається другий етап – відмова повірити – тобто неможливість усвідомлення певної втрати. Третій етап – переговори – характеризується ілюзорною можливістю все виправити. З ним також часто пов’язане відчуття провини. Четвертий етап – прояви злості – усвідомлення того, що втрата насправді сталась і повернути все назад неможливо. На цьому етапі існує два напрями розвитку кризи спрямованість злості на себе або на інших. Злість на себе може привести людину до глибокого стану депресії. Злість на інших може проявлятися в асоціальних діях. Подолання емоційних наслідків втрати починається на етапі розуміння і прийняття, що супроводжується сильним стражданням. Коли людина досягає етапу розуміння своєї втрати, вона вже може виразити, залежно відвіку та здатностей, свої почуття, розповісти про них. Цей етапна якому з’являється відчуття надії на майбутнє, є сходинкою для наступного етапу – здатністю справитися із втратою. З точки зору змісту й характеру психологічних проблем чи життєвих обставин, що спричинили кризову ситуацію, а також особистісних ролей, що виникають, розвиваються і зникають, виділяють певні типи життєвих криз. Так, нижченаведену класифікацію за П. П. Горностай [1] не слід розглядати універсальною типологією.
1. Кризи становлення особистості. Найхарактернішими кризами становлення є вікові, що вважаються нормативними, тобто необхідними для нормального процесу становлення особистості. Кризи становлення особистості характерні не лише для дитинства, підлітковості та юності.
Раннє втручання як технологія соціальної роботи

148
Раннє втручання як технологія соціальної роботи
Гейл Шиіхі розглядає такі кризи дорослішання 16 років – виривання
коренів»; 23 роки – план на все життя 30 років – корекція
37 років – усвідомлення середини життя (Sheehy G. 1976; Максимов
М., 1986, 1987). Неважко помітити, щоці кризи пов’язані зі змінами
життє­вих ролей людини.
Кризи становлення у дорослому віці можуть супроводжуватися важливими життєвими подіями (втратами зміною фаху, місця роботи, втечею з сім’ї, переїздом в інше місто, втратою роботи тощо. Але всі обов’язково передбачають зміну важливих соціальних ролей людини професійних, сімейних, міжособистісних та ін.
Г. Шиіхі пов’язує­ спосіб переживання кризи людиною зі стилем
проживання життя, що становить своєрідні життєві ролі
людини: вічна дитина, клозет, транзит, інтегратор,
«квочка», «кар’є­ристка з відлагодженим сімейним життям
(G. Sheehy , 1976; Максимов М, 1986, 1987).
2. Кризи здоров’я. Часто людина переживає серйозну кризу у зв’язку з втратою здоров’я, каліцтвом чи іншими серйозними проблемами, що докорінно змінюють життя. Найбільш фрустральними кризовими чинниками є втрата, пов’язана зі зміною здоров’я, якихось важливих життєвих і соціальних функцій (а отже, і важливих психологічних ролей, відмова від важливих життєвих планів у зв’язку з неможливістю їх втілити (тобто відмова від майбутніх ролей.
Прикладом серйозної кризи здоров’я може слугувати історія
життя письменника М. Островського, який ще молодим утратив
зір і можливість ходити. Ця трагедія перекреслила всі життєві
плани і мало нестала причиною самогубства.
3. Термінальні кризи. Дуже серйозними є кризи, пов’язані з термінальними цінностями людини, зокрема з імовірним чи неминучим близьким кінцем її життя. Приклади звістка про невиліковне захворювання певні обставини, що загрожують життю і яких неможливо позбутися смертний вирок суду, онкозахворювання, СНІД тощо.

149
Раннє втручання як технологія соціальної роботи
4. Кризи значущих стосунків. Надзвичайно важливою є сфера взаємин людини з іншими, а отже, значні зміни у структурі цих стосунків часто супроводжуються кризами і змінами міжособистісних ролей. Найбільш значущими причинами подібних криз можуть бути смерть близької людини, вимушена розлука, зрада інших людей, розлучення
(пов’язане із втратою міжособистісних ролей. Докризових явищ може призводити і поява нових міжособистісних ролей. Так, народження дитини для сім’ї може стати причиною кризи. Як окрему категорію криз значущих стосунків можна розглядати кризи кохання (нерозділене кохання, втрата кохання, розчарування в коханні.
5. Кризи особистісної автономії. Причиною кризи можуть бути обставини, пов’язані з втратою чи обмеженням особистісної автономії або свободи несподівана фатальна залежність від людей чи обставин, позбавлення волі. Якщо криза значущих стосунків полягає у втраті важливих міжособистісних ролей, то криза особистісної автономії (що становить різновид попередньої) пов’язана з потраплянням у нову небажану міжособистісну роль.
6. Кризи самореалізації. Життєва криза може настати внаслідок обставин, пов’язаних із неможливістю нормальної, звичної чи такої, що планується, самореалізації людини втрата роботи, значущої соціальної ролі (програшна виборах, втрата високого соціального статусу і т.п.), вихідна пенсію, банкрутство, крах життєвих планів, усвідомлення помилковості життєвого шляху, змушене вигнання наприклад, внаслідок соціальних конфліктів.
7. Кризи життєвих помилок. Часто кризові явища розвиваються внаслідок яких-небудь фатальних вчинків криза, що переживається людиною через скоєну нею зраду, злочин, навіть якщо це не пов’язано з відбуванням покарання, втрата коштовної речі (автомобіль, будинок, квартира сюди належать і злигодні стихійного лиха, кризи гріха. Кризи життєвих помилок можуть бути наслідком і нездійснених вчинків, якщо це мало фатальні наслідки.

150
Раннє втручання як технологія соціальної роботи
Кризи переживає кожна людина, кожна родина. Існують певні класифікації кризи всім ї, за якими можна визначити необхідність втручання [1; 6]. Наприклад, кризи, що виявляються

за джерелом турбот події, що відбуваються поза сім’єю (катастрофи, землетруси, повені тощо події, що відбуваються всім ї (наявність залежності водного чи кількох членів сім’ї; тривала хвороба одного з членів сім’ї; міжособистісні конфлікти всім ї психічні хвороби чи деформація особистості брак знань та досвіду для адаптації нестача матеріальних ресурсів, нестача чи брак соціальних зв’язків тощо за природою проблема саме поява нової людини всім ї (шлюб чи новий шлюб після розлучення вагітність (очікувана чи неочікувана) та батьківство повернення будь-кого із членів сім’ї з місць позбавлення волі чи після тривалого лікування наприклад, алкоголізму влаштування всім ю дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування усиновлення втрата члена сім’ї (смерть члена сім’ї, госпіталізація, міграція на роботу закордон, вихід дорослої дитини із сім’ї, влаштування жінки на роботу деморалізація (втрата роботи чи джерела проживання невірність алкоголізм чи наркоманія злочин деморалізація плюс поява або втрата члена сім’ї (розлучення, переведення до місць позбавлення волі, самогубство або вбивство зміна статусу (раптовий перехід до багатства чи до злиднів переселення на нове місце проживання).
Визначення кризи може базуватися на характеристиці загальних проблем сімей, що лежать в основі визначення стану сімей, а саме соціально-демографічні проблеми (неповні, багатодітні, батьки розлучаються, батьки дуже молоді і т.п.);

матеріально-побутові (малозабезпечені, живуть у незадовільних житлово-побутових умовах, втратили ро–

151
Раннє втручання як технологія соціальної роботи
боту, тривалий час не отримують заробітну плату і т.п.);

медико-соціальними (батьки є інвалідами, алкоголіками, наркоманами, психічнохворими, з хронічними соматичними захворюваннями

психологічні і соціально-педагогічні (всім ї несприятливий психологічний мікроклімат, емоційно-конфліктні взаємини, педагогічна безпорадність батьків і т.п.);

соціально-правові проблеми (батьки ведуть аморальний, паразитичний, криміногенний спосіб життя всім ї проживають особи, які повернулися з місць позбавлення волі, і т.п.).
До ситуацій кризи вжитті дитини належить також бездоглядність, безпритульність, жебракування дитини різновиди насильства усім ї криміногенний та аморальний спосіб життя членів сім’ї, адитивна поведінка батьків суїцидальні наміри когось із членів сім’ї; експлуатація людини дитяча праця, яка шкодить розвитку та здоров’ю дитини торгівля людьми вагітність у неповнолітніх дівчат, які не перебувають у шлюбі втеча дитини з дому.
Кризове втручання стосовно дитини спрямоване на:

виведення дитини зі стану кризи і відновлення її соціального статусу, фізичного та психічного стану шляхом створення умов для переходу до допомоги для самодопомоги»;

підтримку дитини з метою стабілізації її стану та запобігання погіршенню скрути, а також для зниження емоційної напруги;

прийняття втрати (людини, стосунків, важливої діяльності тощо) або прийняття невизнання людьми, важливими для особистості усвідомлення цінності свого життя і власної особистості об’єктивне сприйняття сімейної ситуації та себе;

стимулювання дитини до пошуку й перегляду життєвих орієнтирів, до виходу з кризи, до планування майбутнього життя.

152
Раннє втручання як технологія соціальної роботи
Переваги раннього запобігання кризовим ситуаціям є очевидними. Це дає можливість підготуватися, проаналізувати стан справі розробити план реагування, а в разі безпосереднього втручання – значно збільшити вірогідність успішного вирішення проблеми. Раннє запобігання створює сприятливе під
ґрунтя для визначення мети, завдань, вироблення можливих планів дій та їх порівняння, аналізу можливого застосування обраного варіанту й реакції конфліктних сторін, а також розробки вірогідних сценаріїв скрути. Враховуючи важливість раннього запобігання, в усіх заходах, спрямованих на врегулювання кризі запобігання конфліктам, велика увага приділяється отриманню, оцінці та аналізу інформації на ранніх етапах.
Стратегія термінового втруч­ання передбачає надання комплексу оперативних соціальних послуг, спрямованих на усунення загрози життю та здоров’ю людини або її оточенню. Під загрозою життю та здоров’ю дитини розуміють, перш за все, жорстоке поводження з нею в будь- яких умовах її існування усім ї, школі, в позашкільному закладі, на вулиці тощо. Жорстоке поводження з дитиною – будь-яка форма фізичного, психічного, сексуального або економічного та соціального насильства над дитиною всім ї чи поза нею (Порядок розгляду звернень із приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення (Держкомсім’ямолодь, Міністерства внутрішніх справ, освіти і науки, охорони здоров’я від 16.01.04, № 5\34\24\11). Фактично жорстоке поводження це практична реалізація насильницьких намірів і ставлення до дитини. З точки зору порушення прав дитини жорстоке поводження вирізняють як (2, с. 19):

ігнорування потреб дітей, порушення їхніх прав;

брак догляду за ними (чи незадовільний догляд);

ізоляція дитини, бойкоту дитячому колективі);

байдуже ставлення батьків, відчуження, черствість;

безвідповідальність щодо дітей;

153
Раннє втручання як технологія соціальної роботи

бездіяльність батьків щодо дитини у скруті;

насильство у всіх видах;

брутальність, глузування, неповага до гідності, особистості дитини;

таке ставлення до дитини, яке не враховує її вік;

дитина просто не може зробити того, що від неї вимагають батьки;

авторитарний стиль спілкування з дитиною;

нехтування дитиною;

обман дитини. З огляду на вищевказані показники розрізняють інституціональні види жорстокого поводження з дітьми усім ї (батьків, опікунів дітей);

у школі, дитячій установі (вихователів до дітей);

у мікросередовищі (сусідів, молодів дитячому колективі, у виховних установах тощо).
Як стверджують дослідники цієї проблеми, така типоло–
гізація дає підстави для виділення основних сфер проведення соціальної роботи із запобігання жорстокому поводженню з дітьми [2, с. 19], розробки стратегій втручання на ранньому етапі його проявів і певних ознак (див. Додаток При цьому розробка стратегій втручання має бути спрямована на вдосконалення системи підвищення професійної компетентності працівників інтегрованих соціальних служб інформаційне забезпечення з питань захисту дітей від жорстокого поводження;

підвищення їхньої професійної майстерності з метою вироблення певних навичок підтримки дитини, зняття стресового стану, проведення бесід тощо;

формування вмінь аналізу власної роботи та якості досягнень тощо.
Здійснюючи стратегії втручання, соціальні працівники реалізують свої професійні функції (див. 1.1) та виконують

154
Раннє втручання як технологія соціальної роботи
такі практичні ролі експерт, опікун, учитель соціальних змін, консультант, агент з питань соціальних змін, аніматор, помічник клієнта та ін. Серед посередницьких ролей брокер соціальних послуг, керуючий справами клієнта, захисник прав та інтересів клієнта [3, c. 90]. Важливим аспектом роботи працівників інтегрованих соціальних служб є визначення ознак і проявів жорстокого поводження – саме це дає змогу якомога раніше втрутитися і запобігти подальшим неправомірним діям стосовно дитини. Для цього соціальний працівник має знати не тільки складні життєві обставини, причини виникнення жорстокого поводження, його наслідки, алей уміти розрізняти та діагностувати види жорстокого поводження за його певними ознаками.
Етапи здійснення втручання всіх типів (фази процесу втручання) певною мірою збігаються з етапами ведення випадку диві охоплюють оцінку потреб клієнта, планування втручання, здійснення втручання, оцінку реалізації заходів і їх вплив на ситуацію/стан клієнта (див. Табл. 4): І фаза
Оцінка потреб клієнта
• Передбачає визначення проблеми/ситуації клієнта Підготовка. Налагодження контакту
• Збір інформації
Аналіз інформації потреби, проблеми, переваги та обмеження
ІІ фаза
Планування втручання
• Розробка оперативних
і стратегічних засобів усунення проблеми/ситуації
• По можливості узгодження
(договір) з клієнтом мети, завдань та плану заходу
• Вибір теорії, методів роботи, ресурсів, ролей, часу
• Ухвалення рішень
Таблиця 4. Фази процесу втручання

155
Раннє втручання як технологія соціальної роботи
ІІІ фаза
Здійснення втручання
• Клієнт використовує вміння та навички
• Соціальний працівник діє від імені клієнта
• Перегляд (моніторинг, поточне оцінювання)
ІV фаза
Кінцева оцінка оцінка процесу, оцінка результату
(впливу)
• Визначення ефективності результатів та порівняння
їх із завданнями (Якою була проблема Яких заходів вжито
Яким є результат Які ресурси використані) Обговорення процесу допомоги оцінка стосунків, вартості, продуктивності
• Планування стратегій підтримки умови закінчення стосунків яким чином клієнт буде обходитися без допомоги тощо
• Самооцінка соціального працівника
В Україні розширюється набір стратегій соціальної роботи та видів діяльності соціальних працівників представництво інтересів клієнтів, вулична соціальна робота, соціальні дослідження тощо. При цьому представництво інтересів як комбінований тип втручання є найбільш перспективним в соціальній роботі, оскільки дозволяє забезпечити належний рівень соціальних послуг, їх адресність, комплексність, якість.
Література:
1. Горностай П. П. Розділи з книги Психологія життєвої кризи
/ Відп. ред. Т. М. Титаренко. – К Агропромвидав України,
1998.
2. Механізми взаємодії органів державної влади та неурядових організацій у протидії щодо жорстокого поводження з дітьми. Навч.–метод. посіб. За ред. К. В. Левченко, І. М. Трубавіної. – К Юрисконсульт, 2005. – 452 с.

3. Представництво інтересів соціально вразливих дітей та сімей Навч. посіб. / За ред. Т. В. Семигіної. – К Четверта хвиля, 2004. – С. 24–25.
4. Сидоров В. Н. Профессиональная деятельность социального работника: ролевой поход. – Винница: Глобус-пресс, 2006.
– 408 с.
5. Mandell B. R., Schram B. An Introduction to Human Services:
Policy and Practice. – Boston: Preason Education, 2003. – P.
109.
6. Ярошенко Т. Проблема страждання в історико-культурній традиції. http://72.14.221.104/search
Раннє втручання як технологія соціальної роботи
156
Ведення випадку є однією із ключових технологій соціальної роботи, спрямованої на розв’язання психологічних, міжособистісних, соціальних та інших проблем шляхом встановлення безпосередньої взаємодії між соціальним працівником і клієнтом. Таким чином вона є роботою над конкретною проблемною ситуацією. Особливістю цієї технології є те, що в ній об’єднуються і певний моніторинг ситуації, і залучення інших інституцій, і здійснення координації дій з метою розвитку клієнта, його оточення, і відстеження результату. Ведення випадку як процес дуже близький до управлінських моделей, тому даний метод, певною мірою, може розглядатися як універсальний. Ця технологія розвивається з початку
ХХ століття.
Ведення випадку є об’єднавчою технологією в роботі інтегрованих соціальних служб, бо враховує й інтегрує інші технології в діяльності служба саме оцінку потреб, раннє втручання та ін. Індикатором ефективності впровадження технології ведення випадку є результативність означених технологій. Технології оцінювання, втому числі оцінки потреб, раннього втручання, роботи з клієнтом, технології надання послуг постають етапами технології ведення випадку, саме тому її можна вважати політехнологічною (див. Рис. Як технологія, вона спрямована на забезпечення послідовності і доступності послуг з урахуванням відповідності їх інтенсивності до реальних потреб клієнтів та орієнтації на можливості, наявні ресурси стану системи соціального обслуговування, надання послуг.
Впровадження технології ведення випадку дає можливість перейти від ізольованої, централізованої до інтегрованої, децентралізованої, активної, координаційної моделі надання послуг. Вона цінна саме орієнтацією на комплексний між


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   38


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал