І. Д. Звєрєвої та Ж. В. Петрочко



Pdf просмотр
Сторінка10/38
Дата конвертації13.03.2017
Розмір4.42 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   38
Оцінка потреб дитини та її сім’ї
При цьому оцінювання має зосереджуватися насильних сторонах та потребах особи, сім’ї, громади, оскільки тільки такий підхід сприяє більш позитивним результатам як в оцінці, так та в плануванні і проведенні подальшої роботи.
Передумовою комплексної оцінки є її планування, а саме проведення аналізу можливостей участі відповідних фахівців і організацій у здійсненні оцінки і подальшої індивідуальної роботи добір доцільних методів оцінки складання, обговорення та затвердження ходу і графіку оцінювання обговорення з сім’єю та дитиною завдань і процедури комплексного оцінювання.
Перед плануванням комплексної оцінки соціальний працівник має усвідомити для чого потрібно здійснювати комплексну оцінку

про що він хоче дізнатися у результаті комплексної оцінки

яку інформацію необхідно збирати

як вона збиратиметься (метод

яким є ступінь імовірності, що вибраний метод сприятиме забезпеченню необхідної інформації тощо.
За міжнародною практикою максимальний термін комплексної
оцінки – 30 робочих днів.
Плануючи комплексну оцінку, необхідно пам’ятати: її процедура має бути необтяжливою для клієнта і якісною, щоб запобігти повторним оцінкам. Предметом комплексної оцінки є склад сім’ї клієнта і її демографічні характеристики основні події або кризи в історії сім’ї (розлучення, смерть, безробіття, міграція тощо культурний та соціально-економічний статус сім’ї; сімейне функціонування і механізми розв’язання проблем важливі події, що відбулися в період народження дитини, і основні етапи її розвитку проблеми дитини, пов’язані з її здоров’ям госпіталізація особливості навчання дитини сучасне

118
Оцінка потреб дитини та її сім’ї
освітнє середовище дитини порушення прав дитини або сім’ї; адаптивна поведінки дитини, її соціальні контакти і взаємодія доступні сім’ї ресурси тощо.
Оцінка потребі стану клієнта має проходити у відповідно ство-
рених умовах. Зокрема, людина, яка звернулася за допомогою, по-
требує­, аби співбесіда з нею для забезпечення конфіденційності
відбувалася в окремій кімнаті віч-на-віч. Кімната має бути облашто-
вана зручними меблями, необхідними засобами для оцінки, містити
інформаційні стенди, рекламні буклети інші інформаційні матеріа-
ли, що можуть надаватися клієнтові у разі потреби.
Після збору інформації, отриманої з різних джерел, проводиться аналіз сильних і слабких сторін клієнта, визначається ключова проблема, причини складних життєвих обставину яких опинився клієнт. Саме це дає змогу розробити детальні рекомендації щодо планування подальших дій, стратегії втручання, ведення випадку, визначення пакета соціальних послуг, необхідних для підтримки клієнта. Наступним компонентом оцінювання є оцінка процесу, що має супроводжувати усі заходи, передбачені індивідуальним планом роботи з клієнтом. Вона проводиться за допомогою аналізу різних методів вхідного і вихідного анкетування, інтерв’ю, відгуків учасників заходів тощо.
Проведена робота потребує оцінки результатів (впливу) ведення випадку, соціального супроводу, якості надання послуг тощо, яка є ще одним важливим компонентом оцінювання. Необхідно звернути увагу, що на цьому етапі оцінюється зміна стану дитини і сім’ї через оцінку результатів ведення випадку (соціального супроводження, надання соціальних послуг тощо. Ура зі отримання позитивних результатів проводиться закриття випадку. Якщо вході роботи з клієнтом небу- ло досягнуто позитивних результатів, слід повернутися до аналізу сильних сторін клієнта на етапі комплексної оцінки чи планування дій.

119
Оцінка потреб дитини та її сім’ї
Цикл оцінювання не буде повним без економічної оцінки, що передбачає визначення фінансових, матеріальних та інших ресурсних затрат роботи, проведеної соціальними працівниками. Під час здійснення усіх видів оцінки (потреб, процесу, результатів впливу, економічної) використовуються групи методів, що характеризуються як об‘єктивні та кількісні, такі суб‘єктивні та якісні. Зазвичай, усі методи мають корелювати між собою. За об’єктивними та кількісними методами, наприклад, можна оцінити розмір сімейного прибутку, врахувавши зарплату, соціальну допомогу та витрати на проживання. За суб’єктивними та якісними визначають, наприклад, стан задоволеності клієнта після надання допомоги. Якість отриманих результатів може різнитися залежно від методів, що використовувалися уході оцінювання (див. Таблицю 2).
О­б‘­єктивні
Оцінювання, на яке не впливають особисті почуття, інтерпретації або забобони таке оцінювання базується на фактах.
Наприклад, оцінювання прибутків та витрат.
Суб‘­єктивні
Оцінювання, на яке впливають враження або думка людини, що дає оцінку.
Наприклад, співбесіда із клієнтом.
Кількісні
Це результати, які зазвичай можуть виражатися в цифрах.
Наприклад, загальна сума заробітку або соціальних пільг, які отримує особа, або витрати на проживання.
Якісні
Це результати, які зазвичай не можуть виражатися в цифрах.
Наприклад, покращення роботи після участі у тренінгу.
Процедури збору інформації/даних можуть охоплювати опитування (інтерв’ю, анкетування, фокус-групи, бесіду/
Таблиця 2
Характеристика методів оціню­вання

120
Оцінка потреб дитини та її сім’ї
структуровані та цілеспрямовані дискусії, спостереження, тестування тощо [6, с. 55-70].
О­питування – вербальний метод збору інформації дав змогу встановити довірливі стосунки з клієнтом, якщо вони підготовлені відповідно до вимог, тобто перелік запитань має бути позитивним, містити відкриті та закриті запитання, запитання щодо уточнення, контролю, запитання загальній тематичні тощо. Опитування за способом проведення поділяють на анкетування та інтерв’ю.
Анкетування – передбачає заповнення бланка опитуваль- ника респондентом (носієм інформації. Анкетування поділяють на індивідуальне, групове, поштове або проведене за допомогою засобів масової інформації.
Інтерв’ю – методу ході якого респондент відповідає на запитання інтерв’юера (людини, яка ставить запитання) в усній формі, а інтерв’юер фіксує відповіді. За способом проведення
інтерв’ю може бути особистим (віч-на-віч), телефонним або проведеним за допомогою електронних засобів інформації. Залежно від того, наскільки інтерв’юер може вільно змінювати послідовність запитань та їх формулювання, інтерв’ю поділяють на неформалізоване (можлива зміна запитань та їх послідовності) і формалізоване (перелік дослідницьких запитань є чітко визначеним. Розрізняють два види інтер- в’ю: глибинні (інтерв’юер дає можливість респонденту вільно висловлюватися на визначену тему) та структуровані як правило, використовуються тестові запитання).
Фокус-група (фокусоване групове інтерв’ю) – якісний метод збору інформації, що передбачає створення цільової групи, яка протягом певного часу за попередньо розробленим сценарієм обговорює певну проблему.
Бесіда/структурована та цілеспрямована дискусія з діть-
ми і їхніми сім‘­ями – це найбільш поширений якісний метод збору інформації. Він може бути ефективним за умови високого професіонального рівня соціального працівника,

121
Оцінка потреб дитини та її сім’ї
який проводить оцінювання. Крім того, дискусії суб‘єктивні, і тому часто виявляються упередженими. Проте деякі форми спілкування з дорослими, дітьми та їхніми сім‘ями є цінними для здійснення будь-якого оцінювання. Бесіда відрізняється від фокус-групи необмеженою кількістю учасників, часом проведення та методикою проведення.
Мозковий штурм – метод, що використовується для пошуку шляхів розв’язання проблеми (ситуації, а не для власне збору даних. Але спостерігаючи за висловлюваннями учасників, фіксуючи їхні пропозиції, дослідник може почерпнути інформацію, яку проблематично отримати іншими методами.
Спостереження – метод збору первинної інформації, що базується на спрямованому, систематичному, безпосередньому візуальному і слуховому сприйманні (відстежуванні) і реєстрації вагомих із точки зору мети і завдань дослідження процесів, явищ, ситуацій, фактів, що можуть бути перевірені і проконт- рольовані. Особливістю спостереження є те, що воно дає змогу фіксувати події, поведінку людини в момент їх здійснення.
Неформалізоване спостереження. Соціальний працівник залучений фахівець) упродовж певного часу спостерігає за клієнтом, не контактуючи з ним. Результати спостереження занотовуються у довільній формі і є якісними показниками оцінки.
Структуроване (формалізоване) спостереження. Спостерігач занотовує результати спостереження у чітко визначені затверджені) форми. Інформація про клієнта може також подаватися у числовому вимірі, комп’ютерній обробці і бути проаналізованою кількісними методами.
Включене спостереження. Соціальний працівник (залучений фахівець) не лише вступає у контакт із тими людьми, діяльність яких спостерігає, ай бере безпосередню участь у подіях, що відбуваються. Здебільшого результати викладаються в описовому вигляді, тому цей вид спостереження належить до якісних методів збору даних.

122
Оцінка потреб дитини та її сім’ї
Тестування – метод, який передбачає виконання стандартизованих завдань, що дозволяють виміряти деякі психофізичні та особистісні характеристики, а також знання, вміння, навички клієнта. Тестування відрізняється від опитування тим, що виявляє узагальнені вміня клієнта в різних сферах його життєдіяльності (навчальній, професійній, дозвіллєвій тощо. Тестування спрямоване нате, щоб за результатами отриманих даних робити висновок про стан психіки людини, наявність її умінь, підготовленість до певної практичної діяльності, готовність до змін.
Важливу інформацію містять стандартизовані оціночні тести, які зазвичай проводяться психологами, психіатрами або медичним персоналом, наприклад, методика дослідження особистості дім – дерево – людина
Дж. Бука тест Люшера; тест «Неіснуюча тварина методика дослідження Незакінчене речення методика виміру рівня тривожності Тейлора методика діагностики показників та форм агресії А. Басса та А. Дарки; методика виявлення акцентуацій характеру К. Леонгарда; методика діагностики схильності особистості до конфліктної поведінки К. Томаса тощо.
Існують певні стандарти проведення якісного оцінювання й оцінки, а саме

кожний клієнт, який звертається до соціальної служби, має право на негайну початкову оцінку

на перебіг оцінки та її результати неповинна впливати дискримінація щодо віку, неповносправності особи, її статі, культури або раси людина, яка проходить оцінку, має право на власний погляд стосовно ситуації, складних життєвих обставину яких вона опинилась, що потрібно враховувати в роботі з нею клієнти мають право на доступ до інформації про себе, бути вільними від примусу, а також припинити участь у процесі оцінювання

всі організації, служби (і урядовій неурядові,

123
Оцінка потреб дитини та її сім’ї
що надають соціальні послуги, покликані мати єдині переконання щодо мети, завдань, методів оцінки та використовувати стандартні форми для її здійснення усі соціальні працівники, які проводять оцінку, мають пройти відповідну підготовку та регулярно підвищувати професійну кваліфікацію

оцінювання і саму оцінку проводить мультидисциплі- нарна команда, до складу якої входять фахівці зацікавлених організацій, установ, закладів.
До стандартів ефективної оцінки належить також необхідність дотримання спеціалістами етичних норм, головними з яких є отримання згоди від клієнтів на збір інформації відсутність у спеціаліста, що здійснює оцінювання, конфлікту інтересів дотримання конфіденційності.
Професіонали, залучені до процесу оцінювання, мають знати проте, що необхідно забезпечувати конфіденційність отриманої інформації. Її не можна повідомляти третій стороні, за винятком випадків, коли батьки дитини/опікуни надають письмовий дозвіл на розголошення інформації або в разі виникнення таких обставин, коли нерозголошення даної інформації може зашкодити особі.
Таким чином, для якісного проведення оцінки має бути забезпечена ціла низка відповідних умов (див. Рис. Під час проведення оцінки необхідно враховувати прив’язаність оцінки всіх типів до реалій соціальної роботи, до надання соціальних послуг співвідносити потреби клієнта і можливості організації, служби налагоджувати порозуміння і взаємодію між тими, хто здійснює оцінку, і надавачами послуг.
Оцінка є ефективною, якщо вона сприяє позитивним змінам у життєдіяльності сімей і дітей.
Результати оцінювання та оцінки впливатимуть на формування державної соціальної політики нарізних рівнях нарівні громади – для визначення її ресурсів, потенціалу найближчого оточення клієнта, для створення чи відновлення його можливостей

на місцевому – для розробки місцевих (регіональних) програм соціального спрямування на національному рівні – для розробки цільових національних програм соціальної роботи, надання соціальних послуг клієнтам. Результати оцінки мають інтерпретуватися та доводитися до відома представників органів місцевого самоврядування, місцевої виконавчої влади, державним закладам і неурядовим організаціям із метою поліпшення стану клієнтів, які опинилися у життєвій скруті.
Основу концепції оцінки потреб дітей та їхніх сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, становить Модель
Оцінка потреб дитини та її сім’ї
Рис. 12. Умови здійснення якісної оцінки

125
Рис. 13. Модель оцінки
Оцінка потреб дитини та її сім’ї
оцінки», розроблена Департаментом охорони здоров’я Об’єд- наного Королівства Великобританії та Ірландії (див. Рис. 13 ). Дана модель як матриця дає можливість зрозуміти, що відбувається з усіма дітьми, хай бив яких середовищах вони виховувались, тому є універсальною. Модель оцінки розроблялася зрозумінням того, що увага фахівців сфери охорони дитинства має зосереджуватися на усвідомленні потреб дитини та сприятливих умов її виховання і розвитку. Вона базується на трьох основних компонентах потреби дитини для розвитку батьківський потенціал (здатність батьків піклуватися
про дитину, виховувати і розвивати її, задовольняти потреби фактори сім’ї та середовища.
Тільки у разі повного врахування потреб дитини, високого батьківського потенціалу, сприятливого впливу сім’ї та умов довкілля дитина захищена й забезпечена всім необхідним для повноцінного розвитку. Компоненти – комплексні поняття, саме тому Модель оцінки представлено у формі рівностороннього трикутника, кожна грань якого (компонент) об’єднує низку показників. Зокрема, компонент Потреби дитини для розвитку» визначено такими показниками здоров’я, освіта, соціальна презентація, емоційний розвиток та поведінка, самоусвідомлення, сімейні і соціальні стосунки, навички самообслуговування.
Здоров’я – стан організму, що характеризується його рівновагою
з навколишнім середовищем, без будь-яких змін, пов’язаних із захво–
рюваннями.
Осві­та – процес засвоєння людиною в умовах навчального
закладу чи самоосвіти системи знань, умінь, навичок, досвіду
пізнавальної і практичної діяльності, ціннісних орієнтацій і соціальних відносин.
Соці­аль­на презентаці­я – здатність і потреба людини, що
виражає­ться у прагненні виразити саму себе, свої вміння, здібності, якості й отримати визнання від оточення.
Емоці­й­ний­ розвиток – якісні зміни у відображенні психікою
навколишнього світу, виявляються у переживаннях, прив’яза–
ностях, які відображають потреби організму й активізують чи
гальмують діяльність людини.
Поведі­нка – спостережувана зовні діяльність (вчинки, дії індивіда.
Самоу­сві­домлення – усвідомлене ставлення людини до себе
(своїх потребі здібностей, потягів і мотивацій, переживань і думок
тощо), процесі результат свідомого вибору особистістю власної
життє­вої позиції.
126
Оцінка потреб дитини та її сім’ї

Сі­мей­ні­ та соціальні стосу­нки – взаємини, що складаються усім ї,
громаді і визначають їх типовий емоційний стан, мікроклімат.
Самооб­слу­гову­вання – система знань, умінь і навичок,
що дозволяють людині самостійно підтримувати себе й особис–
ті речі у стані, який відповідає прийнятим санітарно-гігіє­нічним
і побутовим нормам.
Надзвичайно важливим компонентом становлення юної особистості є здатність батьків чи опікунів (піклувальників) задовольняти потреби дитини, їхнє вміння пристосовуватися до зміни цих потреб із плином часу, власне батьківський потенціал. Це поняття можна визначити як наявні засоби, джерела, які можуть бути приведені вдію, використані для досягнення мети, розв’язання будь-яких завдань, здійснення плану тощо [10, c. 215]. Батьківський потенціал визначається рівнем компетентності батьків. Це сукупна здатність та готовність дорослих до виховання дитини, вміле використання відповідних знань і вмінь, що базується на індивідуальному підході до особистості, яка розвивається [12]. Дослідження батьківського потенціалу дозволяє з’ясувати міру використання соціально-педагогічних можливостей сім’ї у вихованні дитини. Показниками компоненту Батьківський потенціал» є елементарний догляд, гарантія безпеки, емоційне тепло, стимулювання, життєві орієнтири, обмеження, стабільність.
Елементарний­ догляд – забезпечення базових потреб дитини
у їжі, відпочинку, сні, одязі та ін.
Безпека – стан захищеності життєво важливих інтересів людини,
забезпечення відповідних способів задоволення і захисту потреб
особистості, її прав.
Емоці­й­не тепло – стан емоційного комфорту, в якому конструктивно реалізується ставлення індивіда до оточення чуйність
до переживання іншого, співчуття.
127
Оцінка потреб дитини та її сім’ї

128
Оцінка потреб дитини та її сім’ї
Стиму­лювання – заохочення до дій, активізація діяльності, вплив,
що зумовлює динаміку розвитку людини.
Життє­ві­ орі­є­нтири – ідеальні уявлення людини про цінності, мету
й завдання у процесі життєдіяльності вид управління у процесі
здійснення виховного впливу.
Об­меження – встановлення певних кордонів, умов поведінки,
діяльності, самовираження.
Стаб­і­ль­ні­сть­ – стійкість, постійність, незмінність настанов,
пріоритетів, правил, цінностей тощо.
Стан дитини та інших членів сім’ї значною мірою залежить від системи взаємозв’язків, взаємозалежності умов, визнання її специфіки. Тому предметом уваги соціальних працівників є

соціально-культурний фактор – мікроклімату якому формується підростаюча особистість соціальні цінності сім’ї – те, що передається дитині особиста і педагогічна культура її членів – те, що є прикладом для дитини, ідеалом для наслідування ставлення батьків до виховання дитини соціально-економічний – майнові можливості сім’ї, її матеріальні ресурси, що можуть бути використані для розвитку і виховання дитини зайнятість членів сім’ї на роботі, їх можливості займатися вихованням дитини технічно-гігієнічний – місце проживання дитини (місто, село, умови проживання, особливості способу життя сім’ї (гігієнічна культура демографічний фактор – структура і склад сім’ї повна, неповна, багатодітна та ін.) [9, с. Догляд за дитиною і її виховання відбуваються не у вакуумі. Широкий спектр навколишніх умов може як сприяти, такі перешкоджати функціонуванню сім’ї та розвитку дитини. На всіх членів сім’ї впливає (позитивно чи негативно) соціальне середовище (довкілля родинне оточення, сусіди, колеги по роботі та ін. У площині соціальної роботи з дітьми та

129
Оцінка потреб дитини та її сім’ї
сім’ями з дітьми дедалі більшої ваги набуває громада як важливий чинник соціального впливу на особистість, проміжна ланка між макросистемою суспільства і мікросистемою сімейної та особистісної підтримки. Параметри аналізу громад природно-економічні особливості території соціокультурні традиції населення гендерно-віковий склад населення сукупність соціальних установ, громадських організацій та ін. Вивчення параметрів конкретної громади забезпечує диференційований та індивідуальний підхід до планування і надання соціальних послуг дітям та сім’ям з дітьми Враховуючи зазначене, показниками компоненту Фактори сім’ї та середовища» є історія сім’ї і її функціонування, родичі, житлово-побутові умови та ведення господарства, зайнятість, доходи, соціальна інтеграція сім’ї, ресурси громади.
Історі­я сі­м’ї­ – хронологія та перебіг важливих подій ужитті
сім’ї.
Фу­нкці­ону­вання – дії, спрямовані на виконання певних функцій
(щодо сім’ї мова про економічну, репродуктивну, рекреаційну, соціалі-
заційну, господарську, терапевтичну).
Родич­і­ – особи, пов’язані кровним зв’язком, що визначає їхні права
і обов’язки один перед одним.
Житлово-­поб­у­тові­ у­мови – стан та комфортність помешкання,
де проживає людина, сім’я.
Зай­няті­сть­ – діяльність людини, пов’язана із задовільнен-
ням особистих та суспільних потреб, які не суперечать
законодавству і приносять їй певний заробіток.
Доходи – наявний рівень прибутку членів сім’ї.
Соці­аль­на і­нтеграці­я – характеристика ступеню спіль-
них мети, інтересів різних соціальних груп, індивідів (єдність
переконань,
спільна
діяльність,
взає­мне
пристосування);
входження у соціальну систему повноправним і активним
її елементом.

130
Оцінка потреб дитини та її сім’ї
Ресу­рси – джерело й арсенал засобів та можливостей, до яких мож-
на звертатися у разі необхідності для виконання якогось завдання
або удосконалення дій можуть бути внутрішніми і зовнішніми.
Отже, компоненти представленої Моделі оцінки потреб дитини та її сім’ї – грані трикутника (потреби дитини для розвитку, батьківський потенціалі фактори сім’ї та середовища мають багато надзвичайно важливих показників, кожен із яких необхідно враховувати, якщо соціальний працівник хоче якісно вплинути на ситуацію клієнта і змінити її на краще.
Яким же є загальний підхід до використання Моделі оцінки Оцінка потреб дитини починається власне з вивчення її потребу порядку, представленому на моделі зверху донизу здоров’я, освіта, соціальна презентація, емоційний розвиток та поведінка, самоусвідомлення, сімейні і соціальні стосунки, навички самообслуговування.
При цьому, важливо підкреслити, кожна потреба дитини оцінюється в контексті усіх показників здатності батьків піклуватися про дитину, задовольняти її потреби (батьківського потенціалу. Наприклад, оцінюючи здоров’я дитини, соціальний працівник, проаналізувавши індикатори задовільнення цієї потреби, визначені відповідно довіку і фізичного стану дитини, виявляє й уточнює сильні сторони батьків/опікунів чи наявні проблеми у виконанні батьківських функцій, спрямованих на забезпечення умов збереження чи покращення здоров’я дитини. Він з’ясовує, як впливає на задовільнення потреби дитини щодо здоров’я елементарний догляд батьків як вони гарантують їй безпеку передають емоційне тепло, що є чинником емоційного здоров’я; чи стимулюють дитину до збереження здоров’я та формування здорового способу життя які життєві орієнтири батьки формують у дітей щодо здоров’я і які обмеження, правила встановлено усім ї стосовно цього чи стабільними є дії батьків під час догляду за дитиною, дотримання її режиму харчування, сну, купання, що є неодмінною умовою забезпечення її здоров’я див. Рис. 14).

131


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   38


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал