Головне управління освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації



Pdf просмотр
Сторінка9/12
Дата конвертації01.01.2017
Розмір5.04 Kb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12
ТАРАСЕНКО
ВОЛОДИМИР
ОЛЕКСАНДРОВИЧ –
український поет, народився 23 жовтня 1948 року в с. Бориси
Глобинського району на Полтавщині. Закінчив Полтавський педагогічний інститут ім. В.Г. Короленка (1970). Працював літпрацівником в обласній газеті Комсомолець Полтавщини, завідуючим відділом пропаганди обкому комсомолу, викладачем української літератури в Полтавському державному педінституті ім. В.Г. Короленка, інструктором обкому партії, заступником начальника відділу обласного УВС, на державній службі в апараті Полтавської обласної Ради. Нині працює в прес-службі управління Національного банку України в Полтавській області. Заслужений працівник культури України. Мешкає в Полтаві. З 1964 року друкувався в обласних та всеукраїнських періодичних виданнях, видавався в колективних збірках Ворскла (Харків, 1977), Вітрила (Київ, 1978), Поезія (вип. 1, Київ, 1983), У Ворскли і
Янтри одні береги (Харків, 1981, укр. та болгар. мовами, в антології поезії полтавських літераторів XX століття Калинове гроно (Полтава–
Кременчук, 2004). Автор поетичних збірок (усі побачили світу Полтаві О, якби я тебе любив (1994), Засніжені мальви (1995), Отчий сад (1996), У променях вічності (1998), Апостол праведної ліри (2002), Вітрила осені (2003), Зустрічаю сонце (2005); поетичних книг для дітей
“Тарасикове літо (1995), Неслухняний гусачок (1997), Чия хатинка найкраща (1998), Рідне місто моє (1999), Маленька шкода (2000),
“Коник-стрибунець” (2001), Васильків потічок (2002), Я – син степів


95
(2003), “Котик-сон”, Зустрічаю сонце (2005). Автор багатьох пісень, зокрема для дітей, та співавтор гімну Полтавщини. Лауреат обласної літературної премії імені Панаса Мирного (2002). Член Національної спілки письменників України з 1997 року.
РОТАЧ ПЕТРО ПЕТРОВИЧ (літ. псевд. і крипт. – Петро
Самотній, Пет. Ро, П. Петрович, Микола Гомін, Роман Петренко, П.
Чатор та ін.) – український поет, літературознавець, народився 24 січня
1925 року на х.Калениківщина Талалаївської вол. Роменського повна Полтавщині (тепер – у складі с. Слобідка Талалаївського району Чернігівської області, в селянській родині. В 1942-1945 рр. перебував у Німеччині як “остарбайтер”. 1951 року закінчив учительський, а в 1954- ому – педагогічний інституту Полтаві. Працював учителем російської і української мови та літератури, шкільним бібліотекарем, методистом культосвітньої роботи при Полтавському обласному управлінні культури, учителем-консультантом обласної заочної школи, в 1969-1985 роках – старшим викладачем підготовчого відділення Полтавського інженерно- будівельного інституту. Після виходу на пенсію (1985) цілковито віддався літературній та науковій праці. Мешкає в Полтаві. Друкуватися почав 1940 року в талалаївській районній газеті. З ліричними віршами та оповіданнями про голод в Україні 1933 року і розкуркулення виступав уроках у журналах Пробоєм (Прага, Дозвілля (Німеччина) та газеті Земля (Плауен, Саксонія. В х роках, долаючи заборони, виступав під псевдонімами в різних українських виданнях – від районних до столичних. Протягом 1965–1971 років опублікував матеріали до Українського біографічного словника під назвою Літературна Полтавщина (журнал Архіви України, 577 статей- персоналій. 1967 року спільно з проф. С. Крижанівським підготував Повне зібрання творів Л. Боровиковського, упорядкував збірку Поезії О.
Афанасьєва-Чужбинського (1972). В 1963–1988 роках співпрацював з українськими виданнями Польщі Наше слово, Наша культура та Український календар, де опублікував понад 100 літературно-критичних матеріалів та наукових розвідок. Кількасот статей опублікував в енциклопедичних виданнях (Українська літературна енциклопедія, Енциклопедія сучасної України та ін.). Праці П. Ротача вміщені також в багатьох збірниках, журналах, антологіях.
1989 року в журналі Київ опубліковано першу збірку віршів Петра
Ротача Високі мислі – невипадкові.
Окремі видання: “Світло рідної хати (Талалаївка, 1989), Апостол правди і науки. До 150-річчя від дня народження М.П. Драгоманова
(Гадяч, 1991), По духу брат Тараса. До 150-річчя від дня народження композитора М.В. Лисенка (Полтава, 1992), Колоски з літературної ниви Короткий літературний календар Полтавщини. Част. I. (Полтава, 1993), Біля гнізда соловейка. Літературно-краєзнавчі студії (Полтава, 1993), Іван Котляревський у листуванні (Опішне, 1994), Грудочка любимої землі Василь Симоненко і Полтавщина (Опішне, 1995), Мить і вічність

Поезії (Полтава–Мельбурн, 1996), Що збулось, що не збулося Пізня лірика, Розвіяні по чужині Полтавці на еміграції. Короткий біобібліографічний довідник (Полтава, 1998), Крізь роки болю і надій Вірші 1942-1998”, Дух минувшини Поезії, Колоски з літературної ниви Короткий літературний календар Полтавщини. Ч. І і II (Полтава,
1999), Від Удаю до Орелі: Т.Г. Шевченко і Полтавщина, І слово, і доля, і пам'ять: Статті. Дослідження. Спогади, Я зробив, що міг Листи проф. П. Митропана до автора книги. 1965–1988”, “Опанасова кобза Проза Полтава, 2000), Струн поетичних дивні звуки Переклади (псевд.: Петро Самотній Полтава, 2001), Талалаївські етюди Листочки із дерева духу
(Полтава–Чернігів, 2001), Під кроною Шевченкового дуба Ювілейні виступи біля пам'ятника та Дуба Шевченка в Полтаві (1989–2001)”, Від
Яготина до Полтави Тарас Шевченко і Полтавщина. Кн. 2 (Полтава,
2002), Поет із роду Боровиків Матеріали до біографії ЛІ.
Боровиковського” (Полтава, 2003), Поклик через століття Іван Котляревський і Полтава. Збірник статей і досліджень (Полтава, 2003), Священні місця Полтавщини Дві літературні поїздки. Гоголівський край. Гадяч. Зелений Гай Лесі Українки (Полтава, 2004), Рядки зарядками, літа за літами… Про те, що було дороге й незабутнє. Літературне краєзнавство. Історія книги. Фольклор. Автографи. Літературознавство. Поезія. Родинний архів (Полтава, 2005) та ін. Із 1993 року – Почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців. Член редколегії журналу Український засів (Харків, 1994-1998). Нагороджений Грамотою Полтавського фонду імені С. Петлюри за жертовну діяльність на ниві української культури (1995). Почесний член Всеукраїнського товариства Просвіта імені Тараса Шевченка (1998). Лауреат обласної літературно-мистецької премії імені Панаса Мирного за книгу Від Удаю до Орелі” і багаторічну наукову і творчу працю в царині української культури національного відродження (2000), а також премії імені П. П. Чубинського в галузі фольклору та етнографії Українського товариства охорони пам'яток історії та культури за багаторічну невтомну діяльність у справі збереження історико-культурної спадщини України (2001). Уроці нагороджений Грамотою НСПУ – за визначні здобутки в українській літературі, активну участь у громадській діяльності, у відродженні культури і духовності рідного народу" таз нагоди 80-річчя від дня народження, а також значком Почесна відзнака. Член Національної спілки письменників України з 1992 року.
ДМИТРЕНКО ЮРІЙ МИХАЙЛОВИЧ (псевд.: Максим Думич,
Георгій Тимошенко, Дмитренко-Думич) – український прозаїк, поет,
публіцист, народився 4 травня 1951 року в с. Глодоси Хмелівського (нині Новоукраїнського) району Кіровоградської області. Закінчив Кіровоградський інститут сільгоспмашинобудування (1973) та відділення журналістики Вищої партійної школи при ЦК КПУ (1985). Недовгий час працював інженером-конструктором, з 1975 року – на журналістській

роботі. Працював у районних та обласних газетах Кіровоградщини та Полтавщини. У Полтаві – з 1980 року. Працював заступником редактора газети Ленінським шляхом, завідуючим відділом у Комсомольці Полтавщини. Уроці організував і очолив інформаційно-видавниче агентство правоохоронних органів та судів Полтавської області “Астрея”, водночас на громадських засадах редагував обласні газети Пригоди, події, факти та Цілком відверто, а також літературні видання – Літературну Полтавщину, “Полтавочку”, журнали “Астрея”, “Добромисл”, “Лтавський детектив, Журавлик. Організаторі голова Полтавської спілки літераторів (1991), нині – Почесний голова. З жовтня 1992 року перебував на державній службі – був начальником управління у справах преси та інформації Полтавської обласної держадміністрації. Тяжко захворів. З січня 2003 – інвалід другої групи. Мешкає в селі Велике Болото
Новосанжарського району на Полтавщині. Твори друкуються з го, видаються – з 1984 року. У творчому доробку письменника – понад 50 різножанрових книг публіцистичні нариси, історичні та історико-документальні романи та повісті, гостросюжетна пригодницька, фантастична та детективна проза, поезія і навіть книги про любительське рибальство. Основною темою творчості стала історія українських національно- визвольних змагань 1917–1920 років, над якою автор працював майже тридцять років результатом цього письменницького подвижництва став цикл історичних романів Український вузол, який об'єднує на сьогодні
26 виданих книг. Найвагоміші з них – романи-хроніки Загибель імперії, Нашестя, Гетьманська держава, Війна з Росією, Отаманщина, Повстанські вихори, Вогонь Холодного Яру, Махновці, Повстанці
– побачили світу полтавських видавництвах уроках. Чекають на видавця ще три романи з цього циклу (Окупація, Останні гайдамаки та Лісове братство. Український вузол Ю. Дмитренка двічі висувався на здобуття Державної премії імені Т. Г. Шевченка. Цьому періоду історії України та його історичним постатям автор присвятив низку документальних та біографічних нарисів, які побачили світу полтавських видавництвах (Я батько Махно (1991), Я комбриг батько Махно (1992), Нестор Махно (1998), Я голова Гуляйпільського совєта, Нестор Махно (1999), Микола Міхновський. Володимир Винниченко. Симон Петлюра, “Ніколай Лєнін (Владімір
Ульянов)” (1998), а також цикл документальних романів, ще невиданих Білі, Есери, Красні, Отаман Григор'єв”, “Махновія” та ін. Юрій Дмитренко – майстер пригодницького і детективного жанру, в якому він створив десятки романів та повістей Скарби мовчать (Київ,
1985), Розшук (Київ, 1988), Гонорар за злочин (Полтава, 1990), Смерть аноніма, Замах на слідчого, Рекет (Полтава, 1991), Слідами Чорної відьми (Полтава, 1992), Ніхто нічого не бачив (Полтава, 1993), Розшук злочинця припинити (Полтава, 1994), Убивця вбивць,

Слідчий Карий проти лтавської мафії (Полтава, 1995), Кримінальне лото (Полтава, 1996), У павутинні ЧК” (Кобеляки, 2002) та ін. Чимало прозових книг Ю.Дмитренко написав для дітей, зокрема в полтавських видавництвах побачили світ Абсолютно секретный агент
(1991), Версія для комісара поліції, Тайнику підземеллі (1992), Помилка секретного агента (1998) та ін. У творчому доробку автора також кілька поетичних книг
“Смолкнувшие струны”, Усе мина” (Лубни, 1999), “П'ятдесят” (Лубни,
2001), Догорає свіча, Украдена ніч (Лубни, 2002), Крик змія Кременчук, 2003). Кілька книг, які побачили світу полтавських видавництвах, було адресовано рибалкам-любителям: Яку, деколи, чим і як ловити рибу
(1992), Порадник рибалки (1992), Зимова риболовля, Що чіпляти на гачок, Все про поплавцеву вудку, Рибалці про риб України (1994). Юрій Дмитренко – лауреат літературних премій імені Панаса Мирного, імені Володимира Малика та імені Юрія Яновського, переможець багатьох всесоюзних, всеукраїнських та обласних конкурсів на кращий літературний твір про міліцію. Член Національної спілки письменників України з 1994 року.
Закріплення нового матеріалу
Учитель: Ми розглянули лише деяких представників Полтавського краю і їх невелику спадщину.
Домашнє завдання: за бажанням підготувати реферати на такі теми Життя і творчість Передерищенка М, Творча спадщина поетів Полтавщини.
Висновок
У процесі вивчення шкільного курсу української літератури учні повинні оволодіти такими здібностями
• повноцінно сприймати літературні твори у контексті духовних цінностей національної і світової художньої культури
• розуміти й інтерпретувати прочитані художні твори різних стилів і жанрів, самостійно вести діалог з автором через текст, висловлювати оцінні судження щодо прочитаного
• грамотно будувати монологічні висловлювання
• виконувати письмові роботи творчого характеру.
Читацька компетентність розвивається й удосконалюється упродовж усього життя особистості, але уроки – це основа її ефективно
Література:
1. Мовчан Р.В., Ковалів Ю.І, Погребенник В.Ф , Панченко В.С , За загал
ред. Мовчан Р.В. Українська Література, 1 Ікл.: Підручник для середньої
загальноосвітньої школи. – Київ Ірпінь ВТФ "Перун, 2000.
2. Нові імена в програмі з української літератури Посібник для
вчителя / Упоряд. Неділько В.Я. – К Освіта, 1993.


99
3.
Шкловська О.
Методичні
засади
формування
читацької
компетентності // Українська література в загальноосвітній школі. – 2006.
– № 7. – Ст.10-14.
4. Лисенко А. Література рідного краю теоретико-методичний
аспект. – Полтава ПОІППО, 2005. – С, 13.
5. Баклай НМ. Ожинова купіль. – Лубни, 2005. – 127 с.
6. Полтавщина літературна //
www.ukrlib.com.ua
.
7. Калинове гроно Антологія поезії полтавських літераторів ХХ ст.. /
За редакцією М.В.Костенка, Ю.М.Дмитренка, А.М.Дяченка та ін.. –
Полтава: Полтавський літератор, 1998. – с.
8. Фурсова Л. Від літературної компетенції – до життєвої
компетентності // Українська мова й література в середніх школах,
гімназіях ліцеях та колегіумах. – № 2005. – №5. – С. 12-21.
9. Яценко Т. Формування читацької компетентності учнів методична
«мода» чи вимога сучасності // Українська мова й література в середніх
школах, гімназіях ліцеях та колегіумах. – №7-8, 2008. – С. 82-92.

Система трудового виховання АС. Макаренка в контексті сучасності.
Рушник Макаренківської єдності

Дзюба Р.Д.

Без глибокого і систематичного пізнання народної духовності і матеріально-побутової культури неможливо формувати нові ціннісні орієнтації в умовах державної незалежності. Упродовж багатьох століть український народ безупинно творив своє, тільки йому властиве духовне середовище. Кожна особистість, кожна місцевість були і є носіями національно-культурних і духовних традицій. Уже кілька тисячоліть квітне на рушниках, сорочках, килимах незнищенне дерево Роду, дерево Життя, і вінчає народні візерунки з давнини до наших днів пшеничний колосок – Життєдайний символ рідної землі. Вишивка – складне, багатогранне явище культури українського народу. Це один із найдавніших, найбільш масових і розвинених видів народної творчості в Україні. Національна вишивка славиться багатством орнаментуй досконалістю технічного виконання. Вона несе в собі віковічний досвід пізнання складності й гармонії буття. Це духовний символ, зрима пісня українського народу, рукотворна молитва, видиме звертання до Бога. В українській вишивці проявляється і живе народна душа із споконвічними прагненнями служіння красі та добробуту. Полтавщина. Це невеликий куточок нашої Батьківщини, та його вмілих майстрів знають не лише в Україні, алей закордоном. З давніх- давен Полтавщина відома як мистецький осередок. Тут вишивали майже в

кожній хаті, оздоблюючи візерунками одяг, рушники, скатерки, килими та інші речі домашнього побуту. У цьому краї народилися і виросли найдосвідченіші ткалі, вишивальниці України. Учасники гурту Успіх, який створений при Полтавському обласному ліцеї – інтернаті для обдарованих дітей із сільської місцевості імені АС. Макаренка. поставили собі за мету дослідити особливості техніки, колористики, орнаменту вишивки с. Ковалівки Полтавського району Полтавської області. Головні завдання гурту формування в учнів технологічного світогляду, закріплення на практиці знань про технологічну діяльність, спираючись на закони та закономірності розвитку природи, суспільства, виробництва й науки, дослідження й відродження технік народних ремесел виховання активної життєвої позиції, готовності до безперервної професійної освіти, співпраця з культурними та освітніми осередками Пріоритетні напрямки освітньої діяльності гурту Успіх

формування національної самосвідомості, гуманності,людської гідності

гуманізація навчально-виховного процесу як засобу становлення гармонійних особистісних взаємин учнів

реалізація особистісно орієнтованого підходу створення умов для розвитку творчих здібностей ліцеїстів, озброєння їх умінням організації краєзнавчої науково-дослідницької роботи, самостійного здобуття знань. Основним методом дослідження пошукового у гурті Успіх є польовий метод, який приваблює до себе учасників тим, що в цій роботі кожен знайомиться з надбаннями наших предків. Учні відчувають зв'язок із рідною Україною, відкривають для себе забуті обряди та традиції, вивчають пережитки, тобто сліди і залишки минулого. Із метою охоплення якомога більшої території гурт Успіх було виділено 7 груп "Берегиня, "Із бабусиної скрині, "Крок до ремесла, Пошук, "Патріотична стежина, "Людина починається з добра, "Хай стелиться вам доля рушникова. Учасники групи "Берегиня" займаються відродженням технік старовинної полтавської вишивки, відновленням орнаментів, які передаються в нашому краї з покоління в покоління від матері до доньки. У польових спостереженнях було досліджено вишивку, встановлено зв’язки з відомими майстрами рукоділля, зібрано відомості про їх надбання. При зборі вишиваних матеріалів основна увага зверталась на полотно. Домоткана тканина свідчить проте, що й вишивка на ньому є також давньою. Колорит шитва давніх зразків – стриманий. Увесь отриманий таким чином матеріал дослідники заносили у польовий щоденник, в якому занотовували всю інформацію про шитво, вказуючи при цьому конкретні прізвища та імена майстрів, їхній вік.

Учні дізнавалися про нитки, матеріали та обладнання для вишивання, як відбувався сам процес вишивання конкретної речі (сорочки, рушника, постільної білизни початок вишивання, його етапи, закінчення. Детально досліджувались ритуали, молитви, приказування, обряди, легенди тощо. Під час зустрічей із жителями села Ковалівки члени групи "Із бабусиної скрині" вивчили особливості вишитих речей різнобарв’я характерних візерунків села Ковалівки, їх народні назви. Досліджуючи техніки старовинної ковалівської вишивки, ми співставляли їх з минулим і сучасним. При цьому було виявлено особливості композицій, полотен, ниток, якими вишивався виріб. Була зібрана велика кількість цікавих матеріалів, що стосувалися вишиваних речей. Вишивка – це дивовижне мистецтво, але воно доступне усім. Вишиті на рушниках візерунки несли не тільки естетичне навантаження, ай були оберегами – захищали від злих сил природи, лихого ока тощо. Особливо вирізнялися обереги на рушниках, які досліджувались під час проведення акції Хай стелиться вам доля рушникова. Юні краєзнавці дізнались, що мистецтво виготовлення рушників на Україні досить давнє. На Полтавщині цей вид рукоділля набув найдовершеніших форм. Полтавська губернія посідала одне з перших місць у царській Росії. Досить сказати, щороку в навколишніх селах Полтави налічувалося 77,5 тисяч кустарів, вироби яких уславлювали чимало ярмарків, зокрема Полтавський та Сорочинський, котрі чотири рази нарік запрошували покупців з найвіддаленіших куточків країни. Рушники народних майстрів експонувалися на першій всеросійській виставці у Петербурзі, міжнародній – у Софії, де полтавським виробам було присвоєно золоту медаль. І нині наші рушники – гордість українського мистецтва. Рушник звеличував працьовитість матері, дочки, чистоту почуттів між подружжям, з’єднував сім’ї молодого і молодої, стелився, образно кажучи, життєвою доріжкою. Рушники в українських звичаях представляли певні сфери суспільного життя, були своєрідними посвідками. При зведенні житла рушниками застеляли підвалини, на них піднімали сволоки, після чого дарували майстрам. Рушниками скріплювали купівлю – продаж домашніх тварин, щоб велись у господарстві. Рушники відігравали важливу роль. Без рушників не обходилась жодна важлива подія людського життя – буття. Ними приймали немовля на світ. Породіллю вперше провідували з гостинцями і рушником. На хрестини приносили крижмо – довгий шматок незарубленої тканини. Рушником зустрічали і проводжали гостей, накривали ще гарячий хліб з печі, уквітчували ікони. Його брали у дорогу, щоби була легкою, ним проводжали у вічність.

Існувало ще дуже багато рушників з особливим призначенням божник, великодник, буденний, на обнос», хлібник, на хрестини,
«празниковий», «втиральник», вінчальний, на скот, жалобний,
«обітний», посудний, стільний, від хвороби, плечовий. Зміст усіх орнаментів і малюнків на рушниках загубився в глибині століть, але залишилась у пам'яті народній досконалість композиції і кольорного рішення. Кожен регіон України має свої особливі орнаменти колористики та технічні прийоми виконання. Відомо понад 200 вишивальних швів, які виконувались кожен самостійно, а частіше у поєднанні між собою нерідко 10 – 15 одночасно. Найдавніші шви, які саме і передають найархічнішу полтавську символіку і техніки низинка та занизування. Багато інших швів виникло в результаті копіювання тканих узорів. При цьому вишивається по черзі кожен елемент узору. До таких швів належать різні види лічильної гладі насилування, лиштва, коса гладь. До давніх українських швів належать шви, які дають однакове чисте виконання узору як лицевого боку полотна, такі виворітного. Переважно це двобічне насилування. Саме ці шви вживались, в основному, для вишивання рушників. Недарма люди кажуть "Рушники – як доля, адже на них люди вишивають своє життя. При проведенні польового спостереження учасники гурту мистецтвознавці дізналися, що в українській вишивці нарахували близько
330 різноманітних швів. Це величезне багатство, створене поколіннями наших невідомих, але талановитих і працелюбних співвітчизниць. На жальна сучасних виставках українських вишиванок бачимо лише один хрестик. Адже хрестик – це як одна літера алфавіту. А хіба можна скласти і проспівати пісню за допомогою лише однії літери Розгубила ці літери історія. Відродження нашої культури можливе тільки тоді, коли в кожному будинку, в кожній сім`ї не тільки звучатимуть українські пісні, ай дбайливі руки будуть творити українські. Члени експедиційного загону здійснили історичний екскурсу процесі якого ковалівська вишивка розглянута як структурна складова українського народознавства. Подано декілька десятків зразків стародавніх призабутих технік, характерних для Ковалівки. Орнаментальні мотиви українських вишивок сягають своїм корінням у сиву давнину, узори дійшли до нас дещо трансформованими і абстрактними – символіка їх збереглася завдяки традиціям. Найбільш уживана кольорова гама – біла, червона, чорна, жовта. Дослідивши величезну кількість виробів, провівши зустрічі з майстрами, старожилами, ми створили і видали методичний посібник З дуже давніх часів до нашої днини, де описали ковалівський народний фольклор, легенди і перекази, а також оформили кабінет народознавства. Тут діють змінні виставки на теми Вишивка вжитті Ковалівки», Історія розвитку вишивки села, Гляньте, а над світом вишивка цвіте.

Після закінчення дослідження використання вишивки жителями села
Ковалівки і вихованцями колонії імені М. Горького, якою керував Антон Семенович Макаренко, ми провели не одну зустріч із макаренкознавцями, старожилами села Ковалівки. Глибоко пройнявшись ідеями видатного педагога, змістом і значенням народних традицій полтавської вишивки, ми вирішили закріпити свої знання, навички та вміння й організувати Міжнародну громадську культурно-мистецьку акцію, і виготовити "РУШНИК ЄДНОСТІ МАКАРЕНКІВСЬКИХ ПОКОЛІНЬ. Рушник єдності макаренківських поколінь вишивається на громадських засадах членами організацій, зацікавлених даним проектом. Рушник вишивають кілька сотень учнів, які зараз навчаються у тих закладах, де в свій час навчався або працював Антон Семенович. Він має об’єднати всі структури самоврядування цих навчальних закладів, являти собою завершений твір народного прикладного мистецтва, гідний для експонування в музеях і виставкових залах. Розмір сувою полотна, з якого вишивається рушник, – 3.5 х м. Загальна площа вишивки – до 1.5 кв.м.
Пашко Людмила Федорівна на підсумковому занятті подарувала нам сувій домотканого полотна для виготовлення Рушника єдності поколінь, основою вишивки якого буде символіка та техніка рушника року, що вишивала мама АС. Макаренка. Рушник зберігається в архіві нашого музею. Ескіз рушника виготовили Бабенко Надія Несторівна, заслужений майстер народної творчості України, лауреат Державної премії
ім. Т. Г. Шевченка та Вакуленко Надія Вікторівна, член Спілки майстрів народного мистецтва України. В основу вишивки увійшла символіка рушника, який зберігається у Кременчуцькому музеї АС. Макаренка. Час проведення акції – березень 2008 року (від дня святкування ї річниці з дня народження А.С.Макаренка) – березень 2010 року. Почалася акція

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал