Головне управління освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації



Pdf просмотр
Сторінка5/12
Дата конвертації01.01.2017
Розмір5.04 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12



39
Становлення змісту технологічної компетентнісно орієнтованої освітив навчальних закладах України досвід, проблеми та перспективи

Цина А.Ю.

Визначаючи сьогодні шляхи розвитку освітньої галузі Технології ми повинні виходити з сучасного стану трудового навчання, зміст якого в загальноосвітніх навчальних закладах складається з трудового навчання у 5-9 класах і 10-11 класах. На трудове навчання відводиться по 1 годині у 5,6 і 9 класах та по 2 години – у 7-8 класах. У навчальних закладах із поглибленим вивченням іноземних мові з російською мовою навчання на трудове навчання відводиться по 1 годині на тиждень [3, 125, 144]. Школярі навчаються за програмами Трудове навчання 5-12 класи 2005 року видання [8]. Важливо, щоб трудове навчання з 7 по 9 класи мало характер допрофільної підготовки. З цього навчального року інструктивно- методичним листом МОН України дозволено на базі міжшкільних навчально-виробничих комбінатів (МНВК) здійснювати допрофільну підготовку у 8-9 класах за рахунок годинна трудове навчання. Це пов’язано з тим, що в наступному році виникнуть проблеми з наповнюваністю учнями 10 класів і МНВК матимуть недостатню завантаженість. Запорукою якісної змістової спрямованості такої підготовки є вимога наявності грифу МОН на навчальних програмах допрофільної підготовки учнів. Учням 8-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів МНВК пропонують модель компетентнісно орієнтованого допрофільного навчання, що базується на диференціації спецкурсів за вибором та факультативів і вивченні профорієнтаційного курсу Людина та світ професій [2, 140]. Система допрофільної підготовки з усвідомленого вибору профілю навчання із залученням МНВК забезпечує учням можливість змінювати один напрямна інший або поєднувати їх у динамічних профільних групах, сформувати які в загальноосвітній, а особливо в малокомплектній школі, майже неможливо. Така організація допрофільної підготовки створює для учнів можливість обґрунтованого вибору профілю навчання і пов’язаної з ним професійної діяльності [1, 5].
Рис. 1. Структура трудового навчання учнів 10-11 класів.
Сучасне трудове навчання учнів 10-11 класів (Рис. 1) може здійснюватися за універсальним профілем (безпрофільна школа) в обсязі 2
Трудове навчання учнів 10-11 класів
Універ- сальний профіль Профільне навчання Професійне навчання Допро- фесійне навчання години на тиждень. Учні навчаються за навчальними програмами, складеними починаючи з 1986 року [3, 534]. Нові специфічні програми для старшокласників повинні мати гриф МОН України або бути затвердженими нарівні області в інституті післядипломної освіти педагогічних працівників.
Профільне навчання в Україні нині охоплює 66% старшокласників. Профільне навчання за технологічним профілем посідає в країні друге місце серед навчальних профілів, поступаючись лише природничо-математичному профілю, хоча ще 5 років тому технологічний профіль був першим у цьому списку. За технологічним профілем сьогодні навчається 128 тис. учнів старших класів [1, 5]. У країнах Євросоюзу розподіл за академічним та професійним напрямами навчання в старшій середній школі складає від 28 до
70%. В Україні найкращі області Херсонська, Київська мають показник професійно-технологічного навчання до 30%. Гірші показники – 4-6% мають Львівська, Донецька області. За наказом МОН України від р. за № 306 на вивчення технологічного профілю відводиться 5 (+1) година на тиждень [3, 181]. Соціологічні опитування показують, що понад 70% учнівської молоді разом з атестатом про загальну середню освіту бажають отримати і робітничу професію. Професійне навчання старшокласників в сучасних умовах здійснюється за державними стандартами професійно-технічної освіти, коли заклад освіти, МНВК отримують ліцензію на підготовку кваліфікованих робітників і в межах годин технологічного профілю здійснюють навчання певній професії. Сьогодні існує також допрофесійне навчання старшокласників за спрощеними варіантами державних стандартів професійно-технічної освіти. Це навчання без ліцензій і без видачі свідоцтв державного зразка. Учні навчаються 2 роки погодинна тиждень і не отримають документу про професійну освіту. У річній школі такого не буде. З наступного року у х класах річної школи учні не тільки технологічного профілю, ай усіх профілів навчання вивчатимуть предмет Технології. Навчальна програма предмету Технології з грифом МОН, за якою учні 10 класів почнуть навчатися через рік, вже існує і знаходиться на сайті МОН [6]. У цьому навчальному році ми повинні започаткувати ознайомлення з нею майбутніх учителів технологій. Програма технологій має модульну структуру і складається з двох частин – інваріантної та варіативної Таблиця 1).
Таблиця 1
Загальний тематичний план програми Технології
Кількість годин
№ п/п Назва модулів
10 клас 11 клас 12 клас
1. Базовий модуль 12 12

2. Варіативний модуль 20 20 35 3. Резерв часу 3 3
– Всього 35 35

Основою годинної інваріантної складової у 10 та 11 класах є базовий модуль Проектні технології у перетворюючій діяльності людини, вивчення якого передбачає продовження засвоєння методу проектів, основи якого учні вивчали на уроках трудового навчання у 5-9 класах. Базовий модуль виступає як інструментарій реалізації варіативної частини програми, зміст якої вчитель добирає виходячи з індивідуальних інтересів та здібностей учнів, матеріальних можливостей школи, регіональних особливостей та виробничого оточення, в якому знаходиться навчальний заклад. Варіативний модуль засвоюється старшокласниками через проектну діяльність, результатом якої є творчий проект. Важливим на цьому етапі є формування компетентності творчості. На оголошений у вересні цього року Всеукраїнський конкурс рукописів підручників для учнів го класу загальноосвітніх навчальних закладів подано три підручники за технологічним профілем Технології рівень стандарту, академічний рівень, Технології. Основи дизайну профільний рівень, Технології. Деревообробка (профільний рівень. Вивчення технологічного профілю у порівнянні з річною школою збільшується з двох до трьох років погодинна тиждень. Технологічний профіль річної школи має затверджену Концепцією профільного навчання структуру, яка складається з трьох напрямів загальнотехнологічного, професійного і інженерно-технічного (Рис. 2) [3, 90-103].

Рис. 2. Структура технологічного профілю навчання старшокласників

Загальнотехнологічне спрямування – це допрофесійне розширене навчання за профілями Деревообробка, Металообробка, Основи дизайну, Швейна справа, Кулінарія, Будівництво та опоряджувальні роботи, Технічне конструюваня і моделювання і ін. У цих напрямках інтегровані знання і вміння притаманні для певних груп споріднених професій.
Професійне спрямування передбачає підготовку учнів за робітничими професіями у межах технологічного профілю. Актуальність такого виду спрямованості технологічного профілю навчання засвідчує аналіз досвіду профільного навчання у старшій школі США, де всі профілі
Технологічний профіль навчання
Загально- технологічний напрям Професійний напрям Інженерно- технічне спрямування
Курси за вибором

мають виробниче спрямування, що є запорукою підготовки випускника до ринку праці, готовності заробити на своє утримання і навчання. В наших найближчих сусідів у Республіці Польща торік з 11686 функціонуючих шкіл для молоді, близько 60% мали професійне спрямування [7, 6]. Суттєві проблеми існують у забезпеченні професійного напряму навчально-методичною літературою. За п’ять років видано 62 підручники, а за останні два – жодного. Зароки незалежності зовсім не видавалась методична література. Те, що робиться на місцевому рівні ентузіастами ПТО,
– лише частково розв’язує проблему. Гарний приклад продемонструвала фірма «Кнауф»: вона видала комплект підручників для будівельної галузі [9,
4]. Тому, забезпечення професійного спрямування профільного навчання старшокласників повинно стати не лише справою МОН, ай галузевих міністерстві роботодавців, які не поспішають вкладати кошти у створення професійного капіталу своїх потенційних працівників. Професійна компетентність, як набута старшокласниками в результаті профільного навчання власність, забезпечуватиме їх подальшу економічну незалежність і свободу. За словами Президента АПН України В.Г. Кременя, людина саморелізовуватиметься в тій сфері, для якої вона більш здатна в умовах конкуренції [4, 4].
Інженерно-технічне спрямування – це вузькоспеціалізований, обмежений за кількістю учнів технічний напрям з підготовки старшокласників до вступу до вищих навчальних закладів певного профілю. Сюди відносяться такі спеціалізації Матеріалознавство і технології конструкційних матеріалів, Енергетика, «Комп’ютерна інженерія, Легка промисловість, Основи телекомунікацій, Агротехніка, Технічна та комп’ютерна графіка. У загальноосвітніх навчальних закладах є категорія курсів за вибором, які реалізуються за рахунок годин варіативної частини навчальних планів, що мають також і інваріантну складову, до якої входить предмет Трудове навчання. За рахунок варіативних годин навчальних планів вивчаються курси за вибором. Учні загальноосвітніх навчальних закладів разом з батьками вибирають курси за вибором допрофільні і профільні курси. На варіативну складову у 5-9 класах за типовими навчальними планами для різних закладів відводиться від 1,5 до 5,5 годинна тиждень [3, 155]. Завдання допрофільних курсів – ознайомити учнів з напрямами технологічного профілю та зорієнтувати школярів у виборі професії. І тут потрібен не стільки психолог як профорієнтолог, який орієнтує учнів на робітничі професії. Включення до навчальних планів шкіл обов’язкових занять за вибором елективні курси, професійних проба також психолого-педагогічна підтримка самовизначення учнів є однією зумов організації допрофільної підготовки. Виходячи з профорієнтаційного значення курсів за вибором школи, їх зміст повинен бути короткочасним, а кількість повинна бути достатньою для варіативного ознайомлення учнів з особливостями можливих напрямків майбутнього профільного навчання в старшій школі.


43
Курси за вибором школи можуть мати предметний, міжпредметний і позапредметний характер. Найбільш економічними в умовах становлення допрофільної підготовки учнів сучасної основної школи можуть бути пропедевтичні по відношенню до профільних предметні курси у варіативній складовій змісту базових загальноосвітніх шкільних предметів. Так, наприклад, із п’яти розділів програми трудового навчання учнів 5-9 класів тільки два перших є інваріантними, а решта є варіативними і можуть базуватися на тих виробничих технологіях, які складатимуть у подальшому основу профільної підготовки старшокласників [8, 5]. Такі курси у вигляді варіативних розділів програми трудового навчання допомагатимуть учневі в обґрунтуванні майбутнього профілю навчання, встановленню його можливостей в умовах навчання на підвищеному рівні профільної школи. Варіативні (елективні) розділи розробляються науково-методичними центрами, методистами, а також самими педагогами. В х роках в Україні вже були створені десятки різних орієнтовних тематичних планів для учнів 8-
9 класів, які можуть бути взяті сьогодні за основу при складанні варіативних розділів програми трудового навчання [5]. Варіативна складова профільних курсів в 10-11 класах за типовими навчальними планами технологічного профілю має підсилювати обраний профіль. На це відводиться 7 годинна тиждень. Вона повинна поглиблювати знання учнів з обраного напряму і забезпечувати кількість годин державного освітнього стандарту професійно-технічної освіти підготовки кваліфікованих робітників. Наприклад, за держстандатром ПТО на підготовку оператора комп’ютерного набору необхідно 900 годин. Години технологічного профілю в 10-12 класах забезпечують лише 512 годин. Для повного оволодіння професією не вистачає 388 годині тут можна використовувати години курсів за вибором. Упровадження нового змісту технологічної компетентнісно спрямованої освітив умовах профільного навчання старшокласників створюватиме сприятливі можливості для врахування індивідуальних особливостей, інтересів і потреб учнів, для формування у школярів орієнтації на певний вид майбутньої професійної діяльності. Оновлений зміст технологічної освітив умовах профільної школи значно розширює можливості учня у виборі власної освітньої траєкторії, найповніше реалізуючи принцип особистісно орієнтованого навчання.
Література:
1.

Дятленко С. Міжшкільний навчально-виробничий комбінат –
центр підготовки до життя / С. Дятленко, Л. Шестаківський // Освіта
України. – 14 серпня 2009. – № 59–60. – С. 5.
2.

Дятленко СМ. Підготовка учнів 8-9 класів до профільного
самовизначення у процесі професійної орієнтації / СМ. Дятленко // Наукові
записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія
Педагогіка. – 2007. – № 8. – С. 140–145.


44
3.

Книга вчителя трудового навчання (обслуговуючі види праці) :
Довідково-метдичне видання / Упоряд. Н. Б. Лосина, Б.М. Терещук. – Харків :
ТОРСІНГ ПЛЮС, 2006. – 608 с.
4.

Корюненко М. Україна-Польща: неперервна освіта в умовах
полікультурності / Марія Корюненко // Освіта України. – 18 вересня 2009. –
№ 70. – С. 4.
5.

Орієнтовні тематичні плани з трудового навчання 8-11 кл. – К. :
Перун, 1998. – 55

с.
6.

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Технології.
10-12 класи. Рівень стандарту Електронний ресурс. – Режим доступу до
програми: http://www.mon.gov.ua/education/average/prog12/tr_st.doc.
7.

Стратегічний напрям, або у полоні суперечностей // Освіта
України. – 21 серпня 2009. – № 61–62. – С. 6.
8.

Трудове навчання : Програма для загальноосвітніх навчальних
закладів: 5–12 класи. – К. : ВТФ Перун, 2005. – 256 с.
9.

Шулікін. Д. У пошуках нових форм фінансування профтехосвіти /
Дмитро Шулікін, Олексій Шевнін // Освіта України. – 1 вересня 2009. – № 65–
66. – С. 4.

Формування професійної компетентності вчителів-словесників у
системі профільної школи

Лисенко А.В.

Учитель – це завжди учень. Він лише до тих пір здатний насправді навчати і виховувати, поки сам працює над своїм власним вихованням і освітою.
А. Дістервег
Перебудова системи шкільної освіти передбачає максимальне врахування індивідуальних здібностей учнів, їхніх можливостей, інтересів, нахилів, задатків. Відомо, що діти мають різні інтереси, різні здібності і рівень їх розвитку, а в старших класах – і різні життєві плани. Саме це спричинило пошуки нових форм диференціації навчання, які передбачають об’єднання учнів за інтересами і нахилами у спеціальні навчальні класи, в яких навчання і розвиток їх відбувалися б в оптимальних умовах за певним профілем. Тому невипадково пріоритетами державної політики розвитку системи освіти є особистісно орієнтоване навчання, створення однакових можливостей для учнів у здобутті якісної освітив навчальних закладах різного типу, а також умов для профільного навчання, метою якого є – забезпечення можливостей для рівного доступу учнівської молоді до здобуття загальноосвітньої профільної та початкової допрофільної підготовки, виховання особистості, здатної до самореалізації, професійного зростання й мобільності в умовах реформування сучасного суспільства, Профільне навчання спрямоване на здобуття старшокласниками навичок

самостійної науково-практичної, дослідницько-пошукової діяльності, розвиток їх інтелектуальних, психічних, творчих, моральних, фізичних, соціальних якостей, прагнення до саморозвитку та самоосвіти. Нова державна політика в галузі освіти закріплена в Законах України Про освіту, Про загальну середню освіту, в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Концепції профільного навчання. Принципи її реалізуються шляхом створення нових типів загальноосвітніх закладів, у яких ураховано інтереси усіх суб’єктів навчального процесу, максимальний розвиток творчого потенціалу як школярів, такі вчителів. Визначальною рисою цих документів є орієнтація школи на особистість учня, здатність його навчатися впродовж усього життя та самореалізовуватися у різних видах творчої діяльності. Нині для кожного, як зазначає С.Караман, хто працює зі здібними учнями, має стати очевидною цінність психологічних знань. Якщо нехтувати внутрішніми законами розвитку психіки учня відповідної вікової групи, ігнорувати соціальну ситуацію дитячого життя, то ніякий найдосконаліший зміст, нові типи шкіл не забезпечать стимулююче середовище для повноцінного розвитку особистості. У спільній двоєдиній діяльності головне полягає втому, щоб учитель прищепив бажання учням самостійно здобувати знання
[2, с.
Саме сьогодні учитель має підготуватися до впровадження таких технологій, які забезпечать особистісно орієнтоване, індивідуально диференційоване, адаптивно-інтегроване навчання. Пріоритетним у розвитку освіти України в ХХІ столітті є підготовка людей високої освіченості і моралі, кваліфікованих спеціалістів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння і впровадження науково містких та інформаційних технологій, мобільності та конкурентоспроможності на ринку праці “[3, с. Нові підходи до вирішення проблем освіти висувають ряд вимог ідо підготовки вчителя-словесника. Цілком зрозуміло, що специфіка роботи у профільних класах потребує спеціальної методики, зумовленої, по-перше, науково-теоретичним рівнем програмного матеріалу, по-друге, освітньою метою, по-третє, своєрідним суб’єктом навчального процесу – здібним учнем. Сучасному вчителеві української мови та літератури вже недостатньо просто мати глибокі предметні знання, володіти практичними уміннями та навичками. Йому необхідно творчо використовувати набуті знання в нестандартній і змінній ситуації, виявляти конструктивність в організації і плануванні педагогічного процесу. Удосконалення професійної компетентності вчителя викликано підвищенням соціальних вимог до нього, модернізацію освіти взагалі, зміною світоглядної парадигми, необхідністю підвищення майстерності сучасного педагога. Гуманістична освітня парадигматика включає в себе вимоги високої професійної компетентності вчителя, його готовність до педагогічного співробітництва і співтворчості зі своїми учнями не тільки у


46
змістовно-предметному, алей процесуально-технічному векторі, до здійснення особистісно зорієнтованого навчання [8]. Вивчення шляхів формування професійної компетенції вчителів- словесників потребує розробки моделі професійної компетентності вчителя української мови та літератури, себто описової ідеальної характеристики, що розкриває вимоги до знань, умінь, діяльності та внутрішніх якостей учителя, а отже, і визначення суті основних понять, що вживаються для її характеристики та розкриття. Таким поняттям зокрема є поняття "професійна компетентність. Протягом останніх років термін компетентність став часто вживаним в освітянській літературі. Учені розрізняють компетентність професійну (І.Зязюн), психологічну (І.Сингаївська), комунікативну
(Т.Трофімова), громадянську (В.Скиба), цивілізаційну (К.Корсак), конструкторсько-технологічну (В.Шуляр) та ін. Термін “competence” (від. лат. “competere” ("співпадати", погоджувати, "бути здатним) у перекладі з англійської означає здатність, уміння достаток змога. Тлумачний словник англійської мови (Webster Universal Dictionary) тлумачить поняття "competence" як відповідність, достатність, уміння для виконання певної роботи, завдання, обов'язок; розумові здібності або загальні вміння і навички. У вітчизняній енциклопедичній літературі радянського періоду термін компетенція означає коло повноважень, наданих законом знання або досвід в тій чи іншій галузі [9, с. 200]. У тлумачних словниках зустрічається термін компетентний, що тлумачиться, як такий, що має достатні знання в якій-небудь галузі який з чим-небудь добре обізнаний тямущий який ґрунтується на знанні кваліфікований який має певні повноваження повноправний повновладний [5, с. 910]. На наш погляд, професійну компетентність учителя слід розуміти як уміння, змогу, наявність відповідних здібностей, умінь та досвіду володіння навчальним предметом, основами педагогіки та методикою його викладання, комунікативними вміннями та основами формування виховуючих відносин, набором психологічних знань, умінь та навичок, необхідних для успішного здійснення професійної діяльності й активної професійної позиції, які він розвиває шляхом освіти та практики. Таким чином компетентність визначається об’ємом компетенцій, колом повноважень у сфері професійної діяльності. У більш вужчому розумінні професійна компетентність – це коло питань, у яких суб’єкт володіє знаннями, нормами, досвідом, сукупність яких відображає стиль його мислення і рівень кваліфікації, а також особисті здібності, які забезпечать можливість у реалізації своєї фахової майстерності. Компетентний педагог – особа, яка має цілісне бачення педагогічного процесу, здатна адекватно використовувати ситуації та застосовувати наявні засоби (у самому широкому значенні) в організації діяльності суб’єктів процесу для досягнення соціально важливих цілей.

Існує фундаментальний зв’язок між професійною компетентністю і професійною діяльністю педагога. Ефективна професійна діяльність є одночасно критерієм досягнутого рівня професійної компетентності, а також головним фактором її формування. Структура педагогічної діяльності включає різноманітні елементи, однак в їх сукупності, як вказує Б.Степанишин, вирішальне значення мають знання й уміння вчителя [7, с. 11]. На тлі загальних вимог до знань і вмінь сучасного вчителя, висвітлених у Державній національній програмі Освіта (Україна ХХІ ст.), Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Законі Про загальну середню освіту та інших нормативних документах до вчителя- словесника в сучасних умовах висувається низка специфічних вимог. Проблема визначення їх змісту давно є об’єктом досліджень учених- методистів. Серед науковців, яким належить найбільший внесок в розробку цієї проблеми, можна назвати Т.Бугайко, Ф.Бугайка, В.Неділька,
Б.Степанишина, Є.Пасічника, Н.Волошину, С.Пультера, В.Шуляра та ін. Так, Т.Бугайко та Ф.Бугайко змістом професійної компетентності вчителя-словесника вважають ґрунтовне знання теорії та історії літератури, народної творчості та найважливіших творів світової літератури, знання історії України та світового мистецтва, сучасних досягнень науки і техніки [1].
В.Неділько підкреслює, що підготовка вчителя-словесника повинна бути позбавлена обов’язкових методичних рецептів, приписів щодо певної ситуації для кожного філолога. Вона має бути зорієнтована на озброєння кожного вчителя знаннями, розуміння загальних закономірностей розвитку навчально-виховного та літературно-мистецького процесу, спрямована на формування творчих задатків у викладанні мови та літератури, використанні й оновленні відомих їй інноваційних форм, методів і прийомів вивчення предметів у загальноосвітніх навчальних закладах [4].
Є.Пасічник, окрім ерудованості та професійних знань учителя- словесника, звертає увагу на володіння елементами педагогічної техніки, спеціальними педагогічними здібностями рефлексивними, гностичними, комунікативними, організаторськими тощо [6].
Б.Степанишин виділяє у структурі змісту професійної компетентності такі знання та вміння вчителя а) спеціальні – знання теорії своєї науки та практичних умінь її застосування в школі б) педагогічні – знання дидактики, теорії виховання, усвідомлення основної мети навчання і виховання в) психологічні – знання психологічних основ викладання свого предмета, психічних станів учнів, закономірностей вікових та індивідуальних особливостей сприймання ними змісту навчання г) методичні – знання шляхів, методів, прийомів і засобів донесення літературознавчої освіти до учнів [7, с. 13]. Аналогічних думок дотримується і вчений-методист Є.Пасічник, який зазначає, що в цілому можна визначити такі основні напрями підготовки


48
учителя-словесника: філологічний, педагогічний, психологічний, методичний [6, с. 45]. Конкретизуючи визначення стосовно професійної компетентності вчителя української мови та літератури, відзначимо, що професійна компетентність вчителя-словесника – це уміння, змога, наявність відповідних здібностей та досвіду викладання української мови та літератури на основі глибокого знання цих навчальних предметів, основ педагогіки, психології та методики їх викладання, володіння необхідними комунікативними й операційними вміннями, які він розвиває шляхом безперервної освіти та практики, а також наявність активної і адекватної сучасності професійної позиції. Процес формування професійної компетентності триває протягом усього життя людини. На кожному етапі він наповнюється новим змістом, новими організаційно-педагогічними формами й методами, новими потребами і відповідними підходами до інтегрування індивідуальних, професійних, соціальних аспектів життєдіяльності. Проведене дослідження, власні спостереження переконують, що основна стратегія вчителя-словесника в системі профільної школи полягає, по-перше, у відмові від шаблонів і стереотипів, пошуках нових оцінок, узагальнень, підходів, проявах мислительної гнучкості й оперативності по- друге, у врахуванні психологічних та соціальних чинників, які впливають на процес вивчення мови та літератури в середньому та старшому шкільному віці (потреби, психічний стан здібних учнів, почування певності й безпечності, відчуття кожного членом групи, а найголовніше те, що, учні мають відчувати, що їхні заняття мають сенс, вписуються в загальну картину життя – і їхнього особистого, і загальнолюдського.
Література:
1.

Бугайко Т.Ф. Бугайко Ф.Ф. Майстерність учителя-словесника. – К
Рад. школа, 1963. – 188 с.
2.

Караман С.О. Методика навчання української мовив гімназії. – К
Ленвіт, 2000. – 272 с.
3.

Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті. – К
Шкільний світ, 2001. – с.
4.

Неділько В.Я. Методика викладання української літератури в
середній школі. – К Вища школа, 1978. – 156 с.
5.

Новий тлумачний словник української мови учотирьох томах. Т.
Укл. ВВ. Яременко, ОМ. Сліпушко. К Аконіт. 1999. – С. 910.
6.

Пасічник Є.А. Методика викладання української літератури в
середніх навчальних закладах Навчальний посібник для студентів вищих
закладів освіти. – К Ленвіт, 2000. – 384 с.
7.

Степанишин Б.І. Викладання української літератури в школі. – К
РВЦ Проза, 1995 – 254 с.
8.

Шуляр В.І.Ппланування літературної освіти школярів технологічна
концепція. – Миколаїв. – 2006. – 96 с.
9.

Webster Universal Dictionary. Harver educational Services Inc. New Yorc,
1993.– С.


49


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал