Формуємо ціннісне ставлення до себе



Сторінка3/6
Дата конвертації30.03.2017
Розмір1.14 Mb.
1   2   3   4   5   6

Учитель. Давайте складемо поради, використовуючи вислови видатних людей та ваші особисті думки, як стати щасливими.

 Щоб стати щасливими  ми маємо:



  1. По-доброму ставитись до інших, завжди бути готовим допомогти людині, яка потребує твого співчуття, поради або допомоги.

  2. Будь-яку працю перетворювати на творчість.

  3. Пам’ятати, що гроші важлива складова твого життя, але не головна..

  4. Дарувати щастя людині, яку любиш і цінувати її щире ставлення до тебе.

  5. Постійно працювати над вдосконаленням власної особистості.

  6. Сприймати життя оптимістично. (слайд 15.)  

Учитель. Вашим домашнім завданням було знайти побажання або просто теплі слова, де б зустрічалося слово щастя.

Тож давайте за допомогою цих побажань ми утворимо «Букет щастя». Кожен учасник по черзі говорить побажання або просто теплі слова собі, іншим, де б зустрічалося слово щастя.



  1. Хай омине тебе нещастя, живи і мрій, бажаю щастя.

  2. Щоб щасливо в світі жити,треба вміти мріяти й любити.

  3. Хай з подихом холодної зими

Приходить щастя, стукає в віконце,

І ти його у душу пропусти,

щоб зігрівало наче сонце.


  1. Бажаєм здоров'я від чистих джерел, а щастя - від власної долі.

  2. Бажаємо здоров'я міцного - без нього не милі ніякі діла,

В здоров'ї - багатство і радість, і більшого щастя нема.

Учитель. Нехай XXI століття буде століттям душі і серця, нехай ці формули об'єднаються для кожної людини і всі ми станемо щасливими.

Учениця. Щастя — це вічна дорога зелена.

Учень. Щастя — це літо, зима і весна.

Учениця. Щастя — це сонце, злива і сніг.

Учень. Щастя — це пісню ділити на всіх.

Учениця. Щастя — це віра в добро і любов.

Учень. Щастя — це музика вільних дібров.

Учениця. Щастя — це друзі і рідний твій дім.

Усі. Щастя — це світ, подарований всім.

  Учитель.     Кожен із вас має право на своє уявлення про щастя.

     Але я думаю, що ви дійшли переконання, що щастя не існує незалежно від нас, а передумови задоволення і щастя лежать у вас самих, у ваших зусиллях. Зрозумівши, що без власних зусиль ви не зможете досягти ні успіхів, ні задоволення та щастя, ви зробите перший крок до здійснення ваших прагнень. Той, хто не зрозумів цього, все життя чекатиме хвилини, коли доля подарує йому щастя, замість того, щоб зосередити всі зусилля на досягненні якоїсь мети і досягти її. Ви ніколи не станете гарними перекладачами, якщо не присвятите багато годин щоденним заняттям з англійської мови. Аналізуйте свої успіхи і невдачі, з’ясуйте, що вам вдалося добре, а що ні. Шукайте свої помилки, щоб уникнути їх в майбутньому. Люди майже щодня думають про неприємні речі, турботи, тривоги і рідко, згадують про те, що їм вдалося, що хорошого приніс їм цей день. Де вже там думати про щастя. Поміркуйте про це.

      Мабуть, варто щодня хоча б кілька хвилин думати про те, що все добре, ви і ваша сім’я здорові, ви вчитеся, що сьогодні вам вдалося зробити якісь справи і , можливо, ви одержали якусь насолоду. Психологи стверджують: якщо ви відчуваєте щось приємне або думаєте про нього, то думки про неприємне відійдуть на другий план. Найнещасніший з усіх людей той, хто постійно думає про свої кривди, нещастя. Перевірте себе, чи не властива вам це помилка. Чи не тягнете ви за собою сумне минуле замість того, щоб жити сьогоднішнім днем і радіти навіть дрібницям?

     Я бажаю вам досягти справжнього людського щастя. Хай кожному з вас воно усміхнеться. Будьте щасливі! ( слайд 17.)

                                    Як сонце з-за хмар виглядає,

                                     Так щастя в житті нам сіяє.

                                     Як птах в височінь свої крила здіймає,

                                     Душі так політ до небес аж сягає.

                                     Як квітка пелюстки свої розкриває,

                                     У щасті людина себе почуває.

                                     Як древо життя, розростається щастя,

                                      В цей час забуває людина нещастя.

                                     Де річка життя пропливає далеко,

                                     Вісником щастя стануть лелеки.

                                     Тепер будемо довго те щастя шукати,

                                     В лісах, болотах і на луках блукати.

                                     Але ж озирнемось навкруги, по колу,

                                     Згадаймо, що щастя завжди є довкола.

                                     Забудемо про горе, про лихо, образи,

                                     І щастя в душі прокинеться зразу.   Анна Ярема

Коли учні виходять з класу, звучить пісня Стаса Наміна.

Додаток № 1

Бруно Ферреро ( Короткі історії для душі)

ТАЄМНИЦЯ ЩАСТЯ

Один юнак спитав наймудрішого старця, у чому криється таємниця щастя. Мудрець порадив хлопцеві, аби той обійшов палац і за дві години повернувся.

«Прошу тільки, — промовив мудрець, вручаючи йому ложечку, у яку налив дві краплі оливи, — під час мандрівки тримай ложечку так, щоб олива не вилилась».

Минуло дві години і юнак повернувся. Мудрець спитав: «Чи бачив ти гобелени у їдальні? Чи бачив чудові сади? Чи зауважив старовинні пергаменти?*

Хлопець зніяковіло признався, що нічого не побачив. Його турбувало лише, аби не пролити оливу.

«Повернися і роздивися усі чуда мого світу», — промовив мудрець.

Юнак узяв ложечку і знову подався на оглядини. На цей раз він пильно розглядав усі витвори мистецтва, а також сади, гори і квіти. Хлопчина повернувся до мудреця і докладно описав усе, що бачив.

«А де поділися дві краплі оливи, які я тобі вручив був?» — спитав мудрець.

Глянувши на ложечку, юнак побачив, що вона порожня.

«Єдина порада, яку можу тобі дати, — промовив мудрець. — Таємниця щастя полягає у тому, щоб помічати усі чуда світу і водночас уберегти дві крапельки оливи в ложці».



«Наостанку, брати, усе, що лиш правдиве, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що шанобливе, коли якась чеснота чи щобудь похвальне, про те думайте!» (Флп. 4, 8)

Ніколи не забуваючи про те, що найважливіше!

Додаток № 2

Бруно Ферреро ( Короткі історії для душі)

ЛАНЦЮЖОК І ГРЕБІНЕЦЬ

В одному глухому закутку світу жило подружжя, в якому з першого дня шлюбу взаємна любов не тільки не маліла, а постійно росла. Обоє були з бідних сімей, і кожен носив у своєму серці одне велике, але, мабуть, нездійсненне бажання. Чоловік мав золотого годинника —- дарунок від батька — і завжди мріяв про золотий ланцюжок до нього. А в жінки було чудове довге світле волосся, і вона мріяла про перламутровий гребінець, щоб укладати І прикрашати його. Вони знали про потаємну мрію один одного.

З роками їхні бажання не згасали, однак чоловік уже мріяв про гребінець для жінки, а жінка — про золотий ланцюжок для чоловіка.

Вони вже давно навіть не розмовляли про це, проте кожен продовжував носити в серці свою потаємну мрію.

Настала десята річниця їх шлюбу. Вранці, розплющивши очі, чоловік побачив усміхнене лице своєї дружини. Вона була коротко "підстрижена — де й ділася розкішна довга коса!

— Що ти зробила з волоссям? — вражений, запитав він.

Жінка розтулила долоню — на ній виблискував золотий ланцюжок.

--Я продала волосся, щоб купити ланцюжок до твого годинника.



  • О, кохана, — промовив чоловік і відкрив свою долоню, в якій лежав чудовий перламутровий гребінь. — А я продав годинника, щоб купити тобі гребінець.

Вони кинулися в обійми, щасливі з того, що мають одне одного.

У житті є тільки одне велике щастя: любити і бути улюбленим.
Остапчук Ніна Олександрівна

Година спілкування

( відверта розмова)

«Щастя»
результат пошуку зображень за запитом

Мета: допомогти учням зрозуміти складну філософську категорію, навчити бути щасливими.

Обладнання: комп’ютер, доступ до мережі Інтернет, цукерки «Ромашка», плакати, пісня групи «Щастя» – «Сніг», пісня у виконанні Іво Бобула «Все золото світу», музичний супровід (інструментальні композиції), книга Джона Павела "Твоє щастя залежить від тебе".

План виховного заходу:

1. Мотивація і повідомлення теми.

2. Що таке щастя?

3. Робота в групах

4. Індивідуальна робота «Зроби свій вибір»

5. Як бути щасливим?

6. Перегляд і обговорення фільму «Плата наперед»

7. «Відкрита платформа»

8. Підведення підсумків і прощання з класом.

Вчитель: Доброго дня, учні!

Ми з вами утворили коло для того, щоб показати, що ми – рівні, ми маємо однакові потреби, маємо рівні права.

Тему виховного заходу я пропоную вам назвати самим після того, як ви прослухаєте музику.

Продовження речень, що я скажу, також пов’язане з нашою темою:

— В другій пісні дівчинка поцілувала старого, щоб зробити його …(щасливим)

— Жебрак купив дівчинці на всі свої гроші квіти, щоб зробити її …(щасливою)

Учні під час обговорення вгадують тему уроку.

Вчитель: Тема нашої години спілкування – «Щастя».

В нашому головному мозку виробляються ендорфіни – "гормони щастя". Ендорфіни з'єднуються з опіатними рецепторами, що є в нашому організмі і полегшують проведення нервового імпульсу, який "біжить" в "центр задоволення". Збудження цього нервового центру дає нам відчуття легкості, радості і бадьорості. Допитливі учені, що займалися дослідженням "гормонів щастя " в 70-их роках, покладали величезні надії на їх штучні аналоги. Але всі досліди виявилися невдалими: річ у тому, що звикання до цих речовин виникало набагато швидше, ніж, наприклад, до героїну. Тому небезпечні дослідження були припинені. Проте наука визнає набагато більш нешкідливі способи "ощасливлення" людства. Всі вони ґрунтуються не на введення ендорфінів ззовні, а на посиленні їх синтезу в нашому організмі. Найпростішим способом підвищення концентрації ендорфінів є поїдання шоколаду. Шоколад – це відмінний антидепресант. Він стимулює викид ендорфінів, які покращують настрій і підтримують тонус організму. За даними істориків, видана заміж за Людовика XIII, дочка іспанського короля Ганна Австрійська використовувала привезений з батьківщини шоколад як рятівний засіб від самотності і ностальгії.

Давайте почнемо нашу виховну годину із збільшення "гормонів щастя " в нашому організмі – з’їмо шоколадну цукерку.

Пригадаємо українські народні прислів'я та приказки про щастя.

Щастя без розуму — торбина дірява.

Вчення в щасті украшає, а в нещасті утішає.

На чуже щастя не впасти.

Кому щастя, тому й доля.

Кому щастя, тому і півень несеться.

На щастя всяке, май серце однаке.

Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий.

Не родися красна, та родися щасна.

Не родись гарний, а родись щасливий; рости великий та будь багатий.

Не родись в платтячку, а родись в щастячку.

Аби щастя, а розум буде.

Бог дасть долю і в чистім полю.

В щасті не без ворога.

Дитинка спить, а доля її росте.

З щастям по гриби ходити, з щастям в рибу бродити, а без щастя нігде, ані за поріг.

— Як ви думаєте виникло слово ЩАСТЯ?



Відповіді учнів.

Зараз ми розуміємо щастя переважно як внутрішній стан душі, радість, велике задоволення. Однак, якщо звернутися до походження цього слова, зауважує мовознавець Галина Яворська, виявляється, що це значення – вторинне. Це слово праслов’янське, воно зберігається зараз у східнослов’янських та західнослов’янських мовах. Наука свідчить, що спочатку у слова щастя був префікс съ, який колись, вірогідно, мав значення “хороший, гарний”, і корінь част, той самий, що в словах частина, частка, частувати. Отже, щастя – це “хороша частина”.

Частина від чого? Мабуть, від спільного добра – майна, їжі, тобто того, що забезпечує саме існування людини. Вважається, що таке “щастя” залежить від дії непідвладних людині сил, від того, яка в неї доля. До речі, доля – це теж частина, результат розподілу (доля пов’язана з дієсловом ділити). А вже потім це слово почало вживатися і в значенні сили, яка визначає перебіг людського життя. Загалом доля за народними уявленнями – це щось незмінне, таке, що надається кожній людині при народженні, а щастя – це вже більшою мірою справа випадку. Про це свідчать такі вислови, як “Щасливому – щастя”, “Кому щастя, тому й доля” або: “Кому щастя, тому й півень несеться”.

В тому, як вживається слово щастя, відбивається уявлення про те, що добробут та успіх часом залежать від сил мінливих та примхливих. У давніх римлян схожі уявлення були персоніфіковані в образі богині долі – Фортуни. У слов’ян таке мінливе щастя не уособлювалося, але схоже поняття існувало. “Щастя, мов трясця, кого схоче, того й нападе” (Білецький-Носенко).

“Година вам щаслива! Щоб ви бачили сонце, світ і діти перед собою!”

Такі побажання, так само, як звичні побажання щастя й здоров’я, виконують магічну функцію: сказані слова мають реалізуватися. Звичайно, давні ритуали в сучасному житті, особливо міському, втратили свою цілісність, але навіть те, що лишилося, і передусім словесні формули-побажання, зберігають свою основну функцію – сприяти ладові проти безладдя, гармонії та щастю в усіх розуміннях проти хаосу та розпаду.

Поділимось на групи (по 7-8 учнів). Кожна група має виконати завдання: створити за 5 хв. на листку паперу модель щастям для:

однієї людини

сім’ї

учня


вчителя

Потім лідери представлять нам свої моделі.



Виступ лідерів груп.

А тепер обміняємося своїми проектами по колу (за годинниковою стрілкою). Далі група, яка отримала чужу модель, «руйнує» її, імітуючи негативні фактори, що підривають щастя. А тепер поверніть авторам зруйновану модель.



Запитання для обговорення:

— Що ви відчували, коли руйнувалося ваше щастя?

— Що ви відчували, коли руйнували чуже щастя?

— Тепер спробуйте відновити зруйноване, а лідерів я попрошу зробити свій висновок щодо цього завдання.

В кожної людини своє поняття, що таке щастя, що потрібно для того, щоб бути щасливим.

Більшість виділяють три складові щастя: багатство (гроші, достаток), здоров'я (своє або рідних) і кохання.

Зараз ми визначимо пріоритети серед учнів нашого класу. Вам потрібно визначитися, що для вашого щастя є на першому місці та проголосувати.

Коли Бог створив людину, Він дав їй усе для того, аби вона була щасливою. Щастя – це природний стан людини. І всі ми можемо навчитися того, як досягти цілковитого вдоволення життям, відчуття глибокого внутрішнього миру і безмежної радості.

Але якщо ми будемо думати, що щасливими нас роблять зовнішні речі чи навіть люди, то наші мрії стати щасливими так і залишатимуться нездійсненними. Бо щастя – це внутрішня робота, і залежить воно від нас самих. У цьому переконує автор книги, пропонуючи читачам 10 кроків, для того, аби стати щасливими.

Запитання для обговорення:

— Чи можна вважа ти Тревора Маккінні щасливим?

— Від чого ще може людина бути щасливою?

Відповіді учнів. Вчитель роздає учням календарики з побажанням.


Ірина Познухова з міста Львова написала вірш «Щастя»

Учні читають вірш.

Не той щасливий, хто знайшов багатство,

Не той, хто має гроші і майно.

А той, хто міг звільнитися від рабства,

Гріха земного скинути ярмо.


Не той великий, кому все вдається,

Життя у кого в спокої пливе,

А той, хто через терни продереться

І світло через бурі осягне.


Не в тому щастя, щоби просто жити,

Іти вперед, не дивлячись убік.

А щастя – для людей добро творити,

Пліч-о-пліч з вірним другом будь навік.

Тепер зіграємо в гру «Відкрита платформа»: кожен учасник по черзі говорить побажання собі, іншим, відгуки про урок тощо.

Учні висловлюють свою думку.

Я бажаю вам бути щасливими і робити щасливими інших.

Вчитель і учні встають в коло і прощаються пусканням «іскри добра»: учні переплітають свої руки щоб ліва рука була зверху, права – знизу. Правою рукою беруть ліву руку учня зліва, лівою рукою беруть праву руку учня із правого боку. Після того, як учню стиснуть праву руку – він стискує руку в своїй лівій. Коли «іскра» пройде коло – всі кажуть «До побачення».



Остапчук Ніна Олександрівна


Година спілкування

(Диспут)

«Мій слід у житті рідного краю»

http://ekocentrpoltava.ucoz.com/logo.jpg


Мета: формувати національно – етнічну ментальність учнівської молоді, її ціннісне ставлення до себе; виховувати почуття любові до рідного краю та гордості за нього, причетності до подій, які в ньому відбуваються, готовності служити рідному краю; розвивати вміння вести полеміку.

Очікувані результати: сформованість національно – етнічної ментальності особистості, її ціннісного ставлення до історичних, культурних і духовних надбань рідного краю, почуття любові до рідного краю, відповідальності за нього, здатності служити рідному краю; толерантності, вміння вести полеміку.

Методичне забезпечення: виставка фотографій та репродукцій картин про рідний край.

Сценарний хід:

Класний керівник: Рідний край… Він асоціюється з золотистим пшеничним колоссям, красою поліських світанків і надвечір’я, різнобарв’ям квітів і трав, яблуневими і вишневими садами, невгамовним пташиним співом, голубоокими озерами, річками і водоймами, засніженими зимами, прекрасними працьовитими людьми…

Там лани золотої пшениці

Щось щебечуть під небом ясним.

І калина п’є воду з криниці,

Шелестить своїм листям рясним.

Там струмочок кудись поспішає,

Віддзеркалює спів солов’я,

А тополя небес досягає –

Батьківщина там рідна моя.

Там струнка білокора берізка

На галявині тихо росте,

Вітерець їй легенько волосся

У зелену косу заплете.

Там прекрасні галявини квітів,

В кожній з них особливе щось є,

Там веселка в небесній блакиті

Кольорами всіма виграє.

Там вишневі сади, липи й клени…

Там земля споконвіку свята,

І ліси, і гаї – все для мене,

Рідний край… Україно моя…

Неповторну красу рідного краю, як і його історію, творили впродовж віків і творять сьогодні люди. Їх творіння – це той слід на землі, який вони залишать в пам’яті сьогоднішніх і прийдешніх поколінь.

Який же слід має залишити людина на землі для майбутніх поколінь? Який слід в житті рідного краю маємо залишити ми? Відповідь на ці запитання спробуємо пошукати сьогодні. Певну підказку до пошуку дасть нам притча:

Притча:

«Старий Майстер звів кам’яний будинок. Став осторонь і милується. «Завтра в ньому оселяться люди», думає з гордістю.

А в цей час біля будинку грався Хлопчик. Він стрибнув на сходинку й залишив слід маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів.

- Для чого ти псуєш мою роботу? – сказав з докором Майстер.

Хлопчик подивився на відбиток ноги, засміявся і побіг собі. Минуло багато років. Хлопчик став дорослим Чоловіком. Життя його склалося так, що він часто переїздив з міста до міста, ніде довго не затримувався, ні до чого не прихилився – ні руками, ні душею.

Прийшла старість. Згадав старий Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілося йому побувати там. Приїхав на батьківщину, зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі здвигують плечима – ніхто не пам’ятає такого Чоловіка.



  • Що ж ти залишив після себе? – питає у старого Чоловіка один дід. – Є в тебе син чи дочка?

  • Немає у мене ні сина, ні дочки.

  • Може ти дуба посадив?

  • Ні, не посадив я дуба…

  • Може ти поле випестував?

  • Ні, не випестував я поля…

  • Так, мабуть, ти пісню склав?

  • Ні, й пісні я не склав.

  • Так хто ж ти такий? Що ж ти робив усе своє життя? – здивувався дід.

Нічого не міг відповісти старий Чоловік. Згадалась йому та мить, коли він залишив слід на сходинці. Пішов до будинку. Стоїть той, як наче вчора збудований, а на нижній сходинці – закам’янілий відбиток хлопчикової ніжки.

- Ось і все, що залишиться після мене на землі, - з болем подумав старий Чоловік. – Але цього ж мало, дуже мало… Не так треба було жити…»

Якщо ви хочете стати неповторною особистістю, якщо ви мрієте залишити після себе глибокий слід на землі – не обов’язково бути видатним письменником або вченим, творцем космічного корабля або відкривачем нового елемента періодичної системи. Ви можете утвердити себе в суспільстві, засяяти красивою зіркою неповторної індивідуальності, виховавши хороших дітей, хороших громадян, хороших трудівників, хорошого сина, хорошу дочку, хороших батьків для своїх дітей.

Класний керівник. Тема нашої виховної години дуже багатогранна, тому, природно, ми не можемо висвітлити її цілком за урок. Але сьогодні ми спробуємо торкнутися її хоча б побіжно, подивитися на себе збоку, почути про інших, навчитися міркувати й відповісти на запитання: «15 років. Багато це чи мало? Чи можна жити так, щоб юність була для мене пам’ятною? Що я можу у свої 15?».

« Перед вами відкриті всі шляхи» - цю фразу кожен із вас чув неодноразово. Ви вже звикли до рожевого оптимізму цих слів і не часто над ними замислюєтеся. А варто було б!

Справа в тому, що з кожним прожитим роком можливості людини звужуються. От із цього моменту їй уже не бути музикантом – віртуозом, із цього – поліглотом, із цього – майстром спорту, а з цього – фахівцем своєї справи. І раптом виявляється, що до щасливого вечора, коли директор вручає тобі документи про освіту, перед тобою відкритою залишається аж ніяк не кожна дорога. Безглуздо вважати, що свою біографію людина починає писати лише після того, як напише екзаменаційну роботу. Ні, цю «контрольну» за всіх часів справжні люди починали виконувати набагато раніше. Слід лише пам’ятати, що робота ця не на 45 хвилин і що списати нема в кого, навіть чернеток на ній не дозволяється.

Потрібно знати й пам’ятати, що в кожної людини: і дорослої, і підлітка – обов’язково, нехай неявно, підсвідомо, але живе в душі мрія. Ця чудова можливість мріяти, звичайно, більшою мірою властива юності, підростаючому поколінню, коли все життя попереду, коли так хочеться досягти в ній досконалості й висот.

Але мрія від мрії різниться. У когось через лінощі й безвільність і мрії такі самі: от підхопить мене фортуна й винесе на берег статків, і житиму я, не знаючи горя, як у казці про Івана Царевича.

А є інші мрії, яким можна дати інше визначення: це життєві цілі. Цілі – досягти свого особистого самоствердження, знайти й реалізувати своє «Я», стати гідною людиною в очах оточуючих.

Над утіленням у життя цих справді чудових мріянь слід потрудитися. І починати це потрібно вже сьогодні та із самого себе. Чому? Бо замолоду легше розкрити свої крила, легше сконцентрувати в собі вольові якості й довести всім необмеженість своїх можливостей.

Наші учні вибрали й записали для нас такі прості, але правильні висловлювання. Ви бачите їх на плакатах.

Прочитаймо їх.


  • Коли людина не знає, до якої пристані прямує, для неї жоден вітер не буде попутним



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал