European credit transfer system ects – інформаційний пакет галузь знань: 05 Соціальні та поведінкові науки Спеціальність: 053 Психологія Спеціалізація
|
Скачати 0.78 Mb.
|  |
Криза – тривалий і глибокий внутрішній конфлікт, що знецінює сенс життя та світоглядні цінності. Лабільність – здатність до швидких змін. Л. характеризується здатністю м’язових і особливо нервових тканин відповідати на подразнення максимальною частотою імпульсів. Л. психічних станів означає їхню швидку зміну. Маніпулювання (від лат. manipulatio – застосовувати маніпуляції, прийоми, дії)– вид психологічного впливу, спрямованого на неявне спонукання інших (іншого) до виконання визначених маніпулятором дій. Масові настрої – це однорідна для великої кількості людей суб’єктивна, складна афективно-когнітивна сигнальна реакція. Математична статистика – це розділ математики, який розглядає методи збору, аналізу і обробки статистичних даних для наукових і практичних завдань. Математичні методи – засоби створення математичних моделей, які описують і пояснюють функціонування певного психічного процесу. Міжособистісна комунікація – це процес обміну інформацією, який призводить до розвитку і зміни останньої в загальному інформаційному полі, яке створюється партнером зі спілкування. Мотив – спонукальна причина дій і вчинків людини. Мотивація – сукупність мотивів, доказів для обґрунтування чогось, спонука до діяльності; мотивування. Навіювання – психічний вплив однієї людини на іншу (прохання, наказ, переконання), що має на меті актуалізацію або зміну певних установок, ціннісних орієнтацій або вчинків людини, яка виступає об’єктом навіювання. Навчання – цілеспрямований і планомірний процес передачі знань, формування в учнів умінь та навичок, який здійснює педагог у відповідності до освітніх завдань. Настрій – загальний емоційний стан людини, що характеризує її життєвий тонус упродовж певного часу. Натхнення – особливий стан людини, який характеризується піднесенням її творчих сил, активізацією всіх психічних процесів. Натхнення є однією з головних передумов процесу творчості. Неврози – тимчасові функціональні розлади нервової діяльності. Неприязнь – морально-психологічне почуття несприйняття людини людиною. Обдарованість – це якісно своєрідна сукупність здібностей людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності. Особистість – це суб’єкт свідомої продуктивної діяльності та суспільної поведінки індивіда із соціально зумовленою системою вищих психічних властивостей, що формується і виявляється у самозмінній діяльності, спілкуванні, опосередковує, регулює взаємодію людини з довкіллям. Пам’ять – пізнавальний психічний процес сприймання, запам’ятовування, збереження, відтворення і забування індивідом свого досвіду. Паніка – відчуття страху, розгубленості, невпевненості індивіда або соціальної групи. В П. домінують неусвідомлювані прояви. Параметричні методи – це різновид статистичних методів чи тестів, що дозволяють робити узагальнення чи обчислювати ступінь кореляції, в яких використовуються такі параметри, як середнє значення чи дисперсія даних. Педагогічна психологія – галузь психологічної науки, яка вивчає психологічні закономірності навчання і виховання особистості та особливості педагогічної діяльності вчителя. Переконання – усвідомлювані мотиви, які спонукають людину діяти відповідно до своїх поглядів і принципів; у педагогіці – метод виховання, який передбачає цілеспрямований вплив на свідомість вихованця з метою формування в нього позитивних морально-психологічних рис, спонукання до суспільно-корисної діяльності або подолання негативної поведінки. Песимізм – світосприйняття, пройняте зневірою в майбутньому, настроєм безнадії. Протилежне – оптимізм. Виникає внаслідок тривалого переживання безперспективності подальшого розвитку, марності зусиль особи. Політична психологія – це наука що визначає психологічні аспекти політичного життя. Тобто це наука про закономірності, механізми, умови та факти прояву політики як соціально – психологічного феномену. Політична свідомість – це опосередковане відображення політичного життя суспільства, суттю якого є проблеми влади, формування, розвиток і задоволення інтересів та потреб політичних суб’єктів, сукупність поглядів, оцінок установок, які, відображаючи політично- владні відносини, набувають відносної самостійності. Поріг відчуття – кількісна характеристика подразника (його інтенсивність, сила), що викликає або змінює відчуття. Почуття – це специфічно людські, узагальнені, стійкі переживання ставлення до потреб, задоволення або незадоволення яких зумовлює позитивні або негативні емоції. Правосвідомість – сфера суспільної або індивідуальної свідомості, яка включає правові знання, ставлення до права і правозастосовної діяльності. Предмет історії психології – уявлення про психіку на різних етапах поступового розвитку науки. Прострація – психофізіологічний стан надзвичайно низької дієздатності – фізичної або нервово-психічної. Психіатрія – розділ медицини, що вивчає психічні хвороби, їх виникнення, методи запобігання й лікування. Психіка (гр. рsyche – орган думок і суджень) – здатність людини думати, міркувати і хвилюватися; розумове життя, включаючи свідомі та несвідомі процеси; розум у своїй цілісності, на відміну від тіла. Психічні стани – психологічна характеристика особистості, що відбиває її порівняно тривалі душевні переживання. Психоаналіз – метод дослідження змісту психічної діяльності, який ґрунтується на теорії Фрейда. Психолог – вчений, фахівець з психології. Психологічна допомога – це вид допомоги, яку надає кваліфікований психолог людині чи групі людей в оптимізації психофізичних станів, пізнавальних процесів, поведінки, спілкування, реалізації та групової діяльності. Психологічна експертиза – це наукове дослідження суспільно важливих проблем, яке здійснюється на замовлення інституцій, що уповноважені приймати рішення та використовувати при його опрацюванні висновки експертів. Психологічна профілактика – вид діяльності психолога, спрямований на своєчасне попередження відхилень у психофізичному розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям у навчально-виховному процесі. Психологічна служба системи освіти – складова частина державної системи охорони психічного здоров’я молодих громадян України, яка діє з метою виявлення і створення оптимальних соціально-психологічних умов для розвитку особистості. Психологічне консультування – це професійне ставлення кваліфікованого консультанта до клієнта, яке переважно відбувається у форматі «особистість – особистість», хоча інколи в ньому беруть участь більше 2-х осіб. Консультування передбачає надання допомоги людині у розв’язанні проблем і прийнятті рішень відносно професійної кар’єри, шлюбу, сім’ї, удосконалення особистості і міжособистісних стосунків. Психологія релігії – це психологічна дисципліна, галузь психологічного знання і релігієзнавства, яка вивчає психологічні аспекти релігії як суспільної свідомості і ціннісно- орієнтаційної діяльності. Психологія (гр. рsyche і гр. loqos – слово) – галузь науки, яка вивчає розумові та псих.процеси стосовно поведінки людей та тварин. Психопрофілактика – методика природного народження дитини після психічного та фізичного тренування, спрямованого на ліквідацію болісних відчуттів, пов’язаних з вагітністю й пологами. Радість – емоція, психічний стан підвищеної, позитивно забарвленої емоційної піднесеності. Релігійна криза – це стан екзистенційної, смисложиттєвої фрустрації суб’єкта, зумовленої усвідомленням власного глибокого духовного занепаду, втрати духовних цінностей, ідеалів, віри, відношення до Бога. Релігійна секта – це загальна назва різних течій та об’єднань віруючих, які склалися як опозиція до пануючого релігійного напряму і яким притаманні специфічне тлумачення віровчення, відмова від частини традиційних обрядів, проповідь винятковості своєї релігійної доктрини, «істинного шляху спасіння». Рефлекс – закономірна реакція організму на зміни зовнішнього чи внутрішнього середовища, здійснювана через центральну нервову систему у відповідь на подразнення рецепторів. Існують вроджені (безумовні) і набуті (умовні) рефлекси. Рефлексія – у соціальній психології механізм усвідомлення індивідом чи групою того, як їх насправді сприймають і оцінюють інші індивіди чи групи. Самооцінка особистості – оцінка людиною своїх якостей, себе, рівня успішності власної діяльності, сприйняття своєї особи іншими людьми, виходячи з системи цінностей людини. Самосвідомість – усвідомлення людиною себе самої як особистості: своєї діяльності як члена суспільства, стосунків з іншими людьми, рис характеру, власних дій та вчинків, їх мотивів, цілей, розумових, моральних, фізичних якостей тощо. Самотність – психічний стан людини, який виявляється в дефіциті спілкування, ізольованості від інших людей. Залишена наодинці з собою, людина відчуває ущербність, незручність, тугу. Проте певна міра усамітнення – необхідна умова формування самосвідомості людини. Симпатія – почуття приязні, прихильності, доброзичливості до когось. Може виникати на ґрунті природної привабливості, єдності суспільних ідеалів, світоглядних і моральних позицій. Сім'я – це мала соціальна група людей, що заснована на шлюбі та(чи) кровній спорідненості і функціонує на основі спільного побуту, матеріальної і моральної взає- модопомоги. Соціалізація – процес входження індивіда в суспільство, активного засвоєння ним соціального досвіду, соціальних ролей, норм, цінностей, необхідних для успішної життєдіяльності в певному суспільстві. Соціальна група – відносно стійка сукупність людей, пов’язаних між собою спільними цінностями, цілями, системою взаємин, взаємовпливів і включених до типових форм діяльності. Соціальна психологія – це наука про взаємозв’язок соціального і психічного, їх взаємодію, взаємозалежність, взаємовпливи на рівні окремої людини, спільноти; про соціально- психологічні явища, які виникають в процесі соціальної взаємодії і характеризують індивіда і групу. Соціальна установка – детермінована минулим досвідом психологічна готовність індивіда до певної поведінки стосовно конкретних об'єктів, до вироблення його суб'єктивних орієнтацій як члена групи (суспільства) щодо соціальних цінностей, об'єктів тощо. Соціально-психологічний тренінг – це форма спеціально організованого спілкування, психологічний вплив якого ґрунтується на активних методах групової роботи. Соціометрія – методика дослідження системи неформальних стосунків в певній групі в певний момент її існування. В основі лежить вимірювання відносин симпатій – антипатій, прийняття – неприйняття людьми одне одного, прихильностей, уподобань стосовно один одного. Спілкування – процес взаємозв’язку і взаємодії спільнот, суб’єктів, в якому відбувається обмін діяльністю, інформацією, досвідом, здібностями, уміннями та навичками, а також результатами діяльності. Сприймання – це психічний процес відображення людиною предметів і явищ у цілому, в сукупності всіх їх якостей і властивостей при безпосередньому їх впливі на органи чуттів; сукупність відчуттів. Спрямованість – це система мотивів, що впливає на діяльність особистості, визначає її вибір, рівень самореалізації. Старіння – закономірний процес фізіологічних та психологічних змін, які відбуваються з віком. Старість – це одна з послідовних стадій розвитку людини, яка відрізняється від інших інтенсивністю руйнівних процесів, що неминуче приводять до припинення існування життя. Статева ідентичність – це суб’єктивне осмислення, переживання статевої ролі, своєрідна єдність статевого самоусвідомлення та поведінки. Статеві стереотипи – це усталені, стійкі форми сприйняття й оцінки особистісних якостей та поведінки чоловіків і жінок. Стать біологічна – це сукупність морфологічних, фізіологічних та генетичних особливостей, які забезпечують розмноження організму. Стиль сімейного виховання – це сукупність батьківських установок, методів виховання та способів взаємодії з дитиною. Страх – гостра негативна емоція, котра виникає в умовах біологічної чи соціальної загрози життю індивіда; має різні ступені інтенсивності: переляк, афект тощо. Стрес – емоційний стан особистості, психічна перенапруга в гострій, загрозливій ситуації, що може сприяти шоковому стану; захисна реакція організму на будь-який збуджувальний фактор. Сублімація – перерозподіл психічної енергії. З точки зору психоаналізу психічна енергія неусвідомленого може сублімуватися, трансформуватися в енергію різних видів діяльності, які прийнятні для суспільства і людини (творчість, мистецтво, суспільна активність, трудова активність). Судово-психологічна експертиза (СПЕ) - одна з головних форм практичного застосування спеціального психологічного пізнання в кримінальному процесі. Загальний предмет СПЕ – особливості психічної діяльності, дослідження яких має значення для встановлення істини за кримінальними справами. Суїцидальна поведінка – це поведінка, вмотивована усвідомленим бажанням вбити себе з метою позбутися психічного болю. Темперамент – найголовніша характеристика нервової системи людини, що визначається інтенсивністю, швидкістю здійснення психічної діяльності, в емоційному тонусі життєдіяльності, сприйнятті індивідом зовнішніх подразників. Тести (від англ. test – проба, випробування, дослідження) – в психології та педагогіці система питань чи завдань, що дозволяє здійснити тестове дослідження. Тривожність – емоційний стан людини, який виникає в умовах ймовірних несподіваних ситуацій: як при відстроченні, затримці приємних ситуацій, так і при очікуванні неприємностей. Тривожний стан людини характеризується стурбованістю, побоюванням, тугою. Упевненість – психічний стан людини, коли в неї сумніви зведені до мінімуму або й зовсім відсутні. У. будується на знанні, тісно пов’язана з переконанням, однак переконання має цілком визначену практичну спрямованість, воно спонукає людину здійснити те, у чому вона впевнена. Установка – стан готовності до певної активності, спрямованої на задоволення тієї чи іншої потреби. Учіння – це діяльність учня (студента), спрямована на свідоме засвоєння знань, умінь та навичок Уява – процес створення людиною на основі досвіду образів об’єктів, яких вона ніколи не сприймала, своєрідна форма відображення людиною дійсності, в якій виявляється активний випереджальний характер пізнання нею світу. Фантазія – процес створення людиною нових образів на основі пережитого. Суто людська психічна властивість, необхідний компонент творчої діяльності. Ф. тісно пов’язана з мрією і уявою. Може бути реалістичною і пустою, беззмістовною. Здатність до фантазії – важлива умова творчості. Фобії – нав’язливі страхи, які людина не в змозі переборювати. Фрустрація – негативний стан організму, почуття, які виникають при блокуванні цілей, що їх особистість намагається досягнути, почуття розчарування, крах надії. Характер – комплекс сталих психічних властивостей людини, що виявляються в її поведінці та діяльності, у ставленні до суспільства, до праці, до інших, до самої себе. Хвилювання – емоційний психічний стан людини, зумовлений підвищеним збудженням нервової системи, перевантаженням її позитивними або негативними переживаннями. Цінність – поняття, що фіксує позитивне або негативне значення будь-якого об’єкта чи явища для суб’єкта. Чутливість – здатність аналізатора реагувати на дію адекватного подразника, відчувати його. Шизофренія – психічна хвороба, виявляється у своєрідних змінах психіки людини. Іноді виникає в період статевого дозрівання. Легкі й початкові форми Ш. піддаються лікуванню. Щастя – граничне інтенсивне переживання людиною універсальності і глибини затвердження свого буття, максимальної відповідності наявного найзаповітнішим бажанням і мріям, моральна і емоційна насолода життям. Щ. відрізняється від найвищих ступенів задоволення саме соціально-етичним змістом. Щирість – відвертість, правдивість; морально-психологічна риса людини, протилежна лицемірству, вона характеризує не зміст діяльності і стосунків людини, а їх відповідність мотиву, емоційну безпосередність. Юридична психологія – науково-практична дисципліна, яка вивчає психологічні закономірності системи «людина-право» і розробляє рекомендації, які спрямовані на підвищення ефективності цієї системи. Поділіться з Вашими друзьями: |