Криза – тривалий і глибокий внутрішній конфлікт, що знецінює сенс життя та світоглядні цінності.
Лабільність – здатність до швидких змін. Л. характеризується здатністю м’язових і особливо нервових тканин відповідати на подразнення максимальною частотою імпульсів. Л. психічних станів означає їхню швидку зміну.
Маніпулювання (від лат. manipulatio – застосовувати маніпуляції, прийоми, дії)– вид психологічного впливу, спрямованого на неявне спонукання інших (іншого) до виконання визначених маніпулятором дій.
Масові настрої – це однорідна для великої кількості людей суб’єктивна, складна афективно-когнітивна сигнальна реакція.
Математична статистика – це розділ математики, який розглядає методи збору, аналізу і обробки статистичних даних для наукових і практичних завдань.
Математичні методи – засоби створення математичних моделей, які описують і пояснюють функціонування певного психічного процесу.
Міжособистісна комунікація – це процес обміну інформацією, який призводить до розвитку і зміни останньої в загальному інформаційному полі, яке створюється партнером зі спілкування.
Мотив – спонукальна причина дій і вчинків людини.
Мотивація – сукупність мотивів, доказів для обґрунтування чогось, спонука до діяльності; мотивування.
Навіювання – психічний вплив однієї людини на іншу (прохання, наказ, переконання), що має на меті актуалізацію або зміну певних установок, ціннісних орієнтацій або вчинків людини, яка виступає об’єктом навіювання.
Навчання – цілеспрямований і планомірний процес передачі знань, формування в учнів умінь та навичок, який здійснює педагог у відповідності до освітніх завдань.
Настрій – загальний емоційний стан людини, що характеризує її життєвий тонус упродовж певного часу.
Натхнення – особливий стан людини, який характеризується піднесенням її творчих сил, активізацією всіх психічних процесів. Натхнення є однією з головних передумов процесу творчості.
Неврози – тимчасові функціональні розлади нервової діяльності.
Неприязнь – морально-психологічне почуття несприйняття людини людиною.
Обдарованість – це якісно своєрідна сукупність здібностей людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності. Особистість – це суб’єкт свідомої продуктивної діяльності та суспільної поведінки індивіда із соціально зумовленою системою вищих психічних властивостей, що формується і виявляється у самозмінній діяльності, спілкуванні, опосередковує, регулює взаємодію людини з довкіллям.
Пам’ять – пізнавальний психічний процес сприймання, запам’ятовування, збереження, відтворення і забування індивідом свого досвіду.
Паніка – відчуття страху, розгубленості, невпевненості індивіда або соціальної групи. В П. домінують неусвідомлювані прояви.
Параметричні методи – це різновид статистичних методів чи тестів, що дозволяють робити узагальнення чи обчислювати ступінь кореляції, в яких використовуються такі параметри, як середнє значення чи дисперсія даних.
Педагогічна психологія – галузь психологічної науки, яка вивчає психологічні закономірності навчання і виховання особистості та особливості педагогічної діяльності вчителя.
Переконання – усвідомлювані мотиви, які спонукають людину діяти відповідно до своїх поглядів і принципів; у педагогіці – метод виховання, який передбачає цілеспрямований вплив на свідомість вихованця з метою формування в нього позитивних морально-психологічних рис, спонукання до суспільно-корисної діяльності або подолання негативної поведінки.
Песимізм – світосприйняття, пройняте зневірою в майбутньому, настроєм безнадії.
Протилежне – оптимізм. Виникає внаслідок тривалого переживання безперспективності подальшого розвитку, марності зусиль особи.
Політична психологія – це наука що визначає психологічні аспекти політичного життя. Тобто це наука про закономірності, механізми, умови та факти прояву політики як соціально – психологічного феномену.
Політична свідомість – це опосередковане відображення політичного життя суспільства, суттю якого є проблеми влади, формування, розвиток і задоволення інтересів та потреб політичних суб’єктів, сукупність поглядів, оцінок установок, які, відображаючи політично- владні відносини, набувають відносної самостійності.
Поріг відчуття – кількісна характеристика подразника (його інтенсивність, сила), що викликає або змінює відчуття.
Почуття – це специфічно людські, узагальнені, стійкі переживання ставлення до потреб, задоволення або незадоволення яких зумовлює позитивні або негативні емоції.
Правосвідомість – сфера суспільної або індивідуальної свідомості, яка включає правові знання, ставлення до права і правозастосовної діяльності.
Предмет історії психології – уявлення про психіку на різних етапах поступового розвитку науки.
Прострація – психофізіологічний стан надзвичайно низької дієздатності – фізичної або нервово-психічної.
Психіатрія – розділ медицини, що вивчає психічні хвороби, їх виникнення, методи запобігання й лікування.
Психіка (гр. рsyche – орган думок і суджень) – здатність людини думати, міркувати і хвилюватися; розумове життя, включаючи свідомі та несвідомі процеси; розум у своїй цілісності, на відміну від тіла.
Психічні стани – психологічна характеристика особистості, що відбиває її порівняно тривалі душевні переживання.
Психоаналіз – метод дослідження змісту психічної діяльності, який ґрунтується на теорії Фрейда.
Психолог – вчений, фахівець з психології.
Психологічна допомога – це вид допомоги, яку надає кваліфікований психолог людині чи групі людей в оптимізації психофізичних станів, пізнавальних процесів, поведінки, спілкування, реалізації та групової діяльності.
Психологічна експертиза – це наукове дослідження суспільно важливих проблем, яке здійснюється на замовлення інституцій, що уповноважені приймати рішення та використовувати при його опрацюванні висновки експертів.
Психологічна профілактика – вид діяльності психолога, спрямований на своєчасне попередження відхилень у психофізичному розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям у навчально-виховному процесі.
Психологічна служба системи освіти – складова частина державної системи охорони психічного здоров’я молодих громадян України, яка діє з метою виявлення і створення оптимальних соціально-психологічних умов для розвитку особистості.
Психологічне консультування – це професійне ставлення кваліфікованого консультанта до клієнта, яке переважно відбувається у форматі «особистість – особистість», хоча інколи в ньому беруть участь більше 2-х осіб. Консультування передбачає надання допомоги людині у розв’язанні проблем і прийнятті рішень відносно професійної кар’єри, шлюбу, сім’ї, удосконалення особистості і міжособистісних стосунків.
Психологія релігії – це психологічна дисципліна, галузь психологічного знання і релігієзнавства, яка вивчає психологічні аспекти релігії як суспільної свідомості і ціннісно- орієнтаційної діяльності.
Психологія (гр. рsyche і гр. loqos – слово) – галузь науки, яка вивчає розумові та псих.процеси стосовно поведінки людей та тварин.
Психопрофілактика – методика природного народження дитини після психічного та фізичного тренування, спрямованого на ліквідацію болісних відчуттів, пов’язаних з вагітністю й пологами.
Радість – емоція, психічний стан підвищеної, позитивно забарвленої емоційної піднесеності.
Релігійна криза – це стан екзистенційної, смисложиттєвої фрустрації суб’єкта, зумовленої усвідомленням власного глибокого духовного занепаду, втрати духовних цінностей, ідеалів, віри, відношення до Бога.
Релігійна секта – це загальна назва різних течій та об’єднань віруючих, які склалися як опозиція до пануючого релігійного напряму і яким притаманні специфічне тлумачення віровчення, відмова від частини традиційних обрядів, проповідь винятковості своєї релігійної доктрини, «істинного шляху спасіння».
Рефлекс – закономірна реакція організму на зміни зовнішнього чи внутрішнього середовища, здійснювана через центральну нервову систему у відповідь на подразнення рецепторів. Існують вроджені (безумовні) і набуті (умовні) рефлекси.
Рефлексія – у соціальній психології механізм усвідомлення індивідом чи групою того, як їх насправді сприймають і оцінюють інші індивіди чи групи.
Самооцінка особистості – оцінка людиною своїх якостей, себе, рівня успішності власної діяльності, сприйняття своєї особи іншими людьми, виходячи з системи цінностей людини.
Самосвідомість – усвідомлення людиною себе самої як особистості: своєї діяльності як члена суспільства, стосунків з іншими людьми, рис характеру, власних дій та вчинків, їх мотивів, цілей, розумових, моральних, фізичних якостей тощо.
Самотність – психічний стан людини, який виявляється в дефіциті спілкування, ізольованості від інших людей. Залишена наодинці з собою, людина відчуває ущербність, незручність, тугу. Проте певна міра усамітнення – необхідна умова формування самосвідомості людини.
Симпатія – почуття приязні, прихильності, доброзичливості до когось. Може виникати на ґрунті природної привабливості, єдності суспільних ідеалів, світоглядних і моральних позицій.
Сім'я – це мала соціальна група людей, що заснована на шлюбі та(чи) кровній спорідненості і функціонує на основі спільного побуту, матеріальної і моральної взає- модопомоги.
Соціалізація – процес входження індивіда в суспільство, активного засвоєння ним соціального досвіду, соціальних ролей, норм, цінностей, необхідних для успішної життєдіяльності в певному суспільстві.
Соціальна група – відносно стійка сукупність людей, пов’язаних між собою спільними цінностями, цілями, системою взаємин, взаємовпливів і включених до типових форм діяльності.
Соціальна психологія – це наука про взаємозв’язок соціального і психічного, їх взаємодію, взаємозалежність, взаємовпливи на рівні окремої людини, спільноти; про соціально- психологічні явища, які виникають в процесі соціальної взаємодії і характеризують індивіда і групу.
Соціальна установка – детермінована минулим досвідом психологічна готовність індивіда до певної поведінки стосовно конкретних об'єктів, до вироблення його суб'єктивних орієнтацій як члена групи (суспільства) щодо соціальних цінностей, об'єктів тощо.
Соціально-психологічний тренінг – це форма спеціально організованого спілкування, психологічний вплив якого ґрунтується на активних методах групової роботи.
Соціометрія – методика дослідження системи неформальних стосунків в певній групі в певний момент її існування. В основі лежить вимірювання відносин симпатій – антипатій, прийняття – неприйняття людьми одне одного, прихильностей, уподобань стосовно один одного.
Спілкування – процес взаємозв’язку і взаємодії спільнот, суб’єктів, в якому відбувається обмін діяльністю, інформацією, досвідом, здібностями, уміннями та навичками, а також результатами діяльності.
Сприймання – це психічний процес відображення людиною предметів і явищ у цілому, в сукупності всіх їх якостей і властивостей при безпосередньому їх впливі на органи чуттів; сукупність відчуттів.
Спрямованість – це система мотивів, що впливає на діяльність особистості, визначає її вибір, рівень самореалізації.
Старіння – закономірний процес фізіологічних та психологічних змін, які відбуваються з віком.
Старість – це одна з послідовних стадій розвитку людини, яка відрізняється від інших інтенсивністю руйнівних процесів, що неминуче приводять до припинення існування життя.
Статева ідентичність – це суб’єктивне осмислення, переживання статевої ролі, своєрідна єдність статевого самоусвідомлення та поведінки.
Статеві стереотипи – це усталені, стійкі форми сприйняття й оцінки особистісних якостей та поведінки чоловіків і жінок.
Стать біологічна – це сукупність морфологічних, фізіологічних та генетичних особливостей, які забезпечують розмноження організму.
Стиль сімейного виховання – це сукупність батьківських установок, методів виховання та способів взаємодії з дитиною.
Страх – гостра негативна емоція, котра виникає в умовах біологічної чи соціальної загрози життю індивіда; має різні ступені інтенсивності: переляк, афект тощо.
Стрес – емоційний стан особистості, психічна перенапруга в гострій, загрозливій ситуації, що може сприяти шоковому стану; захисна реакція організму на будь-який збуджувальний фактор.
Сублімація – перерозподіл психічної енергії. З точки зору психоаналізу психічна енергія неусвідомленого може сублімуватися, трансформуватися в енергію різних видів діяльності, які прийнятні для суспільства і людини (творчість, мистецтво, суспільна активність, трудова активність).
Судово-психологічна експертиза (СПЕ) - одна з головних форм практичного застосування спеціального психологічного пізнання в кримінальному процесі.
Загальний предмет СПЕ – особливості психічної діяльності, дослідження яких має значення для встановлення істини за кримінальними справами.
Суїцидальна поведінка – це поведінка, вмотивована усвідомленим бажанням вбити себе з метою позбутися психічного болю.
Темперамент – найголовніша характеристика нервової системи людини, що визначається інтенсивністю, швидкістю здійснення психічної діяльності, в емоційному тонусі життєдіяльності, сприйнятті індивідом зовнішніх подразників.
Тести (від англ. test – проба, випробування, дослідження) – в психології та педагогіці система питань чи завдань, що дозволяє здійснити тестове дослідження.
Тривожність – емоційний стан людини, який виникає в умовах ймовірних несподіваних ситуацій: як при відстроченні, затримці приємних ситуацій, так і при очікуванні неприємностей. Тривожний стан людини характеризується стурбованістю, побоюванням, тугою.
Упевненість – психічний стан людини, коли в неї сумніви зведені до мінімуму або й зовсім відсутні. У. будується на знанні, тісно пов’язана з переконанням, однак переконання має цілком визначену практичну спрямованість, воно спонукає людину здійснити те, у чому вона впевнена.
Установка – стан готовності до певної активності, спрямованої на задоволення тієї чи іншої потреби.
Учіння – це діяльність учня (студента), спрямована на свідоме засвоєння знань, умінь та навичок
Уява – процес створення людиною на основі досвіду образів об’єктів, яких вона ніколи не сприймала, своєрідна форма відображення людиною дійсності, в якій виявляється активний випереджальний характер пізнання нею світу.
Фантазія – процес створення людиною нових образів на основі пережитого. Суто людська психічна властивість, необхідний компонент творчої діяльності. Ф. тісно пов’язана з мрією і уявою. Може бути реалістичною і пустою, беззмістовною. Здатність до фантазії – важлива умова творчості.
Фобії – нав’язливі страхи, які людина не в змозі переборювати.
Фрустрація – негативний стан організму, почуття, які виникають при блокуванні цілей, що їх особистість намагається досягнути, почуття розчарування, крах надії.
Характер – комплекс сталих психічних властивостей людини, що виявляються в її поведінці та діяльності, у ставленні до суспільства, до праці, до інших, до самої себе.
Хвилювання – емоційний психічний стан людини, зумовлений підвищеним збудженням нервової системи, перевантаженням її позитивними або негативними переживаннями.
Цінність – поняття, що фіксує позитивне або негативне значення будь-якого об’єкта чи явища для суб’єкта.
Чутливість – здатність аналізатора реагувати на дію адекватного подразника, відчувати його.
Шизофренія – психічна хвороба, виявляється у своєрідних змінах психіки людини. Іноді виникає в період статевого дозрівання. Легкі й початкові форми Ш. піддаються лікуванню.
Щастя – граничне інтенсивне переживання людиною універсальності і глибини затвердження свого буття, максимальної відповідності наявного найзаповітнішим бажанням і мріям, моральна і емоційна насолода життям. Щ. відрізняється від найвищих ступенів задоволення саме соціально-етичним змістом.
Щирість – відвертість, правдивість; морально-психологічна риса людини, протилежна лицемірству, вона характеризує не зміст діяльності і стосунків людини, а їх відповідність мотиву, емоційну безпосередність.
Юридична психологія – науково-практична дисципліна, яка вивчає психологічні закономірності системи «людина-право» і розробляє рекомендації, які спрямовані на підвищення ефективності цієї системи.
Поділіться з Вашими друзьями: |