Експрес бюлетень



Скачати 379.74 Kb.
Дата конвертації25.04.2017
Розмір379.74 Kb.
ТипРішення
МІСЬКИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

ДЕПАРТАМЕНТУ ОСВІТИ

ВІННИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ




g:\ммо серпень 2015\економіка\3.jpg

g:\ммо серпень 2015\економіка\4.jpg

ЕКСПРЕС - БЮЛЕТЕНЬ

ФАХОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

ДЛЯ

ВЧИТЕЛІВ ЕКОНОМІКИ

серпень 2015

  1. Ознайомлення з інструктивно-методичними рекомендаціями МОНУ (лист МОНУ від 26.06. 2015 р. № 1/9-305) щодо викладання економіки у 2015-2016 навчальному році. Ведення документації шкільних МО.

Про структуру 2015/2016 навчального року

та навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів

Відповідно до статті 16 Закону України "Про загальну середню освіту" структуру навчального року та строки проведення канікул встановлюють загальноосвітні навчальні заклади за погодженням з відповідними органами управління освітою. Тривалість канікул протягом навчального року не може бути меншою 30 календарних днів.

Відповідно до Положення про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 30 грудня 2014 року № 1547, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 лютого 2015 за № 157/26602, перелік предметів для проведення державної підсумкової атестації для учнів початкової, основної та старшої школи, форму та терміни проведення Міністерством освіти і науки України буде затверджено додатково.

Вручення документів про освіту планується провести для випускників 9-х класів 8 – 9 червня, 11-х класів – 28 – 29 травня.

Рішення про доцільність проведення навчальної практики та навчальних екскурсій загальноосвітні навчальні заклади приймають самостійно.

Навчальні програми зі змінами розміщено на сайті (http://iitzo.gov.ua/serednya-osvita-navchalni-prohramy/). Програми позбавлені жорсткого поурочного поділу, вчителі можуть обирати послідовність розкриття навчального матеріалу в межах окремої теми, але так, щоб не порушувалась логіка його викладу.

Обласні, районні та міські методичні кабінети (об’єднання) не можуть втручатися в такі питання, оскільки це винятково компетенція вчителя.

Навчально-методичне забезпечення, рекомендоване Міністерством до використання в навчальних закладах, зазначено у Переліках навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, розміщених на офіційному веб-сайті Міністерства (www.mon.gov.ua).

Дозволяється використовувати підручники з відповідним грифом Міністерства, що видані в попередні роки, враховуючи при цьому зміни у програмах.

Щодо додаткової навчально-методичної літератури, то вчитель вільний у її виборі й може застосовувати таку, що найкраще реалізовує його методику навчання.

Також залишаються актуальними методичні рекомендації Міністерства щодо організації навчально-виховного процесу і вивчення базових дисциплін попередніх років. Тексти методичних рекомендацій розміщені на сайті МОН (http://old.mon.gov.ua/ua/often-requested/methodical-recommendations) та в Інформаційних збірниках Міністерства освіти і науки відповідних років.

Шкільний предмет «Економіка» має на меті сформувати в учнів базові знання з економічної науки, ознайомити їх з основними тенденціями розвитку економіки (науки і господарства) на сучасному етапі, сприяти вибору професії.

Вивчення економіки в школі має забезпечувати розвиток економічної культури, економічного мислення учнів, навчити їх критично мислити, самостійно набувати, засвоювати і застосовувати економічні знання, спостерігати і пояснювати сучасні економічні явища.

У старшій школі економіка як навчальний предмет у


2014-2015 навчальному році викладатиметься в 11 класах всіх профілів (окрім економічного) на рівні стандарту, академічному (1 година на тиждень). На профільному рівні викладання економіки передбачається у
10–11 класах економічного профілю (3 години на тиждень). Навчання слід здійснювати з використанням уже знайомих учителям програм, зокрема:

– Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Економіка. 11 клас. Рівень стандарту, академічний рівень. – К., 2010.

– Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Економіка. 10-11 класи. Профільний рівень. К., 2010.

– Програми для профільного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах. Програми спецкурсів і факультативів. 10-11 класи. (Кам’янець-Подільський:«Абетка-Нова, 2003, 2006).

– Збірник програм з економіки для загальноосвітніх навчальних закладів (курси за вибором). Частина І. 10–11 (для 11 кл.), (видавництво «Аксіома», 2008).

– Збірник програм з економіки для загальноосвітніх навчальних закладів (курси за вибором). Частина ІІ, (Аксіома, 2008).

– Економіка. Програми курсів за вибором та факультативів. – К.,2010.

– Основи споживчих знань (Гільберг Т.Г. Капіруліна


С.Л. Довгань А. І. та ін.). ЄС і ПРООН, 2008).

Звертаємо увагу на те, що програми позбавлені жорсткого поурочного поділу. Звідси учитель має право довільно визначати кількість годин на вивчення тем, але без вилучення одних на користь інших. Обласний, районні та міські методичні кабінети (центри) не уповноважені регламентувати розподіл вчителем навчальних годин у межах тем.

Вивчення економіки у 2015-2016 навчальному році у загальноосвітніх навчальних закладах на рівні стандарту й академічному рівні має такі особливості:

– навчальна дисципліна викладається у 11 класах, програма розрахована на 35 годин, що охоплюють години вивчення матеріалу на уроках, включно з тими, які призначені для виконання практичних робіт, та резервний час;

– програма включає чотири розділи: «Основи економічного життя суспільства», «Ринкова економіка», «Національна економіка як ціле», «Світова економіка», що охоплюють десять тем.

Для вивчення навчального предмета рекомендовано підручники-переможці Всеукраїнського конкурсу рукописів підручників для учнів 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів:

1) Економіка (рівень стандарту, академічний рівень), 11 клас (автор Радіонова І. Ф. ,видавництво «Аксіома», 2011).

2) Економіка (рівень стандарту, академічний рівень), 11 клас (автори Крупська Л.П., Тимченко І.Є., Чорна Т.І. ). – Харків: Ранок, 2011.

Підручники доповнюють інші методичні посібники, що значно розширюють можливості вчителя під час підготовки матеріалів проміжного контролю знань учнів та практичних робіт. До таких методичних посібників належать:

– Горленко А.О. Практичні роботи з економіки. 11 клас. Рівень стандарту. – Кам’янець-Подільський: Аксіома», 2011.

– Горленко Г.О. Економіка. Тестові завдання. Навчальний посібник для учнів 10-11 класів. – Кам’янець-Подільський: Аксіома», 2010.

– Часнікова О.В. Економіка. 10 клас. Рівень стандарту. Академічний рівень: Експрес-контроль. – Харків: Ранок, 2010.

– Бондарєв Н.В. «Економіка. 11 клас: Рівень стандарту. – Харків: Видавнича група «Основа», 2012 р.

Профільне навчання економіки у старшій школі забезпечується вивченням курсу «Економіка» протягом 210 годин навчального часу (по три години на тиждень у 10 та 11 класах), введенням курсів за вибором та факультативів, вивченням близьких до економіки предметів: математики на академічному рівні та географії на профільному.

Вивчення економіки у 2015-2016 навчальному році на профільному рівні має такі особливості:

– навчальний предмет викладається у 10 та 11 класах, програма розрахована на 105 годин, з них – 90 годин на вивчення матеріалу на уроках, 10 – на виконання практичних (лабораторних) робіт, та 5 годин резервного часу у кожному класі;

– програма включає п’ять розділів: «Вступ до економічної теорії», «Фундаментальні поняття ринкової економіки та ринкова інфраструктура», «Теорія і практика підприємницької діяльності», «Національна економіка та роль уряду у її функціонуванні», «Світова економіка та інтеграційні процеси», що охоплюють двадцять чотири теми.

Для вивчення навчального предмета на профільному рівні рекомендовано підручники переможці Всеукраїнського конкурсу рукописів-підручників для загальноосвітніх навчальних закладів:

– Економіка (профільний рівень). 10 клас. Радіонова І.Ф., Радченко В.В. – Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2011.

– Економіка (профільний рівень). 11 клас. Радіонова І.Ф., Радченко В.В. . – Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2011.

– Економіка (профільний рівень). 10 клас. Крупська Л.П., Тимченко О.Є., Чорна Т.І. – Харків, Ранок, 2011.

– Економіка (профільний рівень). 11 клас. Крупська Л.П., Тимченко О.Є., Чорна Т.І. – Харків, Ранок, 2011.

Матеріали підручників логічно структуровані. Крім основної змістової частини, визначення приросту знань учня, схематичного зображення логіки теми, підсумків теми, пояснення практичного значення отриманих знань, матеріал цієї частини підручників дає можливість учню поглибити знання, частково вийшовши за межі програми, підготуватися до конкурсів та олімпіад з економіки.

Додатково до зазначених підручників можна використовувати посібники:


1) Горленко Г.О. Економіка (профільний рівень). Тренувальні вправи+Практичні роботи для учнів 10 класів. – Кам’янець-Подільський: Аксіома», 2010.

2) Єфремова Л.В., Степаненко Т.О. Усі уроки економіки. 11 клас.

І семестр. Профільний рівень. – Харків: Видавнича група «Основа», 2012.

3) Горобинська М.В., Єфремова Л.В., Піддубна Л.І. Усі уроки економіки. 11 клас. ІІ семестр. Профільний рівень. – Харків: Видавнича група «Основа», 2012.

В 11 класі учні переходять до вивчення підприємництва та діяльності фірм, особливостей національної економіки та ролі уряду у її функціонуванні, а також особливостей розвитку світової економіки та інтеграційних процесів у світі.

У межах варіативної компоненти змісту освіти пропонується вивчення у 10 класі таких курсів за вибором: «Основи споживчих знань», «Основи інтелектуальної власності», «Фінансова математика», «Географічна економіка», «Економічне моделювання та розв’язування економічних задач» та ін.

Під час підготовки до ДПА можна використати «Збірник завдань для державної підсумкової атестації з економіки. 11 клас»
(автори Ю.В. Бицюра, Г.О. Горленко, С.Л. Капіруліна). При організації допрофільного вивчення економіки у 8-9-х класах за рахунок годин варіативної складової навчального плану рекомендуємо вивчати курс економіки за програмою «Основи економіки» (автори
Л.М. Кириленко, Л.П. Крупська, І.М. Пархоменко, І.Є. Тимченко).

У класах з поглибленим вивченням економіки пропонуємо використати програму «Основи економіки» (автор І.І. Климюк).

Під час роботи за зазначеними вище навчальними програмами вчитель має право коригувати кількість годин в залежності від можливостей навчального закладу. Для поглиблення і розширення змісту профільних предметів або забезпечення прикладної і початкової професійної спеціалізації навчання пропонуються курси за вибором, які викладаються за рахунок варіативного компонента змісту освіти. В старшій школі, як профільній, зміст предмета «Економіка» представлений окремими спеціальними курсами, які враховують інтереси, здібності та життєві плани учнів з одного боку, і відповідають профілю школи з іншого. До варіативної частини профільної школи віднесено такі економічні курси: «Основи підприємницької діяльності», «Власна справа», «Основи менеджменту», «Основи інтелектуальної власності», «Основи споживчих знань», «Основи сімейного господарювання» тощо.

З метою більш повного врахування й розвитку навчально-пізнавальних інтересів учнів, їхніх нахилів і здібностей, вчителю надається право змінювати до 30% змісту обраної навчальної програми.

Важливим завданням є продовження впровадження у навчальний процес курсу за вибором «Основи споживчих знань», оскільки його зміст сприятиме швидше адаптуватися учням до нових умов життя, заснованого на принципах ринкової економіки.

З метою активнішого впровадження споживчих знань у навчальний процес пропонуємо, у випадку відсутності достатньої кількості годин на вивчення курсу, наскрізну навчальну програму курсу за вибором «Споживчі знання» для учнів 1–11 класів вивчати у будь-якому з класів, коригуючи кількість годин.

Істотну допомогу для підвищення свого фахового рівня та у підготовці до уроків з економіки вчителям надає журнал «Географія та економіка в сучасній школі» Міністерства освіти і науки України.


  1. Розвиток економічного мислення, фінансових компетенцій та культури учнів.

Сучасна дійсність висуває високі вимоги до підготовки майбутніх фахівців-економістів. Організація навчання та подальшої роботи в нових соціально-економічних умовах вимагає опори на науково-обґрунтований, а не емпіричний рівень пізнання. Внаслідок цього в майбутніх фахівців необхідно формувати економічне мислення з використанням системного підходу, що дасть можливість самостійно обновляти знання, підвищувати свій професійний рівень, критично аналізувати процеси господарювання і управління, знаходити оригінальні й науково-обґрунтовані методи реалізації господарських та управлінських завдань, а не вирішувати їх з позиції «проб» і «помилок». Вироблення економічного мислення, адекватного новому типу соціально-економічних відносин, припускає глибоке усвідомлення сутності всього якісно нового у житті суспільства, критичне осмислення досвіду минулого, глибоке узагальнення сучасної вітчизняної й закордонної практики, подолання багатьох сформованих стереотипів мислення.



Економічне мислення і економічна практика.

Формування економічного мислення майбутнього економіста – це процес гармонійного розвитку його здібностей, що дають можливість ефективно проявляти себе в різних сферах діяльності (науково-пізнавальній, комерційній, суспільно-політичній та ін.), виробити свій стиль поведінки, певні господарські погляди й інтереси, у результаті яких створюється система забезпечення позитивної результативності праці. Проаналізувавши завдання, які фахівець вирішує у своїй діяльності, можна відзначити, що для раціонального вирішення господарських завдань у спеціаліста має бути сформовано економічне мислення теоретичного типу. Процес формування наукового економічного мислення й перетворення його в повсякденне мислення є характерною рисою сучасного етапу розвитку суспільства. Розуміння та обґрунтування поняття «економічне мислення» з необхідністю вимагає визначення свідомості та мислення взагалі і економічної свідомості та економічного мислення зокрема. По суті, економічна свідомість – це відображення економічного буття суспільства, тобто виробництва, організації й розподілу економічних благ.

У структурі економічної свідомості треба насамперед виділити такий елемент, як економічні знання, на основі яких відбувається практична діяльність. У цьому випадку економічна свідомість грає активну й відносно самостійну роль. Економічна свідомість не обмежується відображенням соціально-економічного буття, містить у собі відношення до нього, оцінки економічної діяльності й виступає важливим фактором поведінки різних соціальних груп.

Економічне мислення безпосередньо пов’язане з економікою. Економічне мислення – це пізнання сутності економічних процесів, виявлення їхніх закономірностей за допомогою розумових операцій (аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення) і реалізація економічних знань, умінь і якостей особистості в економічній діяльності й поведінки у цілісному економічному процесі. Основні характеристики економічного мислення:

1.Економічне мислення відтворює в теоретичній формі різні явища й процеси економічної дійсності.

2.Економічне мислення понятійно описує деяку задану предметність. Зміст економічного мислення визначається предметністю, на яку воно спрямоване.

3.Економічне мислення орієнтоване на вирішення економічним суб’єктом конкретних господарських ситуацій.

Формування економічного мислення майбутнього учня – це процес гармонійного розвитку його здібностей, що дає можливість ефективно проявляти себе в різних сферах діяльності (науково-пізнавальній, виробничій, комерційній, суспільно-політичній та ін.), виробити свій стиль поведінки, певні погляди й інтереси, у результаті яких створюється система забезпечення позитивної результативності праці.

Наступною ланкою формування економічного мислення логічно виступає система економічних відносин, її пізнання і відображення у вигляді відповідних категорій і понять у їхній єдності і взаємозумовленості.

Економічне мислення, як таке є відображенням зв’язку між суб’єктом і об’єктом, формується саме за рахунок «перегляду» і визначення залежностей в усій економічній структурі. Економічна свідомість, економічне мислення пов’язані і з таким поняттям як пізнання. Мислення в дії – є процес пізнання, отже, економічне пізнання – це процес відтворення економічних знань за допомогою й у процесі економічного мислення. У силу цього змістовною стороною економічного мислення є рух у ньому економічних знань, у вигляді економічних категорій, понять, узагальнень і т. ін., тобто економічне знання є основною формою існування економічного пізнання. Іншими словами, поняття «економічне мислення» і «економічні знання» співвідносяться між собою, як різні сторони однієї медалі. Вибір моделі економічної поведінки визначається умовами життєдіяльності людини: рівнем освіти, виховання, культури; соціальним оточенням; економічним досвідом, індивідуальними нахилами і симпатіями та ін. Величезний вплив на економічну поведінку мають економічні інстинкти, внутрішньо притаманні людині (контрольовані і неконтрольовані суспільством).

Виділяють кілька груп таких інстинктів: інстинкти «індивідуалізму» (наприклад, заощадження, продовження роду і т.п.); інстинкти «розвитку» (наприклад, волі, творчості і т. ін.); інстинкти «соціальності» (справедливості, співчуття і т. ін.). Ринкові відносини формують раціональну модель поведінки, де основним фактором є правдива інформація, а основним суперечливим началом виступає співвідношення раціональності і моральності. Таким чином, під економічним мисленням необхідно розуміти опосередковане й узагальнене відображення економічної дійсності, що включає, по-перше, пізнання економічної системи та притаманних їй об’єктивних економічних законів і категорій; по-друге, засвоєння отриманих знань, їхнє перетворення в переконання, уміння й навички (логічні форми) мислення, мотиви діяльності; по-третє, реалізацію цих переконань, навичок і мотивів у економічну поведінку. У такому розумінні економічне мислення необхідно розглядати як духовний компонент економічної культури суспільства. Економічна культура – спосіб (структура механізмів) взаємодії економічної свідомості (як відображення економічних відносин і пізнання економічних законів) і економічного мислення (як відображення включення в економічну діяльність), що регулює участь індивідів і соціальних груп в економічній діяльності та ступінь їхньої самореалізації в тих або інших типах економічної поведінки. Чим досконаліше спосіб даної взаємодії, тим ефективніше економічна діяльність і раціональніша економічна поведінка, тим, отже, – вище рівень економічної культури. Саме спосіб взаємозв’язку економічної свідомості й економічного мислення (як форми його прояву) виступає природним регулятором економічної поведінки. Тобто під культурою економічного мислення розуміється система знань, поглядів, переконань, умінь, навичок, що сприяють використанню нагромадженої інформації про економічні явища і процеси, економічні закони та закономірності соціально-економічного розвитку особистості й суспільства в цілому. Формування економічної культури громадянина в процесі вивчення навчальних дисциплін здійснюється на трьох взаємозалежних рівнях: когнітивному (лат. cognitio - «пізнання, вивчення, усвідомлення») – формування економічної свідомості й самосвідомості як ядра економічної культури; емоційно-ціннісному – формування економіко-ціннісного відношення до Батьківщини, суспільства й держави, співвітчизників; поведінковому – здатність до економічної активності й діяльності. Економічне мислення має свої форми прояву або інакше типи (види), які можна класифікувати за різними критеріями. Тип мислення – це спосіб зв’язку, переходу зовнішнього фактору у внутрішній, засвоєння мисленням компонентів певним чином, що впливає на істинність результатів пізнання. Специфіка зовнішнього фактору, особливості його переходу у внутрішній служать підставою для виділення тих або інших типів мислення. Процес мислення і його результати, звичайно, взаємозалежні.
Роль економічної науки у формуванні професійних компетенцій учнів.

Процес глобалізації економіки, формування інформаційного суспільства та інтеграція української системи вищої професіональної освіти у світовий освітній простір поставили перед вітчизняною економічною наукою завдання приведення традиційного наукового апарату у відповідність із загальноприйнятою у Європі системою педагогічних понять, зокрема, знаннєва парадигма освіти має бути переглянута з позиції компетентісного підходу.

Поняття «компетентність» використовується для опису кінцевого результату навчання; поняття «компетенція» набуває значення «знаю як», на відміну від раніше прийнятого орієнтиру «знаю що». Можна говорити, що компетенція – це знання і уміння у певній сфері людської діяльності, а компетентність – це якісне використання компетенцій, це специфічна здатність ефективного виконання конкретних дій у предметній сфері, включаючи вузько предметні знання, особливого роду предметні навички, способи мислення, розуміння відповідальності за свої дії. Необхідно виділити і «вищі компетентності», які передбачають наявність у людини високого рівня ініціативи, здатності організовувати людей для виконання поставлених цілей, готовності оцінювати і аналізувати соціальні наслідки своїх дій.

У процесі розгляду проблем отримання економічних знань і визначення вимог до випускників вищих навчальних закладів широко застосовується термін «професіональна компетентність», під якою розуміють готовність і здібність фахівця приймати ефективні рішення при здійсненні професіональної діяльності. Професіональна компетентність в цілому характеризується сукупністю інтегрованих знань, умінь і досвіду, а також особистісних якостей, які дають можливість людині ефективно проектувати і здійснювати професійну діяльність у взаємодії з навколишнім світом.

Виділяються 1) прості (базові) компетенції (які формуються на основі знань, умінь, здібностей, що легко фіксуються та проявляються у певних видах діяльності) та 2) ключові компетенції – надзвичайно складні для обліку та виміру, що проявляються у всіх видах діяльності, у всіх відношеннях особистості зі світом, що відображають духовний світ особистості і сенси її діяльності. Також існують й інші класифікації: 1) стандартні – ті, без яких неможливе нормальне функціонування особистості або організації; 2) ключові – забезпечують їх конкурентоспроможність на соціально-економічному ринку, вигідно вирізняючи від аналогічних представників; 3) провідні – це «створення» майбутнього, що проявляється в інноваційності, креативності, динамічності та діалогічності (кооперативності, децентрації, полікультурності).

Професійні компетенції фахівців бакалаврського та магістерського рівнів підготовки за економічними спеціальностями мають свій об’єкт, класи професійних завдань та їх конкретизацію. До таких класів професійних завдань відносять: 1) теоретико-пізнавальні; 2) аналітичні; 3) навчально-методичні; 4) науково-дослідні; 5)виховні.



Основні висновки

1. Економічна свідомість є осмислення, усвідомлення людьми економічної діяльності, взаємодій та відносин, відображення економічної дійсності, а економічне мислення є його вираженням.

2. Економічне мислення – це пізнання сутності економічних процесів, виявлення їхніх закономірностей за допомогою розумових операцій (аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення) і реалізація економічних знань, умінь і якостей особистості в економічній діяльності й поведінки у цілісному економічному процесі. Економічне мислення виступає як процес осмислення суб’єктом реальних господарських ситуацій, що підвищують ефективність трудової діяльності, які визначають економічну поведінку людини і стиль господарської діяльності.

3. Основні характеристики економічного мислення:



  • Економічне мислення відтворює в теоретичній формі різні явища й процеси економічної дійсності.

  • Економічне мислення понятійно описує деяку задану предметність.

  • Економічне мислення орієнтоване на вирішення економічним суб’єктом конкретних господарських ситуацій.

4. Економічне мислення можна розділити на наукове і ненаукове. Наукове мислення – це спосіб осмислення дійсності, що базується на раціональному, доказовому, системному пізнанні, дослідженні природи і суспільства. Ненауковий тип економічного мислення – це мислення, яке базується на обмежено раціональному (або повністю ірраціональному), несистемному, недоказовому (або взагалі бездоказовому) підході до економічної діяльності.

5. Економічний спосіб мислення має чотири взаємозалежні особливості: люди вибирають; тільки індивіди вибирають; індивіди вибирають раціонально; всі суспільні відносини можна трактувати як ринкові відносини. Названі умови створюють певний баланс дійсних або уявлюваних вигід і витрат, на яких ґрунтується раціональний вибір індивіда. Роблячи цей вибір, індивід діє так щоб отримати відповідно до власних очікувань найбільшу чисту корисність, чисту вигоду. При цьому, чим серйозніші економічні обґрунтування вибору, тим більша ймовірність того, що він буде раціональним.



6. Компетенція – це знання і уміння у певній сфері людської діяльності, а компетентність – це якісне використання компетенцій, це специфічна здатність ефективного виконання конкретних дій у предметній сфері, включаючи вузько предметні знання, особливого роду предметні навички, способи мислення, розуміння відповідальності за свої дії.


Методист з навчальних дисциплін А.А. Півторак

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал