Діагностика професійної компетентності. Положення про атестацію вчителів



Скачати 148.41 Kb.
Дата конвертації01.06.2017
Розмір148.41 Kb.
Атестація вчителів 2013р. дещо відрізняється від подібних заходів минулих років. Наприклад, атестація вчителів 2013 передбачає розширення права педагогів. Мається на увазі збереження за викладачами колись здобутих ними кваліфікацій та звань. Вчителі, які направлені на чергову атестацію, можуть подавати заяви до комісії про присвоєння вищої кваліфікаційної категорії.

Також атестація вчителів 2013 має на меті значно коротший термін складання завдань позачергової атестації. Тобто педагоги мають право на проходження позачергової атестації через два роки з дати засідання комісії, а не через три, як було раніше.

Також атестація вчителів 2013 дещо змінилася за рахунок: надання додаткових повноважень комісії першого рівня та розширення прав її членів, а також зменшення їх кількості, присутніх змін в самій процедурі прийняття рішень комісією, засідання атестаційної комісії не відміняється навіть у разі відсутності педагога, збільшення зобов’язань працівників, а також зміна строку проведення повторної атестації.

ДІАГНОСТИКА ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ. ПОЛОЖЕННЯ ПРО АТЕСТАЦІЮ ВЧИТЕЛІВ

Пропонуємо матеріали для діагностування компетентності вчителів. вони допоможуть максимально точно діагностувати позитивні риси в роботі вчителя і проблеми, для розв’язання яких необхідна допомога досвідченого заступника директора.

ВИВЧЕННЯ ТА ОЦІНКА ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ

Науково обгрунтований аналіз вчителя є основою вдосконалення навчального процесу. Аналізуючи діяльність вчителів, ставлять головну мету – побачити зв’язок між діяльністю педагога і результатами його праці, які проявляються в розумовому розвитку учнів,  культурі ерудиції, умінні використовувати теорію на прктиці.



Слід чітко виділити вимоги до аналізу роботи вчителя.
По-перше, будь-які факти, отримані під час аналізу його роботи, мають бути осмислені, приведені до нової ідеї, з якої пізніше викристалізуються рекомендації.
По-друге, завжди важливо виявити співвідношення між витраченими педагогічними зусиллями і результатами роботи вчителя. Інколи педагог досягає високих результатів за рахунок додаткових занять, перевантаження учнів домашніми завданнями, тобто успіх здобувається завдяки перенапруженню сил учителя й учнів. Високі результати в цьому випадку не можуть бути оцінені позитивно, позаяк досягаються за рахунок зниження якості навчання з інших предметів, вносять дисгармонію в навчальний процес.
По-третє, вивчається виховний вплив учителя, рівень його педагогічної майстерності.
Нарешті важливо виявити здібності вчителя до самоаналізу і самооцінки спільної діяльності, тому що від цього залежить зростання його педагогічної майстерності, ставлення до критики на свою адресу, вимогливість до своєї роботи атестація навчального закладу.
Отже, можна виділити чотири напрями діагностики роботи вчителя:
1)    раціональне використання досвіду, традиційних методик;
2)    оволодіння новими методами і прийомами навчальної діяльності;
3)    розумне поєднання їх під час розкриття конкретного змісту матеріалу;
4)    здійснення зворотного зв’язку із самоаналізу, самооцінки викладання свого предмета.
Якість роботи вчителя визначається його майстерністю. У процесі навчання основним критерієм ефективності педагогічної праці є засвоєння і використання учнями провідних ідей науки на основі розвитку творчого мислення. Удосконалення навчального процесу, підвищення вихованості дітей і майстерності вчителя прийнято вважати основними показниками ефективності уроку.
Перший важливий показник результативності навчального процесу – обсяг і якість знань. Знання становлять основний фундамент людської культури, на основі якої реалізується будь-яка діяльність людей.
Практичні вміння і навичкидругий важливий показник ефективності уроку, позаяк знання отримують реальне втілення через уміння і навички діяльності.
Інтелектуальний розвиток дитинитретій показник ефективності уроку. Здобуваючи знання, вміння і формуючи навички, молоде покоління водночас вчиться систематизувати, узагальнювати і використовувати отримані відомості для досягнення різноманітних практичних цілей. У цьому процесі розвивається пам’ять, мова, мислення, увага, тобто вдосконалюються всі пізнавальні процеси і здібності.
Уміння використовувати теоретичні знання на практицічетвертий показник ефективності уроку. Самі собою знання і вміння не мають цінності, якщо в різноманітній практичній діяльності учні не в змозі їх використати. Застосування знань водночас характеризує і якість їх засвоєння, і рівень розвитку інтелекту школяра, і його практичний досвід, сформованість умінь і навичок.
У результаті проведення діагностики на базі науково обґрунтованої системи критеріїв може бути сформована узагальнена характеристика вчителя та його діяльності. Така характеристика містить нормативне ядро та індивідуалізовану оболонку. Нормативне ядро – стандартизована оцінка вчителя відповідно до чітко визначеного переліку показників, що дає можливість порівняти професійні досягнення всіх членів педагогічного колективу. Оболонка утворюється з довільного переліку параметрів, які характеризують індивідуальний стиль педагогічної діяльності кожного вчителя. Поєднання нормативного ядра з особистою динамічною оболонкою може надати атестаційній характеристиці вчителя необхідну життєвість та автентичність.
Як зазначалося, головною передумовою діагностики педагогічної діяльності вчителя є вибір критеріїв і показників, за якими й буде проводитися оцінка ефективності праці педагога.
До основних критеріїв оцінки діяльності вчителя належать:
o    професійні знання предмета викладання;
o    знання основ педагогіки, психології, дитячої та вікової фізіології;
o    рівень володіння методикою викладання;
o    уміння використовувати професійний і новаторський досвід, методичне новаторство, власні інноваційні знахідки;
o    особисті професійні якості (здатність до творчості, імпровізації, індивідуальний творчий пошук, неординарність, комунікативність, гуманізм, демократизм, організаторські здібності);
o    результативність навчання;
o    ставлення до педагогів.
Важливим показником професійної компетентності слугують знання, якими має володіти вчитель для раціональної організації навчальної діяльності:
1.    Чітко визначити і поставити перед учнями цілі і завдання їх діяльності на уроці.
2.    Правильно обрати прийоми, методи, обладнання для реалізації поставлених завдань, раціонально їх використовувати.
3.    Скласти продуманий, чіткий, точний план роботи на уроці. Кожний етап уроку точно розрахувати за часом. У процесі навчання здійснювати диференційований підхід до учнів   атестація вчителів.
4.    Нормувати самостійні роботи учнів за часом і вчити їх вкладатися з виконанням робіт у точно визначений час. Раціонально та економно використовувати навчальний час.
5.    Систематично здійснювати облік роботи і контроль за роботою учнів. Ширше вводити в практику тематичний облік знань учнів з усіх предметів.
6.    Удосконалювати систему стимулів до праці, ефективно їх використовувати.
Ефективність організації вчителем навчальної діяльності із засвоєння учнями знань та використання їх на практиці оцінюється на основі таких проявів:
o    вільна орієнтація в навчальному матеріалі, знання суттєвого, головного й уміння відділити його від другорядного;
o    уміння аналізувати реальні явища за допомогою провідних ідей науки, основної інформації, отриманої в процесі навчання;
o    врахування своїх можливостей, реальних сил і здібностей під час планування практичних дій;
o    точність і дієвість використовуваних знань під час розв’язання практичних завдань;
o    оцінка якості своєї педагогічної праці.
Пізнавальна активність учнів визначається на основі стійкої працездатності, уміння долати труднощі і вносити зміни в процес навчання. Пізнавальна активність фіксується за такими ознаками:
o    збереження стійкості уваги упродовж уроку (кількість і час відвернення уваги, час зосередженої роботи);
o    види пізнавальних труднощів, які може подолати школяр (труднощі в засвоєнні теорії і баченні міжпредметних зв’язків, труднощі використання теорії, обстоювання власного погляду, труднощі у засвоєнні одночасно великого обсягу інформації);
o    реакція на невдачі в навчанні (упертість, самовиправдання своїх дій, небажання вчитися, потреба в самоосвіті);
o    здатність визнавати свої помилки;
o    здатність примусити себе переробити неякісно виконану роботу атестація навчальног закладу.
Відповідальне ставлення до навчання характеризує моральну і вольову сторони розвитку школярів під час навчання.
Відповідальність учня проявляється в таких ознаках:
o    ретельне виконання своїх навчальних обов’язків, вимог вчителів;
o    розуміння соціальної значущості і особистої потреби сумлінного навчання;
o    пред’явлення високих вимог до якості своєї навчальної роботи;
o    уміння об’єктивно оцінювати якість своїх знань, умінь і навичок;
o    вимогливе ставлення до знань і навчання своїх товаришів;
o    самомобілізація своїх сил і здібностей для подолання пізнавальних труднощів;
o    здатність чергувати працю і відпочинок, відновлювати свою працездатність;
o    самоаналіз роботи і внесення до процесу праці необхідних змін.
Зростання педагогічної майстерності вчителя – необхідний показник якості навчальної роботи. Навчальний процес максимально змінює самого вчителя, якщо він позитивно впливає на учнів, забезпечує єдність освіти, виховання і розвиток школярів.
Ознаками зростання педагогічної майстерності вчителя на уроці є:
o    чіткість визначення і диференціація завдань уроку;
o    забезпечення наступності в засвоєнні змісту освіти;
o    творчий характер методів навчання з врахуванням особливостей навчального матеріалу і здібностей учнів;
o    допомога дітям у подоланні труднощів у навчанні;
o    наявність високої працездатності учнів на уроці за рахунок дотримання норм гігієни, врахування можливостей школярів;
o    уміння займатися психологічною самоосвітою і постійно вдосконалювати навчальний процес на основі наукових досягнень.
Показниками оцінки професіоналізму вчителя є:
1) уміння лаконічно, образно і виразно подати матеріал;
o    уміння показати багатоплановість і багатофункціональність діяльності вчителя;
o    уміння розв’язати складну ситуацію;
o    винахідливість, акторські якості, почуття гумору і чуття міри;
o    захопленість професією, співчуття до дітей, повага до їхніх батьків.
Додатковими показниками для визначення професійної культури вчителя можуть бути:
o    особиста спрямованість на професійну діяльність;
o    постійне вдосконалення свого професійного рівня;
o    уміння планувати свою педагогічну діяльність;
o    уміння зацікавити дітей предметом;
o    організація навчальної діяльності та позакласної роботи з предмета;
o    уміння аналізувати та узагальнювати досвід власної діяльності;
o    творчий підхід до навчання й виховання;
o    самокритичність, уміння вислуховувати інших, тактовність;
o    авторитетність, визнання з боку учнів, їхніх батьків, колег.

Пропонуємо матеріали для діагностування компетентності вчителів. вони допоможуть максимально точно діагностувати позитивні риси в роботі вчителя і проблеми, для розв’язання яких необхідна допомога досвідченого заступника директора.


МОНІТОРИНГ РІВНЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ. Атестація педагогічних працівників


Основне призначення моніторингу рівня професійної компетентності педагогічних працівників:
o    надання необхідної допомоги педагогічним працівникам у професійному розвитку;
o    врахування результатів у процесі реалізації системи методичної роботи.
Заступник директора розробляє орієнтовну програму діагностування рівня професійної компетентності педагогічних працівників з необхідним процесуальним забезпеченням.
Професійна компетентність характеризується рівнем сформова- ності професійно необхідних знань та умінь у педагогічного працівника на час вивчення. Ці знання та вміння за певних умов можуть бути інтегрованими в цілісний професійно особистісний комплекс, який забезпечує саморегуляцію в професійній діяльності і визначається як рівень професійної майстерності.
Педагогічна (професійна) майстерність – сукупність певних якостей особистості вчителя, які зумовлюються високим рівнем його психолого-педагогічної підготовки, здатністю оптимально вирішувати педагогічні задачі (навчання, виховання та розвитку школярів).
Якості особистості, притаманні вчителю-майстру:
o    знання предмета діяльності (учитель повинен вільно і гнучко оперувати інформацією, бачити зв’язки в складній структурі доказів, вміти легко подавати учням знання і націлювати їх на оволодіння ними);
o    прагнення до самоосвіти (тісно пов’язане із зацікавленістю вчителя, натхненням до роботи, що, у свою чергу, підвищує емоційно-во- льовий вплив педагога на учнів);
o    любов до дітей (до кожного учня треба підходити з оптимальною вірою – може стати кращим!);
o    розумна вимогливість (дисциплінує учня, змушує замислитися над своєю поведінкою, гальмує негативні і стимулює позитивні вчинки);
o    почуття міри (вимагаючи, важливо вміти поставити себе на місце учня);
o    педагогічний такт (проявляється в умінні педагога створювати основу здорових стосунків);
o    особистий приклад (у ставленні до справи, дітей, уміння поважати, в міру вимагати і допомагати);
o    вміння контролювати свою діяльність і поведінку (витримка, терпіння, урівноваженість, об’єктивність, чулість, доброзичливість, щирість тощо);
o    спостережливість (допомагає вчителю за деякими зовнішніми ознаками, відтінками зрозуміти і ніби побачити учня зсередини);
o    винахідливість (допомагає нейтралізувати негативні реакції учня, відновити в класі доброзичливі стосунки);
o    вміння користуватися голосом, мімікою, жестом;
o    педагогічна прозорливість (уміння усвідомити, визначити можливі утруднення під час майбутньої зустрічі з учнями, а також у процесі безпосереднього спілкування з метою попередження чи нейтралізації небажаних вчинків, можливість фіксування змін у розвитку підопічних і на цій основі створення системи обдуманої, достатньо аргументованої власної діяльності).
Педагогічна майстерність забезпечується наявністю:
o    психолого-педагогічних компонентів, які входять до психологічної структури педагогічної діяльності підвищення кваліфікації вчителів;
o    відповідності психолого-педагогічних компонентів рівням діяльності педагога-майстра;
o    певних рівнів педагогічних здібностей.
Існують спеціальні вміння, якими володіють учителі-майстри, що забезпечують ефективне навчання і виховання школярів за найменших енерговитрат. В узагальненому плані їх називають когнітивно-моделюючими та конструктивно-моделюючими.
Когнітивно-моделюючі вміння виявляються на основі аналізу гностичних, проектувальних і конструктивних, а конструктивно- моделюючі – на основі аналізу вмінь формувати розумову самостійність учнів.
Когнітивно-моделюючі і конструктивно-моделюючі вміння в роботі педагогів-майстрів виявляються цілісно. Відмінність у назві пояснюється намаганням відтінити в першій групі вмінь пізнавальний аспект у роботі педагога (з урахуванням зворотного зв’язку), а в другій – такий, що перетворює інформацію стосовно конкретних умов перебігу навчального процесу. Поєднувальною ланкою є вміння педагога створювати моделі більш оптимального способу навчання учнів на основі досягнутого.
http://teachcertificat.in.ua/wp-content/uploads/2011/09/1.jpghttp://teachcertificat.in.ua/wp-content/uploads/2011/09/2.jpgМетодична культура – концентрований, нагромаджений у процесі історичного розвитку досвід педагогічної науки і практики, характеристика успішної професійної діяльності педагога, її кінцевий продукт у вигляді високого рівня викладання і глибокої якості знань, умінь та навичок учнів. Методична культура – вища форма активності педагога, його творча самостійність, стимул і умова вдосконалення навчального процесу, передумова виникнення нових ідей у педагогічній науці та практиці. Це не тільки глибокі знання вчителя, а й майстерність, мистецтво, зумовлені його індивідуальністю, вміння пояснювати, зацікавити наукою, озброїти учнів практичними навичками.
З об’єктивної точки зору методична культура — гармонійно поєднана сукупність певних внутрішніх і зовнішніх характеристик, які дають змогу педагогу ефективно виконувати свої професійні обов’язки.
Об’єктивним показником методичної культури є також гармонізація, узгодженість усього того, чим професійно володіє педагог, його чуття міри, а також ефективність процесу педагогічного впливу, високі результати навчально-виховної діяльності і, головне, – спрямованість на саморозвиток, самовдосконалення, підвищення кваліфікації і майстерності.
Із суб’єктивної точки зору методична культура – це рівень довершеності, певної досконалості, якого досяг педагог під час активної, цілеспрямованої навчально-виховної діяльності. Вона визначається системою знань, умінь, навичок педагога, характером його професійного спілкування, схильністю до творчості, а також рівнем педагогічної майстерності.
Компоненти методичної культури педагога:
o    науковий світогляд;
o    загальнонаукова і фахова ерудиція;
o    глибокі психолого-педагогічні знання;
o    глибокі знання в галузі викладання навчального предмета, методики виховання;
o    відчуття нового;
o    творче мислення;
o    конструктивні здібності та схильність до аналітико-синтетичної інтелектуальної діяльності;
o    критичність мислення;
o    потреба до самовдосконалення.
Високий рівень методичної культури означає, що педагог:
o    оволодіває змістом програм і методикою реалізації їх у навчально-виховному процесі;
o    виявляє бажання до впровадження нового, передового, озброює школярів глибокими знаннями, підвищує якість викладання предмета не тільки на основі свого життєвого і професійного досвіду, а й шляхом пізнання загальних закономірностей навчального процесу, засвоєння досягнень психолого-педагогічної науки, запровадження їх у практику педагогічної діяльності;
o    уміє діагностувати, моделювати і прогнозувати систему педагогічної діяльності;
o    володіє методикою педагогічних досліджень і вміє її реалізувати в навчальному процесі (атестація вчителів 2012);
o    удосконалює професійну діяльність, прогнозує перспективи власної праці з урахуванням самоаналізу досягнутого;
o    бере активну участь у різних формах методичної роботи, виявляє зацікавлене ставлення до інновацій;
o    уміє узагальнювати особистий досвід роботи, має друковані праці, пропагує серед колег свої творчі здобутки;
o    розвиває творчі здібності школярів.
Учителеві з високим рівнем методичної культури властиві такі риси:
o    творча самостійність, що визначається ініціативністю, прагненням до пізнавальної діяльності, нестандартним підходом до справи, активною пошуковою діяльністю, спрямованістю на постановку і розв’язання науково-методичних проблем, налаштованістю інтелекту на творче мислення;
o    високий рівень самоорганізації у підготовці до занять під час на- вчально-виховної діяльності, наполегливість, працездатність, організованість, відповідальність;
o    працелюбність і старанність під час самопідготовки, самонавчання, самоформування, дисциплінованість і дбайливість щодо реалізації своєї технології навчання;
o    цілеспрямованість у досягненні мети, твердість в обстоюванні своїх переконань;
o    потреба у самовихованні, формуванні досвіду духовного і професійного самовдосконалення тощо.
Методична культура передбачає високий рівень розвитку особистості педагога та його професійної майстерності в організації і здійсненні навчально-виховного процесу, в самореалізації, самовдосконаленні, підвищенні кваліфікації і здатності до інтенсивної творчої роботи. Вона є реальною рушійною силою професійної майстерності. Підвищення методичної культури – необхідний елемент інтенсифікації, розширення сфери відповідальності вчителя за умови і результати праці. Методична культура вчителя, колективу вчителів може випереджати умови, що склалися історично, засоби і мету діяльності, сформувати у них «здорову» незадоволеність, що є необхідною передумовою прогресу у педагогічній діяльності. Відсутність методичної культури у діяльності вчителя – фактор, що гальмує і знижує ефективність навчального процесу в школі. Він призводить до застою і консерватизму.
Шляхами та засобами формування методичної культури, розвитку методичної майстерності, вдосконалення професійних здібностей педагога є:
o    самоосвіта;
o    навчально-методична робота в міжкурсовий період;
o проходження курсової перепідготовки при ОІППО, що створює умови для безперервності післядипломної освіти педагогів; формування педагогічної майстерності, особистої професійної культури.
Методична культура формується паралельно з майстерністю, мистецтвом викладання, спілкування, научування, але суть її полягає в узагальненні, осмисленні особистого педагогічного досвіду й переходу на вищий рівень професіоналізму.
Методична культура – категорія духовно-інтелектуальна і є тією особистісно духовною базою, на якій розвивається високий професіоналізм і відточена педагогічна майстерність.
Професійно важливі якості можуть виявлятися яскраво постійно, епізодично чи практично не проявлятися.

Орієнтовна структура професійної компетентності педагогічного працівника



http://teachcertificat.in.ua/wp-content/uploads/2011/09/3.jpghttp://teachcertificat.in.ua/wp-content/uploads/2011/09/41.jpg
Високий рівень професійної компетентності забезпечує правильну орієнтацію в сфері педагогічної діяльності, опір ситуативним і негативним явищам, пошук причин недоліків насамперед у собі, а не зовні. Реакція на будь-які ситуації визначається механізмом саморегуляції і є результатом свідомих дій. Для даного рівня характерне яскраве і постійне проявлення не менше ніж 75 відсотків якісних ознак, вказаних вище. Окремі недоліки корінним чином не впливають на результати педагогічної діяльності.
Для середнього рівня професійної компетентності педагогічних працівників характерне постійне проявлення не менше ніж 65 відсотків ознак. Деякі з них можуть виявлятися яскраво. У решті складових можуть бути суттєві недоліки, що вимагає від учителя постійної праці з їх усунення.
Для низького рівня професійної компетентності характерний прояв окремих ознак та епізодичність деяких з них, що в сумі становить не більше ніж 50 відсотків. Яскраво чи чітко проявляються значні недоліки професійної компетентності більшості складових структури компетентності. Для цього рівня притаманна стандартизована педагогічна поведінка, яка добре прогнозується, необхідність діяльності за зразком, відхід від якого часто ставить учителя у безвихідні ситуації. Більшість учителів цієї групи негативно чи різко негативно ставляться до психолош-педагогічної науки, до підвищення особистого професійного рівня тощо.

Іспити для вчителів


атестація вчителів в новій формі

Вчитель та учень мають багато спільного. Так само педагоги, як і школярі, один раз на певний проміжок часу готуються до так званих іспитів. Тільки назва в них дещо інша – тести для атестації вчителів, які організовуються для підтвердження відповідності викладача на посаді, яку він займає.



Тести для атестації вчителів, зазвичай, проходять в режимі онлайн. Якщо педагог – претендент на першу категорію кваліфікації, то він подає встановлену заяву разом із додатком у вигляді документа із попередньої атестації, заповнений атестаційний лист, а також презентацію власних досягнень у викладацькій сфері.

Тести для атестації вчителів можна знайти на відповідному ресурсі. Звичайно, тут вони будуть наведені як приклади і ні в якому разі не використовуватимуться в атестаційний період. Та завдяки цим прикладам педагог зможе приблизно ознайомитися із майбутньою програмою оцінювання, а також об’єми робіт по підготовці.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал