Актуальність проблеми



Скачати 227.13 Kb.
Дата конвертації24.04.2017
Розмір227.13 Kb.


Актуальність проблеми.

Розвиток зв'язного мовлення є

головним завданням мовленнєвого

виховання дітей. Саме у зв'язному

мовленні реалізується основна,

комунікативна функція мови і мовлення.

Л. С. Виготський

Без мовленнєвого спілкування неможливий повноцінний розвиток дитини. Тому завдання навчання рідної мови, розвитку мовлення постає як одне з провідних у всебічному розвитку дошкільника.
Засвоєння дітьми рідної мови охоплює формування практичних мовленнєвих навичок, удосконалення комунікативних форм і функцій мовної діяльності (на основі практичного засвоєння засобів мови), а також формування усвідомлення мовної дійсності, яке може бути названим лінгвістичним розвитком дитини. Освітня лінія "Мовлення дитини" передбачає засвоєння дитиною культури мовлення та спілкування, елементарних правил користування мовою у різних життєвих ситуаціях. Оволодіння мовою як засобом пізнання і способом специфічно людського спілкування є найвагомішим досягненням дошкільного дитинства. Мовленнєва діяльність дітей дошкільного віку складається із різних видів говоріння та слухання, під час якої формуються мовленнєві вміння та навички. Для розвитку виразного мовлення необхідно створення умов, які допомагають дитині передати свої емоції, почуття, бажання і погляди як у звичайній розмові, так і публічно, не соромлячись слухачів. Величезну допомогу в цьому надають заняття з театралізованої діяльності, які треба проводити кожен день: це гра, і пожити, і порадіти в ній може кожна дитина.

Виховні можливості театралізованої діяльності величезні: її тематика не обмежена і може задовольнити інтереси і бажання дитини.

Приймаючи участь у театральній діяльності, діти знайомляться з навколишнім світом у всьому його різноманітті - через образи, фарби, звуки, музику, а вміло поставлені педагогом запитання спонукають думати, аналізувати, робити висновки і узагальнення. У процесі роботи над виразністю реплік персонажів, власних висловлювань активізується словник дитини, вдосконалюється звукова культура мовлення. Роль, яку виконує дитина, особливо діалог з іншим персонажем, ставить маленького актора перед необхідністю ясно, чітко і зрозуміло висловлюватися.

Тому саме театралізована діяльність дозволяє вирішувати багато педагогічних завдань, що стосуються формування виразності мовлення дитини, інтелектуального та художньо-естетичного виховання. В результаті дитина пізнає світ розумом і серцем, висловлюючи своє ставлення до добра і зла; пізнає радість, пов'язану з подоланням труднощів спілкування, невпевненості в собі.

У нашому світі, насиченому інформацією і стресами; душа просить казки-дива, відчуття безтурботного дитинства. Театралізація - це в першу чергу імпровізація, пожвавлення предметів і звуків. Так як вона тісно взаємопов'язана з іншими видами діяльності - співом, рухом під музику, слуханням і т.д., необхідність систематизувати її в єдиному педагогічному процесі очевидна. Одним з етапів розвитку мовлення в театралізованій діяльності є робота над виразністю мови. Виразність мовлення розвивається протягом усього дошкільного віку: від мимовільної емоційної у малюків - до інтонаційної мовленнєвої у дітей середньої групи і до мовної виразності мовлення у дітей старшого дошкільного віку.

Для розвитку виразної сторони мовлення необхідне створення таких умов, у яких кожна дитина могла б виявити свої емоції, почуття, бажання і погляди, причому не тільки в звичайній розмові, але і публічно, не соромлячись присутності сторонніх слухачів. Крім того, при навчанні дітей засобам мовної виразності необхідно використовувати знайомі і улюблені казки, які концентрують у собі всю сукупність виразних засобів української мови. Саме розігрування казок дозволяє навчити дітей користуватися різноманітними виразними засобами у їх поєднанні (мова, наспів, міміка, пантоміміка, рухи).

У старшому віці значно розширюється зміст театральної діяльності за рахунок самостійного вибору дітей, старші дошкільники залучаються до режисерської роботи, у них розвиваються навички безконфліктного спілкування.

Кожен рік в дитячий садок приходять різні діти: кмітливі, тямущі і не дуже,

контактні і замкнуті...

Соціально - економічні умови суспільства, науково – технічний прогрес ставлять сучасну людину вже з дошкільного віку не тільки перед проблемою адаптування до нових умов життя, які постійно змінюються, але й перед необхідністю активно, творчо пізнавати навколишній світ. Щоб вижити в ситуації постійних перетворень і адекватно на них реагувати, щоб бути затребуваною й успішною людиною, необхідно активізувати свій творчий потенціал, свою креативність, а також вміло володіти своїм словниковим запасом, грамотно і виважено передавати свої думки. Адже саме креативність виступає потужним фактором розвитку особистості, який визначає її готовність змінюватись, відмовлятись від стереотипів, знаходити нестандартні рішення життєвих ситуацій.

Період дошкільного віку – це серйозний і важливий етап психічного і фізичного розвитку малюка. Як же пробудити в дітях цікавість до світу і до самих себе? Як примусити їх душу «працювати»? Як зробити творчу діяльність потребою, необхідною часткою життя?

Розмірковуючи над цим питанням, прийшла до висновку: допомогти може театр та музично-театралізовані ігри.

З самого раннього віку дитина прагне проявити творчість. Дуже важливо створити в дитячому колективі атмосферу вільного вираження почуттів, думок, заохочувати бажання бути несхожими на інших, пробудити їх фантазію, реалізувати їх творчі здібності. В розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку допомагає театралізована діяльність, оскільки в своїй основі містить творчий початок і сама по собі є творчою діяльністю. Завдяки казці дитина пізнає світ розумом та серцем,не тільки пізнає,але і виражає своє власне відношення до добра та зла.

Театралізована діяльність дозволяє дитині вирішувати багато проблемних ситуацій опосередковано, від імені казкового героя. Це допомагає подолати нерішучість,сором’язливість,страх.

Театралізована діяльність допомагає розвивати:

пам'ять, ініціативність, самостійність, мову, дикцію, допомагає вирішити багато актуальних проблем педагогіки, психології, пов’язаних з:



  • художнім навчанням та вихованням дитини;

  • формуванням естетичного смаку;

  • моральним вихованням;

  • розвитком комунікативних якостей особистості;

  • вихованням волі, розвитком пам’яті, уяви, ініціативності, фантазії,мови;

  • створює позитивні емоції, настрій…

Театралізовану діяльність можна використовувати в освітньому процесі як окрему форму роботи з дітьми чи як елемент заняття, розваги, свята тощо.

Резюмуємо: театралізована діяльність дітей дошкільного віку є могутнім засобом мовленнєвого розвитку. Вона пов’язана із сприйманням і відтворенням засобами театрального мистецтва образів, які створюються після знайомства з літературними творами. Поєднання літературної та театралізованої діяльності спонукає дітей до виконання творчих завдань, стимулює до імпровізації, сприяє розвитку сюжетоскладання й розвиває зв’язне мовлення дошкільників. Отже, виходячи з вище сказаного потрібно зазначити, театралізована діяльність є перспективним напрямом, одним із ефективних засобів розвитку мовленнєвих здібностей дітей.



Теоретичне обґрунтування проблеми.

«Дошкільнику доступна внутрішня активність співчуття, розуміння внутрішнього світу персонажу, це відкриває перспективи використання театралізованої гри у моральному розвитку дітей,- вмінні співвідносити себе з позитивними та негативними персонажами. Завдяки цьому зароджуються соціальні почуття, емоційне відношення до вчинків та подій.»

(Л.С. Виготський, А.В. Запорожець)

Вивчення рідної мови починається з раннього віку в сім’ї і вдосконалюється вже в дошкільному навчальному закладі. Одним із продуктивних напрямів роботи в дошкільному закладі з розвитку мовлення визнано театралізовану діяльність. Вона виступає як специфічний вид дитячої активності і є одним із найулюбленіших видів творчості малюків.

Розглядаючи театрально-мовленнєву діяльність потрібно зазначити, що це вид художньо-мовленнєвої діяльності дошкільників, пов’язаний із сприйманням і відтворенням засобами театрального мистецтва художніх образів, навіяних літературними творами, складанням на цій основі власних сценаріїв і сюжетів [1, с. 220].

Проблема театрально-мовленнєвої діяльності є досить різноплановою й розглядалася науковцями у різних аспектах: лінгводидактичному (Богуш А., Водолага Н., Гавриш Н., Чемортан С.), педагогічному (Зимняя І., Карпинська Н., Славина Л.), психологічному (Виготський Л., Гальперин П., Давидов В., Ельконін Д., Запорожець О.), філософському (Каган М.). Так, у своїх напрацюваннях дослідники Богуш А., Водолага Н., Гавриш Н., Чемортан С. з’ясували сутність театрально-мовленнєвої діяльності, її види і специфіку на етапі дошкільного дитинства, особливості сприймання дітьми художніх творів та постановок; доведено позитивний вплив художніх творів на формування особистості дитини.

Театралізація відіграє особливу роль у житті дитини. Саме через неї діти знайомляться з навколишнім світом, виконують різні ігрові завдання, які сприяють інтелектуальному розвитку. Дитина співчуває героям, розділяє їх почуття, живе разом з ними у світі казки. Загальна мета вихователів щодо організації театралізованої діяльності полягає у:

– розвитку вміння дітей „входити в образ” і „утримувати” його впродовж усієї театралізованої діяльності;

–   усвідомленні мовленнєвих та виконавчих дій;

–    вмінні передавати характерні особливості будь-якого художнього образу;

–    усвідомленні змісту, ідеї, художніх образів літературних творів;

–     вмінні переносити отримані уявлення в самостійну ігрову діяльність;

–     виявленні зацікавленості до театру, як виду мистецтва [2].

Театралізована діяльність – це, власне, гра в театр „для себе”, підготовка та показ вистав „для глядачів”. У процесі театралізованої діяльності дошкільники знайомляться з особливим видом праці (актора, режисера і ін.), застосовують кращі літературні форми [1, с. 220]. Театралізовані ігри – це розігрування в особах певного літературного твору, відтворення за допомогою виражальних засобів (інтонації, жестів, пози, ходи) конкретних образів.

У своїх доробках Л. Артемова розрізняє театралізовані ігри залежно від виду гри та специфічного сюжетно-рольового змісту. Вона розподіляє їх на дві основні групи: режисерські та ігри-драматизації. У першому випадку дитина і режисер, і водночас „голос за кадром”, організовує театрально-ігрове поле, акторами, виконавцями в якому є ляльки. В іншому випадку – актори, сценаристи, режисери самі діти, які у ході гри домовляються між собою про те, хто чим буде займатися, хто яку роль виконуватиме [2, с. 554]. Більш детальніше театралізовані ігри класифікує Н. Сиротич.

Театралізована діяльність у різних її проявах вирішує конкретні завдання мовленнєвого розвитку дошкільників.

Змістовими компонентами театралізованої діяльності є:

– пізнавальний (дозволяє дітям познайомитися з театром та людьми, які там працюють);

– ігровий (надає змогу використовувати отримані знання у грі);

– сценічний (допомагає дітям перетворюватися на акторів) [1, с. 227].

Для театралізованої діяльності дітей дошкільного віку використовують різні види театру: тіньовий, пальчиковий, ляльковий, маріонеток, на фланелеграфі. Можна створити багато різних видів театру. Головне – фантазія і бажання педагога, завдання якого не тільки зацікавити малят театром, а й викликати у них бажання самим взяти участь у створенні театральних персонажів. Крім того, кожен з видів має свої специфічні можливості щодо розвитку мовлення дітей та їхньої ігрової діяльності: складання сюжету, відтворення діалогів, розвитку уяви. Діти дошкільного віку під час театралізованої діяльності отримують зразки правильного, красивого, емоційно забарвленого зв’язного мовлення, насиченого влучними образними виразами, метафорами, прислів’ями, приказками, фразеологізмами. У них розвивається діалогічне й монологічне мовлення.



Театралізована ігрова діяльність дітей розглядається у двох взаємопов'язаних аспектах:.
• як різновид художньої діяльності, де інтегрується з наступними видами діяльності; літературна, музична і образотворча;
• як творча сюжетна гра, поширений в самостійному ігровому досвіді дитини. Такі вихідні теоретичні положення.

У дошкільному навчальному закладі театралізована ігрова діяльність дітей приймає дві форми: :


1 - коли діючими особами є визначені предмети рукотворного світу: іграшки, ляльки, фігурки (настільний театр: площинні та об'ємні фігурки персонажів; фланелеграф; тіньовий театр, театр петрушок; бібабо; театр маріонеток). 
2 - коли діти самі в образі діючої особи у відповідному костюмі (або з використанням елементів костюмів) виконують взяту на себе роль.
Вивчаючи теорію розвитку зв'язного діалогічного мовлення засобами театралізованої діяльності, ми зіткнулися з кількома проблемами. 
По-перше, в дослідженнях про розвиток діалогічної мови немає повної класифікації діалогічних умінь ні у одного автора, не дивлячись на те, що діалогічні вміння це фундамент діалогічного мовлення. 
По-друге, не дивлячись на те, що театралізована діяльність має велике значення в мовному розвитку, нам не вдалося знайти в науковій літературі роботи, присвячені цій проблемі.
Таким чином, ми вважаємо, що важливість питання про розвиток діалогічного мовлення засобами діалогічного мовлення визначається недостатньою освітленістю даної теми. Рішення даної задачі надзвичайно значимо в період дошкільного дитинства так як спілкування, це один з найважливіших чинників загального психічного розвитку дитини
Опис досвіду.
У змістовому наповненні освітньої лінії «Дитина у світі культури» Базового компонента дошкільної освіти відмічено те, що успішною дитяча театральна діяльність є тоді, коли дитина «творчо застосовує художньо-мовленнєвий музично-пластично-пісенний досвід у театралізованій грі, сценки, самостійно вигаданої казки, творів інших літературних жанрів».

Для організації театралізованої діяльності в нашому дошкільному закладі у всіх вікових групах створено куточки театралізованої діяльності, в яких розміщено ширми, різні види театру – ляльковий, пальчиковий, настільний.

В нашій групі для театралізованої діяльності зібрано костюми для героїв різних казок, маски, шапочки; різноманітний реквізит: кошики, посуд, муляжі фруктів, овочів; предмети побуту та вжитку тощо. Виготовлено декорації, реквізит, костюми, театральну ширму які використовуються відповідно до змісту казок.

Робота з дітьми проводиться систематично й послідовно з поступовим ознайомленням дошкільників зі сценарієм вистави, вивченням слів героїв та вправлянням їх в оволодінні вміннями й навичками, необхідними для проведення театралізації. Тривалість дитячої діяльності визначається поставленими завданнями, активною дитячою працездатністю, зумовленою віковими та індивідуальними особливостями. Ігри-драматизації організовуємо із дітьми середнього та старшого дошкільного віку. Підготовка здійснюється під час спеціально організованих занять із театралізованої діяльності у другу половину дня. Заняття проводяться мікрогрупами по 2—3 дітей у кожній, підгрупами по 3—6 дітей або із усіма учасниками вистави по 6—10 дітей залежно від мети.



Мета роботи -

розвиток зв’язного виразного мовлення дітей засобами театралізованої діяльності.



Задачі для реалізації мети роботи:

  • Створити умови для розвитку креативних здібностей дітей шляхом впровадження в освітній процес театралізованої діяльності;

  • Виховувати інтерес дітей до різних видів театральної діяльності;

  • Формувати основні навички акторського мистецтва (навички водіння ляльок,вміння брати на себе роль, дії);

  • Розвивати усі компоненти функції мови та форми мовленнєвої діяльності;

  • Удосконалювати пізнавальні процеси.

І етап, констатуючий

Дитинство кожного з нас проходить в світі рольових ігор, які допомагають дитині засвоїти правила та закони дорослих людей. Тому особливе значення в навчально-виховній роботі ми надали театралізованій діяльності дошкільників, усім видам дитячого театру, які допоможуть сформувати правильну модель поведінки в сучасному суспільстві, розвинути діа-монологічне мовлення дітей. Почали з того, що склали план роботи. Визначили основні напрями діяльності: поступовий перехід дитини від спостереження театралізованої постановки дорослого до самостійної ігрової діяльності; від індивідуальної гри і «гри поруч» до гри в групі з трьох-п'яти однолітків, які виконують ролі; від імітації дій у поєднанні з передачею основних емоцій героя до освоєння ролі як створеного простого "типового образу" в театралізованій грі.

Поставили наступні завдання: 
•Розвинути стійкий інтерес до театрально-ігрової діяльності; 
•Збагачувати словник дітей, активізувати його; 
•Удосконалювати діалогічне мовлення; 
• Спонукати дітей відгукуватися на ігри-дії зі звуками (живої і неживої природи), наслідувати рухи тварин і птахів під музику, під звучання слова;
• Сприяти прояву самостійності, активності у грі з персонажами -іграшками.
Пріоритетним напрямом роботи визначена розробка педагогічних умов розвитку діалогічного мовлення дітей дошкільного віку засобами театралізованої діяльності.
На підготовчому етапі вивчили психолого-педагогічну літературу з проблеми дослідження, ознайомились із науковою літературою щодо своєрідності діалогічного мовлення дітей дошкільного віку.
Аналіз вивчення психолого-педагогічної літератури показав, що діалогічна мова виступає як основна форма мовного спілкування. У дошкільному віці відбувається освоєння всіх видів діалогу. Спочатку освоюється розмовна мова, потім власне діалог, кінцевим результатом буде полілог. У дослідженнях авторів діалогічні уміння є головною умовою успішності розвитку діалогічного мовлення. Однак діалогічні вміння не винесені в загальну класифікацію.
Ми досліджували літературу і склали загальну класифікацію діалогічних умінь: Інтерес до спілкування, бажання брати участь у діалозі


  • виявляє інтерес до спілкування.

  • виявляє інтерес до змісту.

  • виявляє інтерес до взаємодії з іншими дітьми.

  • виявляє інтерес до взаємодії з іншими дорослими.

  • активізує свою промову в ситуації, де спонукальним мотивом є допомога дорослого.

  • пропонує тему для діалогу або її варіації.

Відбирати інформацію, передавати зміст.

  • вміє будувати діалог (запитувати, відповідати, пояснювати і т. д.) користуючись при цьому різноманітними мовними засобами у відповідності з ситуацією.

  • вміє висловлювати свої думки, думки з ситуації.

  • вміє підтримувати тему розмови.

  • вміє домовлятися про спільну діяльність, повідомляє про враження.

Слухати, чути, розуміти мову.

  • доповнює і виправляє співрозмовника.

  • вміє чути слухати розуміти співрозмовника.

  • розуміє звернену мову і діє відповідно до змісту запитання дорослого.

Відповідати, говорити, розмірковувати, задавати питання.

вміє сформулювати і поставити питання.

веде діалог від імені іграшкового персонажа.

поправляє себе, у разі правильного або не повної відповіді.

поправляє однолітка, у разі правильного або не повної відповіді.

замислюється і зосереджується на своїй відповіді.

розповідає самостійно, наслідуючи мовлення дорослого.

бере участь у загальній розмові, не перебиває співрозмовника, не відволікаючи від теми. розуміє звернену мову і вислуховує запитання та відповіді інших дітей.



Вміє приймати співрозмовника як особистість, орієнтуватися на співрозмовника

відповідає на запитання та звернення дорослого.

відповідає на запитання та звернення однолітка.

використовує елементи монологічної мови в повідомленнях про виконання доручення, в розмовах спільної діяльності.

вміє правильно відповідати на питання, в залежності від типу питання.

вступає в мовні контакти з дорослим з різних приводів.

вступає в мовні контакти з одноліткам з різних приводів.

вміє змінити тему коректними способами.

вміє привернути до себе співрозмовника і утримувати його вербальними і невербальними способами.

Вміє почати і закінчити спілкування.



Аналіз, виправлення, доповнення.

використовує встановлені форми ввічливого спілкування.

використовує встановлені форми ввічливого поводження.

аналізує відповіді співрозмовника.

виправляє і доповнює відповіді співрозмовника.

Володіння нормами і правилами мовного спілкування.

характеризує ситуацію, що вимагає дотримання якогось правила.

Вміє застосовувати знайомі норми і правила мовного спілкування в своїх питаннях і відповідях (зверненнях).

Використання театральної діяльності створює оптимальні лінгводидактичні умови для розвитку зв’язного мовлення, адже забезпечує:



  • діяльнісний підхід, що передбачає самостійну активну мовленнєву практику;

  • комплексний та інтегрований підходи, що дають змогу впливати на рівні мовлення, зокрема -

  • збагачувати і активізувати лексику;

  • удосконалювати граматичну правильність мовлення;

  • розвивати інтонаційну виразність мовлення;

  • мотивацію мовленнєвої діяльності – акторська гра спонукає дитину до самостійного формулювання висловлювань;

  • вплив художньої літератури на мовленнєвий розвиток.

З метою систематичного здійснення роботи з театралізованої діяльності дітей визначили основні складові освітнього процесу:

  • заняття з розвитку мовлення;

  • заняття з ознайомлення з навколишнім світом та природою;

  • дидактичні ігри та вправи та вправи з розвитку мовлення;

  • індивідуальна робота;

  • використання художньої літератури;

  • театральна діяльність;

  • сюжетно – рольова гра.

Систему планування роботи з розвитку мовлення дошкільників можна представити у вигляді схеми.




ІІ етап, розвиваючо-формуючий.

Організація театралізованої діяльності в дошкільному навчальному закладі попередньо має на меті визначення певної цілі та завдань, які необхідно реалізувати педагогічному колективу. Мета другого етапу нашої роботи: залучення дітей до творчої діяльності шляхом ознайомлення з театральним мистецтвом, використання театралізації для розвитку творчих, акторських та сценічних здібностей вихованців, формування в них мовленнєвої компетентності, навичок театрально-виконавської діяльності, ознайомлення дошкільників із театром як установою, з професійною діяльністю його працівників.

Щоб реалізувати зазначену мету, педагогічному колективу необхідно вирішити такі завдання:


  • ознайомити дітей зі специфікою театрального мистецтва, формувати в них емоційно-ціннісне ставлення до театру;

  • виховувати зацікавлене та відповідальне ставлення до підготовки, проведення та оцінювання театралізованої діяльності;

  • учити дітей сприймати й розуміти композицію та особливості літературного твору, розвивати уявне мислення;

  • розвивати вміння «входити в образ» та спонукати перебувати в ньому до кінця театралізованого дійства;

  • формувати виразне та дикційно чисте сценічне мовлення;

  • удосконалювати вміння та навички дітей у передачі характерних особливостей різних художніх образів;

  • допомогти дошкільникам оволодіти акторськими, сценічними здібностями (мімікою, жестами, інтонацією, пантомімою) в міру їх індивідуально-вікових особливостей;

  • усвідомлювати колективний характер дієтворення у процесі підготовки театральної вистави, важливість партнерства в ігровій взаємодії, оволодіння навичками спілкування та колективної творчості;

  • стимулювати прагнення дитини самореалізуватися, самоствердитися.

Робота з дітьми проводиться систематично й послідовно з поступовим ознайомленням дошкільників зі сценарієм вистави, вивченням слів героїв та вправлянням їх в оволодінні вміннями й навичками, необхідними для проведення театралізації. Тривалість дитячої діяльності визначається поставленими завданнями, активною дитячою працездатністю, зумовленою віковими та індивідуальними особливостями.

Завдання підготовки до гри-драматизації, театральної діяльності вирішуються в ході спостережень, екскурсій, під час читання художньої літератури, слухання музики, співу, музичних, рухових і дидактичних ігор, ігрових вправ, пізнавальних та мовленнєвих занять, самостійної художньої діяльності та спеціально організованих занять.У першій частині такого заняття здійснюється ознайомлення дошкільників зі змістом художнього твору, обраним для драматизації. Вихователь виразно читає або розповідає текст, можна також прослухати аудіо- або грамзапис.

Подальша робота на цьому етапі проходить шляхом поступового поглибленого вивчення художнього тексту завдяки використанню різних видів переказу (за ролями, вроздріб тощо), бесіди за змістом та бесіди, що спрямовані на аналіз зовнішніх проявів емоційного стану персонажів за допомогою використання ілюстрацій та відповідних запитань до них: «Який настрій у хлопчика, дівчинки?», «Як ти про це дізнався?», «Про що свідчить вираз обличчя (поза, хода, рухи)?..».

У другій частині заняття увага зосереджується на розвитку дитячої уяви, подальшому збагаченню емоційного досвіду дітей через проникнення в емоційні стани літературних героїв, ознайомлення із засобами їхнього вираження в мовленні. Виконання цих завдань здійснюється за допомогою застосування комплексу методів і прийомів: використання ілюстрацій, фотографій із зображенням людей і казкових персонажів у різних емоційних станах, імітаційно-ігрових вправ, дидактичних ігор із піктограмами для вправляння дітей у визначенні емоційних станів за зовнішніми ознаками, завдань, переліку запитань до дітей із метою вправляння їх у визначенні почуттів і емоційних станів героїв за мовленнєвими й зовнішніми проявами і т.д. Наприклад: «Як плаче чи сміється зайчик?», «Який настрій у дідуся?», «Яким голосом говорить ведмідь?» тощо. Застосування такого комплексу прийомів дає змогу уникнути монотонності в мовленні дітей, що виникає внаслідок механічного заучування тексту ролі без проникнення й відтворення почуттів героїв.У третій частині заняття робота спрямована на практичне засвоєння дітьми засобів виразності. Для цього використовуються творчі вправи, спрямовані на розвиток умінь самостійного використання інтонації, виразних рухів для передачі емоцій літературних героїв. Наприклад: «Покажи ходу», «Зміни голос» тощо.

На цьому етапі проводиться робота над технікою мовлення (вправи, ігри, скоромовки, чистомовки тощо). Після такої підготовчої роботи дітям пропонується драматизувати фрагмент літературного твору за їхнім вибором, у ході якого вони вправляються в самостійному пошуку й використанні засобів виразності.

Паралельно із підготовкою літературної частини вистави ми здійснюємо музичну підготовку. Зазвичай усі спектаклі в дитячому театрі проходять із музичним супроводом, який виконує музичний керівник Зорська І.А. У нашому театрі до цієї діяльності заохочуються і молодші і старші дошкільники. Вони з особливим захопленням супроводжують виступи артистів акомпанементом шумових та ударних музичних інструментів: металофонів, ксилофонів, барабанів, маракасів, саморобних тріскачок (баночок із різноманітним наповненням) тощо; голосових звукових ефектів на кшталт: посвистування, шипіння, завивання, кряхтіння, цокання язиком, вдихи — видихи тощо.

Використання цього звукового арсеналу дає можливість передати звуки навколишнього світу та природи: спів птахів, шурхіт листя (шелестіння папером), завивання вітру (дмухання в пусту пляшку або трубочку); рипіння снігу (скрип мішечка з крохмалем) і багато інших звуків, що допомагають зробити дитячу виставу захопливою та цікавою.

Є ще й інший спосіб озвучування ролей, коли за кожним персонажем вистави закріплюється один музичний інструмент, який найбільш вдало передає характерні особливості героя. Наприклад:



  • для озвучення мишки використовуємо дзвіночок або трикутник, які найбільш вдало відтворюють шурхіт, що супроводжує переважно це звірятко;

  • звуки ходи ведмедя озвучуємо за допомогою барабана. Глухі удари по ньому асоціюються з важкою ходою ведмедика. Також можна використати тріскачку, звуки якої асоціюватимуться у глядачів вистави з тріскотінням кущів;

  • кастаньєти створюють звук, який нагадує «шльопки». Вони найбільш вдало підійдуть для озвучення жабки, яка стрибає по воді;

  • Курочку Рябу можна озвучити за допомогою тріскачок із різним наповненням. Одночасне промовляння слів «куд-ку-дах-тах-тах» і ритмічне струшування тріскачкою передають квоктання курки та шум змахів крил.

Виконувати партії цих музичних інструментів доручаємо дітям із спеціально організованого оркестру. Під час реплік конкретного персонажа діти з оркестру мають швидко зреагувати і створити для них інструментальний супровід. 

ІІІ етап. Узагальнюючий, творчий.

Підсумком усієї підготовчої роботи стає гра-драматизація — дитяча вистава, на перегляд якої у спеціально відведений час у другу половину дня приходять подивитися вихованці дошкільного закладу та батьки маленьких артистів.

І ось настає казковий час… Діти в театральних костюмах і гримі займають свої місця на сцені й за кулісами, глядачі нетерпляче очікують початку вистави. За сигналом педагога починається чарівне дійство… Юні актори, «перевтілившись в образ», беруть участь у колективній грі. Старанно, у міру своїх індивідуальних можливостей, за допомогою міміки, жестів, зміненого голосу, інтонації вони передають характерні риси свого персонажа, своє ставлення до нього. Доречно, якщо кожна дитина знає текст усіх дійових осіб, вчасно озвучує репліку відповідно до обраної ролі, вступає в ігрову взаємодію. Коли трапляється ситуація, що дошкільник забуває слова, то йому на допомогу завжди приходить педагог.

У вихованні дітей нема дрібниць, тому не менш важливим є виховання дитини-глядача. С. Михалков писав, що хороший глядач, як і хороший актор, повністю перевтілюється в героя. Таким ідеальним глядачем є майже кожна дитина. Під час перегляду вистав малята співпереживають героям, шукають шляхи вирішення складних ситуацій, висловлюють співчуття ображеним, водночас вони виражають емоції, властиві дійовій особі чи улюбленому персонажеві.

Після перегляду вистави проводимо із дошкільнятами бесіду, щоб виявити: чи зрозуміли вони зміст вистави; позитивні й негативні вчинки героїв; хто з героїв найбільше сподобався… Адже перегляд театралізацій стимулює пізнавальну активність дітей, розвиток їхніх інтелектуальних інтересів, мотивує до прояву співпереживання, взаємодії в колективі, формування товариських відносин.

ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Показниками ефективної організації театралізованої діяльності дітей дошкільного віку є: здатність дитини активно взаємодіяти з дорослими та однолітками під час розігрування уривків казок, інсценування, ігор-імітацій; спроможність наслідувати, імітувати голоси тварин, птахів під час театралізацій окремих епізодів казок та драматизації літературних творів; уміння доречно імітувати рухи, жести персонажів; брати участь в іграх-драматизаціях, театралізованих іграх, іграх за сюжетами літературних творів. Діти мають знання про театр як мистецький заклад у межах програми.

До комплексу вмінь, що засвідчують компетентність дітей старшого дошкільного віку у сфері театралізованої діяльності, належать такі з них: організовувати самостійно та за вказівкою дорослого ігри-драматизації, театралізовані ігри за сюжетами знайомих художніх творів; брати участь в інсценуванні відомих казок; ідентифікувати почуття і вчинки персонажів із власними діями; проявляти власну позицію у процесі перевтілення у сценічний образ; запам’ятовувати сюжетну послідовність, своєчасно включатися в дію; використовувати музично-пластично-пісенний досвід під час театралізації різних творів літературних жанрів. Діти мають знання про театр як мистецький заклад у межах програми. У дітей формується діалогічна компетенція: ініціює і підтримує розпочату розмову в різних ситуаціях спілкування, відповідає на запитання співрозмовника; дотримується правил мовленнєвого етикету і коректно виявляє власне емоційне ставлення до предмета розмови і співрозмовника.

 

Література:



1.            Богуш А. Методика організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей у дошкільних навчальних закладах. Підручник для студентів вищих навчальних закладів факультетів дошкільної освіти / А. Богуш, Н. Гавриш, Т. Котик. – К.: Видавничий Дім „Слово”, 2006. – 304 с

2.            Дошкільна лінгводидактика: Теорія і методика навчання дітей рідної мови в дошкільних навчальних закладах: [підручник] / за ред. А. М. Богуш. Друге видання, доповнене. – К.: Видавничий Дім Слово”, 2011. – 704 с.



3.            Сиротич Н. Попередження синдрому „соціокультурного споживача” засобами театралізованої гри / Н. Сиротич // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2013. – №9. – С. 15-19.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал