1. 1 Становлення особистості



Сторінка5/6
Дата конвертації01.06.2017
Розмір0.67 Mb.
1   2   3   4   5   6

2.2 Сумський художній музей. Музей сьогодні

Як ми вже зазначали раніше, перші одинадцять років історії музею фізично пов'язані з іменем уродженця Сумщини, професійного художника, педагога, археолога, громадського діяча Никонора Харитоновича Онацького, для якого організація музею в Сумах стало справою життя, але потужний духовний потенціал, закладений його фундатором, простежується і впливає на всю подальшу історію закладу. У 1937 р. Н.Онацького було розстріляно «за націоналістичну пропаганду музейними засобами». Саме репресією першого директора музею обумовлена і то ситуація, що нині музей знаходиться на стадії відродження власної історії, з якої двадцять шість перших років його існування залишаються практично невідомими широкому загалу. Наразі йде процес дослідження і наукової обробки документів з родинною архіву Н.Онацького, який його донька Наталія Никанорівна передала музею наприкінці минулого століття і без яких до цього часу неможливо було відтворити як біографію Н.Х.Онацького, так і початкову історію першого музею в Сумах.

Надалі проведемо короткий огляд більш ніж 85-літньоі історії Сумського художньою музею з акцентом на доленосні еволюційні періоди і часи поточного існування з виконанням звичайних музейних функцій (збереження, дослідження, експонування, пропагандо тощо), та в цьому колі питань - простеження зв'язку між позицією влади і місцем музею у конкретних проміжках часу.

Хронологічно в історії музею виокремлюються три періоди: 1920-1931 рр., 1932-1946 рр., після 1946 р.

Призначення Н.Онацького на посаду директора майбутньою Сумського музею (1 березня 1920 року) не було випадковим - націоналізовані пам'ятки старовини явно носили мистецький характер, а серед членів спеціальної комісії, створеної у 1918 р. під егідою Наросвіти для збирання предметів старовини і мистецтва, які надходили до Сум з поруйнованих навколишніх садиб і маєтків, тільки він мав певну фахову освіту.

Як вже зазначалося у попередніх розділах нашого дослідження, Н.Х.Онацький закінчив Одеське художнє училище, в 1906 р. повернувся до Лебедина (після навчання у Петербурзькій академії художеств), де розпочалася його плідна педагогічно діяльність, яка продовжувалася протягом усього його життя. З 1913 р. він викладав історію мистецтво, живопис, малюнок, інші образотворчі дисципліни в різних сумських закладах.

Саме як фахівцю з образотворчості, першому і єдиному в той час у регіоні професійному художнику Н.Онацькому було доручено організацію музею.

Музейна політика перших років радянської влади була спрямовано на організацію доступу широких верств населення до культурної спадщини, і музейна мережа в цілому по країні зростало швидкими темпами. Тотожні процеси відбувалися й на місцях, керівництво Сумської наросвіти підтримувало Н.Х.Онацького.

І хоча на момент призначення його на посаду майбутній музей не мав не тільки приміщення і штатних працівників, а й музейних фондів, але протягом короткого часу музею були передані три суміжні споруди, після сполучення яких між собою музей уже мав нормальні умови для подальшого розвитку закладу.

За відсутності бюджетного фінансування протягом кількох років музею було дозволено здавати вільну площу в оренду під магазини і житло. Бюджетне фінансування розпочалося у 1925 р. Наприкінці 1922 р. було відкрито першу музейну експозицію, структуру якої Н.Онацький докладно по кожній залі висвітлив у місцевій періодиці. За основу побудови експозиції було взято принцип показу за матеріалами по технікам виконання творів мистецтва: у перших двох залах експонувалися графічні твори як відомих вітчизняних художників, так і французьких, італійських, американських майстрів. Живописні роботи вітчизняних художників (українських і російських) XVIII – початку XX ст. були розміщені у декількох окремих залах разом з вітчизняною скульптурною пластикою і декоративним мистецтвом. Так само експонувалися в трьох залах і твори живопису та декоративного мистецтва західноєвропейських і східних майстрів ХVІІ-ХІХ ст. Незважаючи на те, що вітчизняне мистецтво в експозиції презентувалося в руслі загальноросійської культури, українське національне спрямування було очевидним. Тож, дві зали Н.Х.Онацький оголосив "українським відділом" з визначенням його як найбільш повного і цікавого відділу минулого життя України, тут експонувалося старе українське скло, старі українські килими, старі вишивки, межигірські фаянсові вироби, невеличка збірка козацької зброї, картини різних художників з українського життя.

Другий етап музейної історії, який розпочався після звільнення Н.Х.Онацького, можна охарактеризувати як період боротьби за виживання. З 1932 р. по 1937 р. йшов процес реалізації пропозицій комісії з передачі фондів від Н.Х Онацького іншій особі, зафіксованих в акті (оригінал якого з автографами зберігається нині у музеї): "..Комісія знаходить потрібним у зв'язку з реорганізацією музею залишок музейних речей передати до Всеукраїнського єдиного державного музейного фонду, а срібні речі, що не мають музейного значення, слід реалізувати з метою підсилення спеціальних коштів, потрібних для реорганізації музею з художньо-історичного на краєзнавчий". Під "залишком" розумілося все, що не було краєзнавчого профілю, здебільшого, це стосувалося творів мистецтва, які складали основу музейного зібрання.

Процес знищення музею, який тривав кілька років поспіль, був припинений після виходу у світ урядової постанови "Про музеї", яка вимагала від місцевих органів влади "розібратися з профілями музеїв, які є переплутаними". Після офіційного визнання у 1937 р. художнього профілю Сумського музею протягом 1938-1939 рр. до його фондів неодноразово надходили твори західноєвропейського і вітчизняного живопису з Ермітажу, Третьяковської галереї та інших музеїв країни.

Згідно з актом, Н.Х.Онацький залишив наступникам більше 13 тисяч експонатів. Кількість тих, що залишилися у фондах до 1941 р. невідома, але найцінніші мистецьки речі, зібрані Н.Х.Онацьким, були збережені і наразі експонуються в постійних музейних експозиціях. Під час Другої світової війни вони були евакуйовані і знаходилися під наглядом фахівців з Третьяковської галереї в Новосибірському оперному театрі, у 1946 р. основний фонд налічував менше 5 тисяч експонатів. Під час Великої Вітчизняної війни співробітники музею, проявивши справжній героїзм, евакуювали найцінніші експонати. Значна частина робіт, що їх не встигли вивезти (1822 твори), була спалена гітлерівцями разом з приміщенням музею. У 1945 році колекція повернулася в рідне місто. Невдовзі музей розпочав роботу. Було поновлено вивчення експонатів, ускладнене необхідністю реставрації ряду творів і втратою наукового архіву та бібліотеки. Поступово активізувалася збиральницька діяльність. Музею подарували свої твори художники М.Барсамов, М.Жуков, С.Луньов, В.Литвинов. Колекція відділу радянського образотворчого мистецтва періодично поповнювалася творами із всесоюзних та республіканських художніх виставок.

Серед нових надходжень також були роботи М. Богданова–Бєльського, І.Похитонова, Р. Фалька, А. Мещерського, Є. Волошинова, А. Штекліна, В.Минаєва, С.Васильківського. Колекція українського радянського мистецтва збагатилася творами Ф.Кричевського, П.Волокидіна, І.Кавалерідзе, К.Трохименка, М.Глущенка.

З 1946 р. до середини 1970-х років музей свого приміщення не мав, його експозиції працювали в декількох залах будівлі обласної філармонії.

Другу половину 1970-х і 1980-ті роки в історії музею з огляду на його еволюцію можна порівняти з першим десятиліттям існування закладу. У цей період музею були надані двоповерхові пам'ятки архітектури – в колишній Воскресенській церкві (XVIII ст.) більше двадцяти п'яти років існувала експозиція декоративного мистецтво, а колишній Головний корпус будинків Державного банку (1890 р.) був пристосований під експозиції творів живопису, графіки і скульптури і з того часу є основною музейною будівлею.

Активними темпами йшов процес комплектації музейних фондів, які за цей період збільшилися на 8 тисяч.

З 1989 р. кілька років поспіль у Троїцькій церкві м. Суми на правах самостійного відділу музею діяла скульптурна галерея І.П.Кавалерідзе, яка презентувала художньо-меморіальний спадок видатного уродженця Сумщини, відомого скульптора, драматурга, кінорежисера й актора.

Процеси, які почалися у житті музею після 1990 р., перегукуються з тією ситуацією, у якій заклад опинився після звільнення з нього Н.Х.Онацького.

По-перше, протягом цього періоду музей повернув релігійним громадам культові споруди, а унікальні скарби вітчизняного то світового образотворчого і декоративного мистецтва (більше 14 тисяч експонатів) наразі сконцентровані в основній будівлі музею, де на першому поверсі діє експозиція вітчизняною і західноєвропейського образотворчою мистецтва XVI – початку XX ст. (менше 200 експонатів), на другому – з 2003 р. презентується невелика частина (700 предметів) кращих світових зразків XVII - початку XX ст. з колекції декоративно-ужиткового мистецтва музею за розділами: мистецтво країн Далекого та Близького Сходу, Західної Європи, а також України та Росії.

По-друге, у 2003 р. попередніми владними структурами офіційно було оголошено програму, реалізація якої практично означала ліквідацію художнього музею в Сумах.

Сучасна експозиція образотворчого мистецтва репрезентує мистецтво України та Росії XVIII - початку XX ст. і країн Західної Європи: Італії (XVI - початку XIX ст.), Голландії та Фландрії (XVII - XVIII ст.), Франції (XVII - початку XX ст.).

Показ вітчизняного мистецтво розпочинається з українського та російського іконопису XVIII – XIX ст. Серед творів світського мистецтва цієї доби виділяються картини – портретні зображення козацької старшини: гетьманів І.Скоропадського, Д.Апостола, М.Залізняка, В.Кочубея - та портрети О.Корейського, В. Боровиковського і портретна мініатюра. Серед інших жанрів виділяються марини І.Айвозовського, натюрморти І.Хруцького та скульптура К.Клодто.

В експозиції мистецтво кінця XIX - початку XX ст. є твори релігійного змісту художників М.Нестерова то В.Моковського, написані на замовлення мецената П.Харитоненка для соборів міста Суми, картини І.Селезньова, А.Мещерського, Є.Волошина, В.Котарбікського, В.Коровіна, О.Средіна, В.Перепльотчикова, В.Зарубіна та уродженця Сумщини О.Богомозова.

У традиціях реалізму виконані полотна передвижників М. Богданово-Бельського "Горе", О.Моравова "Зимовий спорт", І. Володимирова "Перев'язочний пункт", О.Васнецова "Осіннє листя" із серії "Пори року".

Справжніми перлинами в музейній збірці є психологічно вирішений твір М.Башкирцевої "Горе" та філософського змісту портрет "Три покоління" уродженця Сумщини Ф.Кричевського.

Значну частину західноєвропейського мистецтва складають твори італійських художників, які дають певне уявлення про окремі стильові напрями у художніх процесах Італії XVI - початку XIX ст., у двох залах експонуються твори фламандських та французьких майстрів XVII – початку XX ст.

В музеї представлена одна з кращих робіт видатного російського художника першої половини XIX століття О.Кіпренського «Чоловічий портрет» (1814), виконаний італійським олівцем у вільній, невимушеній манері. Романтичною схвильованістю, притаманною мистецтву початку XIX століття, перейнята динамічна й інтенсивна в кольорі картина О. Орловського «Битва».

Увагу відвідувачів неодмінно привертає натюрморт І.Хруцького «Квіти і фрукти», де зі справжньою майстерністю і великою любов'ю до деталей змальовані соковиті плоди, з великим хистом згруповані на темному тлі, нехитрий посуд і гарний букет квітів. З-поміж чотирьох картин уславленого мариніста І. Айвазовського, виставлених в експозиції, особливо цікава «Місячна ніч в Криму. Гурзуф». Вона полонить навдивовижу гарним відтворенням місячного світла, що міниться на прозорому дзеркалі води.

Творчість основоположника критичного реалізму в українському мистецтві Т.Г.Шевченка представлена офортами «Судня рада», «Старости», «У шинку». Про культурні зв'язки між російським та українським народами свідчать твори російських митців, що працювали на Україні: К.Трутовського, Л.Жемчужникова, І.Соколова. В експозицію включена одна з кращих жанрових картин В. Штернберга, друга Т.Г. Шевченка, — «Біля шинку», написана ним на Україні. Поетичністю хвилює «Портрет дівчини» пензля М.Рачкова, в якому передано чарівність молодості й чистоту мрій дівчини з народу. Витонченістю колориту й великою живописною майстерністю відзначається «Жіночий портрет» І.Макарова. Історичне полотно М.Шустова «Іван III розриває ханську грамоту» втілює патріотичну ідею визволення російської землі від татаромоигольської навали.

Найширше представлена в музеї творчість художників-передвижників та близьких до них майстрів російського та українського живопису. Одна з кращих картин музею – «Дружина-модниця» Ф. Журавльова – відзначається чудовим виконанням і майстерністю психологічної характеристики.

Інтересом до життя простого народу, співчуттям і любов'ю до нього перейняті картини «Дід Василь» М. Неврєва, «Сільська сцена» К.Лемоха, «Старенькі» В.Маковського, «Сільська вчителька» К. Пинєєва, «Зимовий спорт» О. Моравова. Майстерністю у відтворенні світлоповітряного середовища приваблює картина «Ранок поміщиці» К. Маковського.

Пейзажний живопис передвижників представлений чудовими роботами О. Саврасова, І.Шишкіна, А. Куїнджі, І. Левітана, С. Колесникова. В музеї експонуються дві роботи видатного російського художника І.Репіна. Це написаний у широкій живописній манері і стриманих червонувато-вохристих тонах етюд до картини «Запорожці пишуть листа до турецького султана» – «Запорізький полковник», на якому зображено отамана Сірка. До числа кращих жіночих портретів Рєпіна належить полотно «Біля рояля. Портрет Софії Тарновської», що демонструє віртуозну майстерність митця. Картина «Ревнощі» М. Пимоненка, що експонувалася на 30-й виставці передвижників, одна з кращих у творчості художника. З глибокою симпатією зобразив він просту селянську дівчину, невибагливий сільський краєвид.

Широко представлений в музеї український пейзажний живопис XIX – початку XX століття. Емоційністю відтворення буденних, прозаїчних мотивів, тонким чуттям колориту відзначаються твори П. Левченка «Село взимку. Глушина», «Київ. Вигляд з вікна взимку», «Пізня осінь. Глушина».

З-поміж багатьох творів С. Васильківського слід згадати «Літній день», що поєднує в собі епічність і увагу до деталей.

Краєвиди «Дворик», «Весна. Дворик». «Весна. Місток», «Весняна повінь», написані С.Світославським, свідчать про захоплення художника простими мотивами природи, що оточують людину, про його вміння передати м'якість сонячного світла, подих весни.

Про живопис кінця XIX – початку XX століття дають уявлення твори В.Сєрова («Портрет Антоніо д'Андраде», «Дворик. Віз»), А. Богомазова («В гойдалці»), К.Коровіна («Крим. Мигдаль цвіте»), А. Средіна («Зелена вітальня»), С. Жуковського («Інтер'єр»), М. Зайцева («Сумні думи») та ін. Привертає увагу велике декоративне полотно А.Васнецова «Осіннє листя» з серії «Пори року», в якому насичена палітра щільного фактурного живопису переконливо передає красу літньої осені.

Російська скульптура дореволюційного періоду представлена окремими творами видатних майстрів. Серед них – «Здиблений кінь» П.Клодта, «Трійка» Е.Лапсере, «Портрет невідомого» П.Трубецького.

У колекції скульптури є чимало робіт декоративно-прикладного характеру. Приваблюють виконані в фарфорі роботи відомого російського живописця кіпця XIX – початку XX століття К. Сомова «Закохані» і «Дама з маскою».

Досить широкий і різноманітний відділ радянського мистецтва. У ньому експонуються твори художників старшого покоління — А.Рилова, І.Грабаря, Б.Кустодієва, М. Нестерова, І. Машкова, М. Бурачека. Нейтральне місце в експозиції займають твори, присвячені образу В.І.Леніна. Особливо значні живописні роботи Б.Йогансона «Штаб Жовтня», В. Задорожного «У Ілліча», скульптурні роботи М. Андрєєва, М. Манізера, І. Зноби, відома автолітографія Є.Кибрика «Є така партія!», графічні аркуші М. Жукова, В. Касіяна.

Образ активного творця соціалістичного суспільства розкривають «Портрет дівчини-залізничниці» Г.Ряжського, «У колгоспному клубі» К.Трохименка, «Портрет ударниці заводу «Червоний пролетарій» О. Савкіної, «З нагородою» Т. Голембієвської. Героїчна праця радянських людей оспівується в картині В.Полкова «Молодість».

«Матроси Жовтня» П. Сулименка — одна з кращих картин на історико-революційну тематику. Завдяки ясній і лаконічній композиції, звучному колірному вирішенню образи захисників Жовтня сприймаються особливо виразно.

Гордість музею — монументальне полотно О. Моїсеєнка «Перша Кінна», що хвилює пафосом утвердження нового світу. Динаміка дії картини прекрасно гармонує з інтенсивною колірною гамою. Картина захоплює майстерністю композиційної побудови, темпераментністю і розмаїттям живопису.

Красі рідної землі присвячені краєвиди М. Бурачека, С. Герасимова, М.Ромадіна, Т. Яблонської, М. Глущенка, Г. Нісського, Г. Світлицького, О.Шовкуненка. В музеї відображені також досягнення митців братніх республік. В експозиції представлені твори М.Сар'яиа, М.Гюлікехвяп, Р.Сагрітса, В. Юркунаса.

Зібрання відділу зарубіжного мистецтва порівняно невелике, проте й у ньому є ряд цінних творів. Найбільш повно представлена італійська школа. Чарівною безпосередністю позначене полотно «Венера і Амур» невідомого венеціанського художника XVII століття. Картина «Жертвоприношення Авраама» невідомого майстра болонської школи є зразком академічного живопису XVII століття.

Уявлення про італійський натюрморт дає картина «Овочі й фрукти», майстерно зображене м'яке пір'я дичини. Зібрання польського мистецтва включає в себе твори живопису і графіки XIX – початку XX століття. Причаровують ліричні краєвиди Яна Станіславського й акварель Юліуша Коссака «Вершниця». З великою точністю відображено життя пролетаріату на початку XX століття в творах Фелікса Вигжевальського «Рибалки» і «На пристані».

Музей пишається однією з кращих на Україні колекцій декоративно-ужиткового мистецтва. В ній представлені першорядні зразки уславленого кролевецького ткацтва, а також вишивання, різьблення, килимарства. Є в ній і багата колекція виробів художньої промисловості, що знайомить з кращими зразками фарфору і фаянсу російських та українських заводів XVIII—XIX століть: Гарднера (колишнього Імператорського), Попова, Корнілова, заводу Миклашевського, заснованого 1839 року у селі Волокитине на Сумщині, та ін.

Нові надходження дозволяють охарактеризувати досягнення сучасних художніх промислів: Палеха, Мегери, Хохломи, Петриківки, Опішні та ін. Музей провадить велику й різноманітну роботу по естетичному вихованню населення Сумщини, пропаганді досягнень образотворчого мистецтва.

Зміна політичної ситуації в Україні за останні роки відкрила перспективи для реалізації потенційних можливостей зібрання Сумського обласного художнього музею. Тож, окрім існуючих експозицій, реальним є презентування суспільству великого розділу образотворчого та декоративного мистецтва XX ст., який через відсутність експозиційних площ знаходиться у перевантажених фондосховищах вже понад десять років. Це живопис 20-30-х, 60-80-х років XX ст. та сучасне актуальне мистецтво кінця XX - початку XXI ст.; великий пласт графіки західноєвропейських та вітчизняних майстрів XVIІІ-ХХ ст.; професійне та народне декоративне мистецтво, і, перш за есе, традиційні промисли України (зокрема Сумщини) та Росії.

Музей має можливість представити такі монографічні розділи: "Творчість І.П.Кавалерідзе", "Мистецька спадщина родини Кричевських", а також творчість Н.Х.Онацького, К.І.Власовського, І.П.Прянишникова, П.П.Слесаренка та інших (із серії "Художник у провінції"). Окремим розділом музей може експонувати творчість місцевих сучасних художників та майстрів народного мистецтва.

Таким чином, на сьогодні Сумський обласний музей художнього та декоративно-ужиткового мистецтва – провідний культурний центр області, популярність якого зростає завдяки активній виставочній діяльності. Приклад тому – міжнародні виставки в Германії, Італії, Польщі, Росії.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал