Звіт про науково-дослідну роботу Організація та принципи діяльності судової влади України: сутність, поняття, сучасний стан діяльності та шляхи оптимізації адміністративно-правових засад формування позитивного іміджу



Сторінка5/7
Дата конвертації25.12.2016
Розмір1.18 Mb.
ТипЗвіт
1   2   3   4   5   6   7

Підрозділ 2.4.Загальна характеристика формування адміністративно-правового статусу Державної судової адміністрації в незалежній Україні.

На початку 90-х pp. досить активно почала обговорюватися пропозиція щодо позбавлення Міністерства юстиції України функції організаційного забезпечення діяльності суду і передачі її новоствореному органу. Було запропоновано декілька його назв: Головне адміністративне управління, створене у складі Верховного Суду України; Генеральна Рада судової влади; Вища Рада судової адміністрації. Найбільш принциповим моментом було вирішення порядку формування зазначеного органу. Представники судової влади наполягали на тому, що такий орган (Державна судова адміністрація) має бути центральним органом системи судів загальної юрисдикції, на який покладається організаційне забезпечення діяльності місцевих, апеляційних та спеціалізованих судів, відповідальним перед Головою Верховного Суду і підзвітний Раді суддів України. Тобто йшлося про повну незалежність Державної судової адміністрації від впливу інших гілок влади.

Визначення поняття Державної судової адміністрації вперше дано у проекті Закону «Про судоустрій України», де їй виділено окремий розді. Було запропоновано новий підхід до правового регулювання організаційного забезпечення діяльності судів, яке закладено у провадженнях Державної судової адміністрації України. Органами суддівського самоврядування пропонувався статус Державної судової адміністрації як центрального органу у системі судів загальної юрисдикції, на який покладається організаційне забезпечення діяльності місцевих, апеляційних та спеціалізованих судів, відповідального перед Головою Верховного Суду і підзвітного Раді суддів України. Фактично це означало б повну залежність Державної судової адміністрації від органів суддівського самоврядування. Зрештою, Державну судову адміністрацію було створено як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом. Хоча Закон України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 року, у частині регламентації організаційного забезпечення судових органів, став рішучим кроком вперед, проте, він був втіленням компромісу.

Основною проблемою цього законодавчого акту було те, що в ньому не було логічного довершення щодо основного питання – створення дійсно незалежного державною органу, який би відповідав за організаційне забезпечення судових органів. Діяльність Державної судової адміністрації спрямовувалася та координувалася Кабінетом Міністрів України, її Голова призначався Президентом України, а пізніше, відповідно до змін внесених до Конституції Кабінет Міністрів України. Таким чином, орган, який мав здійснювати організаційне забезпечення судових органів опинився під повним контролем Президента і Кабінету Міністрів України, а пізніше, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до Положення про Державку судову адміністрацію України вона забезпечує належні умови для діяльності судів загальної юрисдикції, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування, Академії суддів України; веде статистичний і персональний облік даних про кадри судів, готує матеріали щодо призначення, обрання та звільнення судів, бере участь у формуванні резерву на посади суддів, голів і заступників голів судів; організовує роботу з ведення судової статистики, діловодства в судах загальної юрисдикції тощо.

Не торкаючись проблеми легітимного прийняття у першому читанні проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України (реєстр №2834 від 27 грудня 2006 p.), зазначимо, що в ньому було залишено Державній судовій адміністрації України статус органу виконавчої влади, що здійснює організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції (крім Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів), а також інших органів та установ судової системи та є підконтрольним Раді судів України.

З прийняттям нового Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 питання про підпорядкування Державної судової адміністрації судовій владі було позитивно вирішено. Згідно з нормами даного законодавчого акта Державна судова адміністрація була виведена із під контролю Кабінету міністрів України та стала підзвітною з'їзду суддів України. Також відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010., змінився порядок призначення на посаду Голови Державної судової адміністрації згідно з яким, тепер, він призначаєтся і звільняється Радою судів, a нe Президентом України, як то передбачав попередній Закон України «Про судоустрій України». Однак, незважаючи на те, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010., став значним кроком уперед на шляху удосконалення механізму організаційного забезпечення функціонування судів загальної юрисдикції, його недоліком було те, що він «обійшов своєю увагою» проблему визначення правової природи та місця цього органу державної влади в системі владних координат.

Таким чином, слід додати, що історично-правовий аспект формування Державної судової адміністрації показує, що зміни, які відбуваються у визначенні правового статусу Державної судової адміністрації невід'ємно пов'язані зі становленням Державної судової адміністрації як органу судової влади. Аналізуючи історію становлення Державної судової адміністрації, як органу судової влади, витікає, що зміна правового статусу Державної судової адміністрації є досить логічною, адже приналежність цього органу до судової влади є правильною на даному етапі реформування судової системи.



Підрозділ 2.3. Особливості взаємодії Державної судової адміністрації з іншими органами державної влади.

Правова природа Державної судової адміністрації України розкривається через характеристику структури її адміністративно-правового статусу і зокрема, через зміст кожного її структурного елемента. Але поряд з елементами структури правового статусу даного органу, істотне значення також має іхарактеристика тих відносин і зв’язків, які виникають між Державною судовою адміністрацією та іншими органами державної влади.

Стаття 146 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що обов’язок щодо представництва судів з органами інших гілок влади покладається саме на Державну судову адміністрацію . Хоча таке повноваження і закріплене, але на нашу думку, механізм його реалізації є найменш вираженим і практично висвітленим. У зв’язку з цим, воно породжує особливу увагу як окрема частина нашого дослідження. Адже існування певних взаємовідносин з іншими органами, свідчить про значимість діяльності Державної судової адміністрації не тільки в масштабі судової системи, але й в межах всієї системи вітчизняних державних органів.

Питання специфіки й характеру взаємодії Державної судової адміністрації з іншими органами державної влади досліджувались багатьма науковцями.

Більшістю вчених притримувалася позиція про виділення повноваження щодо взаємодій Державної судової адміністрації України в окремий елемент її правового статусу, який перебуваючи у системному зв’язку з іншими складовими правового статусу відображає повну картину сутності і призначення даного органу не тільки в межах національної системи правосуддя, але й в межах всієї системи органів державної влади. Тим не менш, незважаючи на проведені дослідження вченими, вважаємо, що багато аспектів щодо особливостей взаємодії Державної судової адміністрації з іншими органами виконавчої влади є малорослі-дженими та потребують подальшого наукового дослідження та аналізу.

Метою статті є з’ясування особливостей взаємодії Державної судової адміністрації з іншими органами державної влади. Задля досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання: дослідити специфічні особливості взаємодії Державної судової адміністрації з іншими органами державної влади; визначити й проаналізувати взаємозв’язки Державної судової адміністрації з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, прокуратурою тощо.

В загальному значенні під взаємодією потрібно розуміти певну підтримку, взаємозв’язок двох чи більше явищ. Виходячи з того, що нас цікавить сааме взаємодія між Державною судовою адміністрацією і іншими органами державної влади, то важливим для розкриття сутності взаємодії виступає поняття «взаємна підтримка», змістовне навантаження якого розкривається на рівні спільної діяльності чи окремих контактів, що використовуються для реалізації поставлених завдань перед конкретно взятим органом.

Таке ж розуміння даної категорії розуміється і в аспекті дослідження повноважень і діяльності Державної судової адміністрації, адже створення належного рівня організаційного забезпечення функціонування судової системи є можливим тільки при наявності певних постійних і сталих зв’язків з іншими органами державної влади. Така ідея закріплюється також і на підзаконному рівні – в п.1 Положення про Державну судову адміністрацію України від 22.10.2010 р. № 12.

Отже, аналізуючи наведені вище категорії, можна казати про те, що поняття взаємодії органу державної влади з іншими органами є ніщо інше як відповідний взаємозв’язок, який визначається і встановлюється на законодавчому рівні. А з цього, як наслідок випливає інше, досить важливе для даного етапу нашого дослідження твердження про те, що взаємодія Державної судової адміністрації з іншими органами державної влади повинна розглядатися як відповідна діяльність, що носить спільний характер, базується на основі певних законних та підзаконних норм, має окремі форми прояву і спрямована на виконання тих завдань, які стоять перед Державною судовою адміністрацією як окремим органом судової влади.

На сьогоднішній день, виходячи з того переліку повноважень, які закріплюються за Державною судовою адміністрацією, можна казати про наявність декількох видів взаємодії: зовнішню і внутрішню. На нашу думку, під загальною (зовнішньою) взаємодією Державної судової адміністрації потрібно розуміти певну сукупність взаємозв’язків, які виникають у даного органу при співпраці з органами інших гілок державної влади, правоохоронними органами та відповідними установами інших держав та міжнародних організацій.

Щодо внутрішньої взаємодії, то це ті відносини, які виникають між Державною судовою адміністрацією України і іншими органами, які складають судову систему держави. Тобто, до переліку таких органів належать суди, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, апарат судів, Рада суддів України тощо. Таким чином, основним критерієм поділу на дані види взаємовідносин і взаємозв’язків даного органу судової гілки влади виступає статус іншої сторони таких відносин.

Крім запропонованої нами класифікації в теорії виділяють такі види взаємовідносин (взаємозв’язків) як широкі і вузькі. До широких взаємовідносин відносять сукупність відносин, що виникають у процесі виконання Державною судовою адміністрацією кадрової функції, яка охоплює значне коло повнова-жень даного органу. В свою чергу, під вузь-кою взаємодією потрібно розглядати співпрацю Державної судової адміністрації України або її територіального управління з відповідним апаратом суду щодо конкретного питання (наприклад вирішення питання щодо призначення керівника апарату суду та його заступника).

Розглянемо шляхи взаємодії Державної судової адміністрації з органами державної влади більш детально.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що Голова Державної судової адміністрації України призначається і звільняється з посади Радою суддів України. При цьому, не залишається не поміченим і те, що основний підзаконний нормативний акт, який регулює діяльність даного органу (Положення від 22.10.2010 р.) також був прийнятий саме Радою суддів України. Крім того, згідно з положеннями ст.127 вищезазначеного закону Рада суддів України за поданням Голови Державної судової адміністрації України визначає граничну чисельність працівників даного органу і відповідних територіальних управлінь і здійснює контроль щодо дотри-мання законодавства при наявності ситуацій щодо врегулювання конфлікту інтересів, що можуть виникати між Головою Державної судової адміністрації і іншими органами судової системи.

А з цього можна побачити про встановлення відносин субординаційного характеру між цими двома органами вітчизняної судової системи. До речі, слід зазначити про те, що до моменту прийняття в 2010 році відповідного закону Державна судова адміністрація була підконтрольна Кабінету Міністрів України, а питання щодо призначення і звільнення з поста Голови цього органу вирішувалось Президентом України. На нашу думку, внесення відповідних змін у дану сферу є досить позитивним моментом. Адже, не є доцільним забезпечувати незалежність і самостійність судової системи і при цьому перебувати у безпосередній залежності від органів виконавчої влади. Існування такої ситуації в минулому забезпечувало механізм порушення принципу розподілу влади, а тому вплив і лобіювання чужих інтересів саме через Державну судову адміністрацію однозначно мав місце. Тобто, знову ж таки, наголошуємо на тому, що встановлення відповідальності Державної судової адміністрації саме перед Радою суддів України з одного боку сприяє цілісності судової системи, а з іншого боку – впливає на визначення правового статусу даного органу. Крім цього, у зв’язку з наявністю прямого підпорядкування Державної судової адміністрації Раді суддів, то як наслідок даний орган, що здійснює організаційне забезпечення судів також підконтрольний і з’їзду суддів України. Даний вищий орган суддівського самоврядування у відносинах з Державною судовою адміністрацією України уповноважений заслуховувати інформацію щодо діяльності даного органу.

Отже, з даних законодавчих положень, можна вибудувати відповідний ланцюг зв’язків, де з’їзд суддів України і Рада суддів України (що функціонує як вищий орган суддівського самоврядування між з’їздами суддів України) безпосередньо координують діяльність Державної судової адміністрації України і тим самим, забезпечує реалізацію вертикальних відносин.

Також слід зазначити і про наявність взаємовідносин Державної судової адміністрації України з Вищою каліфікаційною комісією суддів України, зокрема один з одинадцяти членів даного органу судової системи призначається Головою Державної судової адміністрації України. Тобто, в даному випадку Голова Державної судової адміністрації має відповідні повноваження щодо функціонування органу, який займається питаннями добору кваліфікованих судових кадрів і тим самим, можна казати про те, що такий характер взаємозв’язків обумовлює причетність до реалізації даного повноваження і Державної судової адміністрації також.

Щодо органів судової системи, слід зазначити про те, що взаємозв’язки цих установ правосуддя з Державною судовою адміністрацією України і її відповідними управліннями є одними із найголовніших різновидів внутрішніх взаємовідносин, адже це випливає з самого призначення і функціонування даного органу – організа-ційне судове забезпечення, дослідження якого було вже нами проведено вище.

Вартує окремої уваги взаємні зв’язки зовнішнього спрямування, що виникають між Державною судовою адміністрацією й іншими органами інших гілок державної влади.

В першу чергу, звернемося до голо-вного законодавчого органу нашої держави – Верховної Ради України, діяльність якої також пов’язана і з роботою Державної судової адміністрації. Верховна Рада України є органом, що виконує функції законодавчої гілки влади і тому, відповідно, на неї покладаються повноваження щодо створення і прийняття нових законів, що містять норми, які регулюють діяльність інших органів державної влади. В тому числі, до таких органів належить і Державна судова адміністрація. На сьогоднішній день, саме на рівні Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в главі 2 Розділу ХІ визначено правовий статус даного органу судової влади. Тобто, можна казати про те, що безпосередньо національний Парламент надає статус тим чи іншим положенням статусу обов’язкової, законодавчої норми, яка визначає специфіку того чи іншого органу. Отже, Верховна Рада України узаконила правовий статус Державної судової адміністрації в відповідних положеннях Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Але, це зв’язок, який виникає між даними органами, що виходить саме з боку Парламенту, а щодо Державної судової адміністрації України, то він також присутній. В цьому контексті потрібно звернути увагу на пункти 1 і 7 ч.1 ст.146 ви-щезазначеного закону, який закріплює повноваження Державної судової адміністрації що до підготовки матеріалів пропозицій щодо бюджету судів, що подаються до Верховної Ради Україна, яка при підготовці законопроекту про Державний бюджет на майбутній рік, вирішує питання щодо їх або повного, або часткового врахування.

Таким чином, можна казати про те, що на даному етапі саме Верховна Рада України вирішує питання обсягу фінансового забезпечення як Державної судової адміністрації України, її відповідних територіальних управлінь, так і всієї державної судової системи в цілому. Тобто, можна простежити прямий зв'язок між парламентом і подальшою діяльністю даного органу судової влади. Крім того, потрібно зазначити і про наявність певного спеціального підзаконного акту, який визначає спрямованість взаємодії Державної судової адміністрації з Верховною Радою України, а саме, мова йде про наказ Державної судової адміністрації України Про організацію взаємодії Державної судової адміністрації України з Верховною Радою України та Кабінетом міністрів України від 21.09.2006 р. № 100. Даним джерелом закріплюються основні концептуальні шляхи взаємодії даного органу судової системи з відпо-відними органами виконавчої і законодавчої влади.

Звернемо свою увагу на ті моменти, які пов’язані саме з Верховною Радою України. Зокрема, крім тих основних шляхів взаємодії, які передбачаються з аналізу законодавства, можна казати і про наявність більш деталізованих положень: 1) передбачається забезпечити підготовку вмотивованих висновків і фінансово-економічних обґрунтувань щодо відповідних законопроектів (в тому числі і до законопроекту про Державний бюджет в час-тині тих коштів, які надаються для забезпе-чення функціонування судової системи); 2) обов’язкова присутність представників Дер-жавної судової адміністрації України під час розгляду депутатськими фракціями на пле-нарних засіданнях Верховної Ради тих прое-кттів законів, які пов’язані з статусом і дія-льністю даного органу судової системи .

Важливим також є встановлення характеру взаємовідносин між Державною судовою адміністрацією і відповідними органами виконавчої влади.

Розглянемо також ті взаємовідносини, що є притаманними для Державної судової адміністрації і Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України виступає органом, через який подаються відповідні законопроекти Державної судової адміністрації України на розгляд до Верховної Ради України. Адже на сьогоднішній день ст.93 Конституції України передбачений виключний перелік органів, що можуть бути суб’єктами законодавчої ініціативи, до яких належать: Президент України, Кабінет Міністрів, народні депутати Верховної Ради і Національний банк України. Отже, можемо казати про те, що в даному випадку Кабінет Міністрів України виступає як свого роду певний механізм, через який Державна судова адміністрація має можливість звертатися до Верховної Ради України.

Крім цього, зазначений раніше наказ Державної судової адміністрації України від 2006 року передбачає також і інші шляхи взаємодії даного органу з Кабінетом Міністрів України. До основних положень відносяться: 1) здійнення своєчасного інформування Державною судовою адміністрацією України Кабінету Міністрів України на початку чергової сесії Верховної Ради України про стан виконання відповідних рішень Верховної Ради України, які приймаються за підсумками проведення Дня Уряду України і парламентських слухань у Верховній Раді; 2) здійснення інформування Кабінету Міністрів України про хід і результати розгляду у Верховній Раді України внесених ним законопроектів та інших актів Верховної Ради України, які безпосередньо належать до компетенції даного органу судової системи; 3) подача відповідних пропозицій Кабінету Міністрів України щодо вдосконалення законодавства в сфері забезпечення діяльності Державної судової адміністрації.

Крім Кабінету Міністрів України до вітчизняної системи виконавчих органів також належать міністерства, служби, агентства і інспекції. Але, слід наголосити на тому, що на даний момент сама Державна судова адміністрація України практично не здійснює співпрацю з службами, агентствами і інспекціями. Радше, ми можемо казати про співпрацю даних органів виконавчої влади з судовою системою, зокрема з судами (наприклад, звернення відповідної інспекції з приводу порушення законодавства у певній сфері), організаційна діяльність яких забезпечується Державною судовою адміністрацією.

Окремо потрібно зазначити про відповідний характер взаємовідносин міністерств і Державної судової адміністрації. Відповідно до положень основних нормативних актів, що регулюють діяльність Державної судової адміністрації питання щодо співпраці з відповідними міністерствами, на нашу думку, не є досить чітко розкритим, а тому воно не є достатньо практичним у сприйнятті, що зумовлює потребу у більш детальному ознайомленні з певними нормативними джерелами. Так, зокрема, за останні роки, а саме після прийняття Закону України від 07.07.2010 р, шляхи співпраці Міністерства юстиції Украї-ни і Державної судової адміністрації дещо розширились. І це і не є дивним, з огляду на те, що на ці органи покладені обов’язки щодо ведення відповідних видів реєстрів. Тобто можемо вести мову про певну однорідність повноважень. Так, зокрема, 26.01.2012 р. Був виданий спільний наказ між Державною судової адміністрацією України і Міністерством юстиції України, відповідно до якого був закріплений порядок надсилання електронних копій судових рішень, щодо тих осіб, які вчинили корупційні відповідні діяння (при цьому до переліку таких рішень входять як адміністративні правопорушення, так і злочини в даній сфері).

Також на сьогоднішній день, Державна судова адміністрація України перебуває у певних взаємовідносинах і з органами прокуратури України. Це також є передбачуваним, адже одним із повноважень даного органу є здійснення нагляду за додержанням законодавства усіма іншими органами державної влади під час виконання покладених на них законом повноважень. На підтримання ідеї щодо розповсюдження рішень суду в електронному варіанті 27.09.2012 р. також був виданий спільний підзаконний акт з Генеральною прокуратурою України, яким передбачено порядок передачі копій судових рішень в електронному варіанті з метою наповнити ними Єдиний реєстр досудових розслідувань.

Слід зазначити і про наявність певних позитивних моментів щодо забезпечення посилення шляхів взаємодії між Державною судовою адміністрацією і різних за своєю спрямованістю органів виконавчої, пода-ткової та пенітенціарної сфери, які проявляються у створенні спільної міжві-домчої групи, що уповноваженні вирішувати питання щодо обміну інформацією. Це, в цілому, сприятиме більш ефективному і швидкому здійсненню відповідних дій після винесення того чи іншого судового рішення, що дозволить дотримуватись такого принципу правосуддя як розумність.

Також неможливо не зазначити про наявність досить тісних взаємовідносин Державної судової адміністрації з Міністерством внутрішніх справ України. Відповідно до ст.154 закону України «Про судоустрій і статус суддів» на спеціальні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України покладаються обов’язки щодо підтримання громадського порядку в суді, охорона та забезпечення безпеки самих суддів і відповідних працівників суду.В спеціальному нормативно-правовому акті, який регулює діяльність даного виконавчого органу – Закон України «Про міліцію» в ст.7 і п.28 ч.1 ст.10 також закріплене відповідне повноваження щодо створення належних умов захисту і охорони суддів і працівників суду, відповідно.

Крім цього, на підзаконному рівні затверджене положення про діяльність відповідного спеціального підрозділу «Грифон», на який як раз і покладаються вищезазначені нами обов’язки, зокрема в п.2 даного акту більш конкретизовано основні завдання даного підрозділу, а саме: 1) забезпечення дотримання Правил пропуску осіб до приміщень судів та на їх територію транспортних засобів ; 2) підтримання порядку в суді; 3) застосування відповідних заходів щодо забезпечення безпеки суддів, членів їх сімей та близьких родичів; 4) за без-печення охорони приміщень Міністерства охорони здоров’я України і Міністерства юстиції України, де передбачено проведення відповідних судових експертиз; 5) обмін інформацією з іншими органами державної влади про створення належних умов щодо безпеки відповідних осіб. Окрім цього, відповідні повноваження даного підрозділу передбачені і в Законі України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», де встановлено права осіб, які виступають суб’єктами, що підлягають захисту, спеціальні заходи такого захисту і повноваження суб’єктів, що безпосередньо здійснюють такий захист. Таким чином, Державна судова адміністрація України, визначаючи шляхи забезпечення безпеки як самого судового процесу, так і осіб, які здійснюють правосуддя і інших працівників суду, здійснює співпрацю з даним міністерством, і тим самим, встановлює відповідні взаємозв’язки. При цьому, така співпраця з боку даного органу судової системи пов’язується в першу чергу з тим, що саме, завдяки таким відносинам Державна судова адміністрація забезпечує незалежність, недоторканість і безпеку суддів і всієї судової системи загалом.

Також вартує уваги і наявність певних зв’язків між Державною судовою адміністрацією і органами місцевого самоврядування. Звичайно, в порівнянні з відносинами, що складаються з іншими органами влади, вони не є настільки чітко вираженими, але про їх відсутність, ми також не можемо казати. Звернемося до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме до п.31 ч.1 ст.26, де передбачено, що органи місцевого самоврядування можуть передавати свої повноваження щодо управління майном комунальної власності, іншим органам державної влади. На нашу думку, у зв’язку з тим, що на рівні даного Закону не визначено виключний і чіткий перелік тих органів (це є досить значним недоліком), на управління яким може передаватися майно комунальної власності, то відповідно до нього можна віднести і Державну судову адміністрацію також. Крім відповідних національних органів державної влади Державна судова адмініст-рація може встановлювати відносини з відповідними установами іноземних держав. Але, на нашу думку, для законодавчого забезпечення реалізації такого права є певні проблеми. В першу чергу, якщо ми звернемося до закону, який визначає діяльність даного органу, то ми не знайдемо серед них норм, що містить пряму вказівку на те, що даний орган може вступати у зовнішні відносини з органами та установами інших держав. До такого висновку ми також не можемо прийти і виходячи з п.1 відповідного положення, яке регламентує право Державної судової адміністрації України співпрацювати з іншими органами державної влади. А тому виникає питання щодо того, чи є можливим розтлумачити положення «державні органи» як і ті, серед яких присутні державні органи іноземних держав, чи це стосується виключно органів нашої держави. На нашу думку, цю норму слід інтерпретувати буквально, а тому на органи інших держав не розповсюджується дане положення. І таким чином, виникає певна проблема законодавчої техніки, що по суті обмежує співпрацю Державної судової адміністрації України з міжнародними установами і відповідними органами іноземних держав.

Отже, на даний момент ми можемо констатувати, що діяльність Державної судової адміністрації України передбачає встановлення відповідних взаємовідносин з іншими органами державної влади, при цьому такими виступають як відповідні органи судової системи, так і органи інших гілок влади. Існування шляхів співпраці відіграє досить важливе значення, адже з одного боку, воно сприяє формуванню цілісної системи органів державної влади, а з іншого – забезпечує ефективне виконання кожною із сторін таких взаємовідносин покладених на неї законом повноважень.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал