Звіт про науково-дослідну роботу Організація та принципи діяльності судової влади України: сутність, поняття, сучасний стан діяльності та шляхи оптимізації адміністративно-правових засад формування позитивного іміджу



Сторінка2/7
Дата конвертації25.12.2016
Розмір1.18 Mb.
ТипЗвіт
1   2   3   4   5   6   7

Підрозділ 4.2. Окремі питання підвищення іміджу судової влади в Україні.

Динамічні перетворення в політичному та соціально-культурному середовищах, що сьогодні відбуваються в Україні, масова переоцінка цінностей, зменшення довіри населення до влади, в тому числі і судової та підвищення соціальної напруги – все це спонукає до перегляду існуючих стереотипів на процес формування іміджу органів судової влади в цілому і суддів окремо. Адже саме від іміджу цих владних інституцій залежить підвищення рівня ефективної діяльності органів судової влади. Крім того, імідж інституту судової влади і суддів, який сприймається і запам’ятовується населенням, може сприяти пом’якшенню протиріч між уявою населення про цей інститут і його реальним станом. Формування позитивного іміджу судової влади має бути результатом цілеспрямованих дій державних органів, громадянських інституцій, спрямованих на підвищення ефективності функціонування судової влади, а також запровадження її прозорості та відкритості. Таким чином, підвищення іміджу судової влади має сприяти встановленню принципів законності, відкритості та демократичності здійснення правосуддя в державі.

Імідж як універсальна категорія може бути застосований до будь-якого об’єкту, що стає предметом соціального пізнання: до людини (персональний імідж), організації (корпоративний імідж), професії (імідж юриста), освіти

(імідж випускника університету) і т.д. Позитивний імідж сьогодні є надзвичайно важливим, часто вирішальним фактором у забезпеченні ефективної життєдіяльності суб’єктів, як окремих індивідів, так і організацій. Професія суддів носить державний характер, тому їх діяльність повинна відповідати іміджу державного органу. Як зазначають окремі автори, імідж державного органу – це якісно визначений образ державної влади або якого-небудь з її органів, що стійко вжився в масову або індивідуальну свідомість, як сукупність властивостей, приписуваних рекламою, пропагандою, а також як певні риси, якості представників органів державної влади, узяті в єдності політичних, світоглядних, моральних, психологічних, біографічних, зовнішніх якостей, резонуючих в перевагах насення [2].

З набуттям Україною незалежності та прийняттям нового судового законодавства, зокрема Закону України від 07.07.2010 р. «Про судоустрій і статус суддів», на суд було покладено завдання забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України. Вочевидь, що для виконання такого завдання питання підвищення іміджу судової влади набуває особливого значення.

У ст.47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Незалежність суддів при здійсненні правосуддя і підкорення їх тільки закону – це не система пільг для суддів, це вимога суспільства, це найбільш значуща гарантія незалежної захищеності людини та її прав.

Судді повинні мати такі якості, як почуття відповідальності, справедливості, гуманізму, тому що їх професійна діяльність чітко врегульована законом, а також Кодексом професійної етики судді. Вимоги моралі в юридичній професії визначають поведінку людей, як у сфері службової діяльності, так і поза їх межами. Високі моральні якості суддя повинен підтримувати у процесі повсякденного життя, що сприяє якісному становленню особистості, самовихованню. У будь-яких випадках, позаслужбова діяльність не повинна викликати сумнівів в його об’єктивності, справедливості, непідкупності.

Європейська Хартія про Закон «Про статус суддів» (Лісабон, 10.02.1998р.) передбачає підвищення компетентності, неупередженості з боку суддів: «Судді при виконанні своїх обов’язків повинні бути послідовними і поважними по відношенню до осіб, які звертаються до них, вони повинні піклуватися про підвищення високого рівня компетентності, необхідного для вирішення справ в кожному випадку, тому що від рішень суддів залежить гарантія прав особистості».

Професійна компетенція повинна стати на заваді допущення суддівських помилок.

По поведінці судді суспільство формує своє уявлення про судову владу.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що перераховані вище чинники, зокрема, незалежність, компетентність, моральність, рівень правової культури, особисті якості судді, взаємовідносини з іншими учасниками процесу та інші, на нашу думку, повинні сприяти якісному покращенню рівня судового захисту прав і свобод громадян і юридичних осіб та формування позитивного професійного іміджу судової влади України в цілому і зокрема – суддів. До

Підрозділ 3.2. До питання визначення змісту поняття «позитивний імідж судової влади».

Соціальна роль, яку відіграє судова влада в державі, зумовлює потребу в її ефективному та якісному функціонуванні. Критеріями оцінки ефективності, при цьому, виступають отримані результати діяльності, а також досягнення мети та завдань, поставлених перед судовою владою. Основним суб'єктом, який здійснює оцінку соціальної ефективності діяльності судової влади, виступає громадськість, яка не тільки визначає якісні характеристики результатів оцінки, але і формує рівень довіри населення до органів судової влади.

В свою чергу, безпосередній вплив на рівень довіри населення до судових органів справляє Імідж цих органів. Відповідно, позитивний імідж судової влади є запорукою їх ефективного функціонування.

Дослідження поняття «позитивний імідж судової влади» слід розпочати із з'ясування змісту самої категорії «імідж». Тлумаченню цього поняття в науковій літературі приділяється значна увага, внаслідок чого існує велика кількість підходів та концепцій до його визначення, при чому в рідних галузях науки. Найбільш поширене та відоме визначення міститься в Великій енциклопедії, де зазначено, що імідж (від англ. Image - образ) це такий, що склався в масовій свідомості і має характер стереотипу емоційно забарвлений образ кого-небудь або чого-небудь. Певним іміджем може володіти політичний діяч, професія, товар тощо. Імідж відображає соціальні очікування певних груп . Деякі дослідники визначають імідж як більш чи менш адекватний, реальному суб'єктові образ особистості, який складається в масовій свідомості на свідомому і підсвідомому рівнях . На думку інших науковців, імідж можна розглядати в широкому розумінні як поширення уявлення щодо характеру того або іншого об'єкта; у більш вузькому (стосовно пропаганди, реклами) як цілеспрямовано сформований образ-уявлення, який за допомогою асоціацій наділяє об'єкт (явище, особистість, товар тощо) додатковими цінностями (соціальними, політичними, соціально-психологічними, естетичними тощо) та завдяки цьому сприяє більш цілеспрямованому та емоційному сприйманню .

Отже, характерними ознаками іміджу є: 1) емоційне забарвлення, тобто сприйняття образу крізь призму власної емоційності; 2) динамічність, тобто не постійність образу, а його зміна в залежності від зовнішніх тенденцій; 3) активний характер, тобто спроможність справляти вплив на поведінку людей. їх бажання та вибір; 4) штучність, тобто імідж - це не справжній, а створюваний за допомогою зовнішніх регуляторів образ; 5) притаманність відповідної мети, тобто це не стихійно створюваний, а цілеспрямований, продуманий, чітко спланований образ; 6) наявність суб'єкта сприйняття, тобто цільової аудиторії, для сприйняття якої, формуються образ. Виходячи з окреслених ознак, сформулюємо власне визначення поняття «імідж» - це штучно сформований за допомогою зовнішніх регуляторів в свідомості суб'єкта сприйняття, емоційно забарвлений образ певного об'єкта, який відображає уявлення суб'єкта про характеристики, притаманні об'єкту.

Об'єктом іміджу можуть виступати людина, предмет матеріального світу, політичний діяч, орган державної влади і навіть держава. Оскільки судова влада представлена системою органів, то говорячи про їх імідж, мається на увазі імідж системи органів відповідної гілки державної влади. Саме тому імідж судових органів слід визначати через зміст поняття «імідж державного органу».

На нашу думку, імідж державного органу відрізняється від іміджу будь-якого іншого об'єкту такими ознаками: 1) суб'єктом сприйняття виступає громадськість або її частина; 2) подвійність об'єкту - включає в себе як колективний імідж (коли мова йде про безпосередньо орган влади), так і індивідуальний імідж державного службовця; 3) формується під впливом не тільки цілеспрямованої пропаганди або реклами, але і внаслідок власного сприйняття, а також політичної та економічної ситуації в країні; 4) є стійким, але змінюється із зміною конкретного історичного проміжку часу; 5) залежить від морально-ідеологічних, політичних та інших поглядів суб'єкта сприйняття.

Таким чином, імідж державного органу - це стійкий, характерний для певного історичного періоду державотворення, створений в уявленні громадськості, цілісний образ системи державних органів та його службовців, який сформований під інформаційним впливом, він виникає на підставі індивідуального сприйняття представниками громадськості в результаті взаємодії з державним органом та його службовцями, та залежить від економічної та політичної ситуації в державі.

Безпосередньо імідж судових органів як органів державної влади включає в себе якісні характеристики, які притаманні іміджу кожного органу державної влада, але в той же час, мають свої специфічні особливості.

Визначимо специфічні ознаки іміджу органів судової влади, якими, на нашу думку, є: 1) вплив на формування іміджу органів судової влади діяльності не тільки суддівського апарату, але і інших працівників судової установи, зокрема, секретарів, помічників судців та інших, які безпосередньо контактують з відвідувачами суду та учасниками судового процесу, 2) вплив на формування іміджу рішень, які приймає суд на користь чи не на користь суб'єкта сприйняття, внаслідок чого імідж стає менш стійким, 3) вплив на формування іміджу якості та доступності інформації, розміщеної в приміщені суду, а також зручність розташування приміщень тощо.

Таким чином, імідж судової влади — це створений в свідомості населення або його частини цілісний, якісно сформований, емоційно забарвлений, образ системи судових органів та працівників цих органів, який визначає рівень довіри громадськості до цих органів, та є наслідком цілеспрямованого інформаційного впливу, а також безпосереднього сприйняття при зверненні громадян до суду або участі їх у судовому засіданні у якості свідків, третіх осіб тощо.

Підрозділ 3.3. До питання визначення змісту поняття «правосуддя»

У цьому підрозділі зазначається,що в сучасних умовах суспільного розвитку найбільш актуальною, виявляється соціальна роль судової влади, оскільки саме дана гілка державної влади покликана захищати права та інтереси людини і громадянина, сприяти їх відновленню. Так, відповідно до Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами [1]. Це означає, що єдиним державним органом в Україні, який має право та одночасно обов'язок здійснювати правосуддя, є суд. Отже, правосуддя – це та обов'язкова функція, для виконання якої і було утворено судову систему.

Існує багато авторських визначень поняття правосуддя. Так, в Юридичній енциклопедії правосуддя визначається як особливий вид державної (публічної) діяльності, яка полягає в тому, що незалежний, неупереджений і справедливий суд (суди) на основі закону розглядає і вирішує правові спори та справи, віднесені до його ведення у встановлених законом правових формах; тут розрізняють цивільне, кримінальне, адміністративне, арбітражне (господарське) та конституційне судочинство .

Правосуддя як процес може розглядатися як мета, що полягає в розгляді та вирішенні судом справ без акценту на результаті, натомість процесі; в такому разі поняття «правосуддя» є тотожним поняттю «судочинство». Водночас, правосуддя може розглядатися і як діяльність суду (судочинство), що здійснене відповідно до вимог справедливості і таке, що забезпечило ефективне поновлення в правах. В останньому випадку йдеться про телеологічне розуміння правосуддя, тобто про правосуддя як мету. Отже, правосуддя може розглядатися в різних значеннях: як діяльність, як мета, як принцип. Однак, в будь-якому випадку, правосуддя повинно стати результатом діяльності будь-якого суду. Тобто, фактично поняття «судочинство» та «правосуддя» є невід'ємними один від одного. Але судочинство це не завжди правосуддя, адже поняття «правосуддя» асоціюється з такими категоріями як «правда», «право», «справедливість», але в наш час судочинство не завжди є правосудним, тобто це означає, що якщо здійснюється судочинство, то не завжди мова йде про правосуддя, адже багато справ розглядаються судами з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права, що призводить до ухвалення несправедливого та незаконного рішення. Тому ототожнення понять «судочинство» та «правосуддя», на нашу думку є помилковим.

У зв'язку з цим виникає потреба у з'ясуванні змісту поняття «судочинство». У юридичній науці судочинство визначається як процесуальна форма здійснення правосуддя, діяльність суду. В Рішенні Конституційного суду України в справі про Дисциплінарний статут прокуратури зазначено, що за своїм змістом судочинство включає в себе, зокрема, підсудність, тобто встановлення повноважень судів системи судів загальної юрисдикції та процесуальних строків, строків звернення, оскарження до суду рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Тобто поняття «судочинство» ширше за своїм змістом від поняття «правосуддя», оскільки судочинство охоплює собою не тільки зміст правосуддя, а також включає в себе інші елементи, зокрема, повноваження суддів, процесуальні строки тощо.

Визначаючи, чи в усіх випадках здійснене судочинство можна вважати правосуддям, слід відмітити, що це є вимогою законодавства: судочинство завжди переслідує мету здійснення правосуддя. Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судову владу реалізовують професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур. Отже, можна зробити висновок, що будь-яке судочинство повинно бути правосуддям; правосуддя – це єдиний, визнаний законом, шлях здійснення судочинства; судочинство являє собою сукупність відповідних судових процедур, в рамках яких здійснюється правосуддя. Однак, не завжди так буває. Як ми вже звертали увагу на те, що існує багато випадків, коли вирішуються справи не по справедливості, ігноруючи норми права, закону, внаслідок чого приймаються незаконні рішення, що неможна назвати правосуддям. Правосуддя – є соціальною цінністю та одним із напрямків держави, те, до чого держава в особі уповноважених органів повинна прагнути.

Підрозділ 3.4. Позитивний імідж судової влади України та його структурні елементи.

У цьому підрозділі зазначається про соціальну роль, яку відіграє судова влада в державі, зумовлює потребу в її ефективному та якісному функціонуванні. Критеріями оцінки ефективності, при цьому, виступають отримані результати діяльності, а також досягнення мети та завдань, поставлених перед судовою владою. Основним суб'єктом, який здійснює оцінку соціальної ефективності діяльності судової влади, виступає громадськість, яка не тільки визначає якісні характеристики результатів оцінки, але і формує рівень довіри населення до органів судової влади.

В свою чергу, безпосередній вплив на рівень довіри населення до судових органів справляє імідж цих органів. Відповідно, позитивний імідж судової влада є запорукою їх ефективного функціонування.

Метою даного дослідження є визначення поняття позитивного іміджу судової влади та встановлення його структурних елементів. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі основні завдання: визначити такі поняті як «імідж», «позитивний імідж» та «позитивний імідж судової влади»; з'ясувати зміст кожного структурного елементу іміджу судової влади.

Дослідження поняття «позитивний імідж судової влади» слід розпочата із з'ясування змісту самої категорії «імідж». Тлумаченню цього поняття в науковій літературі приділяється значна увага, внаслідок чого існує велика кількість підходів та концепцій до його визначення, при чому в різних галузях науки. Найбільш поширене та відоме визначення міститься в Великій енциклопедії, де зазначено, що імідж (від англ. Image - образ) - це такий, що склався в масовій свідомості і мас характер стереотипу емоційно забарвлений образ кого-небудь або чого-небудь. Певним іміджем може володіти політичний діяч, професія, товар тощо. Імідж відображає соціальні очікування певних груп .

Деякі дослідники визначають імідж як більш чи менш адекватний реальному суб'єктові образ особистості, який складається в масовій свідомості на свідомому і підсвідомому рівнях. На думку інших науковців, імідж можна розглядати в широкому розумінні як поширення уявлення щодо характеру того або іншого об'єкта; у більш вузькому (стосовно пропаганди, реклами) як цілеспрямовано сформований образ-уявлеппя, який за допомогою асоціацій наділяє об'єкт (явище, особистість, товар тощо) додатковими цінностями (соціальними, політичними, соціально-психологічними, естетичними тощо) та завдяки цьому сприяє більш цілеспрямованому та емоційному сприйманню.

Отже, характерними ознаками іміджу є: 1) емоційне забарвлення, тобто сприйняття образу крізь призму власної емоційності; 2) динамічність, тобто не постійність образу, а його зміна в залежності від зовнішніх тенденцій; 3) активний характер, тобто спроможність справляти вплив на поведінку людей, їх бажання та вибір; 4) штучність, тобто імідж це не справжній, а створюваний за допомогою зовнішніх регуляторів образ; 5) притаманність відповідної мети, тобто це не стихійно створюваний, а цілеспрямований, продуманий, чітко спланований образ; 6) наявність суб'єкта сприйняття, тобто цільової аудиторії, для сприйняття якої, формується образ. Виходячи з окреслених ознак, сформулюємо власне визначення поняття «імідж» - це штучно сформований за допомогою зовнішніх регуляторів в свідомості суб'єкта сприйняття, емоційно забарвлений образ певного об'єкта, який відображає уявлення суб'єкта про характеристики, притаманні об'єкту.

Об'єктом іміджу можуть виступати людина, предмет матеріального світу, політичний діяч, орган державної влади і навіть держава. Оскільки судова влада представлена системою органів, то говорячи про їх імідж, мається на увазі Імідж системи органів відповідної гілки державної влади. Саме тому імідж судових органів слід визначати через зміст поняття «імідж державного органу».

Імідж органу державної влади - це відображення його образу в дзеркалі громадської думки, тобто сприйняття органів державної влади окремими людьми, громадськістю, зовнішніми і внутршніми цільовими аудиторіями. За визначенням інших авторів, під іміджем органів державної влади регіону слід розуміти цілісний, якісно визначений образ державної влади або якого-небудь з її органів, що стійко вжився в масову або індивідуальну свідомість, як сукупність властивостей, приписуваних рекламою, пропагандою, а також як певні риси, якості представників органів державної влади, узяті в єдності політичних, світоглядних, моральних, психологічних, біографічних, зовнішніх якостей, резонуючих в перевагах населення.

На нашу думку, імідж державного органу відрізняється від іміджу будь-якого іншого об'єкту такими ознаками: 1) суб'єктом сприйняття виступає громадськість або її частина; 2) подвійність об'єкту – включає в себе як колективний імідж (коли мова йде про безпосередньо орган влади), так і індивідуальний імідж державного службовця; 3) формується під впливом не тільки цілеспрямованої пропаганди або реклами, але і внаслідок власного сприйняття, а також політичної та економічної ситуації в країні; 4) є стійким, але змінюється із зміною конкретного історичного проміжку часу; 5) залежить від морально-ідеологічних, політичних та інших поглядів суб'єкта сприйняття.

Таким чином, імідж державного органу – це стійкий, характерний для певного історичного періоду державотворення, створений в уявленні громадськості, цілісний образ системи державних органів та його службовців, який сформований під інформаційним впливом, він виникає на підставі індивідуального сприйняття представниками громадськості в результаті взаємодії з державним органом та його службовцями, та залежить від економічної та політичної ситуації в державі.

Безпосередньо імідж судових органів як органів державної влади включає в себе якісні характеристики, які притаманні іміджу кожного органу державної влади, але в той же час, мають свої специфічні особливості.

Визначимо специфічні ознаки іміджу органів судової влади, якими, на нашу думку, є: 1) вплив на формування іміджу органів судової влади діяльності не тільки суддівською апарату, але і інших працівників судової установи, зокрема, секретарів, помічників суддів та інших, які безпосередньо контактують з відвідувачами суду та учасниками судового процесу, 2) вплив на формування іміджу рішень, які приймає суд на користь чи не на користь суб'єкта сприйняття, внаслідок чого імідж стає менш стійким, 3) вплив на формування іміджу якості та доступності інформації, розміщеної в приміщені суду, а також зручність розташування приміщень тощо.

Таким чином, імідж судової влади - це створений в свідомості населення або його частини цілісний, якісно сформований, емоційно забарвлений, образ системи судових органів та працівників цих органів, який визначає рівень довіри громадськості до цих органів, та с наслідком цілеспрямованого інформаційного впливу, а також безпосереднього сприйняття при зверненні громадян до суду або участі їх у судовому засіданні у якості свідків, третіх осіб тощо.

Для з'ясування характерних ознак саме позитивного іміджу судової влади визначимо структуру іміджу органів судової влади.

В структурі іміджу державних органів виділяють наступні компоненти: імідж послуг (наскільки вчасно та якісно органи влади надають послуги і наскільки вони потрібні) та громадський імідж (чи прозора діяльність органів влади і чи активні вони у громадському житті).

Вважаємо, що структуру іміджу судової влади складають: 1) імідж судді, як основного представника судової влади; 2) імідж інших працівників апарату суду, до якого входять секретарі, помічники, спеціалісти, судові розпорядники тощо; 3) соціальний імідж, який визначає ступінь соціальної спрямованості діяльності суду; 4) імідж ефективності діяльності судової влади, як критерій оцінки відповідності результатів роботи судових органів, поставленим перед ними меті та завданням; 5) візуальний імідж, який включає зовнішні атрибути: вигляд приміщення, зали судових засідань, інформаційних стендів тощо. Розглянемо кожний із елементів структури іміджу судової влади.

Імідж судді – це його внутрішній і зовнішній образ, який сформований у свідомості громадськості під впливом внутрішніх та зовнішніх чинників. Саме тому, характеризуючи імідж судді, слід виділити в його структурі такі елементи: візуальний образ, професійний образ та авторитетний образ. Професійний імідж судді включає в себе сукупність професійних якостей, якими повинен в апріорі володіти будь-який суддя. Професійний імідж судді відображає рівень його компетентності, а також його особистісні морально-етичні якості.

Не менш важливим елементом професійного іміджу судді є його морально-етичні якості, які переважно врегульовані Законом України «Про судоустрій і статус суддів» [9] та Кодексом професійної етики судді. Зокрема, аналіз цих нормативних актів показав, що суддя повинен володіти таким особистісними морально-етичними якостями: неупередженість, справедливість, незалежність, старанність, постійне самовдосконалення, висока культура спілкування, висока моральність в особистому житті, поважливе ставлення до прав та свобод учасників процесу, усвідомленість власної високої ролі.

Отже, особистісні морально-етичні якості нерозривно пов'язані з професійними обов'язками судді, і повинні бути присутні в усіх сферах його життя та діяльності.

Візуальний образ судді, який є складовою його іміджу визначений в Законі України «Про судоустрій та статус суддів» лише декількома фразами: суддя здійснює правосуддя в мантії та з нагрудним знаком. Зразки мантії та нагрудного знака затверджуються Радою суддів України. Крім того, вважаємо, що візуальний образ судді повинен включати його представницьку зовнішність, охайність, манери, тембр та тон голосу, рухи тощо. В сукупності візуальний імідж повинен підкреслювати високий статус людини, яка перебуває на посаді судді, його право діяти від імені держави, а відповідно - від імені народу. Не допустимими є невпевнені рухи, не чітка мова, згорблена осанка або будь-які інші дії, які спроможні викликати сумніви у його відповідності займаній посаді.

Якщо професіональний та візуальний імідж судді, як правило, притаманний конкретно визначеному судді, та формується у його зв'язку з конкретною людиною, яка перебуває на посаді судді, то імідж авторитету - це образ збиральний. Тобто саме такий образ постає в уявлені більшості людей, коли вони чують слово «суддя». Таким чином, імідж авторитету визначає не образ конкретного судді (хоча для деяких він може асоціюватися саме з визначеною людиною), а образ суддівської посади як такої.

Отже, імідж авторитету це збиральний образ судді, якому відповідають такі характеристики, як рівень компетентності, професійності, неупередженості, надійності тощо.

Таким чином, характерні ознаки складових іміджу визначають сутність позитивного іміджу системи судових органів, яка полягає в тому, що позитивний імідж цих органів відображає уявлення суспільства про те, якою повинна бути судова влада, яким характеристикам мають відповідати представники цієї влади, а також визначає найбільш ефективні організаційні та функціональні засади її діяльності.

Ознаками позитивного іміджу судової влади є домінування в свідомості суспільства образу судової влади, який відповідає таким характеристикам: 1) служіння судової влади загальному соціальному благу; 2) високий професіоналізм та компетентність представників судової влади; 3) високий рівень морально-етичних засад діяльності судових органів; 4) верховенства права в діяльності судової влади; 5) однакове праворозуміння та правозастосування в діяльності судової влади; 6) соціальна справедливість та соціальна відповідальність судової влади.

На основі вищевикладеного можемо зробити висновок, що позитивний імідж судової влади - це сформований в свідомості громадськості внутрішній та зовнішній образ судової влади, який відображає уявлення про судовий орган як про соціально-спрямований та соціально-справедливий орган, та представників судової влади, як про компетентних, професіональних, незалежних, об'єктивних та неупереджених службовців, які володіють високим рівнем морально-етичних якостей.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал