Зрозумілість кримінального закону на лексичному рівні



Скачати 44.92 Kb.
Дата конвертації11.05.2017
Розмір44.92 Kb.
УДК 343.346

Мусиченко О.М., викладач

кафедри кримінально-правових дисциплін,

Миколаївський інститут права

Національного університету «Одеська юридична академія»



ЗРОЗУМІЛІСТЬ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНУ НА ЛЕКСИЧНОМУ РІВНІ

Нормативно-правовий акт – це передусім текст, зв’язна мовна одиниця, що утворюється за допомогою сукупності мовних засобів, які слід аналізувати на кожному з мовних рівнів. Для досягнення зрозумілості нормативно-правового акта необхідно дотримуватися певних правил на морфологічному, лексичному, синтаксичному рівнях.

Увесь лексичний склад сучасної української літературної мови залежно від сфери використання можна поділити на загальновживану і лексику обмеженого використання (архаїзми, історизми, неологізми, професіоналізми, розмовна лексика – діалектизми, жаргонізми, вульгаризми). Стосовно наукового та офіційно-ділового стилю використання останньої, за загальним правилом, є недопустимим явищем, однак як можемо пересвідчитися далі, деякі з слів обмеженого використання у нормативно-правовому акті, зокрема в Кримінальному кодексі, вживаються і виконують певну роль. Для цих стилів також характерна наявність окремого пласта лексики – термінів, а для офіційно-ділового стилю – ще й канцеляризмів.

Зрозумілість на лексичному рівні досягається вибором із великої сукупності лексем таких, які найбільш адекватно передають зміст нормативного припису. Українська мова напрочуд багата, деякі слова мають десятки значень, а тому досить важливо обрати з великої кількості саме те слово, що найбільш точно й повно передає значення того поняття, що має на увазі законодавець.

Правильний вибір загальновживаних слів – найперша вимога задля досягнення зрозумілості на лексичному рівні. Важливо з одного синонімічного ряду обирати слова, які є найбільш уживаними для носіїв мови, і разом з тим слід не забувати про термінологічну точність та однозначність у визначеному контексті. Наприклад, словники як синоніми фіксують слова: припиняти, скасовувати, відміняти, анулювати. Однак у певному контексті в Кримінальному кодексі вони набувають відмінного значення і їх не можна взаємозамінити (скасовувати злочинність діяння, припинити злочин, припинити застосування примусових заходів, скасувати заходи виховного характеру). Стосовно анулювати, то правильно законодавець не використовує зазначену лексему, адже із двох абсолютних синонімів, одне з яких є іншомовного походження, краще вжити власне українське.

Задля досягнення зрозумілості слід уникати таких слів як неологізми, архаїзми, жаргонізми тощо. Хоча говорячи про це, можна навести декілька прикладів з Кримінального кодексу, які свідчать про те, що інколи лексика обмеженого використання, навпаки, служить зрозумілості тексту. Так, в статтях 209, 209-1 КК використовується термін «легалізація (відмивання) доходів», у якому відмивання є жаргонізмом, однак законодавець використовує його у зазначеному контексті як синонім до слова іншомовного походження легалізація задля зрозумілості тексту. Лексема сходка у статті 255 КК вживається як арго (в словниках сходка фіксується ще як архаїзм), використовується в якості уточнення до словосполучення зустріч представників злочинних організацій. У цьому випадку, на нашу думку, можливо й уникнути такого своєрідного «роз’яснення» для представників злочинного світу, адже в їх колах поширене це арго. Тоді б подібним чином можна було б «пояснити» і сприяння учасникам злочинних організацій як «кришування».

Говорячи про слова обмеженого вживання, необхідно врахувати, що лексика української мови є досить мобільною, знаходиться в постійному розвитку, і те слово, що років 10-20 тому вважалось неологізмом стає загальновживаним (електронно-обчислювальна машина – комп’ютер), так само і жаргонізм чи арго може стати загальновживаним словом. Перехід мовних одиниць з одного класу в інший є поступовим і не досить вираженим, тому важко однозначно на певному етапі розвитку мови визначити до якого виду лексики відноситься те чи інше слово.

На лексичному рівні слід розглядати і термінологію, що вживається у тексті кримінального закону. Щодо термінології Кримінального кодексу, це питання є дуже широким, оскільки вона охоплює не лише власне юридичні терміни, а й спеціалізовані неправові терміни, що зумовлено широким колом правовідносин, які регулюються в кримінальному праві. Детально не зупиняючись на цьому, зауважимо лише, що задля досягнення зрозумілості кримінального закону слід прагнути до уніфікації термінології, яка передбачає декілька рівнів: у межах одного юридичного тексту, внутрішньогалузева уніфікація, міжгалузева уніфікація термінів. Приведення юридичних термінів до одноманітності, до єдиної системи – одне з важливих завдань сучасної науки. Критерії щодо уніфікації термінологічного апарату вироблені наукою, однак не завжди вони втілюються на практиці. Дуже часто порушенням єдності термінологічного апарату Кримінального закону є використання синонімів-дублетів – різних термінів на позначення одного юридичного поняття, явища.



Призначення синонімів у літературній мові відмінне від їх призначення в нормативно-правовому акті, зокрема і в Кримінальному кодексі: якщо синоніми в сучасній українській літературній мові збагачують мову, служать для посилення образності, емоційного забарвлення, то в тексті закону синоніми можуть використовуватися у якості уточнення певного терміна або пояснення поняття (диспетчер управління повітряним рухом – диспетчер служби руху; спеціальний дозвіл – ліцензія, вартова (вахтова) служба, ґрунтовий покрив – поверхневий шар), або ж ними позначають зовсім різні юридичні поняття (підбурювач, пособник), тобто в тексті закону несуть цілком самостійне смислове навантаження, а відтак значення того чи іншого синоніма, взятого з загальновживаної мови набуває особливого кримінально-правового значення. Уживання синонімів в тексті Кримінального закону з іншим функціональним призначенням (наприклад, для уникнення тавтології) є небажаним, оскільки загальне правило законодавчої техніки – прагнення до мінімізації синонімів. Отож щодо використання синонімів у нормативно-правовому акті можна сформулювали наступні правила: уникнення синонімів, які не несуть самостійного смислового навантаження; уникнення дублетів, які повністю збігаються за обсягом понять, які вони позначають.

Наостанок зазначимо, що вибір лексики в кримінальному законі зумовлений передусім його стильовою приналежністю (офіційно-діловий стиль), а також тими вимогами, що ставляться до мови нормативно-правового акта, зокрема і кримінального закону: зрозумілість, чіткість, стислість, єдність термінології.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал