Зоряна Мацюк, Ніна Станкевич




Сторінка12/21
Дата конвертації08.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   21
§ 2. Прикметнику професійному мовленні
Прикметник – це самостійна частина мови, яка виражає постійну ознаку предмета в граматичних категоріях роду, числа та відмінка. Ознака предмета, названа прикметником, може бути безпосередньою або вираженою через стосунок до інших предметів, осіб, явищ, дій, станів, кількості, обставинної ознаки. Відповідно до значення прикметники поділяють натри розряди – якісні, відносні,
присвійні.
Якісні прикметники виражають безпосередню ознаку предмета, пов’язану з називанням кольору, розміру, форми, смаку, зовнішніх чи внутрішніх властивостей предмета, напр.: синій, малий, солодкий, лисий, спокійний. Вона може бути градуйована за інтенсивністю, напр.: синій – синюватий, пресиній,
важливий – надважливий, великий – завеликий або такі прикметники як несказанний,
нездоланний, неоціненний, незліченний чи синій-синій тощо. Мовець може передавати своє особливе емоційне ставлення до якості предмета за допомогою специфічних суфіксів згрубілості та пестливості (-езн-, -елезн-, -ущ-, -еньк-, -
есеньк-, -ісіньк- та ін.), напр.: довгий – довжелезний, синій – синенький, синесенький;
тонкий – тоненький. тонюсінький.
Спеціальними формами вираження міри вияву порівнювальної ознаки є ступені порівняння.
Ступені порівняння – це граматична категорія прикметників, яка ґрунтується на протиставленні форм якісних прикметників, які називають ознаку, виражену більшою чи меншою мірою порівняно з такою самою ознакою в іншому предметі чи втому самому предметі, але в різні періоди його розвитку. Розрізняють два ступені порівняння – вищий та найвищий, кожен з яких має просту та складену форми вираження
1.
Проста форма вищого ступеня твориться від основи якісного прикметника за допомогою суфіксів -ш-, -іш-, вибір яких зумовлений законами милозвучності, пор.:
дорогий – дорожчий але теплий – тепліший. Від деяких прикметників вищий ступінь твориться за допомогою обох суфіксів, які є носіями різних семантичних відтінків, пор.:
рідші випадки / рідкіша олія, товща дошка / товстіша людина, але варіантними є форми
старший і старіший, тихший і тихіший.
Окремі прикметники утворюють форму вищого ступеня від іншої основи, напр.:
гарний – кращий і ліпший, поганий – гірший, великий – більший процес творення простої форми прикметників за допомогою суфікса від іменників з кінцевими приголосними г, з,
ж, с супроводжується чергуванням (суфікси -к, -ок при цьому усікаються, напр.: дорогий –
дорожчий, близький – ближчий, дужий – дужчий, високий – вищий. Додаванням префікса най- до простої форми вищого ступеня твориться проста форма найвищого ступеня порівняння, напр.: дорожчий – найдорожчий, тепліший – найтепліший,
кращий – найкращий, гірший – найгірший, більший – найбільший. Для підсилення якості вживають частки що-, як, напр.: якнайкращий, щонайкращий, щоякнайкращий.
2.
Складена форма вищого ступеня твориться додаванням слів більш або
менш до прикметника, напр.: більш (менш) дорогий, більш (менш) теплий, більш (менш)
гарний.
Для творення найвищого ступеня порівняння використовують слова найбільш
(найменш), які додають до початкової форми прикметника, напр.: найбільш (найменш)
дорогий, найбільш (найменш) теплий, найбільш (найменш) гарний.
У діловій мові перевагу надають складеній формі ступенів порівняння прикметників.
Треба пам’ятати, що не всі якісні прикметники утворюють ступені порівняння. Це залежить від специфіки значення та структури основи. Не мають ступенів порівняння прикметники, які виражають а) абсолютну ознаку, напр.: мертвий, глухий, сліпий
б) масть тварин, напр.: чалий, гнідий, буланий, вороний; в) неповний вияв ознаки, напр.: темнуватий, білявий, зеленавий; г) ознаку предметів на основі кольорової схожості до інших предметів, напр.:
кремовий, бузковий, шоколадний;
ґ) суб’єктивну оцінку якості, напр.: темненький, синенький, старезний; д) недосяжну ознаку, напр.: нездоланний, незрівнянний, нескінченний.
А також прикметники, які мають у своїй структурі префікси пре-, ультра, архі-, над-, напр.: прегарний, ультрамодний, архіважливий, надважкий або є складними, напр.: темно-
синій, жовтогарячий. Порушення правил творення форм ступенів порівняння та норм їх уживання призводить до зниження рівня культури мовлення та дратує слухачів. Найтиповішими помилками щодо творення та застосування форм ступенів порівняння є
- заміна найвищого ступеня порівняння вищим, напр.: кращі люди замість найкращі
люди, вища міра покарання замість найвища міра покарання;
- вживання форм вищого ступеня порівняння без прийменників від, за чи сполучника
ніж, напр.: Він старший мене замість Він старший від мене;
- поєднання простої та складеної форм вищого ступеня, напр.: більш(менш)
дорожчий, більш (менш) тепліший;
- використання займенника самий у невластивому йому значенні, напр.: самий
дорогий чи самий дорожчий замість найдорожчий або найбільш дорогий.
У текстах ділового стилю якісні прикметники порівняно з відносними вживають менше, однак вони часто є компонентами складених найменувань або термінів, напр.: вільне
коливання, гнучкий курс, тверда валюта, нова техніка, великий попит форми ступенів порівняння в таких конструкціях втрачають значення порівнювальної ознаки, напр.: вищий
сорт, вища школа, старший викладач, молодший науковий співробітник.
Відносні прикметники позначають ознаку предмета не безпосередньо, а за відношенням до а) предмета, напр.: річний звіт, валютний рахунок, процентні ставки; б) дії, процесу, стану, напр.: коливний курс, платіжний баланс в) місця, часу, напр.: внутрішній
ринок, тимчасові коливання г) кількості, напр.: подвійний курс. На відміну від якісних відносні прикметники є похідними, які утворені за допомогою суфіксів -н-, -ов-, -ев-, -ськ-, -івськ-, -льн-, -ічн- та ін. від іменникових, дієслівних, числівникових, прислівникових основ, напр.: конкурс → конкурсний, план →. плановий,
біржа → біржовий, кореспондент → кореспондентський, банк → банківський, обчислювати
→ обчислювальний, технологія → технологічний, два → подвійний, сьогодні →
сьогоднішній.
У багатьох випадках до творення долучаються префікси без-, від, між, на, над,
перед-, під, по, поза, понад, при- та ін., які разом із суфіксами творять похідні відносні прикметники, напр.: безпроцентний кредит, відсоткова ставка, міжбанківський ринок,
подвійний курс та інші або відбувається процес складання основ чи цілих слів, напр.:
грошово-кредитна криза, малоцінні інструменти, швидкозношувані предмети. Саме відносні прикметники переважають в текстах ділового мовлення. Конкретизуючи значення іменників, вони входять до термінологічних словосполучень, напр.: паперові гроші, цінні папери, кредитний ризик, економічні відносини, страхові
збитки, комерційний кредит.
Послаблення семи дія спричиняє перехід дієприкметників у відносні прикметники, наприклад, відкриті, тобто публічні, торги, фіксований, тобто постійний податок,
плаваючий, тобто нестійкий курс. Нарівні з ними функціонує група віддієслівних відносних прикметників, напр.: захисне застереження, відправна ціна, заборонний тариф.
Присвійні прикметники виражають ознаку предмета за належністю його людині або тварині. Отже, відповідно твірною базою можуть бути лише назви істот, від основ яких утворюються присвійні прикметники за допомогою суфіксів -ів- (-їв-), -ин (-їн), рідко -ач- (-
яч-) або нульового, напр.: Микола → Миколин, Петро → Петрів, Андрій → Андріїв, Оксана
→ Оксанин, Марія → Маріїн, зозуля → зозулин, соловейко → соловейків, вовк вовчий. Типовою помилкою щодо творення присвійних прикметників чоловічого роду є додавання до основи закінчення -ий, напр.: батьков-ий, Маріїн-ий, Сергієв-ий. Повну форму можуть мати лише деякі присвійні прикметники, похідні від назв тварин, напр.: орлиний,
солов’їний, качиний. У діловому мовленні присвійні прикметники вживають рідко. Значення індивідуальної віднесеності особі найчастіше передають формами родового відмінка іменників, напр.: наказ директора, заява Ігнатенка, стипендія студента.
Присвійні прикметники можуть входити до складу термінологічних сполук
(фарадеєва стала, рентгенів струм, торрічеллієва порожнина) або фразеологізмів
(ахіллесова п’ята, авгієві стайні, гордіїв вузол, дамоклів меч), втрачаючи, звичайно, значення присвійності. Однак і в цьому випадку є велика кількість конструкцій з родовим належності, напр.: кільце Ньютона, закон Архімеда, прилад Ампера. Часто лексичне значення прикметників, яке ґрунтується на значенні твірного іменника, зазнає трансформацій. Це призводить до їх переходу з одного розряду в інший, напр.: ведмежий барліг – ведмежа шкура – ведмежа послуга.
Не мають присвійного значення і прикметники, що стали географічними назвами, прізвищами, напр.: Київ, Львів, Коцюбинський, Микитин, Василишин, Ковалів. В окремих випадках зміна лексичного значення супроводжується зміною морфологічних ознака саме
- рід втрачає словозмінний характер, закріплюється за словом як стала ознака, переводячи прикметник в розряд іменників, напр.: пряма, стала, крива, складова,
приймальна, учительська, набережна, пальне. Вони зберігають прикметниковий тип словозміни за відмінками, пор.: прям-а – прямої, прямій приймальна – приймальної,
приймальн-ій. У такому випадку говорять про низький ступінь морфологізації, тобто переходу з однієї частини мовив іншу.
- парадигма відмінкових закінчень стає іменниковою, тобто відбувається втрата зв’язку з прикметником і нарівні значення, і нарівні морфологічної форми, напр.:
приймальн-я – приймальні, Павлівна – Павлівни, Павлівні.
Іменники-прізвища чоловічого роду на -ов, -ев (-єв), -ів (їв, -ин (-їн) виявляють тісніший зв’язок з прикметником у родовому відмінку однини вони мають закінчення іменників, а в орудному – прикметників твердої групи, напр.: Коваль – Ковалів-а (Ковалев-
а),але Ковалів-им (Кавалев-им), Василишин – Василишин-а, але Василишин-им. Лише неслов’янські прізвища, які закінчуються на -ов, -ин (-ін), відмінюються як іменники, напр.:
Дарвін – Дарвіна, Дарвіном Чаплін – Чапліна, Чапліном.
Типологізацію словозміни географічних назв середнього роду прикметникового походження доцільно проводити з увагою на закінчення іменники із закінченням відмінюється як прикметники, напр.: Горошин-е – Горошин-ого, Горошин-им; Михалков-е –
Михалков-ого, Михалков-им; іменники, що мають закінчення , повністю морфологізувалися і відмінюються як іменники, напр.: Голосів-о – Голосів-а, Голосів-ом; Святошин-о –
Святошин-а, Святошин-ом.


Відмінювання прикметників.
Прикметники змінюються за родами, числами та відмінками. В однині розрізняють прикметники чоловічого, жіночого та середнього роду, який визначається родом іменника, напр.: головний біль, вищий ступінь, далека путь, довідкове
бюро. Категорія числа прикметників має аналогічний характер – форми числа прикметників узгоджуються з формами числа іменників, з тією лише різницею, що ознаки роду повністю нейтралізуються у множині, напр.: пріоритетні (напрями, сфери, завдання, державні доходи, інвестиції, вкладення витрати. За характером закінчень прикметники поділяють на групи – тверду і м’яку (змішаний тип відмінкових закінчень мають лише прикметники з компонентом -лиций, -лице). До твердої групи належать прикметники, які в називному відмінку однини мають закінчення чол. роду -ий або нульове (жін. роду , сер. роду ), напр.: природний,
зворотний, поточний, рад, готов, повинен, Ігорів, Миколин, Ольжин, Маріїн.

Зразок словозміни

Н. природн-ий

природн-а

природн-е

природн-і
Р. природн-ого

природн-ої

природн-ого
природн-их
Д. природному

природн-ій

природн-ому
природн-им
З. як Н. або Р.

природну

як Н.

як Н. або Р.
О. природним

природн-ою
природним
природн-ими
М. ... природному (-ім)
...природн-ій
...природн-ому (-ім) ... природн-их
Прикметники м’якої групи в називному відмінку однини чол. роду закінчуються на -
ій (-їй), а жін. роду на , сер. роду на , напр.: всесвітній, дорожній, безкраїй.

Зразок словозміни

Н. безкра-їй
безкра-я

безкра-є

безкра-ї
Р. безкрай-ого
безкрай-о

безкрай-ого
безкра-їх
Д. безкрай-ому
безкрай-ою
безкрай-ому
безкра-їм
З. як Н. або Р.
безкра-ю

як Н.

як Н. або Р.
О. безкра-їм
безкрай-ою
безкра-їм

безкра-їми
М. ... безкрай-ому
...безкра-їй

... безкрайому
...безкра-їх
(безкраїм) (безкра-їм)

Запам’ятайте! У формах місцевого відмінка однини чоловічого та середнього роду в науковому та діловому стилях перевага надається закінченню -ому. Вибір закінчення не залежить відзначення прикметника. Єдиним винятком з цього правила є слова дружний і дружній, в яких закінчення є показником різного лексичного значення, пор.: дружний який відбувається одночасно, спільно, погоджено, злагоджено і
дружній „який виражає прихильність, довіру, дружелюбність. Прикметник дружній входить до складу терміносполучення дружній вексель „фіктивний вексель, що, на відміну від справжнього векселя, немає відповідного забезпечення і використовується особами, які домовилися надати один одному вексель. Винятком із загального поділу на групи є також прикметники чоловічого та середнього роду на -лиций, -лице, напр.: білолиций (е, круглолиций (е, червонолиций(-е),
які мають змішаний тип відмінкової парадигми в однині закінчення прикметників м’якої групи (крім називного та орудного відмінків, а в множині – твердої (крім називного. Використання прикметників у текстах ділового мовлення зумовлене, насамперед, потребою уточнити, конкретизувати зміст поняття, позначеного іменником, чіткіше окреслити його, а також увиразнити та збагатити текст, напр.:

Зразок тексту

КУРС ВАЛЮТНИЙ ГНУЧКИЙ (РИНКОВИЙ)валютний курс, що формується
на валютному ринку під впливом попиту і пропозиції.
Розрізняють:
плаваючий валютний курс – режим вільного коливання валютного курсу, що
базується на ринковому механізмі валютного регулювання. Плаваючі курси характерні для
провідних твердих валют – долара США, німецької марки, англійського фунта стерлінґів,
японської єни тощо
коливний валютний курс – курс, що змінюється залежно від попиту і пропозиції на
валютному ринку, але коригується валютними інтервенціями центральний банків з метою
вирівнювання тимчасових різких коливань.


§ 3. Норми вживання числівника в професійному мовленні
Числівник – це самостійна частина мова, що позначає кількість предметів чи абстрактне число і виражає своє значення у формах відмінка, обмежено – роду та числа. Зазначенням та граматичними ознаками числівники поділяють на кількісні та порядкові.
Кількісні числівники називають кількість предметів або абстрактне число, відповідають на питання скільки У поєднанні з іменниками на зразок номер, шифр,
група тощо ставимо питання який Кількісні числівники об’єднують кілька група) власне кількісні, напр.: нуль, один,
два; б) збірні, напр.: двоє, обоє, обидві, обидва, троє; в) дробові, напр.: одна третя, п’ять з
половиною, півтора, півтори г) неозначено-кількісні, напр.: багато, мало, кілька,
кількадесят, кількасот.
Порядкові числівники позначають порядок предметів при лічбі, відповідають на питання котрий Утворюються від основи власне кількісних числівників, за винятком таких, як
перший, другий, третій, четвертий. Для числівників, що закінчуються на -сотий, тисячний,
-мільйонний, -мільярдний, твірними виступають форми родового відмінка, крім сто, напр.:
двохсотий, стодвадцятип’ятитисячний. Числівники три, чотири входять в процес словотворення обома своїми формами, пор.:
трьохтисячний

тритисячний),
чотирьохтисячнийчотиритисячний). Числівник – це своєрідний лексико-граматичний клас слів. Характерною ознакою числівника є відносно сталий, кількісно обмежений лексичний склад. Числівникові невластиві форми числа, оскільки своїм значенням виражають поняття кількості, тобто передають його лексично. Числова словозміна властива лише числівнику
один, одна, одне (одно) – одні (для поєднання з множинними або парними іменниками, напр.:
одні штани, одні двері, одні руки).
Рід мають окремі числівники нуль (чол. родин (чол. р, одна (жін. р, одне (одно)
(середн. р, тисяча (жін. р, мільйон, мільярд, трильйон, квадрильйон (чол. р. Про рід говорять стосовно числівників двадві, обидваобидві, який виявляється у формах називного та знахідного відмінків, а також невідмінюваного числівника півторапівтори. Визначальною морфологічною категорією числівника є відмінок. Порівняно з іменниками і прикметниками числівники мають більш розгалужену систему словозміни. За характером вираження відмінкових закінчень виділяють шість типів словозміни числівників
- перший тип складають числівники одна, одне (одно) – одні
- другий тип утворюють числівники два, три, чотири та збірні числівники;
- третій тип утворюють числівники від п’ятьох (шість, сім, вісім, дев’ять) до
десятьох, числівники другого десятка, а також назви десятків від двадцятьох
(тридцять, п’ятдесят, шістдесят, сімдесят) до вісімдесятьох.
Вони мають паралельні форми словозміни. Домінують тепер вторинні відмінкові форми із закінченнями -ох, -ом, які набувають дедалі більшого поширення під впливом відмінювання числівників два, три, чотири
115
. У знахідному відмінку вживання форм, тотожних називному чи знахідному відмінку регулюється категорією істот/неістот іменника. Типовою помилкою при словозміні складних числівників цього типу, починаючи від числівника п’ятдесят, є відмінювання першої частини, подібно до форм числівників російської мови, пор.: укр. п’ятдесят, п’ятдесятьох (п’ятдесяти), п’ятдесятьом
(п’ятдесяти) і т.д., А НЕ п’ятидесяти, як в російській мові, пор.: пятидесяти.
115
Див Вихованець І, Городенська К. Зазнач. праця. – С. 176.
Слід пам’ятати про чергування голосних звуків у корені при словозміні числівників
шість, сім, вісім, напр.:

Н шість


сім


вісім
Р. шест -и, шістьох
сем-и, сімох
восьм-и, вісм-ох
Д. шест -и, шістьом
сем-и, сімом
восьм-и, вісьм-ом
З. шість, шістьох
сім, сімох

вісім, вісьм-ох
О. шістьма, шість-ома
сьо-ма, сімома
вісь-ма, вісьм-ома
М. ...шест -и, шістьох
...сем-и, сімох
...восьм-и, вісьм-ох
- четвертий тип утворюють назви сотень, крім сто. Особливістю словозміни числівників цього типу є відмінювання усіх складових частин. При цьому перша частина має форму одиниць першого десятка (з двох паралельних форм вибираємо лише першу, за винятком орудного відмінка, а друга частинами – однакова для усіх числівників, напр.:
Н. двіст-і


п’ятсот
Р. дв-охсот

п’ят-исот
Д. дв-омст-ам

п’ят-ист-ам
З. як Н. або Р.

як Н.
О. дв-омаст-ами

п’ять-маст-ами, п’ять-омаст-ами
М. ...дв-охст-ах

...п’ят-ист-ах

- п’ятий тип утворюють числівники сорок, дев’яносто (як розмовну допускають форму дев’ятдесят), сто. Вони відрізняються найбільшою однотипністю відмінювання мають нульову флексію або флексію в називному та знахідному відмінках і флексію в решти відмінках.
- шостий тип утворюють числівники нуль, тисяча, мільйон, мільярд, трильйон,
квадрильйон. Числівники цього типу відмінюються як іменники відповідної відміни і групи. У складених власне-кількісних числівниках відмінюється кожне слово, тобто всі складові частини, відповідно до виділених типів словозміни. Форми відповідних власне-кількісних числівників мають збірні числівники, до того ж у їхніх варіантах із флексіями на -ох, -ом (в орудному відмінку вживані обидва варіанти.
Запам’ятайте! Збірні числівники обидва, обидві, обоє в непрямих відмінках, крім знахідного, втрачають ознаку родової належності й змінюються за зразком числівника два
(дві), напр.: обох, обом, обома, (на, в) обох.
Як числівники другого типу відмінюються неозначено-кількісні числівники кілька,
декілька, (не)багато; числівники кільканадцять, стонадцять, кількадесят – як числівники
третього типу.
Дробові числівники відмінюються в обох частинах перший компонент (чисельник) відмінюється за відповідним типом власне-кількісних числівників, а другий компонент знаменник) – за прикметниковою парадигмою, напр.:
Н. дві п’яті



п’ять десятих
Р. дв-ох п’ят-их



п’ять-ох (п’ят-и) десятих
Д. дв-ом п’ят-им



п’ять-ом (п’ят-и) десят-им
З. як Н.

як Н.
О. дв-ома п’ят-ими


п’ять-ма (п’ять-ома) десят-ими
М. ...(на) двох п’ят-их


...п’ять-ох (п’яти) десятих

Запам’ятайте! Дробові числівники читають так дві треті, три четверті, чотири
треті, три п’яті, дві сьомі, дев’ять десятих
116
. Знаменник має форму називного відмінка множини, якщо чисельник два, три, чотири. Закономірність такої співвіднесеності граматичних форм відповідає правилам поєднання прикметників з іменниками жіночого роду, які вживаються з цими числівниками, напр.: дві рівні частини, три цікаві жінки,
чотири свіжі газети, але п’ять цікавих книг, сім нових купюр. У дробових числівниках приховано виступає іменник жіночого роду частина, який і визначає граматичну форму знаменника. Свідченням цього є дробові числівники одна друга, дві п’яті з формами жіночого роду в чисельнику. Пропонована в більшості посібниках форма родового відмінка множини для компонентів прикметникової словозміни в межах кількісно-іменникового словосполучення не суперечить чинній літературній нормі, напр.: дві рівних частини, три
цікавих жінки, чотири свіжих газети. Змішаним дробовим числівникам притаманне відмінювання всіх складових частин, напр.:
Н.
дві цілі п’ять десятих
Р.
дв-ох цілих п’ять-ох (п’яти) десят-их
Д.
дв-ом цілим п’ять-ом (п’яти) десят-им
З. як Н.
О.
дв-ома цілими п’ять-ма (п’ять-ома) десят-ими
М.
... двох цілих п’ять-ох (п’яти) десят-их

Незмінними в українській мові є числівники мало (немало, чимало, півтора,
півтори, півтораста, а також збірні числівники типу двійко, трійко, четвірко, які здебільшого вживають у розмовному стилі. Числівники можуть утрачати словозміну в певних синтаксичних позиціях. Втратили відмінкові форми числівники, які використовують у сполуках на зразок Бієнале-2001,
Ярмарок-2005, АН, Експо-2001. Кількість таких сполуку сучасній українській діловій мові постійно збільшується, оскільки вони відзначаються сконденсованістю і дають змогу називати предмети, явища коротко, лаконічно, уникаючи використання прикметників чи порядкових числівників. У фаховому мовленні математиків трапляються випадки не відмінювання числівників у реченнях типу Два плюс два дорівнює чотири замість Два плюс два дорівнює чотирьом.
Порядкові числівники відмінюються як прикметники твердої групи, за винятком числівника третій (третя, третє). Подібно до прикметників порядкові числівники узгоджуються з іменниками вроді, числі та відмінку, напр.: перший день, перша година, перше слово, перші успіхи. У складених порядкових числівниках відмінюється лише останнє слово. Тому неправильно сказати У перші дні тисячу дев’ятсот дев’яносто дев’ятого року замість У
перші дні тисяча дев’ятсот дев’яносто дев’ятого року.
У назвах дат типу перше лютого, п’яте квітня форму порядкового числівника визначає іменник число, яке опускається як зайве. В давнину в словосполученнях, що означали дату, виступало слово день, яке згодом теж почали свідомо пропускати. У мовленні доречно використовувати його справді хіба що для визначення порядковості, напр.:
Другий день іде дощ У назвах святкових дат обидва слова сприймаються як своєрідне неподільне утворення – слово, що означає місяць, поєднується тільки з порядковим
116
Український правопис / АН України, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні Ін-т української мовите вид, випр. й доповн. – К, 1993. – С. 86.
117
Чак Є.Д. Відмінок порядкового числівника в датах // Складні питання граматики та орфографії. – К, 1978.– С. 33–35.
числівником, що має форму називного відмінка, напр.: Перше травня, Дев’яте травня. Коли ж ці словосполучення виступають у функції власне дати, вони можуть мати компонентом порядковий числівнику називному або родовому відмінку, пор.: Перше
травня – вихідний день або Першого травня буде тепло.
Запам’ятайте! У датах назви місяців вживаються лише в родовому відмінку перше
лютого, першого лютого, першому лютого, першим лютого.

Особливості сполучуваності числівників з іменниками
Характер сполучуваності числівників з іменниками залежить від семантичного розряду самих числівників та поєднуваних з ними іменників.
1. Числівник один (одна, одно / одне) узгоджується з іменником уроді, числі та відмінку чи тільки числі та відмінку для форми одні, напр.: один день, одна година, одне
(одно) слово, одні ворота.
2.
Власне-кількісні числівники два, три, чотири поєднуються з іменниками в формі називного відмінка множини з наголосом родового відмінка однини, напр.: два томи,
три роки, чотири місяці.
Форму родового відмінка однини мають іменники, структура основи яких у називному відмінку однини та множини різна, пор.: дівчина – дівчата, ім’я – імена,
громадянин – громадяни, болгарин – болгари. Отже, правильно сказати дві дівчини, два імені,
три громадянина, чотири болгарина. Забезпечуючи граматичну правильність кількісно-іменникових словосполучень, варто одночасно подбати про їх смислову точність. Наприклад, вираз Зустрілися два Президенти можна зрозуміти по-різному: два Президенти однієї країни чи Президенти двох різних
країн. Тому краще було б сказати „ Зустрілися Президенти двох країн”.
3. Числівники п’ять – двадцять, а також назви десятків, сотень та неозначено- кількісні числівники кілька, декілька, кільканадцять, кількадесят, кількасот поєднуються з іменниками у формі родового відмінка множини, напр.: п’ять годин, сто днів, кілька хвилин..
4. Відмінювані дробові числівники поєднуються з іменниками у формі родового відмінка однини, напр.: одна друга площі, три четверті гектара. Такий же характер сполучуваності зберігають змішані дробові числівники, напр.: одна
ціла одна друга площі, дві цілі три четверті гектара, п’ять цілих сім дев’ятих тонни. Особливістю форми залежного від числівника іменника є його незмінність у непрямих відмінках, напр.:
Н. одна друга площі
Р. однієї (одної) другої площі
Д. одній другій площі
З. одну другу площі
О. одною (однією) другою площі
М. (на) одній другій площі
Якщо до складених числівників входять слова половина, чверть, то форму іменника визначає числівник, який називає кількість цілих одиниць, напр.: два з половиною вагони,
п’ять з половиною вагонів, чотири з чвертю години, шість з чвертю годин.
5.
Невідмінювані дробові числівники півтора, півтори вимагають форми родового відмінка однини, напр.: півтора року, півтора відра, півтори гривні. У синтаксичних позиціях непрямих відмінків, крім родового і знахідного, іменники виступають у формі множини відповідного відмінка, напр.:
Н. півтора гектара

півтори тонни
Р. півтора гектара

півтори тонни
Д. півтора гектарам

півтори тоннам

З.
як Н.
як Н.
О. півтора гектарами

півтори тоннами
М. (на) півтора гектарах
(на) півтори тоннах

У поєднанні з незмінним числівником півтораста (стоп ятдесят) іменник має форму родового відмінка множини і змінює її відповідно у непрямих відмінках, напр.:
Н. півтораста гривень
Р. півтораста гривень
Д. півтораста гривням
З. півтораста гривень
О. півтораста гривнями
М. ... півтораста гривнях
6. Збірні числівники виявляють особливість сполучуваності з іменниками нарівні не лише граматичної форми, ай лексичного значення. Для збірних числівників характерне поєднання з іменниками, що є назвами істот, множинними іменниками та іменниками середнього роду (І відміна) у формі родового відмінка множини, за винятком числівників
обидва, обидві, для поєднання з якими використовують форму називного відмінка множини, напр.: двоє львів’ян, четверо дверей, семеро козенят але обидва студенти, обидві
студентки.
У непрямих відмінках числівник та іменник узгоджуються у відмінку, напр.:

Н. двоє львів’ян



обидві студентки
Р. двох львів’ян



обох студенток
Д. двом львів’янам


обом студенткам
З. як Н.

як Н.
О. двома львів’янами


обома студентками
М. .... двох львів’янах


... обох студентках
7.
Неозначено-кількісні числівники багато, мало (небагато, немало,
чимало) поєднуються з іменниками на позначення предметів, що піддаються лічбі, та нерахованих предметів і понять. Перші мають форму родового відмінка множини іменників, напр.: багато книжок, мало студентів, а другі – родового відмінка однини, напр.: мало
досвіду, багато критики.
8. У складених кількісних числівниках форму іменника визначає останнє слово, напр.: сто двадцять одна гривня, чотириста дві гривні, п’ятсот сімдесят вісім
гривень. При поєднанні складених числівників, які закінчуються на два, три, чотири і не можуть мати у своєму складі збірних числівників, з множинними іменниками, іменниками четвертої відміни чи назвами нерахованих предметів використовують лічильні слова (пара,
одиниця, примірник, штука, голова тощо, напр.: двадцять дві пари окулярів, двадцять п’ять
одиниць техніки.
Особливості вживання числівників у діловому мовленні зумовлені специфікою наукового та офіційно-ділового стилю, а саме
1. Обмежено використовують збірні числівники, напр.: обидві (жінки, перші леді,
троє (друзів, четверо (нас.
Не використовують збірні числівники для поєднання з іменниками на позначення офіційних осіб, а тільки власне кількісні, напр.: три, чотири, п’ять (директорів, ректорів,

професорів, банкірів) замість троє, четверо, п’ятеро (директорів, ректорів, професорів,
банкірів).
Відсутні також збірні числівники типу двійко, четвірко, напр.: двійко (дітей,
четвірко (коней), які мають виразно розмовний характер.
2. Для позначення часу, звичайно, використовують порядкові числівники. Для відповіді на запитання котра година послуговуються сполученнями, до складу яких входять прийменники на, за та еліпсований іменник година або хвилина. Слід пам’ятати, що для називання часу до 30 хвилин вживають прийменник на, а після 30 хвилин
– прийменник за, напр.: п’ятнадцять на шосту (годину, пів на восьму (годину, за
п’ятнадцять (хвилин) сьома (година.
Запам’ятайте! Допускають також вживання конструкцій чверть на сьому і чверть
по шостій, за двадцять сьома і двадцять (хвилин залишилося) до сьомої.
Визначаючи точно часі відповідаючи на питання о котрій годині, вживають
прийменник о (об), напр.: засідання відбудеться о п’ятнадцятій годині збори закінчилися об
одинадцятій годині. Існують деякі технічні правила позначення числівників у текстах ділового мовлення. При оформленні ділової документації слід керуватися такими правилами щодо запису числівників
118
:
1. Словом відтворюють прості кількісні числівники, що позначають число без вказівки на одиницю виміру або окреслюють часові межі, напр.: таких клієнтів є більше,
ніж два; реконструкція триватиме три-чотири місяці. Цифрою відповідно пишемо складні та складені числівнику поєднанні з одиницею виміру кількості, напр.: 15 гривень, 135 депутатів. Їх дублюють словами і подають у дужках відразу після цифрового позначення у різних документах (розписка, доручення, довідка тощо. Складні слова із цифровим позначенням можна писати комбіновано, напр.: 20-
процентний, 3-поверховий. Неприпустимим є цифрово-знаково-літерний варіант комбінації, напр.: 5%-ний.
У цифровому позначенні перевага надається арабським цифрам, наприклад, 20.04.05 у даті, 4-го, 10-му, й, ї (у тексті з літерами відмінкових закінчень. До речі, при перерахуванні кількох числівників літери відмінкових закінчень пишуться один раз, напр.: 1,
2, 3-му поверхах). Деякі порядкові числівники без відмінкових закінчень для розрізнення позначають римськими цифрами, напр.: ІІІ квартал, ІІ півріччя.
2. Багатозначні цифрові числа розбивають на класи за допомогою пропусків, напр.: 345 457 гривень, 100 000 тонн. У числах, що позначають номери (марки машин, механізмів, цифри на класи не розбивають, напр.: р/ р № 1234567890. Окремі види інформації передають у вигляді змішаного запису, який складається з цифрі слів, напр.: 754 000 або 754 тис, 1,2 тис. грн., що значно полегшує сприйняття великих цифр.
3. У низці однотипної інформації ступінь точності (кількість цифр після коми) має бути однаковий, напр.: 1, 5 км 2,3 га 2,0 т, 2,3%.
118
Див Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови Навч. посібник. – К, 1999. – С.
124;
118
Український правопис / АН України, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні Ін-т української мовите вид, випр. й доп. – К, 1993. – С. 34, 59.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   21


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал