Зоологія. Екологія тварин



Скачати 216.74 Kb.
Дата конвертації17.03.2017
Розмір216.74 Kb.
ема : Зоологія. Екологія тварин.

План: 1. Значення тварин в природі і для людини.

2. Сучасна систематика тварин:

а) тип Найпростіші,

б) тип Кишковопорожнинні,

в) типи Плоскі, Круглі, Кільчасті черви,

г) тип Молюски (класи двостулкові, черевоногі, головоногі),


  1. Вперше зоологія як наука зародилась у Стародавній Греції. Назва «зоологія» утворена з двох грецьких слів: «зоон» – тварина і «логос» – слово, вчення. «Батьком» зоології вважають давньогрецького вченого Аристотеля (384-322 р. до н.е.). Саме він зробив першу спробу узагальнити накопичені людством знання про тваринний світ. Йому вдалося досить детально описати будову, спосіб життя і поширення 454 видів тварин. Через 2000 років Карл Лінней описав 4200 видів.

В історії зоології були свої підйоми і падіння, переслідування вчених і всесвітня слава. До середини ХІХ століття зоологія була наукою описовою, тобто виконувала одне завдання – називати, описувати, класифікувати тварин. Корінний переворот в зоологічних дослідженнях стався під впливом праці Ч. Дарвіна «Походження видів шляхом природного відбору...» (1859 р.), в якій він обґрунтував теорію еволюційного розвитку живої природи. Головним завданням зоології стало наукове пояснення процесів історичного розвитку тваринного світу. Ця наука перестала бути тільки описовою і набула рис філософської.

Зоологія є одним з розділів біології. Це наука про тварин. Вона вивчає видовий склад тварин, їх морфологію, життєдіяльність, розповсюдження, індивідуальний та історичний розвиток, взаємовідношення з середовищем, поведінку і т.д.

Зоологія складається з багатьох дисциплін. У XX ст. із зоології виділилися окремі дисципліни:



  • протозоологія (вивчає найпростіших),

  • гельмінтологія (вивчає паразитичних червів, або гельмінтів),

  • арахнологія (вивчає павукоподібних),

  • ентомологія (вивчає комах),

  • іхтіологія (вивчає риб),

  • орнітологія – це наука про птахів,

  • теріологія вивчає ссавців та інші.

На земній кулі немає такого місця, де б не мешкали ті або інші представники тваринного світу. Вони пристосувалися жити па поверхні Землі і в її верхніх шарах, в повітрі, у воді. Багато видів тварин пристосувалися паразитувати в організмі або на організмі рослин, тварин і людини.

Тварини відрізняються своїм способом життя і будовою. Одні досягають дуже великих розмірів (наприклад, довжина деяких видів китів складає більше ніж 30 м), а інші – мікроскопічні організми (різні види найпростіших).

Як у природі, так і в житті людини тварини мають величезне значення. Тварини є основним компонентом навколишнього природного середовища. Вони очищають водойми, беруть участь в утворенні ґрунту, знищуючи трупи тварин і залишки рослин. Багато видів комах запилюють рослини. Птахи винищують комах-шкідників лісів, парків, полів. Велике значення тварин для людини. Від них одержують продукти харчування і сировину для промисловості, тварин використовуються як робочу худобу. Тварини є моделями для вивчення хвороб та їх лікування, отримання імунної сироватки. Вони – джерело духовного та естетичного збагачення і виховання людей, національним багатством України Серед тварин немало шкідників сільського господарства (членистоногі, гризуни) та переносників збудників хвороб.

Тваринний світ Землі дуже різноманітний (нині науці відомо близько 1,5 млн. видів тварин. Разом з тим, існують певні ознаки, які відрізняють їх від рослин, та зумовлюють різноманітність життєвих форм. За цими ознаками тварин можна відрізнити від всіх інших груп організмів(табл. 1).



Таблиця 1. Головні відмінності тварин від рослин

Тварини

Рослини

1. Переважна більшість видів харчується гетеротрофно. У окремих видів, що мають хлорофіл зустрічаєть-ся міксотрофне (евглена зелена і інші джгутикові).

2. В клітинах відсутні пластиди.

3. Клітинний сік відсутній. У найпростіших є лише дрібні вакуолі, що виконують функції травлення і виділення.

4. У переважній більшості випадків захоплення їжі відбувається активно; їжа перетравлюється в травній системі або в травних вакуолях внутрішньо-клітинно.

5. Володіють активним рухом. Якщо прикріплені до субстрату, то це є вторинним пристосуванням. Існує амебоїдний, джгутиковий, війковий і м’язовий рух.

6. Реакції у відповідь на зовнішнє подразнення у вигляді таксисів і рефлексів (безумовних і умовних).

7.Тканини: епітеліальна, сполучна, м’язова, нервова.

8. Є клітинна мембрана.


9. Мінеральні солі в цитоплазмі знаходяться звичайно в розчиненому стані.

10. Запасні вуглеводи у вигляді глікогену.



1. Величезна кількість видів зелених рослин харчується автотрофно: є фототрофи і деякі види бактерій – хемотрофи.

2. Клітини містять пластиди.


3. В клітках значні за об'ємом вакуолі, заповнені клітинним соком.
4. Органи травлення відсутні, а їжа потрапляє в організм рослини осмотичним шляхом.

5. За небагатим виключенням (бактерії та деякі інші види рослин) до активних рухів не здатні і частіше прикріплені до субстрату. Є ростові та тургорні рухи.

6. Реакції у відповідь на подразнення у вигляді тропізмів і настій.

7. Тканини: епітеліальна, твірна, основна, провідна і механічна.

8. Окрім клітинної мембрани є товста і щільна оболонка, що складається з целюлози або клітковини.

9. Мінеральні солі можуть знаходитися в цитоплазмі і у вигляді кристалів.

10. Запасні вуглеводи у вигляді крохмалю.



2. На початок XX ст. у систематиці сформувалися сім основних таксономічних категорій: царство,тип, класс,  ряд, родина, рід, вид. Але вчені виділяють і проміжні таксономічні одиниці (надцарство, підцарство та ін.). Всіх тварин можна поділити на основні групи за характерними ознаками.

Класифікація тварин

надцарство ЕУКАРІОТИ

царство ТВАРИН (1,5 млн. видів)
підцарство Одноклітинні підцарство Багатоклітинні

тип Найпростіші тип Кишковопорожнинні

клас Корененіжки тип Плоскі черви

клас Джгутикові тип Круглі черви

клас Інфузорії тип Кільчасті черви

тип Молюски

клас Двостулкові ,

клас Черевоногі,

клас Головоногі

тип Членистоногі

клас Ракоподібні,

клас Павукоподібні,

клас Комахи

тип Хордові

клас Риби,

клас Земноводні,

клас Плазуни,

клас Птахи,

клас Ссавці

До типу НАЙПРОСТІШИХ належать мікроскопічні тварини (25 тис. видів), розмірами від 2 мкм до 1 см, а черепашки викопних корененіжок досягали до 6 см. Найпростіші поширені в морях і океанах, прісних водоймах, у ґрунті. Багато найпростіших ведуть паразитичний спосіб життя. Найпростіші ділиться на класи: Корененіжки, Джгутикові, Інфузорії.

Тіло найпростіших складається всього з однієї клітини. Проте клітина всередині розділена на окремі ділянки, які виконують різні життєві функції, тому це самостійний організм. Будова найпростіших різноманітна, але вони всі складаються з цитоплазми і ядра, які обмежені оболонкою. В клітині є органоїди: скоротливі, видільні та травні вакуолі, опорні і скоротливі волокна та ін. За будовою органоїдів руху і особливостей розмноження тип Тимчасові вирости протопласта виконують роль органів руху. Представники класу Корененіжки (амеба звичайна) рухаються за допомогою псевдоніжок, представники класу Джгутикові (евглена зелена) – джгутиків, представники класу Інфузорії (інфузорія-туфелька) – війок.

Одноклітинні організми можуть утворювати вапнякові черепашки. Осідаючи на дно і спресовуючись, вони перетворюються на крейду.

Амеби часто зустрічаються на дні стоячих водойм, деякі з них є паразитами. Евглена зелена має хлоропласти, тому здатна до фотосинтезу. В темряві живлення відбувається осмотичним шляхом. Інфузорії та евглена стоять на проміжному рівні організації між рослинами й тваринами.

Значення найпростіших: беруть участь у кругообігу речовин, є санітарами водойм, можуть бути індикаторами забруднення поверхневих вод, є кормом для мальків риб, деякі беруть участь в утворення крейди, є збудниками хвороб (малярійний плазмодій, дизентерійна амеба, кокцидії). До паразитів відносяться дизентерійна амеба, паразитичні інфузорії копитних, людиноподібних мавп, людини.
Тип КИШКОВОПОРОЖНИННІ є нижчими багатоклітинними організмами (9 тис. видів). Більшість існує в морях, океанах. Лише окремі, наприклад гідра прісноводна, живуть в прісних водах.

Тіло кишковопорожнинних подібно до мішка, що складається з двох шарів клітин. Усередині тіла є кишкова порожнина, яка відкривається назовні одним отвором. Нервові клітини розкидані в усьому тілі і зв’язані нервовими відростками. У кишковопорожнинних є жалкі клітини, що служать для захисту і нападу.

Хоча кишковопорожнинні побудовані просто, зовнішні вони дуже різноманітні. Багато з них утворюють колонії, а окремі особини мають форму поліпа або медузи. Є сидячі і рухомі форми. Поліпи – малорухомі або прикріплені до субстрату тварини, мають форму кулі, кубка, гриба, колючої ялинки, з ротовим отвором і щупальцями на його верхньому краї. Вони часто утворюють колонії. Медузи – поодинокі плаваючі організми, що мають форму тіла у вигляді дзвона з щупальцями.


  • Найменші кишковопорожнинні – поліпи і медузи завбільшки 1-2 см, а найбільші – деякі медузи близько 2 м. Одна з найбільших медуз – аурелія та ціанея, може досягти 4 м в діаметрі і мати щупальця завдовжки до 30 м. Це оранжево-голубе чудовисько – одна з найбільших безхребетних тварин, які є реальною загрозою для плавців у північній частині Атлантичного океану.

  • Площа дна, яку займають у Світовому океані коралові утворення, становить не менш як 10 000 000 м2. Це майже територія Європи. Коралові утвори складаються з вапняку, який вбирається з морської води живими істотами. Серед цих істот найпродуктивніші – корали, або рифові поліпи, близькі родичі відомої всім прісноводної гідри і не менш відомих медуз і актиній, від яких вони відрізняються вапняковим скелетом і колоніальним способом життя.

  • Рифові корали можуть існувати тільки у теплій воді при температурі, не нижчій за +20 °С. Тому й зустрічаються тільки в тропічних морях, між 30-ми паралелями південної та північної півкулі. Не живуть вони і глибше, ніж 50 м: у тілі поліпів живуть зелені одноклітинні водорості, яким необхідне сонячне світло.

  • У Чорному морі зустрічається небезпечна форма медуз – аурелія і коренерот, в прісних водах – гідра .


Аурелія Коренерот Гідра

Легенда про медузу: «Морське серце».


Одного разу в морі купалися два брати. Ось старший, коли викупався, до берега тихо поплив, а молодший – від берега далі і далі. І полюбила морська хвиля відважного брата: узяла, обійняла його міцно і тягне до себе на дно, в підводне царство морське.

Чинить опір хлопець, кричить, зве на допомогу брата рідного. А старший боїться плисти. Думає: «Там глибоко, ще потону разом з ним!».


- Нехай тебе Господь рятує, - боязко промовив старший, а сам не посмів і поглянути, як брат утопає, і до берега швидко гребе, на камінь влізає.
Хвиля розсердилася і погналася за боягузом, наздогнала, знесла його в морі і потопила.
Меншого брата морська цариця на дні поселила. І сльози його перетворила на виблискуючі перли, а кучері – в корали. А старшого брата риби і раки дотла розтягнули. Лише до серця ніхто не хотів торкнутися: таким було мерзенним це боязке серце.

З тих пір з'явилося в морі те серце. Боязко, крадькома плаває, слизьке, холодне, пекуче, як кропива, мляво воно ворушиться, тремтить, немає від нього навіть тіні – прозоре.

До типу ПЛОСКІ ЧЕРВИ належить понад 5 тис. видів морських, прісноводних, ґрунтових та паразитичних червів. Це дуже різноманітні за способом життя та особливостями будови тварини (планарії, печінковий сисун, котяча двуустка, свинячий та бичачий ціп’яки). Більшість їх вкрита війками, за допомогою яких черви вільно пересуваються. У деяких паразитичних плоских червів є присоски, завдяки яким вони міцно тримаються на тілі хазяїна або в його внутрішніх органах. У всіх плоских червів відсутні органи дихання та кровообігу, але є центральна нервова система (складається з головних вузлів і стовбурів, що відходять від них), розвинуті органи чуттів, у тому числі органи хімічного чуття та фоторецептори, а також спеціальні органи рівноваги. Добре розвинута мускулатура.


Бичачий ціп’як
Плоскі черви – двостатеві тварини або гермафродити. Вони надзвичайно плодючі. Бичачий ціп’як (солітер) досягає довжини 4-12 м. Тіло його складається з члеників. В кожному із зрілих члеників дозріває до 175 тис. яєць. Крім того, плоскі черви можуть розмножуватися в стадії личинки.

Багато паразитичних плоских червів дуже небезпечні для тварин і людини. Вони можуть паразитувати в кишечнику, печінці, у легенях, в органах виділення, у кровоносних судинах, деякі можуть проникати навіть у мозок.

До вільно плаваючих належать планарії.


Планарія біла

Тип КРУГЛІ ЧЕРВИ

Круглі черви – це одна з найчисленніших груп тварин. Кількість видів цього типу червів можна визначити лише приблизно. Переважна частина круглих червів – це вільноживучі мешканці ґрунту, морського або річкового дна, товщі води. Безліч видів круглих червів паразитує в тканинах рослин. Окремі види червів завдають великої шкоди сільському господарству, знищуючи врожай картоплі або пшениці. Особливо небезпечна галова нематода, що живе в тканинах коренів багатьох рослин. Під час розмноження нематод на коренях утворюються розрощення – гали, в яких міститься безліч червів. Спричинюють великі втрати врожаю також бурякова нематода, стеблова нематода картоплі, пшенична угриця. Серед них багато паразитів рослин, тварин і людини. До круглих червів, або нематод належать аскарида, дитячий гострик та ін.
Для типу характерні такі риси організації:

1. Тіло тонке, циліндричне, витягнуте у довжину і загострене на кінцях. На поперечному зрізі воно кругле (що дало назву типу).

2. Тіло має шар повздовжніх м’язових волокон, завдяки скороченням яких тіло може змієподібно згинатися.

3. Порожнина тіла, заповнена рідиною, що знаходиться під більшим, ніж атмосферний, тиском. Порожнинна рідина надає тілу пружність і завдяки цьому виконує роль гідроскелета.

4. Вперше в тваринному світі травна система представлена травною трубкою, яка поділена на три відділи – передню, середню і задню кишки.

5. Нервова система представлена кільцевим навкологлотковим вузлом та від нього відходять кілька нервових стовбурів, що з’єднані між собою нервовими перемичками. Є органи смаку, дотику, а у вільноживучих форм є світлочутливі вічка.

6. Круглі черви – роздільностатеві тварини, що розмножуються тільки статевим способом. У аскариди самці і самки зовні відрізняються (статевий диморфізм). Запліднення внутрішнє, а розвиток зазвичай проходить з неповним перетворенням (зі стадією личинки).


  • Серед круглих червів є дуже дрібні форми і, навпаки, гіганти для цієї групи тварин. Наприклад, самка кінської аскариди досягає 37 см у довжину, ришта – 120 см, а паразит кашалота – понад 8 м.



Аскарида людська
Паразитичні круглі черви дуже плодючі. Кожна самка аскариди за добу виділяє приблизно 200 яєць. Вони є дуже небезпечними паразитами людини. Аскарида отруює організм токсичними продуктами обміну та, проникаючи в різні органи та порожнини, механічно пошкоджує їх, викликаючи закупорку кишечника.

Тип КІЛЬЧАСТІ ЧЕРВИ

До цього типу червів відносять близько 8 тис. видів. Тип кільчасті черви має вищий рівень розвитку, ніж круглі черви. Більшість мають розміри від кількох міліметрів до 15-30 см. Винятком є тропічні ґрунтові черви, що досягають 2,5 м.

Кільчасті черви – переважно вільноживучі форми, водяться у водоймах, ґрунті. Більшість з них живе в морській воді. Відомо один вид, який живе в тропіках, за багато кілометрів від морського берега, серед пальм, на плантаціях бананів та какао. Живляться кільчасті черви гниючими рештками листків та солодких плодів.

У кільчастих червів з’являється вторинна порожнина тіла з системою внутрішніх порожнин, які мають власну стінку, що складається з епітелію. Тіло почленоване на сегменти, в яких повторюються життєво важливі структури – кровоносна, видільна, травна, нервова, статева система. Тіло кільчастих червів поділяється на три частини: голову, тулуб, який складається з кілець та анальну лопать. Кілець може бути кілька сотень. До кожного сегмента входять частини життєво важливих систем органів.

Розмножуються кільчасті черви поділом тіла на кілька частин (через деякий час кожна частина відновлює голову й хвіст) та яйцями. Один з представників кільчастих червів – піскожил викидає у воду до 1 млн. яєць. Деякі черви, які виявляють турботу про потомство, відкладають кілька сотень або десятків яєць.

Типовим представником кільчастих червів є дощовий черв’як, довжина якого буває до 30 см. Число сегментів досягає 140-150 см. У нього добре розвинута мускулатура, яка, скорочуючись, дає йому змогу пересуватись. Травна система складається з глотки, стравоходу, прямої кишки і вивідного отвору. Кровоносна система складається з замкнених судин з розширенням у спинній і черевній частині. На передньому кінці спини є потовщення у вигляді сердець. Органів дихання в них немає. Дихання відбувається через шкіру. При зволоженні шкіри виникає нестача кисню і черви вилазять назовні (звідси і назва – дощові черви). Нервова система представлена навкологлотко-вим нервовим кільцем (це ніби найпростіший «головний мозок»), від якого відходить черевний нервовий ланцюжок.

Дощові черви, пропускаючи грунт через свій організм, значно поліпшують його родючість; розпушуючи грунт, сприяють поліпшенню його механічного складу й накопиченню органічних речовин.

До кільчастих червів відносять і п’явок. Відомо близько 400 видів п’явок. Медична п’явка смокче кров. Вона випускає у кров особливу речовину – гірудин, який запобігає зсіданню крові й сприяє розширенню кровоносних судин. З давніх часів це використовували у лікування гіпертонії, хворих в передінсультному і передінфарктному стані. Багато з них належать до хижаків, оскільки споживають дрібних тварин.

В Україні зустрічається і псевдокінська п’явка. Вона не може проколювати шкіру великих тварин і тому живиться різними дрібними мешканцями водойм: червами, личинками комах, а також рибами.




  • Вночі 11.10.1492 Христофор Колумб побачив з капітанового містка «Санта-Марії» дивне видовище – океан світився. Вахтовий негайно записав це  в журнал, але Колумбу пізніше не повірили – всі говорили, що це була галюцинація або міраж. І лише пізніше біологи сказали, що це не було галюцинацією – світло виходило від яєць кільчастого черв’яка палоло, що спливали на поверхню на молодика.

Цікавий спосіб розмноження цих чер’яків – задня частина тіла цих черв'яків завдовжки близько 40 см, відривається і спрямовується на поверхню. Вільноплаваючі яйця запліднилися вільно плаваючими сперматозоїдами самців. Плаваючих статевих кліток так багато, що океан через це стає непрозорим. Нерест палоло є свого роду святом для мешканців Полінезії. Вони на своїх човнах виходять в океан і вичерпує сітями або кошиками плаваючі “хвостики” із статевими клітками, які є одними з улюблених ласощів жителів Полінезії. Деякі їдять їх прямо в човні сирими, інші обсмажують або запікають їх на вогні.

Тип МОЛЮСКИ

На сьогоднішній день в складі типа Молюски нараховується біля 150 тис. видів. Молюсків вивчає наука малакологія, а їх черепашки – конхіологія.

Переважна більшість молюсків у процесі еволюційного розвитку пристосувалася до життя у воді – морській і прісній. Лише деякі види перейшли до наземного способу життя. Близько 100 видів молюсків веде паразитичний спосіб життя. Вони зустрічаються в усіх кліматичних зонах, населяють практично всі глибини до 10 тис. метрів. Особливо багато молюсків у прибережних мілководних районах, де вони становлять більшу частину всієї донної фауни.

Надзвичайно різноманітні за будовою і забарвленням морські молюски. Вони мають різні вирости, шипи, лусочки, виблискують строкатими візерунками і яскравими фарбами. Прісноводні скромно забарвлені в зеленуваті та коричнюваті кольори.

У будові типу молюсків спостерігається дальше ускладнення організації живих організмів.

х тіло здебільшого складається з голови, тулуба й ноги. Нога являє собою потовщену за рахунок мускулатури черевну стінку тулуба і є органом руху. На спинному боці тіла є захисна черепашка, найчастіше суцільна. З внутрішнього боку знаходиться особлива складка – мантія, у порожнині якої розміщені органи дихання, представлені зябрами або легенями. На голові розміщені ротовий отвір, органи чуттів (органи зору добре розвинені у восьминогів), спеціальні органи – щупальці для захоплення здобичі. У глотці більшості молюсків є терка, яка виконує роль зубів (нею молюски зіскоблюють рослини, перетирають їжу). Органи кровообігу представлені навколосерцевою сумкою. Серце складається з передсердь (їх, як правило, два) і шлуночка. Органи виділення представлені нирками. Збільшена концентрація нервових вузлів. Більшість молюсків гермафродити.

Тіло в більшості молюсків захищене вапняковою черепашкою. Це своєрідне житло, в якому ховається молюск від ворогів, холоду або спеки.



Клас двостулкових молюсків – це малорухливі тварини, які живуть на дні водойм. Число видів двостулкових молюсків – біля 20 000. До них відносяться мідії, устриці, беззубка, перлівниця, гребінці.





Перлівниця Беззубка Устриця
Вони часто зариваються в мул, виставляючи тільки задній кінець із сифоном (до нерухливих належать устриці). Пропускаючи воду через мантію (до 3,5 л за годину), вони забезпечують себе їжею й киснем. Устриці і мідії людина вживає в їжу. З черепашок прісноводних (перлівниці і беззубки) виготовляють перламутрові вироби (ґудзики). У морях серед двостулкових зустрічається перлова скойка, в черепашці якої утворюються перлини. Перлини утворюються завдяки тому, що в середину черепашки потрапляють піщинки, які мантія молюска вкриває перламутровим шаром.

Очищення води ведуть багато організмів (губки, ракоподібні), але, мабуть, одна з основних труп тваринних, якої ми зобов'язані чистотою води - це двостулкові молюски. Переважна більшість видів цієї групи за способом живлення – фільтратори: вони засмоктують воду, що містить органічні і мінеральні частинки, дрібні планктонні організми, а виводять чисту профільтровану воду. Про ефективність роботи двостулкових молюсків дають представлення цифри: щільне скупчення мідій, що заселяють 1 м2 площі дна, за добу здатний профільтрувати до 280 м3 води. Мільярди живих насосів практично у всіх водоймах нашої планети день і ніч фільтрують воду, повертаючи їй первинну чистоту.

У молюсків велика різноманітність черепашок. Гі-


Тридакна
гантська тридакна може досягати довжини до 1,5 м та мати вагу до 250 кг, а глибоководні морські молюски мають довжину трохи більшу 1 мм, а вагу декілька міліграм.


  • Живе тридакна гігантська в Індійському океані та у Червоному морі. Стулки її закриваються з такою силою, що перерізують якірні канати, які потрапили в тіло молюска.


До класу черевоногих належать молюски, в яких мантійна порожнина лежить спереду або збоку голови; черепашка, як правило, закручена. Клас включає близько 85 тис. видів, розміром від кількох міліметрів до 7-15 см. У більшості видів черепашка закручена в спіраль і вкриває все тіло. У слимаків вона маленька і частково або повністю накрита виступаючою мантією. У деяких видів черепашка повністю редукується. Нога, як правило, розвинена добре і служить органом пересування. У багатьох слимаків задня частина ноги має рогову кришечку, яка щільно закриває вхід у черепашку, коли молюск ховається.

Серед черевоногих є як роздільностатеві, так і гермафродити.файл:helix pomatia (dourbes).jpg




Виноградний слимак
Черевоногі пристосувалися до надзвичайно різноманітних умов існування. Вони заселили прибережні зони океанів , морів та їх глибини (рапани), прісноводні водойми (ставковик), частина видів пристосувалася до життя на суші (виноградний слимак, слимаки), заселивши навіть пустелі і вершини гір. У наземних форм захистом від несприятливих умов середовища (посухи, холоду) служить затягування отвору ч ерепашок плівкою слизу , яка твердне на повітрі. Органами дихання прісноводних і наземних видів є легені. http://truskavets-ua.com/uploads/posts/2013-06/1370999885_limnaea-stagnalis.jpg


Ставковик
Наземні молюски мають на голові дві пари щупалець (органи дотику); на кінцях однієї з них розташовані очі (виноградний слимак). У прісноводних форм очі знаходяться біля основи єдиної пари щупалець. Їжа черевоногих надзвичайно різноманітна: планктон, водні й наземні рослини, черви, ракоподібні, інші молюски .

Наземні черевоногі – равлики і слимаки – можуть завдавати значної шкоди сільському господарству. Хорошими об’єктами спостережень у початковій школі є водні молюски – п’явушник і котушка.




Рапани
Самий великий та самий страшний молюск-хижак Чорного моря – рапан. Його довжина до 15 см. Рапан полює на двостулкових молюсків. Через рапанів у Чорному морі в 2 рази менше молюсків, ніж 30-50 років тому. Рапанів крупніше 2-3 см вже ніхто не їсть. На його батьківщині рапанів поїдають морські зірки, яких немає в Чорному морі. В Чорне море рапани потрапили у 1947 році. Зараз вони живуть на всіх типах дна.
Клас головоногі – найрухливіші з молюсків і можуть мати великі розміри (деякі з кальмарів досягають довжини до 18 м). До класу головоногих молюсків належать кальмари, каракатиці, восьминоги. Вони можуть жити лише у водах із високою солоністю (не менше 33 %о) – тому їх немає у Чорному та Азовському морях.

Тіло їх складається з голови з щупальцями й тулуба. На черевному боці є лійка, виштовхуючи воду з якої, вони можуть рухатися, як реактивний снаряд. Щупальці – це змінена нога, звідси й назва головоногих молюсків. Рот, крім терки, має рогові щелепи у вигляді дзьоба, який допомагає розривати здобич. У більшості головоногих є внутрішній хрящовий скелет, який захищає центральну нервову систему. Нервова система головоногих складніша, ніж в інших безхребетних. Дихають за допомогою зябр, які розташовані у мантійній порожнині.

У головоногих добре розвинені органи чуття: є нюхові ямки, очі, які за своєю будовою нагадують, органи зору ссавців. У гігантського спрута діаметр ока до 40 см.

За способом живлення головоногі – хижаки. Свою здобич вони захоплюють і утримують щупальцями, на яких у 2-3 ряди розташовані присоски, а в деяких і гачки. Присоска діаметром у 3 см може утримувати масу до 3,5 кг. Головоногі можуть проковтнути лише подрібнену їжу

У деяких молюсків черепашка має вигляд тонкої пластинки, що міститься під шкірою спини (кальмар). Є «чорнильний мішок», з якого під час небезпеки випускається особлива речовина у вигляді темної хмари. усіх країнах світу щороку добувають майже 1 млн. т головоногих молюсків.

Людина здавна споживає деяких молюсків (восьминогів, кальмарів, устриць, мідій, виноградного слимака, перлівницю, беззубку та ін.). Споживають м'язисту ногу та ікру деяких молюсків. М'ясо й черепашки інших молюсків використовують для виготовлення кормового борошна, добрив. Дуже ціниться морський двостулковий молюск перлівниця, який може утворювати перли. Є молюски, які завдають шкоди сільському господарству, наприклад: виноградний слимак, голий слимак, а також отруйні – восьминоги.




  • Більшість молюсків малорухливі тварини, але є й такі, які пересуваються досить швидко. Наприклад, кальмари можуть розвивати швидкість до 55 км/год.




  • У кінці минулого століття було описано новий вид молюсків – архітеутис. Довжина його тіла – 3 м, а довжина щупальців – 15 м. Цей кальмар найбільший з усіх безхребетних тварин. У нього найбільше серед тварин око – 30 см у діаметрі.




  • Найбільшу перлину знайдено в 1938 р. на Філіппінських островах під мантією величезної тридакни. Довжина її 24 см (форма перлини довгаста, еліпсоїдна), а маса понад 6 кг. Як і всі інші перлини з тридакн, ця ювелірної цінності не мала. Адже в черепашці тридакни немає перламутрового шару й перлини, які в них утворюються, не мають характерної гри світла. Це просто гладенькі глиби вапна.




  • Найбільшою кількістю зубів природа наділила садового слимака, який водиться в Америці. Його язик має 135 рядів зубів по 105 зубів в кожному. Коли слимак прогризає підземний коридор, він орудує 14 175 зубами.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал