Змістовий Модуль 4



Сторінка6/11
Дата конвертації30.11.2016
Розмір1.36 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Навчальний елемент 4.6

Дитяча проституція - форма соціальної дезадаптації неповнолітніх


  1. Проблема проституції та сексуальної експлуатації дітей.

  2. Особливості дитячої проституції, її типологія.

  3. Причини й наслідки дитячої проституції.

  4. Фактори, що стримують розвиток дитячої проституції.

Ключові поняття: проституція, дитяча проституція, комерційна сексуальна експлуатація дітей, сексуальне насилля, категорії проституток.

Зміст навчального елемента 4.6

Проблема проституції та сексуальної експлуатації дітей

Проституція (від лат. – безчестя, осквернення) – одна з різновидностей моральної деморалізації, надання платних сексуальних послуг. У зв’язку з тим, що проституція здійснюється добровільно, її інколи кваліфікують ще як злочин без жертви, але проти себе.

Проблема проституції існує з найдавніших часів. Багато істориків сходяться на тому, що першим організатором і професійним сутенером був Солон (між 640 і 635 - біля 559 до н.е.), який купував жінок і пропонував їх „у загальне користування, готових до послуг за внесення одного обола”.

Найдавніше визначення проституції знаходимо у творах стародавніх мудреців і поетів, які визначають її найголовніші ознаки: віддача себе багатьом непостійним особам („у загальне користування”), повна байдужість до особистості чоловіка, який бажає вступити у статеві відносини („готовність до послуг”), віддача себе за винагороду („за один обол”). Та й саме слово „повія”, яке зазвичай приписують римлянам, зустрічається вже в згаданому повідомленні про перший організований Солоном публічний будинок, причому повії позначаються в цьому звіті як існуючі в борделі для продажу (prostasai). Римське слово „prostare” - продаватися привселюдно, проституюватися - так само, як і іменник „prostibulum” - утворилося зі слів „продажна дівка”, „повія”.

У слов’янських країнах, де на життя людей справляла великий вплив християнська релігія, суворо засуджувалося перелюбство.



Секс за гроші давно і широко відомий як найдавніша професія. Протягом багатьох століть це заняття приносило прибуток, і нерідко приводило самих повій до вершин влади. За „легку” працю вони платили важкими хворобами, раннім старінням і, нерідко, бездітністю. На сьогодні проституція усе ще заборонена в багатьох країнах світу. За різними даними, тільки в США нараховується від 2 до 5 мільйонів повій.

В історії людства приймалися нечисленні закони, які обмежували масштаби проституції, але під тиском традицій вони не мали великого значення. Досі дискутується питання про легалізацію проституції.

Однак варто наголосити на відмінностях проблеми дорослої та дитячої проституції. Попри неоднозначні ставлення до першої, на будь-якому історичному етапі розвитку людства друга оцінювалася вкрай негативно.

За сьогоднішніх умов – лібералізація статевої моралі, послаблення соціального і правового контролю з боку держави, падіння престижу інституту сім’ї і материнства – дитяча проституція набула ще більших масштабів, ніж будь-коли в історії.

Проблема дитячої проституції тісно пов’язана з проблемою сексуального насилля і сексуальної експлуатації неповнолітніх, що є порушенням прав дитини, визначених Конвенцією ООН: “держави-учасниці зобов’язуються захищати дітей від усіх форм сексуальної експлуатації і сексуального насилля”.

Комерційна сексуальна експлуатація дітей охоплює сексуальне насилля або експлуатацію дорослою людиною дитини та оплату грошима або натурою дитині або третій особі [75, с.72]. Дитина розглядається як предмет сексу та предмет торгівлі. Комерційна сексуальна експлуатація дітей - форма примусу та насилля над дітьми та прирівнюється до примусової праці та сучасних форм рабства. До форм сексуальної експлуатації належать торгівля дітьми за кордон та в межах країни, робота в проституції всередині країни та використання у порнографії [75, с.72].

Не поодинокими сьогодні є випадки, коли дівчата, ще навчаючись у школі, вибирають „легкий” і „швидкий” заробіток через залучення до секс-бізнесу чи порнографії. Водночас, поширенню дитячої проституції „сприяє” чисельне зростання бездоглядних і безпритульних дітей, які з радістю знімаються у порно, бо їх за це годують, миють, іноді платять гроші; продають своїх друзів для розпусти, бо це дає вигоду й піднімає їх імідж [75, с.73].

Новим явищем у дитячій проституції стала робота хлопчиків у цьому бізнесі. Якщо раніше хлопчиків підліткового віку можна було замовити тільки через сутенерів у гей-клубах, то тепер вони самі стоять на трасах, біля метро та громадських туалетів, пропонуючи себе за мізерні гроші. Доля гомосексуальної проституції серед підлітків росте і це не завжди пов’язано з клієнтами-педофілами. Просто дорослим гомосексуалістам важко знайти собі дорослого партнера, та й послуги дітей дешевші й проблем з ними менше.

Для полегшення скоєння з дитиною дій сексуального характеру або залучення її до порнографічних матеріалів дорослі нерідко пригощають дітей спиртними напоями, наркотичними або психотропними речовинами.

За оцінкою міжнародного співтовариства комерційна сексуальна експлуатація дітей є найбільш ганебним злочином нашого часу.

Особливості дитячої проституції. Типологія проституції

Про дитячу проституцію говорять у випадку, коли її ознаки вперше з’являються до досягнення дитиною 18-річного віку.



Дитяча проституція – це вид соціальної патології, для якої характерно: багаторазові статеві відносини з багатьма людьми, сексуальна розпущеність і продаж себе; повна байдужість до партнера [63].

Поведінка дітей, які займаються проституцією, принципово відрізняється від дорослих. Серед найбільш характерних відмінностей М.Галагузова та ін. виділяють такі:

- неусвідомленість вчинків (якщо у дорослих – свідоме здобуття грошей, то тут – прагнення до самоутвердження; допитливість; бажання виглядати дорослим);

- отримання плати за свою працю в різних формах (дорослі, як правило, отримують гроші, а неповнолітні – косметику, одяг, вечір у ресторані тощо);

- продаж власного тіла в будь-якому місці за бажанням партнера – вокзал, салон автомобіля, підвал, під’їзд, горище та ін. (дорослі проститутки мають свої квартири, місця в готелях тощо);

- вживання дитиною при наданні сексуальних послуг великих доз алкоголю чи наркотичних речовин;

- неповнолітні часто змушені роботи перерви у занятті ремеслом, оскільки потрапляють, наприклад, у притулки-розподільники або примусово повертаються до батьків;

- неповнолітніх часто залякують, шантажують можливим розкриттям перед групою ровесників, батьками чи шкільним колективом у випадку відмови займатися даним видом діяльності;

- у коло друзів неповнолітніх повій, як правило, входять кримінальні елементи: злодії, перекупники, сутенери, наркомани. Але нікого з них вони не вважають злочинцем [63].

Серед сучасних проституток виділяють такі категорії:



  1. елітарні, центрові, шарові, валютні: матеріально забезпечені; мають високий освітній рівень, постійну роботу і клієнтів, які високо оплачують їх послуги;

  2. разові: зовні привабливі молоді людини, які ретельно стежать за собою; обслуговують клієнтів по мірі надходження замовлень. Як правило, звільняються з постійного місця роботи та присвячують себе тільки цьому ремеслу;

  3. сімейні: зовні благонадійні молоді сім’ї, які при нагоді додаткового заробітку завжди готові виконати замовлення; посередником виступає сутенер;

  4. плечові або далекобійниці: як правило, неповнолітні, які їздять з водіями вантажних машин дальніх рейсів, обслуговуючи їх у дорозі. Оплату за послуги отримують харчами чи одягом, іноді – грошима. Основні місця їх діяльності – автозаправки, закусочні чи придорожні кафе, місця стоянок і відпочинку водіїв;

  5. автомобільні або трасові: в основному, неповнолітні, які вибирають своїх клієнтів на автомобільній дорозі, прохаючи підвести, прокататися. Вони нерозбірливі у зв’язках, часто змінюють партнерів (по декілька на добу), ризикують захворіти і поширювати венеричні захворювання. Місцем роботи може бути не тільки автомобільна дорога, а й автостоянка;

  6. вокзальні: швидше алкоголіки, ніж проститутки. Вони віддаються за невелику плату, флакон одеколону чи пляшку горілки. Серед них багато підлітків, світ яких обмежений трикутником: вокзал, притулок, шкірвендинспансер. Сутенерів вони не цікавлять, але їх роль часто виконують дорослі-бомжі, які забирають усе зароблене у підлітків;

  7. малолітні школярки (починаючи з 8-річного віку): вступають у статеві контакти або під примусом родичів, або сутенера. Працюють, як правило, в антисанітарних умовах за мінімальну ціну.

Причини й наслідки дитячої проституції

Аналізуючи вітчизняний та зарубіжний досвід, М.Галагузова виділяє основні причини дитячої проституції:

1. Генетичні (фізіологічні) – вплив спадкових факторів, які ведуть дитину до проституції. Вчені пов’язують вибір “професії” проститутки з певним морфоконституційним типом людини. Не зважаючи на зовнішню привабливість, у таких дівчат при більш детальному вивченні виявляється низка фізичних недоліків: переважання розмірів обличчя над розмірами голови, що свідчить про малу масу мозку, що зумовлює відставання в розумовому і моральному розвитку; фізичні вади – неправильні форми у розвитку черепа, сідловидне та незросле верхнє піднебіння, аномалії вух, зубів, кінцівок, асиметрія обличчя тощо.

На основі цих фізіологічних особливостей ученими ХІХ століття В.Тарновським, В.Окороковим зроблений висновок, що проститутки – це категорія вроджено-зіпсованих жінок, які характеризуються хворобливістю, неблагополучною спадковістю, яка проявляється у відсутності етичних норм у статевих стосунках.

2. Психологічні теорії подають різне пояснення природи проституції, насамперед дитячої:

- теорії особистісних рис підкреслюють наявність у індивіда певних якостей, які приводять до такого способу суспільної поведінки, навіть до залежності від неї; труднощі у спілкуванні з ровесниками; відсутність прагнення до освіти;

- мотиваційно-потребнісні теорії вважають, що заняття проституцією є другорядною потребою, на першому ж місці – задоволення потреб у грошах, у реалізації сексуальних бажань;

- психодинамічні теорії пов’язують потяг до занять проституцією з прагненням побороти негативні переживання підлітка (почуття провини, страху, тривоги), які виникають у ранньому дитинстві через викривлене сімейне виховання;

- трансактний аналіз розглядає заняття проституцією як одну з “ігор”, яка сприяє досягненню індивідом своїх, як правило, деструктивних цілей, що закладаються батьками в ранньому віці у формі життєвого сценарію особистості, в результаті чого виробляється певний тип сценарної поведінки, змінити яку буває практично неможливо.

3. На відміну від біологічних і психологічних теорій, які розглядають проблему проституції на рівні розвитку й становлення конкретної особистості, тобто на мікрорівні, соціальні теорії вивчають цю проблему на:

- макрорівні - взаємозв’язок із соціальною політикою держави, культурними й етичними нормами суспільства, економічними умовами);

- мезорівні - взаємовідносини дитини з різними соціальними групами (сім’я, колектив навчального закладу).

Серед соціальних груп для дитини найбільш вагома сім’я, з якої випливають такі можливі причини проституції:

- неблагонадійна сім’я (порушення емоційного комфорту, фізичне чи психічне насилля над дитиною; відсутністю контролю за дитиною з боку батьків або наявність жорсткого надмірного контролю; матеріальні нестатки і тривале безробіття батьків; серед членів сім’ї засуджені з кримінальним минулим; низький культурний рівень сім’ї);

- відсутність сім’ї, відсутність одного з батьків, наявність вітчима чи мачухи;

- раннє залучення дітей до спиртного;

- сексуальні домагання з боку дорослих (батьків, родичів, примушення до співжиття зі старшими чоловіками);

- сексуальна активність підлітка, позбавленого матеріальної та сімейної підтримки;

- недостатня поінформованість підлітка про статеві відносини; відсутність знань про контрацепцію, венеричні захворювання;

- безконтрольність і байдужість адміністрації навчальних закладів до позашкільних занять дітей.

Найчастіше до категорії проституток потрапляють діти з дитячих будинків, становище яких загострилося у сучасних умовах: відсутність постійного житла; недоступність престижної вузівської освіти; розлад системи професійної освіти, де могли навчатися діти з невисоким освітнім рівнем; відсутність роботи для неповнолітніх, зростання безробіття. Обставини штовхають дітей на вулицю, де їх “підхоплюють” сутенери, тобто люди, які живуть за рахунок проституток, які розглядаються ними як власність.

Дитина, яка опинилася у сфері проституції, проходить ряд етапів, які змінюють нормальну поведінку в девіантну.

На першому етапі дитина набуває статусу людини нижчого рангу з викривленими моральними нормами.

На другому – засвоюються певні сексуальні знання й уміння як теоретичного, так і практичного змісту.



Третій етап характеризується тим, що у свідомості підлітка формується переконання, що природних статевих відносин, які базуються на любові, між чоловіком і жінкою не існує.

Четвертий етап закріплює усвідомлення негативного ставлення суспільства до заняття проституцією, внаслідок чого підліток відчуває себе людиною другого ґатунку.

Результати психологічних досліджень довели, що постійним супутником проституток є страх. Вони бояться, що попадуться на зв’язках зі злочинним середовищем, що оточуючі дізнаються про їх прибутки, побоюються бути обкраденими, переживають за майбутнє. Намагаючись побороти страх, вони починають непомірно пити, вживати наркотики. Одні з них стають бродягами, інші гинуть або стають жертвами злочину, багато закінчують життя самогубством.



Фактори, що стримують розвиток дитячої проституції

Серед факторів, які стримують розвиток проституції, виділяють такі:



  1. на макрорівні: підвищення життєвого рівня населення; подолання соціальної нерівності у суспільстві; зміцнення та стабілізація інституту сім’ї; контроль над порнографічною літературою та відеозаписами; запровадження кримінальної відповідальності за сутенерство та звідництво; зміна громадської думки щодо проституції;

  2. на мезорівні: реалізація програми статевого виховання школярів через інститут сім’ї та різні типи навчально-виховних закладів;

  3. на мікрорівні: подолання міфічного уявлення про проституцію як забезпеченого та красивого способу життя; виховання у дитини високоморальних якостей і моральних норм.

Діяльність соціального педагога спрямована на запобігання усім негативним явищам шляхом визначення, знищення або обмеження дії факторів, що їх спричинюють. Вона ґрунтується на принципах індивідуального підходу, врахування усіх позитивних рис дитини, об’єктивності, конфіденційності.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал