Змістовий модуль 1 Основи економічної теорії Тема Предмет і метод економічної теорії



Сторінка31/34
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.28 Mb.
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34

L


Рис. 7.5. Постійний (а), зростаючий (б) та спадний (в) ефекти від
збільшення масштабу виробництва

Виробництво продукції пов’язано з певними витратами, зміни його обсягів обумовлюють коливання величини цих витрат. Тому виробник, зважаючи на динаміку граничної продуктивності, вартість та взаємозамінність ресурсів, намагається досягти стану рівноваги, тобто такої комбінації використовуваних ресурсів для виробництва означеного обсягу продукції, за якої величина витрат буде мінімальною.

Мінімальний рівень витрат забезпечується за умови, що гранична продуктивність у розрахунку на одиницю вартості ресурсу буде однаковою для всіх ресурсів, використовуваних виробником:

, (7.3)

де МРL, МРК, МРn — граничний продукт відповідно праці, капіталу та n-го ресурсу; РL, РК, Рn — ціна одиниці праці, капіталу та


n-го ресурсу.

Графічно точку рівноваги виробника можна знайти за допомогою ізокости — лінії, кожна точка якої відображає однакову суму витрат за різних поєднань двох ресурсів (наприклад, праці та капіталу).

Якщо ТС — сума грошей, яку витрачає виробник на придбання факторів праці і капіталу за цінами РL і РК, то рівняння ізокости має вигляд

ТC = LPL + KPK . (7.4)

Через те, що ціни факторів виробництва розглядаються як незмінні, незалежно від обсягів використання факторів, ця функція є лінійною (рис. 7.6). Нахил ізокости дорівнює (– РL/РК) і визначає ринкову норму заміщення одиниці капіталу додатковою одиницею праці.

Точка дотику лінії однакових витрат (ізокости) і кривої однакового обсягу виробництва (ізокванти) відображає рівновагу виробника (рис. 7.6).

У точці дотику кут нахилу ізокости (ринкова норма взаємозаміщення) та ізокванти (норма взаємозаміщення факторів за технологією) той самий, тобто виконується рівність:



(7.5)

або


. (7.6)

Ця умова мінімізації витрат відома під назвою еквімаржинальний принцип, або принцип рівності зважених (на грошову одиницю) граничних продуктів: для мінімізації вартості за заданого рівня виробництва підприємству треба використовувати таку комбінацію ресурсів, за якої співвідношення граничних продуктивностей ресурсів та їхніх цін рівні між собою.

Для кожної іншої величини обсягу випуску можна знайти оптимальну комбінацію ресурсів, тобто комбінацію, що мінімізує витрати. Поєднання таких точок на ізоквантно-ізокостній діаграмі утворює лінію (рис. 7.7), яка називається шлях (крива) росту (лінія експансії, або траєкторія розвитку, розширення виробничої діяльності) підприємства у довгостроковому періоді.

Рис. 7.6. Графічне зображення Рис. 7.7. Лінія росту



рівноваги виробника

Основні терміни

Закон спадної віддачі (продуктивності) змінного фактора виробництва: залучення до процесу виробництва все більшої додаткової кількості змінного ресурсу призводить з рештою до того, що віддача кожної наступної одиниці змінного ресурсу буде менша за віддачу попередньої одиниці цього ресурсу.

Ізокванта — крива, на якій показані всі комбінації виробничих факторів, використання яких забезпечує однаковий обсяг випуску продукції.

Карта ізоквант — низка ізоквант, що характеризують максимально можливий випуск продукції за будь-якого набору виробничих факторів.

Гранична норма технологічного взаємозаміщення (MRTS) показує, від якої кількості одного ресурсу треба відмовитись, якщо для даного технічно ефективного обсягу випуску використати додаткову одиницю іншого ресурсу.

Ізокоста — лінія, кожна точка якої відображає однакову суму витрат за різних варіантів поєднання двох ресурсів у виробничому процесі.

Оптимум (рівновага) виробника — стан, коли виробник намагається досягти такої комбінації використовуваних ресурсів для виробництва означеного обсягу продукції, за якої величина витрат буде мінімальною.

Правило найменших витрат — стан, коли відношення граничних продуктів факторів виробництва (МРК, МРL) до кожної грошової одиниці (РК, РL) рівні між собою:

.

Ефект масштабу — зміна обсягу випуску внаслідок зміни обсягу всіх виробничих ресурсів в однаковій пропорції.

Спадний ефект віддачі від масштабу виробництва — такий ефект масштабу, за яким обсяг випуску продукції збільшується у меншій пропорції, ніж зростає обсяг ресурсів.

Зростаючий ефект віддачі від масштабу виробництва — такий ефект масштабу, за яким обсяг випуску збільшується у більшій пропорції, ніж зростає обсяг ресурсів.

Постійний ефект віддачі від масштабу виробництва — такий ефект масштабу, за яким обсяг випуску продукції та обсяг використання ресурсів змінюються в однаковій пропорції.

Тема 29.

Витрати виробництва

Витрати виробництва — це вартість усіх видів факторів виробництва, що витрачаються для виготовлення певної кількості товарів. Склад і взаємозв’язок економічних і бухгалтерських витрат та прибутку наведено в табл. 8.1.

Талиця 8.1

Взаємозв’язок економічних і бухгалтерських витрат і прибутку

Загальна виручка підприємства

Економічні витрати

Економічний прибуток

Явні витрати

сировина


матеріали

напівфабрикати, що купуються

електроенергія

зарплата


витрати на утримання обладнання

орендна плата

інші явні витрати


Неявні витрати

процент на власний капітал

зарплата підприємця

інші неявні витрати






Бухгалтерські витрати

Бухгалтерський прибуток

У короткостроковому періоді сукупні витрати підприємства поділяються на постійні та змінні. У довгостроковому періоді всі витрати є змінними.

Постійні витрати (ТFС) — це витрати, які не залежать від змін обсягу виробництва і мають місце навіть тоді, коли не виробляється продукція (заробітна плата управлінського персоналу, орендна плата, плата за кредит, амортизаційні відрахування та ін.).

Змінні витрати (ТVC) — це витрати, які змінюються за зміни обсягу виробництва (сировина, матеріали, заробітна плата робітників та ін.).

Сукупні витрати підприємства (ТС) — це сума постійних і змінних витрат.

ТС(Q) = TFC + TVC(Q). (8.1)

Середні постійні та середні змінні витрати визначаються діленням сукупних постійних і сукупних змінних витрат на обсяг випуску продукції:

; (8.2)

, (8.3)

тобто


АТС(Q) = АFC(Q) + AVC(Q). (8.4)

Рис. 8.1. Типовий характер зміни витрат виробництва у короткостроковому періоді:а — сукупні витрати;б — середні та граничні витрати

Типовий характер динаміки витрат виробництва ілюструє рис. 8.1. Як бачимо, змінні та сукупні витрати змінюються зі збільшенням обсягу виробництва (рис. 8.1, а). Темпи зміни витрат залежать від особливостей виробничого процесу. Крива середніх постійних витрат має тенденцію до зниження (рис. 8.1, б), оскільки зі збільшенням обсягу виробництва загальна сума постійних витрат лишається незмінною.

Криві середніх змінних, середніх сукупних і граничних витрат мають U-подібну форму. Це пояснюється дією спадної віддачі змінного фактора виробництва. Тому закон спадної віддачі змінного фактора виробництва тлумачать як закон неухильного збільшення граничних витрат. Зауважимо, що крива граничних витрат перетинає криві середніх сукупних і середніх змінних витрат у точках їх мінімуму.

У динаміці витрат виробництва можна також вирізнити кілька фаз (рис. 8.1, табл. 8.2).


Таблиця 8.2

Характер зміни витрат виробництва У короткостроковому періоді

Фаза

Сукупні
витрати, ТС

Середні змінні витрати, AVC

Середні
сукупні витрати, АТС

Граничні
витрати, МС

Критична точка

І

Зростають

Зменшуються

Зменшуються

Зменшуються до min

Точка перегину кривої МС
MC = min

II

Зростають

Зменшуються до min

Зменшуються

Зростають
MCAVC
MC
< ATC

Точка перегину кривої AVC AVC = MC,
AVC = min

III

Зростають

Зростають

Зменшуються до min

Зростають MC>AVC MCATC

Точка перегину кривої АТС
АТС = МС, АТС = min

IV

Зростають

Зростають

Зростають

Зростають МС > AVC MC > ATC



Динаміка витрат зумовлює поведінку підприємства. За даної технології та організації виробництва підприємство оптимізує свою діяльність, виробляючи продукцію в обсязі, що відповідає мінімальним середнім сукупним витратам. Якщо маркетингові дослідження потверджують, що фірмі доцільно розширювати виробництво, то саме на третій або навіть на другій фазі слід вжити випереджальних заходів. На рішення підприємця про збільшення обсягу продукції, особливо в умовах невизначеного попиту, впливають саме граничні витрати, оскільки вони показують, як дорого фірмі обійдеться додаткове виробництво одиниці продукції.

На динаміку витрат у довгостроковому періоді найбільше впливає характер ефекту від зростання масштабів виробництва (див. тему 7). Варіанти кривих середніх витрат підприємства у довгостроковому періоді наведено на рис. 8.2.




LAC

LAC
Рис. 8.2. Криві середніх коротко- та довгострокових витрат за сталої (а), зростаючої (б) та спадної (в) віддачі від зміни масштабів виробництва

Найпоширенішим є випадок комбінації зазначених варіантів (рис. 8.3).



Рис. 8.3. Типовий характер

динаміки середніх і граничних витрат у довгостроковому періоді

Зауважимо, що навіть за умови зростаючого ефекту від масштабу виробництва фірмі слід збільшувати обсяги виробництва продукції доти, поки потенційні можливості економії на масштабах не будуть вичерпані (точка А на рис. 8.3).

У деяких випадках у підприємства виникають витрати, які воно не в змозі собі відшкодувати, якщо, приміром, припинить свою діяльність та вийде з даної галузі. В такому разі говорять про незворотні витрати, альтернативна вартість яких дорівнює нулю. Їх не слід брати до уваги при економічному аналізі подальшої поведінки підприємства.

Основні терміни

Витрати змінні — витрати виробництва, які залежать від випуску продукції і змінюються залежно від збільшення або зменшення обсягу виробництва.

Витрати незворотні — витрати, пов’язані з наявністю у власності господарського суб’єкта капітального блага, для якого не існує альтернативної можливості використання.

Витрати постійні (фіксовані) — витрати, величина яких у короткостроковому періоді не залежить від обсягу випуску продукції. Постійні витрати мають місце навіть тоді, коли продукція не випускається.

Середні змінні витрати (АVC) — кількість змінних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції.

Середні постійні витрати (АFC) — кількість постійних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції.

Середні сукупні витрати (АТС) — кількість сукупних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції.

Сукупні (загальні) витрати (ТС) — сума постійних (фіксованих) і змінних витрат.

Тема 30

Ринкова пропозиція

Розглянемо фактори, що впливають на поведінку підприємства при прийнятті рішення щодо обсягу продукції, який пропонуватиметься для продажу на ринку.



Пропозиція (S) — це кількість товару, яку виробник бажає та може запропонувати на продаж в деякий проміжок часу за певних умов. Обсяг (величина) пропозиції (Qs) — це кількість товару, яку виробник пропонує на продаж за кожним рівнем ціни в одиницю часу за певних умов.

На пропозицію, як і на попит, впливають цінові та нецінові фактори, тобто у загальному випадку пропозиція є функцією багатьох факторів. Залежність пропозиції від факторів, що впливають на неї, виражає функція пропозиції



QSX = f (PX, PY, PZ, K, П, З, С, ...), (9.1)

де QSX — обсяг пропозиції товару Х за одиницю часу; РХ — ціна товару Х; РY — ціни альтернативних (які можуть вироблятися з тих самих ресурсів) товарів; РZ — ціни на ресурси; К — технологія, використовувана при виробництві товару; П — податки і дотації; З — стабільність законодавства та визначеність правового поля; С — специфічні фактори (кліматичні умови, зміна моди, психологічна мотивація тощо); ... — інші можливі фактори (структура ринку, очікування щодо майбутніх економічних умов).


Рис. 9.1. Крива пропозиції Рис. 9.2. Зміна пропозиції

Вважаючи вплив нецінових факторів незмінним, встановимо залежність пропозиції від ціни: QSX f (PX) — так званий закон пропозиції. Закон пропозиції визначає, що чим вища ціна товару, за інших незмінних умов, тим більше стимулюються виробництво і продаж саме цього товару. Відповідний графік — крива з додатним тангенсом кута нахилу (рис. 9.1).

Зміна ціни (від Р1 до Р2) спричиняє зміну обсягу пропозиції. Рух відбувається вздовж кривої пропозиції. На відміну від цього, зміна нецінових факторів обумовлює зміну пропозиції. Крива пропозиції зміщується праворуч, якщо вона зростає, і ліворуч — у противному разі (рис. 9.2).



Еластичність пропозиції характеризує реакцію виробника на коливання ціни товару, що ним виробляється. Коефіцієнт прямої еластичності пропозиції від ціни ЕS показує, на скільки процентів зміниться обсяг пропозиції товару за зміни ціни на 1%:

. (9.2)

Рис. 9.3. Еластичність пропозиції

Коли ЕS = 0, пропозиція не реагує на зміну ціни (на рис. 9.3 це зображено вертикальною прямою).

Співвідношення ЕS =  означає, що нескінченно мале збільшення ціни призведе до безмежного росту обсягу пропозиції або до повного її зникнення при зменшенні ціни. У разі ЕS < 1 пропозиція вважається нееластичною, тобто коливання ціни товару не викликає помітного зменшення (збільшення) обсягу випуску товару. Якщо ES > 1, то пропозиція еластична.

Фактори, що впливають на еластичність пропозиції:


  • мобільність товаровиробника, гнучкість і рівень завантаження виробничої потужності підприємства;

  • характер застосовуваної технології;

  • можливості мобілізації внутрішніх і зовнішніх джерел накопичення;

  • фактор часу. Пропозиція реагує на зміну ціни зазвичай з певним часовим лагом. Тому еластичність пропозиції тим вища, чим більше часу має виробник для зміни обсягу пропозиції.

Перехід від індивідуальної до галузевої, або ринкової, пропозиції може відбуватися шляхом горизонтального додавання (рис. 9.4) або через множення обсягу пропозиції товару найбільш типового продавця на загальну кількість продавців на ринку (табл. 9.1).

Рис. 9.4. Індивідуальна та ринкова пропозиція


Q=q 1+q 2+q 3
Таблиця 9.1

Ринкова пропозиція 100 продавців

Ціна за одиницю, грош. од.

Обсяг індивідуальної пропозиції, шт.

Число продавців на ринку

Обсяг ринкової
пропозиції, шт.

5

4

3



2

1


44

38

30



20

5


100

100


100

100


100

4400

3800


3000

2000


500

Крива функції ринкової пропозиції характеризується більш високою еластичністю порівняно з індивідуальними функціями пропозиції.

Основні терміни

Пропозиція — кількість того чи іншого товару, яку виробник бажає та може запропонувати на продаж в одиницю часу за певних умов.

Обсяг пропозиції — кількість товару, яку пропонує ринку продавець чи група продавців за кожним рівнем ціни в одиницю часу за певних умов.

Закон пропозиції — закон, який стверджує, що існує пряма залежність між ціною та обсягом товару, котрий пропонується на продаж (за інших рівних умов).

Крива пропозиції — графічне відображення залежності між ринковою ціною та обсягом товару, що пропонується на продаж.

Функція пропозиції — функція, яка визначає величину пропозиції залежно від факторів, що впливають на неї.

Еластичність пропозиції цінова — зв’язок між зміною ціни товару та обсягом його пропозиції; визначається співвідношенням процентної зміни обсягу пропозиції та процентної зміни ціни товару.

Тема 31

Ринок досконалої конкуренції

виробники товарів пропонують свою продукцію на ринку, де вони взаємодіють з іншими виробниками, споживачами та іншими суб’єктами ринкових відносин. Умови взаємодії учасників і ціноутворення на ринках залежать від типу ринкової структури.



Досконала конкуренція — це тип ринкової структури, якій притаманні такі риси:

  • дуже велика кількість продавців і покупців, кожний з яких має незначну частку в загальному обсязі продажів чи споживання продукції, внаслідок чого кожний з них самотужки не може вплинути на ціну (атомістичність ринку);

  • однорідність блага та вподобань (кожна одиниця блага є однаковою, немає різниці у транспортних витратах, немає збиткових послуг та особистих зв’язків між постачальниками та покупцями), інакше кажучи, має місце просторова, часова, речова та особистісна однорідність;

  • прозорість ринкових відносин і повна доступність інформації про ринкові процеси;

  • відсутність вхідних і вихідних бар’єрів до ринку.

Рис. 10.1. Ринкова рівновага

Отже, на ринку досконалої конкуренції існує дуже велика кількість продавців і покупців, інтереси яких в узагальненому вигляді представлені ринковим попитом і ринковою пропозицією. На графіку відповідні криві перетинаються в точці рівноваги попиту і пропозиції.

Ринкова рівновага — це ситуація, за якої наміри покупців і продавців на ринку повністю збігаються так, що за певної ціни товару обсяг пропозиції дорівнює обсягу попиту. Стану ринкової рівноваги відповідають певні значення рівноважної ціни та рівноважної кількості товару (рис. 10.1).

Як видно з графіка, встановлення ціни більшої за рівноважну (РPE) призводить до появи надлишку товару, а ціни нижчої за рівноважну (РРЕ) — до дефіциту. Будь-який відхід від ціни рівноваги приводить у дію ринковий механізм, який, за інших незмінних умов, повертає ринок у рівноважний стан.

Вихід ринку зі стану рівноваги відбувається під впливом чинників, що зумовлюють як зміну попиту чи пропозиції, так і одночасну одно- чи різноспрямовану їх зміну (рис. 10.2). При цьому змінюється як рівноважна ціна, так і рівноважна кількість товару.

Рис. 10.2. Вплив попиту та пропозиції
на стан рівноваги, рівноважну ціну
та рівноважну кількість товару на ринку

За умов досконалої конкуренції окремий продавець здатний лише пристосуватися до ринкової ціни і виступає як «price-taker», тому крива попиту на продукцію конкурентного підприємства досконало еластична. Це означає, що обсяг товарів, який споживачі мають намір та в змозі придбати у даного продавця, може бути як завгодно великим або малим за певного рівня ціни на товар. Тобто обсяг попиту може дорівнювати Q1, Q2, Q3, … за рівноважної ринкової ціни РЕ (рис. 10.3). При цьому середній виторг підприємства АR, його граничний виторг МR дорівнюють ціні продукту, а лінія середнього та граничного виторгів збігається з кривою попиту. Загальний виторг ТR збільшується зі збільшенням випуску продукції (рис. 10.4).

Рис. 10.3. Лінія попиту Рис. 10.4. Попит, середній,


підприємства в умовах граничний та загальний дохід

досконалої конкуренції підприємства

За умов будь-якої ринкової структури підприємство намагається максимізувати свій прибуток, вибираючи для цього відповідний обсяг виробництва. Для визначення максимального значення функції прибутку використовуються методи диференціального обчислення.

Нехай функція прибутку має вигляд:

П = TR TC. (10.1)

Тоді її максимум буде досягнуто за умови:



,

тобто


МR MC = 0, або МR = MC. (10.2)

Отже, особливістю ринку досконалої конкуренції є те, що окреме підприємство для максимізації свого прибутку повинно виконувати умови подвійної рівності



МR = MC = P. (10.3)

За інших рівних умов підприємство для встановлення максимуму свого прибутку може використовувати два порівняльні методи: за першим порівнюються величини загального виторгу і загальних витрат, за другим — зіставляються граничні величини виторгу та витрат (рис. 10.5).

Рис. 10.5. Вибір обсягу виробництва за критерієм максимуму прибутку:


а — зіставлення загального виторгу і загальних витрат;
б — порівняння граничного виторгу і граничних витрат

Основні терміни

Конкурентне підприємство — підприємство, яке продає свою продукцію на ринку досконалої конкуренції.

Максимізація прибутку — максимізація різниці між валовим виторгом і валовими витратами (ТRТС). Основні методи максимізації прибутку: метод сукупного аналізу — зіставлення сукупних величин; метод граничного аналізу — зіставлення граничних величин.

Рівноважна ціна — ціна, що врівноважує попит і пропозицію внаслідок взаємодії конкурентних сил.

Рівноважна кількість товару — кількість товару, що реалізується на ринку за рівноважною ціною.

Ринкова рівновага — ситуація, коли наміри покупців і продавців на ринку повністю збігаються, тому за певної ціни товару обсяг пропозиції дорівнює обсягу попиту.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал