Змістовий модуль 1 Основи економічної теорії Тема Предмет і метод економічної теорії



Сторінка29/34
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.28 Mb.
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34

Фактори, які стримують економічне зростання:

058




bd14578_ законодавчі акти, що регулюють охорону навколишнього середовища, охорону праці, техніку безпеки;

bd14578_ недопропорядне ставлення до праці;

bd14578_ господарчі правопорушення;

bd14578_ страйки і т.і.
Фактори, від яких залежіть кономічне зростання:

  • забезпеченість країни різними видами ресурсів;

  • кількість та якість земельних угідь;

  • кліматичні умови;

  • соціальна та культурна атмосфера в суспільстві, національні традиції;

  • міжнародна спеціалізація та зовнішня торгівля;

  • політична стабільність в країні в цілому і стабільність законодавства зокрема і т.д.

Загальне уявлення про взаємодію всіх факторів економічного зростання дає крива виробничих можливостей (рис. 10.1). Вона відображає максимальну кількість варіантів різноманітної продукції, яка може бути вироблена при даній кількості та якості ресурсів і основного капіталу на основі існуючого технологічного потенціалу.

059
Рис. 10.1. Крива виробничих можливостей

Зміщення кривої виробничих можливостей вправо характеризує економічне зростання. Але при цьому можливості економіки повністю реалізувати свій виробничий потенціал обмежуються факторами попиту і пропозиції.



2. Типи економічного зростання

060


Високі темпи економічного зростання не завжди можна оцінювати позитивно. Так, зокрема, неможна визнати задовільними високі темпи росту ВВП при значній частці засобів виробництва і деформованій структурі виробництва товарів народного споживання.
j0078979


Економічне зростання повинно бути пропорційним, відповідати пріоритетам структурної політики країни і бути безперервним. З урахуванням світового досвіду нормальними є темпи зростання на рівні
3-5%.



При уповільненні економічного зростання, коли його темпи стають меншими ніж середньорічні за останні 5-7 років, має місце регресія економічного зростання.
sy01265_

Екстенсивний тип

економічного зростання

Збільшення обсягів виробництва досягається за рахунок залучення додаткових виробничих ресурсів. При цьому продуктивність праці в суспільстві не змінюється.

Інтенсивний тип

економічного зростання

Приріст виробництва забезпечуєть-ся за рахунок застосування більш якісних факторів виробництва. При цьому збільшується продуктивність праці і ефективність використання основних засобів, а результати виробництва зростають більшими темпами, ніж виробничі витрати.


061

Насправді дуже важко розмежувати екстенсивний та інтенсивний типи економічного зростання. В реальному житті вони співіснують і поєднуються.



062

3. Протиріччя економічного зростання

Розрізняють дійсне економічне зростання та потенційне. Відхилення від повної зайнятості із-за недостатнього сукупного попиту спричиняє відставання дійсних темпів зростання від потенційно можливих.


063

064
Негативні наслідки економічного зростання для розвинутих країн


  • Забруднення навколишнього середовища, промисловий шум, порушення архітектурних комплексів населених пунктів, транспортні пробки і т.п.




  • При зростанні загрози економічної кризи економічне зростання може означати задоволення неіснуючих потреб.







  • Відсутність гарантій для працівників, які вже мають певний виробничий досвід, з причини його швидкого старіння по мірі впровадження нових досягнень НТП.

Аргументи на користь економічного зростання





1

Підвищення рівня життя населення.




2
Прогрес засобів виробництва дозволяє вирішувати проблеми захисту навколишнього середовища (забруднення є не стільки результатом економічного зростання, скільки результатом неправильного ціноутворення).


3
Основним засобом покращення економічного стану бідних є підвищення загального рівня доходів в результаті економічного зростання.


4

Покращуються умови праці, техніка безпеки, більше можливостей для освіти, розвитку, культури.


4. Економічні цикли та державне антициклічне регулювання економіки

Економіка розвивається циклічно.



Економічний цикл - це підйоми та спади економічної активності, що чередуються на протязі кількох років.

Економічні цикли розрізняються тривалістю та інтенсивністю, але всі вони мають однакові фази (рис. 10.2).


065

Рис. 10.2 Фази економічного циклу
Пік- стан повної зайнятості, виробництво працює на повну потужність, але рівень цін підвищується, а зростання ділової активності припиняється.

Спад- скорочення промислового виробництва та ВВП, зайнятості, попиту.

Депресія- найнижча точка спаду.

Підйом- пожвавлення виробництва і сукупних валових інвестицій, підвищення рівня зайнятості населення.

В залежності від тенденції зміни національного доходу виділяють три основні типи економічного зростання (рис. 10.3):


  • постійне зростання (Рп);

  • нерівномірне зростання (Рн1, Рн2, Рн3);

  • коливання - зміна росту спадом в процесі економічного розвитку (Рк).



066

Рис. 10.3. Типи економічного зростання

В залежності від тривалості виділяють цикли:



  • столітні - описують тенденції і зміни найважливіших агрегатів економіки за 100 років;

  • довгохвильові - характеризують тенденції економічних зрушень за декілька десятиліть (50-річні цикли відомі як хвилі Кондратьєва);

  • великі цикли - 8-10 років;

  • малі цикли (або цикли Китчина) - 2-3 роки.

При виявленні сутності економічних циклів застосовують три основних підходи:


Цикл розглядається як зовнішнє явище відносно економічних систем.

1-й



2-й



Цикл розглядається як внутрішнє явище, притаманне економічним системам.



Цикл розглядається як синтез внутрішнього стану та зовнішніх факторів, які постійно або випадково проявляються при переході від однієї фази розвитку до іншої.

3-й

До ендогенних (внутрішніх) чинників відносяться коливання попиту (споживчого та інвестиційного).

До екзогенних (зовнішніх) чинників відносяться наукові та технічні відкриття, міграція, динаміка населення, відкриття природних родовищ, війни, сонячна активність і т.і.

Зовнішні чинники створюють початкові імпульси циклу, а внутрішні чинники перетворюють ці імпульси у фазові коливання.


Мета державного антициклічного регулювання - досягнення та підтримка економічної стабільності в суспільстві.


j0078979

Тема 21.

Макроекономічна політика в системі світового господарства

1. Глобалізація світового господарства та форми міжнародних економічних відносин

Національні господарства країн завдяки міжнародному поділу праці об’єднуються у єдину економічну систему. Багатогалузева глобальна економіка взаємозв’язаних економічних систем різних країн інакше називається світове господарство.


068

Етапи глобалізації світового господарства:


- інтеграція виробництва декількох держав - об’єднання спочатку ринків, а потім і виробництва у зоні вільної торгівлі та підприємства.

1-й


- транснаціоналізація виробництва - взаємопереплетення економік різних держав, створення ТНК у рамках спеціалізації та кооперації.

2-й


069

070

11.2. Міжнародна торгівля і платіжний баланс
Міжнародна торгівля - це сукупність експортно-імпортних операцій, що базується на міжнародному поділі праці і дає можливість нівеліювати нерівномірності в розподілі і забезпеченості різних країн економічними ресурсами та забезпечити ефективне виробництво з використанням сучасних технологій.


Основні показники, що характеризують обсяги міжнародної торгівлі:


j0078979

bd14752_ динаміка експорту товарів і послуг;

bd14752_ динаміка імпорту товарів та послуг;

bd14752_ динаміка чистого експорту;

bd14752_ рівень експорту - відсоткове відношення обсягу експорту до ВВП;

bd14752_ рівень імпорту - відсоткове відношення обсягу імпорту до ВВП;

bd14752_ структура експорту;

bd14752_ структура імпорту;

bd14752_ співвідношення між імпортом та експортом капіталу (коефіцієнт покриття імпорту експортом).


  • Рівень експорту залежить не лише від здатності країни конкурувати на світовому ринку, а й від потреб країни в імпорті (так як доходи від експорту повинні покривати витрати на імпорт).bs01889_




  • Відповідно до своєї структури експорт може мати сировинну або технологічну спрямованість. Структура експорту характеризує місце окремої країни в міжнародній галузевій спеціалізації. Ознакою високого науково-технічного рівня національної економіки є переваження в експорті частки продукції обробної промисловості.




  • Рівень імпорту характеризує залежність національної економіки від світового господарства (імпортовані товари або зовсім не виробляються в даній країні, або їх виробництво неефективне).

  • Структура імпорту свідчить про залежність країни від імпорту енергоресурсів, інших видів сировинних ресурсів, інвестиційних товарів (машин і обладнання). Чим менша частка критичного імпорту і більша частка інвестиційних товарів, тим стабільніше розвивається країна в системі світового господарства.


071


072


073

3. Валютна система
074



bd21301_ Конвертованість валюти

-

здатність національної валюти вільно використовуватися для міжнародних розрахунків.










bd21301_ Валютний курс

-

ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн.










bd21301_ Валютний паритет

-

законодавчо встановлене відношення між двома валютами, що є основою валютного курсу.










bd21301_ Девальвація

-

дії уряду, спрямовані на зниження обмінного курсу національної валюти.










bd21301_ Ревальвація

-

цілеспрямовані дії уряду на підвищення обмінного курсу валюти своєї країни.










bd21301_ Валютна інтервенція

-

регулювання курсу національної валюти шляхом купівлі-продажу іноземної валюти.

4. Міграція робочої сили
Під міжнародною міграцією робочої сили розуміється переміщення працездатного населення за межі країни.
075

076

5. Механізм зовнішньоекономічної політики
077

Торговий лібералізм (вільна торгівля) - це торгівля без обмежень і державного втручання.

Переваги:

bd14578_ обсяги експорту та імпорту регулюються ринком;

bd14578_ стимулюється конкуренція в результаті чого підвищується якість продукції і зменшуються середні витрати;

bd14578_ обмежується монополізм
sy01265_



Протекціонізм - це політика держави, яка спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції і реалізується через фінансову підтримку вітчизняних виробників, стимулювання експорту та обмеження імпорту.

Недоліки:

bd14578_ зниження конкурентоспроможності національних товарів;

bd14578_ виникнення застійних явищ в національній економіці;

bd14578_ посилення монополістичних тенденцій на внутрішньому ринку.
sy01265_

078
Змістовий модуль 3
Мікроекономіка
Тема 22

Предмет і метод мікроекономіки

Разом із багатогранним прогресом людства розвивається й економічна теорія, що на сьогодні складається з певних напрямків, кожен з яких виконує специфічні завдання. Надскладна економічна система досліджується та теоретично узагальнюється в різних видах аналізу. Серед видів теоретичного аналізу можна виділити такі:

— сутнісний, завданням якого є формулювання економічних законів, тобто стійких, сутнісних, таких, що повторюються, внутрішніх зв’язків і відносин між економічними явищами;

— історичний, ретроспективний, у межах якого певне економічне явище чи процес розглядається на етапах виникнення, становлення та розвитку;

— кількісний, потрібний для виміру економічної діяльності, для її управління;

— мотиваційний, за допомогою якого економічним агентам різних рівнів розкриваються спонукальні мотиви діяльності та прийняття рішень;

порівняльний, що дає змогу зіставити результати економічної діяльності у часі та у просторі, порівняти різні позиції, моделі тощо;

— функціональний, основним призначенням якого є аналіз функціональних залежностей між основними економічними параметрами, що дає змогу прогнозувати ланцюг причинно-наслідкових зв’язків в економіці, наперед визначаючи очікувані результати рішень, що приймаються.

Розглядаючи структуру сучасної економічної теорії, варто зазначити, що сутнісним видом теоретичного аналізу займається переважно політична економія, а теорія функціонального аналізу представлена макро- та мікроекономікою.

Мікроекономіка вивчає поведінку та механізм прийняття рішень окремими економічними суб’єктами — мікросистемами (індивідами, домашніми господарствами, підприємствами, організаціями), що прагнуть досягти мети за наявних обмежених ресурсів, для яких, до того ж, можна знайти альтернативне використання. У центрі уваги мікроекономіки знаходяться поведінка споживача і виробника та її оптимізація, ринковий попит і пропозиція, відносні ціни товарів, розподіл ресурсів за альтернативності їх використання, часткова та загальна ринкова рівновага тощо.

Рідкісність, або об’єктивна обмеженість, ресурсів суспільства, з одного боку, та безмежність бажань і потреб людей — з іншого, є ключовими вихідними проблемами мікроекономіки, яка може бути визначена як наука, що вивчає обґрунтування вибору самостійними економічними одиницями. При цьому мікроекономіка виходить з гіпотези про раціональність намірів, рішень і дій мікросистем, тобто йдеться не тільки про раціональність цілей економічних агентів (субстанційна раціональність), а й про раціональність способів їх досягнення (процедурна раціональність).



Головна мета даної дисципліни — сформувати у слухачів, студентів знання поведінки економічних суб’єктів у ринкових умовах, озброїти їх універсальним інструментом прийняття оптимальних господарських рішень за наявних обмежених засобів та альтернативних можливостей їх використання.

У результаті вивчення курсу студент, слухач:

— має розуміти універсальний інструментарій для вивчення поведінки економічних суб’єктів у ринкових умовах і методи її оптимізації;

— вміти визначати, до якого розділу економічної науки слід звернутися, коли є потреба вибору за сформульованої мети, обмежених ресурсів і альтернативних можливостей їх використання;

— набути знань з основ функціонування ринкового механізму, узгодження попиту і пропозиції, прагнення ринкової системи до рівноважного стану;

знати:


а) принципи раціональної поведінки мікросистем на ринках;

б) термінологію та основні засоби мікроекономічного аналізу;

вміти:

а) застосовувати прийоми мікроекономічних досліджень для аналізу ефективності функціонування самостійних господарських систем;



б) самостійно виконувати техніко-економічні розрахунки, пов’язані з обґрунтуванням раціональної поведінки мікросистеми.

Отже, одне з важливих завдань курсу — скласти уявлення про те, що успіх будь-якого бізнесу залежить не тільки від наявності стартового капіталу й підприємницького хисту, а й від знання закономірностей функціонування економічних мікросистем у різних ринкових ситуаціях й вміння їх ефективно застосовувати.

Для успішного оволодіння курсом недостатньо механічного запам’ятовування певного обсягу інформації. Необхідно творчо осмислювати явища, що вивчаються. Набуті знання мають стати складовою загальної культури спеціаліста, громадянина.

Основні терміни

Мікроекономіка — розділ економічної теорії, що вивчає поведінку окремих суб’єктів господарювання (домогосподарство, підприємство, інші учасники ринкових операцій) за умов рідкісності (обмеженості) ресурсів та альтернативності напрямів їх використання.

Основні проблеми мікроекономіки — розміщення споживчих благ і виробничих ресурсів за умов досконалої та недосконалої конкуренції, ціноутворення на різних ринках і ринкова координація.

Основні методи мікроекономіки — метод абстракції (використовується при побудові мікроекономічних моделей), методи граничного аналізу, табличного та графічного аналізу. Широко застосовується математичний інструментарій.

Раціональність — принцип поведінки суб’єктів господарювання, відповідно до якого суб’єкт завжди намагається отримати за даних умов екстремальний, найкращий для себе результат. Уважається, що всі економічні суб’єкти діють раціонально як при визначенні мети своєї діяльності, так і при виборі способів її досягнення.

Ринкові структури — певні типи взаємозв’язку між попитом і пропозицією, які зумовлюють механізми встановлення ціни та досягнення ринкової рівноваги.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал