Змістовий модуль 1 Основи економічної теорії Тема Предмет і метод економічної теорії



Сторінка24/34
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.28 Mb.
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   ...   34

2. Класична теорія макроекономічного регулювання


У системі макроекономічних теорій можна виділити декілька основних: класична, кейнсіанська, альтернативні теорії (монетаристська теорія, теорія економіки пропозиції, теорія раціональних очікувань).

В основі будь-якої макроекономічної теорії лежить питання про те, з допомогою яких механізмів у економіці забезпечується повна зайнятість, тобто повне використання наявних ресурсів. Врегулювати це питання може ринковий механізм – самостійно або з допомогою держави.

Щоб мати уявлення про роль держави як суб’єкта макроекономічного регулювання, потрібно розглянути концептуальні положення згаданих вище теорій.

Історично макроекономічна наука була започаткована класичною теорією. Найвидатнішими представниками класичної теорії є Адам Сміт, Давид Рікардо, Джеймс Міль, Жан Батист Сей, Альфред Маршалл, Артур Пігу, Леон Вальрас, Вільфредо Парето.

Прихильники класичної теорії вважають, що ринковий механізм здатний автоматично забезпечувати повну зайнятість без державного втручання в економіку, тобто повна зайнятість є нормою для ринкової економіки. Вони визнають, що інколи на економіку можуть негативно впливати зовнішні фактори, такі як війни, політичні перевороти, засуха, біржові крахи тощо, які тимчасово виводять її зі стану повної зайнятості. Проте, завдяки здатності ринку до автоматичного саморегулювання через деякий час в економіці відновлюється такий рівень виробництва, що відповідає умовам повної зайнятості. Це означає, що можливий відхід економіки від стану повної зайнятості, на думку представників класичної теорії, є не внутрішнім продуктом ринкової економіки, а лише результатом впливу на неї зовнішніх обставин.

Згідно з класичною теорією, механізм ринкового саморегулювання економіки складається з декількох елементів.



Перший елемент полягає в тому, що малоймовірною є ситуація, коли сукупних витрат недостатньо для виробництва потенційного ВВП. Якщо сукупні витрати за будь-яких обставин зменшаться порівняно з потенційною величиною, то такі важелі ринкового регулювання, як ціна й заробітна плата, досить швидко примусять економічних суб’єктів збільшити сукупні витрати до потенційної величини.

Неможливість виникнення в економіці дефіциту сукупних витрат пояснюється законом Сея, згідно з яким процес виробництва товарів створює дохід, який дорівнює вартості вироблених товарів. Це означає, що процес виробництва є лише іншим вираженням процесу їх споживання. Тому товарна пропозиція породжує адекватний собі попит. Такий закон діє на різних рівнях економіки. На мікрорівні кожен підприємець формує на ринку свій попит на чужі товари такої ж величини, як і та пропозиція, яку він створив своїм товаром. Тобто його доходи від реалізації власного товару дорівнюють вартості товарів, на які він пред’являє попит. Якщо така рівність існує для кожного окремого виробника, то вона неминуча й для всього суспільного виробництва. Таким чином, стверджують прихильники класичної школи, державне регулювання економіки не потрібне.



Другий елемент класичної теорії про ринкове саморегулювання полягає в тому, що ринковий механізм здатний самостійно і досить швидко ліквідувати дисбаланс між доходами й витратами через взаємодію між товарним і грошовим ринком.

Необхідною умовою для досягнення відповідності між доходами та витратами в економіці є баланс між заощадженнями та інвестиціями. Згідно з класичною теорією, ця умова забезпечується грошовим ринком через коливання процентної ставки під впливом попиту й пропозиції на цьому ринку. Суб’єктами грошового ринку є домашні господарства як власники заощаджених грошей і підприємці, які пред’являють попит на ці гроші з метою інвестування економіки. Рівновага між величиною запропонованих грошей і попитом на них досягається процентною ставкою. Рівноважна процентна ставка вирівнює заощадження та інвестиції автоматично. За цих умов потреби в державному втручанні в економіку немає.

Класики допускають тимчасове переважання заощаджень над інвестиціями, що може викликати тимчасове відхилення сукупних витрат від потенційної величини. Але таке відхилення, вважають вони, необов’язково викличе зменшення виробництва порівняно з потенційним рівнем, оскільки крім грошового ринку велику регулюючу роль виконують ціни і заробітна плата.

Сутність третього елемента класичної теорії становить регулюючий потенціал цін і заробітної плати. Класики стверджують, що обсяг сукупної продукції, яку можуть реалізувати її виробники, залежить не лише від величини сукупних витрат, а й від рівня товарних цін. Це означає: якщо процентна ставка не спроможна привести у відповідність заощадження домашніх господарств та інвестиції підприємців, то падіння сукупних витрат буде компенсовано пропорційним зниженням цін. Отже, якщо домашні господарства тимчасово заощадили більше, ніж підприємці мають намір інвестувати, то викликане цим зменшення сукупних витрат не призведе до тривалого скорочення реальних обсягів виробництва, оскільки ціни знизилися пропорційно зменшенню цих витрат.

Згідно з класичною теорією, здатність економіки до цінового саморегулювання забезпечується конкуренцією між продавцями, яка породжує високу еластичність цін стосовно попиту. Поява надмірних заощаджень викликає зниження цін, що збільшує реальну величину сукупних витрат і відновлює сукупний попит на рівні повної зайнятості. Тому заощадження спричиняють зниження цін, а не зменшення обсягів виробництва й зайнятості.

Зниження товарних цін, за інших незмінних умов, у свою чергу, може зменшити прибутковість виробництва товарів, а це може стримати виробників від бажання збільшувати пропозицію до потенційного рівня. Але згідно з класичною теорією цього не відбудеться, оскільки падіння сукупного попиту викличе скорочення попиту на ресурси, і насамперед на робочу силу. Це спричинить зниження цін на ресурси, в тому числі падіння заробітної плати. Конкуренція на ринку праці між робітниками змусить їх найматися на роботу за нижчими ставками заробітної плати, що знизить середні витрати та відновить нормальний рівень прибутку.

Отже, зниження товарних цін, доповнене зниженням цін на ресурси, відновить виробництво товарів на потенційному рівні та забезпечить повну зайнятість. Єдиним наслідком цього відновлення будуть більш низькі товарні й ресурсові ціни.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   ...   34


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал