Змістовий модуль 1 Основи економічної теорії Тема Предмет і метод економічної теорії



Сторінка17/34
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.28 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   34

2. Середня та гранична схильність до споживання
та заощадження. Фактори споживання та заощадження,
які не залежать від доходу


Залежність споживання та заощадження від доходу називається схильністю до споживання та заощадження. Розрізняють середню та граничну схильність до споживання та заощадження. Середньою схильністю до споживання (ССС) називають частку доходу кінцевого використання, що спрямовується на споживання (у відсотках).

середня схильність до споживання (5.5).

У довгостроковій перспективі ССС має тенденцію стабілізуватися.

Середньою схильністю до заощадження (ССЗ) називається частка доходу кінцевого використання, що спрямовується на заощадження (у відсотках).

середня схильність до заощадження  (5.6).

Оскільки ДКВ = CВ + З, то ССС + ССЗ = 100% або 1 (5.7).

Середня схильність до споживання має перевищувати середню схильність до заощаджень, тобто ССС > ССЗ (5.8). Наприклад, у США ССС = 0,96. Висока середня схильність до споживання означає низьку середню схильність до заощаджень. У США середня схильність до заощаджень становить 0,04.

У деяких інших країнах середня схильність до споживання становить: Канада – 0,9; Велика Британія – 0,89; Франція – 0,88; Нідерланди та Німеччина – 0,87; Японія – 0,86; Італія – 0,84.

Термін “гранична” використовується в економічній теорії в значенні “додаткова”. Таким чином, гранична схильність до споживання або заощадження характеризує тенденцію в зміні величини споживання або заощадження в міру того, як змінюється рівень доходу.

Гранична схильність до споживання (ГСС) показує, яка частка додаткового доходу кінцевого використання спрямовується на додаткове споживання.

гранична схильність до споживання (5.9).

Основний психологічний закон Дж. Кейнса – закон, згідно з яким у разі збільшення доходу кінцевого використання домашніх господарств їхня гранична схильність до споживання зменшується.



Гранична схильність до заощадження (ГСЗ) вказує на співвідношення між додатковими заощадженнями та додатковим доходом кінцевого використання, який спричинив ці заощадження.

гранична схильність до заощадження (5.10).

Сума граничних схильностей до споживання і заощадження за умов будь-якої зміни в доході кінцевого використання завжди дорівнює 100% або одиниці:

ГСС + ГСЗ = 1,0 або 100% (5.11).

Гранична схильність до споживання набуває значення в інтервалі від 0 до 1, тобто одна додаткова одиниця доходу кінцевого використання збільшує обсяг споживання, але на величину, меншу від одиниці. Кожна грошова одиниця доходу, яка не споживається, заощаджується.

Світова практика свідчить: зі збільшенням доходу зростають також і споживання, і заощадження, але при цьому гранична схильність до споживання має тенденцію до зниження, а гранична схильність до заощадження – до зростання. Проте багато економістів вважають, що для економіки в цілому граничні схильності до споживання та заощадження відносно постійні.

Заощадження певним чином впливають і на споживання. Якщо є заощадження, населення має можливість у поточному періоді споживати більше, ніж отримано доходу. Таку ситуацію називають “ефектом заощадження”. За умов стабільної економіки цей ефект незначний. Але за умов нестабільності – посилення інфляції, відсутності захисту вкладів від інфляції – населення починає збільшувати поточне споживання за рахунок минулих заощаджень, що значно посилює “ефект заощадження”.

Якщо в економіці діє “ефект заощадження “, то набирають чинності такі нерівності:

ССС>1; ССЗ<0;

ГСС>1; ГСЗ<0.

Тобто за таких умов e економіці виникають чисті від’ємні заощадження.

Фактори споживання та заощадження, що не залежать від доходу

Розглянувши поведінку щодо споживання та заощаджень домашніх господарств залежно від доходу, проаналізуємо ширше коло факторів, які впливають на споживання й заощадження. Всі інші фактори споживання та заощадження, крім доходу кінцевого використання, ми будемо називати недоходними факторами.

До факторів споживання й заощадження, які не залежать від доходу (недоходні фактори) належать:

Перше, багатство. Під багатством розуміють як нерухоме майно (будинки, автомобілі, телевізори та інші предмети довготермінового користування), так і фінансові кошти (готівкові гроші, заощадження на рахунках, акції, облігації, страхові поліси тощо) якими володіє населення. Домашні господарства заощаджують, утримуючись від споживання, щоб накопичувати багатство. За інших рівних умов, що більше нагромаджено багатства, то менші стимули до заощаджень. Тобто збільшення багатства зміщує графік споживання вгору, а графік заощаджень – униз.

Друге, податки. Відомо, що податки сплачуються частково за рахунок споживання та частково за рахунок заощадження. Зниження податків підвищує дохід кінцевого використання, а тому збільшує як споживання, так і заощадження. І навпаки.

Третє, рівень цін. Зростання цін скорочує споживання та заощадження – і навпаки. Даний висновок безпосередньо стосується аналізу багатства як фактора споживання. Зміни рівня цін змінюють реальну вартість, або купівельну спроможність деяких видів багатства. Реальна вартість фінансових коштів, номінальна вартість яких вимірюється в грошах, буде зворотною до зміни ціни. Це і є ефект багатства.

Четверте, відрахування на соціальне страхування. Збільшення цих відрахувань призведе до скорочення поточних споживання й заощадження. Але потрібно враховувати, що на рішення домашніх господарств стосовно споживання і заощадження впливає чинна система соціального забезпечення. Що краще соціальне забезпечення, то менші заощадження домашніх господарств протягом трудового життя.

П’яте, очікування. Очікування можуть бути пов’язані з майбутньою зміною цін, доходів, виникненням дефіциту тощо. Якщо ці очікування несприятливі, то домашні господарства змушені здійснювати закупки наперед, що в поточному році збільшує споживання та зменшує заощадження. Очікування приросту грошових доходів у майбутньому зумовлює збільшення поточних витрат.

Шосте, споживча заборгованість. Якщо в попередній період заборгованість зросла, то в поточному періоді домашні господарства будуть змушені зменшити споживання та заощадження, аби ліквідувати минулу заборгованість. І навпаки, коли споживча заборгованість зменшилася, поточний рівень споживання й заощаджень може зрости.

Сьоме, процентна ставка. Зміна ставки процента впливає на співвідношення між поточними та майбутніми споживанням і заощадженням. Коли процентна ставка зростає, поточне споживання зменшується, а заощадження зростають, що збільшить майбутнє споживання, забезпечене поточними заощадженнями. Таким чином, домашні господарства заміщують частину споживання в поточному періоді збільшенням споживання в майбутньому.

Фактори, які не залежать від доходу (недоходні фактори), впливають на споживання та заощадження, зміщуючи їх графіки у відповідний бік. Використовуючи формули 5.9 та 5.10 і враховуючи недоходні фактори споживання й заощадження, можна записати:

∆СВ = ∆СВа + ГСС х ∆ДКВ (5.12);

∆ З = ∆ За + ГСЗ х ∆ ДКВ (5.13), де:

СВа, За – автономне споживання і заощадження, яке не залежить від доходу, а змінюється лише під впливом нецінових факторів.

Автономне споживання в довгостроковому періоді має тенденцію наближатися до нуля.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   34


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал