Зміст зміст секція моделі І методи ефективного стратегічного планування соціально-економічного розвитку



Сторінка12/13
Дата конвертації08.12.2016
Розмір2.94 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

СИСТЕМА НЕЧІТКОЇ ЛОГІКИ ЩОДО ОЦІНКИ СТУПЕНЯ ВІДПОВІДНОСТІ «ЗДОБУВАЧ-ВАКАНСІЯ»



Філіпович Катерина Валеріївна,

студентка групи ЕК-12ма

Донецького національного

технічного університету

e-mail: katerina_filipovich@mail.ru
Донець Олексій Сергійович,

к.е.н., доцент Донецького

національного технічного

університету
Так як кадрові агентства займаються підбором персоналу, який потрібен їх замовникам, то розробка інформаційно-аналітичного забезпечення для кадрових агентств повинна допомогти виконувати функції найбільш ефективно та здійснювати підбір з максимальною відповідністю вимогам замовника; в найкоротші терміни проаналізувати дані, що надійшли від замовника, зіставити вимоги роботодавця та побажання здобувача, знайти варіант, що відповідає критерію оптимальної відповідності: для роботодавця – кваліфікованого працівника з усіма необхідними якостями, для здобувача – відповідне робоче місце, що відповідає його вимогам. Тобто необхідно знайти найбільш оптимальні альтернативи по претендентам та вакансіям.Коли роботодавець звертається до кадрового агентства, з його сторони надходить пропозиція до здобувачів, а також формується ряд вимог до потенційного кандидата. Це можна назвати заявкою роботодавця. Роботодавець може запропонувати якусь посаду в певній галузі, соціальні пільги, кар’єрні перспективи, певний режим роботи, умови праці і заробітну плату. Але до здобувача складаються певні вимоги, при задоволенні яких він буде прийнятий на роботу. Це можуть бути якісь особистісні та професійні якості. В кожного роботодавця своє бачення ідеального працівника.Критерії, за якими роботодавець обирає працівника можна представити у вигляді інтелект-карти.

Інтелект-карта, карта думок або асоціативна карта – спосіб зображення процесу загального системного мислення за допомогою схем. Реалізувати цю ідеологію можна за допомогою програмного продукту MindjetMindManagerPro 7. Результат представлений на рис.1.

Роботодавець, звернувшись до кадрового агентства становить свої умови та побажання до майбутнього співробітника. Вся інформація заноситься до бази даних, в якій вказуються всі вимоги до здобувача, необхідна посада та рівень заробітної плати. Приклад форми бази даних представлена на рис.2:

Рис.2. Дані про вимоги роботодавця


Дані здобувача також заносяться до бази даних. Форма бази даних характеристик здобувачів виглядає аналогічно базі даних роботодавців.

Бази даних роботодавців і здобувачів складаються з критеріїв, по яким буде визначатися відповідність здобувача вимогам роботодавця. Перед тим, як виконувати нечітко-логічний аналіз вибірку можна відфільтрувати по чітким ознакам, а саме: стать, вік, сімейний стан, освіта, посада. Після фільтрації чіткі ознаки відсіваються. Ті ознаки, що лишилися, з них формується нечітка база знань, нечіткий мікроконтролер.


Рис.1. Інтелект-карта «Роботодавець»


Представимо базу знань, яка відповідає за результат «Ступінь відповідності». Вона складається з трьох змінних входу, та однієї змінної виходу.

Лінгвістичними змінними входу виступають такі показники:

X1: Стаж {«низький», «достатній», «великий»};

X2: Рівень знання англ. мови {погано»,«задовільно»,«добре», «відмінно»};

X3: Рівень знання ПК {«погано»,«добре»,«відмінно»}.

Вихідною лінгвістичною змінною є:

Y1: Ступінь відповідності {0-1}


Рис.3. Загальний вид бази знань «Ступінь відповідності»

Кожна з лінгвістичних змінних має вид нечіткого числа. На основі розрахунків на базі нечітких знань формуються масиви відповідності роботодавця здобувачеві (табл.1) та здобувача вакансії (табл.2), де показники варіюють от 0 до 1. Чим показник ближче до 1, тим більше ступінь відповідності.



Таблиця 1

Відповідність роботодавця здобувачеві

Роботодавець

Здобувач


1

2

3



n

1

a11

a12

a13



aij

2

a21

a22

a23



aij


Таблиця 2

Відповідність здобувача вакансії

Роботодавець

Здобувач


1

2

3



n

1

b11

b12

b13



bij

2

b21

b22

b23



bij

Після того, як були визначені усі ступені відповідності, треба знайти варіанти, які будуть одночасно найбільш максимальними та відповідати наступному критерію:



Дана експертна система на основі вхідної інформації, яку неможливо представити у вигляді чітко визначеної величини, дозволяє оцінити ступінь відповідності здобувача вимогам роботодавця і навпаки, вакансії вимогам здобувача.



Література

  1. Аллин О.Н., Сальникова Н.И. Кадры для эффективногобизнеса. Подбор и мотивацияперсонала / О.Н. Аллин. – М.: Генезис, 2005. – 248 с.

  2. Музыченко В.В. Управление персоналом / В.В. Музыченко. – М.: Академия, 2003. – 528 с.

  3. Одегов Ю.Г., Карташова, Л.В. Управление персоналом, оценкаэффективности / Ю.Г. Одегов. – М.: Экзамен, 2004. – 256 с.

  4. Уткин В.Б. Информационныесистемы в экономике: Учебник для студ. высш. учеб. заведений / В.Б. Уткин, К.В. Балдин. – М.: Издательский центр «Академия», 2004.-288 с.


ЛІКВІДАЦІЯ НАСЛІДКІВ РИЗИКІВ ПРИ ФОРМУВАННІ СТРАТЕГІЙ МАРКЕТИНГУ САНАТОРІЮ
Фішер Аліна Вікторівна, студентка Інституту економіки та управління

Республіканського вищого навчального закладу «Кримський гуманітарний університет» (м. Ялта),

e-mail: alina.fishka@mail.ru
Лук’янова Олена Юріївна, ст. викладач Інституту економіки та управління Республіканського вищого навчального закладу «Кримський гуманітарний університет» (м. Ялта)

e-mail: lukianovahy@ukr.net
Санаторно-курортний комплекс є базисом ефективного використання рекреаційного потенціалу Кримського регіону при забезпеченні зміцнення здоров'я і лікуванні, але він не повною мірою реалізує свої потенційні можливості. Підприємства анаторно-курортної сфери робить первинний вплив на конкурентоспроможність рекреаційного продукту, на його затребуваність і можливість реалізації як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках [5]. Ефективність розвитку санаторно-курортного комплексу багато в чому залежить від відповідних нормативних документів, які не сприяють раціональному використанню його можливостей.

Питанням вдосконалення санаторно-курортного комплексу України і Криму займалися вчені Л.А. Багрова, И.В. Берегова, Н.Н.Богданов, А.К. Ганиев, Н.П. Дриневський, М.В. Лобода, О.Л.Підгірний, В.И. Торкатюк, В.В. Дбайливий, В.С.Тарасенко. В цих роботах вирішуються окремі аспекти підвищення ефективності розвитку санаторно-курортного комплексу і недостатньо розкриті особливості нормативно-правового забезпечення, що не дозволяє комплексно вирішувати цю проблему і не відповідає сучасним завданням рекреаційної сфери.

У сучасних умовах ринкової економіки діяльність жодного підприємства не здійснюється без маркетингу. І корисність системного підходу в управлінні постійно зростає [3]. Ця тенденція пояснюється великою кількістю конкурентів, що пропонують подібні послуги з більш високою якістю або за зниженою ціною. Для задоволення потреб споживачів на підприємствах туристсько-рекреаційної сфери виникає потреба у формуванні системи маркетингу. Маркетингова діяльність по вивченню споживача визначає структуру переваг на ринку. Аналіз ринку переслідує мету визначення потенційної місткості ринку для продукції, що випускається, визначення характеру споживчого попиту, розподіл попиту по різних регіонах.

Основним завданням маркетингової діяльності по дослідженню продукту є визначення потреб ринку в нових виробах, поліпшення або модернізації вже існуючих [3]. Аналіз систем і методів реалізації продуктів, що проводиться, з точки зору маркетингу дозволяє визначити, як найкраще і ефективніше реалізовувати продукцію цієї компанії в умовах конкретного ринку, хто може стати торговим посередником.

В цілях визначення найбільш економних шляхів і способів нарощування об'єму товарообігу проводяться дослідження динаміки продажів, витрат і прибутку підприємства. Маркетингова діяльність також спрямована на вивчення конкурентів, виявлення їх слабких і сильних сторін, отримання інформації про фінансове положення, особливості виробничої діяльності, управління. Дослідження реклами допомагає визначити керівництву компанії найбільш ефективні способи впливу на споживача, підвищення його інтересу до продукції. При проведенні маркетингових досліджень по пошуку найбільш ефективних способів просування товарів на ринку керівництво компанії визначає, яка система стимулів дозволить зацікавити оптовиків в закупівлі більших партій продукції. Усі вищезгадані цілі маркетингової діяльності здійснюються в основному процесу виробництва і розподілу товарів і послуг, тобто маркетингова діяльність орієнтована на продукт або послугу.

Управління рисками на підприємстві не може бути сукупністю моментних дій – це цілий процес спрямованих дій, більш того, процес риск-менеджменту має бути частиною загального управління бізнесом для досягнення результату [2]. Він повинен включати визначений набір етапів (слід врахувати, що в практиці ці етапи реалізуються не обов'язково в строгій послідовності, а можуть виконуватися і паралельно. Загальна схема риск-менеджменту представлена на рис. 1 [1].

комплексний підхід: керівництво санаторію використовує його для формування системи маркетингу з тим щоб потім використати системний підхід до управління цією сформованою системою маркетингу. Комплексність цього підходу полягатиме у формуванні комунікаційних зв'язків у рамках маркетингової інформаційної системи підвищенні кваліфікації персоналу або залучення нових співробітників, формування субсистеми маркетингових досліджень і обробки маркетингової інформації, визначенню цілей, стратегії і планів маркетингу та ін., і подальшому їх об'єднання за позначеною раніше схемою функціонування системи маркетингу в єдину цілісну систему, управління якої здійснюватиметься по принципах системного підходу до управління маркетингом санаторію.

Рис. 1. Етапи процесу управління ризиком


Найбільш перспективним і дієвим підходом в сучасних умовах є

Для введення цього підходу необхідно розробити моделі з формуванню системи маркетингу в санаторії на основі комплексного підходу. Структура маркетингу в практичній діяльності санаторно-куротной сфери повинна пудуватись за результатами аналізу маркетингових досліджень по наступних напрямах: маркетингове середовище, створення туристського продукту, дослідження конкурентів та потенційного споживача.

Узагальнений комплекс заходів по майбутніх перетвореннях підприємства потребує визначити місце комунікацій в маркетинговій діяльності комплексу, приділяти увагу питанням управління і навчання, а також підвищення кваліфікації співробітників, організувати цілеспрямоване здійснення маркетингових досліджень і реклами, а також систему контролю над їх проведенням, переглянути методи управління, що склалися, і систему ціноутворення в цілому, побудувати чітко відлагоджену організаційну структуру, удосконалювати процес управління якістю послуг, а також розширити їх асортимент, організувати чітко відлагоджену систему планування комунікацій у готелі, систематично проводити SWOT-аналіз і коригувати своє стратегічне управління.

Література

1. Гончаренко Л.П. Риск-менеджмент: учеб. пособ. / Л.П.Гончаренко, С.А. Филин – М. : Дашков и К, 2012. – 580 с.



2. Евстафьев И. Антикризисный и риск-менеджмент / И.Евстафьев – М.: Юнити-Дана, 2012. – 208 с.

3. Мурахтанова Н.М. Маркетинг: учеб.пособие / Н.М. Мурахтанова, Е.И. Еремина – М.: Академия. – 2002. – 187 с.

4. Норицина Н.И. Маркетинговая политика коммуникаций / Н.И. Норицина – К.: Знание, 2003. – 120 с.

5. Правик Ю.М. Маркетинг туризму: підручник / Ю.М. Правик – К.: Знання, 2008. – 303 с.

6. Румянцева З.П. Общее управление организацией. Теория и практика: учебник / З.П. Румянцева – М.: ИНФРА-М, 2005. – 304 с.
ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПОКАЗНИКІВ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ МАЛОГО ПІДПРИЄМСТВА
Хай Володимир Петрович,

магістрант Львівської

комерційної академії

Kafedralka2008@rambler.ru
Міценко Наталія Григорівна,

к.е.н., доцент Львівської

комерційної академії
Побудова комплексу показників для оцінки фінансового стану малого підприємства передбачає відбір відповідних груп фінансових показників, включення певних показників до відповідної групи, визначення методики їх розрахунку і оцінки. В економічній літературі нараховується близько 100 фінансових показників (коефіцієнтів). Тому для проведення аналізу необхідно вирішити проблему відбору необхідної і достатньої кількості фінансових показників, яку різні вчені визначають по-різному. Крім того, різні автори відносять ті чи інші показники до різних груп, іноді самі групи мають різні назви, наводяться і різні методики оцінки фінансового стану малого підприємства. Водночас, поза увагою науковців залишається проблема оцінки фінансового стану малих підприємств.

Так, Є. Пономаренко виділяє 6 основних груп фінансових показників: показники оцінки ліквідності; показники оцінки фінансової стійкості (платоспроможності); показники оцінки ділової активності (оборотності); показники оцінки рентабельності; показники оцінки стану на ринку цінних паперів; показники оцінки майнового стану. А. Поддєрьогін ділить всі показники на три групи: показники оцінки майнового стану; показників оцінки ліквідності та платоспроможності; показники оцінки фінансової стійкості [2, с. 450]. В. Савчук пропонує об’єднувати фінансові показники в три групи (показники ліквідності та платоспроможності; показники ефективності менеджменту підприємства; показники прибутковості (рентабельності) або в 7 груп (показники операційного аналізу; показники аналізу операційних витрат; показники управління активами; показники ліквідності; показники прибутковості (рентабельності); показники структури капіталу; показники обслуговування боргу; ринкові показники) [3, с. 74-75]. В. Глухов вважає, що спеціально обчислюваними показниками є: показники рентабельності; показники ліквідності; показники платоспроможності; показники продуктивності [1, с. 38-39]. Р. Хом’як та З. Скибінська рекомендують вивчати показники ліквідності та платоспроможності; показники фінансової стійкості; показники рентабельності; показники оцінки ділової активності та майнового стану [4, с. 150]. Система фінансового аналізу “Дюпон” передбачає визначення та дослідження в динаміці п’яти основних співвідношень (коефіцієнтів) за даними бухгалтерської звітності (нетто-прибутковість власного капіталу, нетто-прибутковість активів, нетто-прибутковість продажів, оборотність активів, мультиплікатор акціонерного (власного) капіталу).

На нашу думку, оптимальний комплекс показників, а також конкретні напрямки аналізу фінансового стану малого підприємства залежать від мети та завдань аналізу в кожному конкретному випадку, від конкретних потреб користувачів його результатів («стейкхолдерів»). Водночас, всі показники фінансового стану малого підприємства перебувають у взаємозв'язку та взаємозумовленості і лише у сукупності відображають дійсну картину його фінансової стійкості та платоспроможності. Тому оцінити реальний фінансовий стан підприємства можна лише на підставі використання певного комплексу показників з урахуванням впливу на них різних факторів.

Окремі вчені для оцінки фінансового стану рекомендують використовувати комплексні та інтегральні показники. Так, інтегральний показник фінансового стану пропонується визначати як:



,

де - інтегральна оцінка фінансового стану і-ого підприємства;



- сукупність часткових показників фінансового стану і-ого підприємства;

- експертна оцінка значимості j–го показника [5, с. 218-219].

А. Шеремет при оцінюванні фінансового стану підприємства рекомендує використовувати комплексний рейтинговий показник, визначений за формулою:



,

(1)

де , , - показники j–го аналізованого підприємства, які розраховують як частку від ділення фактичних показників підприємства на відповідні нормативні (рекомендовані) значення [6, с. 163].

У багатьох країнах світу національні та галузеві стандарти фінансового стану підприємств розробляються спеціальними агентствами, асоціаціями аудиторів тощо, що значно полегшує проведення діагностики фінансового стану конкретного підприємства. Так, в США найбільш значну роль відіграють дві організації:

- «Robert Morris Associates» - банківська асоціація, яка публікує
дані фінансової звітності підприємств, що зверталися за отриманням кредиту;

- «Dun and Bradstreet» - консалтингова фірма, що спеціалізується на проведенні фінансових досліджень та щорічно публікує огляд «Key business ratios», який містить середньогалузеві значення найважливіших фінансових коефіцієнтів, що в подальшому використовуються фінансовими аналітиками.

Таким чином, вибір системи показників обумовлює репрезентативність результатів аналізу фінансового стану малого підприємства, а їх вивчення дозволяє: оцінити фінансову діяльність малого підприємства протягом досліджуваного періоду; отримати вихідну інформацію для прогнозування майбутньої діяльності малого підприємства та можливостей його стійкого розвитку; порівняти показники фінансового стану малого підприємства з аналогічними показниками інших підприємств галузі (конкурентів).

Література


  1. Глухов В. Экономика малого предприятия. / Глухов В. - СПб.: Спец. литература, 1997. – 80 с.

  2. Поддєрьогін А. М. Фінанси підприємств: підруч. / Поддєрьогін А. М., Білик М. Д., Буряк Л. Д. та ін. - 5-те вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2004. - 546 с.

  3. Савчук В. П. Диагностика предприятия: поддержка управленческих решений. / Савчук В. П. – М.: БИНОМ, 2004. – 175 с.

  4. Хом’як Р. Л. Облік на підприємствах малого бізнесу: навч. посіб. / Хом’як Р. Л., Скибінська З. М. – Львів: «Магнолія-2006», 2007. – 205 с.

  5. Швайка Л. А. Розвиток і регулювання видавничого підприємництва: моногр. / Швайка Л. А.– Львів: Українська академія друкарства, 2005. – 432 с.

  6. Шеремет А. Д. Методика финансового анализа/ Шеремет А. Д., Ненашев Е. В. - М.: ИНФРА-М, 1999. – 208 с.


Використання моделі міллера-орра в управлінні фінансовими потоками страхової компанії
Шабля Андрій Ігорович, студент

Донецького національного

технічного університету
Донець Олексій Сергійович, к.е.н.,

доцент Донецького національного

технічного університету
Страхування це особливий вид економічних відносин, тому економіко-фінансові засади діяльності страхової компанії відрізняються від інших видів комерційної діяльності. Відмінності полягають в особливому формуванні фінансового потенціалу та підтриманні фінансової стійкості страхувальника. Фінансова стійкість забезпечується: розміром статутного капіталу; величиною страхових резервів; оптимальним портфелем розміщення страхових резервів; системою тарифів та іншими факторами.

Страхові відносини тісно пов’язані с ризиком, що передбачає можливі фінансові втрати, які виникають як наслідок невизначеності зовнішнього середовища. Тому виникає потреба в більш гнучких методах управління фінансовими потоками в умовах невизначеності.

Розглянемо концепцію антисипативного управління. Її сутність полягає в постійному аналізі загроз внутрішнього та зовнішнього середовища, відстежуючи їх вплив на фінансову діяльність. Схема реалізації системи антисипативного управління представлена на рис.1.

Зовнішне


середовище

Система управління фінансовою діяльністю страхової компанії


(S1)

Страхова компанія


(S2)

Зовнішні загрози

Зовнішні

загрози


Результати функціонування

Індикатори стану

Внутрішні загрозі

Управлінський вплив

Рис.1. Схема антисипативного управління
Антисипативне управління передбачає усунення різких коливань, які виникають під час діяльності підприємства та які можуть зашкодити фінансовій стабільності. Впродовж окремого періоду часу та при мінімальних витратах завдяки антисипативному управлінню здійснюється перехід к формуванню нових планів в межах раніше визначених стратегічних цілей фінансової діяльності підприємства.

Реалізуємо цей принцип за допомогою моделі Міллера-Орра (рис.2).


N

H

T



Залишок коштів

Рис.2. Управління залишком коштів в моделі Міллера-Орра


Згідно з цією концепцією, залишок на рахунку хаотично змінюється доти не досягне верхньої межи «H». В цьому випадку підприємство починає купувати достатню кількість цінних паперів з метою повернути запас коштів до нормального рівня «N». Якщо запас досягне нижньої межи 0, то підприємство продає власні цінні папери та поповнює запас коштів до нормального рівня.

Передбачається, що зміна залишку це випадковий процес без тенденцій. Цей процес повинен відбуватися впродовж тривалого часу та мати приблизно нормальний закон розподілу.

Щоб визначити верхню межу «Н», треба знайти наступні параметри:

1.Варіація добових надходжень на рахунок (VAR);

2.Витрати на зберігання коштів на рахунку Zt, а також змінну Zs — витрати на трансформацію цінних паперів;

3.Визначається розмах варіації «H», що складає верхню межу за формулою:



.

(1)

4. Визначається точка повернення «N» — величина залишку на рахунку, до якої треба повернутися, якщо фактичний рівень залишку виходить за межі інтервалу:

.

(2)

Таким чином, для страхової компанії, фінансовий потенціал якої завжди знаходиться під впливом випадкових факторів, ця концепція дуже актуальна. Необхідно обґрунтовано визначати оптимальний рівень залишків на рахунку, щоб вчасно виплатити страховку без додаткових витрат на позики. Визначена гранична верхня межа відхилу від оптимального значення дозволяє приймати управлінське рішення коли треба інвестувати накопиченні кошти з метою збільшення величини фінансового потенціалу.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал