Зміст вступ



Сторінка23/40
Дата конвертації04.12.2016
Розмір7.4 Mb.
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   40

Лише через понад два століття — в липні 1853 р. — до резиденції сьогуна - Едо (Токіо) підійшла американська ескадра коммодора М. Перрі, який вру¬чив властям листа з вимогою встановлення двосторонніх торговельних відно-:ин і заявив, що за відповіддю повернеться навесні. В лютому 1854 р., вдав¬шись до погроз, М. Перрі змусив японський уряд підписати перший нерівно-т;авний договір, який відкривав для безмитної торгівлі порти Сімода і Хакодате. Незабаром подібні угоди Японія змушена була укласти з Британією, Нідерландами, Францією й Росією. Таке насильницьке "відкриття" країни -. і; ивало японське ремесло й перешкоджало збуту продукції мануфактур, не--: гизно позначилося на фінансовому становищі сьогунату й феодалів. Скорис-■ —::ь ситуацією, антисьогунська опозиція в 1867 р. змусила останнього і лтеля з роду Токугава — Йошінобу (1837—1913) повернути владу імпера¬торові Муцухіто (1852—1912) й за підтримки повсталих селян здобула пере-шзгу в громадянській війні 1868—1869 рр.

Отже, Японія була чи не єдиною країною Сходу, в чиєму розвиткові період -: в ;.го колоніалізму збігся не зі станом загальної внутрішньої кризи, а на-■ -;. з моментом бурхливого внутрішньополітичного піднесення внаслідок . н:ї Мейдзі" ("'освіченого правління" імператора Мурухіто), іро \Hd-ja краіігушд проводом імператорськоївлади. V 1&Т£ р. 0~ув виданий гу. я про повну ліквідацію князівств і поділ Японії на префектури, тоді ж була візована імператорська гвардія, підпорядкована урядові, а наступного ижт оприлюднений декрет про створення Збройних сил на основі загального ЕЛПЬКОВОГО обов'язку. Хоч самураї вже не були провідним станом країни й у _; му разі могли претендувати лише на офіцерські посади в регулярній ар-: : ;-::г культивували свої військові доблесті й виховували відповідним чи-елян-призовників. Відтепер войовничість самураїв була спрямована на ..—ній світ — сусідні з Японією країни й народи. Невипадково держава : - ■ V свої руки будівництво арсеналів і верфів — без них вона не змогла б ■ -: йти могутніх Збройних сил. Імператорський уряд також видав декрети про зрівняння у правах усіх гро-шляя, відміну цехових регламентацій, ліквідацію внутрішніх мит, свободу «■дівлі й пересування людей та перевезення товарів. Запроваджувалися єдині ^они та суди для всієї країни й усіх груп населення, була введена єдина ва-- ■ здиниця — єна. Здійснювалася освітня реформа, створювалися нові відкрився Токійський університет, заохочувалося відрядження япон¬ців за кордон для отримання освіти. Протягом 1872—1873 рр. була ліквідова¬на феодальна власність на землю й офіційно дозволена її купівля-продаж. Власниками угідь визнавалися ті, хто фактично ними розпоряджався, тобто селяни, але значна частина дрібних землевласників, що заклали землю, втра¬чала свої ділянки й переходила в розряд орендаторів і наймитів чи переселяла¬ся в міста. Розквіту банківської справи сприяло рішення уряду в 1876 р. капі-талізувати князівські пенсії, замінивши щорічні виплати одноразовою ком¬пенсацією. У 1880 р. був прийнятий закон, який дозволяв за безцінь продавати споруджені державою великі й економічно неефективні підприємства (мета¬лургійні й військові заводи та ін.) торговельно-промисловим компаніям (дзай-бацу Міцуї, Міцубіші, Сумітомо, Фурукава та ін.).

Не дивно, що в країні розгорнувся широкий рух за конституцію, в перших рядах якого йшли підприємці й інтелігенція, підтримані окремими представ¬никами дворянських і князівських родин на чолі з Іто Хіробумі (1841—1909). Відряджена до Європи й Північної Америки спеціальна місія, що мала озна¬йомитися з досвідом державного будівництва, зупинилася на прусському варі¬анті. 11 лютого 1889 р. від імені Муцухіто був опублікований текст Основного закону Японії, що запроваджував напівабсолютистську монархію з великими правами імператора. Хоч парламент контролював фінанси, він був позбавле¬ний права створювати відповідальний уряд, конституція офіційно проголошу¬вала демократичні права і свободи, але виборчим правом спершу користувався приблизно 1 % населення країни.

Найвизначальнішим чинником японської зовнішньої політики швидко став мілітаризм. Це було зумовлено, по-перше, географічним становищем кра¬їни й обмеженістю природних ресурсів, що штовхало в умовах швидкого роз¬витку промисловості (протягом 1900—1913 рр. обсяг промислового виробни¬цтва Японії зріс на 181 %, тоді як США — на 85 %, Німеччини — на 54 %, Британії — на 25 %) до пошуків джерел сировини й ринків збуту. По-друге, в Японії, як і в Росії чи Німеччині, держава відігравала надмірну роль в еконо¬міці й, відповідно, силовими методами прагнула забезпечити сприятливі умо¬ви для розвитку національної промисловості. Нарешті, армія й військові по¬сідали ключове місце в політичній системі країни, генералітет входив до Таєм¬ної ради при імператорі й здійснював величезний вплив на нього, а відтак і на всю політику країни.

У правлячих колах Японської імперії швидко сформувався мілітарний сте¬реотип вирішення всіх проблем. Ще в 1876 р. японський експедиційний кор¬пус нав'язав китайському васалові — Кореї нерівноправний договір, невдовзі Китай визнав японські інтереси та права в Кореї рівними своїм, а внаслідок перемоги над Росією у війні 1904—1905 рр. Японія встановила над Кореєю протекторат і згодом анексувала її. Тоді ж, за Портсмутським миром із Росією від 23 серпня (5 вересня) 1905 р., Японія отримала Південний Сахалін, Ляо-дунський півострів і південну гілку Китайсько-Східної залізниці. Разом із за¬гарбаними в 1895 р. у Китаї Тайванем та прибережними островами це перетво-рювало Японію на велику далекосхідну колоніальну державу. У Першій світо¬вій війні вона, незважаючи на тісні урядові й військові зв'язки з Німеччиною, виступила на боці Антанти, але обмежилася окупацією невеликої орендованої німцями в Китаю території Ціндао, а також Маріанських, Каролінських і Мар-шалових островів та архіпелагу Палау в Тихому океані. Загалом, за підсумка¬ми війни, імперія суттєво зміцнила свої політичні позиції в Азіатсько-Тихо-океанському регіоні (АТР), її війська розташовувалися на території Китаю, Маньчжурії, Кореї, російського Далекого Сходу (до 1922 p.), офіційний Токіо майже повністю монополізував ринок міжнародних морських перевезень у Ти¬хому океані.

Однак невдовзі порівняно сприятлива для Японії зовнішньополітична си¬туація змінилася, оскільки великі держави, урегулювавши питання повоєнно¬го устрою Європи, звернули увагу на Далекий Схід. На Вашингтонській кон¬ференції 1921—1922 pp. внаслідок об'єднаних зусиль європейських диплома¬тів СІЛА вдалося потіснити Японію в АТР і розірвати її союз із Британією. Еко¬номічні труднощі спричинили формування потужного підпільного ультрана-ціоналістичного руху в японському військовому середовищі, ідеологією якого став "ніппонізм", тобто вивищення японської нації, беззастережний культ ім¬ператора Хірохіто (регент — із 1921, монарх у 1926—1989 pp.) та претензії на світове панування.

Початок Другої світової війни в Європі захопив японських лідерів знена¬цька, оскільки А. Гітлер не вважав за потрібне повідомляти далекосхідних со¬юзників про свої глобальні плани. Тоді паралельно з нарощуванням темпів широкомасштабної агресії в Китаї Токіо розгорнув пропагандистську кампа¬нію "боротьби з білим імперіалізмом" і проголосив гасло створення "Великої Східноазіатської сфери процвітання", а генералітет приступив до розроблення конкретних планів завоювання європейських колоніальних володінь в АТР. Загалом імперія розраховувала захопити третину земної поверхні, на якій проживала майже половина людства. До липня 1942 p., коли ситуація на рронтах Тихоокеанської війни, що почалася вдалим нападом японського авіа-носного об'єднання 7 грудня 1941 р. на головну тихоокеанську базу ВМС СІЛА у Перл-Харборі на Гаваях, стабілізувалася й почалося затишшя, Японія оку¬пувала Індокитай, Таїланд, Малайю, Бірму, Філіппіни, Нову Гвінею, Індоне¬зію і два з Алеутських островів загальною площею 8 млн кв. км із населенням 400 млн осіб.

Проте це кардинально не вплинуло на загальну військову ситуацію: в липні 1943 р. США перейшли в контрнаступ, змусивши Токіо вдатися до стратегіч¬ної оборони. Усі надії японських лідерів на укладення почесного миру зі США були зруйновані розірванням СРСР 5 квітня 1945 р. угоди про взаємний нена¬пад. 9 серпня СРСР вступив у війну з Японією, і вже через шість днів офіцій¬ний Токіо заявив про прийняття умов капітуляції, а 2 вересня 1945 р. на палу¬бі американського лінкора "Міссурі" в Токійській затоці представниками японського уряду й країн антигітлерівської коаліції був підписаний відповід¬ний акт. Від імені СРСР свій автограф поставив українець — уродженець Уманщини генерал-лейтенант К. Дерев'янко.

В боротьбі за "Велику Східну Азію" в 1937—1945 рр. Японія втратила 2,5 млн осіб, майже повністю була зруйнована промисловість, вичерпано стра¬тегічні запаси країни. Винятково важким був моральний стан населення, яке після десятиліть ультрапатріотичної пропаганди зіткнулося з принизливою поразкою. Відповідно до Сан-Франциського мирного договору від 8 вересня 1951 р., щоправда, не підписаного СРСР, Польщею й Чехословаччиною, Япо¬нія відмовлялася від претензій на Курильські острови, Південний Сахалін, Тайвань, острови Пенхуледао, Спратлі та Парасельські. Водночас програна ві¬йна підштовхнула значну частину громадян до переосмислення традиційного суспільного укладу й усвідомлення необхідності реформ ЛЛавідміну ВІДЇІІЇЛЄЧ-чини, в Японії продовжував діяти апарат імператорського кабінету, а вико¬нання рішень створеної в Токіо Союзницької комісії не було обов'язковим для американської військової адміністрації генерала Д. Макартура.

Державний устрій. Новою японською конституцією, розробленою юриста ми штабу Д. Макартура й оприлюдненою 3 листопада 1946 р. (набула чинное З травня 1947 р.), запроваджувалася парламентарно-монархічна форма де] жавного правління. Імператор, по суті, був позбавлений скільки-небудь реал них владних повноважень. Він перетворився на "символ держави і єдності н роду", статус якого "визначається волею японського народу, якому належи' суверенна влада" (ст. 1). Зберігався салічний різновид персональної систет престолонаслідування, за яким "трон хризантем" успадковують лише чоло ки. Щоправда, формально серед передбачених конституцією повноважень і ператора залишилося оприлюднення поправок до неї, а також законів, уря^ вих указів і міжнародних договорів; скликання парламенту, розпуск йс нижньої палати й проголошення парламентських виборів; затвердження щ значень і звільнень міністрів та інших урядовців; присвоєння нагород і раї фікація різноманітних дипломатичних документів. Проте всі дії імператор пов'язані з реалізацією цих функцій, потребують "поради і ухвали" уря,і який несе за них відповідальність. У конституції недвозначно зазначаєтьс що імператор не може "здійснювати владу над урядом" (ст. 4), а імператс ській сім'ї не може бути надана будь-яка власність, якщо це не ухвалено па ламентом.

Конституція 1947 р. містить принципово нову у світовій практиці держи ного права ст. 9 про те, що, щиро прагнучи до міжнародного миру, засновано на справедливості та порядку, японський народ на вічні часи відмовляєть від війни як суверенного права нації, а також від загрози або застосуваш збройної сили як засобу розв'язання міжнародних суперечок. Для досягнені цієї мети ніколи в майбутньому не будуть створюватися сухопутні, морськ військово-повітряні сгизги так само, як і інші засоби війни.. Тіраво на ведет державою війни не визнається. Однак уже в 1950 р. у новорічному посла: прем'єр-міністру Японії Д. Макартур зазначив, що пацифістська стаття к

ституції не забороняє Японії мати Сили самооборони (ССО). Після цього була ухвалена програма створення 75-тисячного корпусу національної поліції, який фактично став основою для формування нової армії. Щоправда, для за¬спокоєння громадської думки та опозиції, в грудні 1976 р. уряд прийняв рі¬шення про те, що асигнування на оборону не повинні перевищувати 1 % ВНП. У 2006 р. військовий бюджет Японії становив 39,064 млрд дол. (0,8 % ВВП), а ССО налічували 239,9 тис. осіб (для порівняння: в'єтнамська регулярна армія нині становить 495 тис. осіб, індонезійська — 302 тис. осіб).

Вищим органом державної влади і єдиним законодавчим органом у Японії є двопалатний парламент. Із 480 членів нижньої палати — Палати представни¬ків — 180 обираються в 11 регіонах за пропорційною системою, а 300 — в одно¬мандатних округах на чотири роки. Віковий ценз для активного і пасивного :::: рчого права в цьому випадку визначено відповідно у 20 і 25 років. Верхня : ята — Палата радників — складається з 242 членів із 6-річним терміном :: зноважень, причому кожні 3 роки переобирається половина її складу: 73 у :вгатомандатних округах і 48 за пропорційною системою. Віковий ценз для :-:дидатів у члени верхньої палати — 30 років.

У разі розпуску прем'єр-міністром (формально — імператором) Палати і'-едставників Палата радників також припиняє своє функціонування до по¬чатку роботи новообраної нижньої палати. Проте уряд у разі надзвичайної не¬плідності може вимагати скликання Палати радників на спеціальну сесію. У такому випадку вона уповноважується здійснювати основні парламентські -ЕКЦІЇ. Проте рішення, прийняті Палатою радників на її спеціальній сесії, .вдаються тимчасовими і мають бути схвалені новообраною Палатою пред-вників протягом 10 днів її першої сесії. Законопроект, прийнятий Палатою ггтавників, але відхилений Палатою радників, стає чинним після повтор--.-хвалення нижньою палатою за рішенням 2/3 присутніх її членів. При генні' державного бюджету останнє слово також належить нижній палаті,

зної реакції Палати радників. Виконавча влада в Японії належить кабінету міністрів (ст. 65), причому ■ого глава призначається парламентом із депутатів і має очолювати парла¬ментську більшість. Якщо позиції палат щодо кандидатури прем'єра не збіга-ХУТЬСЯ, то рішенням парламенту вважається ухвала Палати представників. Прем'єр-міністр (із 4 червня 2010 р. Кан Наото (1946)) особисто призначає і звільняє інших членів уряду, але більшість із них мають бути депутатами. Мі¬ністри протягом терміну своїх повноважень не можуть бути переслідувані за законом, якщо на це не буде згоди прем'єра. Кабінет міністрів несе колективну політичну відповідальність перед парламентом, палата представників має пра¬во висловити недовіру уряду, що тягне за собою відставку останнього.

Оскільки Японія є мононаціональною країною, то за формою державного устрою вона — унітарна держава. її територія поділена на 47 префектур, пові¬ти й громади. На всіх трьох рівнях адміністративно-територіального поділу

здійснюється місцеве самоврядування. Зокрема, на рівні префектур населення обирає префектурні збори, а виконавчим органом є губернатор, який виконує функції представника центральної влади.

Правова система Японії заснована на європейській системі цивільного пра¬ва з англо-американським впливом, парламентські акти можуть розглядатися в суді. Судова влада здійснюється судами загальної юрисдикції, що утворюють струнку систему на чолі з Верховним судом, голова якого призначається імпе¬ратором (фактично — прем'єр-міністром), інші судді — урядом. Проте питан¬ня щодо призначення суддів Верховного суду мало бути винесене на так званий перегляд народом при проведенні чергових виборів членів Палати представ¬ників.

З метою розв'язання продовольчої проблеми і створення внутрішнього рин¬ку окупаційна адміністрація 11 жовтня 1946 р. розпочала проведення аграр¬ної реформи. До 1949 р. у власність 4,7 млн селян за символічний викуп було передано земельні наділи площею до 3 га (лише на Хоккайдо максимум земле¬володіння був установлений у 12 га), зменшено орендну плату й замінено на¬туральні податки грошовими. У результаті наступних демографічних процесів частка сільських мешканців Японії зменшилася з 48 до 4 %.

Унаслідок перших повоєнних виборів у травні 1946 р. прем'єром став ко¬лишній дипломат Йошіда Сігеру (1878—1967), який свого часу був ув'язнений за демократичні й пацифістські погляди. Очолювана ним Ліберальна партія Японії (ЛПЯ), заснована в листопаді 1945 р., оголосила про наміри лібералізу¬вати економіку країни й ліквідувати монополістичні об'єднання дзайбацу, за¬мінивши їх фінансово-промисловими концернами. Наступного року набрали чинності закони про заборону монополій, забезпечення справедливих угод та заборону надмірної концентрації економічної могутності. Уряд планував роз¬будовувати економіку країни за рахунок переробки привізної сировини й стро-го дотримуватися в політичних питаннях союзу із СІНА. Тоді ж було здійснено реформу системи освіти, зі шкільного навчання усунено шовіністичну пропа¬ганду, а навчальний процес поставлено під контроль виборних шкільних комі¬сій за участю батьків учнів.

Економічний розвиток. Позитивне значення для японської економіки мали спричинені Корейською війною 1950—1953 рр. збільшення морських переве¬зень у регіоні, розміщення замовлень на ремонт американської бойової техні¬ки і створення на островах структури побутового сервісу для військовиків СНІА. Прибутки японських підприємств від виконання спецзамовлень для США зросли тоді в 5,4 разу й сягнули 824 млн дол. на рік. Продумана експорт¬но-імпортна політика, створення сприятливого інвестиційного клімату, а та¬кож кредити МБРР дали змогу зібрати перший мільярд доларів валютного ре¬зерву. Лише протягом 1945—1951 рр. США надали Японії фінансову допомогу на суму 2,5 млрд дол. Уже в 1950 р. країна відновила довоєнний рівень вироб¬ництва важкої промисловості. Не останню роль у цьому відіграли приховані від окупаційної адміністрації величезні (за деякими даними, — до 100 млрд дол.) цінності, награбовані японською армією в Китаї та країнах ПСА під час Тихоокеанської війни в рамках таємної програми "Золота лілія", якою опіку¬вався молодший брат імператора Хірохіто — принц Тітібу. З другої половини 1950-х років економіка Японії вступила у смугу інтенсивного розвитку, що пе¬ретворив її на високорозвинену державу, один із центрів світового господар¬ства.

"Японське економічне диво" базувалося на використанні здобутків НТП: електронізації економіки й суспільства в цілому, широкомасштабній автома¬тизації праці, створенні й застосуванні принципово нових матеріалів і речо¬вин, форсованому розвиткові науки про життя, зокрема біологічних і біотех-нологічних процесів. Першою у світі Японія налагодила масове серійне виго¬товлення побутових відеомагнітофонів і відеокамер, промислових роботів, кремнієвих мікросхем тощо. Здійснення аграрної реформи привело до значно¬го розширення внутрішнього ринку, появи на селі великої кількості госпо¬дарств селян-власників, що сформували зростаючий попит на сільськогоспо¬дарські машини і знаряддя, хімічні добрива, гербіциди тощо. У промисловості відбувалося форсоване накопичення капіталу, колосальна економія коштів на розвиткові власних науково-дослідних робіт, яка стала можливою завдяки вільному придбанню американських та західноєвропейських патентів і ліцен¬зій на запровадження наукових відкриттів, зниження цін на світових ринках сировини й палива, відсутність значних військових видатків. Усе це дало змо¬гу японським компаніям зекономити й спрямувати на розвиток промисловості величезні додаткові засоби. Варто вказати й на такий фактор, як достатньо ви¬сока ефективність державного регулювання економічного розвитку країни, високий ступінь координації зусиль між державою і приватним бізнесом на стадії вироблення принципових рішень із питань економічного розвитку, що полегшувало їхню практичну реалізацію.

Завдяки всьому цьому, а також перевагам місцевого ринку праці (системі довічного і спадкового найму, винятковому патріотизму щодо фірми та віднос¬но недорогій робочій силі) зростання японської економіки у 1950—70-х роках було найбільшим у світі, становлячи щорічно в середньому 11 % . Фактично не маючи запасів паливно-сировинних ресурсів, Японія вже наприкінці 1960-х років посіла друге місце в капіталістичному світі за обсягом промислового ви¬робництва, а невдовзі й за обсягом ВНП. Причому за масштабами використан¬ня станків із цифровим програмним управлінням, роботів, гнучких виробни¬чих систем Японія значно випередила США та інші країни. Протягом 1965— 1985 рр. номінальна зарплата в Японії зросла у понад вісім разів, а реальна — утричі. За рівнем погодинної реальної зарплати у 1986 р. країна впритул на¬близилася до США і перегнала ФРН, а через два роки обійшла і США.

У середині 1980-х років Японія стала провідним кредитором світу, перед¬усім країн, що розвиваються. Загальна сума її закордонних активів перевищи¬ла 1 трлн дол. Нині Японія залишається однією з найбільших світових еконо¬мічних потуг (у кризовому 2009 р. її третій у світі ВВП за ПКС, хоча й змен¬шився на 5,3 % , все ж становив 4,15 трлн дол., тобто 32 700 дол. на одну особу, золотовалютний резерв сягнув 1024 млрд дол. і залишився другим на планеті). На неї припадає 12 % промислового виробництва планети і майже 9 % світо¬вого ВВП в абсолютних показниках. Країна упевнено посідає перше місце у світі за будівництвом автомобілів (ЗО %), тракторів, металообробного устатку¬вання, побутової електроніки, роботів (з 720 тис. "працюючих роботів" на пла¬неті на Японію припадає 410 тис). Частка Японії у світовому виробництві ко¬льорових телевізорів становить понад 60 %, сталі — понад 14, штучних воло¬кон — понад 12 % .

Сучасна політико-правова система. У сучасній Японії сформувалися демо¬кратична, близька до правової, соціально орієнтована держава й громадянське суспільство. Воно вирізняється високим добробутом широких народних мас, порівняно невеликим розривом у прибутках багатих і бідних, поширеним усві¬домленням пріоритетності громадських інтересів, соціальним консенсусом, свободою особистої ініціативи, стійкою увагою до інтересів різноманітних груп населення, захищеністю основних прав людини, доступністю культурних цін¬ностей.

Успішне просування до високого рівня суспільно-політичного розвитку ефективно забезпечувала так звана політична система 1955 року, тобто незмін¬не домінування на виборах і перебування при владі Ліберально-демократичної партії (ЛДП), створеної 15 листопада 1955 р. у результаті об'єднання двох пра-воцентристських партій — Ліберальної й Демократичної. Саме ЛДП наприкін¬ці 1970-х років запропонувала ідеологічну платформу національної єдності й зосередила свої зусилля на відродженні серед населення країни прагнення до лідерства у світі. З'явилося гасло зробити Японію центром світової цивіліза¬ції, створивши взірець високоефективного суспільства благоденства.

Поряд із ЛДП існувала "вічна опозиція" — Соціалістична партія Японії (СПЯ, заснована в листопаді 1945 р.) й Комуністична партія Японії (КПЯ, за¬снована в 1922 р.), що уособлювали необхідний атрибут демократичного ладу, але не мали реальних шансів перехопити владу в центристів. Досить консерва¬тивні за своєю ментальністю японці позитивно ставилися до такої "півтора-партійної системи", побоюючись, що прихід до влади іншої політичної СИЛІ призведе до непотрібних катаклізмів. Помітне місце в "системі 1955 року" по¬сідали й стабілізуючі, проміжні між ЛДП і СПЯ, партії "середнього шляху'-, передусім Комейто ("Партія чистої політики").

"Політичну систему 1955 року" було зруйновано після того, як створена напередодні виборів 1996 р. лівоцентристська Демократична партія Японії (ДПЯ) стала претендувати на роль основного консолідатора опозиції. Політич¬на сила, що позиціонує себе як партія середніх верств міського населення (у

2008 р. воно становило 66 %), на виборах до Палати представників 30 серпия

2009 р. здобула підтримку 42,4 % виборців та провела 308 кандидатів. Лібе¬ральним демократам дісталися 26,7 % голосів і 119 мандатів (на 181 менггт ніж у парламенті попереднього скликання), Комейто — 11,45 % і 21 мандат відповідно; комуністи отримали дев'ять депутатських мандатів. На виборах до Палати радників 11 липня 2010 р. ДПЯ разом із союзниками соціал-демокра¬тами отримала мінімальну перевагу над опозицією з ЛДП — 110 сенаторів про¬ти 105 в опозиції.

3.3.2. Корея

Подібно до Японського архіпелагу, Корейський півострів (оточений 3,5 тис. островів, найбільший із яких — Чеджудо) на 70 % складається з плато й хреб¬тів середньою висотою 1500 м. Найвища точка — величезний плоский вулкан Пектусан (2750 м) на кордоні КНДР з КНР. За останні два тисячоліття на пів-гетрові зафіксовано близько 1,8 тис. землетрусів. З них понад 200 — протягом .-останнього XX ст. Долини — історичні осередки цивілізації й житниці країни

— розташовані переважно на західному узбережжі й уздовж річок, які впада¬ють у Жовте море.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   40


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал