Зміст вступ



Сторінка12/40
Дата конвертації04.12.2016
Розмір7.4 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   40

2.2.2. Сполучені Штати Америки

Загальна характеристика. В одній із англосаксонських країн — Сполуче них Штатах Америки утвердився не монархічний, а республіканський спосії правління у формі президентської республіки. Створена в США модель дер жавного устрою виявилася настільки ефективною, що дала змогу протятої двох століть без великих війн і кровопролить стрімко збільшити кількіст штатів (з 13 до 50) і стала предметом наслідування для багатьох держав. Пі управлінням США перебувають Пуерто-Рико, Віргінські острови в Карибсі кому морі, Східне Самоа, Гуам, Мідвей, Уейк та інші території. СполучеЕ Штати посідають четверте місце у світі за територією (суходільна територія -9,162 млн кв. км, водні площі — 664,7 тис. кв. км) і третє за чисельністю т селення (309,8 млн).

США займають серединне положення на Північноамериканському конті ненті. Основна частина країни межує з Канадою на півночі та Мексикою б півдні. Два штати значно віддалені від основної території США: Аляска зні ходиться на відстані 1100 км від Сіетла, а Гаваї — майже за 4000 км від Саі Франциско.

США — найрозвиненіша постіндустріальна країна, що виробляє більп чверті (27 %) світового ВВП (брутто, 14,0 трлн дол., 2009 р.). Розвинені праї тично всі галузі промисловості: енергетика (у країні найвищий у світі рівеї виробництва електроенергії), металургійна, машинобудівна і приладобудівн обробна, автомобілебудівна (корпорації "Дженерал Моторз", "Форд"), літак будівна ("Боїнг", "Локхід", "Дуглас"), електронна, нафтопереробна, хімічі тощо. Країна має високопродуктивні зернове господарство, тваринництво, р: бальство.

Величезні розміри країни стали причиною інтенсивного розвитку тра спортних сполучень. У США — найдовша у світі мережа залізничних кол (188 тис. км), шосе (5,1 млн км), нафтогазопроводів (380 тис. км). Добре розв нений річковий та морський водний транспорт. Головні внутрішні порти Дугут, Детройт, Чикаго; морські порти — Нью-Йорк, Хьюстон, Лонг-Біч, Ко пус-Крісті. Щороку США відвідують понад 50 млн туристів. За цим покази ком країна займає третє місце у світі після Франції й Іспанії.

На Сполучені Штати припадає 1/5 світового експорту наукомісткої пг дукції (літаки, автомобілі, машини, промислове й енергетичне устаткуванню Крім того, країна експортує кам'яне вугілля, текстильні і паперові вироЄ продукцію хімічної промисловості, зерно (половина світового експорту), сою

бавовну, тютюн. Імпортує чай, каву, газ, нафту і нафтопродукти, ліс, м'ясо, зіїбу, руди й метали.

Населення США формувалося в результаті масової імміграції, однак нині : 5 о вже становлять особи, які народилися у країні. В етнічному складі представлені практично всі нації і расові групи, при цьому "білі" американці стазі злять 80 % (у тому числі більше 13 % є представниками іспаномовної грома-зп). афроамериканці — 12,9, автохтонне населення (індіанці, полінезійці, влети) — 1,2, вихідці з Азії — 4,4 % (2007 р.). У країні до 2 млн мешканців ма-•:ть українське походження. У релігійному плані більшість (76 %) американ-г_аз дотримуються християнського віросповідання, переважно це протестанти 51 %) та католики (24 %), решта — послідовники іудаїзму, ісламу, інших ре-зтігій, атеїсти (2008 р.). Міське населення становить 3/4, при цьому 52 міські зтломерації мають населення понад 1 млн мешканців (2008 р.). Столицею є :::то Вашингтон (599 тис. мешканців). Інші великі міста — Нью-Йорк (8,3 млн жителів), Лос-Анджелес (3,8 млн), Чикаго (2,85 млн), Хьюстон (2,1 млн), Фе-нзкс (1,56 млн), Філадельфія (1,45 млн), Сан-Дієго (1,3 млн), Даллас (1,3 млн), н-Антоніо (1,3 млн).



Історія США. Сполучені Штати Америки — країна з недовгою, за європей-зким виміром, історією. Територію країни в давнину населяли індіанці, Аляс-

— у — ескімоси. На момент відкриття Америки X. Колумбом на території краї-зз: проживало щонайменше 300 індіанських племен. Перша європейська коло-ззл була заснована іспанцями у Флориді в 1565 р. Перше англійське поселен-з.з. Джеймстаун, з'явилося у Вірджинії у 1607 р., через 12 років сюди привезти чорношкірих невільників для роботи на тютюнових плантаціях. У 1620 р. :то англійських пуритан, рятуючись від релігійних переслідувань, прибули в Америку на кораблі "Мейфлауер" і заснували колонію Плімут Рок на території асного штату Массачусетс. Вони підписали знамениту угоду "Мейфлауер"

— декларацію про самоврядування, більшість положень якої пізніше увійшло :: Декларації незалежності (4 липня 1776 р.) й Конституції США (17 вересня №87 р.), що підсумували результати Війни за незалежність 1775—1783 рр.

XIX ст. стало для молодої країни періодом інтенсивного розвитку й стрім-• : то розширення території. У 1803 р. за мізерну плату французьКийімператор Наполеон поступився США всією територією Великих рівнин, у 1819 р. в Іс-танії було куплено Флориду. США відстояли свою незалежність у війні з Бри--анією 1812—1814 рр., а потім значно розширили територію за рахунок земель сусідньої Мексики, Росії (1867 р. за 7,2 млн дол. купили в неї Аляску) та ЗІанади. У ході громадянської війни між Північчю і Півднем 1861—1865 рр. .то скасовано рабство та збережено цілісність США. Після завершення Ре-трукції Півдня (1865—1877 рр.) розпочався бурхливий економічний розвиток, у результаті якого на початку XX ст. США перетворилися на наймогуту державу світу.

У квітні 1917 р. США вступили в Першу світову війну на боці Антанти, що :: помогло вирішити конфлікт на користь останньої. "Новий курс" президента

у Палаті представників, де перемогли республіканці, які отримали 242 місця. 112-й за порядком скликання Конгрес США за традицією розпочав свою роботу 3 січня 2011 р.

Президент є фактичним главою держави (хоч федеральна конституція не містить такого поняття) і главою уряду. Федеральний уряд (Кабінет), що складається з державних секретарів, повністю підпорядкований президенту, виконує при ньому дорадчу функцію і не підзвітний Конгресу. Президент бере безпосередню участь у законодавчому процесі: впродовж десяти днів він повинен або підписати, або повернути в парламент білль зі своїми запереченнями. Подолати президентське вето Конгрес може, схваливши вдруге білль у кожній палаті більшістю в 2/3 голосів. Президент сам здійснює законодавчу ініціативу, формулюючи у своїх посланнях до Конгресу конкретні пропозиції й законопроекти. Велику кількість підзвітних актів, які прирівнюються до парламентських законів, президент видає самостійно. Президент також очолює зо-анішньополітичний апарат, самостійно вирішує численні міжнародні питаная, керує збройними силами країни.

Президент і віце-президент обираються на чотири роки шляхом непрямих ; зборів, суть яких полягає в тому, що громадяни обирають не безпосередньо пезидента, а так званих вибірників. Останні утворюють колегію з 538 осіб, • ::а обирає президента. Кожний штат має в колегії стільки місць, скільки від

-:го обирається конгресменів і сенаторів, крім того ще три місця відводиться :с-едставникам від федерального округу Колумбія. На президентських вибо-: ах 4 листопада 2008 р., отримавши 365 голосів вибірників, переміг 47-річний

ааадидат від демократів Барак Гусейн Обама, який з 20 січня 2009 р. став 44-м п-езидентом США.

У США сформувалася й функціонує двопартійна система, до якої входять Республіканська (заснована в 1854 р.) і Демократична (заснована в 1828 р.) партії. Республіканська вважається більш консервативною, Демократична — гптьш ліберальною й соціально орієнтованою партією. Певний вплив на функціонування політичної системи США справляє найбільше профспілкове :с" єднання Американська федерація праці — Конгрес виробничих профспілок ЯФП — КВП), що об'єднує майже 100 національних профспілок (приблизно млн членів). У країні налічується також понад 50 незалежних профспілок гальною чисельністю приблизно 3 млн працівників і службовців.

хідні та Юкон). Походження слова "Канада" остаточно не з'ясоване. Вважається, що воно походить від індіанського "каната" — скупчення хатин або група людей. Канада є другою найбільшою за площею країною світу, після Росії. Вона займає дванадцяту частину земної суші — більшу частину материка Північної Америки й численні острови, що його оточують, загальною площею 9 984 670 кв. км. Найдовший у світі сухопутний кордон пролягає між Канадою і США.

Населення Канади становить близько 34,2 млн осіб (2010 р.), причому більша його частина живе уздовж кордону із США на вузькій смузі шириною 160 км і довжиною 6000 км, що займає всього 2 % території країни. Більш як 3/4 канадців (76,6 %) живуть у містах, менш як чверть (23,4 %) — в сільській місцевості. Майже третина (31 %) населення Канади сконцентрована у трьох найбільших містах країни — Торонто, Монреалі й Ванкувері. Офіційні мови


  • англійська і французька, перша є рідною для 59 % мешканців країни, друга

  • для 23 % . Переважна більшість франкомовного населення (75 %) проживає у провінції Квебек у східній частині країни. Частина канадських громадян зберігає в побуті мову країни свого походження — італійську, німецьку, українську, португальську, а також мови індіанських та ескімоських народів. 43,6 % канадських громадян католики, 23,3 % — протестанти. З інших віросповідань поширені православ'я (в Канаді діють автономні Грецька й Українська православні церкви), юдаїзм, іслам, сикхізм та ін. Нині країна займає четверте місце у світі за індексом розвитку людського потенціалу.

Найбільшим містом країни є Торонто (5,1 млн жителів) — провідний торговельний, фінансовий і промисловий центр країни. Столиця країни Оттавг (1,1 млн) створює спільну агломерацію з розташованим на іншому березі рік* Оттава містом Холл. Іншими великими містами є франкомовний Монреалі (3,6 млн жителів), західний морський порт Ванкувер (понад 2 млн), Калгар (1 млн), Едмонтон (більше 990 тис), Квебек (приблизно 706 тис), Гамільтоз (703 тис), Вінніпег (близько 700 тис).

Канада — країна з високорозвиненою економікою, сучасним промисловик виробництвом, кваліфікованою робочою силою. Вона має репутацію країн швидкого промислового зростання, особливо в таких галузях, як високі техн< логії, транспорт і машинобудування, аерокосмічна індустрія, мікроелектрон ка, виробництво медичного устаткування, розробка програмного забезпечез ня, гідроенергетика та ядерна промисловість, лазерна промисловість та опт електроніка, біотехнології, харчова промисловість. При цьому в господарст країни спостерігається значна регіональна диференціація: промислові й <| нансові центри країни розташовані в Південному Онтаріо та Квебеку, осн вний обсяг зернових виробляється у степових провінціях Манітоба, Саска^ ван й Альберта (тут же добуваються майже вся нафта й природний газ Канаді основну частину продукції лісопромисловості дає Британська Колумбія, і рисні копалини зосереджені головним чином на півночі й північному захо, Канада має розвинену переробну промисловість і одночасно займає переді

позиції у світі з видобутку окремих видів сировини: цинку (перше місце у світі), нікелю (друге), міді (третє), свинцю (п'яте), урану, алюмінію, золота. Найважливішими галузями промисловості є нафтова, газова, целюлозно-паперо-за, деревообробна, кольорова металургія. Канада займає перше місце у світі за виробництвом газетного паперу. Вона залишається також одним із провідних світових виробників й експортерів зерна. Хоч орна земля займає всього близько 5 % території Канади, на частку країни припадає майже 16 % світової продукції пшениці.

Історичне минуле Канади. Історія сучасної канадської державності бере гвій початок з 1497 р., коли мореплавець Джон Кабот, який був на службі в англійського короля, висадився на острові Кейп-Бретон і оголосив права Англії на відкриту ним територію. У 1534—1536 рр. французький мореплавець Ж. Картьє досяг затоки Св. Лаврентія і, дослідивши територію, оголосив її власністю французької корони. З 1605 р. розпочалася колонізація Канади. У 1608 р. Самюель де Шамплейн побудував форт Квебек, який став французьким плацдармом у Північній Америці. А в 1663 р. була створена колонія під назвою "Нова Франція" з центром у Квебеку.

Французи освоювали в основному район ріки Св. Лаврентія, Великих Озер : на півдні — район уздовж Міссісіпі. Англійці займали переважно узбережжя Атлантики й Гудзонової затоки. В результаті поразки французької армії в Се-?:нлітній війні 1756—1763 рр. Велика Британія отримала права на всю терито-т:ю Канади. Після того, як США здобули незалежність, велика кількість так ззаних лоялістів, тобто британських підданих, які на відміну від повсталих американських сецесіоністів зберегли вірність британській короні, перейшла з Канаду й оселилася у провінціях Нова Шотландія, Нью-Брансвік, а також тздовж Великих озер. У 1867 р. окремі британські колонії були об'єднані в -гдину територіальну конфедеративну одиницю, що отримала назву Канада й :тала домініоном Великої Британії. У наступні роки 1871 р. до Канади були приєднані Британська Колумбія (1871), нинішня територія Юкон (1898), Аль-"•зрта, Саскачеван та Північно-Західні Території (1905), Ньюфаундленд (1949), : до цього був окремим британським домініоном. Після набуття чинності 5-естмінстерським статутом у 1931 р. Канада стала повністю самостійною державою в складі Британської Співдружності. Проте лише 17 квітня 1982 р. вона фіційно отримала нову конституцію, за якою її державні органи отримували траво змінювати устрій країни.



Політико-правова система. Політична система Канади, практично, повністю копіює британську. Главою держави формально є британський монарх. Реально функції глави держави виконує генерал-губернатор, якого призначає •існарх за поданням прем'єр-міністра Канади. Повноваження генерал-губер-аатора багато в чому також мають формальний характер. Він формально є гла-з:ю виконавчої влади, затверджує законопроекти, прийняті парламентом -тгдо. Теоретично генерал-губернатор може відмовитися схвалити законодавчий акт, прийнятий канадським парламентом, однак на практиці жоден з ге-

нерал-губернаторів не робив цього. Рішення уряду передаються на затвердження генерал-губернаторові у вигляді рекомендацій, проте він зазвичай просто санкціонує їх. До повноважень генерал-губернатора входить формальне призначення прем'єр-міністра, але практично на цей пост призначається лідер партії або коаліції, що одержала більшість на парламентських виборах. Офіційний термін повноважень генерал-губернатора становить п'ять років. З жовтня 2010 р. цю посаду займає Девід Ллойд Джонстон.

При генерал-губернаторі діє Таємна рада (130 осіб), до якої входять члени королівської родини, діючі й колишні міністри, спікери палат парламенту тощо. її комітетові на чолі з прем'єр-міністром належить реальна виконавча влада в Канаді, при цьому функції прем'єр-міністра і кабінету не записані в конституції, а ґрунтуються на традиції. Так само, згідно з традицією, генерал-губернатор зобов'язаний формально затверджувати практично будь-яке рішення кабінету чи законодавчу пропозицію, схвалену парламентом.

Прем'єр-міністр Канади має широкі повноваження. З 6 лютого 2006 р. цю посаду обіймає Стівен Дж. Гарпер (1959), лідер Консервативної партії. Рішення кабінету звичайно приймаються консенсусом і дуже рідко більшістю голосів. Роботу кабінету і прем'єр-міністра забезпечує секретаріат Таємної ради, посада керівника якої є найвищою в чиновницькому апараті Канади. За призначенням і переміщенням державних службовців стежить Незалежна комісія з питань державної служби, що складається з трьох членів, яких призначають на десятирічний термін.

Вищим органом законодавчої влади є парламент, до складу якого входять британський монарх (його представляє генерал-губернатор) і дві палати — сенат та палата громад. Палата громад складається з 308 депутатів й обирається населенням на п'ять років за мажоритарною системою відносної більшості (кандидати можуть представляти політичні партії або балотуватися на незалежній основі). Сенат, який ще називають верхньою палатою, побудований за моделлю британської палати лордів: його 105 членів не обираються, а призначаються генерал-губернатором за поданням прем'єр-міністра і можуть залишатися на посаді до досягнення ними 75 років. Сенат має фактично такі самі повноваження, як і палата громад. Головна законодавча ініціатива належить уряду, закон вважається прийнятим у разі схвалення його обома палатами і затвердження указом генерал-губернатора. На виборах до палати громад 14 жовтня 2008 р. перемогла правляча з 2006 р. Консервативна партія.

У Канаді, як і в США, діє двопартійна система, до якої входять Консервативна та Ліберальна партії, причому розходження між ними в програмах є мінімальними. Разом з тим, активну роль у політичному житті країни відіграє також Квебекська партія (заснована в 1968 р.), що домагається визнання прав квебекців як окремої нації і в перспективі — політичного відділення франкомовної провінції при збереженні економічної "асоціації" між обома державами. На ініційованому цією партією референдумі про суверенітет Квебеку 30 жовтня 1995 р. федералісти перемогли з мінімальним відривом — всього у 1,2 % голосів.

Федеративний устрій Канади передбачає широку палітру компетенцій с'єктів федерації. Кожна провінція має законодавчий орган — однопалатну законодавчу асамблею або двопалатний парламент (у Квебеку діють одночасно : законодавча рада, і законодавча асамблея). Королівську владу в провінціях представляють лейтенант-губернатори, яких призначає генерал-губернатор за :; знанням канадського уряду. Вони вважаються формальними главами державної влади в суб'єктах федерації, хоч фактично виконавча влада у провінціях належить провінційним урядам, які створюються партією, що отримала "сльшість місць у місцевій асамблеї, і очолюються прем'єр-міністрами. Території мають територіальні збори й виконавчі органи, що обираються ними. Те-т пторія Нунавут, утворена в 1999 р. й населена переважно корінними жителями — інуїтами (ескімосами), має розширені права автономії.

Ще однією особливістю правової системи Канади є поєднання в ній елемен-т:з загального британського й континентального французького (у Квебеку) трава. У Квебеку з 1866 р. навіть діє цивільний кодекс, створений на основі т.керел французького і британського загального права. Його сучасна редакція набула чинності з 1 січня 1994 р. Канада — єдина країна у світі, яка є членом і Співдружності Націй, і Організації франкомовних держав.



2.2.4. Ірландія

Загальна характеристика. Ірландія може слугувати прикладом британської колонії, що поступово повністю втратила політичний зв'язок з колишньою метрополією і запровадила республіканський устрій. Вона займає близько 5/6 території (70,28 тис. кв. км) однойменного острова, другого за величиною в групі Британських островів. Населення цієї мононаціональної країни становить 4,3 млн осіб (2010 р.). За межами острова проживає ще близько 60 млн осіб ірландського походження, половина з яких мешкає у США, решта — в Англії, Канаді, Австралії, Новій Зеландії.

Ірландці — нащадки кельтських племен, проте за довгі століття англійської колонізації вони майже втратили рідну мову. Хоч офіційно в країні рункціонують дві державні мови — ірландська й англійська, практично всі .рландці говорять англійською, а ірландську вживають у побуті лише деякі кителі віддалених західних і південних сільських районів. 88,4 % населення :-:раїни сповідують католицизм, 4,6 % — протестантизм. Населення розміщу-сться нерівномірно: понад 40 % мешканців країни проживають у радіусі 97 км від столиці — міста Дубліна, центру торгового, політичного і громадського ниття країни. Іншими великими містами є Корк (майже 180 тис), Лимерик 79 тис), Уотерфорд (44 тис.) і Дандолк (30 тис).

Ірландія має сучасну, інтегровану в міжнародну торгівлю аграрно-індустріальну економіку зі стійкими середньорічними темпами економічного зростання на рівні до 10 % . Головними галузями промисловості є виробництво продовольчих товарів, пивоваріння, виробництво тканин, одягу, хімікатів, лікарських препаратів, машинобудування, виробництво транспортного обладнання, скла, кришталю, випуск програмного забезпечення. У країні зосереджене виробництво дев'яти з десяти передових фармацевтичних компаній світу, продукція яких становить понад ЗО % у структурі експорту. Окрім того, Ірландію

— найбільший в Європі експортер програмного забезпечення для комп'ютерно: техніки. Сільське господарство, традиційно залишаючись найважливіший сектором економіки (50 % ВВП), дедалі більше поступається своїми позиція ми промисловості, яка сягає вже близько 40 % ВВП та майже 80 % експорту Основними ринками для експорту з Ірландії є Велика Британія (24 %), інш держави ЄС (38 %), США (17 %), основними імпортерами — Велика Британію (35 %) та інші країни ЄС (24 %). До предметів експорту належать машини ті устаткування, комп'ютери, хімікати, ліки, тварини, продукти тваринництва

Близько 1200 іноземних компаній мають підприємства на території Ірлан дії і співпрацюють з ірландськими компаніями як в Ірландії, так і на світовом; ринку, забезпечуючи постійною роботою 138 тис. осіб і вкладаючи в ірланд ську економіку близько 13 млрд євро щорічно. А стратегічне розташування н головних повітряних і морських трасах, що зв'язують Північну Америку Північною Європою, перетворюють Дублін на транспортний вузол міжнарод ного значення. Ірландія має три міжнародні аеропорти (Дублін, Шаннон Корк), чотири великі морські порти (Дублін, Корк, Вотерфорд і Росслер) т одну із найрозвиненіших систем зв'язку в Європі. Тому у першій половив 2000-х років Ірландія посідала 10-те місце серед 47 країн за показником "ков курентоспроможності економіки" й була однією із найпривабливіших для ів весторів країн Європи, проте її позиції суттєво похитнула світова економічн криза 2008 р.



Історичне минуле. Ірландія має порівняно давню історію. Гібернія (перш назва Ірландії) згадується ще у творах античних авторів. У IV ст. до н. е. її т« риторія була заселена кельтськими племенами, що поступово асимілювали ш переднє населення. У І ст. н. е. тут виникли перші державні утворення, н основі яких згодом стали складатися територіальні об'єднання на чолі з ріагг ми ("королями"). Утвердження у середині V ст. на острові християнства прі скорило процес державотворення.

З VIII ст. в Ірландію стали проникати вікінги, однак після розгрому в биті при Клонтарфі у 1014 р. вони були змушені полишити ірландські терени. В зміну вікінгам у 1169—1171 рр. прийшли англо-нормандські феодали, що о] ганізували на острові свою колонію Пейл з автономним парламентом і нав'язали місцевому населенню васальну залежність від Англії. У кінці Х"\

— на початку XVII ст. Англія колонізувала також Майстер, Ольстер і частив Ленстера, що не входили в Пейл, жорстоко придушивши неодноразові п встання корінного населення. У 1801 р., відповідно до "Акта про унію", Англі остаточно ліквідувала залишки парламентської автономії Ірландії, надави місцевим представникам лише декілька місць у британському парламенті.

Із встановленням колоніального режиму Ірландію було перетворено на аграрний придаток Англії. У 1845—1847 рр. неврожаї картоплі, що була голо-зннм харчовим продуктом місцевого населення, викликали голод, від якого

низько 1,5 млн ірландців загинуло та ще близько 2 млн були змушені емігру-в.ати. Під час Першої світової війни ірландці, скориставшись складним стано-зппіем Великої Британії, домоглися схвалення парламентом закону про гом-: уль (самоврядування) для Ірландії, проте його реалізацію було відкладено до закінчення війни. Оскільки й після війни вирішення питання затягувалося,

с.нандці у 1919 р. в односторонньому порядку проголосили незалежність. За сирним договором з Британією, укладеним 6 грудня 1921 р., 26 південних т афств утворили Вільну Ірландську Державу, проте шість найбільш розвинених північних графств залишилися за Великою Британією, утворивши Північну Ірландію, або Ольстер.

У 1936 р. Ірландія вилучила всі згадки про британську корону зі своєї кон-

ннтуції, і колишній домініон став суверенною державою Ейре, лише номінально пов'язаною з Британією. Щоб зберегти відносини зі Співдружністю і вирішити питання щодо Північної Ірландії, Ірландія схвалила Акт про зовнішні відносини 1936 р., за яким британський монарх міг формально діяти ззл імені Ірландії в міжнародних справах. Проте у 1949 р. цей акт було відкликано, оскільки Ірландія оголосила себе республікою і вийшла зі Співдружнос--.. Під час Другої світової війни Ірландія, на відміну від метрополії, зберігала нейтралітет.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   40


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал