Зміст Вступ 2 розділ І психолого-педагогічні аспекти необхідності формування в учнів ціннісного ставлення до рідного краю 6



Сторінка4/6
Дата конвертації01.12.2016
Розмір0.5 Mb.
1   2   3   4   5   6

І.3. Форми, методи та способи формування в учнів ціннісного ставлення до рідного краю


Ефективність виховання ціннісного ставлення до рідного краю значною мірою залежить від спрямованості виховного процесу, форм та методів його організації.

Провідним методом виховання гуманістичних цінностей на факультативних заняттях є метод творчого етичного діалогу коли вчитель і учні спільно шукають і знаходять відповіді на питання, що дає можливість послідовної самореалізації особистісних сил.

Побудова діалогічної взаємодії педагога з дітьми ґрунтується на сюжетній, проблемній основі, яка охоплює сукупність психолого-педагогічних прийомів і способів стимулювання учнів до думки, дії, рішення, вчинку, забезпечуючи тим самим прояв суб’єктної сутності особистості.

Сюжетна, проблемна основа етичного діалогу визначається у відповідності з віковими та індивідуальними особливостями учнів. Її розвиток спрямований на опосередкований вплив через емоційне насичення занять різноманітними методичними формами залучення дітей до гри, тестів, практичних ситуацій морального характеру, які базуються на власному досвіді вихованців. [22]

Виховний сенс етичного діалогу на факультативних заняттях, на відміну від уроку спрямований не стільки на засвоєння знань, скільки на актуалізацію творчого потенціалу мислення, почуттів, обґрунтованого осмислення моральної проблеми. Квінтесенцією етичного діалогу є вихід на моральний вибір, постійну рефлексію відносно своєї поведінки, вчинків, розвиток потреби учнів у моральному самовдосконаленні.

Серед методів і прийомів ціннісного виховання на факультативних заняттях важлива роль належить активним методам, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини та сприяють конструктивно-критичному способу мислення, здатності розрізняти добро і зло в повсякденному житті, протистояти аморальним спокусам. До таких методів належать: соціально-рольові ігри, соціодрама, метод відкритої трибуни, морально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони, «мозкові атаки», метод аналізу соціальних ситуацій з моральним характером, ігри – драматизації тощо. [32, 111]

Особливістю такого способу виховання ціннісного ставлення до рідного краю є його зв’язок з предметами гуманітарного циклу, де розглядаються окремі моральні проблеми. Втім, для процесуального сходження особистості до гуманістичного ідеалу цієї інтеграції не достатньо. Для цього потрібно в якості обов’язкового компоненту активізувати і об’єднати в єдине ціле навчальну, факультативну і позаурочну виховну діяльність, оскільки в останній забезпечується накопичення та реалізація морального досвіду учнів, здатність в повсякденному житті проявляти доброту, відповідальність, совість, толерантність та інші чесноти.

Специфіка формування у вихованців гуманістичного світогляду, забезпечення суб’єктної позиції особистості в ціннісному ставленні до оточення та дійсності, що реалізується в спілкуванні, діяльності, в пізнанні себе, в побудові образу «Я» дає можливість виокремити його провідні функції і розглянути їх у двох площинах з боку соціальних та особистісних потреб. [33, 27]

З точки зору реалізації соціальних потреб першочерговою є функція світоглядної орієнтації на основі засвоєння гуманістичної моралі – забезпечення безперервного етичного розвитку учнів, залучення їх до активного процесу оволодіння гуманістичними цінностями.

Доповнюючи попередню, функції детерміновані потребами й інтересами особистості, мають низку специфічних особливостей, що дає можливість виділити їх у самостійну групу.



Рекреаційна функція – забезпечення доречного, емоційно привабливого дозвілля, регенерації і спілкування учнів у одночасному процесі їхнього особистісного розвитку. Різноманітність і насиченість видів діяльності, а отже, й ролей виконують стосовно школяра роль стимулятора його самодіяльності, самовираження, самовиховання. Через цю діяльність відбувається розширення духовного світу індивіду в дусі гуманістичних ідеалів і цілей, згуртування школярів навколо дозвіллєвих інтересів, динамізація етичних потреб особистості.

Компенсаторна функція – надолуження прогалин у етичній освіті, забезпечення творчого зростання і активності особистості. Водночас вона пов’язує моральний і світоглядний розвиток особистості, з формуванням її потенційної готовності до вияву власних гуманістичних цінностей.

До цієї функції примикає релаксаційна функція, що робить акцент на забезпеченні позитивного морального мікроклімату, зняті напруги, конфліктності у міжособистісних стосунках.



Ціннісно-орієнтаційна функція. Надзвичайно важлива в особистісному відношенні: вона допомагає шукати і знаходити життєві орієнтири, гуманістичні ідеали, що мають силу наочного прикладу і зразка вдосконалення та змін у власному розумінні образу «Я» у світі.

Рефлексивна функція – переведення гуманістичних цінностей суспільства у план поведінки особистості та регуляція етичних взаємин.

Інтеграція навчальної діяльності та факультативних занять з етики з позаурочною виховною діяльністю забезпечать процесуальність сходження особистості до гуманістичного ідеалу.

Стратегічними умовами проектування процесу виховання ціннісного ставлення до оточення виступають:

відповідність виховної практики концептуальним засадам особистісно-орієнтованої гуманістичної моделі етичного виховання;

стимулювання ініціативи всіх суб’єктів виховного процесу;

створення необхідних умов для різнобічної життєдіяльності, життєтворчості молодої людини;

забезпечення успішності підростаючої особистості в освоєнні гуманістичних цінностей, її самоствердження, захищеності і підтримки;

створення ситуацій різноманітних позитивних емоційних переживань суб’єкта в предметній, комунікативній діяльності, спрямованих на суспільно значуще особистісне самовизначення та інтелектуально моральний розвиток;

моніторинг змін індивідуальних якостей вихованців;

створення умов для прояву суб’єктом життєвої активності вищого порядку, тобто його смислотворчості; установка на позитивний суб'єктний досвід вихованця /досвід самовизначення, досвід творчості, досвід комунікації як кооперації, установка на іншого/;

створення «духу» школи на основі різнопланового недирективного, неформального, морального, особистісного спілкування як специфічної форми людських відносин. Для таких відносин характерні діалогічна доброзичливість, співтворчість педагога й дитини. Подібні відносини передбачають духовну атмосферу, у якій «розлиті» смисложиттєві цінності, які в свою чергу вимагають розумності «вибору» як вільної діяльності вихованця. Тут має бути також наявним його просування в своєму розвитку і саморозвитку; поєднання розумного утилітаризму і морально духовних устремлінь;

утвердження позиції школяра як рівноправного учасника педагогічного процесу; як наслідок виникнення неформального, доброзичливого мікроклімату в педагогічній спільності, інтерес педагогів до освоєння гуманістичних технологій, в основі яких здійснення «єдності життя і виховання дитини»;

створення стимулюючого і розвивального середовища на основі визначення мети, цінностей, норм, принципів, завдань, напрямів виховних програм діяльності відповідно до потреб, інтересів учнів, а також використання культурно-духовних можливостей конкретного середовища – створення організаційно-діяльнісної структури, що забезпечує розв’язання цих завдань – відбір засобів, методів, способів організаційно-педагогічної діяльності – реалізація особистісно-орієнтованого процесу виховання – оцінювання діяльності та її впливу на виховний процес – планування перспектив особистісного розвитку учнів. [8, 17]

Головною формою організації позаурочної діяльності щодо формування в молодших школярів ціннісного ставлення до рідного краю, ми вважаємо і визначаємо гурток краєзнавчого змісту. Гурток – самодіяльна група учнів, які займаються поглибленим вивченням рідного краю. Це основна і найпоширеніша форма краєзнавчо-туристичної роботи з географії, біології, історії тощо. Відомий географ М.М. Баранський, надаючи особливого значення гуртку, писав: «Гурток є тією ланкою, за яку потрібно зачепитися, щоб витягнути весь ланцюг різноманітних форм позакласної роботи...». [3, 47]

Робота краєзнавчих гуртків підпорядкована вимогам програм, що розроблені Міністерством освіти і науки України. Членами гуртка стають школярі, які цікавляться предметом. Для забезпечення наступності в роботі гуртка, цілеспрямованого розширення і поглиблення знань учнів, для розвитку у них практичних умінь і навичок необхідно досягати стабільності його складу. Тематика і зміст у гуртках повинні сприяти успішному розв'язанню тих завдань, що випливають із об'єктивної необхідності відродження в нових умовах державотворення України національної системи виховання.

Визначаючи зміст роботи гуртка, доцільно враховувати вікові особливості учнів, рівень їхньої підготовки. Вважаємо за необхідне у визначенні інформаційного змісту гуртка комплексно прийняття всіх видів краєзнавства, що вивчається молодшими школярами. Тому назва такого гуртка може бути обрана довільно, і в базових школах формувального експерименту це були переважно гуртки «Батьківщинознавці», «Люби й вивчай свій рідний край» тощо. Для обґрунтування технології виховання молодших школярів засобами краєзнавства розроблено тематику краєзнавчого гуртка «Вивчай і пізнавай свій рідний край» (години варіативної складової програми). Теми краєзнавчого змісту (регіональний компонент) є точкою дотику різних навчальних предметів початкової школи. Вони виражають важливі моральні положення, які допомагають сформувати світогляд учнів: ставлення до навколишнього світу, до природи, до суспільства, до самого себе. [34], [35]

Органічне поєднання етно-регіонального змісту навчання з основними позаурочними формами краєзнавчої роботи дасть змогу повною мірою розкрити його виховний потенціал.

Звичайно, слід варіювати зміст гурткової роботи в кожному класі відповідно до вікових особливостей учнів, особливостей мотиваційної сфери та рівня підготовленості й обізнаності учнів у краєзнавчій тематиці.

Окрім проведення занять гуртка краєзнавчого змісту (оскільки до гурткової роботи залучаються не всі учні), наступною формою розвитку ціннісного ставлення до рідного краю ми вважаємо систематичне вплітання у виховну роботу вчителя-класного керівника виховних заходів, нетрадиційних занять краєзнавчого спрямування. Слід зазначити, що виховні заходи та заняття необхідно проводити за допомогою нестандартних форм організації: телепередачі, конференції, експедиції, бібліозаняття, сімейні збори й ін. Залучати до роботи також інтерактивні методи і прийоми: репортажі, бюлетені, бумеранги, дискусійні методи, книгомандри. [14, 89]



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал