Зміст Вступ 2 розділ І психолого-педагогічні аспекти необхідності формування в учнів ціннісного ставлення до рідного краю 6



Сторінка2/6
Дата конвертації01.12.2016
Розмір0.5 Mb.
1   2   3   4   5   6

Вступ


З перетворенням України на самостійну державу освіта стала власною справою українського народу. Розбудова системи освіти, її докорінне реформування покликані стати основою відтворення інтелектуального, духовного потенціалу народу, національного відродження, становлення державності та демократизації суспільства в Україні. Сучасна школа є могутнім фактором виховання молоді, формування її життєвих компетентностей і орієнтирів, духовності, моральності, національної гідності і любові до природи.

Природа рідного краю – це не тільки джерело здоров’я, радості, краси. Це наш вірний друг і неоціненне багатство. Природа вимагає від людини любові і поваги, турботи і бережного ставлення. Сьогодні особливо очевидний і прикрий той факт, що здоров’я наших дітей – наймолодших громадян – безпосередньо залежить від екологічного та економічного стану держави. І сьогодні переважна частина людства розуміє – треба негайно рятувати навколишнє середовище, відновлювати або, як кажуть діти, лікувати його. Допомогти в цьому покликана наука – екологія. Це наука про наш дім, а наш дім це все, що нас оточує, де ми живемо – природа рідного краю.

Проблема формування у підростаючого покоління ціннісних ставлень привертала увагу і розроблялася як вітчизняними, так і зарубіжними науковцями. У філософсько-соціологічному контексті її розглядали В. Андрущенко, В. Василенко, О. Дробницький, А. Здравомислов, І. Зязюн, М. Кузнєцов, В. Кремень, М. Марчук. Загальні підходи до психологічної природи цінностей та взаємовідносин особистості з навколишньою дійсністю висвітлені у працях І. Беха, Л. Божович, Л. Виготського, О. Киричука, О. Леонтьєва, Л. Масол, О. Матвієнко, В. М’ясищева, С. Рубінштейна, Г. Тарасенко. Педагогічний напрям ціннісних ставлень досліджували О. Вишневський, В. Киричок, В. Кузь, О. Савченко, О. Сухомлинського, Н. Ткачова та інші. Окремі аспекти формування ціннісних ставлень у позаурочній та позашкільній діяльності було проаналізовано нами на основі праць Т. Баранової, Н. Бутенко, Н. Ігнатовської, О. Колонькової, О. Кононко, А. Кочергіна, Н. Кудикіної, А. Лазарука, А. Лазурського, Г. Люблінської, Ю. Маркова, К. Чорної та інших.

Актуальність теми роботи. Сучасний стан складних динамічних відносин у суспільстві вимагає зміни пріоритетів, переосмислення завдань освіти – від людини освіченої до людини культури. Утвердження людини як найвищої цінності зумовлює потребу формування її ціннісної сфери. Актуальність проблеми підтверджується положеннями законодавчої освітньої бази сьогодення, де виховання розглядається як процес залучення особистості до засвоєння вироблених людством цінностей, створення сприятливих умов для реалізації нею свого природного потенціалу та творчого ставлення до життя. З огляду на це необхідна реалізація ціннісно зорієнтованої освіти, проектування і втілення в педагогічний процес особистісно розвивального середовища, відповідних йому технологій і методик. Цінності складають зміст Я-концепції, є основою морального виховання особистості, проявом ціннісного ставлення до себе та регулятором поведінки.

Об’єкт дослідження: область формування в учнів середньої школи ціннісного ставлення до рідного краю.

Предмет дослідження: педагогічні умови для формування ціннісного ставлення до рідного краю в учнів під час вивчення ними історії та природи рідного краю.

Мета роботи: дослідити та оцінити різні методи ознайомлення учнів з екологією та природою рідного краю з метою формування в них ціннісного ставлення.

Завданням для виконання роботи є висвітлення таких основних питань як:

1. Загальний аналіз процесу ознайомлення учнів з рідним краєм.

2. Обґрунтування педагогічних умов для вивчення рідного краю дітьми.

3. Визначити форми та методи ціннісного виховання учнів.

4. Охарактеризувати психолого-педагогічні засади гуманістичного виховання учнів.

5. Дослідити та оцінити можливості формування ціннісного ставлення до природи рідного краю у дітей молодших класів.



Методи дослідження теоретичні: аналіз філософських, психологічних та педагогічних джерел, навчально-методичних посібників, фахових педагогічних видань, аналіз педагогічної документації навчальних закладів; емпіричні: спостереження за поведінкою дітей та за ходом навчально-виховного процесу навчального закладу, педагогічний експеримент, методи математичної обробки експериментальних даних із аналізом матеріалу та власним експериментальним дослідженням у школі.

Теоретичне значення: уточнення поняття «ставлення», «цінності особистості» та «любов до рідного краю» в обґрунтуванні педагогічних можливостей формування екологічної свідомості у дітей.

Практичне значення роботи: полягає у тому, що зібраний узагальнений матеріал може бути використаний вчителями шкіл у своїй практичній роботі з метою формування ціннісного ставлення та любові до природи у дітей молодшого шкільного віку.

РОЗДІЛ І Психолого-педагогічні аспекти необхідності формування в учнів ціннісного ставлення до рідного краю

І.1. Методичне та психологічне обґрунтування необхідності формування в учнів ціннісного ставлення до рідного краю


Свого часу М.Грушевський писав: «Я вважаю, що та стадія українського життя, в яку ми ввійшли, вимагає високого морального настрою, спартанського почуття обов’язку, певного аскетизму і навіть героїзму від українських громадян. Хто не може відповісти сім вимогам, той не гідний того великого часу, який ми переживаємо. Хто хоче бути гідним громадянином, то й мусить видобути з себе сі моральні сили. Царство свободи здобувається також сильним примусом над собою, як і царство Боже, обіцяне колись вірним християнам. Менше всього годиться для вступу в нього моральний чи політичний індиферентизм, принцип «моя хата з краю»… Але так само не відповідає моментові і всяке перетяження спадщиною старого, пережитого. З сими тягарями за плечима ми не далеко зайдемо по дорозі будучини… Мусимо дивитися вперед, а не назад». [38]

Ці вимоги до громадянської свідомості цілковито відповідають нашому сьогоденню, де звершується глибинний історичний процес розвитку української державності.

Консолідуючим чинником українського народу має стати національна ідея, як форма державного самоусвідомлення народу, показник того, як народ, кожна особистість розуміє себе, своє місце і роль у природі, суспільстві, державі і світі.

Розуміння особистістю свого місця у державі і суспільстві залежить і від системи цінностей, і низки якостей особистості. Система цінностей і якостей особистості розвивається і виявляється через її власні ставлення. Цей процес передбачає поєднання інтересів особистості – вільного саморозвитку і збереження її індивідуальності; суспільства – саморозвиток особистості має здійснюватись на моральній основі; держави, нації – підростаюче покоління має зростати національно свідомими громадянами, патріотами, здатними забезпечити гідне місце країні в цивілізованому світі.

Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави виявляється у таких якостях, як патріотизм, національна свідомість і самосвідомість, правосвідомість, політична культура та культура міжетнічних стосунків; готовність до захисту рідної Вітчизни; самопожертва в ім’я України; відродження історичної пам’яті; єдність поколінь на основі віри в національну ідею; пошана до державних і національних символів, атрибутів, Конституції України; національна самопошана, гідність та гордість тощо. [28]

У зв’язку з прийняттям на рівні держави "Програми національного виховання дітей та молоді в Україні", у змісті якої передбачено формування у школярів ціннісного ставлення до суспільства і держави, людей, себе, природи, праці, мистецтва, в останні роки посилився інтерес науковців і практиків до проблеми ставлення дітей до навколишнього світу. Ці питання досліджували науковці Т. Андрющенко, О. Башмакова, Н. Зимівець (ціннісне ставлення до здоров’я), І. Бех (ставлення у контексті розвитку образу "Я" особистості), І. Лапченко, Н. Трофименко, З. Шилкунова (ціннісне ставлення до себе та ровесників), О. Колонкова, В. Маршицька, О. Грошовенко, О. Половіна, М. Роганова, Т. Юркова (ціннісне ставлення до природи), Д. Корольов, Є. Кузьменко (емоційно-оцінне ставлення до життя), Т. Гусак, В. Кутішенко, С. Лупінович, О. Морозова, О. Коваленко, О. Ковшак (емоційно-ціннісне ставлення до навчальної діяльності), В. Лаппо, К. Шевчук (ціннісне ставлення до рідного краю), І. Сергієчко, І. Стовбун (ціннісне ставлення до іншої людини), В. Бурдин, М. Лемківський, С. Омельченко (ціннісне ставлення до праці) та інші.

Розроблення категорії "ставлення" у вітчизняній науці пов'язані, насамперед, з ім’ям В. Мясищева. Розкриваючи сутність розглядуваної дефініції, науковець пояснює природу суб’єктивного у структурі особистості, розкриває соціально-психологічний зміст зв’язків особистості із середовищем, простежує взаємодію мотиваційних компонентів психіки у їх внутрішній єдності. Поняття "ставлення" В. Мясищев розглядає як "об’єктивований принцип активності особистості". Суб’єктивні ставлення дослідник трактує як концентрацію мотиваційних утворень особистості та впливів середовища, суспільної дійсності. На його думку, психологія ставлення особистості у розвиненому вигляді є цілісною системою індивідуальних, вибіркових, свідомих зв’язків особистості з різними сторонами об’єктивної дійсності [20].

У науковій та довідниковій літературі категорія "ставлення" трактується як "наслідок потреб особистості, які спонукають до діяльності" [28, 95]; "складне новоутворення особистості, у якому в органічній єдності взаємодіють інтелектуальні, емоційні, мотиваційні і вольові процеси" [1, 68]; "система потреб і прагнень, яка є рушійною силою розвитку якісно нових психічних якостей та формує спрямованість особистості" [5, 24]; "той або інший характер поводження з ким, чим-небудь" [9, 1186].

Незважаючи на наявність окремих розбіжностей, більшість учених зазначають, що ставлення, з одного боку, детерміноване мотивами, потребами, спрямованістю особистості, з іншого – детермінує ступінь діяльнісної активності людини. Ставлення до явищ, фактів, діяльності формується на основі задоволення – незадоволення потреб особистості.

Методологічні засади ціннісного виховання школярів детермінуються положеннями гуманістичної етики, основними державними документами України про освіту та виховання та ґрунтуються на принципах:

гуманізму – проявляється у визнанні людини найвищою цінністю, а її права – пріоритетними. Він вимагає шанобливого ставлення до кожного учня, забезпечення свободи совісті, віросповідання, світогляду, турботи про фізичне, психічне, духовне і соціальне здоров’я;

індивідуалізму – утверджує, перш за все, цінність, унікальність і неповторність кожного індивіда, стимулюючи в ньому прагнення до самоствердження, відповідальності за свої вчинки; передбачає визначення індивідуальні траєкторії розвитку кожного учня з врахуванням його поглядів, інтересів, потреб, життєвої позиції, конкретного соціального статусу, стосунків з іншими людьми;

колективізму – виступає одночасно і умовою і результатом суспільної сутності людини, орієнтуючи її на гармонізацію своїх особистих інтересів громадським;

соціального загартування – передбачає залучення учнів до ситуацій, які потребують вольового зусилля для подолання негативного впливу соціуму, вироблення соціального імунітету, стійкості від стресів, рефліксійної позиції;

толерантності і комунікативної спрямованості (партнерський, емпатійний тип стосунків) – спирається на визнанні продуктивної ролі індивідуалізму в його позитивному гуманістичному сенсі, передбачає прояв терпимості до інших людей, їх поглядів, цінностей, поведінки;

альтруїзму – проявляється у безкорисливій любові і турботі про благо іншої людини.

адекватності виховуючого середовища – передбачає забезпечення в кожному шкільному колективі балансу управління і самоврядування, комфортної життєдіяльності як учнів, так і педагогів, створення оптимальних умов для прояву творчості особистості.

В пошуках засобів виховання ціннісного ставлення до рідного краю в сучасній школі педагогічна наука і практика орієнтується на самоцінність людської особистості школяра, її внутрішні ресурси і саморозвиток. Пріоритетом шкільного виховання є створення і забезпечення умов, які сприяють повноцінному особистісному розвитку кожної дитини. Отже, виховний процес в сучасній школі має бути зорієнтованим на особистість школяра, формування його моральної свідомості, моральних цінностей, що проявляються у його поведінці.

Для визначення ставлення підлітків до рідного краю діяльності насамперед необхідно розглянути особливості їхнього фізичного, психічного, соціального розвитку та виявити потреби цієї вікової групи. Старший підлітковий вік охоплює період від 12 до 13 років, що відповідає середньому шкільному вікові, тобто 7-8 класам сучасної школи. У цей віковий період у дітей відбуваються фізичні, психічні і соціальні якісні зміни, які визначають їхній подальший розвиток. У свою чергу фізичні, психічні і соціальні якісні зміни визначають ієрархію потреб старшого підлітка та його ставлення до фактів, явищ, подій і ситуацій.

Ще на початку ХХ століття Л. Виготський у книзі "Педологія підлітка" [7] запропонував ємне розуміння підліткового віку. Його сутність полягає у визначенні вченим трьох точок дозрівання у дітей підліткового віку, які не співпадають у часі. Статеве дозрівання, на думку вченого, починається і закінчується раніше, ніж настає кінець загально-органічного розвитку підлітка, і раніше, ніж підліток досягне завершення свого соціально-культурного становлення.

Неодночасність і несинхронність розвитку певних якостей і властивостей старших підлітків сприяють появі внутрішніх конфліктів та протиріч. Сучасні дослідники підліткового віку (Л. Божович, Н. Крилов, Н. Толстих, І. Булах та ін.) підкреслюють важливість протиріччя – як рушійної сили розвитку – між утвердженням власного "Я" та входженнями підлітка у світ людської культури і соціальних цінностей. Позитивне розв’язання цього протиріччя, вирішення внутрішніх і зовнішніх конфліктів будуть сприяти подальшому гармонійному розвитку дитини, активній взаємодії з навколишнім світом.

Через анатомо-фізіологічні особливості старші підлітки у процесі взаємодії з навколишнім середовищем та соціальним оточенням віддають перевагу насамперед тим явищам, об’єднанням, процесам і діям, які будуть для них безпечними і створять позитивну та комфортну ситуацію розвитку. Такий вибір є інтуїтивним і підсвідомим, оскільки спрямований на збереження властивого для організму рівня гомеостазу (збереження фізико-хімічної внутрішньої рівноваги) [5].

Ще однією особливістю розвитку вищих психічних функцій у підлітковому віці є спроможність старших підлітків переносити внутрішні і зовнішні проблеми, які виникають, з реального життя в уяву. З одного боку, це зменшує час перебігу стресів, знижує емоційні напруження, спрямовує думки на пошук позитивного вирішення проблемних ситуацій. У критичні моменти підліток може будувати власний уявний світ, у якому створює особливі стосунки із дорослими та однолітками. В уяві він програє одні і ті ж сюжети, переживає одні і ті ж почуття, доки не зникнуть його внутрішні проблеми. Водночас надмірне заглиблення у свій уявний внутрішній світ може призвести до відчуження та ігнорування соціуму, і, як результат, спричинить недостатній соціальний розвиток.

Щодо дітей середнього шкільного віку, то їх соціальний розвиток пов'язаний насамперед із формуванням "Я-концепції" та, з іншого боку, з виробленням навичок міжособистісної взаємодії і соціальної моделі поведінки. Науковці вказують на появу таких новоутворень, як прагнення до самостійності, визнання і спілкування.

Окрім того, психологи і педагоги вказують, що для дітей середнього шкільного віку важливо не тільки бути разом з однолітками (член малої групи), спілкуватися з ними, але й займати серед них становище, яке задовольняє, тобто бути визнаним групою (потреба у визнанні). Фрустрація потреби "бути значимими в очах однолітків" стає причиною правопорушень, асоціальної поведінки, підвищеної комфортності дітей у різних соціальних групах і компаніях та формує негативне ставлення до групової діяльності.

Найефективнішим засобом збагачення духовного світу молодшого школяра, виховання любові до рідного краю, України, поваги до історичних святинь, тобто національного виховання, є краєзнавство. Аналіз досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання проблеми. та публікацій з проблеми. Питанням упровадження українознавчого, краєзнавчого, народознавчого компонентів змісту початкової освіти приділяли значну увагу дослідники минулого і сучасності (О. Єфименко, М. Грушевський, І. Огієнко, С. Сірополко, О. Сухомлинські, П. Кононенко, В. Крисаченко, Л. Токар, В. Майборода, А. Мартиненко), наголошуючи на важливості підготовки справжнього громадянина своєї держави зі сформованим комплексом загальнонаціональних, моральних, краєзнавчих цінностей. [38]

Розглянемо механізм залучення молодших школярів до рідного краю з метою формування ціннісних ставлень під час навчально-виховної діяльності. Процес формування особистості включає в себе взаємозв'язану діяльність учителів та учнів щодо розвитку моральних почуттів, особистісних якостей та рис поведінки, а саме: любові до Батьківщини, відданості їй, активної праці на благо Вітчизни, примноження трудових традицій, бережного ставлення до історичних пам'яток, традицій, звичаїв рідної України, прагнення до зміцнення честі та гідності своєї держави, прив'язаності та любові до рідного краю, мужності, готовності захищати Батьківщину. А молодший шкільний вік у сприйнятті оточуючого світу, базується на принципі пізнання від близького до далекого. [22]

Формування у молодших школярів ціннісного ставлення до рідного краю спрямоване на вирішення ключових завдань національної та патріотичної системи виховання, а саме:

подолання труднощів, пов'язаних із соціальними відмінностями учнів у сприйнятті матеріального, духовного та соціального середовища рідної місцевості;

формування у молодших школярів стійкого інтересу до продуктивної діяльності на благо батьківщини;

виховання в кожного учня звичок краєзнавчо-моральної поведінки, духовної та побутової культури;

розвиток в учнів пізнавальної, творчої діяльності;

вивчення історії рідного краю, звичаїв і традицій українського народу;

навчання дітей вести посильну дослідницьку роботу, збирати матеріали, класифікувати, зіставляти їх;

розвиток мовних і розумових умінь, розуміння мистецтва і культури наших предків;

навчання дітей уміння використовувати різні джерела краєзнавчої інформації та науково-допоміжних матеріалів;

залучення учнів до світу прекрасного, формування відчуттів патріотизму і пошани до народу, до його звичаїв, традицій, мови;

виховання духовності, моральності.

Організація краєзнавчої роботи у школі з метою формування в молодших школярів ціннісного ставлення до рідного краю спирається на такі методологічні положення народної педагогіки:

актуалізація та інтерпретація історико-культурної спадщини етносу, країни;

безперервна освіта культурою;

опанування історико-культурної спадщини як особистого надбання дитини (шлях від культури корисності до культури гідності);

реалізація творчих потенцій, індивідуальних запитів і потреб учня;

інтеграція (міжнаочні зв'язки, часткова і блокова інтеграція, інтеграційні гуртки, факультети, клуби);

використання ефективних технологій навчання (опора на дослідницький, краєзнавчий, інтегрований підходи). [12], [22]

Реалізація творчих потенцій, індивідуальних запитів і потреб дітей здійснюється в системі додаткової освіти і краєзнавчо-дослідницької діяльності. Розширення культурного кругозору учнів, визначення особистих інтересів відбувається в системі формування в учнів початкової школи краєзнавчих цінностей. Позиція учня в технології формування ціннісного ставлення до рідного краю при цьому є позицією:

творення;

не стороннього спостерігача, а зацікавленого дослідника;

особистісної відповідальності щодо сьогодення і майбутнього;

дбайливого і шанобливого ставлення до культурної спадщини;

не репродуктивного, а позицією розуміння й емоційно-етичної оцінки.

А позиція вчителя визначається такими аспектами:

створює умови для пізнавальної діяльності дитини;

організовує спілкування дитини з реальним світом рідного краю;

сприяє розвитку творчих здібностей і формування ціннісного

ставлення до рідного краю;

високо оцінює оригінальну особисту творчість у всіх її проявах. [23, 17]



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал