Зміст Вступ 2 розділ І психолого-педагогічні аспекти необхідності формування екологічної свідомості у дітей дошкільного віку 6



Сторінка7/9
Дата конвертації11.01.2017
Розмір0.55 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

І.7. Роль екологічних ігор у формуванні екологічної свідомості старших дошкільників


Гра впливає на дитину розвиваюче. У рухливих іграх вдосконалюється координація рухів, відбувається становлення рухових навичок та вмінь, розвиваються сила і витривалість.

Виховання у дитини інтересу до явищ природи починається з уміння вдивлятися, милуватися рослинами і тваринами;. проявляти спостережливість і дбайливе ставлення до світу природи. Ці завдання можна добре реалізувати методом застосування екологічних ігор в приміщенні та на природі. В Додатку В наведені деякі приклади ігор-спостережень за природою.

Сюжетно-рольова гра з природним вмістом може бути розгорнута дошкільням після різних подій у його житті: відвідування цирку, поїздки під час відпустки батьків на південь або в село, знайомства з колгоспної ферми, сільськогосподарською виставкою, іподромом і т.д. У всіх випадках гра може бути тактовно підтримана дорослими, які знайдуть способи поглиблення знань та інтересів дитини, формування у нього правильних позицій у ставленні до тварин.

У сім'ї можна широко використовувати різні дидактичні ігри природознавчого змісту. У кожному будинку знайдуться настільки-друковані ігри, серед яких можуть бути «Зоологічне лото», «Ботанічний лото». Час від часу на дозвіллі дорослі грають з дитиною в ці ігри відповідно до їх правилами. Ігри допомагають запам'ятати назви рослин і тварин. Крім цього, зі старшим дошкільням можна вільно розглянути картки лото, разом згадати, де бачили такі рослини, де зустрічали таких тварин, поговорити про їх особливості та спосіб життя.

Дітям різного віку цікаві розрізні картинки, на яких нерідко представлені квіти, гриби, овочі, фрукти, ягоди. Дорослий повинен ввести дитину в гру: розглянути разом з ним малюнки-зразки, назвати зображення предметів, описати їх особливості (забарвлення, форма, розмір), виділити окремі деталі, звернути увагу на колір фону.

Дошкільнят, звичайно, зацікавлять заняття та ігри з природним матеріалом. Гуляючи в лісі, діти із задоволенням зберуть шишки, жолуді, гілочки, насіння клена, реп'яхи. Усе це - матеріал для виробів. Різноманітних чоловічків і фігурки тварин можна зробити з шишок і жолудів. При цьому з'єднувальним матеріалом стане пластилін. Окремі деталі можна виготовити з паперу та картону. Цінне не лише виготовлення виробів, але і їх обігрування. За допомогою фігурок з дитиною можна розіграти знайомі казки («Колобок», «Лисиця, заєць і півень» та ін), придумати свої - нові. Такі заняття розвивають в дошкільника творчі здібності конструктивного і літературного характеру [14].


І.8. Проблемні завдання – основа розвитку екологічного мислення у старших дошкільників


Проблемні ситуації виникають часто у повсякденному житті дитячих садків, тому вихователю важливо максимально застосовувати частково-пошуковий метод у вирішенні їх дітьми. Використовують проблемні завдання для активізації розумової діяльності дітей. Як відомо, інтерес до проблемних завдань у дітей виникає досить рано і розвивається протягом усього дошкільного віку. Для педагога, який вирішив використати цей метод, головне правильно сформулювати проблему, стимулювати самостійний пошук дітьми шляху її вирішення.

Найпоширеніша форма спільної діяльності - створення і підтримка умов, необхідних для мешканців групового куточка природи. Поряд з великими картинами, починаючи із середньої групи, використовуються набори маленьких карток з чітким кольоровим зображенням самих різних тварин і рослині. Вони використовуються як роздатковий матеріал, з ними можна проводити дидактичні ігри, вправи, створювати проблемні ситуації. Наприклад, вихователь старшої групи комплектує однакові конверти для кожної дитини з 10-15 картками, пропонує розкласти їх у два ряди: в один - домашніх, а в іншій - диких тварин. Або: вибрати тварин (літаючих, що живуть у воді, у лісі, що вміють лазити, стрибати); зробити ряди з рослиноїдних та хижаків, птахів і комах і т.д. Цікавими можуть бути проблемні екологічні ситуації, коли до картин, що зображує середовище проживання (наприклад, ліс, озеро або море, пустеля), діти підбирають тварин, які можуть в ній жити, а потім пояснюють, чому вони зробили такий вибір.

У навчанні дошкільників використовують такі види проблемно-ігрових завдань:

завдання, які вимагають установлення просторових і функціональних зв'язків (ігри для дітей раннього й дошкільного віку типу «Одягни ляльку»);

завдання, що вимагають розкриття причинних зв'язків (вправа «Човник» із двома човниками, в одного з яких діряве дно);

завдання, які вимагають знання способів дії з предметами (лото «Кому що потрібно?»);

завдання, спрямовані на класифікацію предметів (гра «Прибери зайве» та інші);

завдання, розраховані на словесне вирішення на основі уявлень про залежність предметів і явищ (словесні логічні задачі, загадки тощо).

Проблемне навчання пов'язане із мисленням дитини, стимулює її розвиток. Тому важливо, крім мотивації такої навчальної діяльності, максимально враховувати рівень знань, можливості мислення дошкільника.

Педагог Лисенко Н.В. зазначає, що у процесі усвідомленого, дійового ставлення дітей до природи керівна і спрямовуюча роль належить педагогу, який виступає для дітей не тільки як носій знань, а й як зразок для наслідування способів, дій, прийомів, функцій. До завдання педагога входить так організувати діяльність дітей, щоб шляхом самостійних відкриттів, розв'язуванням проблемних завдань, наочно перетворюючих дій вони одночасно оволодівали як новими знаннями, так і вміннями та навичками їх самостійного набуття.



І.9. Формування екологічної культури старших дошкільників в процесі дослідницько-пошукової діяльності


Сьогодні велика увага приділяється дослідницькій діяльності. Екологічне виховання дослідників тісно пов'язується з краєзнавством і народознавством. Вихователі повинні збирати легенди, оповідки, народні ігри і, адаптуючи їх до дитячого сприймання, широко використовують у своїй роботі. Дітей намагаються змалку прилучити до добра, до народної мудрості. Зразки народної мудрості допомагають дітям глибше зрозуміти те чи інше явище, розвивають спостережливість, пам'ять. Під час тривалих спостережень вихователі вчать дітей робити самостійні висновки, прості узагальнення. Всі спостереження дітей фіксуються в календарях погоди, які оформляються на кожний місяць. Такі спостереження та бесіди зі старшими дошкільнятами змушують їх замислитися над станом природи, спонукають турбуватися про неї. Батьки розуміють і підтримують працівників дошкільного закладу, для них добирається цікава інформація: організація цікавих прогулянок до парку, лісу, екологічно чисте харчування дітей, збір та заготівля лікарських рослин. Результатом екологічного виховання в дошкільних закладах є розвинене емоційне сприйняття дітей, бажання активно включатись у роботу з охорони й захисту природи.

За даними екологічної психопедагогіки, у ставленні дошкільнят до природи переважає когнітивний компонент. Отож активність дитини доцільніше розвивати у пізнавальній діяльності. її основними видами є спостереження, пошукова робота, екологічне моделювання.

У науковій літературі спостереження трактується як діяльність, самостійно організовувана особою-спостерігачем. С Рубінштейн розглядав цей процес як результат усвідомленого сприймання об'єкта чи явища, в ході якого розвивається мислення дитини. Розвиненість і результативність здійснюваних спостережень можливі за умови, якщо дошкільнята здатні: приймати пізнавальне завдання; планувати послідовність дій; самостійно ставити короткочасну мету спостереження; фіксувати його результати у вигляді висловлювань, у художній творчості, в календарі спостережень; а також використовувати засвоєні засоби пізнання в нових умовах. [6]

Уміння організовувати спостереження залежить від достатньої кількості систематизованих знань та їх усвідомлення дитиною. І саме спостереження є передумовою формування пізнавальної діяльності. За даними науковців, найбільш значущими в організації цього процесу є такі моменти:

зміст спостережень за живими істотами складають: їхній зовнішній вигляд; способи функціювання (поведінка); компоненти середовища існування та особливі ознаки, які допомагають пристосовуватися до нього; взаємодія з іншими живими істотами та людьми;

обсяг знань, які подаються дошкільнятам, розподіляється на "порції", що дає змогу поступово й ґрунтовно засвоювати їх;

спостереження з певної теми проводяться протягом одного-трьох місяців з невеликими інтервалами в часі, завдяки чому в дитини формуються пізнавальний інтерес, емоційний досвід.

У дитячій пошуковій діяльності експериментування є провідним упродовж усього дошкільного віку. Тут дитина – дослідник, який самостійно діє з предметами задля їх пізнання та оволодіння ними. Вже від самого малечку діти виконують й соціальні експерименти, випробовуючи на дорослих та однолітках різноманітні способи власної поведінки у пошуках найдоцільніших варіантів.

Структуру будь-якого досліду становлять: постановка проблеми; пошук способів її розв'язання та побудова гіпотез; вирішення завдання за допомогою практичних дій. У дослідницькій діяльності пошукове завдання виконується практично, що відповідає дійовому типу мислення дошкільнят. Більшість дослідів дають змогу відразу ж отримати результат, це стимулює цікавість дитини. А позаяк здатність бачити невідоме ґрунтується на попередньо набутому досвіді, тож успішна дослідницька діяльність можлива за наявності в дітей певних знань про світ природи.

Структура дитячого досліду має багато спільного з спостереженнями.

Перший його етап — підготовка до пошукової діяльності в природі — має бути спрямований на виявлення їхніх знань про певні об'єкти та природні явища і створення атмосфери зацікавленості.

Цьому сприятимуть доречно поставлені запитання, цікава розповідь дорослого. Так, наприклад, під час гри малят з повітряними кульками вихователь може запитати: «Як ви гадаєте, яка з повітряних кульок важча: та, що наповнена повітрям, чи порожня?».

Другий етап — початок досліду. Він розпочинається із висування припущень. Якщо діти мають необхідні знання, вони можуть самі висувати припущення у вигляді певних висловлювань. (Легка та кулька, що може літати, тобто наповнена повітрям). Якщо вони будуть правильні: вихователеві слід підтвердити це дослідом. Неправильні припущення треба спростувати. Після цього дослід має обговорюватися. Всі умови в перебігові обговорення повинні бути однакові, окрім якоїсь одної. Це необхідно для того, щоб забезпечити чистоту експерименту. Наприклад, щоб перевірити наведене вище припущення, необхідно зважити обидві кульки, вагу яких ми порівнюємо, тобто наповнену повітрям і порожню. Та спочатку треба перевірити, чи однакові вони за всіма параметрами: кольором, формою, розміром. А щоб переконатися в тому, що вони однакові і за вагою, обидві кульки слід зважити перш ніж одну з них наповнити повітрям.

Третій етап — перебіг досліду та подальший обмін думками. В наведеному прикладі — одну з кульок наповнюють повітрям і знову зважують на терезах. Результати зважування порожньої кульки і кульки, яку наповнено повітрям порівнюють.

Четвертий етап — заключний, на якому відбувається обговорення результатів досліду. Отже робляться певні висновки, тобто початкові припущення підтверджуються або спростовуються.

Залежно від обсягу та складності організації і проведення дослід може бути як цілим заняттям, так і його компонентом. Слід пам'ятати, що нові знання як результат самостійного «відкриття» дитини мають формуватись на знаннях, попередньо нею засвоєних. Отже, нескладні досліди проводять під час занять, екскурсій у природу, прогулянок, цільових прогулянок та праці в природі з метою закріплення, узагальнення та систематизації знань дітей старшого дошкільного віку. [12]




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал