Зміст Вступ 2 розділ І психолого-педагогічні аспекти необхідності формування екологічної свідомості у дітей дошкільного віку 6



Сторінка2/9
Дата конвертації11.01.2017
Розмір0.55 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

РОЗДІЛ І Психолого-педагогічні аспекти необхідності формування екологічної свідомості у дітей дошкільного віку

І.1. Теоретико-методичні засади форм екологічної культури у дітей старшого дошкільного віку


Розглядаючи родину, як основне джерело формування особистості, К.Д. Ушинський звертав особливу увагу на рівень педагогічної освіченості батьків. Він підкреслював, що батьки ”повинні знати, що таке виховання, його труднощі і вимоги...” Порядок у суспільстві буде тільки тоді, коли наведемо лад у сім’ї… [26]

Сучасний етап взаємовідносин суспільства і природи характеризується як період загострення між ними глобальних протиріч (В.І. Вернадський, І.П. Герасимов, І.Б. Новик, Є.К. Федоров). Кризові ситуації у взаємовідносинах між суспільством і природою є наслідком порушення людиною законів природи. У зв’язку з цим проблема охорони довкілля набула світового значення, доказом чого є той факт, що багато міжнародних організацій, у тому числі і ЮНЕСКО, присвячують їй спеціальні дослідження, що допомагають розкрити тією чи іншою мірою багатоаспектні питання охорони природи і бережного до неї ставлення. [23, 125]

Тому проблема “людина – навколишнє середовище” розглядається на сучасному етапі не тільки як природничо – історична, біологічна, але й як філософська, політична, соціальна і педагогічна проблема. Роль людини в сучасному суспільстві полягає не тільки в тому, щоб у процесі виробничих відносин не заважати природі підтримувати свою рівновагу, але й і в тому, щоб надати їй необхідну допомогу.

Для вирішення цієї проблеми повинна бути координація дій усіх суміжних ланок освіти і виховання, а також дошкільного навчального закладу і сім’ї, дошкільного навчального закладу і школи. У цьому аспекті найбільш дослідженими є умови, які забезпечують єдність дій усіх суміжних ланок освіти та виховання (Л.А. Венгер, Д.Б. Ельконін, О.В. Запорожець, В.К. Котирло, Г.М. Леушина, Г.О. Люблінська, О.В. Проскура та ін.). [12]

Вплив природи на формування особистості розкрито в роботах Я. Коменського, Д. Локка, Й. Песталоцці, С. Русової, Ж-Ж. Руссо, В. Сухомлинського, К. Ушинського, Є. Фльориної. Сучасні дослідники цієї проблеми С. Дерябо, Г. Пустовіт, В. Ясвін підкреслюють необхідність формування ексцентричного типу екологічної свідомості як регулятора діяльності людей у природі. Н. Горопаха, Н. Глухова, Н. Кот, Н. Лисенко, С. Ніколаєва, З. Плохій, Н. Рижова, Н. Яришева зазначають, що основи екологічного виховання закладаються в дошкільному дитинстві. Екологічна свідомість виступає головною складовою екологічної культури, формування засад якої дослідники визначають метою екологічного виховання дітей дошкільного віку. [26]

Фізіологічні та психологічні особливості дитини дошкільного віку не дозволяють переобтяжувати її когнітивну сферу, дитина "...мислить образами, формами, фарбами, звуками" (К.Ушинський), тому здатна до систематизації та усвідомлення знань через певні образи. Чим яскравішим є образ, тим сильніше впливає він на почуттєву сферу дитини, забезпечуючи міцність запам’ятання отриманої інформації.

Людина, спілкуючись з природою, виховується духовно, оскільки природа є сильним фактором розвитку особистості. У різний період на це вказували як великі педагоги (К.Д. Ушинський, Є.М. Водовозова, Є.І. Тихеєва) так і наші сучасні педагоги та дослідники. В.О. Сухомлинський говорив, відзначаючи роль природи: ”Думається, що школа майбутнього має якомога більше використовувати для гармонійного розвитку людини все, що дає природа і що може зробити людина для того, щоб природа слугувала їй. Уже тільки через це ми повинні берегти і поповнювати вже існуючі багатства” [8].

Дослідженням питання природоохоронного виховання дітей дошкільного віку займалися В.Г. Грецова, Г.В. Немцова, Н.М. Кондратьєва, З.П. Плохій, Н.В. Лисенко, Н.М. Кот. [26]

Екологічне виховання дошкільників, на матеріалі ознайомлення їх із тваринним світом, розглядала З.П. Плохій. В.Г. Грецова трактує здобуття знань про природу як фактор позитивного до неї ставлення. Н.В. Лисенко розробила практичні рекомендації щодо екологічного виховання дошкільників. Н.М. Кот довела необхідність спільної роботи дошкільного закладу та родини з екологічного виховання. Необхідність участі сім’ї обумовлена тим, що саме в ній здійснюється універсальне сімейне спілкування, де на першому місці стоїть безкорисна любов батьків до своїх дітей: сімейні стосунки більш емоційні, а це важливо для екологічного виховання. Але для цього потрібні єдині вимоги в роботі ДНЗ і родини, що передбачає повне розуміння завдань екологічного виховання вихователями і батьками, єдність мети і скоординованість дій. Зміст, форми і методи екологічного виховання в родині залежать від загальної культури членів родини, їхньої екологічної освіти. Актуальні проблеми взаємозв’язку родини та дошкільного закладу у формуванні особистості дитини висвітлено в роботах Л.В. Загик, М.В. Іванової, В.К. Котирло, С.О. Ладивір, Л.Ф. Островської.

Досліджуючи стан екологічного виховання в дошкільному закладі та школі, слід зазначити: в основному всі вони спрямовані на інтелектуальний розвиток дитини і меншою мірою торкаються її емоційно – моральної сфери, тоді як ефективність екологічного виховання полягає в тісному зв’язку інтелектуального та емоційного (О.М. Захлебний, І.Д. Звєрєв). К.Д. Ушинський розробляв питання про моральне виховання як проблему наукової педагогіки і вперше підвів під неї природничо-наукову та психологічну базу.

Екологічні проблеми, що особливо загострились в останні десятиріччя, викликають стурбованість і тривогу чесних людей Землі. Рішенням міжнародного Стокгольмського форуму з 1972 року в календарі з'явився особливий день. Дата 5 червня закликає людство загалом і кожного зокрема зробити все, щоб зберегти дивосвіт кольорів на планеті.

Захистити весняну квітку і спів солов’я, степову балку і поліське болото, молоду вербиченько і могутній віковий дуб, чисте повітря і чисту воду – все це і буде надійною гарантією збереження самого життя в усій його красі і гармонії. Без сьогоднішніх наших колективних зусиль надія на виживання людської цивілізації стає проблематичною.

На жаль, ми поводимось на рідній землі як завойовники і погані квартиранти, а не як дбайливі господарі. Надто укорінились такі небезпечні девізи: “Моя хвата скраю”, “Після нас хоч потоп”, “На наш вік вистачить”, “Після нас хоч траві не рости”. Тож часто і в прямому, і в переносному розумінні трава після нас не росте. Замість добрих сходів і соковитого зела щедро проростає бур'ян байдужості, жорстокості, безкультур’я, неповаги до Землі – матінки, до рідного народу, Батьківщини. [18]



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал