Зміст Вступ 2 розділ 1 Теоретичні основи стимуляції розумового розвитку на уроках трудового навчання 5



Скачати 352.39 Kb.
Дата конвертації01.12.2016
Розмір352.39 Kb.


Зміст

Вступ 2

РОЗДІЛ 1 Теоретичні основи стимуляції розумового розвитку на уроках трудового навчання 5

1.1. Психологічна сутність трудового навчання школярів 5

1.2. Розвиток творчих здібностей в учнів на уроках трудового навчання 9

1.3. Розвиток естетичного мислення учнів на уроках трудового навчання 17

1.4. Аспекти використання методик інтерактивного навчання на уроках трудового навчання 22

РОЗДІЛ 2 Експериментальне визначення впливу трудового навчання на розумовий розвиток учнів 25

2.1. Планування методики інтерактивного навчання при проектуванні виробів учнів експериментального класу 25

2.2. Розробка методики інтерактивного навчання на уроках трудового виховання 28

2.3. Оцінювання ефективності методики інтерактивного навчання на уроках трудового навчання 32



Висновки 35

Список використаних джерел 38

1. Газарян С.С. Стратегия выбора. – М.: Просвещение, 1981. 38

2. Добронравов П.І. Інтерактивні методики виховання учнів на технічних уроках. К. Просвіта. 2008. 38

3. Дубова Н. Мотивація творчої діяльності учнів на уроках обслуговуючої праці. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2004. - №2. 38

4. Дубова Н. Мотивація творчої діяльності учнів на уроках обслуговуючої праці. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2004. - №3. 38

5. Дятленко С.М. - провідний спеціаліст управління змісту освіти МОН України. Наукова стаття. 38

6.Журнал для батьків. Київ “Просвіта” 2.1992р. 38

7. Кравченко Т., Коберник О. .Використанн інтерактивних методів навчання. 2002. 38

8. Кравченко Т., Коберник О. Використання інтерактивних технік навчання. 2005. 38

9. Кузин В.С. Изображение и методика его преподавания в начальных класах.:Учеб.пособие для училищ и педучилищ – М.:Просвіа,1984. 38

10. Лук А.Н. Психология творчества. – М.: Просвещение, 1978 . 38

11. Методика обучения рисованию в восмилетней школе./ Под ред. Фомичеві А.П. – М.: Академія педагогических наук РСФСР, 1963. 38

12. Педагогіка. Москва “Просвіта” 1972р. 39

13. Педагогіка. Москва “Просвіта” 1976р. 39

14. Педагогіка школи. Москва “Просвіта” 1977р. 39

15. Пугачев А.С. Задачи-головоломки по черчению. – Л.: Просвещение, 1971. 39

16. Рапацевич Е.С. Формирование технических способностей у школьников. – Минск: , 1987. 39

17. Сокольникова Н.М. Изобразительное искусство и методика его преподавания в начальной школе: Учеб.пособие для студентов пед. вузов. – М.: Издательский центр „Академія”, 1999. 39

18. Терещук А. Вдовченко А. Навчання учнів основних етапів проектно – технологічної діяльності.// . 39

19. Тхоржевский Д.А., Гетта В.Г. Проблемное обучение на уроках труда: Книга для учителя. – Минск.: 1986. 39

20. Хохліна О. Методика формування діяльності учнів з недоліками інтелектуального розвитку на заняттях з трудового навчання. // Рідна школа. - 2004. - №10.-С.33-35. 39

21.Художественное конструирование. Проектирование и моделирование промишленных изделий. Учебно пособие. М. 1998. 39

22. Чайка В. Основи дидактики : Тексти лекцій і завдання для самоконтролю : Навчальний посібник. - Тернопіль : Астон, 2002. - 244 с. 39

23.Яковлєв Б.Я. Рисунок как общественний предмет.// Рисунок. Живопись. Композиція. – М.: Просвещение. – 1989. 40

24.Яценко, В. Особливості характеристик якісних знань учнів з фізичної географії. // Географія та основи економіки в школі. - 2005. - № 4. - С. 39-41. 40




Вступ


Трудове навчання, як навчальний предмет відіграє важливу роль у формуванні особистості учня, розвитку його здібностей і обдарувань, наукового світогляду.Останнім часом у нашій країні відбувається процес модернізації освітньої системи. Ці зміни відбуваються за трьома основними напрямками: входження до світового освітнього простору; пошук нових засобів і методів формування творчої особистості; подальша інтеграція освітніх факторів (школи, родини, суспільства).

Значний внесок у розробку теоретичних і практичних питань технології трудового навчання зробили П.Блонський, М.Гончаров, О.Калашников, С.Шабалов та ін. Вивченню підходів до визначення змісту трудового навчання присвячені роботи П.Атутова, С.Батищева, В.Мадзігона, В.Сидоренка, Д.Тхоржевського.

У сучасній загальноосвітній школі застосовуються різноманітні методики, технології, форми організації навчальної діяльності. Зокрема, традиційні та інноваційні, пасивні, активні та інтерактивні методики. Сучасний підхід до інтелектуального розвитку учнів дуже часто супроводжується введенням новітніх засобів та способів навчання. Це зумовлено насамперед цікавістю учнів до нових методик, що в поєднанні з напрямком естетичного та різнобічного виховання дають чималі результати.

Об’єктом дослідження в роботі вибрано область трудового навчання в середній школі.

Предмет дослідження: педагогічні, дидактичні та психологічні умови для вирішень завдань якісного впливу інтерактивних методик трудового навчання учнів середньої школи.

Метою написання роботи є розкриття особливостей трудового навчання учнів різними методиками із експериментальним підтвердженням вибраної методики.

Метод дослідження в роботі вибраний пошуковий по наявній методичній та науковій літературі із аналізом знайденого матеріалу, аналіз та синтез методики, порівняння, проектування, теоретичне моделювання, систематизація, спостереження, бесіда, тестування, аналіз результатів діяльності та практичний експеримент.

Актуальність теми роботи. Зміна умов суспільного життя на сучасному етапі розвитку України призвела до відкриття широких можливостей розвитку національної культури, науки, освіти. Це потребує докорінного реформування процесу навчання і виховання молодого покоління, застосування методів навчання, які допоможуть активізувати пізнавальну і трудову діяльність учнів, розвинути їхню уяву, мислення, технічні і художньо-творчі здібності.

Такі обставини спричинили певні вимоги до вчителя трудового навчання, на якого покладаються особливі завдання із забезпечення підготовки гармонійно розвиненої особистості, носія культурного надбання народу, людини, здатної до творчої діяльності в галузі науки, техніки, мистецтва. Тому завданням сучасного вчителя буде використання його вмінь та знань для якісного та своєчасного викладання матеріалу учням .



Завданням для виконання роботи є висвітлення таких основних питань як:

1. Загальний аналіз розвитку творчих здібностей в учнів на уроках трудового навчання.

2. Вияснення психологічних факторів, що впливають на процес пізнавання учнями на уроках.

3. Проаналізувати методики ефективної подачі матеріалу на уроках трудового навчання.

4. Провести експериментальне дослідження в класі для підтвердження вибраної методики подачі матеріалу при проектуванні виробу.

5. Зробити висновки по кінцю експериментального дослідження.



Теоретична та практична цінність роботи полягає в наявності теоретичного матеріалу по дослідженню, відсіяного з-поміж іншого в процесі пошуку інформації по темі, та в наявності практичного матеріалу для використання на уроці. Курсова робота ґрунтується на аналізі науково-методичної літератури, методичних посібників та напрацювань сучасних та попередніх педагогів та вчених в галузі педагогіки.

РОЗДІЛ 1 Теоретичні основи стимуляції розумового розвитку на уроках трудового навчання

1.1. Психологічна сутність трудового навчання школярів


Важливою в системі трудового виховання є праця з побутового самообслуговування. Учні ремонтують навчальне обладнання, підтримують порядок і чистоту в класах, шкільних майстернях, рекреаціях, на шкільному подвір'ї. Вони вчаться працювати й цінувати працю дорослих, руками яких зведено шкільну будівлю, виготовлено меблі й навчальне обладнання, у них розвивається бережливе ставлення до створеного. Контролювання процесу навчання є важливим етапом трудового розвитку учнів, він не повинен припинятись на протязі навчального року.

Роботу із самообслуговування учні мають виконувати і вдома (прибирання ліжка, чищення одягу і взуття, допомога старшим у прибиранні квартири, у приготуванні їжі, в заготівлі дров та ін.). Певну частину контролю дитини беруть на себе і батьки, але в окремих сім'ях батьки оберігають дітей від домашньої роботи, роблять за них те, що вони спроможні зробити самі. В таких сім'ях виростають діти, які намагаються уникати фізичної праці, не вміють трудитися і не цінують працю інших. Педагоги повинні допомогти батькам правильно організувати самообслуговування дітей в сім'ї. Одна з форм праці із самообслуговування — чергування учнів у класі та в школі, виконання різних організаторських функцій у класному і в загально-шкільному колективі.

Завдання кожного виду праці — сприяти фізичному, розумовому і моральному вихованню школярів. Однак для того, щоб праця виховувала, вона має бути належним чином організована, тобто відповідати певним вимогам.

Праця має бути цілеспрямованою, тобто учні повинні розуміти мету пропонованої роботи, знати, для чого вони її виконують, якими будуть її результати. Кожен учень повинен усвідомити, чого саме вимагають від нього. Неусвідомлена праця не сприяє формуванню потреби в ній, любові до неї.

Працю учнів необхідно пов'язувати з їх навчальною роботою. Це означає, що, підбираючи об'єкти праці для учнів, слід надавати перевагу тим, які тісно пов'язані з їх навчальною роботою. Важливо домагатися, щоб трудова діяльність школярів сприяла практичному застосуванню і поглибленню знань, допомагала формуванню в них високих моральних якостей, підвищувала суспільну активність і сприяла підготовці до продуктивної праці в різних галузях виробництва. А. Макаренко стверджував, що" праця без освіти, без політичного і морального виховання, що йдуть поряд, — нейтральний процес.

Виховна ефективність праці зростає за умови, що учні самі є її організаторами, а не лише виконавцями. Тому педагоги повинні залучати школярів до пошуків об'єктів праці, її планування та організації колективу на її виконання. У такому разі вихованці будуть зацікавлені у своєчасності та якості виконання трудових завдань, у них формуватиметься ініціативність, самостійність і відповідальність.

Виховання любові до праці, формування трудових умінь та навичок. Потребує систематичної праці учнів, а не участі в ній від випадку до випадку. Для цього класні керівники й адміністрація школи, плануючи їх участь у різних видах праці, мусять детально продумати її послідовність, усвідомити, якого виховного ефекту вони прагнуть досягти, пропонуючи дітям певний вид праці.

Праця має бути доступною. Непосильна праця породжує невпевненість учня у власних силах, небажання виконувати її. Якщо ж робота надто легка, не потребує певних зусиль, вона викликає зневажливе ставлення. Праця повинна ускладнюватися за методами її виконання і збільшуватися за обсягом у міру набуття школярем трудового досвіду. Учнів слід привчати завершувати почату справу, особливо у молодших класах. [15], [21]

Виховання любові до праці. Потребує підбору цікавих за змістом і методикою організації видів праці. Недоцільно пропонувати учням одноманітну, нетворчу працю. Проте їх слід психологічно готувати до того, що в житті нерідко доводиться виконувати й нецікаву роботу.

Організація праці учнів повинна ґрунтуватися на наукових засадах. Це сприяє формуванню у них культури праці, під якою розуміють продуманий порядок на робочому місці (раціональне розміщення інструменту, матеріалів, готової продукції), ефективне використання робочого часу, раціональних прийомів праці, економне витрачання матеріалів, електроенергії, естетичний вигляд виробу, дотримання особистої гігієни й техніки безпеки тощо.

Учні мають навчитися працювати в колективі. У процесі колективної праці формуються певні взаємини між учнями, дух співробітництва, взаємодопомоги, товариськість, виробляється здатність до спільного трудового зусилля. «Спільне трудове зусилля, робота в колективі, трудова допомога людей та постійна їх взаємна трудова залежність тільки й можуть створити правильне ставлення людей один до одного... любов і дружбу у відношенні до кожного трудівника, обурення і засудження у відношенні до ледаря, до людини, що ухиляється від праці... У трудовому зусиллі виховується не тільки робоча підготовка людини, але й підготовка товариша, тобто виховується правильне ставлення до інших людей, — це вже буде моральна підготовка».

Трудове виховання має спрямовуватися на формування творчого ставлення учнів до праці. Це можливо за умови, що людина любить працю, відчуває радість від неї, розуміє її корисність і необхідність, що праця стає для неї основною формою вияву таланту.

Вплив оцінки результатів праці школярів на ефективність трудового виховання. Участь вихованців у праці, досягнення ними певних трудових результатів викликає в них задоволення, радість і гордість за досягнуті успіхи, особисті й колективні. Педагог повинен не тільки порівняти й оцінити результати трудової діяльності окремих учнів, а й вказати при цьому на індивідуальні якості особистості, що сприяли їх досягненню. За таких умов учні намагаються працювати краще, прагнуть досягти високих результатів.

Критерієм трудової вихованості школярів є: висока особиста зацікавленість і продуктивність праці, відмінна якість продукції, трудова активність і творче, раціоналізаторське ставлення до процесу праці, трудова, виробнича, планова, технологічна дисципліна, працелюбність. [12]



1.2. Розвиток творчих здібностей в учнів на уроках трудового навчання


Учені стверджують, що найбільш сприятливі умови для розвитку творчих здібностей створюються у процесі праці. Основна праця дітей – навчання. Цілком закономірно, що для виховання в учнів творчих рис їх навчання треба зробити творчим. На жаль, у нашій школі переважає репродуктивне трудове навчання. Цей процес часто являє собою передачу інформації від учителя до учнів. Учитель подає готові знання, а учні пасивно їх запам’ятовують, і чим точніше на наступних уроках вони відтворюють одержані в готовому вигляді знання, тим краще вони „встигають”. Але репродуктивно набуті знання й уміння не знаходять застосування на практиці. Учителі рідко залучають дітей до розв’язання творчо-технічних задач, створюють проблемні ситуації, організовують творчі експерименти.

Процес трудового навчання у школі має бути спрямований не тільки на набуття учнями певних знань та вмінь, а й на формування в них інтересу і естетичних здібностей до певної діяльності, зокрема творчо-технічної. На уроках і практичних заняттях з трудового навчання до того ж здійснюється підготовка школярів до вибору професії, трудової діяльності взагалі.

Трудове навчання згідно зі шкільними програмами минулих років передусім мало технологічний напрямок. Об’єкти праці, що виготовлялися учнями на заняттях у майстернях, розглядалися лише з позицій: як виготовити деталі, як їх з’єднати між собою в цілий предмет, які слід виконати оздоблювальні роботи. [16, ст. 214]

Наприклад, розділ програми трудового навчання „Технічне моделювання” передбачав вивчення питань обладнання і принципу дії модельованої техніки та обладнання і принципу дії моделі. Мається на увазі, що учні під час роботи над моделями будуть залучатися і до їх конструювання, що в свою чергу, передбачає розвиток їх творчо-технічних здібностей. Однак на практиці з’ясувалось, що в багатьох школах технічне моделювання зводилось до вивчення способу виготовлення моделі, а її обладнанню, принципу дії та конструюванню уваги приділялось недостатньо.

В умовах систематичного підвищення вимог до трудового навчання, його політехнічної основи, ефективності, виникла суперечність між технологічним (операційним) напрямком трудового навчання, в якому систематично проводилася робота за готовою технічною документацією, і вимогами щодо залучення учнів до творчої праці. Цю суперечність почали ліквідовувати після появи затвердженої Міністерством освіти і науки України у 2001 році нової програми трудового навчання, що побудована на основі творчо-технологічної (або політехнічної) системи навчання. Сьогодні учні систематично залучаються до вивчення будови виготовлюваних об’єктів, починаючи з 5 класу і далі на всіх етапах навчання.

Зокрема у всіх темах, крім тих, де це оговорено окремо, виготовлення будь-якого об’єкта пов’язано з вирішенням певних дидактичних задач, включаючи питання про його конструкцію. Конструювання містить в собі аналіз вимог до розроблюваного об’єкта, визначення принципу його будови і дій, форми і розмірів в цілому та окремих його частин, вираження цих ідей у технічній документації. У п’ятому класі широко використовується колективне обговорення конструкції об’єкта. У шостому класі учням пропонуються роботи за кресленнями з неповними даними і трудові завдання, які вимагають самостійного конструювання простих об’єктів, призначення яких зрозуміле. У сьомому класі учні виконують більш складні завдання (наприклад, розробка конструкції за власним задумом) і залучаються до конструювання простих технологічних пристроїв.

Слід зазначити, що заняття, пов’язані з виготовленням відносно простих об’єктів, не слід починати з обговорення способів їх виготовлення за умови наявності готового креслення на дошці. Необхідно насамперед обговорити з учнями конструкцію об’єкта і разом з ними розробити креслення, починаючи з деталей. Така робота вимагає досить багато знань учнів з креслення, конструкцій деталей та способів їх з’єднання між собою. Учні мають постійно вчитися застосовувати на практиці свої знання і вміння. На уроках трудового навчання слід на початку вводити прості, а потім – більш складні роботи з проектування об’єкта, який заплановано виготовити в майстернях. [19, ст. 127]

Деякі вчителі трудового навчання вважають, що така робота потребує більше часу і суттєво зменшить технологічну практику. Але досвід переконує, що організація занять, присвячених конструюванню, повністю себе виправдовує, а набуті при цьому технічні, технологічні і графічні знання та вміння значною мірою прискорюють не тільки розміточні, а й інші операції. Не кажучи про те, що заняття конструюванням підвищують пізнавальний рівень учнів, роблять урок трудового навчання більш цікавим, і вони насамперед сприяють розвитку творчо-технічних здібностей школярів.

Вважається, що будь-яке трудове завдання, яке виконують учні на заняттях у шкільних майстернях, може розглядатися як творчо-технічна задача. На наш погляд, під терміном „ творчо-технічна задача ” слід розуміти таке завдання, розв’язання якого потребує розкриття знань або інтуїції (здогадки). Головне в цих задачах – опора учня на знання техніки й технології та прояв творчого елемента при їх розв’язанні. Разом з теоретичними задачами вчитель повинен використовувати і практичні задачі, які можна виконати у матеріалі. Це, безумовно, правильно, оскільки практична перевірка теоретичного рішення забезпечує закріплення його у пам’яті, формує в учнів упевненість у важливості і необхідності теоретичних знань та своєї праці. Але, на жаль, використання технічно-творчих задач ще не набуло широкого застосування у практиці трудового навчання. Інколи вчителі праці додатково пропонують учням, які раніше за інших виконали трудове завдання, окремі технічні задачі. Такі задачі, як правило, не включають в себе технологічних операцій. [24, ст. 239]

Значний вплив на розвиток творчо-технічних здібностей учнів має шкільний курс креслення. Креслення не тільки дає їм певну систему графічних знань, умінь та навичок, але й формує у них здатність використовувати графічні засоби будь-якого рівня абстрагування від реальних об’єктів та їх положення у просторі, переводити умовні моделі і знаки у більш наочне зображення предметів різного призначення, вчить самостійно виготовляти за своїми кресленнями діючі об’єкти. Тобто головним є не стільки ступінь оволодіння технікою виконання графічних зображень, скільки вміння мисленнєво перетворювати образно-знакові моделі, мати динамічну просторову уяву, мислення і технічну спостережливість.

Побудові креслення передує виконання ескізу. Після виконання ескізу починається попередня побудова креслення. Для виконання креслення необхідно проаналізувати ескіз, тобто виявити закономірні геометричні співвідношення та послідовність побудови.

Процес побудови креслення можна поділити на три етапи: спостереження зображуваного предмета, його вимірювання з нанесенням на аркуш його розмірів та власне побудова креслення.

Спостереження при виконанні креслення має особливе значення, тому що в результаті цього формується правильний або неправильний образ предмета, який слід накреслити. Тобто успішність побудови креслення залежить від чіткості та правильності уявлень, що виникають під час спостереження.

Головний компонент спостереження – це виділення в предметі, що розглядається, конструктивних елементів, які визначають його форму. Після цього учні переходять до аналізу пропорцій, до розгляду складових частин предмета. Для формування в них чіткого уявлення про об’єкт треба надати їм можливість попрацювати з такими деталями і з’єднаннями: різьбовими, шпоночними, шліцьовими, з деталями кріплення, осями і валами.

Для правильного виконання креслення недостатньо уявити форму предмета, виділити конструктивні елементи та з’ясувати співвідношення між його частинами. Необхідно визначити його розміри. При формуванні навичок вимірювання учні стикаються з певними труднощами, погано уявляють реальну величину одиниць вимірювання. Виконання креслень потребує від них уміння визначати „на око” величину предмета та його частин, а також відстань між ними. Зрозуміло, що візуальне вимірювання не може замінити вимірювання за допомогою інструмента. Але воно необхідне для визначення масштабу та поля креслення.

Під читанням креслення розуміють процес, який формує просторовий образ предмета. Але для того, щоб читати креслення, потрібно не тільки уявляти просторовий образ предмета, а й давати характеристику предмета на кресленні.

Для читання креслення необхідно виробити в учнів уміння розчленовувати форму предмета на прості геометричні тіла. Неможливо навчитися читати креслення без систематичних вправ у читанні креслень окремих геометричних фігур. Для напрацювання таких умінь та навичок великого значення набуває робота учнів з реальними предметами, виробами та механізмами. Найбільший ефект дає той метод навчання, який забезпечує активну розумову діяльність школярів.

Курс креслення може забезпечити розвиток творчого мислення учнів, якщо в ньому використовувати проблемні ситуації. Проблемні ситуації на уроках креслення мають бути тісно пов’язані з іншими видами навчання. Тому в шкільному курсі креслення можуть і повинні використовуватись позапрограмні завдання, наприклад, задачі-головоломки, які є ефективним засобом розвитку технічно-творчих здібностей учнів. Можна використовувати задачі з книги ” Задачі-головоломки з креслення ” А.Пугачова [15]. Це задачі на визначення форми предмета за кількома зображеннями тощо. Такі творчі задачі виступають засобом діагностики і розвитку творчих здібностей учнів. Тому нами була розроблена методика розв’язання задач з конструювання. Вона охоплювала:

• визначення побудови та принципу дії заданої за допомогою креслення конструкції;

• перенесення принципу дії відомої конструкції на аналогічну заданій;

• визначення відсутньої ланки в конструкції;

• проектування конструкції в загальній, схематичній формі;

• конструювання виробу за заданими технічними вимогами;

• конструювання на власний розсуд.

Таким чином, для розвитку в учнів творчих здібностей учитель повинен максимально активізувати їх розумову діяльність.

Як уже зазначалось, проблемні ситуації є одним з важливих засобів формування і розвитку технічно-творчих здібностей учнів. Для цього необхідно згадати раніше засвоєні та придбати нові знання та вміння, ліквідувати невідповідність між науковими та практичними знаннями й уміннями. Учитель використовує проблемні ситуації, для розв’язання яких учням необхідно застосовувати набуті знання та вміння в нових конкретних умовах, або коли учням треба вибрати з кількох можливих способів вирішення проблеми один оптимальний. Проблемні ситуації можуть бути викликані ще й протиріччям між схематичним зображенням та конструктивним оформленням технічного пристрою. [15, ст. 95]

Проблемні ситуації створюються завдяки неповноті даних в ескізі, кресленні, технологічній чи інструкційній карті або іншій технічній документації. Цей методичний прийом дозволяє залучати до розв’язання проблеми весь клас. Тобто учням необхідно вибрати з набутої системи знань ті, які дозволять успішно вирішити поставлену задачу. Наприклад, при засвоєнні теми „ З’єднання дерев’яних деталей ” учні стикаються з проблемою вибору раціонального способу виконання операції, а також виду з’єднання, тобто вибору найбільш раціонального для даних умов виду з’єднань (з’єднання в шпунт чи гребінь, рейку вставку, та інше); при цьому мають враховуватися вид деревини, наявність ручного інструмента, обладнання для деревообробки. Вибравши вид з’єднання, учні мають вирішити, яким чином та за допомогою якого інструмента, обладнання можна виконати роботу. Розв’язувати комплекс технічних проблем учень зможе тільки шляхом застосування знань і вмінь, як нових, так і раніше сформованих.

Заплановані вчителем проблемні ситуації можуть бути використані ще й у таких випадках: при виникненні дефектів деталей, виробів, помилок при їх виготовленні (технологічний процес), невиконанні правил експлуатації, тощо.

Аналіз проблемної ситуації, використання раніше засвоєних та нових знань (довідкова література) дозволяє учням успішно розв’язувати проблемні задачі, а отже, розвивати їхні творчі здібності. [21, ст. 128], [24, ст. 368]

1.3. Розвиток естетичного мислення учнів на уроках трудового навчання


Методологічною основою і важливим принципом естетичного виховання на сучасному етапі є ідея комплексного підходу який у реалізації системи естетичного виховання має подвійне значення.

По-перше, система естетичного виховання має будуватися так, щоб різні види мистецтва постійно взаємодіяли між собою у процесі впливу на дитину, тобто організовується необхідність тісної взаємодії мистецтва на основі міжпредметних зв'язків.

По-друге, естетичне виховання як виховання засобами технічного мистецтва, так і засобами дійсності повинно стати органічною частиною будь-якого виду виховання.

Система естетичного виховання будується з урахуванням принципу творчої самодіяльності учнів. Це виявляється у здатності школярів переносити вироблені творчі навички на виконання будь-якої справи.

Нові завдання в галузі виховання у загальноосвітній школі суверенної України докорінним чином змінили і установки в естетичному вихованні. Від завдань бачити, відчувати, розуміти прекрасне вони перетворились на більш складні і пов'язані зі здатністю творити його у навколишній дійсності, праці, мистецтві, у повсякденному житті. Ця здатність є важливою ознакою нашого часу і забезпечується завдяки реалізації принципу естезації усього дитячого життя. Ці принципи забезпечують реалізацію системи естетичного виховання і сприяють формуванню естетичної культури підростаючого покоління.

Одним з основних завдань школи на сучасному розвитку естетичного виховання є створення його системи. Під системою розуміється живий, цілеспрямований, організований і контрольований процес художньо-естетичної освіти, розвитку, виховання дітей, побудований на основі сукупності методологічних принципів, психолого-педагогічного обґрунтування методичних документів, які забезпечують здійснення у нерозривному зв'язку з естетичним вихованням особистості, її моральний і трудовий розвиток. [13, ст. 68]

Основним структурним елементом системи естетичного виховання є особистість, оскільки мета, завдання, специфічні методи естетичного виховання орієнтовані на естетичний і загальний розвиток особистості, збагачення її у педагогічному процесі з урахуванням індивідуальних і психологічних особливостей організації впливу на учнів різного віку. [14-16]

У світлі сучасних вимог до освіти переважна установка на формування в учнів деяких уніфікованих практичних умінь, що від класу до класу удосконалюються, уже не є достатньою. Сучасні уроки трудового навчання повинні бути засобами розвитку в учнів сфери почуттів, естетичного смаку, розумових і творчих здібностей – тобто забезпечувати загальний розвиток. Творчість зумовлює всі дії дитини, що робить її оригінальною в усіх життєвих проявах : спілкуванні, іграх, малюнках, праці – там, де вона вносить щось своє. [3, ст.8]

Детальне вивчення побудови ескізів та креслень на уроках трудового навчання при вивченні розділу „Проектування виробів” дає можливість учням розвивати власні особистісні якості. В творчій роботі над виробом учень виходить із цілого, яке він зорово-графічно матеріалізує в ескізах, начерках.

Ескіз – майже синонім малюнку „з уяви”. Виконуючи ескізи і начерки на уроках трудового навчання учні різносторонньо розвиваються. Так як об’єкти проектування різні ( силует, стиль, фасон), то і передачі їх задуму відповідно різні у кожного учня. Саме це і є його художнім проявом – він мислить вільно, фіксуючи свої задуми в малюнку, проявляючи себе в роботі.

Ескізи та начерки виконують функції:

- навчально – пізнавальну, коли рисунок є засобом вивчення об’єкту і накопичення професійних знань і вмінь;

- творчу, з точки зору засобів реалістичного вираження творчого задуму.

Ці дві функції органічно пов’язані і являють собою єдинство. Ескізів і креслень може бути десятки, сотні.

В залежності від задуму, характеру і силуету моделі, її оздоблення, фактури матеріалу учнем обирається не тільки певна техніка, а й спосіб виконання начерку. Широко використовуються такі способи малювання ескізів та креслень: лінія, лінія і штрихи, схематична побудова, тональна побудова. В начерку все – і штрих, то короткий, що переходить в точку, то довгий, що іде по всій формі, і ламані, розміщені в складках тканини, і криві – все слугує поставленому завданню. Різка зміна малопомітних і чітких штрихів, м’які переходи границь форм, поєднання з фоном передають відчуття образу.

Будь–який малюнок виконується за допомогою лінії і тону. Передача предмету здійснюється завдяки закономірностям перспективи й світлотіні. Говорячи про лінію як про першооснову будь – якого малюнку слід сказати, що нею, то плавною, то контурною, можливо передати найскладнішу форму [10, ст. 47]. За допомогою ліній створюються форми об’єктів, пропорції. Форма кожного об’єкту визначається будовою, в основу якої покладено те чи інше геометричне тіло чи їх поєднання. Це відноситься і до будови людського тіла, його частин. В залежності від вибраного способу виконання начерку він може починатися з осьових чи середніх ліній, вказуючи на положення моделі для кращої передачі ідеї одягу, штрихами – щоб передати легкість чи важкість тканини.

Процес побудови ескізу складається з декількох етапів:


  1. Вибір просторового розміщення, форми і силуету, величини.

  2. Тонкими, ледь помітними лініями окреслюється контур моделі і основні деталі, зберігаючи пропорції і композиційне вирішення.

  3. Уточнення основних ліній.

  4. Тональне надання форми.

  5. Підмальовка елементів моделі.

Доцільно виконувати декілька креслень і ескізів моделі.

Ескізування – це проміжна стадія проектування, а сам ескіз – ще не остаточно обрана модель. Все залежить від рівня розвитку творчих здібностей учня, його можливостей. Адже для кращої передачі задуму в ескізі чи начерку їх можна виконувати не тільки простим олівцем, використовуючи закони світлотіні, а і в кольорі [20, ст. 206].

Мета вивчення побудови ескізів та креслень ґрунтується на розвитку в учнів уваги до їх творчих здібностей, закріпленні її в процесі індивідуальної творчої діяльності; ознайомленням зі специфікою технології виготовлення ескізів та креслень з урахуванням можливих інструментів; навчити учнів володінню основними техніками виготовлення ескізів та креслень; спонукання морально – етичного розвитку учнів; закріпленні в учнів основ етики спілкування завдяки введенню в навчальний процес інтерактивних методик.

Взагалі творчі здібності розвиваються протягом усього життя особистості завдяки засвоєнню нею суспільно - історичного досвіду. Особливо інтенсивно цей розвиток відбувається в школі.

Що стосується мотивів творчої діяльності учнів при виконанні ескізів та креслень, то необхідно правильно сформувати мотиваційну сферу навчання, спрямованість на творчу діяльність, прагнення до реалізації себе в цьому виді діяльності, усвідомлення користі, зручності й краси праці, радість від творчого процесу. До емоційного компонента відносять: кольорове сприйняття, інтерес, нахили, відчуття гармонії, емоційне сприйняття об’єкта: подив, радість, сум, добро, зло тощо. [15]

Як відомо, творчість є якісно новою, вищою сходинкою будь - якої діяльності. Тому в основі її опанування лежать психічні процеси та утворення, які сприяють успішному оволодінню будь - яким видом діяльності. При цьому потрібно враховувати i ступінь сформованості особистісних якостей, схильностей, інтересів, мотивів діяльності, захоплень, працелюбності, волі, здібностей тощо.

Як підтверджують дослідження психологів, визначальну сторону в розвитку учнів у процесі навчання виконанню креслень та ескізів обумовлює ускладнення знань i способів діяльності. У ході навчання постійно змінюються різні види діяльності учнів, відбувається нагромадження i зміна способів та вмінь виконувати усе більш різноманітні дії, удосконалюються знання та уявлення, формуються нові мотиви та інтереси. Серед усієї розмаїтості цих змін психологи виділяють найбільш загальні i визначальні властивості: особиста спрямованість, психологічна структура діяльності, рівень розвитку механізмів мислення. Слід також розвивати зорову пам'ять та вміння оцінювати зорові враження, творчу уяву, зорове сприйняття, цілеспрямованість дій, уміння змінювати їх залежно від зміни мети, уміння співвідносити, синтезувати абстрактне і конкретне знання.

Формуванню зазначених властивостей особистості повною мірою сприяють уроки обслуговуючої праці, на яких учні під впливом навколишнього предметного середовища й у результаті спеціального навчання оволодівають спеціальними знаннями й уміннями виконанню ескізів та креслень при вивченні розділу „Проектування виробів” [4, ст.9 ].


1.4. Аспекти використання методик інтерактивного навчання на уроках трудового навчання


Під час використання інтерактивних(з англійської від слова «interact»: «Inter» — «взаємна», «akt» — діяльність) методик на уроках праці при навчанні виконанню креслень виробів та їх виконання учень більшою мірою стає суб’єктом навчання, вступає у діалог з учителем, виконує творчі, проблемні завдання. Інтерактивне навчання — це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, у процесі якої досягаються певні конкретні i прогнозовані результати естетичного виховання учнів. Однією з цілей «інтерактиву» є створення комфортних умов навчання, таких, при яких учень навчається успішно. Інтерактивна методика навчання в одному випадку ставить учня в позицію режисера, в другому — в позицію учителя, в третьому — консультанта, в четвертому — творця або художника, в п'ятому — організатора діяльності дітей або однокласників, в шостому — в позицію учня, в сьомому — організатора взаємо-навчання тощо. Чим різноманітніша позиція, тим повноцінніше розвивається особистість учня, його розумова діяльність набуває системного характеру, виробляється гнучкість мислення i дій.
[7], [22, ст.28]

Зміст розробки та використання інтерактивних методик на уроках трудового навчання вбачається не в ефективності новизни, оригінальності, а в підвищенні якості навчального процесу. Значення інтерактивних методик полягає в активізації пізнавальної i трудової діяльності учнів, підвищенні інтересу до занять трудового навчання. Завдяки їм у школярів створюється установка на творчу діяльність, на постійний пошук, що так важливо для встановлення власного „Я”. При цьому створюються умови для формування особистісно-значущих якостей, що виражаються у вмінні керувати своїм емоційним станом, формуються оперативні практичні вміння, попереджається втома, створюється комфортне середовище для навчання i виховання естетичного мислення школяра.

Завдяки застосуванню інтерактивних методик процес навчання організовується таким чином, що практично всі учні задіяні у навчальній i трудовій діяльності, мають можливість діяти залежно від наявних знань. Спільна діяльність учнів у процесі засвоєння навчального матеріалу означає, що кожен учень вносить свій особистий вклад, здійснюється обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. Причому все це відбувається за умови взаємної підтримки i в атмосфері доброзичливості, що дає змогу не лише здобувати нові знання, а й розвивати пізнавальну діяльність.

Інтерактивна діяльність на уроках трудового навчання передбачає організацію i розвиток діалогового спілкування, яке веде до взаєморозуміння, взаємних дій, до спільного вирішення загальних, але значимих для кожного учасника завдань. В ході діалогового навчання учні вчаться критично маслити, вирішувати складні проблеми на основі аналізу обставин i відповідної інформації, зважувати альтернативні думки, приймати продумані рішення, брати участь у дискусіях, спілкуватися з іншими людьми. [8], [2, ст. 259]


РОЗДІЛ 2 Експериментальне визначення впливу трудового навчання на розумовий розвиток учнів

2.1. Планування методики інтерактивного навчання при проектуванні виробів учнів експериментального класу


Використовуючи інтерактивну методику при навчанні учнів експериментального 8 класу виконанню ескізів та креслень при вивченні розділу „Проектування виробів” було передбачено спільне навчання (навчання у співробітництві: i учень, i вчитель є суб’єктами навчання). У цьому випадку вчитель виступає лише в ролі більш досвідченого організатора навчального процесу. Усі учасники навчального процесу при цьому взаємодіють один з одним, обмінюються інформацію, спільно розв'язують проблеми, моделюють ситуації, оцінюють дії, результати праці своїх однокласників i свою власну поведінку. Учні заглиблюються в атмосферу ділового співробітництва з розв’язання проблеми, яка є найсприятливішою для вироблення навичок у виконанні креслень. Застосування даної методики при навчальних завданнях розділу „Проектування виробів” є найбільш природним, створює сприятливі умови для формування вмінь i навичок, дає можливість учням виявити свої інтелектуальні якості. Важливою в цьому процесі є мета застосування цих методик i місце різноманітних видів дій, виходячи з того пізнавального рівня, на який вони виводять учня. [Таблиця 2.1], [8]
Таблиця 2.1. Технологія методики інтерактивного навчання.

Пізнавальний рівень

Що повинен робити учень

Знання

Запам’ятовувати, заучувати, відтворювати

Розуміння

Пояснювати, передавати іншим словами у власній інтерпретації

Застосування

Використовувати знання в практичній роботі

Аналіз

Розуміти відношення частин до цілого; розуміти структуру, причинно–наслідкові зв’язки; відмічати помилки і шляхи їх усунення

Синтез

Перегрупувати окремі частини і створювати нове ціле

Оцінювання

Оцінювати на основі критеріїв; наводити докази; висловлювати власну думку

Проаналізувавши досвід педагогів і обробивши даний матеріал, було вирішено, що ефективніше буде створити групи, чисельність яких буде непостійна. При експериментальній перевірці у кожному випадку вирішуватиметься питання кількicнoгo складу малих навчальних груп у межах даного експериментального класу. При цьому враховуємо фактори наповнюваності класу; рівня навчальних можливостей учнів; обсяг i складність навчального матеріалу; наявність у класі учнів, здатних виконувати роль консультанта. При формуванні малих груп у ході навчального експерименту обов'язково були враховані такі фактори:

  • наповнюваність класу;

  • рівень навчальних можливостей учнів;

  • обсяг i складність навчального матеріалу;

  • наявність у класі учнів, здатних виконувати роль консультанта.

Також враховуються симпатії, спільність інтересів, потреб, спрямувань учнів. Комплектування малих навчальних груп має здійснюватися з дотриманням двох вимог:

• психологічної сумісності членів групи;

• дієвості створеної групи, яка досягається, якщо не менше половини членів групи характеризуюся середнім та високим рівнем навчальних можливостей.

На чолі кожної групи призначається учень – консультант. Розробляючи дану методику нами було передбачено, що учням буває психологічно складно звертатися за поясненням до вчителя і набагато простіше до ровесників. Під час роботи в групах активізується діяльність усіх без винятку учнів, визначається вища якість знань. Це полегшує навчання кожному школяреві – і сильному, і слабкому. Консультантом може бути учень, який добре встигає з конкретного навчального предмета i зацікавлено ставиться до його вивчення, виявляє бажання допомогти товаришам у навчанні, вміє знаходити контакт з іншими учнями, не проявляє зазнайства й лицемірства, вимогливий до себе i до інших. Крім того, він повинен вміти дохідливо пояснювати матеріал, об’єктивно оцінювати знання, тактовно виправляти допущені членами групи помилки. Консультант призначається на вивчення теми, двох, розділу, а то й більше. Або вчитель оголошує, хто на наступному занятті буде виконувати роль консультанта. Склад груп на уроках з різними темами не може бути однаковим, бо рівні навченості бувають різними з різних галузей (проектування, конструювання, моделювання, конструкційні матеріали).


[7, ст.31].

2.2. Розробка методики інтерактивного навчання на уроках трудового виховання


Розробляючи методику навчання виконанню ескізів та креслень на уроках праці при вивченні розділу „Проектування виробів” було виділено 4 етапи розвитку творчості учнів:

При створенні ескізів та креслень І етапом творчості є попереднє накопичення знань, спостережень, вражень, навичок, майстерності. Результатом усього переліченого є виникнення задуму і кількох його варіантів. Цьому служить зокрема відвідування виставок, музеїв, знайомство з роботами учнів шкіл. Важливо спонукати, сприяти, підтримувати прагнення учнів знаходити красу в різноманітних проявах повсякденного життя. Для розвитку творчої уяви і мислення ми вибрали фотовиставку. Різноманітність робіт демонструє на що здатні творчі люди, як це прекрасно. Ми звернути увагу учнів на усі нюанси, до найменших дрібниць.



ІІ етап творчості – художній задум – евристичне прозріння, початок цілеспрямованої роботи. Він ґрунтується на уяві учнів окремих частин майбутнього результату як цілісного образу. Причому задум – лише його ескіз. Створюючи ескізи учні багато працюють, адже саме в ескізах і начерках визначається мета і напрям усієї роботи. У процесі виконання креслень та ескізів стимулюється діяльність фантазії та уяви, що викликає приплив творчої енергії й натхнення. Даний етап творчості реалізовується на першому зайняті. Мета заняття буде досягнута за умови виконання учнями ескізів та креслень, що включає засвоєння інформації, оволодіння робочими прийомами, технологічними операціями й оцінним ставленням до своєї роботи. Цей період також є для учнів періодом виношування ідеї, коли сконцентровуються їх досвід, враження і уява. Учні зосереджуються на внутрішніх переживаннях, звертаються до напрацьованого матеріалу, власного досвіду.

ІІІ етап творчості наступає при вивченні теми „Художнє конструювання виробів”, коли учні більше знайомляться з технікою у художньому конструюванні. Особливо важливо було звернути увагу учнів на передачу точносі моделі, вид оздоблення матеріалу на ескізі. Учнями створювалися плани, чернетки, зразки, ескізи, пробні варіанти. Така робота пояснює структуру майбутнього виробу, його зміст, характер виготовлення.

Вивчення теми „Технічне конструювання” є ІV етапом – фазою кінцевої розробки. У цей період відбулося становлення виробу як цілого. Підготовчий матеріал витіснився кінцевим його варіантом. Виявився евристичний характер творчої дії, народжувалися великі і малі відкриття, знахідки, тощо. Учні досягли найбільш вільного володіння матеріалом, підпорядкували його єдиній ідейно – емоційній атмосфері. Тепер об’єкт роботи став уявлятися як єдине ціле, хоча й потребував використання нової інформації та фактів, перевірки й уточнення матеріалу, збагачення додатковими враженнями.

На уроках основна частина часу відводиться практичній роботі, що ґрунтується на частково пошуковій, а в подальшому – на творчій діяльності із створення нових виробів. Практичні вміння й навички, що формуються під час роботи є якісно новими для учнів і дають змогу досягти успіху в процесі формування художньо – конструкторських творчих здібностей на уроках праці.

Для створення умов ефективної методики виконання ескізів та креслень було виділено ряд завдань:



  • змінити ставлення учнів до ескізів та креслень;

  • розкрити функційні можливості ескізів та креслень;

  • підвищити рівень графічної підготовки, володіння навичками створення ескізів та креслень;

  • збагатити досвід учнів графічними методами і прийомами виконання ескізів та креслень.

Для кращого засвоєння навчального матеріалу на кожному уроці використовуються різноманітні задачі, вправи. Творчі завдання, які застовуються на уроках в експериментальному класі, на відміну від традиційних, що учні виконують у контрольному класі, розраховані на репродуктивність, вимагають від учнів не простого відтворення інформації, а творчості. Під час експериментальної перевірки даної методики навчання виконанню ескізів та креслень знання учні здобувають під час бесід, повідомлень, постановки проблемних задач, а закріплюють у процесі виконання практичних творчих завдань. При цьому запитання i завдання спочатку носять переважно репродуктивний характер, а надалі містять у собі творчий пошук.

Виконання учнями графічних завдань на виконання ескізів та креслень дозволяє вчителю коректувати їх пізнавальну сферу, спрямовувати їх в потрібне русло, гармонізувати наукові і естетичні інтереси, формувати пізнавальну самостійність і активність.

Пропоную графічні завдання, які сприяють оволодінню навичками виконання ескізів та креслень:


  1. Перенесення в зошит найпростішого графічного образу деталі з відображенням контурів.

  2. Визначити подібності форми деталі до інших предметів.

  3. Вказати зайві елементи на ескізі.

  4. Чи правильно виконано ескіз? Що не слід було робити?

  5. Відобразити в ескізі контури деталі, використовуючи різні техніки.

Необхідно зазначити, що завдання і зображувальна наочність повинні охоплювати всі рівні знань учнів, мати реалістичний характер і орієнтуватися на рисування з натури, за взірцем, по пам’яті, з уяви.

Виконання вправ розвиває особистісні здібності учнів. Після виконання завдань учні вільно відображають в ескізах та начерках власні ідеї. Графічні зображення такого рівня мають художню і наукову цінність, розкривають як загальнолюдські, культурні, так і особистісні сприйняття, що сприяє естетичному виховання учнів. [4, ст. 9 ].


2.3. Оцінювання ефективності методики інтерактивного навчання на уроках трудового навчання


Педагогічний експеримент полягав у перевірці ефективності і результативності запропонованої методики інтерактивного навчання в процесі навчання креслення на уроках праці на основі проблемно-розвиваючої технології.

Для забезпечення вірогідності дослідження в експериментальній роботі дотримувалися принципів послідовності й систематичності, тобто кожний вид перевірки був логічним продовженням попереднього. При розробці методики констатувального етапу експерименту визначили структурні компоненти пізнання в учнів: когнітивний (знання про зображення виробу, його креслення, про сам виріб), емоційно-мотиваційний (позитивне ставлення до проектування виробу, оцінка прагнення до реалізації своїх умінь) та діяльнісний (практичні вміння реалізації поставлених завдань). Ця структура враховувалася при розробці критеріїв, які були ідентичними внутрішньому змісту означених компонентів.

Показниками критеріїв когнітивного компонента обрали знання про знання про зображення виробу, його креслення та про сам виріб. До показників критеріїв емоційно-мотиваційного компонента відносили позитивне ставлення до проектування виробу, прагнення до реалізації своїх умінь, бажання діяти відповідним чином; позитивне ставлення до обов'язку як поведінкової норми. Показниками критеріїв діяльнісного компонента виступали практичні вміння реалізації поставлених завдань; готовність відповідати за наслідки своїх рішень і дій; уміння добровільно відмовлятися від приємного на користь необхідного, діяти за власною спонукою, без заохочень чи примусу ззовні; прогнозувати свої дії та їхні наслідки і на основі цього вибирати правильний спосіб їх реалізації.

Діагностика учнів 8-го експериментального класу проводилася за допомогою різних методів (опитування, цілеспрямованих педагогічних спостережень з фіксацією виявлених фактів, розв'язання проблемних ситуацій, залучення до виконання завдань), які обиралися відповідно до сформульованих завдань. Результати в графічній формі наведені в діаграмі на Рисунку 2.1 та в таблиці 2.2.



Таблиця 2.2 - Рівні ефективності експериментальної методики учнів експериментального класу.

Рівні

Показники

у одиницях учнів

у %

Високий

11

44

Оптимальний

7

28

Середній

5

20

Низький

2

8

Всього

25

100

Рисунок 2.2. Відсотковий розподіл учнів експериментального класу за рівнем знань та умінь проектування виробу.

З результатів дослідження експериментального класу видно, що переважна більшість дітей отримали високий рівень знань та умінь – 11 дітей (44%), трохи менше мають оптимальний рівень – 7 дітей (28%), та 5 дітей (20%) мають середній рівень і нажаль все ще існує певний відсоток низького рівня – 2 дітей (8%).

Унаслідок проведеної в експериментальній групі роботи [Розділ 2.1 і 2.2] відбулися суттєві зрушення в рівнях вихованості відповідальності у дітей:

підвищилася їхня обізнаність у сфері креслення та зображення виробу,

учні набули більш чіткого уявлення про проектування виробу та етапи виконання завдання задля кінцевої мети,

навчилися доводити процес проектування до кінця, згідно заданого алгоритму дій.


Висновки


Отже, важливою складовою всебічного гармонійного розвитку особистості є її розумовий розвиток. У цьому процесі формуються естетична свідомість, знання, уміння і поведінка школяра. У процесі естетичного виховання важливо навчити учнів розуміти й сприймати красу. Спостерігаючи прекрасне, людина не може залишатися байдужою, вона переживає, відчуваючи любов або ненависть до спостережуваного. Тому треба, щоб діти вміли розрізняти справді красиве і потворне. Ці поняття можна знайти навіть у виконанні креслень та ескізів, оскільки поняття краси дуже різноманітне і кожен її сприймає по-своєму. Використання інтерактивних методик навчання суттєво підсилює процес естетичного виховання учнів. Основою інтерактивних методик навчання є створення комфортних умов навчання, таких, при яких учень навчається успішно. Інтерактивна методика навчання в одному випадку ставить учня в позицію режисера, в другому — в позицію учителя, в третьому — консультанта, в четвертому — творця або художника, в п'ятому — організатора діяльності дітей або однокласників, в шостому — в позицію учня, в сьомому — організатора взаємонавчання тощо. Такий підхід до справи є спонуканням до бачення смислу краси, її відчування та аналізування творення креслення чи виготовлення виробу. Чим різноманітніша позиція, тим повноцінніше розвивається особистість учня, його розумова діяльність набуває системного характеру, виробляється гнучкість мислення i дій.

Також важливим аспектом виконання поставленої мети є виховання в учнів творчих здібностей, а це є важливою передумовою до подальшого виховання в особистості навичок естетики. Мета естетичного виховання учнів полягає не лише в створенні суспільно корисних об’єктів праці , а i в поєднанні навчання й виховання: збагачення учнів знаннями, уміннями i навичками, способами творчої діяльності, розвиток у них уміння бачити красу оточуючого i переносити її на свою практичну діяльність. В цьому плані величезні можливості має освітня галузь „ Технологія ”, предмети якої найбільше підходять для організації стимулювання творчого мислення. Навчаючи при вивченні розділу „ Проектування виробів ” учнів виконанню ескізів та начерків, використовуючи інтерактивні методики. Тобто відбувається стимулювання творчого мислення учнів, розвиток власного світогляду, створюються сприятливі умови для формування вмінь і навичок, закріплення їх в процесі індивідуальної і колективної діяльності, розвивається особистість учня, виробляється гнучкість мислення.

Кожний елемент педагогічної системи повинен нести естетичне навантаження в тісному взаємозв’язку з іншими елементами системи: мета праці - з її процесом, процес — з результатом, результат — з особистими відносинами, відносини — з якостями особистості.

Плануючи навчання, потрібно переглядати методи, способи і прийоми викладання кожного розділу, теми, уроку. Нові уроки повинні бути позбавленні мертвих застарілих форм і надавати якомога більший творчий простір кожному окремому учню.

Щодо розвитку творчих здібностей на уроках трудового виховання, то у сучасних умовах проблемі творчості і творчих здібностей особистості приділяють увагу філософи, соціологи, психологи, педагоги. Вітчизняні психологи переконливо довели, що задатки творчої здібності властиві будь-якій людині, будь-якій дитині, що потрібні для повного естетичного виховання. Не менш важливим є висновок психолого-педагогічної науки про те, що творчі здібності необхідно розвивати з раннього віку. Якщо ж дитину з перших років не привчати до творчої діяльності, то втрати від цього важко буде виправити в наступні роки.

Список використаних джерел


1. Газарян С.С. Стратегия выбора. – М.: Просвещение, 1981.

2. Добронравов П.І. Інтерактивні методики виховання учнів на технічних уроках. К. Просвіта. 2008.

3. Дубова Н. Мотивація творчої діяльності учнів на уроках обслуговуючої праці. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2004. - №2.

4. Дубова Н. Мотивація творчої діяльності учнів на уроках обслуговуючої праці. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2004. - №3.

5. Дятленко С.М. - провідний спеціаліст управління змісту освіти МОН України. Наукова стаття.

6.Журнал для батьків. Київ “Просвіта” 2.1992р.

7. Кравченко Т., Коберник О. .Використанн інтерактивних методів навчання. 2002.

8. Кравченко Т., Коберник О. Використання інтерактивних технік навчання. 2005.

9. Кузин В.С. Изображение и методика его преподавания в начальных класах.:Учеб.пособие для училищ и педучилищ – М.:Просвіа,1984.

10. Лук А.Н. Психология творчества. – М.: Просвещение, 1978 .

11. Методика обучения рисованию в восмилетней школе./ Под ред. Фомичеві А.П. – М.: Академія педагогических наук РСФСР, 1963.

12. Педагогіка. Москва “Просвіта” 1972р.

13. Педагогіка. Москва “Просвіта” 1976р.

14. Педагогіка школи. Москва “Просвіта” 1977р.

15. Пугачев А.С. Задачи-головоломки по черчению. – Л.: Просвещение, 1971.

16. Рапацевич Е.С. Формирование технических способностей у школьников. – Минск: , 1987.

17. Сокольникова Н.М. Изобразительное искусство и методика его преподавания в начальной школе: Учеб.пособие для студентов пед. вузов. – М.: Издательский центр „Академія”, 1999.

18. Терещук А. Вдовченко А. Навчання учнів основних етапів проектно – технологічної діяльності.// .

19. Тхоржевский Д.А., Гетта В.Г. Проблемное обучение на уроках труда: Книга для учителя. – Минск.: 1986.

20. Хохліна О. Методика формування діяльності учнів з недоліками інтелектуального розвитку на заняттях з трудового навчання. // Рідна школа. - 2004. - №10.-С.33-35.

21.Художественное конструирование. Проектирование и моделирование промишленных изделий. Учебно пособие. М. 1998.

22. Чайка В. Основи дидактики : Тексти лекцій і завдання для самоконтролю : Навчальний посібник. - Тернопіль : Астон, 2002. - 244 с.

23.Яковлєв Б.Я. Рисунок как общественний предмет.// Рисунок. Живопись. Композиція. – М.: Просвещение. – 1989.

24.Яценко, В. Особливості характеристик якісних знань учнів з фізичної географії. // Географія та основи економіки в школі. - 2005. - № 4. - С. 39-41.





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал