Зміст Вступ 2 Професійна діяльність на ринку цінних паперів: види та правове регулювання в Україні 5



Скачати 386.13 Kb.
Сторінка2/4
Дата конвертації29.12.2016
Розмір386.13 Kb.
1   2   3   4

1. Професійна діяльність на ринку цінних паперів: види та правове регулювання в Україні


Ринок цінних паперів є сукупністю учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів).

Учасниками фондового ринку являються емітенти, інвестори, саморегулівні організації та професійні учасники фондового ринку.

Професійні учасники фондового ринку – це юридичні особи, які на підставі ліцензії, виданої Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, провадять на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України. [7, ст. 17]

Ефективне функціонування ринку цінних паперів пов’язане з наявністю цілісної інфраструктури та професійних учасників фондового ринку. Професійні учасники здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів на підставі відповідної ліцензії. В українському законодавстві професійна діяльність на ринку цінних паперів визначається як підприємницька діяльність з перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів та організаційного, інформаційного, технічного та іншого обслуговування випуску та обігу цінних паперів, що є, як правило, єдиним або переважним видом діяльності.



Професійна діяльність на фондовому ринку - діяльність юридичних осіб з надання фінансових та інших послуг у сфері розміщення та обігу цінних паперів, обліку прав за цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, що відповідає вимогам, установленим до такої діяльності цим Законом та законодавством. [7, ст. 22]

Не допускається поєднання професійної діяльності на фондовому ринку з іншими видами професійної діяльності, за винятком банківської, крім випадків, передбачених законом.

На фондовому ринку здійснюються такі види професійної діяльності:


  1. діяльність з торгівлі цінними паперами;

  2. діяльність з управління активами інституційних інвесторів;

  3. депозитарна діяльність;

  4. діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку.

Я. М. Міркін розподіляє види професійної діяльності на фондовому ринку на дві групи:

1) перерозподіл грошових ресурсів і фінансове посередництво (брокери, дилери, органи торгівлі цінними паперами);

2) організаційно-технічне обслуговування операцій з цінними паперами (депозитарії, реєстратори, клірингові установи). [12, ст. 172]

Професійними торговими агентами в інвестиційному процесі виступають фондові брокери та дилери. У класичному розумінні посередник в особі брокера або дилера виконує роль фахівця, який здійснює консультації і виконує доручення свого клієнта відповідно до його мети. Фондові брокери та дилери добре орієнтуються в певних сегментах фондового ринку і забезпечують зв’язок між споживачами капіталу й інвесторами, які мають кошти і бажають отримати за ними дохід.



Брокерська діяльність — здійснення цивільно-правових угод щодо цінних паперів, які передбачають оплату цінних паперів в обмін на поставку їх новому власникові на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів. Брокери надають послуги з укладання угод за рахунок клієнтів. Брокери завжди діють на фондовому ринку як агенти, тобто виражають волю та інтереси своїх клієнтів. За виконання доручених дій клієнти сплачують брокерам комісійну винагороду. Брокери можуть здійснювати посередницькі функції як на біржовому, так і на позабіржовому ринках цінних паперів. Вони відкривають і ведуть власні рахунки та рахунки клієнтів у депозитаріях і розрахунково-клірингових установах. Розрізняють брокерів, які працюють в офісі брокерської фірми, та брокерів, які безпосередньо виконують замовлення клієнтів на біржових торгах.

Основним документом, що визначає відносини брокера і клієнта, є договір доручення чи договір комісії. Договір укладають у письмовій формі, він засвідчує права й обов’язки брокера стосовно його клієнта. За договором доручення брокер діє як повірений, тобто від імені клієнта і за його рахунок. У цьому разі головне завдання брокера — знайти для клієнта на ринку цінні папери, які б задовольняли його за ціною, або продати за дорученням клієнта цінні папери, які йому належать, за вказаною ціною. Брокер на підставі договору доручення про купівлю цінних паперів знаходить на ринку папери, потрібні клієнтові. Від імені клієнта брокер укладає договір із власником цінних паперів, а клієнт зі свого рахунка сплачує їхнє придбання. За свої послуги брокер отримує комісійну винагороду. Якщо клієнт доручає продати цінні папери, угода здійснюється за аналогічною схемою, тільки клієнт надає цінні папери покупцеві, а той здійснює оплату їх.

Здійснюючи угоду за договором комісії, брокер діє як комісіонер і укладає угоди від власного імені, але за рахунок клієнта. В цьому разі клієнт, уклавши з брокером договір комісії, переказує йому грошові кошти на купівлю цінних паперів (поставляє брокерові цінні папери для продажу), які брокер обліковує на забалансових рахунках «депо». Відповідно до договору комісії клієнт переказує брокерові грошові кошти на купівлю цінних паперів у повному обсязі або частково, згідно з умовами договору. Брокер зобов’язаний окремо вести облік власних ресурсів та залучених коштів. Якщо брокер діє за договором комісії, умовами договору може бути передбачено, що брокер має право зберігати грошові кошти клієнтів, які призначені для купівлі цінних паперів або отримані від продажу цінних паперів. Ці грошові кошти брокер може використовувати для отримання доходу, якщо це передбачено договором комісії. Частину доходу брокер зобов’язаний переказати клієнтові.

Під час виконання операцій із цінними паперами в процесі комісійної діяльності брокери зобов’язані:

діяти в інтересах клієнтів;

попереджати клієнтів про ризики конкретної угоди з цінними паперами;

узгоджувати з клієнтом рівень можливого ризику щодо виконання операцій купівлі-продажу або обміну цінних паперів, зокрема й щодо ліквідності цінних паперів, що купуватимуться;

виконувати договори та замовлення клієнтів у порядку їх надходження, якщо інше не передбачене договором;

у першу чергу виконувати операції із цінними паперами за договорами та замовленнями клієнтів, а потім — власні операції з такими самими цінними паперами;

у разі зацікавленості брокера, яка заважає йому виконати замовлення клієнта на найвигідніших умовах, брокер зобов’язаний негайно повідомити про це клієнта. [17, ст. 69], [23, ст. 118]



Дилерська діяльність — здійснення цивільно-правових угод щодо купівлі-продажу цінних паперів від свого імені й за власний рахунок шляхом публічного оголошення цін купівлі та/або продажу із зобов’язанням виконання угод за цими цінними паперами за оголошеними цінами. Дилер як інвестиційний посередник виступає у двох ролях: на первинному ринку він здійснює операції з випуску цінних паперів і стає їхнім власником для подальшого перепродажу; на вторинному — здійснює підтримку фондового ринку, покладаючи на себе зобов’язання з котирування цінних паперів, формує рівень цін на організованому ринку цінних паперів. Ці ціни підлягають публічному котируванню, тобто вони оголошуються на біржі або в системі позабіржової торгівлі і доступні не лише дилерам, а й широкому загалу інвесторів. Здійснюючи публічні котирування, дилер може оголосити інші суттєві умови, необхідні для укладання договору купівлі-продажу: кількість цінних паперів, термін дії оголошених цін тощо. Учасник ринку, якого задовольнять ці вимоги, укладає угоду з дилером, котрий зобов’язаний виконати її.

Джерелом доходу дилера є різниця між ціною продажу певного цінного папера та ціною його придбання. Як правило, кожен дилер спеціалізується на проведенні операцій із цінними паперами певного виду. Відповідно, дилеру потрібна певна кількість грошових коштів та цінних паперів. Здебільшого дилерам видають ліцензію на проведення діяльності за наявності на банківському рахунку певної суми коштів та зобов’язання подальшої участі у спеціальних страхових фондах, які діють на фондовому ринку.

Дилери і брокери не мають права:

розголошувати комерційну таємницю клієнтів, за винятком випадків надання такої інформації на вимогу уповноважених державних органів;

задовольняти вимоги кредиторів за рахунок цінних паперів і грошових коштів, що належать клієнтам;

передовіряти виконання замовлень третім особам, якщо це не передбачено договором із клієнтом;

здійснювати брокерську й дилерську діяльність з цінними паперами, стосовно яких не зареєстровано інформацію про випуск та/або не здійснено реєстрацію випуску в порядку, визначеному чинним законодавством;

здійснювати обмін одних цінних паперів на інші, якщо в обміні задіяні цінні папери, емітентом яких є торговець або його афільовані особи, тощо. [24, ст. 55]



Діяльність з управління цінними паперами — діяльність, що здійснюється від свого імені за винагороду впродовж визначеного терміну на підставі відповідного договору щодо управління переданими у володіння цінними паперами, які належать на правах власності іншій особі, в інтересах цієї особи або визначених цією особою третіх осіб.

Для передання цінних паперів в управління оформлюють договір довірчого управління, за яким засновник управління передає керівникові на певний термін цінні папери або грошові кошти, призначені для придбання цінних паперів. Керівник має забезпечити окремий облік власних і отриманих від клієнта цінних паперів та грошових коштів. Здійснюючи довірче управління, керівник має право здійснювати стосовно цінних паперів і грошових коштів, відповідно до умов договору, будь-які дії в інтересах клієнта. Отримавши активи в управління, керівник здійснює угоди купівлі-продажу цінних паперів від власного імені, проте в договорах він має зазначити, що діє як керівник. Договір має передбачати, хто користуватиметься правами, що випливають із володіння цінними паперами: право голосу на зборах акціонерів, право на скликання позачергових зборів тощо. Зазвичай клієнти передають свої права керівникові, однак це слід передбачати в договорі.

Керівник має право управляти активами особи, котра уклала з ним договір, здійснювати експертизу угод із цінними паперами, юридичне консультування й забезпечення емісії цінних паперів, проведення операцій із цінними паперами з обов’язковим обґрунтуванням доцільності їх, прогнозувати позицію ринку з метою визначення доцільності інвестицій. [15]

Діяльність з управління активами — діяльність, здійснювана за винагороду компанією з управління активами на підставі відповідного договору про управління активами, які належать інвесторам на правах власності.

Компанією з управління активами може бути господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами інститутів спільного інвестування (корпоративних та пайових інвестиційних фондів) на підставі відповідної ліцензії. Компанія з управління активами може одночасно здійснювати управління активами кількох інститутів спільного інвестування.

В Україні діяльність компаній з управління активами регулюється Законом «Про інститути спільного інвестування» від 15 березня 2001 р., який визначає порядок ліцензування, винагороду, відповідальність компанії, встановлює обмеження на діяльність компанії з управління активами.

Винагорода компанії з управління активами (крім компанії з управління активами венчурного фонду) встановлюється у співвідношенні до вартості чистих активів інституту спільного інвестування. Винагорода компанії з управління активами венчурного фонду встановлюється у співвідношенні до вартості розміщеної емісії інвестиційних сертифікатів за її номінальною вартістю та різниці між виплатами на придбання активів фонду й доходами від реалізації їх.

Компанія з управління активами несе майнову відповідальність за збитки, що були завдані інституту спільного інвестування її діями (бездіяльністю), згідно із законом та відповідно до умов договору. У разі залучення інститутом спільного інвестування коштів фізичних осіб-інвесторів компанія з управління активами формує резервний фонд. На діяльність компанії з управління активами інститутів спільного інвестування накладаються певні обмеження, вона не має права: здійснювати за власні кошти операцій із цінними паперами, які є активами інституту спільного інвестування; набувати за рахунок активів інституту спільного інвестування майно та цінні папери тих видів, які не передбачені проспектом емісії цінних паперів інституту спільного інвестування; надавати позики за рахунок активів інституту спільного інвестування; купувати векселі, похідні цінні папери, цінні папери інститутів спільного інвестування відкритого типу, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами; розміщувати цінні папери інших емітентів, крім цінних паперів інститутів спільного інвестування, активами яких вона управляє; здійснювати функції номінального утримувача щодо цінних паперів інститутів спільного інвестування, активами яких вона керує, тощо. [7, ст. 63]

Депозитарна діяльність — надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форм їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включно із клірингом та розрахунками за угодами щодо цінних паперів) і обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Депозитарієм цінних паперів може бути юридична особа, що здійснює суто депозитарну діяльність і може здійснювати кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

Зберігачем цінних паперів може бути комерційний банк або торговець цінними паперами, який має дозвіл на зберігання та обслуговування обліку цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках у цінних паперах як щодо тих цінних паперів, що належать йому, так і тих, які він зберігає згідно з договором про відкриття рахунка в цінних паперах; при цьому зберігач не має права вести реєстр власників цінних паперів, щодо яких він здійснює угоди. Зберігачі й депозитарії цінних паперів мають право на знерухомлення цінних паперів, випущених у документарній (паперовій) формі, у власних сховищах, та забезпечують подальший обіг їх у без документарній формі у вигляді облікових записів на рахунках у цінних паперах. [10, ст. 52]

Діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів — збирання, фіксація, оброблення, зберігання та надання даних, що становлять систему реєстру власників іменних цінних паперів, щодо іменних цінних паперів, їхніх емітентів і власників.

В Україні емітент цінних паперів, у разі, якщо кількість власників випущених ним іменних цінних паперів не перевищує п’ятисот осіб, має право самостійно вести систему реєстру цих власників, у противному разі емітент зобов’язаний доручити ведення реєстру реєстратору шляхом укладання договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів.



Розрахунково-клірингова діяльність — діяльність із визначення взаємних зобов’язань щодо угод із цінними паперами та розрахунків за ними.

Клірингова діяльність передбачає: збирання та звіряння інформації щодо угод купівлі-продажу; перевірку наявності на рахунках відповідної кількості цінних паперів та грошових коштів відповідно у продавця і покупця; у разі збігу даних щодо виду, кількості та ціни цінних паперів — підтвердження угоди; повідомлення учасників угоди про її підтвердження.

Розрахункова функція полягає у проведенні в розрахунковий день списання грошових коштів з рахунка покупця та зарахування їх на рахунок продавця, здійснення переказу цінних паперів з рахунка продавця на рахунок покупця, надання виписок з рахунків.

Діяльність з організації торгівлі на ринку цінних паперів — надання послуг, які безпосередньо сприяють укладанню цивільно-правових угод щодо цінних паперів на біржовому й організаційно оформленому позабіржовому ринку. Біржові торговельні майданчики виступають ціноутворювальним інструментом фондового ринку. Це зумовлено відкритістю й доступністю інформації про угоди, які виконуються на біржах. Біржові торговельні майданчики орієнтуються на обслуговування вторинного ринку цінних паперів, на якому цінні папери перерозподіляються від їхніх перших покупців наступним власникам. Позабіржові торговельні майданчики слугують або для виконання значних адресних угод (угод між певним продавцем і певним покупцем), або є формою взаємодії значної кількості приватних інвесторів з великими інвестиційними компаніями (фондові магазини). Адресні угоди характерні для первинного ринку цінних паперів, на якому здійснюється перша угода купівлі-продажу випущених цінних паперів між емітентом і першим інвестором.

Професійна діяльність на фондовому ринку здійснюється виключно на підставі ліцензії, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Перелік документів, необхідних для отримання ліцензії, порядок її видачі та анулювання встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Професійна діяльність учасників фондового ринку, крім депозитаріїв та фондових бірж, здійснюється за умови членства щонайменше в одній саморегулівній організації.

Саморегулівна організація - добровільне об'єднання професійних учасників ринку цінних паперів, яке не має на меті одержання прибутку, створене з метою захисту інтересів своїх членів, інтересів власників цінних паперів та інших учасників ринку цінних паперів та зареєстроване Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. [1]

Діяльність з управління активами інституційних інвесторів - професійна діяльність учасника фондового ринку - компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від свого імені або на підставі відповідного договору про управління активами інституційних інвесторів.

Ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку для діяльності з управління активами інституційних інвесторів можуть отримати:



  1. компанія з управління активами;

  2. професійний адміністратор недержавних пенсійних фондів, юридична особа, що здійснює адміністрування недержавних пенсійних фондів відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення";

  3. банк - щодо активів створеного ним корпоративного пенсійного фонду відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення".

Діяльність компаній з управління активами регулюється такими нормативно – правовими актами:

- Законом України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»;

- Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»;

- Цивільним кодексом України;

- Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення";

- нормативно-правовими актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку з цього питання, зокрема:

Ліцензійні умови провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами), затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 травня 2006 р. N 341;

Положення про особливості здійснення діяльності з управління активами інституційних інвесторів (затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 2 листопада 2006 р. N 1227);

Положення про діяльність саморегулівної організації професійних учасників фондового ринку, яка об'єднує компанії з управління активами (затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 29 вересня 2004 р. N 415) тощо. [1], [2], [3]

Компанія з управління активами - господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами ІСІ на підставі ліцензії, що видається Державною Комісією з цінних паперів і фондового ринку [2, стаття 3]. Як господарське товариство КУА створюється і функціонує відповідно до Цивільного кодексу України та Закону України «Про господарські товариства». [2]

ІСІ - інститут спільного інвестування - корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який провадить діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.

Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» визначено види діяльності на ринку цінних паперів, що підлягають ліцензуванню, зокрема - діяльність з управління активами - професійна діяльність учасника фондового ринку - компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від власного імені або на підставі відповідного договору про управління активами, які належать інституційним інвесторам на праві власності [1, п.5, стаття 3].

Діяльність з управління активами ІСІ провадиться компанією з управління активами на підставі ліцензії, що видається Комісією в порядку, встановленому законодавством, за поданням відповідної саморегулівної організації на ринку цінних паперів, яка об'єднує компанії з управління активами.

Поєднання діяльності з управління активами інституційних інвесторів з іншими видами професійної діяльності на фондовому ринку забороняється, крім випадків, передбачених законом. [1, п. 5, розділ 1 Положення про особливості здійснення діяльності з управління активами інституційних інвесторів, затв. рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 2 листопада 2006 р. N 1227].

Умови отримання ліцензії на діяльність з управління активами визначені у Ліцензійних умовах провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами), затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 травня 2006 р. N 341.

Це такі умови:


  1. Компанія з управління активами створюється відповідно до вимог законодавства України з урахуванням особливостей, передбачених Законами України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)", "Про недержавне пенсійне забезпечення" та нормативно-правових актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку з цього питання.

  2. Компанія з управління активами, крім вимог, установлених законодавством, у статуті має зазначити відомості про:

види діяльності, провадження яких буде здійснювати заявник;

заборону щодо поєднання діяльності з управління активами інституційних інвесторів з іншими видами професійної діяльності на фондовому ринку, крім випадків, передбачених законодавчими актами;

здійснення діяльності з управління активами інституційних інвесторів з урахуванням обмежень, передбачених Законами України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)", "Про недержавне пенсійне забезпечення";

формування резервного фонду компанії з управління активами інститутів спільного інвестування з урахуванням вимог, установлених нормативно-правовими актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

уповноважений орган, що приймає рішення про створення, ліквідацію пайового інвестиційного фонду, випуск інвестиційних сертифікатів та інших дій, пов'язаних із здійсненням діяльності з управління активами інституційних інвесторів.


  1. Розмір статутного капіталу компанії з управління активами, сплачений грошовими коштами, повинен становити суму не меншу, ніж сума, еквівалентна 300000 євро за офіційним обмінним курсом Національного банку України на дату державної реєстрації юридичної особи.

  2. Частка держави в статутному фонді (капіталі) компанії з управління активами не повинна перевищувати 10 відсотків.

  3. Компанія з управління активами отримує ліцензію за поданням саморегулівної організації професійних учасників фондового ринку, яка об'єднує компанії з управління активами, що здійснюють діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами).

  4. Керівні посадові особи компанії з управління активами (її відокремлені підрозділи, яким надані повноваження щодо здійснення діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами), а також фахівці компанії з управління активами (її відокремлених підрозділів), що безпосередньо здійснюють діяльність з управління активами інституційних інвесторів, повинні бути сертифіковані в установленому законодавством порядку [3]. Компанія з управління активами повинна мати при отриманні ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами) не менше трьох сертифікованих фахівців (у тому числі керівник) та не менше двох сертифікованих осіб у кожному відокремленому підрозділі (у тому числі керівник). Керівник юридичної особи, яка здійснює управління активами інституційних інвесторів, повинен мати стаж роботи на фондовому ринку не менше двох років.

  5. Компанія з управління активами зобов'язана мати обладнання та програмне забезпечення, які відповідають вимогам його діяльності та обсягу інформації, що обробляється, у тому числі пристрій для безперебійного електроживлення та не менше трьох комп'ютерів, а також засоби зв'язку (телефон, електронна пошта, факс).

  6. Компанія з управління активами для отримання ліцензії (копії ліцензії) на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами) подає заяву про видачу ліцензії на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами) до структурного підрозділу Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, який розглядає документи, подані на отримання ліцензії.

До заяви про видачу ліцензії додаються такі документи:

копія свідоцтва про державну реєстрацію заявника, засвідчена нотаріально або органом, що видав документ;

засвідчена в установленому порядку копія статуту заявника, із змінами та доповненнями (нова редакція), які зареєстровано відповідно до законодавства;

аудиторський висновок про формування та сплату статутного фонду (капіталу) за станом на дату державної реєстрації заявника, складений відповідно до Вимог до аудиторського висновку, який подається до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку для отримання ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 28.07.2004 N 325, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 27.09.2004 за N 1217/9816;

довідка про керівних посадових осіб та фахівців заявника (його відокремлених підрозділів), що мають повноваження безпосередньо провадити діяльність з управління активами інституційних інвесторів і сертифіковані у порядку, установленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

інформація про власників та пов'язаних осіб заявника;

довідка про наявність (відсутність) у складі засновників (акціонерів) заявника органу (органів) державної влади (із зазначенням у разі наявності частки кожного в статутному фонді (капіталі)), засвідчена підписом та печаткою заявника, складена у довільній формі;

копія свідоцтва (свідоцтв) про реєстрацію випуску цінних паперів (у разі здійснення випуску цінних паперів заявником);

письмове подання відповідної саморегулівної організації щодо спроможності компанії з управління активами провадити діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами);

засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують право власності заявника на приміщення або право користування ним.

Строк дії ліцензії встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, але не може бути меншим, ніж три роки. Ліцензія (копія ліцензії) чинна до закінчення строку її дії.

За видачу ліцензії справляється плата, розмір якої встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Кабінетом Міністрів України - 2000 гривень (Про встановлення розмірів плати за видачу ліцензії на провадження окремих видів діяльності на ринку цінних паперів. [4]




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал