Зміст Вступ 2 Гуманізм педагогічних нововведень В. О. Сухомлинського. 6 Екологізм педагогіки В. О. Сухомлинськог



Сторінка6/8
Дата конвертації19.12.2016
Розмір0.54 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

3.3. Бачення краси природи – важлива передумова оптимістичного світосприймання.


Важливу роль В. Сухомлинський відводить естетичному вихованню підростаючого покоління, вихованню красою. Він пропонує використовувати красу природи, красу слова, музики і живопису. Педагог має не тільки навчити дитину знати і розуміти мистецтво, а й сформувати в неї потребу милуватися природою і творами мистецтва, навчити творити прекрасне, насолоджуватися прекрасним, створеним власними руками.

В додатку Б навелений конспект комбінованого заняття з природи та аплікації в середній групі «Погодуємо птахів». На якому діти вчаться власноруч виготовляти аплікації бачачи красу природи на картинках.

Українська педагогіка завжди намагалася розвинути в дитині належну емоційну чутливість до проявів прекрасного в навколишній дійсності. Досвід видатного українського педагога Василя Олександровича Сухомлинського переконливо доводить можливість ефективного педагогічного впливу на естетичне і емоційне сприймання дітьми навколишнього світу. Науковець розробив та впровадив у власну практику уроки «під голубим небом», що стали справжньою школою культури споглядання та поведінки у природі. Шкільна ділянка В.О.Сухомлинського була королівством квітів, серед яких особливо виділялася алея троянд, дбайливо зрощена учнями. Усі дотримувались девізу: усе, що пов’язане з життям людини, повинно бути красивим. Квіти, які діти вирощували власними руками, за традицією дарували мамам. В.О.Сухомлинський говорив: «Життя переконало мене: якщо дитина виростила троянду для того, щоб насолоджуватися її красою, якщо єдиною нагородою за її працю стало створення цієї краси для щастя і радості іншої людини, - вона ніколи не буде здатна на зло, підступність, цинізм, безсердечність». Бачення та зображення з любов’ю краси природи рідного краю дітьми – це абсолютна передумова виховання в їхніх серцях оптимізму та любові до своєї Батьківщини.

Як же виховати у наших дітях оте особливе відчуття бачення краси навколишнього світу, що гранично наближує людину до природи, допомагає осягнути всесвіт у собі і зрозуміти своє місце в ньому? Адже самі лише знання про природу ще не визначають ставлення до неї.

Необхідно задіяти тонкі механізми впливу на мотиваційну і емоційну сферу дитини з метою екологізації її особистості. Діти повинні зрозуміти, що світ природи існує не тільки як об’єкт наукового вивчення та практичної діяльності людини, а й як об’єкт безкорисливого милування, джерело естетичних емоцій та почуттів.

Діти починають помічати певний зв’язок навколишньої дійсності з мистецтвом, яке її відображає. Кожне таке відкриття стає для них особливим і радісним. Прослухавши пісню, вірш, оповідання, вони жваво пригадують, що й з ними траплялося схоже, що й вони бачили чи відчували щось подібне. Зрозуміло, міркування дошкільників ще примітивні, бо спираються на дуже малий життєвий досвід. Дітям часто бракує потрібних слів, вони вдаються до жестикуляції, намагаються показати рухом те, про що не зуміли розповісти. Однак не можна недооцінювати дитячих висловлювань: вони досить ясно розкривають почуття дітей, їхні стосунки, особливо якщо дитина висловлюється безпосередньо, розповідаючи про конкретний прояв прекрасного.

Як за допомогою використання засобів образотворчого мистецтва дати можливість вихователю посилити вплив на емоційну сферу дитини, викликати позитивні почуття до об’єктів природи?

Для цього слід виділити три основні етапи :



  • початковий;

  • основний;

  • заключний.

На початковому етапі діти спостерігають, розглядають, порівнюють, досліджують об’єкти природи безпосереднім або опосередкованим способом. Бажано проводити спостереження за день до малювання, щоб дитячі враження не загубилися серед денних клопотів. Так, наприклад, розглядаючи квітку тюльпана, треба застосувати прийом порівняння (схожа на бокальчик), підібрати образні вирази (червоно-жовтий, наче полум’я), позмагатися, хто більше добере слів про те, який тюльпан (запашний, тендітний, оксамитовий, яскравий, стрункий, ніжний). Дуже важливою на цьому етапі є власна емоційна зацікавленість вихователя. Тут не місце байдужості й нещирості.

До основного етапу діти підходять не тільки з запасом знань про об’єкт природи, а й з набором позитивних емоцій від його сприйняття. Тут головне не розгубити цей позитив, а, навпаки, підсилити його. Для цього варто використати такі прийоми:



  • звучання художнього слова,

  • показ ілюстративного матеріалу,

  • розглядання творів образотворчого мистецтва,

  • використання різноманітних художніх технік,

  • показ виконання з емоційним поясненням,

  • відповідний музичний супровід

Слід зазначити, що метою кожного заняття з малювання на тему відтворення вражень дітей від спілкування з природою повинно стати не детальне зображення об’єкта природи, а емоційне задоволення, по-перше, від процесу малювання, по-друге, від вражень, отриманих під час спостереження за об’єктом, по-третє, від отриманого результату.

Звертання до художнього слова включає в себе ознайомлення з навмисне дібраними до теми загадками, віршами, стислими оповіданнями-описами. Їх використання повинно налаштувати дитину на певний емоційний настрій (сумно-замріяний – у тиху осінню днину, захопливо-радісний – від першого снігу, святково-піднесений – у період цвітіння дерев).

Дуже допомагає розвивати позитивне емоційне ставлення до природи розглядання творів образотворчого мистецтва, професійно виконаних фотоетюдів. Не завжди ми, як мешканці мегаполісу, можемо помилуватися естетично довершеним пейзажем. Недоречним буде малювання з натури квітучого абрикосового дерева на тлі звалища або відображення кольорів світанкового неба на фоні димарів місцевого заводу. Тому слід вдаватися до зображення об’єктів і явищ природи, зроблених фотохудожниками в різних куточках України. Це доцільно ще й тому, що явища природи в деяких випадках швидкоплинні, їх легше змалювати, роздивляючись у статиці (рожевий світанок, вітер жене хмари, веселка осяяла небосхил).

Особливу увагу слід звернути на використання репродукцій творів художників для активізації позитивного емоційного ставлення дітей до природного довкілля. Річ у тім, що діти 5-7 років уже чудово розуміють різницю між картиною художника (репродукцією) і фотографією. Вони здатні відчувати емоційний настрій, який намагався передати глядачу автор картини. Для дітей твір образотворчого мистецтва – це спроба художника поділитися з ними власними враженнями і відчуттями від природи.



Заключний етап повинен дати дитині змогу відчути себе позитивною, успішною, упевненою у власних силах. Нехай досягнення малюка в малюванні будуть незначні, але похваліть його за старанність, самостійність, гарні відповіді, поведінку. Бо дитина, яка відчула себе спроможною на позитивну дію, буде намагатися і в подальшому сміливо реалізовувати власні враження від спілкування з природою.

Отже, найперший і найдоступніший засіб вираження на папері своїх думок і почуттів – це малювання. Це одна з багатьох радостей, якими так насичене дитинство. Діти малюють те, що привертає їхню увагу, про що думають, вкладають в намальовані образи своє уявлення про оточуючий світ, своє ставлення до нього, діють і живуть у власному малюнку.

[24, с. 418]



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал