Зміст тема 1 Судово-медична експертиза потерпілих звинувачуваних та інших осіб



Pdf просмотр
Сторінка3/3
Дата конвертації08.02.2017
Розмір0.55 Mb.
1   2   3
Тема 3
СУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА РЕЧОВИХ
ДОКАЗІВ

Актуальність теми. Речові докази займають важливе місце серед інших доказів у випадках злочинів проти здоров’я і життя громадян. Випускники медичних
інститутів мають право досліджувати речові докази після післядипломної спеціалізації. Однак знання питань, які вирішуються під час дослідження речових доказів, необхідне лікарю будь-якої спеціальності.
Загальна мета заняття
Знати методику проведення судово-медичної експертизи речових доказів, основні принципи судово- медичного описування, правила вилучення доказів і оформлення документації судово-медичної експертизи.
Уміти правильно оцінити результати лабораторних досліджень.
Конкретні цілі. Знати:
1 Юридичні і медичні аспекти проведення судово- медичної експертизи речових доказів.
2 Різновиди об’єктів, які є речовими доказами.
3 Особливості методики проведення судово-медичної експертизи речових доказів.
4 Правила вилучення речових доказів з місця пригоди.
5 Які проби належать до попередніх і які до доказових.
Уміти:
1 Застосовувати мікроскоп під час вивчення біологічних речових доказів.
2 Використовувати вимірювальні інструменти під час вивчення об’єктів.
3 Застосовувати медичні знання при трактуванні результатів досліджень.


59
Список основної літератури
1. Концевич І.О., Михайличенко Б.В. Судова медицина. –
Київ: МП «ЛЕСЯ», 1997.
2. Сапожников Ю.С., Гамбург А.М. Судебная медицина. –
Киев: Вища школа, 1980.
3. Судебная медицина /Под ред. В.М. Смольянинова. – М.:
Медицина, 1982.
Список додаткової літератури
1. Громов А.П., Капустин А.В. Судебно-медицинское исследование трупа. - М.: Медицина, 1991. - 320 с.
2. Судебная медицина: Учебник для вузов /Под ред.
В.В. Томилина. – М., 1996. – 370 с.
Лекція за даною темою
Зміст теми у графологічних схемах, таблицях

Теоретична частина практичного заняття
Одним із об’єктів судово-медичної експертизи є речові докази.
Згідно зі ст. 78 КПК України речовими доказами є предмети, що були знаряддям скоєння злочину і зберегли на собі його сліди, або будь-який інший об’єкт злочинних дій, гроші, коштовності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, а також усі предмети, що сприятимуть розкриттю злочину і викриють винних або можуть бути засобами спростування чи пом’якшення відповідальності.
Об’єктами судово-медичної експертизи є предмети зі слідами біологічного походження (кров, сперма, слина, виділення з грудних залоз, піхви, піт), частини тканин організму (волосся, нігті, шкіра, м’язова і хрящова тканини) і внутрішні органи. Судово-медична експертиза речових доказів виконується виключно лікарями, які, крім загальної судово-медичної підготовки, мають спеціальну теоретичну і практичну підготовку з судово-медичного дослідження речових доказів.

60
Дослідження крові. Сліди крові можуть бути на одязі, тілі потерпілого і звинуваченого, різних предметах і знаряддях злочину, які виявлено на місці події. Кожний слід крові може свідчити про механізм його утворення і тим самим певною мірою відображати обставини події.
Залежно від форми, величини та особливостей сліди крові можуть бути у вигляді:
1)
крапель, тобто плям від падіння крові на горизонтальну площину;
2) бризок – плям від падіння крапель крові на нахилену площину;
3) потьоків;
4) помарок і мазків;
5) відбитків (пальців, підошов та інших предметів);
6) плям, що просочують різні предмети;
7) калюж крові;
8) слідів крові в рідинах, які використовувались для її замивання (замивні води).
Найчастіше перед судово-медичною експертизою постають такі питання:
1)
чи є в плямі кров;
2) якщо є, то кому вона належить, - людині чи тварині;
3) групова належність крові;
4) кількість крові, що витекла;
5) статева належність;
6) регіональне походження крові;
7) належність крові новонародженому чи дорослій людині;
8) давність утворення плям крові.
Для вирішення питання про наявність крові застосовують попередні (орієнтовні) і доказові проби.
Попередні проби:
1) проба з перекисом водню;
2) проба з бензидином;
3) проба з люмінолом;

61 4) дослідження в ультрафіолетовому випромінюванні.
Доказові проби:
1) спектральний метод;
2) мікрокристалічні реакції.
Після встановлення наявності у плямі крові переходять до
визначення видової її належності, тобто визначають, кому належить кров — людині чи тварині, а якщо потрібно, то якого саме виду тварини. З цією метою використовують реакцію преципітації Чистовича-Уленгута. (Ф.Я. Чистович у
1899 р. в лабораторії І.І.Мечникова відкрив явище преципітації, а німецький вчений Уленгут у 1901 р. застосував його в судово-медичній практиці і запропонував для цього спеціальні пробірки.)
Визначивши належність крові в досліджуваному об'єкті
людини, потрібно встановити її групу і тим самим вирішити питання про походження крові від певної особи, яка брала участь у події. В основі методів визначення груп крові лежать
імунологічні процеси. Об'єктами дослідження може бути кров у рідкому стані від живих осіб і трупів, а також кров у слідах на речових доказах.
Під час розслідування тієї чи іншої справи може виникнути
необхідність визначення кількості рідкої крові, що утворює
ту чи іншу пляму. Конкретних методів для з'ясування цього немає. Орієнтовно кількість крові, що пролилася, можна визначити з розрахунку, що 1 л рідкої крові залишає 211 г сухої речовини.
Вирішення питання про давність утворення слідів крові
має велике значення для встановлення часу події.
Дослідженнями встановлено, що активність ферментів холінестерази, лейцинамінопептидази і окситоцинази в плямах крові зберігається протягом 3-5 місяців, 50-60 днів, 80-100 днів відповідно, а також доказана принципова можливість встановлення давності слідів крові за похідними гемоглобіну, які утворюються під дією чинників навколишнього середовища.

62
Встановлення
належності
крові
плоду,
новонародженому і дорослій людині. Вирішення цього питання ґрунтується на якісній і кількісній неоднорідності гемоглобіну крові новонародженого {НЬF) і дорослої людини
{НвА). Так, кількість гемоглобіну фетального типу {НЬF) в крові новонародженого становить 70-80%, а в крові дорослих людей не перевищує 1-4%.
Встановлення статевої належності крові ґрунтується на явищі статевого диморфізму тканин, зумовленому XX хромосомами у жінок і ХY — у чоловіків. У соматичних клітинах жіночого організму виявляються грудочки жіночого статевого хроматину (X хроматин, або тільця Барра), які складаються з ДНК. У клітинах чоловічого організму Х- хроматину або зовсім немає, або він є в незначній кількості.
Для соматичних клітин чоловічого організму характерна наявність Y-хроматину, який виявляється лише у 1-2% жінок.
Судово-медична експертиза спірного батьківства,
материнства і заміни дітей. Ця експертиза проводиться шляхом дослідження набору антигенів максимально великого числа систем. Вона ґрунтується на виключенні можливості батьківства в разі хибних показань. Відсоток категоричних висновків щодо виключення можливого батьківства прямо пропорційно залежить від об’єму досліджень.
Основою експертних висновків про батьківство є аналіз комплексу ознак: генетичної детермінованості систем крові, їх якісної незмінності протягом життя людини, незалежності їх одна від одної, терміну формування систем крові до моменту народження дитини та ін. Точність такого аналізу становить
99,9%.
Дослідження волосся. Виявлене волосся і відібрані зразки запаковують в окремі конверти, на яких вказують, що це за об'єкт, ким, коли і де він був вилучений, і разом з постановою слідчого направляють до судово-імунологічного відділення

63 бюро судово-медичної експертизи для з'ясування таких питань:
1) чи є надісланий для дослідження об'єкт волоссям;
2) належить волосся людині чи тварині;
3) якщо тварині, то якій;
4) якщо волосся належить людині, то з якої воно частини тіла;
5) випале чи вирване волосся;
6) чи мала місце дія на волосся чинників навколишнього середовища;
7) яка групова і статева належність волосся;
8) можливе походження волосся від певної особи (схожість).
Дослідження сперми. Судово-медичне дослідження слідів сперми здійснюється при проведенні експертизи, пов'язаної з розслідуванням статевих злочинів. Ці сліди можуть бути виявлені на тілі і одязі потерпілих, а також на різних предметах на місці події. Досліджуються також мазки, взяті з піхви і прямої кишки потерпілих. Рідку сперму досліджують для вирішення питання про спроможність чоловіка до запліднення. За мікроскопічною картиною сперма є середовищем, яке містить морфологічні елементи — сперматозоїди, які становлять її специфічну частину, а також передміхурові тільця, що нагадують зерна крохмалю. У спермі можуть виявлятися і неспецифічні елементи — клітини епітелію, лейкоцити, лецитинові зерна, кристали холіну.

Теоретичні питання
1 Які об’єкти є речовими доказами у судовій медицині.
2 Хто має право проводити судово-медичне дослідження речових доказів.
3 Дайте визначення попередній і доказовій пробам.
4 Назвіть і охарактеризуйте сліди крові.
5 Які питання вирішує експерт під час дослідження крові.
6 Правила вилучення крові на місці пригоди.
7 Методи дослідження крові.

64 8 Які питання вирішує експерт під час дослідження волосся.
9 Методи дослідження волосся.
10 Які питання вирішує експерт під час дослідження сперми.
11 Методи дослідження сперми.

Короткі методичні вказівки щодо роботи
на практичному занятті
На початку заняття буде перевірено виконання домашніх завдань. Заняття проводиться у вигляді бесіди із демонстрацією таблиць і відповідних документів судово- медичної експертизи дослідження речових доказів.
Викладач роздає наочний робочий матеріал та називає запитання, на які треба дати відповідь.
Оформлюється вступна частина «Акта судово- медичного дослідження речових доказів».
Викладач демонструє техніку і порядок судово- медичного дослідження. Проводяться огляд і опис об’єкта.
Студенти самостійно дають відповіді на запитання, які були визначені на початку дослідження у вступній частині
«Акта», складають висновки.
Наприкінці заняття проводиться обговорення виконаної роботи: студенти зачитують висновки з конкретного випадку, вносять виправлення.
Викладач керує обговоренням, робить висновок із заняття, відмічаючи правильно складені висновки і помилки, які найбільш часто трапляються у складених діагнозах.
Заняття завершується аналізом підсумків самостійної роботи кожного студента, який повинен вміти дати правильну відповідь на теоретичне запитання і завдання.
Кінцевий рівень теоретичних знань буде визначатися шляхом стандартизованого тестового контролю.


65
Технологічна карта заняття


Етап
Т
ри
ва
лі
сть


Засоби навчання

Обладнання

Місце
проведення
1
Перевірка і корекція вихідного рівня знань та домашніх завдань
60 хв
Графологічні структури, таблиці, рисунки-схеми, слайди, завдання методичних вказівок
Комп’ютери
Комп’ютерний клас
2
Самостійна робота
120 хв
Судово-медичні документи: постанови, акти дослідження, протоколи огляду місця події
Судово-медична документація, методичні рекомендації.
Ділянки шкіри із ушкодженням
Навчальна кімната, лабораторні відділення
3
Аналіз самостійної роботи
50 хв
Опитування і розв’язування задач
Навчальна кімната



66
Тема 4
ПРОФЕСІЙНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЯКІ
ДОПУСКАЮТЬ МЕДИЧНІ ПРАЦІВНИКИ, ТА
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НИХ

Актуальність теми. Конституція України надає основні гарантії і права громадян України у галузі охорони здоров’я, а саме це забезпечення: належного життєвого рівня; безпечного навколишнього середовища; санітарно- епідеміологіного благополуччя території і населених пунктів; безпечних і здорових умов праці; медичного страхування; кваліфікованої медичної допомоги; відшкодування заподіяної здоров’ю шкоди; відповідно до чинного законодавства, оскарження неправомірних рішень
і дії працівників закладів і органів охорони здоров’я; вільного доступу до інформації про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту. Щоб забезпечити виконання всіх цих положень Конституції необхідно надати базу правових і професійних знань студентам медичних закладів.
Загальна мета заняття
Знати місце і роль медичних працівників у суспільстві.
Вивчити основні процесуальні положення, що стосуються професійної діяльності лікарів.
Орієнтуватися у визначеннях: лікарська помилка; професійні правопорушення медичних працівників; відповідальність за правопорушення; противоправні діяння; злочини.
Конкретні цілі. Знати:
1 Юридичні аспекти професійної діяльності медичних працівників.
2 Статті законів, які регламентують роботу медичних працівників.
3 Статті законів, які забезпечують права та обов’язки медичних лікарів.

67 4 Юридичне визначення: лікарської помилки; професійних правопорушень медичних працівників; відповідальність, противоправні діяння; злочин.
5 Статті законів, які передбачають відповідальність медичних працівників за професійні правопорушення; лікарську помилку; противоправні діяння.

Список основної літератури
1. Концевич І.О., Михайличенко Б.В. Судова медицина. –
Київ: МП «ЛЕСЯ», 1997.
2. Сапожников Ю.С., Гамбург А.М. Судебная медицина. –
Киев: Вища школа, 1980.
3. Судебная медицина /Под ред. В.М. Смольянинова. – М.:
Медицина, 1982.
4. Судебная медицина: Учебник для вузов /Под ред.
В.В. Томилина. – М., 1996. – 370 с.
5. Карний кодекс України (із змінами та доповненнями станом на 10 травня 2008 року). – Х.: ООО «Одиссей»,
2008. – 312 с.
6. Карно-процесуальний кодекс України. - Х.: ООО
«Одиссей», 2008. – 264 с.
Лекція за даною темою
Зміст теми у графологічних схемах, таблицях

Теоретична частина практичного заняття
Основні термінологічні поняття:
Здоров’я – стан повної фізичної, психічної та духовної рівноваги; стан організму, за якого нормально функціонують усі його органи та системи.
Етика – наука про мораль, норми поведінки, сукупність моральних правил певного класу, професії тощо.
Етика лікарська – сукупність норм поведінки лікаря щодо пацієнта.

68
Лікарська таємниця – сукупність відомостей про пацієнта, а також про інтимне та сімейне життя пацієнта, що стали відомі медичним і фармацевтичним працівникам під час виконання ними своїх професійних обов’язків і не підлягають розголошенню.
Лікарська таємниця охороняється законом, відомості про хвороби повідомляються лише органам охорони здоров’я та судовим органам на їх вимогу. Незаконне розголошення лікарської таємниці є караним.
Ст. 145. Незаконне розголошення лікарської таємниці
Умисне розголошення лікарської таємниці особою, якій вона стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки, -
Карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або позбавленням права обіймати посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.
Пацієнт – фізична особа, яка отримує медичну допомогу (діагностичну, лікувальну, профілактичну, реабілітаційну) або піддається медико-біологічним дослідам (клінічні випробування).
Прекурсори – будь-які речовини та їх солі, що використовуються при виготовленні наркотичних засобів і психотропних речовин (кислоти, розчинники, смоли тощо).
Шкода здоров’ю – спричинення тривалого розладу здоров’я, втрати працездатності, виникнення хвороби або втрата імунітету тощо.
Злочин – суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на державний лад Кураїни:

69 особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян.
Злочини проти здоров’я людини - суспільно небезпечні протиправні діяння, пов’язані із заподіянням шкоди здоров’ю іншої людини, що виражається у порушенні анатомічної цілості та фізіологічних функцій органів і тканин людського тіла.
Правопорушення - суспільно небезпечне або шкідливе діяння (дія або бездіяльність), яке порушує формально- обов’язкові правила поведінки, що мають загальний характер і встановлюються з метою регулювання суспільних відносин.
Професійні правопорушення медичних працівників
– навмисні або з необережності порушення фахових обов’язків особою медичного персоналу, що спричинило
істотну шкоду інтересам держави на терені охорони здоров’я, а також ушкодження здоров’я окремих громадян або викликало небезпеку для їх життя (карається законом).
Ст. 131 КК України. Неналежне виконання професійних
обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом
імунодефіциту
людини
чи
іншої
невиліковної
інфекційної хвороби.
Ст. 132 КК України. Розголошення відомостей про
проведення медичного огляду на виявлення зараження
вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної
інфекційної хвороби.
Ст. 133 КК України. Зараження венеричною хворобою.
Ст. 134 КК України. Незаконне проведення аборту.
Ст. 135 КК України. Залишення в небезпеці.
Ст. 136 КК України. Ненадання допомоги особі, яка
перебуває в небезпечному для життя стані.
Ст. 137 КК України. Неналежне виконання обов’язків
щодо охорони життя та здоров’я дітей.
Ст. 138 КК України. Незаконна лікувальна діяльність.

70
Ст. 139 КК України. Ненадання допомоги хворому
медичним працівником.
Ст. 140 КК України. Неналежне виконання професійних
обов’язків медичним або фармацевтичним працівником.
Ст. 141 КК України. Порушення прав пацієнта.
Ст. 142 КК України. Незаконне проведення дослідів над
людиною.
Ст. 143 КК України. Порушення встановленого законом
порядку трансплантації органів або тканин людини.
Ст. 144 КК України. Насильницьке донорство.

Лікарська помилка – для лікарів, що не пов’язана із злочинними намірами, необережність чи самовпевненість
– це сумлінна омана, покарання за яку не передбачене.
Види помилок:
1 Діагностичні.
2 Тактичні.
3 Технічні.
4 Деонтологічні.
Суть помилок:
Діагностичні – неправильно встановлений діагноз: зумовлено нестачею знань та досвіду молодих фахівців, недосконалістю медичної науки (необхідних методик) на сучасному рівні тощо, або є об’єктивними причинами.
Тактичні – вибір неправильного методу лікування чи хірургічного втручання: викликані нестачею інформації стосовно конкретного хворого або хвороби.
Технічні – невідповідне застосування технічних засобів або маніпуляцій: пов’язане з самовпевненістю лікаря або переоцінкою ним ситуації.
Деонтологічні – порушення комунікації медичних працівників з пацієнтом чи його родичами: незнання чи невикористання етичних професійних правил, що спричинює ятрогенне захворювання (хворобливий стан,

71 пов’язаний з неадекватними висловлюваннями, поведінкою або діями медичних працівників).
Професійні правопорушення медичних працівників і відповідальність за них.
Противоправні діяння.
Антигромадські вчинки.
Заподіяння майнової шкоди лікувальному закладу: використання лікарських засобів та перев’язного матеріалу не за призначенням, порушення правил зберігання ліків,
інструментарію тощо.
Відповідальність. Майнові санкції: відшкодування заподіяних збитків через цивільний позов або в адміністративному порядку.
Адміністративні правопорушення.
Порушення правил внутрішнього розпорядку відділення чи лікувального закладу, що дезорганізує його роботу, порушення санітарно-епідеміологічних правил тощо.
Відповідальність. Адміністративна: пониження у кваліфікаційній категорії, тимчасове звільнення з посади, накладання штрафу та ін..
Дисциплінарні проступки.
Порушення трудової або виконавчої дисципліни
(наприклад, прогули, спізнення на роботу, відмова від виконання розпоряджень керівників – завідуючих відділеннями, головного лікаря тощо).
Відповідальність. Дисциплінарні стягнення: догана, переведення на нижчу посаду, тимчасове усунення від роботи, звільнення з посади.
Злочини.
Проти життя людини.
Умисне вбивство внаслідок дій або бездіяльності.
Відповідальність передбачена ст. 115 КК України.

72
Убивство через необережність у вигляді злочинної самовпевненості чи недбалості.
Відповідальність передбачена ст. 119 КК України.
Проти здоров’я людини.
Умисне заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня.
Відповідальність передбачена статтями 121, 122, 125
КК України.
Зараження
ВІЛ
або
іншою
невиліковною
інфекційною
хворобою
внаслідок злочинної самовпевненості або непрямого умислу.
Відповідальність передбачена ст. 130 КК України.
Зараження венеричною хворобою (за таких самих обставин зазначених вище).
Відповідальність передбачена ст. 133 КК України.
Незаконне проведення аборту.
Відповідальність передбачена ст. 134 КК України.
Ненадання
допомоги
хворому
медичним
працівником унаслідок неявки до хворого, бездіяльності, свідомої відмови від невідкладної допомоги та у свідомому припиненні активних заходів щодо підтримання життя хворого до визначення біологічної смерті.
Відповідальність передбачена ст. 139 КК України.
Проти здоров’я населення.
Порушення правил боротьби з епідемічними та
іншими заразними захворюваннями внаслідок прямого або непрямого умислу чи необережності.
Відповідальність передбачена ст. 325 КК України.
Порушення права на безоплатну медичну допомогу
шляхом незаконної вимоги оплати у державних або комунальних закладах охорони здоров’я.
Відповідальність передбачена ст. 184 КК України.

73
Незаконна лікувальна діяльність особи, яка не має належної медичної освіти чи документально посвідченої спеціальності, або не має спеціального дозволу.
Відповідальність передбачена ст. 138 КК України.
Порушення встановленого законодавством порядку
трансплантації органів або тканин людини внаслідок примусового або обманного вилучення органів чи тканин, незаконної торгівлі трансплантатами.
Відповідальність передбачена ст. 143 КК України.
Насильницьке донорство шляхом психічного чи фізичного примусу або обману.
Відповідальність передбачена ст. 144 КК України.
Неналежне виконання професійних обов’язків
медичним або фармацевтичним працівником внаслідок недбалого, байдужого чи несумлінного ставлення.
Відповідальність передбачена ст. 140 КК України.
Екологічні.
Порушення
правил
поводження
з
мікробіологічними або іншими біологічними агентами
чи токсинами шляхом умисних або усвідомлених необережних дій, що можуть призвести до створення загрози захворювання людей або виникнення епідемій.
Відповідальність передбачена ст. 326 КК України.
Приховування або перекручування відомостей про
екологічний стан або захворюваність населення у вигляді умисного неповідомлення належної інформації відповідним адресатам.
Відповідальність передбачена ст. 238 КК України.
У сфері обігу наркотичних засобів, психотропних
речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Незаконне виробництво, виготовлення, придбання,
зберігання,
перевезення,
пересилання
чи
збут
наркотичних засобів, психотропних речовин, їх
аналогів, прекурсорів.

74
Відповідальність передбачена статтями 307, 308, 311,
312, 314, 317 КК України.
Схиляння до вживання наркотичних засобів,
психотропних речовин або їх аналогів шляхом усвідомленого спонукання до приймання зазначених речовин або примусового введення цих засобів до організму людини.
Відповідальність передбачена ст. 315 КК України.
Незаконна видача рецептів на право придбання
наркотичних засобів або психотропних речовин,
вмотивовані користю або іншою особистою зацікавленістю медичного працівника чи умисним або необережним
порушенням правил обігу зазначених лікарських форм.
Відповідальність передбачена статтями 319, 320 КК
України.
Незаконне виробництво, виготовлення та збут
отруйних і сильнодіючих речовин шляхом умисного порушення встановлених законом порядку і правил.
Відповідальність передбачена ст. 321 КК України.
Посадові та господарські правопорушення.
Зловживання владою або посадовим становищем,
втілене в умисному, з корисливих мотивів чи з інших особистих інтересів використані посадовою особою свого статусу всупереч інтересам служби.
Відповідальність передбачена ст. 364 КК України.
Перевищення влади або посадових повноважень у вигляді умисних діянь, які не належать до службової компетенції посадової особи або виходять за межі її повноважень.
Відповідальність передбачена ст. 365 КК України.
Одержання хабара шляхом прийняття незаконної матеріальної винагороди.
Відповідальність передбачена ст. 368 КК України.

75
Незаконне розголошення лікарської таємниці шляхом, неунормованого законом, умисного ознайомлення стороннього з конфіденційними відомостями стосовно здоров’я, інтимної та сімейної сфери життя особи.
Відповідальність передбачена ст. 145 КК України.
Інші злочини медичних працівників.
Такі злочинні дії, що скоєні медичними та фармацевтичними працівниками (фахівці та посадовці), проте безпосередньо не пов’язані з їх професійною діяльністю.
Відповідальність передбачена чинним кримінальним, цивільним чи адміністративним законодавством.

Теоретичні питання
1 Назвати основні конституційні гарантії і права громадян
України у галузі охорони здоров’я.
2 Який Кодекс регламентує права та обов’язки медичних працівників.
3 Який Кодекс передбачає відповідальність медичних працівників за професійні правопорушення.
4 Дати визначення: лікарська таємниця, лікарська помилка, злочин, злочин проти здоров’я людини, правопорушення, професійне правопорушення медичних працівників.
5 Назвати види лікарських помилок і їх суть.
6 Назвати протиправні діяння медичних працівників, їх суть.
7 Назвати злочини проти життя та здоров’я людини, їх суть.
8 Назвати злочини проти здоров’я населення, їх суть.
9 Назвати екологічні злочини, їх суть.
10 Назвати злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, їх суть.

76 11 Назвати посадові та господарські правопорушення, їх суть.
Короткі методичні вказівки щодо роботи
на практичному занятті
На початку заняття буде перевірено виконання домашніх завдань. Заняття проводиться у вигляді бесіди із демонстрацією відповідних законів і статей законів, які регламентують роботу медичних працівників і в яких передбачені права, обов’язки та відповідальність за скоєні діяння. Викладач роздає наочний робочий матеріал та називає запитання, на які треба дати відповідь. Студенти дають відповіді на запитання, які були визначені на початку заняття.
Наприкінці заняття проводиться обговорення виконаної роботи: студенти зачитують висновки з конкретного випадку, вносять виправлення.
Викладач керує обговоренням, робить висновок із заняття, відмічаючи правильно складені висновки і помилки, які найбільш часто трапляються.
Заняття завершується аналізом підсумків самостійної роботи кожного студента, який повинен вміти дати правильну відповідь на теоретичне запитання і завдання.
Кінцевий рівень теоретичних знань буде визначатися шляхом стандартизованого тестового контролю.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал