Здоров’я школярів багато в чому залежить від їхніх теоретичних знань і практичних навичок, які сприяють збереженню здоров’я



Сторінка9/27
Дата конвертації30.11.2016
Розмір4.34 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   27

Блекота чорна. Її квіти нагадують квіти картоплі. Плід у блекоти – це коробочка з кришечкою, яка розкривається при достиганні. Вона наповнена дрібним бурувато-сірим насінням. Діти часто вважають, що це мак, і їдять. Така помилка може коштувати життя. Надзвичайно отруйна рослина!

Дурман. Ця рослина росте на пустирях. Квітка білувато-рожева, схожа на лійку, а плід – велика коробочка – зовні з великими колючками. Діти зривають їх, щоб погратись, і можуть отруїтись, потерти брудними руками рот, ніс, очі.

Паслін чорний. Трав’яниста рослина, що цвіте білим і фіолетовим відтінком квітами. Чорні плоди можна переплутати з чорницею, хоча паслін росте біля доріг, житла, на берегах річок, на забур’янених місцях. Чорниця ж там ніколи не росте, її можна зустріти тільки в лісі.

Картопля – родичка пасльону, її зелені ягідки, що утворюються на місці цвітіння, теж отруйні. І ні в якому разі не бери їх до роту!

Цикута або віха.

Край болота дуже часто

Квіточка живе лиха,

В білій шапочці, прекрасна,

Люди звуть її віха.

Лист різний звиса додолу,

Квіти купкою звела…

Не зривай її ніколи –

Це отрута дуже зла.

Назва цих квіток – цикута,

Не занось її у дім –

В ній завжди живе отрута.

Навіть в вигляді сухім.

Ознаки отруєння дикоростучими ягодами.

Сильний головний біль, розширені зіниці, в роті – сухість, ускладнюється дихання, обличчя червоніє, помітні розлади психіки.

При перших же ознаках отруєння негайно ж звертайся до лікаря!

Дещо про гриби.

Що таке гриби?

Запліснявів шматочок хліба – це гриби. Зіпсувалось яблуко – знову робота грибів. Гриби – це і бактерії, і дріжджі.. Вони печуть хліб, виготовляють кефір, твердий сир…

А те, що ми називаємо грибом і кладемо до кошика, називається плодовим тілом гриба.



Де шукати гриби?

Найцінніший гриб – білий, чи боровик. Чому він так називається, адже його капелюшок і ніжку білою назвати не можна? Це тому, що і в смаженому, і в вареному, і в сушеному вигляді м’якоть гриба завжди залишається білою. Що ж стосується назви – боровик, – то вона підказує, що ростуть ці гриби здебільшого у сосновому бору, під ялинами та соснами. В народі білий гриб називають «царем грибів».

По лісових доріжках під ялинами ростуть маслюки. В цьому ж бору, на галявинах – рижики. Капелюшки в них всередину ввігнуті, з краю – підвернуті.

Під берізками чи осиками – свої гриби. Вони так і звуться: підберезники і підосичники. Але підберезник виростає і подалі від берези, а гарний, в червоному капелюшку підосичник – тільки поблизу осики.

Сироїжки навіть шукати не треба – яскраві, різнокольорові, самі просяться до кошика. Частіше вони зустрічаються у вологих мішаних лісах.

Лисички потраплять тобі на очі на світлій лісовій галявинці. Ростуть вони сімейками.

Найшвидше збирати опеньки – вони забираються на пеньки і ніби говорять: ось ми, збирай – не лінуйся. Збирай, але знай: «Краще не з’їсти в своєму житті жодного гриба, ніж з’їсти один отруйний!»
Тихе, але небезпечне полювання

«Тихе полювання» – це збирання грибів. Кожен рік від отруєння грибами помирають люди. Особливо не може перебороти отруту організм дітей. То чим же є для нас гриби: друзями чи ворогами?

Декілька століть тому в деяких країнах королівські накази забороняли збирання грибів. Все тому, що деякі гриби дуже отруйні, і королі вважали, що краще не їсти грибів зовсім, ніж померти від отруєння.

Отруєння грибами може виникнути при вживанні в їжу не лише отруйних грибів, таких, як червоний і сірий мухомори, несправжній опеньок, бліда поганка, несправжня печериця і т.д. Отруїтись можна і їстівними грибами, якщо вони зіпсовані: покриті слизом, цвіллю, довго зберігались. Навіть тривале кип’ятіння не знищує отруйних речовин, що знаходяться у грибах.

Юному грибникові треба навчитись відрізняти їстівні гриби від неїстівних, добре знати отруйні гриби.
Гриби – вороги.

У найціннішого гриба – білого – є страшний двійник. Це чортів гриб. Відрізняється він від білого тим, що у нього нижня сторона капелюшка не біла чи жовтувата, як у боровика, а рожева чи навіть червона. Якщо розрізати шапочку білого гриба, вона не змінить свого кольору. Чортів же гриб спочатку почервоніє, потім почорніє.

Недосвідчені грибники можуть назбирати несправжніх опеньків замість їстівних.
Запам’ятай!

У їстівного опенька капелюшок коричнево-жовтий, на ніжці плівочка, схожа на кільце. У несправжніх опеньків – жовто-зелений чи червонястий, на ніжці кільця нема.

Зелена сироїжка дещо схожа на найнебезпечніший гриб наших лісів – бліду поганку. Бережіться блідої поганки! В ній міститься найсильніша із всіх грибних отрут. З’їдений шматочок блідої поганки сильніший від укусу змії. Рідко хто виживає, отруївшись цим грибом. Впізнати бліду поганку неважко. Від усіх їстівних грибів вона відрізняється тим, що ніжка у неї начебто вилізає із шийки широкого глечика. Колір шапочки білий, блідо-зелений, жовто-зелений, в середині темніший, ніж з краю. У верхній частині ніжки є кільце плівки.

Перші ознаки отруєння блідою поганкою – головний біль, погіршення зору, запаморочення – з’являються через 10 – 12 чи навіть через 30 годин після вживання в їжу. За ці довгі години отрута встигає дуже нашкодити організмові, тому надії на видужання залишається мало.

Отруйний червоний мухомор не схожий на жодного їстівного гриба. У цього красеня червона чи червоно-оранжева шапочка з білими цяточками. Ніжка біла і, як у блідої поганки, має внизу потовщення «горщик», а зверху ніжки білу плівочку.

Запам’ятай!

Найпростіший засіб уникнути грибних отруєнь – збирати лише ті гриби, які тобі відомі, і обов’язково під наглядом добре в цьому обізнаної дорослої людини.


Ознаки отруєння грибами.

Перші ознаки отруєння можуть бути помічені вже через 1,5 години: швидко настає слабкість, з’являються слиновиділення, нудота, блювання, різкий біль в животі, головний біль і запаморочення. Потім погіршується зір, настають судоми, людина марить.

Якщо хворому не надати допомогу, стан його буде погіршуватись і через 6 – 10 годин це може закінчитись смертю.
Сімейна сторінка

Поради лікаря Будьздоровченка

(Прочитай разом з батьками).

Перша допомога при отруєнні грибами та дикоростучими ягодами.

Перша допомога відіграє основну роль при рятуванні хворого.



  • Необхідно ж зразу починати промивання шлунку і мити до приїзду швидкої допомоги.

  • Обов’язково промийте кишечник.

  • Весь цей час хворого потрібно зігрівати: тепло накрити, прикласти до ніг грілку.

  • Хворий повинен якомога більше пити теплої води. Найголовніше – відразу до лікарні!


Поради дідуся Лісовичка

  • Ніколи не бери і не вживай тих грибів, яких не знаєш. Не став під загрозу своє життя.

  • Отруйні гриби слід обминати, але не слід знищувати їх, коли побачиш в лісі, бо вони є ліками для деяких тварин.


Отруєння ліками.

Раніше пігулки були дуже гіркі, з неприємним запахом. Батьки витрачали багато зусиль, щоб напоїти дитину такими ліками.

Тепер фармацевти (люди, що виготовляють ліки) навчились робити не лише смачні, але й гарні пігулки: рожеві, зелені, блискучі та гладенькі.

Але ж це не цукерки!

Якщо з’їсти пігулок більше, ніж потрібно, або тих, що не призначаються дітям, настає отруєння.

У дитини настає слабкість, сонливість, що може перейти в глибокий сон із втратою свідомості. Це веде до смерті.

Необхідно якомога швидше промити шлунок, пити багато води.
Запам’ятай!

При першій же підозрі на отруєння ліками викликай швидку допомогу!


Довідкове бюро Всезнайка

(Прочитай разом з батьками)

Аптека в лісі.

Коли людина захворіє, вона хоче якомога швидше вилікуватись і йде до лікаря. Лікар призначає ліки, яких в аптеках величезна кількість. Але лихо в тому, що майже всі пігулки, лікуючи один орган, можуть боляче «вдарити» по іншому. Від прийомів ліків страждають шлунок, нирки, печінка… Деякі пігулки взагалі заборонено вживати маленьким дітям.

А навколо нас (в лісі, у степу, в полі) безліч ліків, які не зашкодять здоровим органам. Звичайно, якщо ними правильно користуватись.

Трава і квіти, дерева і кущі… Лікування хвороб травами називається фітотерапією.

Кількість лікарських рослин величезна. Це і глід, і хвощ, і цикорій, і валеріана. Це кропива, дуб, материнка. Це і крушина, і лобода, і кульбаба. Це і символ щастя і спокою українців береза.
Лікарські трави

Барвінок. Ще з часів Київської Русі дивувались люди на тендітну рослину, яку не могли здолати ні холод, ні вітри, ні морози: її листя зеленіло навіть з-під снігу. Дивувались і вчились так само стійко витримувати випробування, які посилала доля. В народі барвінок завжди був символом хлопця: молодого, вродливого козака. Обізнані люди з давнини лікують барвінком серцеві недуги. Застосовують як зміцнювальний, кровоочисний, в’яжучий засіб. Але потрібне суворе дозування, бо у великій кількості його вважають отрутою. Легенда розповідає, що п’ять пелюсток цієї квітки – це п’ять умов щасливого подружнього життя: краса, ніжність, незабутність, злагода, вірність.

Грицики. Легенда розповідає, що одного разу сільський пастушок Гриць пас у полі худобу й ненароком поранив собі ногу. Оскільки під рукою нічого іншого не було, хлопчик вирвав пучечок якоїсь трави, що росла неподалік, і приклав її до рани. Як же здивувався він, коли біль поступово затих, перестала ціпеніти кров. Отак і назвали люди цю рослину грициками – на честь пастушка Гриця. У народній медицині її використовують як знеболюючий і кровоспинний засіб, роблять салати. Це добра приправа до смаженого м’яса.

Звіробій. Люди називають його травою від 99 хвороб. В природі немає рослини, подібної до звіробою. Це найголовніша лікарська рослина з усіх відомих.

Завжди запитують: «Як так сталося, що ця рослина людей лікує, а звірів убиває». Це неправда. Звіробій не отруйний і звірів не вбиває. А назва походить від казахського «джерабай», що означає «цілитель ран».

Як без борошна не спекти хліба, так і без звіробою не можна лікувати багато які хвороби людей і тварин. Його використовують при лікуванні печінки, шлунка, наривів…

Конвалія. В українському фольклорі є чудова поетична розповідь про квіти конвалії та їх виникнення. В ній говориться, що ці квіточки подібні до перлин, є не що інше як застиглий сріблястий сміх лісової русалки Мавки, яка вперше відчула радість великого, щасливого кохання. Наукова назва цієї квітки – «лілія долин».

Увага! Конвалія належить до отруйних рослин, тому її червоні ягідки куштувати не можна ні в якому разі.

Були випадки отруєння людей, що випили воду, в якій стояли конвалії. Разом з тим, з конвалії виготовляють ліки для хворого серця.



Медунка. Своїми квітами вона подає сигнали бджолам. Адже на одному стеблі у медунки розміщені рожеві, малиново-фіолетові та сині квіти. Перші сигналізують про те, що солодкого соку ще немає; малиново-фіолетові вказують, що нектару багато; а сині – що сік закінчився.

Медунку застосовують при запаленні легенів, різних кровотечах, недокрів’ї. Із зеленої медунки можна готувати оздоровлюючі весняні салати і супи.



Підсніжник. Використовують як лікарську рослину від нервових хвороб та у хірургії. Легенда розповідає: «В той час, коли перші міфічні люди були вигнані з раю, ішов сніг і Єва дуже замерзла. Щоб її зігріти і подати надію на кращі часи, декілька ажурних сніжинок перетворилися на ніжні квіти підсніжника – провісника тепла, символ сподівань на краще майбутнє».

Подорожник. Його називають «слідом білої людини», бо завойовники Америки самі того не знаючи, завезли на своїх черевиках насіння подорожника на індійські землі. Тому й називається він «подорожником», бо вміє подорожувати.

Лікують подорожником хвороби шлунку, рани. Це добрий кровоспинний засіб.



Ромашка. Вона примандрувала до нас аж з Америки. Але якщо овочі спеціально звідти завозили, то на непоказну квіточку ніхто із завойовників і уваги не звернув. Коли 200 років тому вчені запримітили її у придорожніх рівчаках, – здивуванню не було меж.

А вона стала однією з найголовніших лікарських рослин нашого краю; її використовують при гнійних ранах, виразках, для полоскання горла, промивання очей. Ромашка допомагає лікувати шлунок, кишечник, захворювання органів дихання.



Ряст. Коли він зацвітає – це справжнісінька повінь суцвіть-китиць з білими, рожевими, кремовими, бузковими квітками. І лине з лісу запах меду з ваніллю.

Легенда розповідає: «В одному лісі жила відьма. За ніч вона намотається на своїй мітлі, а вдосвіта повертається до своєї хатини, щоб заховатись від людських очей і відпочити. Лише задрімає, вже півень починає кукурікати і спати відьмі не дає. Розсердилась вона на півня та й перетворила його на квітку ряст, яка своєю формою скидається на голову півня». Деякі види рястів використовують при лікуванні нервових хвороб, у психіатрії, а також проти глистів.

Здавна хворі і старі люди повесні відшукували кущики рясту і топтали їх. Вважалось, хто цієї весни потопче, той і до наступної доживе.

Сон-трава. Існує легенда про мисливця, котрий побачив, як ведмідь лизав корінь сон-трави, після чого солодко заснув. Мисливець теж спробував полизати корінець і заснув поряд з ведмедем.

Увага!

Не повторюйте дослід мисливця, бо рослина містить отруйні речовини. Проте після висушування вони зникають.

Є стародавнє повір’я, яке говорить, якщо покласти сон-траву на ніч під голову, то уві сні побачиш своє майбутнє. Рослину й справді використовують як заспокійливий та снодійний засіб. Вона гальмує зубний біль, допомагає при водянці, ревматизмі, хворобах вуха, коклюші, бронхіті.

Спориш. Це невибаглива рослина. Скільки не топчи її , вона росте. Та ще й квітує все літо. Спориш – родич нашій гречці. Багатий на вітамін С – в ньому його більше, ніж у лимоні. Має й лікувальні властивості – допомагає при захворюванні шлунку, кишечника, нирок.

Спориш люблять і вівці, і кури, і корови, і кози. Та й люди готують з нього салати та борщі.


Дерева та кущі – на варті здоровя людини

Береза. Легенда розповідає, що у давні часи над сивим Дніпром жив молодий красень Доброслав. Одинак у матері. Та сталося лихо: напали на рідну землю вороги. Пішов син воювати, серце материнське кров’ю обливалося, сльози туманили очі… Якось почула стара мати кінське іржання коло воріт. Осідланий, стояв без вершника кінь. Заплакала гірко мати, схилилась на ворота у тузі. Цілу ніч отак стояла, а на ранок побачили люди на тому місці білокоре дерево. І тому, мабуть, що хата вдовина стояла при самому березі, то й назвали те дерево березою. Від материнського доброго серця має береза багато цілющих ліків, її називають деревом чотирьох справ. Перша – «світ осіяти», бо колись селянські хати освічувались березовою скіпкою. Друга – «крик втихомирювати»: із бересту одержували дьоготь – чорну масляну пахучу рідину. Цим дьогтем змащували колеса возів і карет, щоб не рипіли і не пищали.

Третя – «хворих зцілювати»: березовий сік, березові бруньки, кора – добрі лікарські засоби.

Четверта – «дотримуватись чистоти». З березових гілочок роблять віники та мітли, а ще віники для лазні: березові листочки мають цілющі властивості.

Бузина. В середні віки ягодам бузини приписували чудодійну силу. Ось що розповідає старовинна книга з природознавства ХVІІ ст. “Якось князь полював за своїм почтом у лісі і відстав. Блукаючи, помітив хатину і зайшов до неї. Там він побачив сивого старого, який познайомив його зі своїм батьком та дідом – дуже древніми старими. Князь почав розпитувати, як їм вдалось досягти такого віку, і ті пояснили, що своїм довголіттям завдячують ягодам бузини, котрі їдять щосезону».

Не всім відомо, що ця рослина дуже корисна. Квіти її містять аскорбінову кислоту (вітамін С), викликають посилене виділення поту. Тому при простуді рекомендується пити чай, а настоями полоскати горло.

Квіти годяться і в їжу. Із свіжих пелюсток можна приготувати варення та бузиновий мед (сироп).

Верба. В народі кажуть: де срібліє вербиця, там здорова водиця.

Розповідають, що одна жінка жила вдень зі своєю родиною, а вночі перетворювалася на вербу. Якось про це дізнався її чоловік, узяв та й зрубав вербу. Разом з вербою померла і жінка. Тільки материнська любов продовжувала жити в деревині зрубаної рослини. Зроблена з неї колисочка колисала осиротілого хлопчика, а коли підріс, з гілок верби зробив собі сопілочку, і вона розмовляла з хлопчиком, як ніжна мати. Правду люди кажуть: не рубай вербу, накличеш біду.

Це дерево має лікувальні властивості. Відваром верби миють голову, щоб зняти головний біль. Вербою лікують ревматизм, збивають гарячку. Товчене листя з верби кладуть на рану. Кора застосовується при розладах шлунку., простуді, захворюваннях шкіри.

Наші предки спостерігали ще одну властивість верби – бути природним фільтром всіх природних домішок, що містяться у водах всіх річок і озер. Ось чому воду для пиття завжди беруть у річці під вербою.

У селах люди в колодязі кладуть вербову дощечку. Такий вербовий кусник дезинфікує воду, поліпшує її смакові якості, надаючи їй «вербного духу», що його утворюють смолисті речовини. «Вербний дух» люблять і бджоли. Перший узяток ранньої і теплої весни вони беруть з жовтих вербних сережок. Правда, вербовий мед менш корисний, ніж липовий або гречаний, проте з нього виходить найсмачніший медівник.

Калина. Калина – це рослинний оберіг України. З нею пов’язано багато обрядів, звичаїв. Вона найулюбленіша рослина нашого народу. Існує така легенда. Колись давно-давно в одному селі жила привітна ласкава дівчина. Звали її Калинкою. Дуже вона любила квіти і переносила їх із свого саду до лісу. У неї було таке добре та щире серце, Що жодна стеблинка, жоден кущик не зів’яв.

Навесні Калинка, як завжди пішла в ліс. На курному шляху не росло ні кущика, ні деревця. Ось і надумалась дівчина щось там посадити. Так і зробила. Викопала в гущавині лісу тоненьке стебельце та й посадила край шляху. А щоб воно прийнялось, аж від своєї хати носила воду. І маленьке стебельце розрослось у великий крислатий кущ.

Іде якось шляхом подорожній. Присів, відпочив у холодку під кущем, усміхнувся і сказав: «Спасибі тим рукам, що цей кущ посадили, і тому доброму серцю, що його викохало». Тут ураз весь кущ стрепенувся і одразу укрився білим-білим цвітом. Дивиться перехожий – що ж далі буде? Обсипався цвіт, замість нього ягоди червоні, як намистинки виблискують.

І дивно – в кожній ягідці заховане зернятко, схоже на маленьке серце. А кущ шепоче: «Це на згадку про добре Калинчине серце. А щоб люди про неї не забули, я візьму собі її ім’я».

Відтоді всі так і називають той кущ калиною.

З калини виготовляють желе, мармелад, варення. Чай з неї допоможе вилікувати кашель. Свіжі ж ягоди з медом та водою вживалися при серцевих захворюваннях, для покращення травлення, зниження тиску крові. Соком навіть очищали обличчя, щоб рум’янилося. В її плодах міститься цукор, каротин, вітамін С і Р.



Липа. У зеніті літа по дібровах розливається солодкий медовий запах. Зацвіла липа. Ось вона вся облита кремовим цвітом. Тисячі дрібних квіточок виділяють такий аромат, що його відчуєш і на значній віддалі.

Дзвенить дерево. То бджоли збирають нектар. Виявляється, що 6 тисяч років тому у Стародавньому Єгипті липовий цвіт вважався дуже цінним продуктом і лікувальним засобом. Здавна його цінували і в Київській Русі: торгували ним з Візантією, іншими країнами. Тільки збирали в ті часи мед дикі бджоли, які влаштовували свої житла у дуплах дерев, а бортники (була й така професія) знаходили їх, збирали заготовлений продукт і доставляли його на князівські двори.

Одна бджолина сім’я з кожної розквітлої липи може зібрати за день до 5 кг нектару, а за весь період цвітіння – до 50 кг.

Не тільки нектар цінується у квітах липи. Народні лікарі знають їх як чудодійний засіб від багатьох хвороб. Липовий чай «проганяє» простуду, збиває високу температуру, викликає посилене виділення поту. Ним лікують шлунок, кишечник, кашель, ангіну. А свіжий листок липи, коли його прикласти до скронь, втамовує головний біль.

В давнину липа людей ще й одягала. Селяни носили личаки (взуття), сплетені з липового лика. Лико – це кора дерева, яку обдирали з молоденьких липок, вимочували і плели личаки. Липа виділяє багато кисню і водночас затримує пил, поглинає отруйні речовини (свинець, продукти згорання бензину). В місті дерево живе не більше 60 років, а у лісі – не менше 300.

Шипшина. Є легенда й про неї. «Якось розгнівалась троянда на шипшину, звинуватила її в тому, що вона затуляє їй сонце. Шипшина побачила, що тінь від неї, таки й справді падає на квіти троянди. Стало їй боляче. І вона звернулась до матінки Покрови. Щоб та їх розсадила.

Богиня рослинності вислухала шипшину і вирішила виконати прохання. А тоді прикрасила колюче тіло шипшини колючими ягідками, сказавши: «Ти будеш не тільки красивою, а й корисною, будеш завжди щедрою і доброю до людей. А колючки нехай лишаються з тобою. Краса не повинна бути безборонною. Листя, квіти і ягоди твої віками лікуватимуть людей!»

І справді, з шипшини роблять сиропи, що лікують запалення печінки і жовчного міхура. Настій із самої шкірочки плодів шипшини вживають при запаленні січового міхура, каменю і піску у нирках. Шипшина має багато вітамінів.
Лікують лісові ягоди

Брусниця. Кислуваті і приємні на смак вітамінні ягоди довго не псуються. Їх використовують при ревматизмі, хворобах кісток, бо вони «вимивають» відкладення солей, знижують температуру тіла.

В давнину в пивні невеликі барильця засипали свіжі ягоди брусниці, заливали сирою джерельною водою, отвір закривали і кидали бочку у криницю. Витягали її десь під Великдень і мали на свято не тільки здоровий вітамінний напій, але й Живі» ягоди, ніби щойно зібрані. Брусниця не гниє і не псується довго, бо в ній багато такої речовини, яка вбиває мікроби.



Ожина. Народ визнає за ожиною велике лікувальне значення і лікує нею кишкові захворювання, недокрів’я, очищає кров.

В ягодах містяться вітаміни С, В, фосфор, мідь, залізо.



Суниця. «У тому домі, де їдять суниці і чорниці, лікареві робити нічого» - кажуть в народі. Наукова медицина рекомендує їсти ягоди суниці при хворобах нирок, печінки, шлункових захворюваннях. Суничний сезон триває 3 – 4 тижні. Суниць треба їсти так багато, щоб на третьому тижні вони вже набридли і ви примушували себе їх їсти.

Можна їсти самі ягоди, можна з молоком, вершками, сметаною, цукром. Особливо багато суниць повинні їсти діти. Суниця – не розкіш, це такий же необхідний для здоров’я продукт, як хліб, крупи, картопля.

Але не всі люди можуть їсти безкарно ці смачні ягоди, бо деяким організмам ягоди суниці шкодять. Це трапляється при такій хворобі, як алергія. Все тіло вкривається висипом, набряком, починається сверблячка, біль у животі, запаморочення, блювання. Люди, що страждають на алергію і близько не повинні підходити до суниць. Для всіх інших це справжня аптечка вітамінів і здоров’я, що містить багато заліза.

Чорниця. Дуже смачна і цінна ягода. Здавна люди казали: «В сім’ях, де є діти, без чорниць не обійтись». Це одна з найпопулярніших лікарських рослин. Ягоди вживають при хворобах шлунку та кишечника, проносах, для покращення зору. Ці прекрасні ягоди включають в раціон космонавтів.

А в суміші з ягодами лісової суниці це незамінний, надзвичайно вітамінізований, необхідний для здоров’я продукт харчування.

В м’якоті чорниці багато вітамінів А, В, С, є залізо, марганець.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   27


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал