Здорова молодь – щаслива україна 7листопада 2011 року



Сторінка8/11
Дата конвертації19.12.2016
Розмір1.84 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Література:

1. Апанасенко Г.Л. Здоров‘я, яке ми вибираємо.– К.: Т-во “Знання” УРСР, 1989.– 47с.– (Сер.8. Наука і життя; №5).

2. Галецька І., Сосновський Т. Психологія здоров’я: теорія і практика,

Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006 – 338с.

3. Здоровье молодёжи - забота общества: Доклад Исслед. группы ВОЗ по проблемам молодёжи в свете Стратегии достижения здоровья для всех к 2010 г.- Женева: Всемир. орг. здравоохранения, 2000.- 127с.

4. Пульс України за здорову націю. Перспектива - 2010: Програма реорганізації допомоги молоді в Україні.- К., 2000.- 96с.


Попова Альона Олексіївна

НПУ імені М.П.Драгоманова

Інститут соціальної роботи та управління

Науковий керівник:

викладач Соляник М.Г.

ПОГЛЯДИ ПРЕДСТАВНИКІВ РІЗНИХ МОЛОДІЖНИХ СУБКУЛЬТУР

НА ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ
В сучасному суспільстві одне із вагоміших місць в молодіжному русі займає молодіжна субкультура. До різних субкультур себе зараховує велика частина сучасної молоді. Відомий той факт, що соціально-психологічний ефект конформізму, тобто впливу більшості на меншість є дуже значущим, було доведено такими вченими як Е. Мейо, Б. Такменом, Л. І. Уманським та експериментально досліджено С. Ашем та М. ?Шерифом. Тому можна стверджувати, що ідентифікуючи себе з певною субкультурою молода людина наслідує ті звички, норми, правила, які є притаманні для даної групи. Тому варто розглянути визначення субкультури та характер її впливу на особистість молодої людини.

Субкультура - соціальне угрупування, яке об'єднане тим, що кожен з його представників ідентифікують себе до нього. Члени такого угрупування можуть формувати групи безпосереднього спілкування: компанії, клуби тощо. [1, с. 209] Кожен представник чи носій субкультури приймає норми, цінності, картину світу, стиль життя та інше за зразок свого існування. Але паралельно з цим існують і зовнішні атрибути, які свідчать про приналежність людини до певного угрупування, як наприклад: жаргон (сленґ), зачіска, одяг, зовнішній вигляд та стиль життя, тощо. Найбільш притаманним сучасному соціуму є те, що учасниками молодіжних субкультур є в основному молодь, а не хтось інший. Підлітків у субкультурах приваблює в основному можливість спілкуватися з однодумцями, а також зовнішня атрибутика, яка дає можливість демонструвати свою позицію у соціумі. Загалом можна виділити 5 головних характеристик молодіжних субкультур:

1. Специфічний стиль життя і поведінки;

2. наявність власних норм, цінностей, картини світу, які відповідають вимогам певних соціальних категорій молоді;

3. нонконформізм, протиставлення себе решті суспільства. але в той же час і конформна поведінка в серединні групи;

4. зовнішня атрибутика, яка має символічне значення [1].

Таким чином: молодіжна субкультура - будь-яке об'єднання молоді, що має власні елементи культури, а саме: мову (сленґ), символіку (зовнішня атрибутика), традиції, норми і цінності тощо.

Сучасна наука виводить навіть певну класифікацію молодіжних субкультур. В короткому викладі їхня типологія виглядає так:



  1. романтико - ескапістські субкультури (хіпі, толкієністи, байкери.);

  2. гедоністично-розважальні (мажори, рейвери, репери.);

  3. кримінальні (гопники, скінхеди.);

  4. анархо - нігілістичні (панки та інші) [2].

Але в існуванні молодіжних субкультур існує парадокс, який завжди присутній в існуванні молодіжних субкультур: з одного боку вони культивують протест проти суспільства дорослих, його цінностей і авторитетів, а з іншого - покликані сприяти адаптації молоді до дорослого суспільства.

Одна із сучасних субкультур, яка утворилася доволі не давно є середовищем в якому пропагуються норми здорового способу життя - міжконфесійна субкультура, яка більш відома за англомовною абревіатурою sXe (straight edge), досить активно розвивається в Україні. Як свідчить інформація з відкритих джерел, її початками слід вважати 80-і роки та тенденції, котрі виникли в середовищі американської панк-культури. На території Східної Європи і України вона потрапила відносно недавно, десь наприкінці 90-х років. Поштовхом для зміни світоглядної парадигми стала відмова частини тамтешніх виконавців від образу „вічно брудного і п’яного панка». Як наслідок – відмова від згубних звичок: паління, алкоголю, наркотиків і неконтрольованого статевого життя. Дещо пізніше ця позиція не лише закріпилася на американському континенті, але й знайшла адептів в інших країнах. На разі з повною упевненістю можна говорити про переростання цього філософського напрямку панк-культури в більш повноцінну життєву позицію, головна ознака котрої – контроль над власним життям.

SXE закликає людей відмовлятися від звичок, котрі руйнують людей як фізично так і духовно. Якщо в першому випадку йдеться про заперечення ролі зовнішніх подразників (нікотин тощо), то в другому,акцент робиться на неприйняття расової нетерпимості, біоцентричні нахили (захист прав тварин) і вільний релігійний вибір. Більшість „стрейтейджерів” терпима по відношенню до чужих релігійних та політичних поглядів, за винятком людиноненависницьких ідеологій. „Кожен має право бути самим собою і жити не заважаючи іншим” – стверджують „стрейейджери” [3]. І з цим важко не погодитися.

Яким чином люди стають „стрейтейджерами”? Що спонукає їх відмовитися від минулого життя і перейти на так звані „про - життєві” позиції? Виявляється, все дуже просто. Це, насамперед:

1) бажання контролювати свої дії і своє життя;
2) усвідомлення того, як шкодять алкоголь, наркотики тощо;
3) вплив однолітків, котрі раз і назавжди сказали поганим звичкам – „НІ!”;

Окремо в історії руху можна відзначити появу так званої hardline – прижиттєвої течії, котра ставить життя, як своє так і чуже, понад усе. В якості ствердження відмовляються не лише від всього, що так чи інакше містить наркотичні речовини, але навіть від кави, тваринної їжі та вживання медичних препаратів. Крім того, борються проти абортів, за права тварин, тощо.

Символіку sXE – літеру Ікс (вона ж „хрест”), яку найчастіше малюють на руках. Саме ця літера на думку представників даної субкультури означає відмову даного представника від шкідливих звичок і в деяких випадках також відмову від вживання м’яса. Тобто представники цієї субкультури сповідують цілий ряд принципів здорового способу життя. Можна не розділяти ідеологію чи концепцію sXE, не приймати їх поведінку чи способи ствердження, але в ситуації, коли статистика вживання наркотиків показує невтішні результати, а кількість наркозалежних продовжує зростати, поява цієї життєвої ідеології є цікавою для дослідження та обговорення [3].

Отже, можна зробити висновок, що на даному етапі розвитку сучасного молодіжного суспільства саме позиція, принципи, цінності та норми субкультури безперечно впливають на світогляд молодої людини.


Література:

1. Социальная психология : учебник./ В. А. Соснин, Е. А. Красникова. – 3-е изд. – М.:ФОРКМ, 2010. – 336 с.

2. Волков Ю. Г., Добреньков В.И., Кадария Ф.Д., Савченко И.П., Шаповалов В.А. Социология молодежи: Учебное пособие / под ред. проф Ю.Г. Волкова. – Ростов-на-Дону.: Феникс, 2001. – 220 с.

3. Романова Н.Ф. Здоровий спосіб життя у розрізі сучасних субкультур // http://www.mzz.com.ua/xyugi.html.


Сагач Наталія Олегівна

НПУ імені М.П.Драгоманова

Інститут соціальної роботи та управління

Науковий керівник:

старший викладач

Вареніч В. В.


ПРОБЛЕМИ ДОТРИМАННЯ САНІТАРНИХ ВИМОГ В ДИТЯЧИХ ТАБОРАХ ОЗДОРОВЛЕННЯ ТА ВІДПОЧИНКУ
Особливу увагу в дитячих таборах оздоровлення та відпочинку приділяється оздоровчо-виховному процесу. Однак, як показує, статистика особливо гостро стоїть проблема дотримання санітарних вимог в цих закладах. В організації життя дитячого колективу необхідно брати до уваги санитарні норми.

В Україні влітку 2010 року працювало 511 дитячих закладів оздоровлення/ відпочинку з пляжами, та 46 санаторіїв [2]. Не мають централізованого або локального каналізування (каналізовані на вигріб) 7452 (44,7%) дитячих закладів оздоровлення/ відпочинку та 25 дитячих санаторіїв, у т.ч. 309 (39%) заміських (Донецька область – 42, Запорізька – 36, Одеська - 28 тощо), цей показник зменшився в порівнянні з минули роком (45,7%), що обумовлено скороченням мережі закладів оздоровлення та відпочинку та 25 у дитячих санаторіях. Мають системи опалення 14558 (87,3%) дитячих закладів оздоровлення/ відпочинку та 183 дитячих санаторіїв, що краще, ніж у минулому році (86,6%) [1]. За даними лабораторних досліджень в середньому по країні в оздоровчу кампанію 2010 року відхилення по калорійності від меню-розкладів зареєстровано у 3,9% (2009р. – 6,2 %) проб. Відхилення при проведенні штучної «С»-вітамінізації становили 3,4% (у 2009 р. – 4,7%). Бактеріологічне забруднення встановлено в 1,8% (2009 - 1,9%) проб готових страв. Питома вага позитивних змивів на умовно патогенну мікрофлору з обладнання, інвентарю, рук та санітарного одягу кухарів закладів оздоровлення/відпочинку становила – 2,6% (2009 рік – 2,8%) [2].

Під наглядом держсанепідслужби знаходиться 126 дитячих санаторіїв підпорядкованих МОЗ України (2008р. – 133, 2009р. – 131). Зменшилась кількість на 7 за рахунок закриття санаторіїв у Луганській, Рівненській, Чернівецькій, Херсонській, Чернігівській областях та у Києві. У Луганській області згідно постанови від 21.01.10р. №1 головного державного санітарного лікаря Ленінського та Кам’янобрідського районів м. Луганська на підставі невідповідності обласного дитячого кардіоревматологічного санаторію вимогам санітарно-гігієнічних правил і норм «Улаштування, утримання і організація режиму дитячих санаторіїв» було заборонено експлуатацію цього закладу [3]. У Рівненській області протягом останніх 2-х місяців не проводиться оздоровлення дітей у дитячому обласному кардіоревматологічному санаторії, експлуатація якого заборонена через незадовільний санітарно — технічний стан постановою головного державного санітарного лікаря області №15 від 06.07.2010року. У Чернігівській області у 2010 році не працював дитячий ендокринологічний санаторій «Тростянець» системи МОЗ в с. Тростянець Ічнянського району, у зв`язку з невідповідністю води питної вимогам стандарту за бактеріологічними та хімічними показниками, внаслідок чого фахівцями держсанепідслужби не був підписаний акт прийомки цього закладу до роботи влітку. У Чернівецькій області обласний дитячий гастроентерологічний санаторій «Стара Жадова» в с. Стара Жадова Сторожинецького району (спеціалізація - дитяча гастроентерологія) та «Дитячий санаторій «Щербинці» в с. Щербинці Новоселицького району (спеціалізація - дитяча кардіоревматологія, психоневрологія), рішеннями сесій обласної ради у 2008 році припинили свою діяльність для проведення капітальних ремонтів і реконструкції в термін до 2011 року [1]. У м. Києві згідно постанови головного державного санітарного лікаря Шевченківського району м. Києва від 16.07.2010 р.№ 91 за порушення санітарного законодавства тимчасово заборонено функціонування дитячого санаторію «Салют» по вулиці Гоголівська, 28 у зв’язку з тим, що внаслідок зливи утворився провал каналізаційного вузлового колодязя та осадка фундаменту харчоблоку з проломом підлоги, також сталася аварія центральної мережі водопостачання . У Херсонській області 20.07.2010р. наказом управління охорони здоров’я облдержадміністрації від 15.07.2010 № 362 було призупинено роботу дитячого санаторію «Джерельце» на час проведення ремонтних робіт на харчоблоці [3].

Отже, ми бачимо, що досить багато оздоровчих закладів таборового типу закриваються за не дотримання санітарних норм, що зменшує можливість дітей отримувати належній відпочинок.



Література:

1. Подпрігало Л. В. Організація моніторингу здоров’я дітей як складова частина державного соціально-гігієнічного моніторингу: Метод. Рек./ Л.В. Подпригало, Г.Д. Даниленко, С.А. Пашкевич // ХНМУ. – Х.,2008. – 27 с.

2. Результати наукових досліджень в галузі охорони здоров’я дітей та підлітків: зб.рефератив звітів НДР / М.М. Коренєв, А.В. Ямчук, Г.І. Обвінцева та ін.. – К.: УкрІНТЕІ, 2010. – 136с.

3. Щодо оздоровлення та відпочинку дітей на базі санаторних закладів. Лист ДЗ «Центральна санепідстанція МОЗ України» від 25. 08.11 р. № 03. 5/ 1845. – К. 11 с.

Савчук Олег Ігорович

Хмельницький інститут соціальних технологій

«Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

Науковий керівник:



кандидат педагогічних наук, викладач

Матвійчук В.М.


ДИХАЛЬНА ГІМНАСТИКА ЯК ЗБЕРІГАЮЧА ЗДОРОВ’Я ТЕХНОЛОГІЯ
Правильне дихання є засобом оздоровлення та профілактики багатьох захворювань. Рівень здоров'я, який визначається за максимальним споживанням кисню, безпосередньо залежить від життєвої ємності легень. Найкращий шлях збільшити ємність легень виконувати аеробні фізичні вправи, та виконання спеціальних дихальних вправ.

Усі сучасні рекомендації щодо правильного дихання ґрунтуються на правилах йоги. У книзі Патандталі "Йога-сутра" практику дихання наведено у розділі "Пранаяма". Займаючись вправами дихання, йоги уявляють собі енергію прани у вигляді срібних або золотих течій, які надходять до організму та звільняють його від усіх непотрібних речовин. Найбільш корисним вважається повне дихання, яке об'єднує три типи дихання нижнє, середнє та верхнє. Нижнє або діафрагмальне дихання пов'язано з опусканням діафрагми, втягуванням та роздуванням живота. Цей тип забезпечує наповнення повітрям нижніх частин легень та масаж внутрішніх органів. Середнє або реберне дихання відбувається шляхом скорочення міжреберних м'язів, які змінюють положення ребер та об'єм грудної порожнини. Верхнє або ключичне дихання здійснюється за рахунок підняття ключиць і наповнення повітрям верхніх частин легень. Живіт та ребра залишаються нерухомими, при видиху поступово опускається грудина, потім плечі. Оздоровчий ефект пов'язаний із збільшенням об'єму легень, виведенням з організму непотрібних речовин, масажем діафрагмою органів черевної порожнини, поліпшенням стану серцево-судинної та травної систем1.

Дихальна гімнастика за О.М. Стрельніковою полягає у тому, що вдих виконують не при розширенні грудної клітини, а при її стисненні, тому при вдиху повітря надходить у нижню частину легень, тобто здійснюється абдомінальний тип дихання. Таке дихання сприяє розширенню функціональних можливостей організму, збільшенню життєвої ємності легень, кращому засвоєнню організмом кисню. Вдих має бути коротким, активним, із стисненням крил носа, але глибоким. Видих здійснюється без зусиль, пасивно. Вправи виконуються при частоті пульсу до 100 ударів за хвилину, у темпі, який відповідає руху зі швидкістю 80 кроків за хвилину 2.

Дихальна гімнастика за К.П. Бутейко грунтується на вольовій ліквідації глибокого дихання. За К.П. Бутєйко, кількість кисню у тканинах не залежить від його вмісту в зовнішньому середовищі, але безпосередньо пов'язана з рівнем вуглекислого газу. Тому підвищити вміст кисню у тканинах можливо через збільшення рівня вуглекислого газу в крові. Якщо людина завдяки затримці дихання навчиться підтримувати у альвеолярному повітрі вміст вуглекислого газу на рівні 6,5%, вона зможе профілактувати багато захворювань. Збереженню вуглекислого газу сприяють фізичні вправи, спокійний сон, медитація, голодування, рослинна їжа. При затримці дихання потрібно затискувати ніс і слідкувати за тим, аби вдих після затримки був неглибоким. Тривалість перших затримок 10 с, потім у процесі тренування вони подовжуються до 180240 с. Затримка дихання проводиться на вдиху та видиху, із наступним ритмом: 10 кроків вдих, 20 кроків затримка, 20 кроків видих, 10 кроків затримка. Час виконання вправи 1520 хв 3.

Таким чином, повне дихання збагачує організм киснем та підвищує його максимальне споживання, що оздоровлює людину. Парадоксальне дихання, розроблене О.М. Стрельніковою та К.П. Бутейко, спрямовано проти глибокого дихання, їхні погляди на фізіологію дихання суперечать традиційним уявленням, що організм для кращого стану мусить мати більше кисню. Гімнастика за О.М. Стрельніковою робить акцент на вдиху, а за К.П. Бутейкона затримці дихання. Використовувати кожну методику можливо з обов'язковим урахуванням індивідуальних особливостей та психофізіологічного стану й віку людини.

Література:

1. Ермолаев О.Б., Сергиенко В.П. Основи трехфазного дыхания. (Новое в жизни, науке, технике. Серия "Физкультура и спорт", №1). -М.: Знание, 1991. - 93-189с.

2. Кочеткова И.Н. Парадоксальная гимнастика Стрелъниковой. -М.: Советский спорт, 1989. - 32 с.

3. Метод Бутейко: Опыт внедрения в медицинскую практику. Сборник / Сост. К.П. Бутейко. - Одесса: Титул, 1991. - 232 с.


Сімьонова Світлана Валеріївна

Київський університет імені Бориса Грінченка

Інститут психології та соціальної педагогіки

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук, доцент

Денисюк О.М.


РОЛЬ БАТЬКА У ФОРМУВАННІ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ

ЖИТТЯ ДИТИНИ
На сучасному етапі розвитку суспільства проблема формування здорового способу життя дітей стає все більш актуальною. Однак, саме батьки можуть допомогти дітям у формуванні практичних навичок ціннісного ставлення до власного здоров’я. Вплив батька та матері дещо різниться, але саме його нетотожність, на думку багатьох науковців, забезпечує найкращі умови для розвитку та розгортання життєвого потенціалу дитини. Якщо дитина позбавлена впливу одного з батьків, то гармонійність її розвитку порушується. Таким чином, участь батька у вихованні дитини необхідна умова для формування повноцінної гармонійної особистості і, можливо, цілий ряд соціальних проблем сучасного суспільства пов'язаний саме з відстороненням чоловіків від виховання молодого покоління.

За останні десятиріччя збільшилось число досліджень, присвячених впливу батька на розвиток особистості дитини. У них, зокрема, досліджується: феномен батьківства (А. Портнова, І. Сіданич), підходи до вивчення ролі батька та його сучасні функції (Л. Горбатенкова, Ю. Євсєєнкова, Н. Кабрера, І. Кон, Е.Фромм), особливості впливу батька на розвиток особистості дитини (Л. Берг-Кросс, Ю. Борисенко, Р. Габідуліна, А.І'ерард, Г. Зубова Д. Кун, М. Лем, З. Матепчик, О. Паняєва, Є. Туманова, Є. Філіппова), наслідки недостатньої батьківської уваги (Л. Горбатенкова, І. Дементьева, О. Захаров, О. Максимович, В. Целуйко). Вчені дійшли висновку про те, що батько відіграє важливу роль у формуванні у дитини моральних якостей, зокрема, почуття відповідальності та формування повноцінної гармонійної особистості [2].

Як відомо, складові здорового способу життя – це дії та навички, що стосуються всіх сфер здоров'я, а саме: фізичної, психічної, соціальної, духовної, інтелектуальної, професійної, сексуальної, репродуктивної, емоційної, екологічної. Батько відіграє важливу роль у засвоєнні дітьми уявлень про здоровий спосіб життя. Через слово та власну поведінку так чи інакше висловлює своє ставлення до певних подій або вчинків людей, представляючи таким чином модель поведінки та її моральну оцінку. Крім того, батько дисциплінує дітей, визначаючи певні рамки поведінки, схвалюючи одні вчинки і караючи за інші.

Є. Туманова та Є. Філіппова виокремлюють батьківський авторитет як один із найважливіших факторів, який впливає на розвиток особистості дитини: для дітей більш характерною є негативна поведінка, якщо їх батьки мають низький авторитет та невисокі очікування щодо самостійності дитини, якщо вони не впевнені в собі як вихователі, якщо вони не дисциплінують своїх дітей та не мають згоди з матір'ю щодо виховання [3]. Таким чином, гордість за своїх батьків є моральним фундаментом для розвитку особистості дитини, а сором за них є причиною невпевненості в собі, агресії до інших.

Ставлення батька до дитини характеризується більшою урівноваженістю, рішучістю та послідовністю, якщо порівнювати з материнським . Спираючись на думку психологів, Л. Горбатенкова зазначає, що чоловік, як вихователь, може з успіхом виховати у дитини такі якості як справедливість, об'єктивність, стриманість. Він має більш урівноважену нервову систему та багатий запас інформації. Завдяки чоловічому впливу в дитині розвивається розум, кмітливість, здатність захистити себе [3].

Вчені зазначають, що батько дає менше вказівок дитині, проте ці вказівки мають більш жорсткий та вимогливий характер. І, можливо, саме тому батька слухаються більше, ніж матір.

Вчені, які досліджували статево-рольову ідентифікацію зазначають, що у підлітковому віці дитини батько виступає головним фактором статево-рольової ідентифікації. Для сина батько приклад, який підліток копіює свідомо чи несвідомо, завдяки якому він засвоює свою чоловічу роль у суспільстві. Для дочки батько є першим прикладом (позитивним чи негативним) поведінки чоловіка [3]. Якщо батько обирає нейтральну позицію у родині, не включається у виховання дітей, хлопчики, зазвичай, стають інфантильними: спочатку про них піклується мати, а потім, на їх думку, має піклуватися дружина. У дівчат, які змалку спостерігають за нейтральною батьківською поведінкою, може з віком розвинутись почуття презирства до всіх чоловіків.

Недостатність батьківської уваги, слабкий вплив батька на формування психічного та духовного розвитку дитини призводить до появи в характері хлопчиків-підлітків рис, які не властиві чоловічому характеру: безвідповідальності, нерішучості, зманіженості, слабкодухості та ін. [1]. К. Захаров, поряд з окресленими, виділяє ще й такі риси характеру, як конфліктність, коливання настрою, намагання виділитись, впертість, несамостійність, пасивність.

Взаємовідносини дівчинки з батьком впливають на її подальші гетеросексуальні контакти, будучи прототипом цих взаємин. Теплі й такі, що приносять задоволення відносини дочки з батьком допомагають їй пишатися своєю жіночністю, сприяють прийняттю себе як жінки і більш легкій гетеросексуальній адаптації, крім того, батько може впливати і на життєві пріоритети дочки - сімейне життя або орієнтація на кар'єру [3].

Отже, батьківська участь у вихованні дитини сприяє оволодінню раціональними методами врівноваження зовнішніх і внутрішніх факторів, які впливають на її здоров’я; формує відповідну модель поведінки, внаслідок якої можна спостерігати ставлення до власного здоров’я, до себе та до інших. Визначення виховного потенціалу батька потребує подальшого як теоретичного так і практичного вивчення. Одним з перспективних напрямів дослідження має стати розробка шляхів здійснення соціально-педагогічної підтримки батьків-одинаків.


Література:

1. Докторович М. О. Соціально-педагогічна робота з дітьми з неповних сімей : [навч.- метод. посіб.] / Марина Олександрівна Докторович – К. : Ленвіт, 2010. - 152 с.

2. Сидоренко Ю.І. Роль батька у формуванні гармонійних батьківсько-дитячих відносин в умовах неповної сімї/ Сидоренко Ю.І. //Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук. пр. - Ін-т проблем виховання. – К. - 2008. – Вип.12. - 235-340с.

3. Туманова Е.В. Образ отца и образ себя у подростков (возрастные и тендерные аспекты) / Туманова Е.В., Филиппова E.B // Психологическая наука и образование. – 2007. – № 2. – 16-23с.


Січенко Альона Ждемалівна

НПУ імені М.П.Драгоманова

Інститут соціальної роботи та управління

Науковий керівник:

доктор філософських наук, професор Ярошенко А.О.
НАВИЧКИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ПІДЛІТКІВ
Проблема формування здорового способу життя в останні роки стає дуже актуальною і не лише в Україні, а й на всій Землі. На сьогодні важливим постає питання впливу життєвих навичок формування здорового способу життя. Протягом багатьох десятиліть інструкції стосовно здоров’я та здорових норм поведінки визначалися як «здорова поведінка». Освіту щодо здоров’я було визначено як комбінація досвіду пізнання, поклик адаптувати довільну поведінку, яка б сприяла здоров’ю. В школі запровадили уроки, на яких вчать учнів основам здорового способу життя. Дане навчання – це запланована, цільова програма для дітей та молоді, яку впроваджують спеціально навчені фахівці, лікарі, вчителі. Програма має на меті створення позитивного ставлення до свого здоров’я і формування пов’язаних з ним навичок.

Для того щоб змінити оточуюче середовище та життєві навички потрібно починати не тільки на себе, але й на інших членів суспільства з метою поліпшення здоров’я. Адже здоров’я людини, населення, нації – ознака фізичного, соціально, духовного та розумового повноцінного життя. Тому формування життєвих навичок здорового способу життя, зокрема, в учнівської молоді є актуальним питанням сьогодення.

У західній і російській науці проблему здорового способу життя торкалися такі лікарі і мислителі як Ф. Бэкон, Б. Спіноза, Х. Де Руа, Ж. Ламетри, П. Ж Ж. Кабаніс, М. Ломоносов, А. Радищев.

Термін „життєві навички ” є дослівним перекладом з англійської мови терміна «life skills». Але в англійській мові «skills» означає не лише навички, як уміння, відпрацьовані до автоматизму, а й здатність до чогось чи компетентність. Тому, на думку Т. Воронцової, В. Пономаренко, коректніше було б використовувати термін „життєва компетентність ”, однак у пострадянських країнах прийнято вживати термін „життєві навички ”, хоча за змістовим наповненням вони не відрізняються [3].

Згідно з визначенням ВООЗ, життєві навички – це здатність до адаптивної й позитивної поведінки, що дозволяє людині ефективно справлятися з вимогами і проблемами повсякденного життя [4]. Зокрема, до життєвих навичок належить група психосоціальних умінь і навичок міжособистісного спілкування, що допомагають людям приймати поінформовані рішення, вирішувати проблеми, критично й творчо мислити, ефективно спілкуватися, розвивати належні стосунки, відчувати симпатію до інших людей, справлятися з власним життям й керувати в здоровий та продуктивний спосіб. Життєві навички можуть спрямовуватися на власні дії або на дії щодо інших, а також на дії з метою зміни навколишнього середовища у напрямку здорового способу життя.

Життєві навички завжди поєднувалися з умінням робити правильний вибір. Вони залежать від здібності мислити, аналізувати і приймати рішення, причому молоді люди можуть впливати не тільки на себе, але і на найближче оточення, своїх однолітків, проводити акції на захист здоров'я, сприяти профілактиці наркоманії та ВІЛ-інфекції тощо.

Навчання здорового способу життя це складне завдання. Передусім треба визначити зміст роботи та методи, що є дуже важливою складовою на протязі всього процесу навчання. Усі методи повинні мати на меті покращення здоров’я і зміну поведінки в позитивному напрямку, приймати позитивні рішення на благо своєму здоров’ю та здоров’ю інших людей.

За визначенням ВООЗ, до життєвих навичок належать: інтелектуальні (самооцінка, усвідомлення цінностей, аналіз проблеми і прийняття рішення, критичне та креативне мислення); емоційно-вольові (самоконтроль, керування стресами, мотивація успіху, гартування волі); соціальні (ефективне спілкування, асертивність, протистояння тиску однолітків, навички колективної роботи, лідерство, ведення переговорів, розв’язання конфліктів, емпатія і надання допомоги, протидія дискримінації).

Навчання життєвим навичкам - це здібності до позитивної адаптивної поведінки, яка дає можливість будь-якій особі ефективно долати життєві перешкоди. Все це також впливає на розвиток компетенції, комунікативних навичок, управління собою тощо. Суттєвим є також наявність звички дотримуватися гігієнічних норм, статева гігієна тощо.

Важливим для втілення у практику життєвих навичок є вміння приймати рішення і критично мислити, що передбачає : навички збору інформації, оцінку наслідків власних дій; пошук альтернативних рішень; уміння аналізувати і вибирати правильну інформацію та її джерела.

Навчання здоровому способу життя грунтується на усвідомленні молодими людьми факторів ризику і допомагає їм визначитися з необхідністю обирати для існування простір, вільний від наркотиків, тютюну, насильства тощо.

Щоб більш ефективно впливати на поведінку підлітків та молоді, доцільно поєднати навчання життєвим навичкам із шкільними предметами, орієнтувати молодих людей на необхідність аналізу конкретних життєвих ситуацій. Ефективно засвоїти матеріал допоможуть життєві приклади.

Для навчання здоровому способу життя в загальноосвітньому навчальному закладі необхідно застосовувати інтерактивні методи, оскільки слухання навіть найкращої лекції у виконанні досвідченого лектора не завжди досягає бажаних результатів. Саме тому лікарі, педагоги, тренери можуть використовувати методи навчання, які дають молодим людям можливість продемонструвати власні знання та поповнити їх у дискусіях, обміні досвідом, рольових іграх, коли молодь може відтворити моделі успішної і безпечної для власного здоров'я поведінки. Підліток приймає правильне рішення, коли бачить поведінку іншого (позитивну або негативну), і на власному досвіді відчуває усі наслідки вчинку [3].

За методом «рівний-рівному» можна вплинути на соціальні та індивідуальні норми, оскільки переважна більшість підлітків мають тенденцію «бути, як усі». Саме тому вплив на поведінку рівних підсилює тенденцію зміни негативу на позитив і наближує поведінку до соціальних норм. Таким чином, якщо більшість школярів або студентів матиме схильність до здорового способу життя, це стимулюватиме поширення такої поведінки у молодіжному середовищі [3].

Досвід свідчить, що активний підхід засвоєння навичок — найбільш ефективний метод у формуванні здорового вибору. Переваги активного навчання у групах сприяють співробітництву більше, ніж змагання; впливають на краще сприйняття себе і інших, підвищують почуття власної гідності, стимулюють слухання, співчуття, розуміння потреб інших людей, толерантність, підтримують ініціативу і творчий потенціал.

Щоб зміцнити критичне мислення при вирішенні завдань і прийнятті рішень, головне використовувати рольові ігри для інсценування конкретних ситуацій без попередньої підготовки з метою опрацювання потенційної ситуації у реальному житті, збільшення емпатії та здібності виражати власні почуття. Аналіз ситуації дає можливість обговорити випадки із реального життя і на прикладі життєвих навичок знайти правильне і безпечне рішення, яке не матиме негативних наслідків.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал