Здорова молодь – щаслива україна 7листопада 2011 року



Сторінка6/11
Дата конвертації19.12.2016
Розмір1.84 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Література:

1. Олена Шевчук. Основи здоров’я. – К.: Видавництво «шкільний світ», 2007 -112 с.

2. Шевчук О.А. Валеологія. Розробки уроків для 5-7 класів. Метод.росіб.для

вчителів та учнів. – Рівне.: Ліста, 2001. -200с.

3. Вибирай сам: бути здоровим чи курит Фонд «Здоров’я для всіх» - К., 2002. – 32с.

Кузнецова Д. О.

Київський університет ім. Бориса Грінченка,

Інститут психології та соціальної педагогіки

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук Спіріна Т. П.


ВПЛИВ ІНТЕРНЕТУ НА ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ПІДЛІТКІВ
Нова інформаційна епоха та загальні процеси демократизації у нашому суспільстві вимагають нових підходів до формування здорового способу життя особистості. Проблема здоров’я набула планетарного масштабу, поряд з такими як: екологічна катастрофа, демографічна проблема, проблема інтернет-залежності та науково-техногенних наслідків. Існує багато чинників, які впливають на формування здоров’я, зокрема, стан системи охорони здоров'я (впливає на 10 %), екологія навколишнього середовища (на 20%), спадковість (приблизно на 10%) та спосіб життя (50%) [1]. Тобто, найбільш важливим для збереження та покращення здоров’я людини є спосіб життя.

Проблема Інтернет-залежної поведінки досліджувалася Ю. Бабаєвою, А. Гольдбергом, В. Лоскутовою тощо. Наукові роботи Н. Зимівець, Н. Комарової, О. Вакуленко, С. Закопайло присвячені дослідженню питання щодо формування здорового способу життя.

Здоровий спосіб життя  це спосіб життєдіяльності людини, який вона свідомо обирає та відповідально відтворює в повсякденному бутті з метою збереження та зміцнення здоров’я.

Спосіб життя людини утворюють три складові: рівень життя (міра задоволення матеріальних, культурних, духовних потреб); якість життя (комфорт у задоволенні людських потреб); стиль життя (поведінкова особливість життя людини). При рівних можливостях перших двох складових, які мають суспільний характер, здоров’я людини значною мірою залежить від стилю життя.

Виділяють такі шляхи зміцнення упевненості в здатності змінювати свою поведінку [2]:

 пробудження інтересу до здорового способу життя;

 формування умінь, необхідних для здійснення зорієнтованої на збереження здоров'я поведінки;

 заохочення тимчасової (пробної) здорової поведінки.

У певної категорії користувачів інформаційною мережею INTERNET з часом виникає ціла низка особистих й соціальних негараздів, з’являються труднощі у комунікативній, професійній сферах, соціальна дезадаптація. Вони значний час знаходяться у віртуально-інформаційному середовищі, незважаючи на негативні наслідки, не можуть припинити цей процес. Можемо говорити про відсутність контролю над використанням Інтернету, що є показником Інтернет-залежності особистості [3].

Більшість користувачів Інтернету складають підлітки. Підлітковий вік – найнебезпечніший період для формування Інтернет-залежної поведінки, що виявляється у гіпертрофованій потребі у спілкуванні та самоствердженні. Сучасне життя надає підлітку можливості для свободи вибору середовища спілкування, стилю і пособу життя, з іншого ж боку, воно висуває високі вимоги до рівня його самосвідомості, самоконтролю й саморегуляції. Все більше і більше замість живого спілкування між один одним ми спілкуємось через соціальні мережі. Дефіцит моральної, психологічної, соціально-педагогічної підтримки з боку дорослих зумовлює звернення підлітків до спілкування в мережі Інтернет, яке передбачає можливість звільнитись від негативних емоцій та отримання емоційної підтримки.

Основні фактори Інтернет-залежної поведінки підлітків поділяються на: психологічні, соціально-психологічні, соціальні [4].

Соціальні чинники Інтернет-залежності пов’язані з порушеннями міжособистісної взаємодії з батьками, вчителями, однолітками. Підлітки, у яких є проблеми з батьками, більше піддаються формуванню залежності від Інтернету, ніж їхні більш щасливі однолітки. Отже, можна стверджувати, що передумови до Інтернет-залежності  в найближчому оточенні особистості. До такої поведінки схильні підлітки з особливим типом особистості – готовністю до різних залежностей [3].

Отже, запобігання подальшого формування проявів Інтернет-залежної поведінки серед підлітків можливе за умови формування здорового способу життя та зміни ставлення самої особистості до подібного явища.
Література:

1. Амосов H. М. Здоровье и счастье ребенка / Амосов H. M. – М. : Знание, 1979. – 96 с.

2. Популярная медицинская энциклопедия / [гл. ред. Б. В. Петровский]. – М. : Советская энциклопедия, 1983. – 704 с.

3. Вакуліч Т. М. Інтернет-залежність підлітків. Діагностика і психокорекція : метод. реком. / [Т. М. Вакуліч, О. А. Ревенок, О. О. Зайцев]  К. : Науковий світ, 2008. – 24 с.

4. Вакуліч Т. М. Психологічні чинники запобігання Інтернет-залежності підлітків / Т. М. Вакуліч – Полтава: Дивоствіт, 2008. – 160 с.
Курник Оксана Любомирівна

НПУ імені М.П.Драгоманова

Інститут соціальної роботи та управління

Науковий керівник:

кандидат психологічних наук, доцент

Патинок О.П.


СПОСОБИ ПОДОЛАННЯ ДЕЗАДАПТАЦІЇ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У РОБОТІ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА
Постановка проблеми: На підґрунті шкільної дезадаптації молодших школярів, виникає проблема становлення дитини, саме як особистості, яка знаходиться у суспільстві. Постановка завдання: Метою статті є аналіз причин шкільної дезадаптації молодших школярів, обґрунтування шляхів подолання дезадаптації у молодших школярів.

Виклад основного матеріалу дослідження. У сучасних умовах є питання комплексного вивчення дезадаптації дітей у школі. З проблемою дезадаптації, пов’язані також проблеми важковиховуваності та труднощів у навчанні.

Шкільна дезадаптація – це утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи, які проявляються у вигляді порушень навчальної діяльності, поведінки, конфліктних відносин з однокласниками і дорослими, підвищеного рівня тривожності, порушень особистісного розвитку і т. д [4].

Причини дезадаптації пов’язують зі стресом (Г.Г. Аракелов, Г. Крайг, О.М. Черепанова), порушенням значущих для дитини відносин учитель- учень(М.І. Буянов, В.І. Гарбузов, О.І. Захаров, В.Є. Каган, Н.Ю. Максимова),

неоптимальним стилем спілкування в родині (О.Л. Кононко, В.М. Петрунек, Т.М. Титаренко, Г.О. Хомич), індивідуальними особливостями: повільність (інертний тип нервової системи), імпульсивність, запальність, підвищена сором’язливість, замкнутість, надмірна чуттєвість і підвищена збудливість нервової системи (О.П. Осадько, Л.П. Пономаренко), низькою самооцінкою (К.В. Бардін, М.Н. Герберт)

Шкільна дезадаптація полягає у відставанні дитини від його власних можливостей. При збереженні приблизно однакового механізму виникнення в розвитку шкільна дезадаптація на різних вікових ступенях має свою динаміку, ознаки і прояви [1].

Характерні зовнішні прояви, в молодшому шкільному віці, на які звертають увагу педагоги і батьки – це зниження інтересу до навчання аж до небажання відвідувати школу, погіршення успішності, повільний темп засвоєння навчального матеріалу, неорганізованість, неуважність, повільність або гіперактивність, невпевненість у собі, конфліктність і т. д.

Корекція і профілактика шкільних труднощів повинна включати цілеспрямований вплив на сім’ю; лікування та профілактику соматичних розладів; корекцію інтелектуальних, емоційних і особистісних порушень; психологічне консультування вчителів з проблем індивідуалізації навчання і виховання даного контингенту дітей; створення сприятливого психологічного клімату в учнівських колективах, нормалізацію міжособистісних відносин учнів.

Соціальний педагог або психолог школи, повинні надавати рекомендації батькам щодо урахування індивідуальних особливостей дитини. При перших ознаках дезадаптації необхідно проводити індивідуальні бесіди і консультації з батьками про можливі шкільні труднощі дитини, а також про шляхи надання допомого з їх сторони. Вони повинні ставитися до труднощів дитини в школі як до тимчасових труднощів і бути готовими допомогти своїй дитині з ними впоратися [2].

Також важливим чинником у виникненні дезадаптації у молодших школярів є типові помилки у спілкуванні педагога із ними, які призводять до негативних проявів у поведінці молодших школярів. Нездоровий клімат спілкування у класі призводить до значних проблем у морально – емоційному розвитку дітей, негативно впливає на загальну спрямованість особистості виховання призводить до створення різних варіантів дезадаптації та некомпетентних позицій у спілкуванні, не сприяє формуванню таких важливих компонентів взаємин, як співпереживання, взаєморозуміння, контактність, чуйність.

Тільки за умов позитивного впливу вчителя на дітей у них формується впевненість в собі і в своїх можливостях, надійність і захищеність, уміння легко налагоджувати взаємини з ровесниками, слухати інших, бачити позитивні риси та вади, як свої, так товаришів [3].



Висновки з проведеного дослідження. Головною причиною шкільної дезадаптації в молодших класах є характер сімейного виховання. Якщо дитина приходить до школи із сім’ї, де вона не відчувала переживання „ми”, то і адаптація до школи проходить важко. Несвідоме прагнення до відчуження, несприйняття норм і правил колективу заради зберігання свого „Я” лежать в основі шкільної дезадаптації дітей, які виховані в сім’ях із несформованим почуттям „ми” або в сім’ях, де батьків від дітей відділяє стіна байдужості.
Література:

1.Заваденко Н.Н.,Т.Ю. Успенская, Н.Ю.Суворинова и др. Школьная дезадаптация: психоневрологическое и нейропсихическое исследование.-1996-421с.

2.Коломинский Я.Л., Березовин Н.А. Некотрые проблемы социальной психологии.-М.: Знание, 1977.

3.Кондратьева С.В. Учитель- ученик. – М.:Педагогіка, 1984.- 80с.

4.Мухина В.С. Возрастная психология. –М.: Академія, 1997. – 432с.
Левченко Алла Василівна

НПУ ім. М. П. Драгоманова

Інститут соціальної роботи та управління

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук, викладач Васильєва М. О.
КОНСУЛЬТАТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА ЯК ШЛЯХ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ
Беручи до уваги той факт, що не так давно, функції соціального педагога певною мірою виконували класні керівники, вихователі груп продовженого дня, тренери та керівники гуртків, маємо відзначити, що на відміну від звичайного педагога у навчальному закладі, в роботі соціального педагога першорядну роль відіграє не навчальна, а, передусім, виховна функція, функція соціальної допомоги і захисту.

Саме тому маємо підкреслити, що особливе місце в допомозі соціального становища підростаючого покоління,належить соціальному педагогу загальноосвітніх навчальних закладів, який використовуючи різноманітні методики діагностики особистості й соціальної групи спрямовує і коректує розвиток дітей та підлітків [1].

Підростаюче покоління зіштовхується з багатьма соціальними, економічними, особистісними проблемами, які часто негативно впливають на процес їхнього соціального і громадського становлення. А усвідомлюючи, що саме діти та підлітки є більш вразливою ланкою населення, і саме вони перші потрапляють до залежності таких негативних явищ, як наркоманія, алкоголізм, та тютюнокуріння, у рамках діяльності соціального педагога у ЗОНЗ лежить здійснення консультативної діяльності щодо профілактики здорового способу життя [4].

Консультування – професійна допомога клієнту (учням, вчителям, адміністрації, батькам та іншим особам, які займаються вихованням дитини) у пошуку розв’язання проблемної ситуації. Консультативна робота – це надання порад, рекомендацій учням, батькам, вчителя та іншим особам, які звертаються до соціального педагога [3].

Роль соціального педагога в наданні консультативних послуг щодо профілактики здорового способу життя, дуже важлива та необхідна на сьогоднішній день. Тому що, літературний аналіз щодо вивчення цієї проблеми показав, що проблема шкідливих звичок підростаючого покоління набула жахливих масштабів.

Результати дослідження Т.Є. Федороченко свідчать, що в Україні сьогодні нараховується більше 70 тисяч хронічних наркоманів, серед них майже 5 тисяч неповнолітніх. Всесвітня організація охорони здоров'я провела опитування школярів у 41 країні світу, чи вживають вони спиртне. Україна в списку перша. 40 % дітей в Україні вживають алкоголь. Беручи до уваги результати дослідження «Європейське опитування учнівської молоді щодо вживання алкоголю та наркотиків» (ESPAD), які виявили, що вживання алкоголю та доступність наркотиків серед учнівської молоді в Україні збільшується щороку. Як свідчать дані дослідження, 63 відсотки дівчат та юнаків віком 15-16 років мають досвід куріння, а 14 відсотків вживали маріхуану або гашиш. Лише 22 відсотки підлітків мають правильні знання про шляхи інфікування ВІЛ [2].

На сьогодні тема здорового способу життя є важливою. Оскільки молодь нехтує усі заборони та застереження, щодо вживання нікотину, алкоголю, наркотичних та токсичних речовин.

Профілактика здорового способу життя за допомогою консультування може проходити такі етапи:



  1. Початковий етап;

  2. Головний етап, або діагностичний етап;

  3. Спільна робота або етап стимулювання;

  4. Завершальний етап або підведення підсумків [5].

Важливим завданням на початковому етапі консультування є встановлення контакту з підлітком і мотивування його на участь в роботі. Для успішного консультування підлітків необхідна атмосфера довіри, яка буде неможливою у разі авторитарної позиції консультанта, його надмірної повчальності. Головним при консультуванні дітей підліткового віку є ввічливість, конфіденційність, доброзичливість, неупереджене ставлення до можливих особливостей їх поведінки, тактовність. Соціальний педагог повинен пам’ятати, що подавати інформацію потрібно коректно, задовольняючи потреби підлітка, а також враховувати розрізнення між дівчатами та хлопцями; та те, як вони можуть отримувати та сприймати інформацію.При консультуванні необхідно обов’язково враховувати специфіку різних вікових груп підлітків. Потреби підлітка при консультуванні можуть різнитися в залежності як від віку, рівня його психофізичного розвитку, так і від соціального статусу [6].

Наступним етапом консультування ми визначили головним етапом. Бо саме на цьому етапі соціальний педагог передбачає виявити фактори, які впливають на особистість підлітка, через які він може потрапити, або потрапив під вплив шкідливих звичок; а також передбачає просвітницьку роботу з батьками щодо вікових особливостей підлітка, факторів, що стимулюють до формування негативної поведінки. Також на цьому етапі соціальний педагог консультуючи як підлітка, так і за необхідності, його сім’ю, може проаналізувати стан проблеми формування здорового способу життя в морально-психологічному кліматі самої сім’ї [8].

Проектуючи повну картину проблеми формування здорового способу життя у підлітка, соціальний педагог переходить до наступного етапу консультування як спільна робота. Тобто вже на цьому етапі роботи, соціальний педагог разом з підлітком будує шляхи виходу з проблемної ситуації, та методи запобігання та впливу негативних факторів на підлітка та на його сім’ю. Соціальний педагог проводить роботу щодо пробудження інтересу до здорового способу життя; дотримання вимог здорового способу життя у повсякденному житті [7].

Останній етап консультування – це завершальний. На цьому етапі соціальний педагог підводить підсумки та допомагає визначити подальші життєві плани сім’ї. Також на цьому етапі соціальний педагог підбиває підсумкисвоєї роботи, для подальшого саморозвитку та вдосконалення методів і заходів щодо профілактики здорового способу життя.

Отже, узагальнюючи розкриття теми, зробимо висновок, що соціальна проблема щодо поширення негативних звичок продовжує охоплювати незахищену ланку населення таку як підростаюче покоління.

Соціально-педагогічна робота як з батьками, так і с самими підлітками повинна мати системний та поетапний характер, передбачати різні форми та методи роботи.



Література:

1.Андреева Т.И. Помощькурильщикам в прекращениикурения. Практическоеруководство для работниковздравоохранения. - Киев, 2002, - 146 с.

2. Дольто Ф. На сторонепідростка. [перевод с фр. А. К. Борисовой; предисл.М. М. Безруких]. — Екатеринбург: Рама Паблишинг, 2010. — 423с

3.Макартычева Г.И. Тренинг для подростков: профилактика асоциального поведения. СПб.: Речь, 2007, - 192 с.

4.Молодь за здоровий спосібжиття: щоріч. доп. Президенту України, Верхов. РадіУкраїни, Каб. МіністрівУкраїни про становище молоді в Україні (за підсумками 2009 р.) / М-во України у справах сім’ї, молоді та спорту, Держ. ін-т розв. сім’ї та молоді; [редкол.: Н. Ф. Романова (голова) та ін.].– К.: ТОВ «Основа», 2010. – 156 с.

5.Степонов В.Г. Психологиятрудныхшкольников. М.: Академия, 2001. - 336 с.

Федороченко Т.Є. Кроки до здоров’я. Навчально-методичнийпосібник. – К.:ТОВ «ХІК», 2003. – 152с.

6.Фролов Ю.И. Психология подростка. Хрестоматия. М.: Российское педагогическое агентство, 1997. — 526 с.

7.Фурманов И.А. Психологические основы диагностики и коррекции нарушений поведения у детей подросткового и юношеского возраста.– Мн.: НИО, 1997.– 198 с.
Логвинова Тетяна

НПУ ім. М. П. Драгоманова

Інститут соціології, психології та управління

Науковий керівник:

доктор філософських наук, професор

Ярошенко А.О.


НАРКОМАНІЯ ЯК ЗАГРОЗА МАЙБУТНЬОМУ ЗДОРОВОМУ МОЛОДІЖНОМУ СЕРЕДОВИЩУ УКРАЇНИ
Що таке наркоманія? Наркоманія – це порожнеча в очах та байдужість у душі, яка зникає лише тоді, коли на горизонті з’являється шприц або ж таблетка. Це тіла, які корчаться в судомах від почуття «ломки». Страшні ураження органів, таких як серце, печінка, легені, мозок, шкіра. Це СНІД та різноманітні венеричні хвороби. Обмани, крадіжки, зґвалтування, убивства. Скільки злочинів вчинено людьми під кайфом! Наркоманія – це загублені справжні непідробні емоції, похоронені таланти. Сльози близьких…І все це заради хвилинного штучного задоволення, яке пізніше перетвориться просто в камінь на шиї, який тягне в низ.

Та все одно кількість наркоманів зростає в усьому світі. Україна не є виключенням. Епідемія цієї хвороби в Україні набуває все більших і більших обсягів, особливо це стосується південних та східних регіонів. За останні роки майже вдвічі зросла кількість осіб, що перебувають на обліку в медичних закладах з діагнозом наркоманія. Тільки за І півріччя 2004 року за вживання наркотичних речовин поставлено на облік більше 2 тис. неповнолітніх. Статистичні дані про рівень і динаміку наркотизації відображають лише зовнішні тенденції цього небезпечного явища. Є підстави вважати, що кількість споживачів наркотичних засобів у 10 разів більша, ніж за офіційними даними. Крім того, велику кількість осіб залучено до зберігання та розповсюдження наркотиків, причому наркоманія охоплює не тільки молодь, що викликає педагогічне занепокоєння, а і зовні благополучних підлітків. Безперечним є і той факт, що Україна потрапила в сферу дії міжнародного наркобізнесу, і це впливає на динаміку наркотизації суспільства. Відсутня активна протидія поширенню вживання наркотичних засобів. За статистичними даними щорічно в Україні близько 150.000 молодих людей стають наркоманами. 95 % наркоманів – це люди віком від 15 до 30 років. Середній вік людей, що вживають наркотики зменшується. Чому це відбувається? Чому саме молодь є найбільш поширеною групою людей, які піддаються цій чумі 20 століття? Вживання наркотиків несе у собі такий аспект як мода. Багато підлітків вирішують спробувати тому, що всі вже відчули кайф, «стали дорослими», віддали дань цій пагубні моді а «я» ще ні. Багатьом молодим людям притаманна емоційна лабільність в більшій мірі, аніж людям старшого віку. Тому молодь легше може впасти з стану радості у відчай, паніку, апатію з якої хочеться найти якийсь вихід, а тут товариш рекомендує чудодійний спосіб, який зцілить душу і надасть сили тілу – чарівну таблетку або ж чар-зілля. І часто при цьому виникає думка: «Я спробую всього один раз, нічого ж не буде». А потім ще раз, і ще раз. І виявляється, що тепер наркотики стають необхідними не для виклику почуття польоту, а для підтримання порівняно нормального стану. Видобуток наркотиків стає основною, єдиною метою в житті, на яку потрібні гроші. Нормальним способом наркоман не може заробляти гроші, тому в хід ідуть найпростіші як для нього: крадіжки, напади, проституція, убивства, а коли безвихідь повна - самогубство. Кожний хворий на наркоманію, як правило, втягує в число наркозалежних, по одним документам – 5–6 чоловік, по іншим – 10–17. Більше половини засуджених в Україні – наркомани. На думку Н.Ю. Максимової та інших дослідників, невпевненість у завтрашньому дні, гострі соціальні конфлікти, необхідність вимушено змінювати спосіб життя або місце проживання, розуміння, що жити так, як живуть, далі неможливо, і в той же час неспроможність що-небудь змінити через жорстку регламентованість дій суспільством, є потужними чинниками, які штовхають людей до вживання психотропних речовин. За думкою В. Франкла, «входження» в наркотики — результат передусім соціальної непристосованості, неблагополуччя, відчуження у бездушному суспільстві, втрати або відсутності сенсу життя — «екзистенційний вакуум».

Що ж стосується довго тривалості життя, то знову ж таки, за статистичними даними, ін’єкційний наркоман живе в середньому 5- 6 років. Причому, той стан, у якому він знаходиться, життям назвати дуже важко. Наркоман не живе, він просто існує.

Як же зробити так, щоб продовжити життя на землі, саме життя, а не існування? Як боротися зі злом, яке чорною хмарою нависло над молоддю?

Наркоманія в Україні – одна з найбільш актуальних та небезпечних проблем соціуму, яку треба долати шляхом дослідження та вивчення ресоціалізаціїї наркозалежних пі час проходження ними реабілітаційного курсу. Потрібно створювати соціальні умови, які б сприяли одужанню хворого. Успішне проведення ресоціалізаціїї позбавляє хвороби, повертає людину до життя. Подолання цієї проблеми можливе завдяки розумінню значущості процесу ресоціалізації в наркологічному центрі. Узагалі, профілактика наркоманії серед молоді повинна включати в себе якісне та доступне інформування про фактори ризику, які створює наркоманія для самої людини та оточуючих. Воно повинно бути цікавим, таким, щоб не просто залишилося в голові, а проникло в саме серце. Також профілактика наркоманії в Україні повинна нести в собі пропаганду здорового способу життя, сприяння у його становленні. Дивлячись на особливості мислення підлітків, негативна установка щодо наркотиків повинна бути висловлена самими дітьми, молоддю, адже в такому віці слова батьків, педагогів не сприймаються як щось дуже значуще. Потрібно залучати молодь до цієї проблеми різноманітними флеш-мобами, акціями, лекціями за участю фахівців та потерпілих людей,яким вдалося побороти цю чуму, адже це не проблема однієї людини, це проблема кожного з нас.

Важко подолати наркоманію без широкої інформатизації населення, яку мають взяти на себе ЗМІ. Способів, за допомогою яких можна дати відсіч цьому лихові, чимало. Але головне – кожен громадянин має усвідомити: ця проблема у будь-який момент може торкнутися його та його сім’ї, навіть якщо вона нині є цілком благополучною.

Не будьмо байдужими!

Література:

1. Абдуліна, Ю.Н. Вплив наркотиків і токсинів на поведінку людини / Ю.Н. Абдуліна // Біологія. - 2004.- № 1

2. Ґіденс Е. Соціологія / Пер. з англ. В. Шовкун, А. Олійник; Наук. ред. О.

Іващенко. – К.: Основи, 1999.

3. Безпека життєдіяльності / Під ред. Бедрія Я. – Львів: “Афіша”, 1998.
Мухатова Анастасія Павлівна

НПУ імені М.П. Драгоманова

Інститут соціальної роботи та управління

Науковий керівник:

кандидат психологічних наук, доцент

Патинок О. П.
ВПЛИВ ТЕМПЕРАМЕНТУ НА ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я СТУДЕНСЬКОЇ МОЛОДІ
У зв'язку з тенденцією зниження рівня здоров'я школярів та студентів в Україні, актуально буде розглянути вплив темпераменту на здоров’я. За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), здоров'я - це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів.

З самого народження людина має певні, притаманні тільки їй психологічні властивості. Ці властивості однаково проявляються в різній діяльності і залишаються порівняно постійними протягом всього життя. У своїх взаємозв'язках ці індивідуальні властивості утворюють типи темпераменту (холерик, сангвінік, флегматик і меланхолік). Темперамент - важлива умова, з якою треба рахуватися при індивідуальному підході до виховання і навчання, до формування характеру, відношення до свого здоров’я тощо. При всьому різноманітті підходів до проблеми, вчені і практики визнають, що темперамент – біологічний фундамент, на якому формується особистість як соціальна істота.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал