Здорова молодь – щаслива україна 7листопада 2011 року



Сторінка3/11
Дата конвертації19.12.2016
Розмір1.84 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Література:

1. Болтівець С.І., Фоліменко Л.А. Соціально-психологічні причини поширення пияцтва серед молоді /С.І. Болтівець, Л.А. Фоліменко // Практична психологія та соціальна робота. – 2004. - №10.- 4с.

2. Коробкіна З.О. Особливості пивного алкоголізму / З.О. Коробкіна //Федерація патріотичних видань України «Українська газета». – 2008. - №45 (185). – 15с.

3. Соціальна робота з дітьми і молоддю (теоретико-мето до логічні аспекти). [Зверева ІД., Козубовська І.В., Керцман В.Ю., Пічкар ОЛ.]. — Ч. І — Ужгород: УжНУ, 2000. — 192 с.


Дідик Богдан Русланович

Хмельницький інститут соціальних технологій

«Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»»

соціально-гуманітарний факультет

Науковий керівник :

старший викладач Кравчук Л.С.


СПОНУКАЛЬНІ ЧИННИКИ ЩОДО тютюнопаління ТА його НАСЛІДКИ для молодого організму
Аналізуючи спосіб життя молодого покоління можна з впевненістю стверджувати про те, що зростає кількість молодих людей зловживаючих тютюнопалінням. Аналіз даних 20-річного моніторування поширеності паління серед жінок, проведеного Інститутом кардіології АМН України, зламав традиційне уявлення про тютюнопаління як суто чоловічу проблему в Україні і показав, що частота цього фактора в різних вікових групах жінок збільшилася в 3-4 рази [1]. Загалом у даний час майже кожна п'ята жінка віку 20-59 років, що живе в місті, є активним курцем, у той час як наприкінці 70-х років курила кожна двадцята. Негативна тенденція до збільшення цього показника серед жінок супроводжується збільшенням інтенсивності куріння: переважають жінки, що викурюють щодня до 10 цигарок (60,7%). Починаючи з 30-річного віку, кожна третя жінка викурює щодня від 10 до 20 сигарет. Більше пачки на день викурюють 6-7% жінок віком 20-49 років і 15% жінок віком 50-59 років. Одним з несприятливих факторів паління серед жінок репродуктивного віку є продовження паління під час вагітності. Анкетування жінок-курців показало, що 29,7% з них, зменшивши кількість цигарок, продовжували курити в першу половину вагітності, а 5% - до пологів.

Помітною рисою курців-жінок є більш пізній вік початку паління порівняно з чоловіками. У жінок початок куріння зумовлений бажанням активно, усвідомлено долучитися до паління. Серед причин початку куріння, при анкетуванні найбільше названо стресові ситуації, пов'язані з роботою, конфлікти в особистому житті; 15,3% жінок вважають, що паління допомагає їм у створенні іміджу сучасної жінки, 12% - розглядають його, як фактор, що допомагає подолати самотність, сприяє комунікабельності, 12,2% не змогли сформулювати конкретну причину.

Жінки, які палять, частіше страждають непліддям. Ризик кровотечі і спонтанного аборту під час вагітності вищий, ніж у жінок, які не палять. Менопауза (припинення циклічної діяльності яєчників) швидше настає у жінок, які палять. Відповідно, жінки, які палять, старіють швидше. Схильність до тромбоутворень і ризику розвитку тромбоемболій на фоні прийому комбінованих пероральних контрацептивів значно вищий у жінок, які палять, особливо після 35 років. Існує дуже багато доказів того, що куріння до настання і під час вагітності шкідливе для дитини, оскільки погіршується транспортування кисню і поживних речовин. Причому, немає прямої залежності між кількістю викурених цигарок і їх шкідливістю [2].

Шкіра рук і обличчя хронічного курця набуває жовтувато-сірого кольору, швидше зневоднюється, внаслідок чого утворюються зморшки. З часом формується жовтий наліт на зубах, якого важко позбутися, і неприємний запах з рота. Викурюючи щоденно більше 10 цигарок, курець, тим самим, в 24 рази більше ризикує захворіти на рак легень. Окрім того, куріння є одним з факторів ризику виникнення ішемічної хвороби серця, синдрому раптової коронарної смерті, хронічних захворювань легень [3].

Таким чином, підводячи підсумок факторного аналізу, ми можемо сказати, що найбільш значимими чинниками, що визначають ставлення молодих людей до тютюнопаління є неблагополуччя у відносинах з родиною і порушення нервово-психологічної рівноваги, іншими словами – стрес. Їх доповнюють такі фактори, як позитивне ставлення до тютюну оточенням молодої людини, неінформованість про наслідки вживання тютюну, неорганізованість життя, відсутність цілей, конформізм.
Література:

1.Валеологія : підручник для 1-2 класів / М. С. Дубовис, О. Б. Качеров, Ю. О. Короп. - Київ : Просвіта, 1997. - 160 с. 

2. Основи здорового способу життя. – К., 2000. – 315с.

3. Тютюнопаління до народження: проблеми і наслідки. – К., 1998. – 138с.


Жаркова Катерина Леонідівна

Інститут соціальної роботи та управління

НПУ ім. М.П. Драгоманова

Науковий керівник:

старший викладач Вареніч В. В.
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ У СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ
Актуальність дослідження обумовлена тим, що на здоров’я молоді все помітніше впливають негативні фактори, пов’язані зі зниженням фізичного навантаження, рухової активності та занять спортом [2]. Серед молоді віком 18-24 роки 50% осіб мають незадовільну фізичну підготовку. Наразі від ожиріння в Україні страждає 7% чоловіків та 19% жінок молодого віку. Доводиться констатувати, що рухова активність, регулярні заняття фізичною культурою та спортом, як обов’язкова умова здорового способу життя, не притаманні більшості української молоді. Відбулося підвищення рівня захворюваності та поширеності соціально зумовлених хвороб за всіма їх класами (наркоманія, алкоголізм, ВІЛ/СНІД), що створює загрозу для внутрішньої безпеки країни. Основні причини смертей серед чоловіків на сьогодні пов’язані з хворобами системи кровообігу, інфекційними хворобами та органів травлення, а у жінок – інфекційними хворобами та новоутвореннями [1]. Значну шкоду репродуктивному здоров’ю молоді наносять онкологічні захворювання [4].

Тим не менш, здоров’я як життєва цінність, домінує в усіх вікових групах молоді, причому зі збільшенням віку  його важливість для респондента лише зростає. Так, якщо у віці  14-17 та 18-24 роки його обрали 38,9% та 36,4% відповідно, то у віковій категорії 25-35 років цей варіант обрали вже 45,5%, тобто різниця є статистично значущою.

На сьогоднішній день важливим питанням постає збереження та зміцнення здоров’я студентської молоді. За даними термін «студент» (від лат. studens (studentis) – такий, що старанно працює; той, що займається) означає того, хто наполегливо працює, робить справу, тобто опановує знання, вивчає (студіює) науку. Згідно із Законом України «Про вищу освіту», студент (слухач) – особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається за денною (очною), вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів [1].

Студентство – надзвичайно важливий період становлення «Я-концепції» як ядра особистості. «Я-концепція» майбутнього фахівця – складна, динамічна система уявлень студента про себе як особистості й суб’єкта навчально-професійної діяльності.

Студентському віку притаманна кризова насиченість. Вікова криза характеризується різкими й суттєвими психологічними зрушеннями та змінами особистості, розвиток набуває бурхливого стрімкого характеру. Ознаками кризи можуть бути такі:

1) сильна фрустрація, виникають сильні переживання незадоволеної потреби;

2) загострення рольових конфліктів «студент – викладач», «студент – студент»;

3) ціннісно-смислова невизначеність, неструктурованість особистості (наприклад, дехто вперше дізнається про можливість самоуправління, саморегуляції та самовиховання);

4) інфантильність (студент поводить себе як безвідповідальна людина) або вдаються до пияцтва, сексуальної розпусти, вживання наркотиків.

Кожен віковий період вирішує своє протиріччя. Криза 17-18 років пов’язана з потребою в самовизначенні після закінчення загальноосвітньої школи та пошуком свого місця в подальшому, вже самостійному житті. Це конструювання наступного етапу власного життєвого шляху, створення свого «Я» на майбутнє. Крім, того студентському віку притаманні криза професійного вибору, криза залежності від батьківської сім’ї, криза інтимно-соціальних стосунків та кризові ситуації в навчально-професійних стосунках.

Якщо студенту не вдається розв’язати життєві завдання, у нього формується неадекватна ідентичність, розвиток якої може йти такими основними напрямками:


  1. відхід від психологічної інтимності, уникнення тісних міжособистісних взаємин;

  2. розмитість почуття часу, нездатність будувати життєві плани, страх дорослішання та змін;

  3. розмивання продуктивних, творчих здібностей, невміння мобілізувати свої внутрішні ресурси та зосередитися на якійсь головній діяльності;

  4. формування «негативної ідентичності», відмова від самовизначення та вибір негативних зразків для наслідування [3].

Отже, негативне та знецінене ставлення до здорового способу життя формується в разі, якщо студент не вирішує актуальні питання, що перед ним ставить життя. А для ефективної пропаганди здорового способу життя серед студентської молоді, в першу чергу, необхідно створювати умови, що полегшують проходження криз студентського віку:

  1. Усвідомлення змін, що відбуваються в: самоаналіз, самокритичність, самооцінка, тобто посилення рефлексії. Суб’єкт сам повинен стати об’єктом спостереження, аналізувати свій психічний стан.

  2. Довірливі стосунки з тими, хто є авторитетом, з ким можна обговорити суть проблеми (друг, викладач та ін.).

  3. Власна конструктивна позиція, здатність ставити мету, приймати рішення і виконувати його.

  4. Гнучкість, вміння переглянути систему власних цінностей, перебудувати їх ієрархію, сформувати нові цінності.


Література:

1.ПодолякЛ.Г.,ЮрченкоВ.І.http://www.psyh.kiev.ua

2. Психологія вищої школи: Навчальний посібник для магістрантів і аспірантів.– К.: ТОВ “Філ-студія”, 2006. – 320с.

2. Мамардашвили М. Сознание и цивилизация // Мамардашвили М. Как я понимаю философию.- М.: Прогресс, 1990. - 107-121с.

3. http://psylib.org.ua.

4.http://www.mzz.com.ua.


Жмур Поліна Володимирівна

НПУ імені М. П. Драгоманова

Інститут соціальної роботи та управління

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук, доцент

Вакуленко О. В.
ДІЯЛЬНІСТЬ ЦЕНТРІВ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ ДЛЯ СІМЕЙ, ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ ЩОДО ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ
На сьогодні здоров’я молоді створює проблему національно масштабу, тому що являє собою загрозу для самого існування держави, її розвитку та благополуччя громади. Досить гостро постає необхідність розробки і запровадження конкретних дій, спрямованих на покращення здоров’я підлітків та молоді. Одним із ефективних шляхів вирішення цього завдання є створення умов для формування здорового способу життя молодих людей через сприйняття ідеалу і норм здорового, багатоманітного та щасливого життя кожного з них і усвідомлення негативної дії наркотичного, токсичного, алкогольного, нікотинового впливу на організм, психіку тощо [2].

В Україні напрацьовано нормативно-правову базу для реалізації дій, присвячених збереженню здоров’я дітей та молоді. Базові закони, що регламентують і визначають зміст державної політики з питань зміцнення та розвитку здоров’я дітей та молоді визначено в восьми державних документах, серед яких Міжгалузева комплексна програма “Здоров’я нації” на 2002-2011 роки; Державна програма „Репродуктивне здоров’я нації” на період до 2015р., Державна програма розвитку фізичної культури і спорту на 2007–2011 рр.; Загальнодержавна програма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009–2013 роки (від 19 лютого 2009 року N 1026-VI) тощо [5]. Проте, всупереч законодавчим нормативам, спостерігається погіршення ситуації щодо зростання кількості негативних явищ, які мають місце у молодіжному середовищі.

Зважаючи на актульність проблеми, висвітлимо деякі аспекти діяльності центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді у напрямі формування здорового способу життя, як основного інструмента реалізації державної молодіжної політики з питань збереження здоров’я молодого покоління.
Основними завданнями роботи по формуванню здорового способу життя є:


  • формування позитивної мотивації щодо здорового способу життя та культури здоров'я;

  • знайомство молоді з основами здорового стилю життя, формування свого стилю здорового життя, здійснення профілактичної роботи за негативними проявами;

  • формування теоретичних та практичних навичок здорового способу життя учнів, формування творчої особистості здібної до саморозвитку, самоосвіти і само актуалізації [3].

Один з напрямів роботи центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Київської міської державної адміністрації – вулична профілактична робота з метою пропаганди здорового способу життя серед підлітків та молоді, а також профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі. Таку діяльність здійснюють спеціалізовані формування „Мобільний консультаційний пункт соціальної роботи”. У своїй роботі значну увагу вони приділяють поширенню інформаційно-просвітницьких матеріалів — буклетів, плакатів, листівок тощо з питань профілактики соціально небезпечних хвороб, пропаганди здорового способу життя тощо [4].

Київським міським центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді також створено і організовано роботу Тренінгового центру соціальних знань "За здоров’я дітей та молоді”, основним завданням якого є організація діяльності тренерської школи, а саме:

а) організація системної щомісячної підготовки спеціалістів первинної профілактики;

б) організація і проведення циклічних занять стосовно здорового способу життя з учнями ПТЗ, батьками, вчителями (проведення лекцій та тренінгів, організаційне та методичне забезпечення, розповсюдження соціально-інформаційних та соціально-рекламних матеріалів під час проведення лекційно-тренінгової роботи, культурологічних заходів профілактичної спрямованості, соціальних акцій) [1].

Діяльність Центрів соціальних служб для молоді є необхідним дієвим механізмом у формуванні здорового способу життя підростаючого покоління. Механізм може бути забезпечений через надання якісних соціальних послуг та проведення систематичної просвітницької та профілактичної роботи. Загалом, запровадження ідеології здорового способу життя у молодіжному середовищі змінить пріоритети та ціннісні орієнтації молоді та надасть можливість створити суспільне середовище, де здоровим бути модно, сучасно і вигідно.
Література:

1. О. Мурашкевич. Місцева влада та профілактика негативних явищ у підлітковому середовищі. / Соціальний педагог. Шкільний світ. – 2009. № 5. 36-41с.

2. Практичний досвід роботи спеціалістів спеціалізованих служб та партнерських організацій Київського міського центру соціальних служб для молоді / Упорядник К.С.Шендеровський – К.: ДЦССМ, 2003.– 384 с.

3. Сучасна молодіжна політика і соціальна робота в Україні / За ред. Якименко В. І. – К., 2001. – 25-39с.

4. Сайт Київського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді - http://www.ssm.kiev.ua

5. Сайт Державного інституту розвитку сім’ї та молоді - http://www.dipsm.org.ua


Забіяка Марина Костянтинівна

НПУ ім. М.П. Драгоманова

Інститут соціології, психології та управління

Науковий керівник:

кандидат психологічних наук, професор

Ставицька С.О.


Тренінг як форма профілактики ВІЛ/СНІД

у молодіжному середовищі
Профілактика наркоманії та ВІЛ/СНІДу у молодіжному середовищі в Україні є нагальною суспільною потребою. Згідно статистичних даних, впродовж останнього року на 10,3% збільшилась кількість осіб з ВІЛ та СНІД.

Слід зауважити, що профілактичні заходи доцільні при проблемах і явищах, які простіше попередити, ніж подолати, саме таких як ВІЛ\СНІД [4]. Особливий інтерес викликають підлітки із сімей груп ризику (багатодітних, неповних, малозабезпечених, дистантних, з повторним шлюбом, тощо), де значно знижений виховний потенціал, і тому підвищується розповсюдження ВІЛ/СНІД в підлітковому середовищі.

Проаналізувавши роботи таких фахівців як Гурєвич К. Г., Шипіцина Л. М., Могільний В.Н., Лєнкова М.М. ми дійшли до висновку, що для попередження ВІЛ\ СНІД у молодіжному середовищі важливою формою профілактики є тренінг.

Зауважимо, що у роботі з профілактики ВІЛ\СНІД молодих людей варто використовувати: мозковий штурм, групову дискусію, рольові ігри, наочні методи навчання [1], а тренінгова форма роботи використовує всі означені методи і є ефективною у роботі з молоддю.

За оцінками експертів ВООЗ, епідемію ВІЛ/СНІДу можна зупинити насамперед за рахунок освіти людей і зміни ними самими свого стилю поведінки, направленої на зменшення ступеня ризику і підвищення мотивації до здорового способу життя [2]. Проте в сучасному суспільстві склалася ситуація, коли у більшості відсутня мотивація до здорового способу життя і немає стійких знань з проблеми ВІЛ/СНІДу.

Тому стратегією реалізаціїї профілактики ВІЛ/СНІДу є зменшення уразливості населення підліткового і молодого віку, шляхом тренінгових занять[6].

Серед інших методів профілактики ВІЛ\СНІД тренінг виокремлюється такими специфічними рисами, як дотримання ряду принципів групової роботи; націленість на психологічну допомогу учасникам; наявність більш менш постійної групи; певна просторова організація; акцент на взаєминах між учасниками групи; застосування активних методів групової роботи;
об'єктивування суб'єктивних відчуттів і емоцій; атмосфера розкутості і вільного спілкування між учасниками; психологічна безпека [5].

У профілактичному тренінгу, зокрема присвяченому ВІЛ/СНІД виділяються етапи [3] :з найомство (5% часу всього тренінгу);з'ясування очікувань учасників (3%); ухвалення правил групи (5%); оцінка рівня інформованості щодо ВІЛ\СНІД (5 - 10%); актуалізація проблеми для кожного учасника (10 - 30%); інформаційний блок про причини і наслідки ВІЛ\СНІД , вплив на особу і суспільство, профілактику, лікування, реабілітацію (20 -40%); завершення роботи, отримання зворотного зв'язку (5%), підведення підсумків, виконань очікувань, зміни рівня інформованості.


Для оцінки тренінгу необхідно з'ясувати емоційний стан учасників, оцінку форм тренінгу учасниками, сильні і слабкі блоки (інформовані і ігрові). Для цього використовуються наступні методики: обговорення з персональними висловами, анкетування, замітки тренера, інтерв'ю-вихід ( анкета по темі), суб'єктивна оцінка учасників, ці ж методи після часу [4].

Слід зазначити, що основи програми профілактиктичного тренінгу ВІЛ/СНІДу включають наступні компоненти: освіта і інформування населення в області ВІЛ/СНІДу з акцентом на протидію стигматизації і дискримінації ВІЛ-інфікованих; зміцнення сім'ї і внутрішньо сімейних зв'язків; пропаганду індивідуальних засобів захисту, вірності, сімейних цінностей, сексуальної стриманості і зниження числа сексуальних партнерів; інформування щодо інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІППП); первинну профілактику серед вагітних жінок; тренінги, направлені на зміну ризикованої поведінки, особливо для молоді і груп підвищеного ризику ВІЛ-інфікування; розвиток особових ресурсів, ефективних стратегій поведінки і підвищення соціальної, між особової і статево-рольової компетентності дітей, підлітків і молоді; формування мотивації до адаптивної і соціально ефективної поведінки ВІЛ-інфікованих [7].

З метою виявлення ефективності нами було розроблена і апробована тренінгові програма, на базі соціального центру, в якому взяли участь 26 підлітків. Метою тренінгової програми було підвищення рівня інформованості молоді у проблемах, пов'язаних з ВІЛ/СНІД.

Використані вправи мали різноманітний характер – міні-лекції, мозковий штурм, дискусії, рольові ігри, ігри, відеоролики, були спрямовані на з'ясування початкового рівня інформованості підлітків з проблеми; дати достовірну інформацію про шляхи передачі ВІЛ, обстеженні на ВІЛ, про безпечну поведінку, про можливості запобігання інфікуванню; інформування молоді в області ВІЛ/СНІДу з акцентом на протидію стигматизації і дискримінації ВІЛ-інфікованих і розвиток особових ресурсів, ефективних стратегій поведінки і підвищення соціальної, між особової і статево-рольової компетентності дітей, підлітків і молоді; мотивувати до подальшого самостійного пошуку інформації об ВІЛ/СНІД і до відвідин даного циклу занять.

Тренінгова програма тривала з 12 листопада – 3 грудня, на початку і по закінченню якої було проведено опитування, спрямоване на виявлення рівня проінформованості та порівняння результатів показників до тренінгової інформованості і після.

Були отримані наступні дані: середня оцінка проведеної роботи за 9-бальною шкалою - 5,4 бали; 35% опитуваних ; вважають проведені заняття корисними і цікавими, 60% - підтвердили і актуалізували свої знання, 5% - нічого нового не дізналися. Більше всього сподобалося в роботі: все – 23% учасників, багато що – 8%, спілкування – 15%, тренер – 7%, приклади життєвих ситуацій – 15%, тренінгові ігри – 31%. Всі знають, куди звернутися у разі проблеми; при цьому до фахівців звернуться 23% чоловік, до рідних – 27%, до друзів – 50%.

Тому слід підкреслити важливість тренінгу як форми профілактики ВІЛ/СНІД у молодіжному середовищі. Тренінгова робота активно сприяє у формуванні адекватного уявлення щодо проблеми ВІЛ/СНІД та ставлення до неї; формування свідомого ставлення молоді щодо проблеми та її причин (знань, поглядів, переконань, установок тощо) та розвитку якостей, що збільшують адаптивні можливості:розвиток вмінь і якостей, необхідних для попередження захворювань, та інформування молоді.
Література:

1. Гуревич К. Г. Профілактика ВІЛ/СНІДу в дитячо-молодіжному середовищі: підруч. [для студ. пед. навч. закл.] / К.Г. Гуревіч, Л. М. Шипіцина. – Москва: ООО «Фирма «ВАРИАНТ», 2006. – 80 с.

2. Капська А. Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та  молоддю / Алла Йосипівна Капська. – К.: УДЦССМ, 2001. - 220 с.

3. Кривцова С.А. Тренінг: навички конструктивної взаємодії з підлітками / С.А.Кривцова , Е.А. Мухомотуліна. – Москва: Генезис, 2004 – 183с.

4. Лазаренко Б.П. Методичний посібник з профілактики наркоманії та ВІЛ/СНІДу у шкільному та молодіжному середовищі. / Б.П. Лазаренко, І.М. Пінчук. – К.: УДЦССМ, 2002. – 144с.

5. Могильний В.Н. Матеріали по профілактиці ВІЛ-інфекції серед молоді. / В.Н Могильний, М.М. Лєнкова. – Челябінськ: ЧГБОФ "Береги себя" , 2000. - 106 с.

6. Петращук О. П. Психолого-педагогічна реабілітація дітей, вилучених із праці на вулиці / О.П. Петращук, І.І. Цушка. – К.: Ніка-Центр, 2003. – 232с.

7. Я хочу провести тренінг. Допомога для починаючого тренера, що працює в області профілактики ВІЛ/СНІД, наркозалежності і ІППП / [О.Г. Яшина, О. В. Степанова, Д.О, Камалдінов та ін.]. – Новосибірськ: Гуманітарний проект, 2000. - 233с.
Завєдєєва Богдана Андріївна

НПУ імені М. П. Драгоманова

Інститут соціальної роботи та управління

Науковий керівник:

старший викладач Вареніч В. В.
ВПЛИВ ЗАСОБІВ ХУДОЖНЬО–ЕСТЕТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ФОРМУВАННЯ ДУХОВНОГО ЗДОРОВЯ
В сучасному суспільстві під здоров’ям розуміють гармонійне поєднання та функціонування його складових, таких як: фізична, психічна та соціальна. Ми в статті зупинимось детально на розгляді питання формування духовного здоров’я, як однієї зі складових здорового способу життя.

Розвиток особистості органічно пов'язаний із засвоєнням соціальних цінностей та ідей людства, формування духовності. Мистецтво комплексно впливає на розум і душу, розвиває цілісну творчу особистість, тому вільний час є одним із важливих засобів формування та розвитку духовності дитини.

Робота за творчо-естетичним напрямком є важливим засобом духовного, громадянського, художнього розвитку особистості. За твердженням О. Биковської цей напрям, як і освітня галузь «Естетична культура», ґрунтується на взаємозв’язку художньої культури суспільства (художньо-пізнавальна площина) та внутрішнього духовного світу особистості (художньо-творча площина), що реалізує ідею «людина в культурі – культура в людині»[2].

Користь занять художньо-естетичною діяльністю для формування здорового способу життя молоді беззаперечна, проте в контексті розвитку творчих здібностей особистості є доцільним виокремлення трьох ключових аспектів:



  • по-перше, захоплення дітей цікавою творчою діяльністю зменшує можливість їх потрапляння під негативний вплив однолітків із девіантною поведінкою.

  • по-друге, на заняттях художньо-естетичним мистецтвом вихованці отримують необхідні додаткові мистецтвознавчі, народознавчі, краєзнавчі знання.

  • по-третє, результати творчої діяльності підвищують самооцінку дитини, розкривають її талант, надихають на подальше самовдосконалення.

Слід виділити основні групи ціннісних орієнтацій, що формуються у дитини в процесі мистецької діяльності. Вони складають основу життєвої компетентності й сприяють прихильності до ведення здорового способу життя: ставлення до себе та до інших як до цінності, а не засобу досягнення чужих цілей; відкритість, щирість у почуттях, розуміння того, що почуття є цінними; свобода у творчих виявах; відповідальність; довіра до людської природи; творча спрямованість.

Важливою особливістю художньо-естетичного розвитку є його здатність впливати на інші сфери особистості – духовної, моральної, фізичної. Ця здатність знайшла історичне відображення в калокагатії (поняття естетики, що виражає ідеальне єднання фізичної краси та духовної досконалості всебічно й гармонійно розвиненої особистості, яка поєднує духовне багатство, моральну чистоту та фізичну досконалість) [3].

У сучасних загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах організовано роботу щодо залучення дітей та учнівської молоді до вивчення історико-культурних цінностей українського народу, формування мистецької компетентності.

Щоб досягти поставленої мети, педагогічні колективи мають будувати свою роботу згідно з освітніми концепціями, зорієнтованими на особистісний творчий розвиток вихованців під час навчально-розвивальної діяльності. Важливими для організації художньо-естетичної роботи є положення теорії особистісного розвитку дитини І. Беха. Особливе значення має його твердження про те, що повноцінний розвиток особистості дитини відбувається за умови, коли вона є суб’єктом будь-якої практичної діяльності [1]. Гуртки та клуби мистецької спрямованості стають навчально-виховним мікросоціумом (соціально-педагогічним середовищем), де вихованці можуть реалізувати свій творчій потенціал.

Художньо-естетична діяльність сьогодні розглядається як одна з головних ланок освіти в системі виховання всебічно розвиненої особистості, найповнішого розкриття її задатків і нахилів, створення умов для розвитку й підтримання талантів, обдарувань у галузі мистецтва тощо [3]. Забезпечення можливості вибору діяльності, до якої дитина виявляє зацікавленість, створює необхідні передумови для вияву її природних здібностей.

Усе зазначене дає можливість стверджувати, що художньо-естетична діяльність є важливою сходинкою в духовному та моральному розвитку підростаючого покоління. Мистецька діяльність збагачує внутрішній світ дитини тим самим формує її духовне здоров’я.

Отже, художньо-естетична діяльність дітей та учнівської молоді є не лише важливою складовою процесу формування мистецької компетентності, а й ефективним засобом становлення емоційно-естетичної культури та формування духовно здорової і гармонійної особистості.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал