Здорова молодь – щаслива україна 7листопада 2011 року



Сторінка11/11
Дата конвертації19.12.2016
Розмір1.84 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Література:

1. Алексеєнко Т.Ф. Мотивація й цінності групування школярів у малі групи//Соціальна педагогіка: теорія і практика. – Київ, 2010.- №2.- 24-30 с.

2. Вакуленко О.В Світогляд здорового способу життя як соціально-педагогічна проблема/ Наук.вісн.: Зб.наук.праць. Вип. 10-11. – Одеса: ПДПУ ім. К.Д.Ушинського, 2001. –44-49 c.

3. Занюк С.С. Психологія мотивації/ Навч. Посіб. Для студ. – Київ: Либідь, 2002, - 304 с.

4.Формування здорового способу життя молоді: проблеми і перспективи / О. Яременко, О. Балакірєва, О. Вакуленко та ін. - К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2000. -207 с.
Шилець Артем Русланович

НПУ ім. М. П. Драгоманова

Інститут соціальної роботи та управління

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук, викладач

Васильєва М. О.


УСВІДОМЛЕНЕ БАТЬКІВСТВО ЯК ОСНОВА ЗДОРОВОЇ НАЦІЇ
Усвідомлене батьківство – це взаємодія батьків чи осіб, які їх замінюють, між собою, іншими членами сім'ї, включаючи дітей, результатом якого є створення найбільш сприятливих умов для повноцінного, гармонійного розвитку дитини на всіх етапах її життя. Усвідомлене батьківство включає в себе всі вище перелічені компоненти батьківства і передбачає прагнення батьків до поповнення своїх знань, розвитку умінь, якостей та почуттів стосовно процесу виховання дитини, гармонізації сімейних стосунків [4].

В. Кравець у своїй монографії «Психофізіологічні та психолого-педагогічні аспекти формування усвідомленого батьківства», говорячи про батьківство в широкому значенні, має на увазі сукупність біологічних, правових, виховних функцій, які виконуються чоловіком і жінкою відносно своїх дітей. Фундаментом же справжнього батьківства він вважає «формування в дитини переконання про те, що вона в майбутньому не стільки лікар, учитель, шофер чи хтось ще, скільки передовсім батько чи мати», тим самим наголошуючи, що підготовка до батьківства - основне завдання суспільства [2].



Розвинена форма батьківства характеризується відносною стабільністю й реалізується в узгодженості між батьками, їх спільними поглядами на батьківство. Ця форма батьківства включає такі компоненти:

Ціннісні орієнтації об'єднують людей в сім'ю й створюють перспективу для її розвитку. Батьки впливають на формування ієрархії цінностей у дітей не тільки як емоційно близькі люди, а й як представники світу дорослих, з якими діти ідентифікують себе.

Батьківські установки та сподівання – ще одна характеристика батьківства. Батьківські установки - погляд на свою роль батька або матері, який поєднує, в тому числі, і репродуктивну установку, заснований на когнітивному та поведінковому компонентах. Батьківські сподівання передбачають право очікувати від інших визнання їхньої соціальної ролі батьків, відповідної поведінки оточуючих, узгодженої з роллю, а також поводитись відповідно до очікувань оточуючих.

Батьківське ставлення є відносно стійким явищем, що включає знання та уявлення про способи взаємодії з дитиною, різні елементи емоційних оцінок і суджень щодо типів батьківського ставлення, та реалізується у безпосередніх контактах з дитиною, формах контролю вихованні взаєминами.

Батьківські почуття емоційно забарвлюють батьківське ставлення. Вони складаються з групи почуттів, яка відрізняється від інших емоційних зв'язків. їхня специфіка полягає в тому, що турбота батьків про дітей необхідна для підтримання життя дитини.

Батьківська позиція. Поняття «позиція» тлумачиться як стійка система ставлення людини до певних сторін дійсності, що проявляється у відповідній поведінці та вчинках; узагальнена характеристика місця людини чи групи в статусно-рольовій структурі.

Батьківська відповідальність. Відповідальність — здатність, що означає прийняття відповідальності за свої дії відносно іншої людини. Вона включає такі структурні параметри: психічна зрілість, природність поведінки, впевненість у собі.

До феномена батьківства входить і стиль сімейного виховання. Він являє собою своєрідне поєднання перелічених вище структурних компонентів ціннісних орієнтацій подружньої пари, батьківських установок та сподівань, батьківського ставлення, батьківських почуттів, батьківських позицій, батьківської відповідальності [3].

Для формування у молоді готовності до виконання ролі батьків у сучасному йому суспільстві не робиться нічого, чітко констатував Г. Спенсер, а «виховання - фізичне, моральне й розумове - ведеться неправильно, ... батьки зовсім позбавлені тих знань, якими тільки вони можуть правильно керувати цим вихованням".

Серед компонентів готовності до усвідомленого батьківства виокремлюють такі:

• фізична і фізіологічна зрілість майбутнього подружжя як здатність зачати, виносити та виростити здорову дитину, а також як фізична основа здатності організму до ефективного виконання сімейних функцій та вирішення завдань, пов'язаних із шлюбом та сім'єю;

• соціальна готовність як спроможність майбутніх шлюбних партнерів виконувати соціальні ролі та обов'язки, усвідомлення правової основи шлюбу, готовність взяти на себе відповідальність одне за одного і за своїх дітей, здатність матеріально забезпечувати сім'ю, тобто виконувати покладені на них соціальні ролі та обов'язки;

• сексуальна готовність, як адекватне розуміння власної статі, здатність до подружніх сексуальних стосунків та народження дітей, розуміння сексуальних потреб партнера, орієнтація на спільність сексуально-еротичних переживань; при цьому важливе значення має наявність знань з анатомії та фізіології чоловічого і жіночого тіла, культури статевого спілкування;

• педагогічна готовність як бажання мати дітей, сформованість комплексу настановлень на батьківство, уявлень про виховання дітей, ролі батька і матері в становленні й розвитку особистості дитини, основні закономірності дитячого розвитку: володіння знаннями, вміннями та навичками з виховання дітей;

• господарська, інструментальна готовність, основою якої с знання та навички, пов'язані з раціональним використанням бюджету, облаштуванням побуту, умінням вести домашнє господарство тощо;

• психологічна готовність, що передбачає орієнтацію на створення позитивних стійких шлюбно-сімейних стосунків, можливість приймати та виконувати подружні і батьківські обов'язки, розуміння цінності кохання у шлюбі: усвідомлення чинників формування психологічно здорової сім'ї, створення сприятливого соціально-психологічного клімату в родині і наявність відповідних умінь: при цьому важливим є формування реалістичної моделі, образу майбутньої сім'ї з урахуванням власних шлюбно-сімейних домагань, матеріально-економічних можливостей, шляхів реалізації планів на майбутнє тощо [1].

Отже, процес формування готовності нації і молоді зокрема до батьківства зідображає об'єктивний і суб'єктивний стани розвитку особистості в підготовці до усвідомленого народження й виховання дітей.

Процес, коли особа набуває певних знань, умінь, навичок, має відповідати змісту й характеру цієї діяльності, усвідомлене батьківство може бути визначене як сукупність батьківських якостей, почуттів, знань та навичок, що стосуються виховання, розвитку дитини з метою забезпечення процесу формування здорової та зрілої особистості .



Література:

1. Кляпець О. Я. Підготовка молоді до подружнього життя : метод. рек. / АПН України, Ін-т соц. та політ. психології. - К. : Міленіум, 2009. – 12-14 с.

2. Кравець В.П. Психофізіологічні та психолого- педагогічні аспекти формування усвідомленого батьківства. – К.: Видавн. Центр „Академія”, 2001. – 244 с

3. Соціальна педагогіка : підручник для студ. вищ. навч. закладів / М-во освіти і науки України, НПУ ім. М.П. Драгоманова, Ін-т соц. роботи та управління ; За ред. А.Й. Капська. - 3-тє вид., перероб. і доп. - Київ : Центр учбової літератури, 2006. – 248 – 250 с.

4. Усвідомлене батьківство як умова повноцінного розвитку дитини та підвищення виховного потенціалу громади: Метод. матеріали до тренінгу / Г.М. Лактіонова, І.В. Братусь. — К. : Науковий світ, 2004. — 53-54с.
Ярмак Яна Павлівна

НПУ імені М.П.Драгоманова

Інститут соціальної роботи та управління

Науковий керівник:

кандидат психологічних наук, доцент

Патинок О. П.


РОБОТА ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА ПО ПОДОЛАННЮ СТРАХІВ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ
Молодший шкільний вік – важливий етап дитинства, від позитивного перебігу якого залежить розвиток інтелекту особистості, бажання й уміння навчатися, віра у свої сили і, поза всяким сумнівом, подальша життєдіяльність людини. Саме в цей період у дитини може виникати страх перед навчальним процесом.

Робота практичного психолога по подоланню страхів у дітей молодшого шкільного віку є актуальною, в першу чергу, тому, що психолог спроможний позитивно впливати на тривалість адаптаційного періоду школяра, оптимізувати його емоційний стан і розвиток пізнавальних процесів шляхом зниження тривожності і кількості страхів.

Мета нашої статті полягає у теоретичному вияві та аналізі особливостей прояву та подолання страхів у дітей молодшого шкільного віку.

Для того, щоб ефективно виявити та проаналізувати страхи дітей молодшого шкільного віку ми визначили завдання, які полягають у аналізі основних теоретико-методологічних засад страхів у дітей даного віку, визначенні причин та факторів страху, виявленні ефективних форм та методів роботи з дітьми, у яких наявні форми страху.

Дослідження феномена страхів безпосередньо пов’язане з вивченнями проблеми емоцій, яка ще не достатньо розроблена у психологічній науці. Деякі аспекти емоційних проявів особистості, так чи інакше пов’язані з виникненням страхів, досліджувалися у працях Л.Н. Аболіна, П.К. Анохіна, А.М. Ананьєва, О.В. Запорожця, Є.П. Ільїна. Розкриття соціально-філософського аспекту проблематики страхів стало предметом дослідження В.А. Андрусенко, А.О. Прохорова, С.С. Сизова та ін.

Страх – це базова емоція, яка розглядається як афективне (емоційно загострене) віддзеркалення у свідомості певної загрози життю людини чи її благополуччю [3]. Вчені-психологи, як засвідчує аналіз наукової літератури, сходяться на тому, що страх тісно пов’язаний з почуттям тривоги. Тривога – це стан передчуття неприємної події без видимої причини (вона існує тільки у свідомості людини). Вчений В. Астапов і його зарубіжні колеги вважають, тривога – це базисна реакція, загальне поняття, а страх – вираження такої ж якості, але в специфічній об’єктивованій формі [1].

Серед причин, які викликають страх у дітей молодшого шкільного віку виділяють: природні явища і стихійні явища, казкові герої, персонажі книг та кінофільмів, незрозумілі символи, нещасні випадки і ризиковані заняття,

транспортні засоби, фактори шкільного життя, смерть, самотність, незнайомі люди, біль, покарання.

Практичний психолог при роботі з дітьми молодшого шкільного віку по подоланню страхів може проводити корекційну роботу як з підгрупами дітей так й індивідуально. Можна використовувати методики, які мають за основу використання ігрового методу. Його основна задача – навчити дитину відчувати позитивні емоції, що добре впливають на її психіку. Ігрова діяльність, котра підвищує загальний рівень переживань дитини, допомагає їй встановити довірливі відносини з дорослими та однолітками [3].

Для подальшої корекції рекомендуємо використовувати методики, основані на ізотерапії з метою зняти у дітей відчуття постійної загрози від оточуючого світу. Перебороти тривогу, страх цілком можливо намалювавши сам страх. Зображення страхів вимагає вольових зусиль та знімає тривожне очікування їх реалізації. Методики, основані на казко терапії використовуються з метою пониження рівня страху у дітей.

Теоретико-методологічний та психолого-педагогічний аналіз проблеми страхів дітей молодшого шкільного віку відкриває багато особливостей поведінки дітей у цей період. Страхи на цьому етапі багатьма вченими вченими, у випадку нормального розвитку дитини, вважаються важливою ланкою регуляції поведінки в цілому і мають позитивний адаптаційний зміст. Дитина має природні механізми їх подолання, тому робота зі страхами повинна ґрунтуватися, перш за все, на використанні вище згаданих механізмів, аналізі джерел виникнення страхів та усвідомлення, з яким саме страхом належить боротися, а з яким ні.



Література:

1.Астапов. В.М. Тревожность у детей. 2-е издание. – СПб.: Питер, 2004. – 224 с.

2.Захаров А.И. Как преодолеть страхи у детей. – М.: Педагогика, 1986.– 115 с.

3.Рогов Е.И. Настольная книга психолога. – М.: ВЛАДОС, 2008. –123 с.






Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал