Збережемо честь збудуємо славу!



Скачати 127.71 Kb.
Дата конвертації12.04.2017
Розмір127.71 Kb.
РОЗРОБКА ВИХОВНОГО ЗАХОДУ З ТЕМИ:

"ЗБЕРЕЖЕМО ЧЕСТЬ – ЗБУДУЄМО СЛАВУ!"
Тема: "Збережемо честь – збудуємо славу!",

Мета: виховання поваги до історичної спадщини нашого народу; розширити уявлення учнів про історію, культуру, традиції українського козатства

Завдання: формувати в учнів почуття особистої відповідальності та гордості за долю своєї держави та українського народу; створити сприятливі умови для виховання культури поведінки, пісенної творчості і в цілому, високого інтелекту учнів; вивчення побуту, культури, фольклорної спадщини запорізьких козаків та селян, розвивати інтерес до історії рідного краю; безпосередня участь у відтворенні подій тієї пори шляхом виконання ролей та окремих образів самими учнями;

Вік: учні 8 - 10 класів

Очікувані результати: в учнях сформоване почуття особистої відповідальності та гордості за долю своєї держави та українського народу; учні розширили знання з історії українського козатства; розвинули свої творчі здібності; перевірити знання учнів з теми заходу; привітати представників українського реєстрового козатства.

Форми: колективна, групова

Методи: доповідь, показ, рольова гра, вікторина

Обладнання: державні символи України; костюми для сценки; фотоілюстрації краєвидів о. Хортиця, плакати; інформаційно-освітні ресурси;

ролик про о. Хортиця.



Попередня підготовка: Учні мають приготувати картинки та фотоілюстрації о. Хортиця, символи України. Декілька учні розігрують сценки з повісті "Тарас Бульба"( Тарас Бульба зустрічає синів після навчання) та козаки під Запорозьким дубом пишуть листа турецькому султану. Учень вивчає вірш Епоха козацька. Дівчата співають пісню "Місяць не небі". Підготувати ролик про о. Хортиця та зображення картини І. Рєпіна «Запорожці».
Хід виховного заходу.

І. Вступне слово учителя. Оголошення теми виховного заходу.

Ведучий1: У кожної людини є велика Батьківщина—країна, де вона народилася. Наша держава називається Україною. Вона має славну і давню історію, прекрасну мову і високу культуру. Сьогодні ми з вами поведемо мову про рідну землю. Нехай тему нашої розмови вам підкажуть такі слова:

"Так ось вона. Січ! Ось ти, гніздо, звідки вилітають усі ті горді й дужі, як леви! Ось звідки розливається воля і козацтво на всю Україну" — писав у своєму творі "Тарас Бульба", М.В.Гоголь. Сьогодні до нас завітали почесні гості з Українського реєстрового казачества: Генерал - полковник УРК, заступник наказного Гетьмана в східному регіоні Затолокін Алій Петрович; Генерал - лейтенант УРК, Отаман Маріупольського міського козацтва Книшенко Володимир Архипович; Підполковник УРК, Отаман Гетьманського полку Коваленко Сергій Олександрович. Привітаємо їх оплесками.



II. Основна частина.

Ведучий 2: Крізь століття лине слава про українських козаків. Волелюбне козацтво показало усьому світові не тільки своє лицарство, а й здатність утворити державу. Нею стала Запорізька Січ, яка проіснувала близько 300 років. І сьогодні ми будемо розмовляти саме про Запорізьку Січь та козаків.

Учень:

Епоха козацька

Козацька доба – то є світла епоха,

Коли українці орлами літали.

Нікого вони не боялись нітрохи,

Від них вороги у бою відступали.

Козацтво – то світла сторінка у книзі,

Що наші діди написали шаблями.

Хоч кров’ю скропилась, полита сльозами,

Та світлом Христа засіяла над нами.

Було козакам воювати за віщо –

За ними стояла кохана Вкраїна.

Жаль, мертва настала пізніше тут тиша:

Занепад Вкраїни назвали «Руїна».

Єднаймося ж, браття, у дружну родину,

Щоб разом розправити Вольниці крила,

Щоб в злагоді жити і батьку, і сину,

Піднявши до Світла і щастя вітрила!



Ведучий 1: Так, Козацька доба – то є світла епоха. А зараз ми побачимо як Тарас Бульба синів своїх зустрічав.

Сценка з повісті "Тарас Бульба"

Тарас Бульба: А поворотись-ка, сын! Экой ты смешной какой! Что это на вас за поповские подрясники? И эдак все ходят в академии? (Такими словами встретил старый Бульба двух сыновей своих, учившихся в киевской бурсе и приехавших домой к отцу)

Тарас Бульба: Стойте, стойте! Дайте мне разглядеть вас хорошенько, (продолжал он, поворачивая синів) какие же длинные на вас свитки! Экие свитки! Таких свиток еще и на свете не было. А побеги который-нибудь из вас! я посмотрю, не шлепнется ли он на землю, запутавшись в полы. Старший син: Не смейся, не смейся, батьку

Тарас Бульба: Смотри ты, какой пышный! А отчего ж бы не смеяться? Старший син: Да так, хоть ты мне и батько, а как будешь смеяться, то, ей-богу, поколочу!

Тарас Бульба: Ах ты, сякой-такой сын! Как, батька?

Старший син: Да хоть и батька. За обиду не посмотрю и не уважу никого.

Тарас Бульба: Как же хочешь ты со мною биться? разве на кулаки? Старший син: Да уж на чем бы то ни было.

Тарас Бульба: Ну, давай на кулаки! (засучив рукава) посмотрю я, что за человек ты в кулаке!

(И отец с сыном, вместо приветствия после давней отлучки, начали насаживать друг другу тумаки и в бока, и в поясницу, и в грудь, то отступая и оглядываясь, то вновь наступая).



Мати: Смотрите, добрые люди: одурел старый! совсем спятил с ума!

Дети приехали домой, больше году их не видали, а он задумал невесть что: на кулаки биться!



Тарас Бульба: Да он славно бьется! Ей-богу, хорошо! Добрый будет козак! Ну, здорово, сынку! почеломкаемся!

(И отец с сыном стали целоваться).Добре, сынку! Вот так колоти всякого, как меня тузил; никому не спускай! А все-таки на тебе смешное убранство: что это за веревка висит? А ты, бейбас, что стоишь и руки опустил? (говорил он, обращаясь к младшему) Что ж ты, собачий сын, не колотишь меня?



Мати: Вот еще что выдумал! (обнимавшая между тем младшего).

И придет же в голову этакое, чтобы дитя родное било отца. Да будто и до того теперь: дитя молодое, проехало столько пути, утомилось (это дитя было двадцати с лишком лет и ровно в сажень ростом), ему бы теперь нужно опочить и поесть чего-нибудь, а он заставляет его биться!



Тарас Бульба: Э, да ты мазунчик, как я вижу! Не слушай, сынку, матери: она - баба, она ничего не знает. Какая вам нежба? Ваша нежба - чистое поле да добрый конь: вот ваша нежба! А видите вот эту саблю? вот ваша матерь! Это все дрянь, чем набивают головы ваши; и академия, и все те книжки, буквари, и философия - все это ка зна що, я плевать на все это! А вот, лучше, я вас на той же неделе отправлю на Запорожье. Вот где наука так наука! Там вам школа; там только наберетесь разуму.

Мати: И всего только одну неделю быть им дома? И погулять им, бедным, не удастся; не удастся и дому родного узнать, и мне не удастся наглядеться на них!

Тарас Бульба: Полно, полно выть, старуха! Козак не на то, чтобы возиться с бабами. Ты бы спрятала их обоих себе под юбку, да и сидела бы на них, как на куриных яйцах. Ступай, ступай, да ставь нам скорее на стол все, что есть. Не нужно пампушек, медовиков, маковников и других пундиков; тащи нам всего барана, козу давай, меды сорокалетние! ( Бульба повел сыновей своих в светлицу).

Учень: Запорізька Січ - столиця козацької республіки, місце, де знаходився цвіт козацтва. Люди, які там жили, звалися козаками. Там не було ні міст, ні сіл, лише один степ. Оскільки вони поселялися за річкою Дніпро, за її порогами, вони називали себе запорозькими козаками.

Ймовірно, першою такою Січчю була та, що її звели 1556 р. на острові Малій Хортиці козаки під проводом українського православного князя Дмитра Вишневецького. (Промова учнів супроводжується відео роликом про Запорізьку Січ)



Учень: Січ була місцем, де козаки обговорювали найважливіші питання свого життя. Такі зібрання називали радами (від слова радитися, обговорювати). Козацькій раді належала вся влада. Право голосу на ній мав кожен запорожець. Такий спосіб улаштування життя громади називають республікою. Ось чому Запорізьку Січ вчені визначають як козацьку республіку. Козацька рада виносила ухвали про війну та мир, військові походи, приймала чужоземних посланців або відправляла козаків до інших держав, карала винних тощо. Зазвичай рада збиралася кілька разів на рік: у перший день нового року, у день Покрови Пресвятої Богородиці (14 жовтня за теперішнім літочисленням), на другий-третій день після Великодня. Але могли збиратися й надзвичайні ради.

Учень: На раді козаки обирали собі керманичів - козацьку старшину - кошового отамана (або гетьмана), суддю, писаря, осавула, обозного. Козацькими старшинами ставали найзаслуженіші, найгідніші козаки, які показали себе в битвах чи походах. Обрані на посаду, вони отримували відзнаки, що символізували їхню владу. Такі символи-відзнаки козацької влади називали клейнодами. До них належали корогва, бунчук, булава та печатка з гербом, згодом за клейноди мали також перначі, литаври, палиці тощо. Булава була символом гетьманської влади. Коли запорожці обирали гетьмана, то вручали йому булаву; якщо його скидали, то відбирали й булаву. Символом влади судді була військова печатка, символом влади військового писаря - срібний каламар (чорнильниця), символом влади довбиша - литаври. Клейноди були святинею Січі, втрату їх вважали великою ганьбою.

Учень:

Булава – це влади знак,

Що втрима в руках не всяк.

До тієї булави

Треба, друже, голови!

В кошового булава

Рік всього в руках була.

А тоді на Раді він

Звіт тримав з усіх сторін:

Що зробити встиг за рік

Цей шановний січовик.



Учень:

Отаман кошовий

Попереду всього війська

Виступає отаман.

Чи далеко бій, чи близько,

В ньому він найстарший пан.

Він суддя всім і товариш,

Батьком козаки зовуть.

Кошових багато знаєм,

Що дали в майбутнє путь

Волелюбній Україні –

Нашій рідній Батьківщині.



Ведучий 2: Пропоную зануритись у атмосфери козатського життя.

Сценка: Козаки під Запорозьким дубом пишуть листа турецькому султану (На екрані з'являється картина І. Рєпіна «Запорожці». Учні розміщуються на сцені, музика стихає та картина "оживає")

Козаки: Ха-ха-ха…

Писар: (читає лист) Ти, султан, чорт турецький, проклятого чорта брат, товариш самого Люцифера, не будеш ти, сучий сину, синів християнських під собою мати…

Козаки: Ха-ха-ха!...

Твого війська ми не боїмося Землею і водою будем битися З тобою, вражий ти кухар, Македонський Колесник, Вірменська ти свиня, Татарський сагайдак І всього світу і підсвіту блазень. Який же ти чорта лицар, якщо голим задом їжака не вб’єш?



Козаки: Ха-ха-ха!... (литаври)

Писар: Отак виказали запорозькі козаки, не будеш ти свиней християнських пасти. Тепер кінчаємо, бо числа не знаємо. А місяць у нас такий, як у вас, а за це поцілуйте ось куди нас…

Козаки: Ха-ха-ха!

Писар: Підписали Іван Сірко з усім Кошем запорізьким.

Вигуки: «Добре!», «Так йому бісовому синові!», «Добрий лист».

(Козаки піднімаються, ходять, балакають між собою, деякі підходять до писаря ще раз прочитати листа).
Ведучий 3: А ми продовжуємо наш екскурс в історію. Довкола площі були побудовані хатки, так звані „коші” (з плетеними стінами), або „курені”. Ті хатки були накриті очеретом, або кінськими шкірами. В такій хатці жив один курінь з курінним отаманом. Та козаки тільки спали тут, або пересиджували в ливні, лагодячи одіж або чистячи зброю. В погідні дні перебували на площі або в степу за рікою. Там вправлялися в їзді верхи, в стрілянні з рушниць і гармат, та направляли човни.

Ведучий 4: По середині Січі стояла невелика церква св. Покрови, знадвору дуже скромна, але в середині повна золота й срібла, бо козаки були побожні й дуже дбали про свою церкву. Хто хотів стати козаком, мусить наперед служити три роки в старого козака за джуру (слугу й помічника). Він робив усяку роботу й носив за козаком другу рушницю й потрібні клунки. Щойно потім, коли вивчився від того козака орудувати зброєю й набрав вправності в битвах, ставав правдивим козаком і діставав зброю: рушницю, шаблю, спис, лук і стріли.

Ведучий 3: Козаки вбиралися просто: в грубу сорочку, в кирею (довгий плащ без рукавів). За широким поясом носили пістолі й люльку, через плече носили торбинку з харчами і кулями, а до пояса на ремінець присиляли ще й порошницю з порохом. Їли сушену рибу і печене м’ясо та риб’ячу юшку, бо риби в ріках та всякого звіря та птаства в степу було дуже багато. Пекли сухарі з пшеничної муки.

Жінок на Січі не було і ніхто не смів мати на Січі жінки, навіть сам отаман. За це грозила кара смерті. Коли козак був жонатий, то жінка й діти жили десь на селі, або на хуторах, по так званих „зимовиках”. Там жив і козак, коли не було війни. Він господарив, вів велику пасіку, ловив звірів, а завжди частину з того віддавав на Січ. Там звичайно й зимував. А коли кошовий отаман оголошував воєнний похід, скажімо на турка, то козацькі гінці роз'їздилися по тих хуторах-зимовиках, що звичайно були добре обгороджені й замкнені міцними воротами, і закликали козаків-хуторян на Січ, на війну.



Ведучий 4: Найдорожчим для молодих завзятих юнаків, бувалих козаків була рідна українська земля. Вони знали, що ні їм, молодим хлопцям, ні старим козакам, ні їх синам не жити, якщо довкола є люті вороги. І вони відправилися на Січ.

А зараз послухаємо гарну українську піню "Місяць на небі". (Дівчата співають пісню)


Вчитель: У нас сьогодні дуже гарні слухачі. Хлопці та дівчата давайте покажемо нашім гостям, як ви знаєте історію. (Учні дають свої відповіді).

1.На якому острові посилились козаки? (Острів Хортиця)

2. Що означає слово «козак»? (Вершник, вільна людина.)

3. Хто ж міг бути козаком на Січі? (Кожний чоловік, який виконував умови: говорити українською мовою, сповідувати православ’я і бути не одруженим Існував випробувальний термін сім років, після чого людину зараховували до Запорізького війська.)

4. А чим займались козаки в Січі? (Головними заняттями були військові походи й підготовка до них. Козаки виконували роль прикордонників, захищаючи південні кордони України від нападів кримських татар).

5. Кого собі обирали козаки на раді ? (Козацьку старшину - кошового отамана (або гетьмана), суддю, писаря, осавула, обозного)

6. Що було символом влади судді? (Це була військова печатка)

7. Була лі на Січі церква? ( Так. По середині Січі стояла невелика церква св. Покрови)

8. Що мав зробити той, хто хотів стати козаком? (Хто хотів стати козаком, мусив наперед служити три роки в старого козака за джуру (слугу й помічника))

9. Яка найвідоміша козацька страва. (Куліш.)

10. Кому не дозволялося заходити на територію Запорозької Січі? (Жінкам.)

11. Як називалось приміщення, в якому жили козаки. (Курінь)



Учитель: Ну що ж, молодці, ви сьогодні були дуже уважними. Молодці, ви справжні козаки. А що треба дитині для того, щоб відчути себе справжнім патріотом України, її громадянином? (учні знову висловлюють свої думки).

Учитель: Козацький громадський рух в Українi набув великого поширення. Сьогоднi ми вiдчуваємо нагальну потребу у визначеннi нацiональної iдеї нашого народу, провiдником якої з давнiх часiв вважається козацтво.

Девізом колишніх реєстровців було: “Збережемо честь - збудуємо славу!”, а девізом сучасних козаків реєстровців є: "До міцної держави та добробуту народу України через духовність і патріотизм кожної людини”. (Слово надається сьогоднішнім гостям).



IV. Підсумок заходу

Заключне слово вчителя

Сьогодні ми ознайомилися із славетним козацтвом, ознайомилися із умовами життя козаків. Побачили і почули, що це були люди сміливі, без лишніх сумніву та вагань, захищали українську мову та країну віддаючи своє життя за рідну неньку Україну. Тому ми не повинні забувати славетних подвигів наших предків і не повинні ганьбити їх. Діти, ви є нащадками славних українських козаків. То ж любіть Україну, шануйте її народ. Хай кожен з вас своїми вчинками і добрими справами доведе, що козацькому роду нема переводу! Дякуємо нам гостям і всім за увагу.



Використанні джерела:

1. Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

2. М.В. Коновалова Тематичні класні години 5-11 класи. Видавництво «Основа» м. Харків 2011 р.

3. http://yandex.ua/video/search

4. http://upservice.io.ua/s403518/zaporojci_pishut_lista_tureckomu_sultanu

5. http://www.ostrov-hortica.org.ua/uk/muzey2012ua.html



6. http://myreferatik.in.ua/load/referat

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал