Затверджено міністр освіти І науки України 2016 р. Погоджено



Сторінка1/7
Дата конвертації25.12.2016
Розмір1.1 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7

ЗАТВЕРДЖЕНО

Міністр
освіти і науки України

________________ «____»________________2016 р.


ПОГОДЖЕНО

Голова Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти

––––––––––––––––

«____»________________2016 р.




СТАНДАРТ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

Другий (магістерський) рівень

(назва рівня вищої освіти)
Магістр

(назва ступеня, що присвоюється)
ГАЛУЗЬ ЗНАНЬ 22 Охорона здоров’я

(шифр та назва галузі знань)
СПЕЦІАЛЬНІСТЬ 222 Медицина

(код та найменування спеціальності)


Видання офіційне

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


Київ

2016

І – Преамбула

  • Зазначається назва стандарту вищої освіти, назва, дата та номер наказу, яким стандарт затверджено та введено в дію.

Галузевий стандарт вищої освіти підготовки на другому (магістерському) рівні Магістра у галузі знань 22 Охорона здоров’я за спеціальністю 222 Медицина затверджено та введено в дію наказом Міністерства освіти і науки України від «___» _____ 201_року №___
ГСВО розповсюджується на підготовку фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня Спеціаліст спеціальності 222 «Медицина», набір яких здійснюється у 2016/2017 навчальному році востаннє
РОЗРОБНИКИ СТАНДАРТУ


ПЕРЦЕВА

Тетяна Олексіївна

перший проректор Державного закладу «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» (голова робочої групи)

ЕРСТЕНЮК

Ганна Михайлівна

перший проректор Державного вищого навчального закладу «Івано-Франківський національний медичний університет» (заступник голови робочої групи)

БАРДОВ

Василь Гаврилович

завідувач кафедри гігієни та екології Національного медичного університету імені О.О.Богомольця

БЕКЕТОВА

Галина Володимирівна



завідувач кафедри дитячих і підліткових захворювань Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика

БЕРЕЗНИЦЬКИЙ

Яків Соломонович

завідувач кафедри хірургії № 1 Державного закладу «Дніпропетровська медична академія МОЗ України»

БОРИСОВА

Тетяна Петрівна



професор кафедри педіатрії 2 Державного закладу «Дніпропетровська медична академія МОЗ України»

БУЛАХ

Ірина Євгенівна

директор Державної організації «Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів підготовки «Медицина» і «Фармація» при МОЗ України»

ВОЙТЕНКО

Леся Петрівна



доцент кафедри медичної інформатики та комп’ютерних технологій навчання Національного медичного університету імені О.О. Богомольця

ГОРБУНОВА

Галина Василівна

керівник навчально-методичного кабінету Державного закладу «Дніпропетровська медична академія МОЗ України»

ЗАХАРОВ

Сергій Вячеславович

доцент кафедри шкірних та венеричних хвороб «Дніпропетровська медична академія МОЗ України»

КАРАПЕТЯН

Карп Гургенович

доцент кафедри внутрішньої медицини № 2 та профпатології Державного закладу «Дніпропетровська медична академія МОЗ України»

КОЛОСКОВА

Олена Костянтинівна

завідувач кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб Вищого державного навчального закладу «Буковинський державний медичний університет»

КРЮЧКО

Тетяна Олександрівна

завідувач кафедри педіатрії № 2 Вищого навчального державного закладу України «Українська медична стоматологічна академія»

ЛЕЖЕНКО

Геннадій Олександрович

завідувач кафедри госпітальної педіатрії Запорізького державного медичного університету

ЛЕХАН

Валерія Микитівна



завідувач кафедри соціальної медицини, організації та управління охороною здоров’я Державного закладу «Дніпропетровська медична академія МОЗ України»

МИШИНА

Наіра Валеріївна

доцент кафедри пропедевтики дитячих хвороб Державного закладу «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» (секретар робочої групи)

МОРОЗ

Лариса Василівна

завідувач кафедри інфекційних хвороб Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова

МРУГА

Марина Рашидівна



заступник директора Державної організації «Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів підготовки «Медицина» і «Фармація» при МОЗ України»

СУЛИМА

Володимир Пилипович

доцент кафедри хірургії № 1 Державного закладу «Дніпропетровська медична академія МОЗ України»

ЧЕРНИШОВА

Ольга Євгеніївна

завідувач кафедри педіатрії, неонатології та дитячих інфекцій Донецького національного медичного університету ім. М. Горького

АЙМЕДОВ Костянтин Володимирович

Одеський національний медичний університет

ДЗІСЬ Наталія Петрівна

Вінницький національний медичний університет

ЗАВГОРОДНІЙ Ігор Володимирович

Харківський національний медичний університет

КОНДРАТЬЄВ В’ячеслав Олександрович

Дніпропетровська державна медична академія

ПОСТЕРНАК Геннадій Іванович

Луганський державний медичний університет

СМІЯНОВ Владислав Анатолійович

Сумський державний університет

СУЛАЄВА Оксана Миколаївна

Запорізький державний медичний університет

ХОДОРОВСЬКИЙ Володимир Михайлович

Буковинський державний медичний університет

ЯВОРОВСЬКИЙ Олександр Петрович

Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця




  • Наводяться дані про розгляд та схвалення стандарту НМК, зазначається інформація про врахування пропозицій галузевих державних органів, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади, та галузевих об’єднань організацій роботодавців.




  • Зазначається дата та номер рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, яким погоджено стандарт вищої освіти.

ІІ - Загальна характеристика


Рівень вищої освіти

Другий (магістерський) рівень

Ступінь, що присвоюється

Магістр

Назва галузі знань

22 Охорона здоров’я

Назва спеціальності

222 Медицина

Обмеження щодо форм навчання

Дозволяється підготовка тільки за очною (денною) формою навчання на основі повної загальної середньої освіти

Кваліфікація освітня, що присвоюється

Магістр медицини.

Магістр медицини. Спеціалізація «педіатрія»

Магістр медицини. Спеціалізація «медико-профілактична справа»

Кваліфікація професійна

Лікар

Кваліфікація в дипломі

Магістр медицини. Лікар.

Магістр медицини зі спеціалізацією з педіатрії. Лікар.

Магістр медицини зі спеціалізацією з медико-профілактичної справи. Лікар.


Опис предметної області



Об’єктом діяльності медицини є - охорона здоров’я населення, зокрема підтримання здоров’я; розуміння, профілактика, діагностика та лікування захворювань людини, а також вплив проблем зі здоров’ям на пацієнтів, їхні родини та популяцію.

Цілі навчання – забезпечити академічну підготовку з фундаментальних і клінічних біомедичних наук та підготовку випускників до професійної діяльності лікаря на відповідній первинній посаді шляхом набуття загальних та спеціальних компетентностей, сфера застосування яких щонайменше описується визначеними переліками синдромів та симптомів захворювань, невідкладних станів, фізіологічних станів та захворювань, що потребують особливої тактики ведення пацієнтів; лабораторних та інструментальних досліджень, медичних маніпуляцій; питань трудової, судової та військової експертизи.

Теоретичний зміст предметної області: клінічні, фундаментальні та соціальні дисципліни, знання з питань охорони здоров’я населення; профілактики, діагностики та лікування захворювань людини на індивідуальному, родинному та популяційному рівні, необхідні для здійснення професійної діяльності лікаря.

Методи, методики та технології:

анамнестичні, клінічні, лабораторні, інструментальні методи провадження діагностичного процесу, визначення провідних симптомів та синдромів, визначення попереднього та клінічного діагнозу; технології діагностики, лікування та профілактики, управління та організації роботи в галузі охорони здоров’я.



Інструменти та обладнання (об’єкти/предмети, пристрої та прилади, які здобувач вищої освіти вчиться застосовувати і використовувати):

найпоширеніші сучасні діагностичні, лікувальні та інші пристрої, предмети та прилади для проведення фахової діяльності.



Академічні права випускників

Для подальшої професійної підготовки фахівець має вступати на програми післядипломної освіти (інтернатура, резидентура), де здійснюється підготовка за освітніми програмами підготовки лікаря певної спеціальності (перелік затверджено наказом МОЗ України від 23.02.2005 №81), а також може вступати на програму для здобуття ступеню доктора філософії.

У подальшому фахівці можуть пройти перепідготовку та набути іншу лікарську спеціальність і виконувати відповідну професійну роботу.



Працевлашту-вання випускників

Фахівець підготовлений до роботи за ДК 009-2010:

Секція Q. Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги

Розділ 86.1. Діяльність лікарняних закладів

Група 86.10 Діяльність лікарняних закладів

Клас 86.21 Загальна медична практика

Клас 86.90 Інша діяльність у сфері охорони здоров’я


Після закінчення навчання за освітньою програмою магістра спеціальності «Медицина» фахівець здатний виконувати професійну роботу:

лікар-інтерн (код КП – 3229);

лікар-стажист (код КП - 3221);

лікар-резидент (код КП – ХХХ).


Після підготовки в інтернатурі або лікарській резидентурі фахівцю присвоюється кваліфікація «лікар певної спеціальності», відповідно до отриманої лікарської спеціальності він здатний виконувати зазначену в ДК 003: 2010 професійну роботу з зазначених у Додатку 4.


ІІІ - Обсяг кредитів ЄКТС, необхідний для здобуття відповідного ступеня вищої освіти
360 кредитів на основі повної загальної середньої освіти.
Мінімум 75% обсягу освітньої програми має бути спрямовано на формування загальних та спеціальних (фахових) компетентностей за спеціальністю, визначених стандартом вищої освіти.

ІV - Перелік компетентностей випускника


Інтегральна компетентність

Здатність розв’язувати типові та складні спеціалізовані задачі та практичні проблеми у професійній діяльності у галузі охорони здоров’я, або у процесі навчання, що передбачає проведення досліджень та/або здійснення інновацій та характеризується комплексністю та невизначеністю умов та вимог.

Загальні компетентності

  1. Здатність до абстрактного мислення, аналізу та синтезу.

  2. Здатність вчитися і оволодівати сучасними знаннями.

  3. Здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях.

  4. Знання та розуміння предметної області та розуміння професійної діяльності.

  5. Здатність до адаптації та дії в новій ситуації.

  6. Здатність приймати обґрунтовані рішення

  7. Здатність працювати в команді.

  8. Навички міжособистісної взаємодії.

  9. Здатність спілкуватися державною мовою як усно, так і письмово;

  10. Здатність спілкуватись іноземною мовою.

  11. Навички використання інформаційних і комунікаційних технологій.

  12. Визначеність і наполегливість щодо поставлених завдань і взятих обов’язків.

  13. Здатність діяти соціально відповідально та свідомо.

  14. Прагнення до збереження навколишнього середовища.

  15. Здатність діяти на основі етичних міркувань (мотивів).

Спеціальні (фахові, предметні) компетентності

  1. Навички опитування та клінічного обстеження пацієнта.

  2. Здатність до визначення необхідного переліку лабораторних та інструментальних досліджень та оцінки їх результатів.

  3. Здатність до встановлення попереднього та клінічного діагнозу захворювання.

  4. Здатність до визначення необхідного режиму праці та відпочинку при лікуванні захворювань

  5. Здатність до визначення характеру харчування при лікуванні захворювань.

  6. Здатність до визначення принципів та характеру лікування захворювань.

  7. Здатність до діагностування невідкладних станів.

  8. Здатність до визначення тактики надання екстреної медичної допомоги.

  9. Навички надання екстреної медичної допомоги

  10. Здатність до проведення лікувально-евакуаційних заходів

  11. Навички виконання медичних маніпуляцій.

  12. Здатність до визначення тактики ведення фізіологічної вагітності, фізіологічних пологів та післяпологового періоду. Навички консультування з питань планування сім’ї та підбору метода контрацепції.

  13. Здатність до проведення санітарно-гігієнічних та профілактичних заходів.

  14. Здатність до планування і проведення профілактичних та протиепідемічних заходів щодо інфекційних хвороб.

  15. Здатність до визначення тактики ведення осіб, що підлягають диспансерному нагляду.

  16. Здатність до проведення експертизи працездатності.

  17. Здатність до ведення медичної документації.

  18. Здатність до проведення епідеміологічних та медико-статистичних досліджень здоров’я населення; обробки державної, соціальної, економічної та медичної інформації;

  19. Здатність до оцінювання впливу навколишнього середовища, соціально-економічних та біологічних детермінант на стан здоров’я індивідуума, сім’ї, популяції.

  20. Здатність до проведення аналізу діяльності лікаря, підрозділу, закладу охорони здоров’я, проведення заходів щодо забезпечення якості медичної допомоги і підвищення ефективності використання медичних ресурсів.

  21. Здатність до проведення заходів щодо організації та інтеграції надання медичної допомоги населенню та проведення маркетингу медичних послуг.



V - Нормативний зміст підготовки здобувачів вищої освіти, сформульований у термінах результатів навчання
1. Навички опитування та клінічного обстеження пацієнта

Збирати дані про скарги пацієнта, анамнез хвороби, анамнез життя (в тому числі професійний анамнез), за умов закладу охорони здоров’я, його підрозділу або вдома у хворого, використовуючи результати співбесіди з пацієнтом, за стандартною схемою опитування хворого.

За будь-яких обставин (в закладі охорони здоров’я, його підрозділі, вдома у пацієнта та ін.), використовуючи знання про людину, її органи та системи, за певними алгоритмами:


  • збирати інформацію про загальний стан пацієнта (свідомість, конституція) та зовнішній вигляд (огляд шкіри, підшкірного жирового шару, пальпація лімфатичних вузлів, щитовидної та молочних залоз);

  • оцінювати психомоторний та фізичний розвиток дитини;

  • обстежувати стан серцево-судинної системи (огляд та пальпація ділянки серця та поверхневих судин, визначення перкуторних меж серця та судин, аускультація серця та судин);

  • обстежувати стан органів дихання (огляд грудної клітки та верхніх дихальних шляхів, пальпація грудної клітки, перкусія та аускультація легенів);

  • обстежувати стан органів черевної порожнини (огляд живота, пальпація та перкусія кишок, шлунку, печінки, селезінки, пальпація підшлункової залози, нирок, органів малого тазу, пальцеве дослідження прямої кишки);

  • обстежувати стан кістково-м’язового апарату (огляд та пальпація);

  • обстежувати стан нервової системи…

  • обстежувати стан сечостатевої системи ….

  • оцінювати стан внутрішньоутробного розвитку плоду за даними розрахунку маси плоду та аускультації його серцебиття.


2. Здатність до визначення необхідного переліку лабораторних та інструментальних досліджень та оцінки їх результатів.

Оцінювати інформацію щодо діагнозу в умовах закладу охорони здоров’я, його підрозділу, застосовуючи стандартну процедуру, використовуючи знання про людину, її органи та системи, на підставі результатів лабораторних та інструментальних досліджень (за списком 4).


3. Здатність до встановлення попереднього та клінічного діагнозу захворювання.

3.1. В умовах закладу охорони здоров’я, його підрозділу та серед прикріпленого населення:

  • Вміти виділити та зафіксувати провідний клінічний симптом або синдром (за списком 1) шляхом прийняття обґрунтованого рішення, використовуючи попередні дані анамнезу хворого, дані фізикального обстеження хворого, знання про людину, її органи та системи, дотримуючись відповідних етичних та юридичних норм.

  • Вміти встановити найбільш вірогідний або синдромний діагноз захворювання (за списком 2) шляхом прийняття обґрунтованого рішення, за допомогою співставлення зі стандартами, використовуючи попередні дані анамнезу хворого та дані огляду хворого, на основі провідного клінічного симптому або синдрому, використовуючи знання про людину, її органи та системи, дотримуючись відповідних етичних та юридичних норм,.

3.2. В умовах закладу охорони здоров’я, його підрозділу:

  • Призначити лабораторне та/або інструментальне обстеження хворого (за списком 4) шляхом прийняття обґрунтованого рішення, на підставі найбільш вірогідного або синдромного діагнозу, за стандартними схемами, використовуючи знання про людину, її органи та системи, дотримуючись відповідних етичних та юридичних норм.

  • Здійснювати диференціальну діагностику захворювань (за списком 2) шляхом прийняття обґрунтованого рішення, за певним алгоритмом, використовуючи найбільш вірогідний або синдромний діагноз, дані лабораторного та інструментального обстеження хворого, знання про людину, її органи та системи, дотримуючись відповідних етичних та юридичних норм.

  • Встановити попередній клінічний діагноз (за списком 2) шляхом прийняття обґрунтованого рішення та логічного аналізу, використовуючи найбільш вірогідний або синдромний діагноз, дані лабораторного та інструментального обстеження хворого, висновки диференціальної діагностики, знання про людину, її органи та системи, дотримуючись відповідних етичних та юридичних норм.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал